И бу́детъ я́ко дре́во насажде́ное при исхо́дищихъ во́дъ, е́же пло́дъ сво́й да́стъ во вре́мя свое́, и ли́стъ его́ не отпаде́тъ: и вся́, ели́ка а́ще твори́тъ, успѣ́етъ.

Не та́ко нечести́вiи, не та́ко: но я́ко пра́хъ, его́же возмета́етъ вѣ́тръ от лица́ земли́.

Сего́ ра́ди не воскре́снутъ нечести́вiи на су́дъ, ниже́ грѣ́шницы въ совѣ́тъ пра́ведныхъ.

Я́ко вѣ́сть Госпо́дь пу́ть пра́ведныхъ, и пу́ть нечести́выхъ поги́бнетъ.

Псало́мъ Дави́ду.

Вску́ю шата́шася язы́цы, и лю́дiе поучи́шася тще́тнымъ?

Предста́ша ца́рiе зе́мстiи, и кня́зи собра́шася вку́пѣ на Го́спода и на Христа́ Его́.

Расто́ргнемъ {расто́ргнимъ} у́зы и́хъ и отве́ржемъ {отве́ржимъ} от на́съ и́го и́хъ.

Живы́й на небесѣ́хъ посмѣе́тся и́мъ, и Госпо́дь поруга́ется и́мъ.

Тогда́ возглаго́летъ къ ни́мъ гнѣ́вомъ Свои́мъ и я́ростiю Свое́ю смяте́тъ я́:

А́зъ же поста́вленъ е́смь Ца́рь от Него́ надъ Сiо́номъ, горо́ю свято́ю Его́,

возвѣща́яй повелѣ́нiе Госпо́дне. Госпо́дь рече́ ко Мнѣ́: Сы́нъ Мо́й еси́ Ты́, А́зъ дне́сь роди́хъ Тя́:

проси́ от Мене́, и да́мъ ти́ язы́ки достоя́нiе Твое́, и одержа́нiе Твое́ концы́ земли́:

упасе́ши я́ жезло́мъ желѣ́знымъ, я́ко сосу́ды скуде́льничи сокруши́ши я́.

И ны́нѣ, ца́рiе, разумѣ́йте, накажи́теся вси́ судя́щiи земли́.

Рабо́тайте Го́сподеви со стра́хомъ, и ра́дуйтеся Ему́ со тре́петомъ.

Прiими́те наказа́нiе, да не когда́ прогнѣ́вается Госпо́дь, и поги́бнете от пути́ пра́веднаго, егда́ возгори́тся вско́рѣ я́рость Его́: блаже́ни вси́ надѣ́ющiися На́нь.

Псало́мъ Дави́ду, внегда́ отбѣга́ше от лица́ Авессало́ма сы́на своего́.

Го́споди, что́ ся умно́жиша стужа́ющiи ми́? Мно́зи востаю́тъ на мя́,

мно́зи глаго́лютъ души́ мое́й: нѣ́сть спасе́нiя ему́ въ Бо́зѣ его́.

Ты́ же, Го́споди, засту́пникъ мо́й еси́, сла́ва моя́, и вознося́й главу́ мою́.

Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, и услы́ша мя́ от горы́ святы́я Своея́.

А́зъ усну́хъ, и спа́хъ, воста́хъ, я́ко Госпо́дь засту́питъ мя́.

Не убою́ся от те́мъ люді́й, о́крестъ напа́дающихъ на мя́.

Воскре́сни́, Го́споди, спаси́ мя, Бо́же мо́й: я́ко Ты́ порази́лъ еси́ вся́ вражду́ющыя ми́ всу́е, зу́бы грѣ́шниковъ сокруши́лъ еси́.

Госпо́дне е́сть спасе́нiе, и на лю́дехъ Твои́хъ благослове́нiе Твое́.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ Дави́ду.

Внегда́ призва́ти ми́, услы́ша мя́ Бо́гъ пра́вды моея́: въ ско́рби распространи́лъ мя́ еси́: уще́дри мя́ и услы́ши моли́тву мою́.

Сы́нове человѣ́честiи, доко́лѣ тяжкосе́рдiи? Вску́ю лю́бите суету́ и и́щете лжи́?

И увѣ́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своего́. Госпо́дь услы́шитъ мя́, внегда́ воззва́ти ми́ къ Нему́.

Гнѣ́вайтеся, и не согрѣша́йте, я́же глаго́лете въ сердца́хъ ва́шихъ, на ло́жахъ ва́шихъ умили́теся:

пожри́те же́ртву пра́вды и упова́йте на Го́спода.

Мно́зи глаго́лютъ: кто́ яви́тъ на́мъ блага́я? Зна́менася на на́съ свѣ́тъ лица́ Твоего́, Го́споди.

Да́лъ еси́ весе́лiе въ се́рдцы мое́мъ: от плода́ пшени́цы, вина́ и еле́а своего́ умно́жишася:

въ ми́рѣ вку́пе усну́ и почі́ю, я́ко Ты́, Го́споди, еди́наго на упова́нiи всели́лъ мя́ еси́.

О наслѣ́дствующемъ, псало́мъ Дави́ду.

Глаго́лы моя́ внуши́, Го́споди, разумѣ́й зва́нiе мое́.

Вонми́ гла́су моле́нiя моего́, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й: я́ко къ Тебѣ́ помолю́ся, Го́споди.

Зау́тра услы́ши гла́съ мо́й: зау́тра предста́ну Ти́, и у́зриши мя́:

я́ко Бо́гъ не хотя́й беззако́нiя Ты́ еси́: не присели́тся къ Тебѣ́ лука́внуяй,

ниже́ пребу́дутъ беззако́нницы предъ очи́ма Твои́ма: возненави́дѣлъ еси́ вся́ дѣ́лающыя беззако́нiе,

погуби́ши вся́ глаго́лющыя лжу́: му́жа крове́й и льсти́ва гнуша́ется Госпо́дь.

