Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
5:1
см.:Притч.4:20;
5:2
5:3
5:4
5:6
5:7
5:8
см.:Притч.7:25;
5:9
см.:Притч.6:33;
5:12
5:13
5:14
5:15
см.:Притч.9:17;
5:16
5:17
5:19
Глава 6
6:2
6:6
6:7
6:8
6:8a
6:8b
6:8c
6:9
см.:Притч.26:14;
6:10
см.:Притч.24:33;
6:11a
6:11
6:12
6:13
см.:Притч.10:10;
6:14
см.:Притч.17:20;
6:16
6:17
см.:Притч.30:13;
6:18
6:19
см.:Притч.19:5;
6:22
см.:Притч.3:23;
6:26
см.:Притч.5:10;
6:27
6:28
6:30
6:33
6:34
6:35
Глава 7
7:1a
7:1
7:5
см.:Притч.6:24;
7:6
7:7
7:8
7:9
7:10
7:11
7:12
7:13
7:14
7:15
7:16
7:17
7:18
7:19
7:20
7:21
7:22
7:23
см.:Притч.1:17;
7:24
7:26
Сы́не, мое́й прему́дрости внима́й, къ мои́мъ же словесе́мъ прилага́й у́хо твое́,
да сохрани́ши мы́сль благу́ю: чу́вство же мои́хъ усте́нъ заповѣ́даетъ тебѣ́.
Не внима́й злѣ́й женѣ́: ме́дъ бо ка́плетъ от усте́нъ жены́ блудни́цы, я́же на вре́мя наслажда́етъ тво́й горта́нь:
послѣди́ же горча́е же́лчи обря́щеши, и изощре́нну па́че меча́ обою́ду о́стра:
безу́мiя бо но́зѣ низво́дятъ употребля́ющихъ ю́ со сме́ртiю во а́дъ, стопы́ же ея́ не утвержда́ются:
на пути́ бо живо́тныя не нахо́дитъ, заблужде́нна же тече́нiя ея́ и неблагоразу́мна.
Ны́нѣ у́бо, сы́не, послу́шай мене́ и не отринове́нна сотвори́ моя́ словеса́:
дале́че от нея́ сотвори́ пу́ть тво́й и не прибли́жися ко две́ремъ домо́въ ея́,
да не преда́стъ ины́мъ живота́ твоего́, и твоего́ житiя́ неми́лостивымъ,
да не насы́тятся ині́и твоея́ крѣ́пости, твои́ же труды́ въ до́мы чужды́я вни́дутъ,
и раска́ешися на послѣ́докъ тво́й, егда́ истру́тся пло́ти тѣ́ла твоего́, и рече́ши:
ка́ко возненави́дѣхъ наказа́нiе, и от обличе́нiй уклони́ся се́рдце мое́?
не послу́шахъ гла́са наказу́ющаго мя́, и ко уча́щему мя́ не прилага́хъ у́ха моего́:
вма́лѣ бѣ́хъ во вся́цѣмъ злѣ́ посредѣ́ це́ркве и со́нмища.
Сы́не, пі́й во́ды от свои́хъ сосу́довъ и от твои́хъ кладенце́въ исто́чника:
да преизлива́ются тебѣ́ во́ды от твоего́ исто́чника, во твоя́ же пути́ да происхо́дятъ твоя́ во́ды.
Да бу́дутъ тебѣ́ еди́ному имѣ́нiя, и да никто́же чу́ждь причасти́тся тебѣ́.
Исто́чникъ твоея́ воды́ да бу́детъ тебѣ́ тво́й, и весели́ся съ жено́ю, я́же от ю́ности твоея́:
еле́нь любве́ и жребя́ твои́хъ благода́тей да бесѣ́дуетъ тебѣ́, твоя́ же да предъи́детъ тебѣ́ и да бу́детъ съ тобо́ю во вся́ко вре́мя: въ дру́жбѣ бо сея́ спребыва́яй умно́женъ бу́деши.
Не мно́гъ бу́ди къ чужде́й, ниже́ объя́тъ бу́ди объя́тiи не твоея́:
предъ очи́ма бо су́ть Бо́жiима путiе́ му́жа, вся́ же тече́нiя его́ назира́етъ.
Законопреступле́нiя му́жа уловля́ютъ: плени́цами же свои́хъ грѣхо́въ кі́йждо затяза́ется.
Се́й скончава́ется съ ненака́занными: от мно́жества же своего́ житiя́ изве́ржется и погиба́етъ за безу́мiе.
Сы́не, а́ще поручи́шися за твоего́ дру́га, преда́си твою́ ру́ку врагу́.
Сѣ́ть бо крѣпка́ му́жу свои́ устнѣ́, и плѣня́ется устна́ми свои́хъ у́стъ.
