Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 101
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78
- 79
- 80
- 81
- 82
- 83
- 84
- 85
- 86
- 87
- 88
- 89
- 90
- 91
- 92
- 93
- 94
- 95
- 96
- 97
- 98
- 99
- 100
- 101
- 102
- 103
- 104
- 105
- 106
- 107
- 108
- 109
- 110
- 111
- 112
- 113
- 114
- 115
- 116
- 117
- 118
- 119
- 120
- 121
- 122
- 123
- 124
- 125
- 126
- 127
- 128
- 129
- 130
- 131
- 132
- 133
- 134
- 135
- 136
- 137
- 138
- 139
- 140
- 141
- 142
- 143
- 144
- 145
- 146
- 147
- 148
- 149
- 150
- 151
101:1
101:4
см.:Притч.17:22;
101:6
101:7
см.:Втор.14:17;
101:8
101:9
101:11
101:13
101:15
101:16
101:18
101:19
101:20
101:29
Моли́тва ни́щаго, егда́ уны́етъ и предъ Го́сподемъ пролiе́тъ моле́нiе свое́.
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й къ Тебѣ́ да прiи́детъ.
Не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твое́: въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.
Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́е мои́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.
Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце мое́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.
От гла́са воздыха́нiя моего́ прильпе́ ко́сть моя́ пло́ти мое́й.
Уподо́бихся нея́сыти пусты́ннѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.
Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.
Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мои́, и хва́лящiи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.
Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питiе́ мое́ съ пла́чемъ растворя́хъ,
от лица́ гнѣ́ва Твоего́ и я́рости Твоея́: я́ко возне́съ низве́рглъ мя́ еси́.
Дні́е мои́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.
Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́еши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.
Ты́ воскре́съ уще́дриши Сiо́на: я́ко вре́мя уще́дрити его́, я́ко прiи́де вре́мя.
Я́ко благоволи́ша раби́ Твои́ ка́менiе {о ка́менiи} его́, и пе́рсть его́ уще́дрятъ.
И убоя́тся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́рiе зе́мстiи сла́вы Твоея́:
я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сiо́на и яви́тся во сла́вѣ Свое́й.
Призрѣ́ на моли́тву смире́нныхъ и не уничижи́ моле́нiя и́хъ.
Да напи́шется сiе́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́дiе зи́ждемiи восхва́лятъ Го́спода:
я́ко прини́че съ высоты́ святы́я Своея́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю призрѣ́,
услы́шати воздыха́нiе окова́нныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́нныхъ:
возвѣсти́ти въ Сiо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Его́ во Иерусали́мѣ,
внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, е́же рабо́тати Го́сподеви.
Отвѣща́ Ему́ на пути́ крѣ́пости Его́: умале́нiе дні́й мои́хъ возвѣсти́ ми:
не возведи́ мене́ во преполове́нiе дні́й мои́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.
Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ еси́, и дѣла́ руку́ Твое́ю су́ть небеса́.
Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́еши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свiе́ши я́, и измѣня́тся.
Ты́ же то́йжде еси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.
Сы́нове ра́бъ Твои́хъ вселя́тся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вится.
Молитва бедного, когда он унывает и изливает пред Господом моление свое.
Господи! Услышь молитву мою и вопль мой к Тебе да придет.
Не отврати лица Твоего от меня: когда я скорблю, приклони ко мне ухо Твое; когда я призову Тебя, скоро услышь меня.
Ибо исчезли, как дым, дни мои, и кости мои, как сухое дерево, высохли.
Я подсечен, как трава, и сердце мое иссохло, так что я забыл есть хлеб мой.
От громкого стона моего плоть моя прилипла к костям моим.
Я уподобился птице пустынной, стал, как ночной ворон на развалине дома.
Не спал я и был, как птица одинокая на кровле.
Всякий день поносили меня враги мои и хвалящие меня мною клялись.
Ибо я ел пепел, как хлеб, и питье мое растворял слезами,
От гнева Твоего и ярости Твоей, ибо Ты, поднявши, низверг меня.
Дни мои, как тень, уклонились, и я, как сено, высох.
Ты же, Господи, во век пребываешь и память о Тебе в род и род.
Ты, восставши, ущедришь Сион, ибо время ущедрить его, ибо наступило время (для сего).
Ибо рабы Твои возлюбили и камни его, и о прахе его жалеют.
И убоятся народы имени Господня и все цари земли славы Твоей.
Ибо созиждет Господь Сион и явится в славе Своей.