А́зъ же мно́жествомъ ми́лости Твоея́ вни́ду въ до́мъ Тво́й, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоему́, въ стра́сѣ Твое́мъ.

Го́споди, наста́ви мя́ пра́вдою Твое́ю, вра́гъ мои́хъ ра́ди испра́ви предъ Тобо́ю пу́ть мо́й.

Я́ко нѣ́сть во устѣ́хъ и́хъ и́стины, се́рдце и́хъ су́етно, гро́бъ отве́рстъ горта́нь и́хъ, язы́ки свои́ми льща́ху.

Суди́ и́мъ, Бо́же, да отпаду́тъ от мы́слей свои́хъ: по мно́жеству нече́стiя и́хъ изри́ни я́, я́ко преогорчи́ша Тя́, Го́споди.

И да возвеселя́тся вси́ упова́ющiи на Тя́, во вѣ́къ возра́дуются, и всели́шися въ ни́хъ: и похва́лятся о Тебѣ́ лю́бящiи и́мя Твое́.

Я́ко Ты́ благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жiемъ благоволе́нiя вѣнча́лъ еси́ на́съ.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ о осмѣ́мъ, псало́мъ Дави́ду.

Го́споди, да не я́ростiю Твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гнѣ́вомъ Твои́мъ нака́жеши мене́.

Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко не́мощенъ е́смь: изцѣли́ мя, Го́споди, я́ко смято́шася ко́сти моя́,

и душа́ моя́ смяте́ся зѣло́: и Ты́, Го́споди, доко́лѣ?

Обрати́ся, Го́споди, изба́ви ду́шу мою́, спаси́ мя ра́ди ми́лости Твоея́:

я́ко нѣ́сть въ сме́рти помина́яй Тебе́, во а́дѣ же кто́ исповѣ́стся Тебѣ́?

Утруди́хся воздыха́нiемъ мои́мъ, измы́ю на вся́ку но́щь ло́же мое́, слеза́ми мои́ми посте́лю мою́ омочу́.

Смяте́ся от я́рости о́ко мое́, обетша́хъ во всѣ́хъ вразѣ́хъ мои́хъ.

Отступи́те от мене́, вси́ дѣ́лающiи беззако́нiе, я́ко услы́ша Госпо́дь гла́съ пла́ча моего́,

услы́ша Госпо́дь моле́нiе мое́, Госпо́дь моли́тву мою́ прiя́тъ.

Да постыдя́тся и смяту́тся вси́ врази́ мои́, да возвратя́тся и устыдя́тся зѣло́ вско́рѣ.

Псало́мъ Дави́ду, его́же воспѣ́тъ Го́сподеви о словесѣ́хъ Хусі́евыхъ, сы́на Иемені́ина.

Го́споди Бо́же мо́й, на Тя́ упова́хъ, спаси́ мя от всѣ́хъ гоня́щихъ мя́ и изба́ви мя́:

да не когда́ похи́титъ я́ко ле́въ ду́шу мою́, не су́щу избавля́ющу, ниже́ спаса́ющу.

Го́споди Бо́же мо́й, а́ще сотвори́хъ сiе́, а́ще е́сть непра́вда въ руку́ мое́ю,

а́ще возда́хъ воздаю́щымъ ми́ зла́, да отпаду́ у́бо от вра́гъ мои́хъ то́щъ:

да пожене́тъ у́бо вра́гъ ду́шу мою́, и да пости́гнетъ, и попере́тъ въ зе́млю живо́тъ мо́й, и сла́ву мою́ въ пе́рсть всели́тъ.

Воскре́сни́, Го́споди, гнѣ́вомъ Твои́мъ, вознеси́ся въ конца́хъ вра́гъ Твои́хъ, и воста́ни, Го́споди Бо́же мо́й, повелѣ́нiемъ, и́мже заповѣ́далъ еси́,

и со́нмъ люді́й обы́детъ Тя́: и о то́мъ на высоту́ обрати́ся.

Госпо́дь су́дитъ лю́демъ: суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ мое́й и по незло́бѣ мое́й на мя́.

Да сконча́ется зло́ба грѣ́шныхъ, и испра́виши пра́веднаго, испыта́яй сердца́ и утро́бы, Бо́же, пра́ведно.

По́мощь моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́выя се́рдцемъ.

Бо́гъ суди́тель пра́веденъ, и крѣ́покъ, и долготерпѣли́въ, и не гнѣ́въ наводя́й на вся́къ де́нь.

А́ще не обратите́ся, ору́жiе Свое́ очи́ститъ, лу́къ Сво́й напряже́, и угото́ва и́,

и въ не́мъ угото́ва сосу́ды сме́ртныя, стрѣ́лы Своя́ сгара́емымъ содѣ́ла.

Се́, болѣ́ непра́вдою, зача́тъ болѣ́знь и роди́ беззако́нiе:

ро́въ изры́ и ископа́ и́, и паде́тъ въ я́му, ю́же содѣ́ла.

Обрати́тся болѣ́знь его́ на главу́ его́, и на ве́рхъ его́ непра́вда его́ сни́детъ.

Исповѣ́мся Го́сподеви по пра́вдѣ Его́ и пою́ и́мени Го́спода Вы́шняго.

Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, псало́мъ Дави́ду.

Го́споди Госпо́дь на́шъ, я́ко чу́дно и́мя Твое́ по все́й земли́, я́ко взя́тся великолѣ́пiе Твое́ превы́ше небе́съ.

Изъ у́стъ младе́нецъ и ссу́щихъ соверши́лъ еси́ хвалу́, вра́гъ Твои́хъ ра́ди, е́же разруши́ти врага́ и ме́стника.

Я́ко узрю́ небеса́, дѣла́ пе́рстъ Твои́хъ, луну́ и звѣ́зды, я́же Ты́ основа́лъ еси́:

что́ е́сть человѣ́къ, я́ко по́мниши его́? Или́ сы́нъ человѣ́чь, я́ко посѣща́еши его́?