Твори́, сы́не, я́же а́зъ заповѣ́дую ти́, и спаса́йся: и́деши бо въ ру́цѣ злы́хъ за твоего́ дру́га: бу́ди не ослабѣва́я, поощря́й же и твоего́ дру́га, его́же испоручи́лъ еси́.
Не да́ждь сна́ твои́ма очи́ма, ниже́ да воздре́млеши твои́ма вѣ́ждома,
да спасе́шися а́ки се́рна от тене́тъ и я́ко пти́ца от сѣ́ти.
Иди́ ко мра́вiю, о, лѣни́ве, и поревну́й ви́дѣвъ пути́ его́, и бу́ди о́наго мудрѣ́йшiй:
о́нъ бо, не су́щу ему́ земледѣ́лцу, ниже́ ну́дящаго его́ имѣ́яй, ниже́ подъ влады́кою сы́й,
гото́витъ въ жа́тву пи́щу и мно́гое въ лѣ́то твори́тъ угото́ванiе.–
–Или́ иди́ ко пчелѣ́ и увѣ́ждь, ко́ль дѣ́лателница е́сть, дѣ́ланiе же ко́ль честно́е твори́тъ:–
–ея́же трудо́въ ца́рiе и прості́и во здра́вiе употребля́ютъ, люби́ма же е́сть всѣ́ми и сла́вна:–
–а́ще си́лою и немощна́ су́щи, [но] прему́дростiю почте́на произведе́ся.
Доко́лѣ, о, лѣни́ве, лежи́ши? когда́ же от сна́ воста́неши?
Ма́ло у́бо спи́ши, ма́ло же сѣди́ши, ма́ло же дре́млеши, ма́ло же объе́млеши пе́рси рука́ма:
–А́ще же не лѣни́въ бу́деши, прiи́детъ я́ко исто́чникъ жа́тва твоя́, ску́дость же а́ки злы́й тече́цъ [от тебе́] отбѣжи́тъ.
пото́мъ же на́йдетъ тебѣ́ а́ки зо́лъ пу́тникъ убо́жество: ску́дость же а́ки благі́й тече́цъ.–
Му́жъ безу́менъ и законопресту́пный хо́дитъ въ пути́ не бла́ги:
то́й же намиза́етъ о́комъ и зна́менiе дае́тъ ного́ю, учи́тъ же помава́нiемъ пе́рстовъ.
Развраще́нно же се́рдце куе́тъ зла́я: на вся́кое вре́мя таковы́й мяте́жы составля́етъ гра́ду.
Сего́ ра́ди внеза́пу прихо́дитъ ему́ поги́бель, разсѣче́нiе и сокруше́нiе неисцѣ́льное.
Я́ко ра́дуется о всѣ́хъ, и́хже ненави́дитъ Бо́гъ, сокруша́ется же за нечистоту́ души́:
о́ко досади́теля, язы́къ непра́ведный, ру́цѣ пролива́ющя кро́вь пра́веднаго,
и се́рдце кую́щее мы́сли злы́, и но́зѣ тща́щыяся зло́ твори́ти потребя́тся.
Разжиза́етъ лжы́ свидѣ́тель непра́веденъ и насыла́етъ суды́ посредѣ́ бра́тiй.
Сы́не, храни́ зако́ны отца́ твоего́ и не отри́ни наказа́нiя ма́тере твоея́:
навяжи́ же я́ на твою́ ду́шу при́сно и обяжи́ и́хъ о твое́й вы́и.
Егда́ хо́диши, води́ ю́, и съ тобо́ю да бу́детъ: егда́ же спи́ши, да храни́тъ тя́, да востаю́щу ти́ глаго́летъ съ тобо́ю.
Зане́ свѣти́лникъ за́повѣдь зако́на и свѣ́тъ, и пу́ть жи́зни, и обличе́нiе, и наказа́нiе,
е́же сохрани́ти тя́ от жены́ мужа́ты и от наважде́нiя язы́ка чужда́го.
Сы́не, да не побѣди́тъ тя́ добро́ты по́хоть, ниже́ уловле́нъ бу́ди твои́ма очи́ма, ниже́ да совосхи́тишися вѣ́ждами ея́.
Цѣна́ бо блудни́цы, ели́ка еди́наго хлѣ́ба: жена́ же муже́й честны́я ду́шы уловля́етъ.
Ввя́жетъ ли кто́ о́гнь въ нѣ́дра, ри́зъ же [свои́хъ] не сожже́тъ ли?
Или́ ходи́ти кто́ бу́детъ на у́глiехъ о́гненныхъ, но́гъ же не сожже́тъ ли?
Та́ко вше́дый къ женѣ́ мужа́тѣй не безъ вины́ бу́детъ, ниже́ вся́къ прикаса́йся е́й.
Не ди́вно, а́ще кто́ я́тъ бу́детъ крады́й: кра́детъ бо, да насы́титъ ду́шу свою́ а́лчущую:
а́ще же я́тъ бу́детъ, возда́стъ седмери́цею, и вся́ имѣ́нiя своя́ да́въ, изба́витъ себе́.
