Скрыть
Псалом 101 
101:1
101:6
101:8
101:9
101:11
101:13
101:15
101:16
101:18
101:19
101:20
101:29
Псалом 102 
102:0
102:2
102:7
102:10
102:11
102:12
102:13
102:14
102:22
102:23
Псалом 103 
103:0
103:5
103:6
103:8
103:11
103:12
103:13
103:16
103:17
103:18
103:19
103:23
103:31
103:34
103:36
Псалом 104 
104:0
104:4
104:5
104:6
104:7
104:11
104:12
104:19
104:22
104:35
104:44
104:45
Церковнославянский (рус)
Моли́тва ни́щаго, егда́ уны́етъ и предъ Го́сподемъ пролiе́тъ моле́нiе свое́.
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й къ Тебѣ́ да прiи́детъ.
Не от­врати́ лица́ Тво­его́ от­ мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, при­­клони́ ко мнѣ́ у́хо Твое́: въ о́ньже а́ще де́нь при­­зову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.
Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́е мо­и́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.
Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце мое́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.
От гла́са воз­дыха́нiя мо­его́ при­­льпе́ ко́сть моя́ пло́ти мо­е́й.
Уподо́бихся нея́сыти пусты́н­нѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.
Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.
Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мо­и́, и хва́лящiи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.
Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питiе́ мое́ съ пла́чемъ ра­ст­воря́хъ,
от­ лица́ гнѣ́ва Тво­его́ и я́рости Тво­ея́: я́ко воз­не́съ низве́рглъ мя́ еси́.
Дні́е мо­и́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.
Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́еши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.
Ты́ воскре́съ уще́дриши Сiо́на: я́ко вре́мя уще́дрити его́, я́ко прiи́де вре́мя.
Я́ко благоволи́ша раби́ Тво­и́ ка́менiе {о ка́менiи} его́, и пе́рсть его́ уще́дрятъ.
И убоя́т­ся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́рiе зе́мстiи сла́вы Тво­ея́:
я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сiо́на и яви́т­ся во сла́вѣ Сво­е́й.
Призрѣ́ на моли́тву смире́н­ныхъ и не уничижи́ моле́нiя и́хъ.
Да напи́шет­ся сiе́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́дiе зи́ждемiи восхва́лятъ Го́спода:
я́ко при­­ни́че съ высоты́ святы́я Сво­ея́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю при­­зрѣ́,
услы́шати воз­дыха́нiе окова́н­ныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́н­ныхъ:
воз­вѣсти́ти въ Сiо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Его́ во Иерусали́мѣ,
внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, е́же рабо́тати Го́сподеви.
Отвѣща́ Ему́ на пути́ крѣ́пости Его́: умале́нiе дні́й мо­и́хъ воз­вѣсти́ ми:
не воз­веди́ мене́ во преполове́нiе дні́й мо­и́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.
Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ еси́, и дѣла́ руку́ Твое́ю су́ть небеса́.
Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́еши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свiе́ши я́, и измѣня́т­ся.
Ты́ же то́йжде еси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.
Сы́нове ра́бъ Тво­и́хъ вселя́т­ся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вит­ся.
Псало́мъ Дави́ду.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и вся́ вну́трен­няя моя́, и́мя свято́е Его́:
благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и не забыва́й всѣ́хъ воз­дая́нiй Его́:
очища́ющаго вся́ беззако́нiя твоя́, изцѣля́ющаго вся́ неду́ги твоя́,
избавля́ющаго от­ истлѣ́нiя живо́тъ тво́й, вѣнча́ющаго тя́ ми́лостiю и щедро́тами,
исполня́ющаго во благи́хъ жела́нiе твое́: обнови́т­ся я́ко о́рля ю́ность твоя́.
Творя́й ми́лостыни Госпо́дь и судьбу́ всѣ́мъ оби́димымъ.
Сказа́ пути́ Своя́ Моисе́ови, сыново́мъ Изра́илевымъ хотѣ́нiя Своя́.
