Не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твое́: въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.

Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́е мои́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.

Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце мое́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.

От гла́са воздыха́нiя моего́ прильпе́ ко́сть моя́ пло́ти мое́й.

Уподо́бихся нея́сыти пусты́ннѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.

Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.

Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мои́, и хва́лящiи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.

Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питiе́ мое́ съ пла́чемъ растворя́хъ,

от лица́ гнѣ́ва Твоего́ и я́рости Твоея́: я́ко возне́съ низве́рглъ мя́ еси́.

Дні́е мои́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.

Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́еши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.

Ты́ воскре́съ уще́дриши Сiо́на: я́ко вре́мя уще́дрити его́, я́ко прiи́де вре́мя.

Я́ко благоволи́ша раби́ Твои́ ка́менiе {о ка́менiи} его́, и пе́рсть его́ уще́дрятъ.

И убоя́тся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́рiе зе́мстiи сла́вы Твоея́:

я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сiо́на и яви́тся во сла́вѣ Свое́й.

Призрѣ́ на моли́тву смире́нныхъ и не уничижи́ моле́нiя и́хъ.

Да напи́шется сiе́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́дiе зи́ждемiи восхва́лятъ Го́спода:

я́ко прини́че съ высоты́ святы́я Своея́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю призрѣ́,

услы́шати воздыха́нiе окова́нныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́нныхъ:

возвѣсти́ти въ Сiо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Его́ во Иерусали́мѣ,

внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, е́же рабо́тати Го́сподеви.

Отвѣща́ Ему́ на пути́ крѣ́пости Его́: умале́нiе дні́й мои́хъ возвѣсти́ ми:

не возведи́ мене́ во преполове́нiе дні́й мои́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.

Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ еси́, и дѣла́ руку́ Твое́ю су́ть небеса́.

Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́еши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свiе́ши я́, и измѣня́тся.

Ты́ же то́йжде еси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.

Сы́нове ра́бъ Твои́хъ вселя́тся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вится.

Еврейский

^102:1תְּפִלָּה לְעָנִי כִי־יַעֲטֹף; וְלִפְנֵי יְהוָה, יִשְׁפֹּךְ שִׂיחוֹ׃

^102:2יְהוָה שִׁמְעָה תְפִלָּתִי; וְשַׁוְעָתִי, אֵלֶיךָ תָבוֹא׃

^102:3אַל־תַּסְתֵּר פָּנֶיךָ מִמֶּנִּי בְּיוֹם צַר לִי הַטֵּה־אֵלַי אָזְנֶךָ; בְּיוֹם אֶקְרָא, מַהֵר עֲנֵנִי׃