Прелюбодѣ́й же за ску́дость ума́ поги́бель души́ свое́й содѣва́етъ,
болѣ́зни же и безче́стiе понесе́тъ: поноше́нiе же его́ не загла́дится во вѣ́къ:
испо́лнена бо ре́вности я́рость му́жа ея́: не пощади́тъ въ де́нь суда́,
не измѣни́тъ ни еди́ною цѣно́ю вражды́, ниже́ разрѣши́тся мно́гими дарми́.
–Сы́не, чти́ Го́спода, и укрѣпи́шися: кромѣ́ же его́ не бо́йся ино́го.
Сы́не, храни́ моя́ словеса́, моя́ же за́повѣди скры́й у себе́.–
Храни́ моя́ за́повѣди, и поживе́ши, словеса́ же моя́ я́ко зѣ́ницы о́чiю:
обложи́ же и́ми твоя́ пе́рсты, напиши́ же я́ на скрижа́ли се́рдца твоего́.
Нарцы́ прему́дрость сестру́ тебѣ́ бы́ти, ра́зумъ же зна́емь сотвори́ тебѣ́,
да тя́ соблюде́тъ от жены́ чужді́я и лука́выя, а́ще тя́ словесы́ льсти́выми облага́ти на́чнетъ:
око́нцемъ бо изъ до́му своего́ на пути́ прини́чущи,
его́же а́ще у́зритъ от безу́мныхъ ча́дъ ю́ношу скудоу́мна,
проходя́щаго ми́мо у́гла въ распу́тiихъ до́му ея́
и глаго́лющаго въ те́мный ве́черъ, егда́ упокое́нiе бу́детъ нощно́е и мра́чное:
жена́ же сря́щетъ его́, зра́къ иму́щи прелюбодѣ́йничь, я́же твори́тъ ю́ныхъ пари́ти сердца́мъ: воскри́лена же е́сть и блу́дна,
въ дому́ же не почива́ютъ но́зѣ ея́:
вре́мя бо нѣ́кое внѣ́ глуми́тся, вре́мя же на распу́тiихъ при вся́цѣмъ у́глѣ присѣди́тъ:
пото́мъ е́мши лобза́етъ его́, безсту́днымъ же лице́мъ рече́тъ къ нему́:
же́ртва ми́рна ми́ е́сть, дне́сь воздаю́ обѣ́ты моя́:
сего́ ра́ди изыдо́хъ въ срѣ́тенiе тебѣ́, жела́ющи лица́ твоего́, обрѣто́хъ тя́:
простира́лами покры́хъ о́дръ мо́й, ковра́ми же сугу́быми постла́хъ, и́же от Еги́пта,
шафра́номъ посы́пахъ ло́же мое́ и до́мъ мо́й кори́цею:
прiиди́ и наслади́мся любве́ да́же до у́тра, гряди́ и поваля́емся въ по́хоти:
нѣ́сть бо му́жа моего́ въ дому́, отъи́де въ пу́ть дале́че,
дово́лно сребра́ взя́ съ собо́ю, по мно́гихъ дне́хъ возврати́тся въ до́мъ сво́й.
И прельсти́ его́ мно́гою бесѣ́дою, тене́тами же усте́нъ [въ блу́дъ] привлече́ его́.
О́нъ же а́бiе послѣ́дова е́й обюро́дѣвъ, и я́коже во́лъ на заколе́нiе веде́тся, и я́ко пе́съ на у́зы,
или́ я́ко еле́нь уя́звленъ стрѣло́ю въ я́тра: и спѣши́тъ я́ко пти́ца въ сѣ́ть, не вѣ́дый, я́ко на ду́шу свою́ тече́тъ.
Ны́нѣ у́бо, сы́не, послу́шай мене́ и внима́й глаго́ломъ у́стъ мои́хъ,
да не уклони́тся въ пути́ ея́ се́рдце твое́,
и да не прельсти́шися въ стезя́хъ ея́: мно́гихъ бо уязви́вши низве́рже, и безчи́сленни су́ть, и́хже уби́ла е́сть:
путiе́ а́довы до́мъ ея́, низводя́щiи въ сокро́вища сме́ртная.