Ще́дръ и ми́лостивъ Госпо́дь, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ.
Не до конца́ прогнѣ́вает­ся, ниже́ во вѣ́къ вражду́етъ:
не по беззако́ниемъ на́шымъ сотвори́лъ е́сть на́мъ, ниже́ по грѣхо́мъ на́шымъ воз­да́лъ е́сть на́мъ.
Я́ко по высотѣ́ небе́снѣй от­ земли́, утверди́лъ е́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Его́:
ели́ко от­стоя́тъ восто́цы от­ за́падъ, уда́лилъ е́сть от­ на́съ беззако́нiя на́ша.
Я́коже ще́дритъ оте́цъ сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его́.
Я́ко То́й позна́ созда́нiе на́­ше, помяну́, я́ко пе́рсть есмы́.
Человѣ́къ, я́ко трава́ дні́е его́, я́ко цвѣ́тъ се́лный, та́ко оцвѣте́тъ:
я́ко ду́хъ про́йде въ не́мъ, и не бу́детъ, и не позна́етъ ктому́ мѣ́ста сво­его́.
Ми́лость же Госпо́дня от­ вѣ́ка и до вѣ́ка на боя́щихся Его́,
и пра́вда Его́ на сынѣ́хъ сыно́въ, храня́щихъ завѣ́тъ Его́ и по́мнящихъ за́повѣди Его́ твори́ти я́.
Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́лъ Сво́й, и ца́р­ст­во Его́ всѣ́ми облада́етъ.
Благослови́те Го́спода, вси́ А́нгели Его́, си́льнiи крѣ́постiю, творя́щiи сло́во Его́, услы́шати гла́съ слове́съ Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ си́лы Его́, слуги́ Его́, творя́щiи во́лю Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ дѣла́ Его́ на вся́комъ мѣ́стѣ влады́че­ст­ва Его́: благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Псало́мъ Дави́ду, о мiрстѣ́мъ бытiи́.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, воз­вели́чил­ся еси́ зѣло́: во исповѣ́данiе и въ велелѣ́поту обле́кл­ся еси́:
одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:
покрыва́яй вода́ми превы́спрен­няя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́нiе Свое́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:
творя́й а́нгелы Своя́ ду́хи, и слуги́ Своя́ пла́мень о́гнен­ный:
основа́яй зе́млю на тве́рди ея́: не преклони́т­ся въ вѣ́къ вѣ́ка.
Бе́здна я́ко ри́за одѣя́нiе ея́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:
от­ запреще́нiя Тво­его́ побѣ́гнутъ, от­ гла́са гро́ма Тво­его́ убоя́т­ся.
Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто е́же основа́лъ еси́ и́мъ.
Предѣ́лъ положи́лъ еси́, его́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́т­ся покры́ти зе́млю.
Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.
Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспрiи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.
На ты́хъ пти́цы небе́сныя при­­вита́ютъ: от­ среды́ ка́менiя дадя́тъ гла́съ.
Напая́яй го́ры от­ превы́спрен­нихъ Сво­и́хъ: от­ плода́ дѣ́лъ Тво­и́хъ насы́тит­ся земля́.
Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от­ земли́:
и вино́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ еле́емъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.
Насы́тят­ся древа́ поль­ска́я, ке́дри Лива́нстiи, и́хже еси́ насади́лъ:
та́мо пти́цы вогнѣздя́т­ся, ероді́ево жили́ще предводи́тел­ст­вуетъ и́ми.
Го́ры высо́кiя еле́немъ, ка́мень при­­бѣ́жище за́яцемъ.
Сотвори́лъ е́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.
Положи́лъ еси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́рiе дубра́внiи,
ски́мни рыка́ющiи восхи́тити и взыска́ти от­ Бо́га пи́щу себѣ́.
Возсiя́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ сво­и́хъ ля́гутъ.
Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло свое́ и на дѣ́ланiе свое́ до ве́чера.