Ума́лилъ еси́ его́ ма́лымъ чи́мъ от А́нгелъ, сла́вою и че́стiю вѣнча́лъ еси́ его́:

и поста́вилъ еси́ его́ надъ дѣ́лы руку́ Твое́ю, вся́ покори́лъ еси́ подъ но́зѣ его́:

о́вцы и волы́ вся́, еще́ же и скоты́ польскі́я,

пти́цы небе́сныя и ры́бы морскі́я, преходя́щыя стези́ морскі́я.

Го́споди Госпо́дь на́шъ, я́ко чу́дно и́мя Твое́ по все́й земли́.

Греческий [Greek (Koine)]

μακάριος ἀνήρ ὃς οὐκ ἐπορεύθη ἐν βουλῇ ἀσεβῶν καὶ ἐν ὁδῷ ἁμαρτωλῶν οὐκ ἔστη καὶ ἐπὶ καθέδραν λοιμῶν οὐκ ἐκάθισεν

ἀλλ᾿ ἢ ἐν τῷ νόμῳ κυρίου τὸ θέλημα αὐτοῦ καὶ ἐν τῷ νόμῳ αὐτοῦ μελετήσει ἡμέρας καὶ νυκτός

καὶ ἔσται ὡς τὸ ξύλον τὸ πεφυτευμένον παρὰ τὰς διεξόδους τῶν ὑδάτων ὃ τὸν καρπὸν αὐτοῦ δώσει ἐν καιρῷ αὐτοῦ καὶ τὸ φύλλον αὐτοῦ οὐκ ἀπορρυήσεται καὶ πάντα ὅσα ἂν ποιῇ κατευοδωθήσεται

οὐχ οὕτως οἱ ἀσεβεῖς οὐχ οὕτως ἀλλ᾿ ἢ ὡς ὁ χνοῦς ὃν ἐκριπτεῖ ὁ ἄνεμος ἀπὸ προσώπου τῆς γῆς

διὰ τοῦτο οὐκ ἀναστήσονται ἀσεβεῖς ἐν κρίσει οὐδὲ ἁμαρτωλοὶ ἐν βουλῇ δικαίων

ὅτι γινώσκει κύριος ὁδὸν δικαίων καὶ ὁδὸς ἀσεβῶν ἀπολεῖται

ἵνα τί ἐφρύαξαν ἔθνη καὶ λαοὶ ἐμελέτησαν κενά

παρέστησαν οἱ βασιλεῖς τῆς γῆς καὶ οἱ ἄρχοντες συνήχθησαν ἐπὶ τὸ αὐτὸ κατὰ τοῦ κυρίου καὶ κατὰ τοῦ χριστοῦ αὐτοῦ (διάψαλμα)

διαρρήξωμεν τοὺς δεσμοὺς αὐτῶν καὶ ἀπορρίψωμεν ἀφ᾿ ἡμῶν τὸν ζυγὸν αὐτῶν

ὁ κατοικῶν ἐν οὐρανοῖς ἐκγελάσεται αὐτούς καὶ ὁ κύριος ἐκμυκτηριεῖ αὐτούς

τότε λαλήσει πρὸς αὐτοὺς ἐν ὀργῇ αὐτοῦ καὶ ἐν τῷ θυμῷ αὐτοῦ ταράξει αὐτούς

ἐγὼ δὲ κατεστάθην βασιλεὺς ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ Σιων ὄρος τὸ ἅγιον αὐτοῦ

διαγγέλλων τὸ πρόσταγμα κυρίου κύριος εἶπεν πρός με υἱός μου εἶ σύ ἐγὼ σήμερον γεγέννηκά σε

αἴτησαι παρ᾿ ἐμοῦ καὶ δώσω σοι ἔθνη τὴν κληρονομίαν σου καὶ τὴν κατάσχεσίν σου τὰ πέρατα τῆς γῆς

ποιμανεῖς αὐτοὺς ἐν ῥάβδῳ σιδηρᾷ ὡς σκεῦος κεραμέως συντρίψεις αὐτούς

καὶ νῦν βασιλεῖς σύνετε παιδεύθητε πάντες οἱ κρίνοντες τὴν γῆν

δουλεύσατε τῷ κυρίῳ ἐν φόβῳ καὶ ἀγαλλιᾶσθε αὐτῷ ἐν τρόμῳ

δράξασθε παιδείας μήποτε ὀργισθῇ κύριος καὶ ἀπολεῖσθε ἐξ ὁδοῦ δικαίας ὅταν ἐκκαυθῇ ἐν τάχει ὁ θυμὸς αὐτοῦ μακάριοι πάντες οἱ πεποιθότες ἐπ᾿ αὐτῷ προσώπου Αβεσσαλωμ τοῦ υἱοῦ αὐτοῦ

κύριε τί ἐπληθύνθησαν οἱ θλίβοντές με πολλοὶ ἐπανίστανται ἐπ᾿ ἐμέ

πολλοὶ λέγουσιν τῇ ψυχῇ μου οὐκ ἔστιν σωτηρία αὐτῷ ἐν τῷ θεῷ αὐτοῦ (διάψαλμα)

σὺ δέ κύριε ἀντιλήμπτωρ μου εἶ δόξα μου καὶ ὑψῶν τὴν κεφαλήν μου

φωνῇ μου πρὸς κύριον ἐκέκραξα καὶ ἐπήκουσέν μου ἐξ ὄρους ἁγίου αὐτοῦ (διάψαλμα)

ἐγὼ ἐκοιμήθην καὶ ὕπνωσα ἐξηγέρθην ὅτι κύριος ἀντιλήμψσεταί μου

οὐ φοβηθήσομαι ἀπὸ μυριάδων λαοῦ τῶν κύκλῳ συνεπιτιθεμένων μοι

ἀνάστα κύριε σῶσόν με ὁ θεός μου ὅτι σὺ ἐπάταξας πάντας τοὺς ἐχθραίνοντάς μοι ματαίως ὀδόντας ἁμαρτωλῶν συνέτριψας