υἱέ ἐμῇ σοφίᾳ πρόσεχε ἐμοῖς δὲ λόγοις παράβαλλε σὸν οὖς
ἵνα φυλάξῃς ἔννοιαν ἀγαθήν αἴσθησιν δὲ ἐμῶν χειλέων ἐντέλλομαί σοι
μὴ πρόσεχε φαύλῃ γυναικί μέλι γὰρ ἀποστάζει ἀπὸ χειλέων γυναικὸς πόρνης ἣ πρὸς καιρὸν λιπαίνει σὸν φάρυγγα
ὕστερον μέντοι πικρότερον χολῆς εὑρήσεις καὶ ἠκονημένον μᾶλλον μαχαίρας διστόμου
τῆς γὰρ ἀφροσύνης οἱ πόδες κατάγουσιν τοὺς χρωμένους αὐτῇ μετὰ θανάτου εἰς τὸν ᾅδην τὰ δὲ ἴχνη αὐτῆς οὐκ ἐρείδεται
ὁδοὺς γὰρ ζωῆς οὐκ ἐπέρχεται σφαλεραὶ δὲ αἱ τροχιαὶ αὐτῆς καὶ οὐκ εὔγνωστοι
νῦν οὖν υἱέ ἄκουέ μου καὶ μὴ ἀκύρους ποιήσῃς ἐμοὺς λόγους
μακρὰν ποίησον ἀπ᾿ αὐτῆς σὴν ὁδόν μὴ ἐγγίσῃς πρὸς θύραις οἴκων αὐτῆς
ἵνα μὴ πρόῃ ἄλλοις ζωήν σου καὶ σὸν βίον ἀνελεήμοσιν
ἵνα μὴ πλησθῶσιν ἀλλότριοι σῆς ἰσχύος οἱ δὲ σοὶ πόνοι εἰς οἴκους ἀλλοτρίων εἰσέλθωσιν
καὶ μεταμεληθήσῃ ἐπ᾿ ἐσχάτων ἡνίκα ἂν κατατριβῶσιν σάρκες σώματός σου
καὶ ἐρεῖς πῶς ἐμίσησα παιδείαν καὶ ἐλέγχους ἐξέκλινεν ἡ καρδία μου
οὐκ ἤκουον φωνὴν παιδεύοντός με καὶ διδάσκοντός με οὐδὲ παρέβαλλον τὸ οὖς μου
παρ᾿ ὀλίγον ἐγενόμην ἐν παντὶ κακῷ ἐν μέσῳ ἐκκλησίας καὶ συναγωγῆς
πῖνε ὕδατα ἀπὸ σῶν ἀγγείων καὶ ἀπὸ σῶν φρεάτων πηγῆς
μὴ ὑπερεκχείσθω σοι τὰ ὕδατα ἐκ τῆς σῆς πηγῆς εἰς δὲ σὰς πλατείας διαπορευέσθω τὰ σὰ ὕδατα
ἔστω σοι μόνῳ ὑπάρχοντα καὶ μηδεὶς ἀλλότριος μετασχέτω σοι
ἡ πηγή σου τοῦ ὕδατος ἔστω σοι ἰδία καὶ συνευφραίνου μετὰ γυναικὸς τῆς ἐκ νεότητός σου
ἔλαφος φιλίας καὶ πῶλος σῶν χαρίτων ὁμιλείτω σοι ἡ δὲ ἰδία ἡγείσθω σου καὶ συνέστω σοι ἐν παντὶ καιρῷ ἐν γὰρ τῇ ταύτης φιλίᾳ συμπεριφερόμενος πολλοστὸς ἔσῃ
μὴ πολὺς ἴσθι πρὸς ἀλλοτρίαν μηδὲ συνέχου ἀγκάλαις τῆς μὴ ἰδίας
ἐνώπιον γάρ εἰσιν τῶν τοῦ θεοῦ ὀφθαλμῶν ὁδοὶ ἀνδρός εἰς δὲ πάσας τὰς τροχιὰς αὐτοῦ σκοπεύει
παρανομίαι ἄνδρα ἀγρεύουσιν σειραῖς δὲ τῶν ἑαυτοῦ ἁμαρτιῶν ἕκαστος σφίγγεται
οὗτος τελευτᾷ μετὰ ἀπαιδεύτων ἐκ δὲ πλήθους τῆς ἑαυτοῦ βιότητος ἐξερρίφη καὶ ἀπώλετο δι᾿ ἀφροσύνην
υἱέ ἐὰν ἐγγυήσῃ σὸν φίλον παραδώσεις σὴν χεῖρα ἐχθρῷ
παγὶς γὰρ ἰσχυρὰ ἀνδρὶ τὰ ἴδια χείλη καὶ ἁλίσκεται χείλεσιν ἰδίου στόματος
ποίει υἱέ ἃ ἐγώ σοι ἐντέλλομαι καὶ σῴζου ἥκεις γὰρ εἰς χεῖρας κακῶν διὰ σὸν φίλον ἴθι μὴ ἐκλυόμενος παρόξυνε δὲ καὶ τὸν φίλον σου ὃν ἐνεγυήσω
μὴ δῷς ὕπνον σοῖς ὄμμασιν μηδὲ ἐπινυστάξῃς σοῖς βλεφάροις
ἵνα σῴζῃ ὥσπερ δορκὰς ἐκ βρόχων καὶ ὥσπερ ὄρνεον ἐκ παγίδος
ἴθι πρὸς τὸν μύρμηκα ὦ ὀκνηρέ καὶ ζήλωσον ἰδὼν τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ καὶ γενοῦ ἐκείνου σοφώτερος
ἐκείνῳ γὰρ γεωργίου μὴ ὑπάρχοντος μηδὲ τὸν ἀναγκάζοντα ἔχων μηδὲ ὑπὸ δεσπότην ὢν
ἑτοιμάζεται θέρους τὴν τροφὴν πολλήν τε ἐν τῷ ἀμήτῳ ποιεῖται τὴν παράθεσιν
ἢ πορεύθητι πρὸς τὴν μέλισσαν καὶ μάθε ὡς ἐργάτις ἐστὶν τήν τε ἐργασίαν ὡς σεμνὴν ποιεῖται
ἧς τοὺς πόνους βασιλεῖς καὶ ἰδιῶται πρὸς ὑγίειαν προσφέρονται ποθεινὴ δέ ἐστιν πᾶσιν καὶ ἐπίδοξος
καίπερ οὖσα τῇ ῥώμῃ ἀσθενής τὴν σοφίαν τιμήσασα προήχθη
ἕως τίνος ὀκνηρέ κατάκεισαι πότε δὲ ἐξ ὕπνου ἐγερθήσῃ