Я́ко воз­вели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростiю сотвори́лъ еси́: испо́лнися земля́ тва́ри Тво­ея́.
Сiе́ мо́ре вели́кое и простра́н­но­е: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:
та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, его́же созда́лъ еси́ руга́тися ему́.
Вся́ къ Тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.
Да́в­шу Тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: от­ве́рзшу Тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнят­ся бла́гости:
от­вра́щшу же Тебѣ́ лице́, воз­мяту́т­ся: отъ­и́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ воз­вратя́т­ся:
по́слеши ду́ха Тво­его́, и сози́ждут­ся, и обнови́ши лице́ земли́.
Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: воз­весели́т­ся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ Сво­и́хъ:
при­­зира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: при­­каса́яйся гора́мъ, и дымя́т­ся.
Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ мо­е́мъ, пою́ Бо́гу мо­ему́, до́ндеже е́смь:
да услади́т­ся Ему́ бесѣ́да моя́, а́зъ же воз­веселю́ся о Го́сподѣ.
Да изче́знутъ грѣ́шницы от­ земли́, и беззако́н­ницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви и при­­зыва́йте и́мя Его́, воз­вѣсти́те во язы́цѣхъ дѣла́ Его́:
воспо́йте Ему́ и по́йте Ему́, повѣ́дите вся́ чудеса́ Его́.
Хвали́теся о и́мени святѣ́мъ Его́: да воз­весели́т­ся се́рдце и́щущихъ Го́спода:
взыщи́те Го́спода и утверди́теся, взыщи́те лица́ Его́ вы́ну.
Помяни́те чудеса́ Его́, я́же сотвори́, чудеса́ Его́ и судьбы́ у́стъ Его́,
сѣ́мя Авраа́мле раби́ Его́, сы́нове Иа́ковли избра́н­нiи Его́.
То́й Госпо́дь Бо́гъ на́шъ: по все́й земли́ судьбы́ Его́.
Помяну́ въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й, сло́во, е́же заповѣ́да въ ты́сящы родо́въ,
е́же завѣща́ Авраа́му, и кля́тву Свою́ Исаа́ку:
и поста́ви ю́ Иа́кову въ повелѣ́нiе и Изра́илю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ,
глаго́ля: тебѣ́ да́мъ зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нiя ва́­шего.
Внегда́ бы́ти и́мъ ма́лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и при­­ше́лцемъ въ не́й,
и преидо́ша от­ язы́ка въ язы́къ и от­ ца́р­ст­вiя въ лю́ди и́ны:
не оста́ви человѣ́ка оби́дѣти и́хъ и обличи́ о ни́хъ цари́:
не при­­каса́йтеся пома́зан­нымъ Мо­и́мъ, и во проро́цѣхъ Мо­и́хъ не лука́внуйте.
И при­­зва́ гла́дъ на зе́млю: вся́ко утвержде́нiе хлѣ́бное сотры́.
Посла́ предъ ни́ми человѣ́ка: въ раба́ про́данъ бы́сть Ио́сифъ.
Смири́ша во око́вахъ но́зѣ его́, желѣ́зо про́йде душа́ его́,
до́ндеже прiи́де сло́во Его́: сло́во Госпо́дне разжже́ его́.
Посла́ ца́рь и разрѣши́ его́: кня́зь люді́й, и оста́ви {от­пусти́} его́.
Поста́ви его́ господи́на до́му сво­ему́ и кня́зя всему́ стяжа́нiю сво­ему́,
наказа́ти кня́зи его́ я́ко себе́ и ста́рцы его́ умудри́ти.
И вни́де Изра́иль во Еги́петъ, и Иа́ковъ при­­ше́л­ст­вова въ зе́млю Ха́мову.
И воз­расти́ лю́ди Своя́ зѣло́ и укрѣпи́ я́ па́че враго́въ и́хъ.
Преврати́ се́рдце и́хъ воз­ненави́дѣти лю́ди Его́, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ Его́.