τοῦ κυρίου ἡ σωτηρία καὶ ἐπὶ τὸν λαόν σου ἡ εὐλογία σου

͂εἰς τὸ τέλος ἐν ψαλμοῖς ᾠδὴ τῷ Δαυιδ

ἐν τῷ ἐπικαλεῖσθαί με εἰσήκουσέν μου ὁ θεὸς τῆς δικαιοσύνης μου ἐν θλίψει ἐπλάτυνάς μοι οἰκτίρησόν με καὶ εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου

υἱοὶ ἀνθρώπων ἕως πότε βαρυκάρδιοι ἵνα τί ἀγαπᾶτε ματαιότητα καὶ ζητεῖτε ψεῦδος (διάψαλμα)

καὶ γνῶτε ὅτι ἐθαυμάστωσεν κύριος τὸν ὅσιον αὐτοῦ κύριος εἰσακούσεταί μου ἐν τῷ κεκραγέναι με πρὸς αὐτόν

ὀργίζεσθε καὶ μὴ ἁμαρτάνετε λέγετε ἐν ταῖς καρδίαις ὑμῶν καὶ ἐπὶ ταῖς κοίταις ὑμῶν κατανύγητε (διάψαλμα)

θύσατε θυσίαν δικαιοσύνης καὶ ἐλπίσατε ἐπὶ κύριον

πολλοὶ λέγουσιν τίς δείξει ἡμῖν τὰ ἀγαθά ἐσημειώθη ἐφ᾿ ἡμᾶς τὸ φῶς τοῦ προσώπου σου κύριε

ἔδωκας εὐφροσύνην εἰς τὴν καρδίαν μου ἀπὸ καιροῦ σίτου καὶ οἴνου καὶ ἐλαίου αὐτῶν ἐπληθύνθησαν

ἐν εἰρήνῃ ἐπὶ τὸ αὐτὸ κοιμηθήσομαι καὶ ὑπνώσω ὅτι σύ κύριε κατὰ μόνας ἐπ᾿ ἐλπίδι κατῴκισάς με ψαλμὸς τῷ Δαυιδ

τὰ ῥήματά μου ἐνώτισαι κύριε σύνες τῆς κραυγῆς μου

πρόσχες τῇ φωνῇ τῆς δεήσεώς μου ὁ βασιλεύς μου καὶ ὁ θεός μου ὅτι πρὸς σὲ προσεύξομαι κύριε

τὸ πρωὶ εἰσακούσῃ τῆς φωνῆς μου τὸ πρωὶ παραστήσομαί σοι καὶ ἐπόψομαι

ὅτι οὐχὶ θεὸς θέλων ἀνομίαν σὺ εἶ οὐδὲ παροικήσει σοι πονηρευόμενος

οὐ διαμενοῦσιν παράνομοι κατέναντι τῶν ὀφθαλμῶν σου ἐμίσησας πάντας τοὺς ἐργαζομένους τὴν ἀνομίαν

ἀπολεῖς πάντας τοὺς λαλοῦντας τὸ ψεῦδος ἄνδρα αἱμάτων καὶ δόλιον βδελύσσεται κύριος

ἐγὼ δὲ ἐν τῷ πλήθει τοῦ ἐλέους σου εἰσελεύσομαι εἰς τὸν οἶκόν σου προσκυνήσω πρὸς ναὸν ἅγιόν σου ἐν φόβῳ σου

κύριε ὁδήγησόν με ἐν τῇ δικαιοσύνῃ σου ἕνεκα τῶν ἐχθρῶν μου κατεύθυνον ἐνώπιόν μου τὴν ὁδόν σου

ὅτι οὐκ ἔστιν ἐν τῷ στόματι αὐτῶν ἀλήθεια ἡ καρδία αὐτῶν ματαία τάφος ἀνεῳγμένος ὁ λάρυγξ αὐτῶν ταῖς γλώσσαις αὐτῶν ἐδολιοῦσαν

κρῖνον αὐτούς ὁ θεός ἀποπεσάτωσαν ἀπὸ τῶν διαβουλίων αὐτῶν κατὰ τὸ πλῆθος τῶν ἀσεβειῶν αὐτῶν ἔξωσον αὐτούς ὅτι παρεπίκρανάν σε κύριε

καὶ εὐφρανθήτωσαν πάντες οἱ ἐλπίζοντες ἐπὶ σέ εἰς αἰῶνα ἀγαλλιάσονται καὶ κατασκηνώσεις ἐν αὐτοῖς καὶ καυχήσονται ἐν σοὶ πάντες οἱ ἀγαπῶντες τὸ ὄνομά σου

ὅτι σὺ εὐλογήσεις δίκαιον κύριε ὡς ὅπλῳ εὐδοκίας ἐστεφάνωσας ἡμᾶς

εἰς τὸ τέλος ἐν ὕμνοις ὑπὲρ τῆς ὀγδόης ψαλμὸς τῷ Δαυιδ

κύριε μὴ τῷ θυμῷ σου ἐλέγξῃς με μηδὲ τῇ ὀργῇ σου παιδεύσῃς με

ἐλέησόν με κύριε ὅτι ἀσθενής εἰμι ἴασαί με κύριε ὅτι ἐταράχθη τὰ ὀστᾶ μου

καὶ ἡ ψυχή μου ἐταράχθη σφόδρα καὶ σύ κύριε ἕως πότε

ἐπίστρεψον κύριε ῥῦσαι τὴν ψυχήν μου σῶσόν με ἕνεκεν τοῦ ἐλέους σου

ὅτι οὐκ ἔστιν ἐν τῷ θανάτῳ ὁ μνημονεύων σου ἐν δὲ τῷ ᾅδῃ τίς ἐξομολογήσεταί σοι

ἐκοπίασα ἐν τῷ στεναγμῷ μου λούσω καθ᾿ ἑκάστην νύκτα τὴν κλίνην μου ἐν δάκρυσίν μου τὴν στρωμνήν μου βρέξω