ὀλίγον μὲν ὑπνοῖς ὀλίγον δὲ κάθησαι μικρὸν δὲ νυστάζεις ὀλίγον δὲ ἐναγκαλίζῃ χερσὶν στήθη
ἐὰν δὲ ἄοκνος ᾖς ἥξει ὥσπερ πηγὴ ὁ ἀμητός σου ἡ δὲ ἔνδεια ὥσπερ κακὸς δρομεὺς ἀπαυτομολήσει
εἶτ᾿ ἐμπαραγίνεταί σοι ὥσπερ κακὸς ὁδοιπόρος ἡ πενία καὶ ἡ ἔνδεια ὥσπερ ἀγαθὸς δρομεύς
ἀνὴρ ἄφρων καὶ παράνομος πορεύεται ὁδοὺς οὐκ ἀγαθάς
ὁ δ᾿ αὐτὸς ἐννεύει ὀφθαλμῷ σημαίνει δὲ ποδί διδάσκει δὲ ἐννεύμασιν δακτύλων
διεστραμμένῃ δὲ καρδίᾳ τεκταίνεται κακὰ ἐν παντὶ καιρῷ ὁ τοιοῦτος ταραχὰς συνίστησιν πόλει
διὰ τοῦτο ἐξαπίνης ἔρχεται ἡ ἀπώλεια αὐτοῦ διακοπὴ καὶ συντριβὴ ἀνίατος
ὅτι χαίρει πᾶσιν οἷς μισεῖ ὁ κύριος συντρίβεται δὲ δι᾿ ἀκαθαρσίαν ψυχῆς
ὀφθαλμὸς ὑβριστοῦ γλῶσσα ἄδικος χεῖρες ἐκχέουσαι αἷμα δικαίου
καὶ καρδία τεκταινομένη λογισμοὺς κακοὺς καὶ πόδες ἐπισπεύδοντες κακοποιεῖν
ἐκκαίει ψεύδη μάρτυς ἄδικος καὶ ἐπιπέμπει κρίσεις ἀνὰ μέσον ἀδελφῶν
υἱέ φύλασσε νόμους πατρός σου καὶ μὴ ἀπώσῃ θεσμοὺς μητρός σου
ἄφαψαι δὲ αὐτοὺς ἐπὶ σῇ ψυχῇ διὰ παντὸς καὶ ἐγκλοίωσαι ἐπὶ σῷ τραχήλῳ
ἡνίκα ἂν περιπατῇς ἐπάγου αὐτήν καὶ μετὰ σοῦ ἔστω ὡς δ᾿ ἂν καθεύδῃς φυλασσέτω σε ἵνα ἐγειρομένῳ συλλαλῇ σοι
ὅτι λύχνος ἐντολὴ νόμου καὶ φῶς καὶ ὁδὸς ζωῆς ἔλεγχος καὶ παιδεία
τοῦ διαφυλάσσειν σε ἀπὸ γυναικὸς ὑπάνδρου καὶ ἀπὸ διαβολῆς γλώσσης ἀλλοτρίας
μή σε νικήσῃ κάλλους ἐπιθυμία μηδὲ ἀγρευθῇς σοῖς ὀφθαλμοῖς μηδὲ συναρπασθῇς ἀπὸ τῶν αὐτῆς βλεφάρων
τιμὴ γὰρ πόρνης ὅση καὶ ἑνὸς ἄρτου γυνὴ δὲ ἀνδρῶν τιμίας ψυχὰς ἀγρεύει
ἀποδήσει τις πῦρ ἐν κόλπῳ τὰ δὲ ἱμάτια οὐ κατακαύσει
ἢ περιπατήσει τις ἐπ᾿ ἀνθράκων πυρός τοὺς δὲ πόδας οὐ κατακαύσει
οὕτως ὁ εἰσελθὼν πρὸς γυναῖκα ὕπανδρον οὐκ ἀθῳωθήσεται οὐδὲ πᾶς ὁ ἁπτόμενος αὐτῆς
οὐ θαυμαστὸν ἐὰν ἁλῷ τις κλέπτων κλέπτει γὰρ ἵνα ἐμπλήσῃ τὴν ψυχὴν πεινῶν
ἐὰν δὲ ἁλῷ ἀποτείσει ἑπταπλάσια καὶ πάντα τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ δοὺς ῥύσεται ἑαυτόν
ὁ δὲ μοιχὸς δι᾿ ἔνδειαν φρενῶν ἀπώλειαν τῇ ψυχῇ αὐτοῦ περιποιεῖται
ὀδύνας τε καὶ ἀτιμίας ὑποφέρει τὸ δὲ ὄνειδος αὐτοῦ οὐκ ἐξαλειφθήσεται εἰς τὸν αἰῶνα
μεστὸς γὰρ ζήλου θυμὸς ἀνδρὸς αὐτῆς οὐ φείσεται ἐν ἡμέρᾳ κρίσεως
οὐκ ἀνταλλάξεται οὐδενὸς λύτρου τὴν ἔχθραν οὐδὲ μὴ διαλυθῇ πολλῶν δώρων
υἱέ τίμα τὸν κύριον καὶ ἰσχύσεις πλὴν δὲ αὐτοῦ μὴ φοβοῦ ἄλλον
υἱέ φύλασσε ἐμοὺς λόγους τὰς δὲ ἐμὰς ἐντολὰς κρύψον παρὰ σεαυτῷ
φύλαξον ἐμὰς ἐντολάς καὶ βιώσεις τοὺς δὲ ἐμοὺς λόγους ὥσπερ κόρας ὀμμάτων
περίθου δὲ αὐτοὺς σοῖς δακτύλοις ἐπίγραψον δὲ ἐπὶ τὸ πλάτος τῆς καρδίας σου
εἶπον τὴν σοφίαν σὴν ἀδελφὴν εἶναι τὴν δὲ φρόνησιν γνώριμον περιποίησαι σεαυτῷ
ἵνα σε τηρήσῃ ἀπὸ γυναικὸς ἀλλοτρίας καὶ πονηρᾶς ἐάν σε λόγοις τοῖς πρὸς χάριν ἐμβάληται
ἀπὸ γὰρ θυρίδος ἐκ τοῦ οἴκου αὐτῆς εἰς τὰς πλατείας παρακύπτουσα
ὃν ἂν ἴδῃ τῶν ἀφρόνων τέκνων νεανίαν ἐνδεῆ φρενῶν
παραπορευόμενον παρὰ γωνίαν ἐν διόδοις οἴκων αὐτῆς
καὶ λαλοῦντα ἐν σκότει ἑσπερινῷ ἡνίκα ἂν ἡσυχία νυκτερινὴ ᾖ καὶ γνοφώδης
ἡ δὲ γυνὴ συναντᾷ αὐτῷ εἶδος ἔχουσα πορνικόν ἣ ποιεῖ νέων ἐξίπτασθαι καρδίας
ἀνεπτερωμένη δέ ἐστιν καὶ ἄσωτος ἐν οἴκῳ δὲ οὐχ ἡσυχάζουσιν οἱ πόδες αὐτῆς