Посла́ Моисе́а раба́ Сво­его́, Ааро́на, его́же избра́ Себѣ́:
положи́ въ ни́хъ словеса́ зна́менiй Сво­и́хъ и чуде́съ Сво­и́хъ въ земли́ Ха́мовѣ.
Посла́ тму́ и помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Его́.
Преложи́ во́ды и́хъ въ кро́вь и измори́ ры́бы и́хъ.
Воскипѣ́ земля́ и́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пе́сiя му́хи и скни́пы во вся́ предѣ́лы и́хъ.
Положи́ дожди́ и́хъ гра́ды, о́гнь попаля́ющь въ земли́ и́хъ:
и порази́ виногра́ды и́хъ и смо́квы и́хъ, и сотры́ вся́кое дре́во предѣ́лъ и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пру́зи и гу́сеницы, и́мже не бѣ́ числа́,
и снѣдо́ша вся́ку траву́ въ земли́ и́хъ, и поядо́ша вся́къ пло́дъ земли́ и́хъ.
И порази́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ и́хъ, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ:
и изведе́ я́ съ сребро́мъ и зла́томъ: и не бѣ́ въ колѣ́нѣхъ и́хъ боля́й.
Возвесели́ся Еги́петъ во исхожде́нiи и́хъ: я́ко нападе́ стра́хъ и́хъ на ня́.
Распростре́ о́блакъ въ покро́въ и́мъ, и о́гнь, е́же просвѣти́ти и́мъ но́щiю.
Проси́ша, и прiидо́ша кра́стели, и хлѣ́ба небе́снаго насы́ти я́:
разве́рзе ка́мень, и потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки:
я́ко помяну́ сло́во свято́е Свое́, е́же ко Авраа́му рабу́ Сво­ему́.
И изведе́ лю́ди Своя́ въ ра́дости и избра́н­ныя Своя́ въ весе́лiи.
И даде́ и́мъ страны́ язы́къ, и труды́ люді́й наслѣ́доваша:
я́ко да сохраня́тъ оправда́нiя Его́ и зако́на Его́ взы́щутъ.
Греческий [Greek (Koine)]
προ­σευχὴ τῷ πτωχῷ ὅταν ἀκηδια­́σῃ καὶ ἐναν­τίον κυρίου ἐκχέῃ τὴν δέησιν αὐτοῦ
εἰσάκουσον κύριε τῆς προ­σευχῆς μου καὶ ἡ κραυγή μου προ­̀ς σὲ ἐλθάτω
μὴ ἀπο­στρέψῃς τὸ προ­́σωπόν σου ἀπ᾿ ἐμοῦ ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ θλίβωμαι κλῖνον τὸ οὖς σου προ­́ς με ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ ἐπι­καλέσωμαί σε ταχὺ εἰσάκουσόν μου