ἐταράχθη ἀπὸ θυμοῦ ὁ ὀφθαλμός μου ἐπαλαιώθην ἐν πᾶσιν τοῖς ἐχθροῖς μου

ἀπόστητε ἀπ᾿ ἐμοῦ πάντες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν ὅτι εἰσήκουσεν κύριος τῆς φωνῆς τοῦ κλαυθμοῦ μου

εἰσήκουσεν κύριος τῆς δεήσεώς μου κύριος τὴν προσευχήν μου προσεδέξατο

αἰσχυνθείησαν καὶ ταραχθείησαν σφόδρα πάντες οἱ ἐχθροί μου ἀποστραφείησαν καὶ καταισχυνθείησαν σφόδρα διὰ τάχους

ψαλμὸς τῷ Δαυιδ ὃν ᾖσεν τῷ κυρίῳ ὑπὲρ τῶν λόγων Χουσι υἱοῦ Ιεμενι

κύριε ὁ θεός μου ἐπὶ σοὶ ἤλπισα σῶσόν με ἐκ πάντων τῶν διωκόντων με καὶ ῥῦσαί με

μήποτε ἁρπάσῃ ὡς λέων τὴν ψυχήν μου μὴ ὄντος λυτρουμένου μηδὲ σῴζοντος

κύριε ὁ θεός μου εἰ ἐποίησα τοῦτο εἰ ἔστιν ἀδικία ἐν χερσίν μου

εἰ ἀνταπέδωκα τοῖς ἀνταποδιδοῦσίν μοι κακά ἀποπέσοιν ἄρα ἀπὸ τῶν ἐχθρῶν μου κενός

καταδιώξαι ἄρα ὁ ἐχθρὸς τὴν ψυχήν μου καὶ καταλάβοι καὶ καταπατήσαι εἰς γῆν τὴν ζωήν μου καὶ τὴν δόξαν μου εἰς χοῦν κατασκηνώσαι (διάψαλμα)

ἀνάστηθι κύριε ἐν ὀργῇ σου ὑψώθητι ἐν τοῖς πέρασι τῶν ἐχθρῶν μου ἐξεγέρθητι κύριε ὁ θεός μου ἐν προστάγματι ᾧ ἐνετείλω

καὶ συναγωγὴ λαῶν κυκλώσει σε καὶ ὑπὲρ ταύτης εἰς ὕψος ἐπίστρεψον

κύριος κρινεῖ λαούς κρῖνόν με κύριε κατὰ τὴν δικαιοσύνην μου καὶ κατὰ τὴν ἀκακίαν μου ἐπ᾿ ἐμοί

συντελεσθήτω δὴ πονηρία ἁμαρτωλῶν καὶ κατευθυνεῖς δίκαιον ἐτάζων καρδίας καὶ νεφροὺς ὁ θεός

δικαία ἡ βοήθειά μου παρὰ τοῦ θεοῦ τοῦ σῴζοντος τοὺς εὐθεῖς τῇ καρδίᾳ

ὁ θεὸς κριτὴς δίκαιος καὶ ἰσχυρὸς καὶ μακρόθυμος μὴ ὀργὴν ἐπάγων καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν

ἐὰν μὴ ἐπιστραφῆτε τὴν ῥομφαίαν αὐτοῦ στιλβώσει τὸ τόξον αὐτοῦ ἐνέτεινεν καὶ ἡτοίμασεν αὐτὸ

καὶ ἐν αὐτῷ ἡτοίμασεν σκεύη θανάτου τὰ βέλη αὐτοῦ τοῖς καιομένοις ἐξειργάσατο

ἰδοὺ ὠδίνησεν ἀδικίαν συνέλαβεν πόνον καὶ ἔτεκεν ἀνομίαν

λάκκον ὤρυξεν καὶ ἀνέσκαψεν αὐτὸν καὶ ἐμπεσεῖται εἰς βόθρον ὃν εἰργάσατο

ἐπιστρέψει ὁ πόνος αὐτοῦ εἰς κεφαλὴν αὐτοῦ καὶ ἐπὶ κορυφὴν αὐτοῦ ἡ ἀδικία αὐτοῦ καταβήσεται

ἐξομολογήσομαι κυρίῳ κατὰ τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ καὶ ψαλῶ τῷ ὀνόματι κυρίου τοῦ ὑψίστου

͂εἰς τὸ τέλος ὑπὲρ τῶν ληνῶν ψαλμὸς τῷ Δαυιδ

κύριε ὁ κύριος ἡμῶν ὡς θαυμαστὸν τὸ ὄνομά σου ἐν πάσῃ τῇ γῇ ὅτι ἐπήρθη ἡ μεγαλοπρέπειά σου ὑπεράνω τῶν οὐρανῶν

ἐκ στόματος νηπίων καὶ θηλαζόντων κατηρτίσω αἶνον ἕνεκα τῶν ἐχθρῶν σου τοῦ καταλῦσαι ἐχθρὸν καὶ ἐκδικητήν

ὅτι ὄψομαι τοὺς οὐρανούς ἔργα τῶν δακτύλων σου σελήνην καὶ ἀστέρας ἃ σὺ ἐθεμελίωσας

τί ἐστιν ἄνθρωπος ὅτι μιμνῄσκῃ αὐτοῦ ἢ υἱὸς ἀνθρώπου ὅτι ἐπισκέπτῃ αὐτόν

ἠλάττωσας αὐτὸν βραχύ τι παρ᾿ ἀγγέλους δόξῃ καὶ τιμῇ ἐστεφάνωσας αὐτόν

καὶ κατέστησας αὐτὸν ἐπὶ τὰ ἔργα τῶν χειρῶν σου πάντα ὑπέταξας ὑποκάτω τῶν ποδῶν αὐτοῦ

πρόβατα καὶ βόας πάσας ἔτι δὲ καὶ τὰ κτήνη τοῦ πεδίου

τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ καὶ τοὺς ἰχθύας τῆς θαλάσσης τὰ διαπορευόμενα τρίβους θαλασσῶν