χρόνον γάρ τινα ἔξω ῥέμβεται χρόνον δὲ ἐν πλατείαις παρὰ πᾶσαν γωνίαν ἐνεδρεύει
εἶτα ἐπιλαβομένη ἐφίλησεν αὐτόν ἀναιδεῖ δὲ προσώπῳ προσεῖπεν αὐτῷ
θυσία εἰρηνική μοί ἐστιν σήμερον ἀποδίδωμι τὰς εὐχάς μου
ἕνεκα τούτου ἐξῆλθον εἰς συνάντησίν σοι ποθοῦσα τὸ σὸν πρόσωπον εὕρηκά σε
κειρίαις τέτακα τὴν κλίνην μου ἀμφιτάποις δὲ ἔστρωκα τοῖς ἀπ᾿ Αἰγύπτου
διέρραγκα τὴν κοίτην μου κρόκῳ τὸν δὲ οἶκόν μου κινναμώμῳ
ἐλθὲ καὶ ἀπολαύσωμεν φιλίας ἕως ὄρθρου δεῦρο καὶ ἐγκυλισθῶμεν ἔρωτι
οὐ γὰρ πάρεστιν ὁ ἀνήρ μου ἐν οἴκῳ πεπόρευται δὲ ὁδὸν μακρὰν
ἔνδεσμον ἀργυρίου λαβὼν ἐν χειρὶ αὐτοῦ δι᾿ ἡμερῶν πολλῶν ἐπανήξει εἰς τὸν οἶκον αὐτοῦ
ἀπεπλάνησεν δὲ αὐτὸν πολλῇ ὁμιλίᾳ βρόχοις τε τοῖς ἀπὸ χειλέων ἐξώκειλεν αὐτόν
ὁ δὲ ἐπηκολούθησεν αὐτῇ κεπφωθείς ὥσπερ δὲ βοῦς ἐπὶ σφαγὴν ἄγεται καὶ ὥσπερ κύων ἐπὶ δεσμοὺς
ἢ ὡς ἔλαφος τοξεύματι πεπληγὼς εἰς τὸ ἧπαρ σπεύδει δὲ ὥσπερ ὄρνεον εἰς παγίδα οὐκ εἰδὼς ὅτι περὶ ψυχῆς τρέχει
νῦν οὖν υἱέ ἄκουέ μου καὶ πρόσεχε ῥήμασιν στόματός μου
μὴ ἐκκλινάτω εἰς τὰς ὁδοὺς αὐτῆς ἡ καρδία σου
πολλοὺς γὰρ τρώσασα καταβέβληκεν καὶ ἀναρίθμητοί εἰσιν οὓς πεφόνευκεν
ὁδοὶ ᾅδου ὁ οἶκος αὐτῆς κατάγουσαι εἰς τὰ ταμίεια τοῦ θανάτου
Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!…
І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників…
Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!…
Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв́язаний він,
помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!…
Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!…
Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
Прив́яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,
щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,
бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну…
Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!
Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
прив́яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
На мудрість скажи: Ти сестра моя!
а розум назви: Мій довірений!
а розум назви: Мій довірений!
щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м́якенькі слова.
Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю.
І юнак ось, позбавлений розуму,
І юнак ось, позбавлений розуму,
проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона…
І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном…
Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов́ю натішимось ми!
Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого…
Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув́язнення,
як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка…
А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат…
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
1 Горькие последствия от связи с чужой женой; 15 «утешайся женою юности твоей».
Сын мой! внимай мудрости моей, и приклони ухо твое к разуму моему,