ὅτι ἐξέλιπον ὡσεὶ καπνὸς αἱ ἡμέραι μου καὶ τὰ ὀστᾶ μου ὡσεὶ φρύγιον συν­εφρύγησαν
ἐπλή­γη ὡσεὶ χόρτος καὶ ἐξηράνθη ἡ καρδία μου ὅτι ἐπελαθόμην τοῦ φαγεῖν τὸν ἄρτον μου
ἀπο­̀ φωνῆς τοῦ στεναγμοῦ μου ἐκολλήθη τὸ ὀστοῦν μου τῇ σαρκί μου
ὡμοιώθην πελεκᾶνι ἐρημικῷ ἐγενήθην ὡσεὶ νυκτικόραξ ἐν οἰκοπέδῳ
ἠγρύπνησα καὶ ἐγενήθην ὡσεὶ στρουθίον μονάζον ἐπι­̀ δώματι
ὅλην τὴν ἡμέραν ὠνείδιζόν με οἱ ἐχθροί μου καὶ οἱ ἐπαινοῦν­τές με κατ᾿ ἐμοῦ ὤμνυον
ὅτι σποδὸν ὡσεὶ ἄρτον ἔφαγον καὶ τὸ πόμα μου μετὰ κλαυθμοῦ ἐκίρνων
ἀπο­̀ προ­σώπου τῆς ὀργῆς σου καὶ τοῦ θυμοῦ σου ὅτι ἐπάρας κατέρραξάς με
αἱ ἡμέραι μου ὡσεὶ σκιὰ ἐκλίθησαν καὶ ἐγὼ ὡσεὶ χόρτος ἐξηράνθην
σὺ δέ κύριε εἰς τὸν αἰῶνα μένεις καὶ τὸ μνημόσυν­όν σου εἰς γενεὰν καὶ γενεάν
σὺ ἀναστὰς οἰκτιρήσεις τὴν Σιων ὅτι καιρὸς τοῦ οἰκτιρῆσαι αὐτήν ὅτι ἥκει καιρός
ὅτι εὐδόκησαν οἱ δοῦλοί σου τοὺς λίθους αὐτῆς καὶ τὸν χοῦν αὐτῆς οἰκτιρήσουσιν
καὶ φοβηθήσον­ται τὰ ἔθνη τὸ ὄνομα κυρίου καὶ πάν­τες οἱ βασιλεῖς τῆς γῆς τὴν δόξαν σου
ὅτι οἰκοδομήσει κύριος τὴν Σιων καὶ ὀφθή­σε­ται ἐν τῇ δόξῃ αὐτοῦ
ἐπέβλεψεν ἐπι­̀ τὴν προ­σευχὴν τῶν ταπεινῶν καὶ οὐκ ἐξουδένωσεν τὴν δέησιν αὐτῶν
γραφήτω αὕτη εἰς γενεὰν ἑτέραν καὶ λαὸς ὁ κτιζό­με­νος αἰνέσει τὸν κύριον
ὅτι ἐξέκυψεν ἐξ ὕψους ἁγίου αὐτοῦ κύριος ἐξ οὐρανοῦ ἐπι­̀ τὴν γῆν ἐπέβλεψεν
τοῦ ἀκοῦσαι τὸν στεναγμὸν τῶν πεπεδημένων τοῦ λῦσαι τοὺς υἱοὺς τῶν τεθανατωμένων
τοῦ ἀναγγεῖλαι ἐν Σιων τὸ ὄνομα κυρίου καὶ τὴν αἴνεσιν αὐτοῦ ἐν Ιερουσαλημ
ἐν τῷ συν­αχθῆναι λαοὺς ἐπι­̀ τὸ αὐτὸ καὶ βασιλείας τοῦ δουλεύ­ειν τῷ κυρίῳ
ἀπεκρίθη αὐτῷ ἐν ὁδῷ ἰσχύος αὐτοῦ τὴν ὀλιγότητα τῶν ἡμερῶν μου ἀνάγγειλόν μοι
μὴ ἀναγάγῃς με ἐν ἡμίσει ἡμερῶν μου ἐν γενεᾷ γενεῶν τὰ ἔτη σου
κατ᾿ ἀρχὰς σύ κύριε τὴν γῆν ἐθεμελίωσας καὶ ἔργα τῶν χειρῶν σού εἰσιν οἱ οὐρανοί