κύριε ὁ κύριος ἡμῶν ὡς θαυμαστὸν τὸ ὄνομά σου ἐν πάσῃ τῇ γῇ

Еврейский

אַשְׁרֵי־הָאִישׁ, אֲשֶׁר לֹא הָלַךְ בַּעֲצַת רְשָׁעִים וּבְדֶרֶךְ חַטָּאִים לֹא עָמָד; וּבְמוֹשַׁב לֵצִים, לֹא יָשָׁב׃

כִּי אִם בְּתוֹרַת יְהוָה, חֶפְצוֹ וּבְתוֹרָתוֹ יֶהְגֶּה, יוֹמָם וָלָיְלָה׃

וְהָיָה, כְּעֵץ שָׁתוּל עַל־פַּלְגֵי מָיִם אֲשֶׁר פִּרְיוֹ יִתֵּן בְּעִתּוֹ, וְעָלֵהוּ לֹא־יִבּוֹל; וְכֹל אֲשֶׁר־יַעֲשֶׂה יַצְלִיחַ׃

לֹא־כֵן הָרְשָׁעִים; כִּי אִם־כַּמֹּץ, אֲשֶׁר־תִּדְּפֶנּוּ רוּחַ׃

עַל־כֵּן לֹא־יָקֻמוּ רְשָׁעִים בַּמִּשְׁפָּט; וְחַטָּאִים, בַּעֲדַת צַדִּיקִים׃

כִּי־יוֹדֵעַ יְהוָה דֶּרֶךְ צַדִּיקִים; וְדֶרֶךְ רְשָׁעִים תֹּאבֵד׃

לָמָּה רָגְשׁוּ גוֹיִם; וּלְאֻמִּים, יֶהְגּוּ־רִיק׃

יִתְיַצְּבוּ מַלְכֵי־אֶרֶץ, וְרוֹזְנִים נוֹסְדוּ־יָחַד; עַל־יְהוָה וְעַל־מְשִׁיחוֹ׃

נְנַתְּקָה אֶת־מוֹסְרוֹתֵימוֹ; וְנַשְׁלִיכָה מִמֶּנּוּ עֲבֹתֵימוֹ׃

יוֹשֵׁב בַּשָּׁמַיִם יִשְׂחָק; אֲדֹנָי, יִלְעַג־לָמוֹ׃

אָז יְדַבֵּר אֵלֵימוֹ בְאַפּוֹ; וּבַחֲרוֹנוֹ יְבַהֲלֵמוֹ׃

וַאֲנִי נָסַכְתִּי מַלְכִּי; עַל־צִיּוֹן, הַר־קָדְשִׁי׃

אֲסַפְּרָה, אֶל חֹק יְהוָה, אָמַר אֵלַי בְּנִי אַתָּה; אֲנִי, הַיּוֹם יְלִדְתִּיךָ׃

שְׁאַל מִמֶּנִּי, וְאֶתְּנָה גוֹיִם נַחֲלָתֶךָ; וַאֲחֻזָּתְךָ, אַפְסֵי־אָרֶץ׃

תְּרֹעֵם בְּשֵׁבֶט בַּרְזֶל; כִּכְלִי יוֹצֵר תְּנַפְּצֵם׃

וְעַתָּה מְלָכִים הַשְׂכִּילוּ; הִוָּסְרוּ, שֹׁפְטֵי אָרֶץ׃

עִבְדוּ אֶת־יְהוָה בְּיִרְאָה; וְגִילוּ, בִּרְעָדָה׃

נַשְּׁקוּ־בַר פֶּן־יֶאֱנַף וְתֹאבְדוּ דֶרֶךְ, כִּי־יִבְעַר כִּמְעַט אַפּוֹ; אַשְׁרֵי, כָּל־חוֹסֵי בוֹ׃

מִזְמוֹר לְדָוִד; בְּבָרְחוֹ, מִפְּנֵי אַבְשָׁלוֹם בְּנוֹ׃

יְהוָה מָה־רַבּוּ צָרָי; רַבִּים, קָמִים עָלָי׃

רַבִּים אֹמְרִים לְנַפְשִׁי אֵין יְשׁוּעָתָה לּוֹ בֵאלֹהִים סֶלָה׃

וְאַתָּה יְהוָה מָגֵן בַּעֲדִי; כְּבוֹדִי, וּמֵרִים רֹאשִׁי׃

קוֹלִי אֶל־יְהוָה אֶקְרָא; וַיַּעֲנֵנִי מֵהַר קָדְשׁוֹ סֶלָה׃

אֲנִי שָׁכַבְתִּי, וָאִישָׁנָה הֱקִיצוֹתִי; כִּי יְהוָה יִסְמְכֵנִי׃

לֹא־אִירָא מֵרִבְבוֹת עָם; אֲשֶׁר סָבִיב, שָׁתוּ עָלָי׃

קוּמָה יְהוָה הוֹשִׁיעֵנִי אֱלֹהַי, כִּי־הִכִּיתָ אֶת־כָּל־אֹיְבַי לֶחִי; שִׁנֵּי רְשָׁעִים שִׁבַּרְתָּ׃

לַיהוָה הַיְשׁוּעָה; עַל־עַמְּךָ בִרְכָתֶךָ סֶּלָה׃

לַמְנַצֵּחַ בִּנְגִינוֹת, מִזְמוֹר לְדָוִד׃

בְּקָרְאִי עֲנֵנִי אֱלֹהֵי צִדְקִי, בַּצָּר הִרְחַבְתָּ לִּי; חָנֵּנִי, וּשְׁמַע תְּפִלָּתִי׃

בְּנֵי אִישׁ עַד־מֶה כְבוֹדִי לִכְלִמָּה תֶּאֱהָבוּן רִיק; תְּבַקְשׁוּ כָזָב סֶלָה׃