чтобы соблюсти рассудительность, и чтобы уста твои сохранили знание. [Не внимай льстивой женщине;]
ибо мед источают уста чужой жены, и мягче елея речь ее;
но последствия от нее горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;
ноги ее нисходят к смерти, стопы ее достигают преисподней.
Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни ее, то пути ее непостоянны, и ты не узнаешь их.
Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.
Держи дальше от нее путь твой и не подходи близко к дверям дома ее,
чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;
чтобы не насыщались силою твоею чужие, и труды твои не были для чужого дома.
И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твое будут истощены, –
и скажешь: «зачем я ненавидел наставление, и сердце мое пренебрегало обличением,
и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим:
едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!»
Пей воду из твоего водоема и текущую из твоего колодезя.
Пусть [не] разливаются источники твои по улице, потоки вод – по площадям;
пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобою.
Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,
любезною ланью и прекрасною серною: груди ее да упоявают тебя во всякое время, любовью ее услаждайся постоянно.
И для чего тебе, сын мой, увлекаться постороннею и обнимать груди чужой?
Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.
Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится:
он умирает без наставления, и от множества безумия своего теряется.
1 Остерегайся поручительства за другого; 6 ленивцу: «Пойди к муравью … посмотри на действие его»; 12 посевающий раздор, особенно между братьями; 20 полное безумие блуда и гибель прелюбодея.
Сын мой! если ты поручился за ближнего твоего и дал руку твою за другого, –
ты опутал себя словами уст твоих, пойман словами уст твоих.
Сделай же, сын мой, вот что, и избавь себя, так как ты попался в руки ближнего твоего: пойди, пади к ногам и умоляй ближнего твоего;
не давай сна глазам твоим и дремания веждам твоим;
спасайся, как серна из руки и как птица из руки птицелова.
Пойди к муравью, ленивец, посмотри на действия его, и будь мудрым.
Нет у него ни начальника, ни приставника, ни повелителя;
но он заготовляет летом хлеб свой, собирает во время жатвы пищу свою.–
6:8a–[Или пойди к пчеле и познай, как она трудолюбива, какую почтенную работу она производит;–
6:8b–ее труды употребляют во здравие и цари и простолюдины; любима же она всеми и славна;–
6:8c–хотя силою она слаба, но мудростью почтена.]
6:8a–[Или пойди к пчеле и познай, как она трудолюбива, какую почтенную работу она производит;–
6:8b–ее труды употребляют во здравие и цари и простолюдины; любима же она всеми и славна;–
6:8c–хотя силою она слаба, но мудростью почтена.]
Доколе ты, ленивец, будешь спать? когда ты встанешь от сна твоего?