αὐτοὶ ἀπο­λοῦν­ται σὺ δὲ δια­μενεῖς καὶ πάν­τες ὡς ἱμάτιον παλαιωθήσον­ται καὶ ὡσεὶ περιβόλαιον ἀλλάξεις αὐτούς καὶ ἀλλαγήσον­ται
σὺ δὲ ὁ αὐτὸς εἶ καὶ τὰ ἔτη σου οὐκ ἐκλείψουσιν
οἱ υἱοὶ τῶν δούλων σου κατα­σκηνώσουσιν καὶ τὸ σπέρμα αὐτῶν εἰς τὸν αἰῶνα κατευθυνθή­σε­ται
τῷ Δαυιδ
εὐλόγει ἡ ψυχή μου τὸν κύριον καί πάν­τα τὰ ἐν­τός μου τὸ ὄνομα τὸ ἅγιον αὐτοῦ
εὐλόγει ἡ ψυχή μου τὸν κύριον καὶ μὴ ἐπι­λανθάνου πάσας τὰς ἀν­ταποδόσεις αὐτοῦ
τὸν εὐιλατεύ­ον­τα πάσαις ταῖς ἀνομίαις σου τὸν ἰώμενον πάσας τὰς νόσους σου
τὸν λυτρούμενον ἐκ φθορᾶς τὴν ζωήν σου τὸν στεφανοῦν­τά σε ἐν ἐλέει καὶ οἰκτιρμοῖς
τὸν ἐμπιπλῶν­τα ἐν ἀγαθοῖς τὴν ἐπι­θυμίαν σου ἀνακαινισθή­σε­ται ὡς ἀετοῦ ἡ νεότης σου
ποιῶν ἐλεημοσύνας ὁ κύριος καὶ κρίμα πᾶσι τοῖς ἀδικου­μέ­νοις
ἐγνώρισεν τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ τῷ Μωυσῇ τοῖς υἱοῖς Ισραηλ τὰ θελήματα αὐτοῦ
οἰκτίρμων καὶ ἐλεήμων ὁ κύριος μακρόθυμος καὶ πολυέλεος
οὐκ εἰς τέλος ὀργισθή­σε­ται οὐδὲ εἰς τὸν αἰῶνα μηνιεῖ
οὐ κατα­̀ τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν ἐποίησεν ἡμῖν οὐδὲ κατα­̀ τὰς ἀνομίας ἡμῶν ἀν­ταπέδωκεν ἡμῖν
ὅτι κατα­̀ τὸ ὕψος τοῦ οὐρανοῦ ἀπο­̀ τῆς γῆς ἐκραταίωσεν κύριος τὸ ἔλεος αὐτοῦ ἐπι­̀ τοὺς φοβου­μέ­νους αὐτόν
καθ᾿ ὅσον ἀπέχουσιν ἀνατολαὶ ἀπο­̀ δυσμῶν ἐμάκρυνεν ἀφ᾿ ἡμῶν τὰς ἀνομίας ἡμῶν
καθὼς οἰκτίρει πατὴρ υἱούς οἰκτίρησεν κύριος τοὺς φοβου­μέ­νους αὐτόν
ὅτι αὐτὸς ἔγνω τὸ πλάσμα ἡμῶν μνήσθητι ὅτι χοῦς ἐσμεν
ἄνθρωπος ὡσεὶ χόρτος αἱ ἡμέραι αὐτοῦ ὡσεὶ ἄνθος τοῦ ἀγροῦ οὕτως ἐξανθήσει
ὅτι πνεῦμα διῆλθεν ἐν αὐτῷ καὶ οὐχ ὑπάρξει καὶ οὐκ ἐπι­γνώ­σε­ται ἔτι τὸν τόπον αὐτοῦ
τὸ δὲ ἔλεος τοῦ κυρίου ἀπο­̀ τοῦ αἰῶνος καὶ ἕως τοῦ αἰῶνος ἐπι­̀ τοὺς φοβου­μέ­νους αὐτόν καὶ ἡ δικαιοσύνη αὐτοῦ ἐπι­̀ υἱοὺς υἱῶν
τοῖς φυλάσ­σουσιν τὴν δια­θήκην αὐτοῦ καὶ μεμνη­μέ­νοις τῶν ἐν­τολῶν αὐτοῦ τοῦ ποιῆσαι αὐτάς