וּדְעוּ, כִּי־הִפְלָה יְהוָה חָסִיד לוֹ; יְהוָה יִשְׁמַע, בְּקָרְאִי אֵלָיו׃

רִגְזוּ, וְאַל־תֶּחֱטָאוּ אִמְרוּ בִלְבַבְכֶם עַל־מִשְׁכַּבְכֶם, וְדֹמּוּ סֶלָה׃

זִבְחוּ זִבְחֵי־צֶדֶק; וּבִטְחוּ, אֶל־יְהוָה׃

רַבִּים אֹמְרִים מִי־יַרְאֵנוּ טוֹב נְסָה־עָלֵינוּ אוֹר פָּנֶיךָ יְהוָה׃

נָתַתָּה שִׂמְחָה בְלִבִּי; מֵעֵת דְּגָנָם וְתִירוֹשָׁם רָבּוּ׃

בְּשָׁלוֹם יַחְדָּו אֶשְׁכְּבָה וְאִישָׁן כִּי־אַתָּה יְהוָה לְבָדָד; לָבֶטַח, תּוֹשִׁיבֵנִי׃

לַמְנַצֵּחַ אֶל־הַנְּחִילוֹת, מִזְמוֹר לְדָוִד׃

אֲמָרַי הַאֲזִינָה יְהוָה, בִּינָה הֲגִיגִי׃

הַקְשִׁיבָה לְקוֹל שַׁוְעִי, מַלְכִּי וֵאלֹהָי; כִּי־אֵלֶיךָ, אֶתְפַּלָּל׃

יְהוָה, בֹּקֶר תִּשְׁמַע קוֹלִי; בֹּקֶר אֶעֱרָךְ־לְךָ, וַאֲצַפֶּה׃

כִּי לֹא אֵל־חָפֵץ רֶשַׁע אָתָּה; לֹא יְגֻרְךָ רָע׃

לֹא־יִתְיַצְּבוּ הוֹלְלִים לְנֶגֶד עֵינֶיךָ; שָׂנֵאתָ, כָּל־פֹּעֲלֵי אָוֶן׃

תְּאַבֵּד דֹּבְרֵי כָזָב אִישׁ־דָּמִים וּמִרְמָה, יְתָעֵב יְהוָה׃

וַאֲנִי, בְּרֹב חַסְדְּךָ אָבוֹא בֵיתֶךָ; אֶשְׁתַּחֲוֶה אֶל־הֵיכַל־קָדְשְׁךָ, בְּיִרְאָתֶךָ׃

יְהוָה נְחֵנִי בְצִדְקָתֶךָ, לְמַעַן שׁוֹרְרָי; הוֹשַׁר (הַיְשַׁר) לְפָנַי דַּרְכֶּךָ׃

כִּי אֵין בְּפִיהוּ נְכוֹנָה קִרְבָּם הַוּוֹת קֶבֶר־פָּתוּחַ גְּרוֹנָם; לְשׁוֹנָם, יַחֲלִיקוּן׃

הַאֲשִׁימֵם אֱלֹהִים, יִפְּלוּ מִמֹּעֲצוֹתֵיהֶם בְּרֹב פִּשְׁעֵיהֶם הַדִּיחֵמוֹ; כִּי־מָרוּ בָךְ׃

וְיִשְׂמְחוּ כָל־חוֹסֵי בָךְ לְעוֹלָם יְרַנֵּנוּ וְתָסֵךְ עָלֵימוֹ; וְיַעְלְצוּ בְךָ, אֹהֲבֵי שְׁמֶךָ׃

כִּי־אַתָּה תְּבָרֵךְ צַדִּיק יְהוָה; כַּצִּנָּה, רָצוֹן תַּעְטְרֶנּוּ׃

לַמְנַצֵּחַ בִּנְגִינוֹת עַל־הַשְּׁמִינִית, מִזְמוֹר לְדָוִד׃

יְהוָה, אַל־בְּאַפְּךָ תוֹכִיחֵנִי; וְאַל־בַּחֲמָתְךָ תְיַסְּרֵנִי׃

חָנֵּנִי יְהוָה כִּי אֻמְלַל אָנִי רְפָאֵנִי יְהוָה; כִּי נִבְהֲלוּ עֲצָמָי׃

וְנַפְשִׁי נִבְהֲלָה מְאֹד; וְאַתְּ (וְאַתָּה) יְהוָה, עַד־מָתָי׃

שׁוּבָה יְהוָה חַלְּצָה נַפְשִׁי; הוֹשִׁיעֵנִי, לְמַעַן חַסְדֶּךָ׃

כִּי אֵין בַּמָּוֶת זִכְרֶךָ; בִּשְׁאוֹל, מִי יוֹדֶה־לָּךְ׃

יָגַעְתִּי בְּאַנְחָתִי, אַשְׂחֶה בְכָל־לַיְלָה מִטָּתִי; בְּדִמְעָתִי, עַרְשִׂי אַמְסֶה׃

עָשְׁשָׁה מִכַּעַס עֵינִי; עָתְקָה, בְּכָל־צוֹרְרָי׃

סוּרוּ מִמֶּנִּי כָּל־פֹּעֲלֵי אָוֶן; כִּי־שָׁמַע יְהוָה, קוֹל בִּכְיִי׃

שָׁמַע יְהוָה תְּחִנָּתִי; יְהוָה, תְּפִלָּתִי יִקָּח׃

יֵבֹשׁוּ וְיִבָּהֲלוּ מְאֹד כָּל־אֹיְבָי; יָשֻׁבוּ, יֵבֹשׁוּ רָגַע׃

שִׁגָּיוֹן, לְדָוִד אֲשֶׁר־שָׁר לַיהוָה; עַל־דִּבְרֵי־כוּשׁ, בֶּן־יְמִינִי׃

יְהוָה אֱלֹהַי בְּךָ חָסִיתִי; הוֹשִׁיעֵנִי מִכָּל־רֹדְפַי, וְהַצִּילֵנִי׃

פֶּן־יִטְרֹף כְּאַרְיֵה נַפְשִׁי; פֹּרֵק, וְאֵין מַצִּיל׃

יְהוָה אֱלֹהַי אִם־עָשִׂיתִי זֹאת; אִם־יֶשׁ־עָוֶל בְּכַפָּי׃

אִם־גָּמַלְתִּי שׁוֹלְמִי רָע; וָאֲחַלְּצָה צוֹרְרִי רֵיקָם׃

יִרַדֹּף אוֹיֵב נַפְשִׁי וְיַשֵּׂג, וְיִרְמֹס לָאָרֶץ חַיָּי; וּכְבוֹדִי לֶעָפָר יַשְׁכֵּן סֶלָה׃