Немного поспишь, немного подремлешь, немного, сложив руки, полежишь:
и придет, как прохожий, бедность твоя, и нужда твоя, как разбойник.–
6:11a–[Если же будешь не ленив, то, как источник, придет жатва твоя; скудость же далеко убежит от тебя.]
6:11a–[Если же будешь не ленив, то, как источник, придет жатва твоя; скудость же далеко убежит от тебя.]
Человек лукавый, человек нечестивый ходит со лживыми устами,
мигает глазами своими, говорит ногами своими, дает знаки пальцами своими;
коварство в сердце его: он умышляет зло во всякое время, сеет раздоры.
Зато внезапно придет погибель его, вдруг будет разбит – без исцеления.
Вот шесть, что́ ненавидит Господь, даже семь, что́ мерзость душе Его:
глаза гордые, язык лживый и руки, проливающие кровь невинную,
сердце, кующее злые замыслы, ноги, быстро бегущие к злодейству,
лжесвидетель, наговаривающий ложь и сеющий раздор между братьями.
Сын мой! храни заповедь отца твоего и не отвергай наставления матери твоей;
навяжи их навсегда на сердце твое, обвяжи ими шею твою.
Когда ты пойдешь, они будут руководить тебя; когда ляжешь спать, будут охранять тебя; когда пробудишься, будут беседовать с тобою:
ибо заповедь есть светильник, и наставление – свет, и назидательные поучения – путь к жизни,
чтобы остерегать тебя от негодной женщины, от льстивого языка чужой.
Не пожелай красоты ее в сердце твоем, [да не уловлен будешь очами твоими,] и да не увлечет она тебя ресницами своими;
потому что из-за жены блудной обнищевают до куска хлеба, а замужняя жена уловляет дорогую душу.
Может ли кто взять себе огонь в пазуху, чтобы не прогорело платье его?
Может ли кто ходить по горящим угольям, чтобы не обжечь ног своих?
То же бывает и с тем, кто входит к жене ближнего своего: кто прикоснется к ней, не останется без вины.
Не спускают вору, если он крадет, чтобы насытить душу свою, когда он голоден;
но, будучи пойман, он заплатит всемеро, отдаст все имущество дома своего.
Кто же прелюбодействует с женщиною, у того нет ума; тот губит душу свою, кто делает это:
побои и позор найдет он, и бесчестие его не изгладится,
потому что ревность – ярость мужа, и не пощадит он в день мщения,
не примет никакого выкупа и не удовольствуется, сколько бы ты ни умножал даров.
1 Близкая связь с мудростью охраняет от хитростей чужой жены; 6 бесстыдные козни блудницы и простота юноши, которого она увлекает; 24 «Дом её — пути в преисподнюю».
Сын мой! храни слова мои и заповеди мои сокрой у себя.–
7:1a–[Сын мой! чти Господа, – и укрепишься, и кроме Его не бойся никого.]
7:1a–[Сын мой! чти Господа, – и укрепишься, и кроме Его не бойся никого.]
Храни заповеди мои и живи, и учение мое, как зрачок глаз твоих.
Навяжи их на персты твои, напиши их на скрижали сердца твоего.
Скажи мудрости: «ты сестра моя!» и разум назови родным твоим,
чтобы они охраняли тебя от жены другого, от чужой, которая умягчает слова свои.
Вот, однажды смотрел я в окно дома моего, сквозь решетку мою,
и увидел среди неопытных, заметил между молодыми людьми неразумного юношу,
переходившего площадь близ угла ее и шедшего по дороге к дому ее,
в сумерки в вечер дня, в ночной темноте и во мраке.
И вот – навстречу к нему женщина, в наряде блудницы, с коварным сердцем,
шумливая и необузданная; ноги ее не живут в доме ее:
то на улице, то на площадях, и у каждого угла строит она ковы.
Она схватила его, целовала его, и с бесстыдным лицом говорила ему:
«мирная жертва у меня: сегодня я совершила обеты мои;
поэтому и вышла навстречу тебе, чтобы отыскать тебя, и – нашла тебя;
коврами я убрала постель мою, разноцветными тканями Египетскими;
спальню мою надушила смирною, алоем и корицею;
зайди, будем упиваться нежностями до утра, насладимся любовью,
потому что мужа нет дома: он отправился в дальнюю дорогу;
кошелек серебра взял с собою; придет домой ко дню полнолуния».
Множеством ласковых слов она увлекла его, мягкостью уст своих овладела им.
Тотчас он пошел за нею, как вол идет на убой, [и как пес – на цепь,] и как олень – на выстрел,
доколе стрела не пронзит печени его; как птичка кидается в силки, и не знает, что они – на погибель ее.
Итак, дети, слушайте меня и внимайте словам уст моих.
Да не уклоняется сердце твое на пути ее, не блуждай по стезям ее,
потому что многих повергла она ранеными, и много сильных убиты ею:
дом ее – пути в преисподнюю, нисходящие во внутренние жилища смерти.