Призрел Он на молитву смиренных и не отверг моления их.
Да будет написано о сем роду последующему, и будущий народ восхвалит Господа.
Ибо Господь приник с высоты Святой Своей, Господь с неба на землю призрел,
Чтобы услышать стоны узников, развязать сынов умерщвленных,
Дабы возвещали на Сионе имя Господне и хвалу Ему в Иерусалиме,
Когда соберутся вместе народы и цари служить Господу.
Говорил он Ему, когда был в (полной) силе своей: «сокращение дней моих поведай мне.
Не похить меня в половине дней моих». В роде родов лета Твои:
В начале Ты, Господи, землю основал и дела рук Твоих - небеса.
Они погибнут, Ты же пребываешь, и все, как одежда, обветшают, и как одежду совьешь их, и изменятся,
А Ты - тот же, и лета Твои не оскудеют.
Сыны рабов Твоих вселятся, и потомство их во век исправится.
102:1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
102:2 Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
102:3 Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
102:4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі…
102:5 Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій…
102:6 Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості…
102:7 Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
102:8 Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі…
102:9 Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
102:10 і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
102:11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене…
102:12 Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
102:13 А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам́ять Твоя з роду в рід.
102:14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
102:15 бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
102:16 і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
102:17 Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
102:18 До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
102:19 Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
102:20 бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
102:21 щоб почути зідхання ув́язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
102:22 щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
102:23 коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
102:24 Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив…
102:25 Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх!
Твої роки на вічні віки.
Твої роки на вічні віки.
102:26 Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
102:27 позникають вони, а Ти будеш стояти…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
102:28 Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
102:29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
Латинский (Nova Vulgata)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Бируковы)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
102:1 Preces afflicti, qui defessus angorem suum ante Dominum profundit.
102:2 Domine, exaudi orationem meam, et clamor meus ad te veniat.
102:3 Non abscondas faciem tuam a me; in quacumque die tribulor, inclina ad me aurem tuam. In quacumque die invocavero te, velociter exaudi me.
102:4 Quia defecerunt sicut fumus dies mei, et ossa mea sicut cremium aruerunt.
102:5 Percussum est ut fenum et aruit cor meum, etenim oblitus sum comedere panem meum.
102:6 A voce gemitus mei adhaesit os meum carni meae.
102:7 Similis factus sum pellicano solitudinis, factus sum sicut nycticorax in ruinis.
102:8 Vigilavi et factus sum sicut passer solitarius in tecto.
102:9 Tota die exprobrabant mihi inimici mei, exardescentes in me per me iurabant.
102:10 Quia cinerem tamquam panem manducabam et potum meum cum fletu miscebam,
102:11 a facie irae et increpationis tuae, quia elevans allisisti me.
102:12 Dies mei sicut umbra declinaverunt, et ego sicut fenum arui.
102:13 Tu autem, Domine, in aeternum permanes, et memoriale tuum in generationem et generationem.
102:14 Tu exsurgens misereberis Sion, quia tempus miserendi eius, quia venit tempus,
102:15 quoniam placuerunt servis tuis lapides eius, et pulveris eius miserentur.
102:16 Et timebunt gentes nomen tuum, Domine, et omnes reges terrae gloriam tuam,
102:17 quia aedificavit Dominus Sion et apparuit in gloria sua.
102:18 Respexit in orationem inopum et non sprevit precem eorum.
102:19 Scribantur haec pro generatione altera, et populus, qui creabitur, laudabit Dominum.
102:20 Quia prospexit de excelso sanctuario suo, Dominus de caelo in terram aspexit,
102:21 ut audiret gemitus compeditorum, ut solveret filios mortis;
102:22 ut annuntient in Sion nomen Domini et laudem eius in Ierusalem,
102:23 cum congregati fuerint populi in unum et regna, ut serviant Domino.
102:24 Humiliavit in via virtutem meam, abbreviavit dies meos. Dicam: «Deus meus,
102:25 ne auferas me in dimidio dierum meorum; in generationem et generationem sunt anni tui.
102:26 Initio terram fundasti; et opera manuum tuarum sunt caeli.
102:27 Ipsi peribunt, tu autem permanes; et omnes sicut vestimentum veterascent, et sicut opertorium mutabis eos, et mutabuntur.
102:28 Tu autem idem ipse es, et anni tui non deficient.
102:29 Filii servorum tuorum habitabunt, et semen eorum in conspectu tuo firmabitur».