^102:4כִּי־כָלוּ בְעָשָׁן יָמָי; וְעַצְמוֹתַי, כְּמוֹ־קֵד נִחָרוּ׃

^102:5הוּכָּה־כָעֵשֶׂב וַיִּבַשׁ לִבִּי; כִּי־שָׁכַחְתִּי, מֵאֲכֹל לַחְמִי׃

^102:6מִקּוֹל אַנְחָתִי; דָּבְקָה עַצְמִי, לִבְשָׂרִי׃

^102:7דָּמִיתִי לִקְאַת מִדְבָּר; הָיִיתִי, כְּכוֹס חֳרָבוֹת׃

^102:8שָׁקַדְתִּי וָאֶהְיֶה; כְּצִפּוֹר, בּוֹדֵד עַל־גָּג׃

^102:9כָּל־הַיּוֹם חֵרְפוּנִי אוֹיְבָי; מְהוֹלָלַי, בִּי נִשְׁבָּעוּ׃

^102:10כִּי־אֵפֶר כַּלֶּחֶם אָכָלְתִּי; וְשִׁקֻּוַי, בִּבְכִי מָסָכְתִּי׃

^102:11מִפְּנֵי־זַעַמְךָ וְקִצְפֶּךָ; כִּי נְשָׂאתַנִי, וַתַּשְׁלִיכֵנִי׃

^102:12יָמַי כְּצֵל נָטוּי; וַאֲנִי, כָּעֵשֶׂב אִיבָשׁ׃

^102:13וְאַתָּה יְהוָה לְעוֹלָם תֵּשֵׁב; וְזִכְרְךָ, לְדֹר וָדֹר׃

^102:14אַתָּה תָקוּם תְּרַחֵם צִיּוֹן; כִּי־עֵת לְחֶנְנָהּ, כִּי־בָא מוֹעֵד׃

^102:15כִּי־רָצוּ עֲבָדֶיךָ אֶת־אֲבָנֶיהָ; וְאֶת־עֲפָרָהּ יְחֹנֵנוּ׃

^102:16וְיִירְאוּ גוֹיִם אֶת־שֵׁם יְהוָה; וְכָל־מַלְכֵי הָאָרֶץ, אֶת־כְּבוֹדֶךָ׃

^102:17כִּי־בָנָה יְהוָה צִיּוֹן; נִרְאָה, בִּכְבוֹדוֹ׃

^102:18פָּנָה אֶל־תְּפִלַּת הָעַרְעָר; וְלֹא־בָזָה, אֶת־תְּפִלָּתָם׃

^102:19תִּכָּתֶב זֹאת לְדוֹר אַחֲרוֹן; וְעַם נִבְרָא, יְהַלֶּל־יָהּ׃

^102:20כִּי־הִשְׁקִיף מִמְּרוֹם קָדְשׁוֹ; יְהוָה, מִשָּׁמַיִם אֶל־אֶרֶץ הִבִּיט׃

^102:21לִשְׁמֹעַ אֶנְקַת אָסִיר; לְפַתֵּחַ, בְּנֵי תְמוּתָה׃

^102:22לְסַפֵּר בְּצִיּוֹן שֵׁם יְהוָה; וּתְהִלָּתוֹ, בִּירוּשָׁלִָם׃

^102:23בְּהִקָּבֵץ עַמִּים יַחְדָּו; וּמַמְלָכוֹת, לַעֲבֹד אֶת־יְהוָה׃

^102:24עִנָּה בַדֶּרֶךְ כֹּחוֹ (כֹּחִי), קִצַּר יָמָי׃

^102:25אֹמַר, אֵלִי, אַל־תַּעֲלֵנִי בַּחֲצִי יָמָי; בְּדוֹר דּוֹרִים שְׁנוֹתֶיךָ׃

^102:26לְפָנִים הָאָרֶץ יָסַדְתָּ; וּמַעֲשֵׂה יָדֶיךָ שָׁמָיִם׃

^102:27הֵמָּה יֹאבֵדוּ וְאַתָּה תַעֲמֹד וְכֻלָּם כַּבֶּגֶד יִבְלוּ; כַּלְּבוּשׁ תַּחֲלִיפֵם וְיַחֲלֹפוּ׃

^102:28וְאַתָּה־הוּא; וּשְׁנוֹתֶיךָ, לֹא יִתָּמּוּ׃

^102:29בְּנֵי־עֲבָדֶיךָ יִשְׁכּוֹנוּ; וְזַרְעָם, לְפָנֶיךָ יִכּוֹן׃

Украинский (Огієнко)

Языки

^102:1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

^102:2 Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

^102:3 Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

^102:4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі…

^102:5 Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій…

^102:6 Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості…

^102:7 Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

^102:8 Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі…

^102:9 Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

^102:10 і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

^102:11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене…

^102:12 Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

^102:13 А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам́ять Твоя з роду в рід.

^102:14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

^102:15 бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

^102:16 і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

^102:17 Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

^102:18 До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

^102:19 Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

^102:20 бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

^102:21 щоб почути зідхання ув́язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

^102:22 щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

^102:23 коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

^102:24 Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив…

^102:25 Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх!
Твої роки на вічні віки.

^102:26 Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

^102:27 позникають вони, а Ти будеш стояти…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…

^102:28 Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

^102:29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!