И бу́детъ я́ко дре́во насажде́ное при исхо́дищихъ во́дъ, е́же пло́дъ сво́й да́стъ во вре́мя свое́, и ли́стъ его́ не отпаде́тъ: и вся́, ели́ка а́ще твори́тъ, успѣ́етъ.

Не та́ко нечести́вiи, не та́ко: но я́ко пра́хъ, его́же возмета́етъ вѣ́тръ от лица́ земли́.

Сего́ ра́ди не воскре́снутъ нечести́вiи на су́дъ, ниже́ грѣ́шницы въ совѣ́тъ пра́ведныхъ.

Я́ко вѣ́сть Госпо́дь пу́ть пра́ведныхъ, и пу́ть нечести́выхъ поги́бнетъ.

Рус. (Аверинцев)

О, благо тому, кто совета с лукавыми не устроял, на стезю грешных не вступал, меж кощунниками не сидел, –

но в законе Господнем – радость его, слова закона в уме его день и ночь.

Он как дерево, что насаждено у самого течения вод, что в должное время принесет плоды и не увянут листы его. Устроится всякое дело его.

Грешные не таковы, они – как развеваемый ветром прах.

Грешные на суде не устоят, лукавым меж праведных места нет; путь праведных ведает Господь, но потерян лукавых путь.

Украинский (Огієнко)

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,

та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!

І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в́яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!

Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!

Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,

дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

Немецкий (GNB)

Языки

Wie glücklich ist ein Mensch, der sich nicht verführen lässt von denen,
die Gottes Gebote missachten,
der nicht dem Beispiel gewissenloser Sünder folgt
und nicht zusammensitzt mit Leuten,
denen nichts heilig ist.

Wie glücklich ist ein Mensch,
der Freude findet an den Weisungen des HERRN,
der Tag und Nacht in seinem Gesetz liest
und darüber nachdenkt.

Er gleicht einem Baum, der am Wasser steht;
Jahr für Jahr trägt er Frucht,
sein Laub bleibt grün und frisch.
Was immer ein solcher Mensch unternimmt,
es gelingt ihm gut.

Ganz anders geht es denen,
die nicht nach Gott fragen:
Sie sind wie Spreu, die der Wind davonbläst.

Vor Gottes Gericht können sie nicht bestehen
und in der Gemeinde der Treuen ist für sie kein Platz.

Der HERR kennt die Taten der Menschen, die auf ihn hören, und behält sie im Gedächtnis;
aber von denen, die nicht nach ihm fragen, bleibt keine Spur.