קוּמָה יְהוָה בְּאַפֶּךָ, הִנָּשֵׂא בְּעַבְרוֹת צוֹרְרָי; וְעוּרָה אֵלַי, מִשְׁפָּט צִוִּיתָ׃

וַעֲדַת לְאֻמִּים תְּסוֹבְבֶךָּ; וְעָלֶיהָ, לַמָּרוֹם שׁוּבָה׃

יְהוָה יָדִין עַמִּים שָׁפְטֵנִי יְהוָה; כְּצִדְקִי וּכְתֻמִּי עָלָי׃

יִגְמָר־נָא רַע רְשָׁעִים וּתְכוֹנֵן צַדִּיק וּבֹחֵן לִבּוֹת, וּכְלָיוֹת, אֱלֹהִים צַדִּיק׃

מָגִנִּי עַל־אֱלֹהִים; מוֹשִׁיעַ, יִשְׁרֵי־לֵב׃

אֱלֹהִים שׁוֹפֵט צַדִּיק; וְאֵל, זֹעֵם בְּכָל־יוֹם׃

אִם־לֹא יָשׁוּב חַרְבּוֹ יִלְטוֹשׁ; קַשְׁתּוֹ דָרַךְ, וַיְכוֹנְנֶהָ׃

וְלוֹ הֵכִין כְּלֵי־מָוֶת; חִצָּיו, לְדֹלְקִים יִפְעָל׃

הִנֵּה יְחַבֶּל־אָוֶן; וְהָרָה עָמָל, וְיָלַד שָׁקֶר׃

בּוֹר כָּרָה וַיַּחְפְּרֵהוּ; וַיִּפֹּל, בְּשַׁחַת יִפְעָל׃

יָשׁוּב עֲמָלוֹ בְרֹאשׁוֹ; וְעַל קָדְקֳדוֹ, חֲמָסוֹ יֵרֵד׃

אוֹדֶה יְהוָה כְּצִדְקוֹ; וַאֲזַמְּרָה, שֵׁם־יְהוָה עֶלְיוֹן׃

לַמְנַצֵּחַ עַל־הַגִּתִּית, מִזְמוֹר לְדָוִד׃

יְהוָה אֲדֹנֵינוּ, מָה־אַדִּיר שִׁמְךָ בְּכָל־הָאָרֶץ; אֲשֶׁר תְּנָה הוֹדְךָ, עַל־הַשָּׁמָיִם׃

מִפִּי עוֹלְלִים וְיֹנְקִים יִסַּדְתָּ עֹז לְמַעַן צוֹרְרֶיךָ; לְהַשְׁבִּית אוֹיֵב, וּמִתְנַקֵּם׃

כִּי־אֶרְאֶה שָׁמֶיךָ מַעֲשֵׂי אֶצְבְּעֹתֶיךָ; יָרֵחַ וְכוֹכָבִים, אֲשֶׁר כּוֹנָנְתָּה׃

מָה־אֱנוֹשׁ כִּי־תִזְכְּרֶנּוּ; וּבֶן־אָדָם, כִּי תִפְקְדֶנּוּ׃

וַתְּחַסְּרֵהוּ מְּעַט מֵאֱלֹהִים; וְכָבוֹד וְהָדָר תְּעַטְּרֵהוּ׃

תַּמְשִׁילֵהוּ בְּמַעֲשֵׂי יָדֶיךָ; כֹּל שַׁתָּה תַחַת־רַגְלָיו׃

צֹנֶה וַאֲלָפִים כֻּלָּם; וְגַם, בַּהֲמוֹת שָׂדָי׃

צִפּוֹר שָׁמַיִם וּדְגֵי הַיָּם; עֹבֵר, אָרְחוֹת יַמִּים׃

יְהוָה אֲדֹנֵינוּ; מָה־אַדִּיר שִׁמְךָ, בְּכָל־הָאָרֶץ׃

Украинский (Огієнко)

Языки

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,

та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!

І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в́яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!

Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!

Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,

дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський…

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться.
Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Псалом Давидів, як він утікав був від перед Авесаломом, своїм сином.

Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене!

Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема!
Села.

Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!

Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори.
Села.

Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене,

і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!

Устань же, о Господи!
Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш!

Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення!
Села.

Для дириґетна хору.
На струнніх знаряддях.
Псалом Давидів.

Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті…
Помилуй мене, і почуй молитву мою!

Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись?
Доки будете марне любити, шукати неправди?
Села.

і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!

Гнівайтеся, та не грішіть;
на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть!
Села.

Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.

Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро?
Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!

Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.

У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!

Для дириґетна хору.
До флейти.
Псалом Давидів.

Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.

Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!

Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,

бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!

Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.

Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.

А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.

Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,

бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!

Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!

А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім́я Твоє!

Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!

Для дириґетна хору.
На струнніх знаряддях.
На октаву.
Псалом Давидів.

Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді!

Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості,

і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?

Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!

Бож у смерті нема пам́ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе?

Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!…

Моє око зів́яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх…

Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!

Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме,

усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!

Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща.

Господи, Боже мій, я до Тебе вдаюся: спаси Ти мене від усіх моїх напасників, і визволь мене,

щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!

Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,

коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,

ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох!
Села.

Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!

і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!

Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.

Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!

Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.

Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,

коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,

і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.

Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ́ям, і породить неправду.

Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,

обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!

Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!

Для дириґетна хору.
На інструменті ґатійськім.
Псалом Давидів.

Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!

З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.

Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,

то що є людина, що Ти пам́ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?

А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!

Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:

худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,

птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!

Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!