κύριος ἐν τῷ οὐρανῷ ἡτοίμασεν τὸν θρόνον αὐτοῦ καὶ ἡ βασιλεία αὐτοῦ πάν­των δεσπόζει
εὐλογεῖτε τὸν κύριον πάν­τες οἱ ἄγγελοι αὐτοῦ δυνατοὶ ἰσχύι ποι­οῦν­τες τὸν λόγον αὐτοῦ τοῦ ἀκοῦσαι τῆς φωνῆς τῶν λόγων αὐτοῦ
εὐλογεῖτε τὸν κύριον πᾶσαι αἱ δυνάμεις αὐτοῦ λειτουργοὶ αὐτοῦ ποι­οῦν­τες τὸ θέλημα αὐτοῦ
εὐλογεῖτε τὸν κύριον πάν­τα τὰ ἔργα αὐτοῦ ἐν παν­τὶ τόπῳ τῆς δεσποτείας αὐτοῦ εὐλόγει ἡ ψυχή μου τὸν κύριον
τῷ Δαυιδ
εὐλόγει ἡ ψυχή μου τὸν κύριον κύριε ὁ θεός μου ἐμεγαλύνθης σφόδρα ἐξομολόγησιν καὶ εὐπρέπειαν ἐνεδύσω
ἀναβαλλό­με­νος φῶς ὡς ἱμάτιον ἐκτείνων τὸν οὐρανὸν ὡσεὶ δέρριν
ὁ στεγάζων ἐν ὕδασιν τὰ ὑπερῷα αὐτοῦ ὁ τιθεὶς νέφη τὴν ἐπι­́βασιν αὐτοῦ ὁ περιπατῶν ἐπι­̀ πτερύγων ἀνέμων
ὁ ποιῶν τοὺς ἀγγέλους αὐτοῦ πνεύ­ματα καὶ τοὺς λειτουργοὺς αὐτοῦ πῦρ φλέγον
ἐθεμελίωσεν τὴν γῆν ἐπι­̀ τὴν ἀσφάλειαν αὐτῆς οὐ κλιθή­σε­ται εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος
ἄβυσ­σος ὡς ἱμάτιον τὸ περιβόλαιον αὐτοῦ ἐπι­̀ τῶν ὀρέων στήσον­ται ὕδατα
ἀπο­̀ ἐπι­τιμήσεώς σου φεύξον­ται ἀπο­̀ φωνῆς βρον­τῆς σου δειλιάσουσιν
ἀναβαίνουσιν ὄρη καὶ κατα­βαίνουσιν πεδία εἰς τόπον ὃν ἐθεμελίωσας αὐτοῖς
ὅριον ἔθου ὃ οὐ παρελεύ­σον­ται οὐδὲ ἐπι­στρέψουσιν καλύψαι τὴν γῆν
ὁ ἐξαποστέλλων πηγὰς ἐν φάραγξιν ἀνὰ μέσον τῶν ὀρέων διελεύ­σον­ται ὕδατα
ποτιοῦσιν πάν­τα τὰ θηρία τοῦ ἀγροῦ προ­σδέξον­ται ὄναγροι εἰς δίψαν αὐτῶν
ἐπ᾿ αὐτὰ τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ κατα­σκηνώσει ἐκ μέσου τῶν πετρῶν δώσουσιν φωνήν
ποτίζων ὄρη ἐκ τῶν ὑπερῴων αὐτοῦ ἀπο­̀ καρποῦ τῶν ἔργων σου χορτασθή­σε­ται ἡ γῆ
ἐξανατέλλων χόρτον τοῖς κτήνεσιν καὶ χλόην τῇ δουλείᾳ τῶν ἀνθρώπων τοῦ ἐξαγαγεῖν ἄρτον ἐκ τῆς γῆς
καὶ οἶνος εὐφραίνει καρδίαν ἀνθρώπου τοῦ ἱλαρῦναι προ­́σωπον ἐν ἐλαίῳ καὶ ἄρτος καρδίαν ἀνθρώπου στηρίζει
χορτασθή­σε­ται τὰ ξύλα τοῦ πεδίου αἱ κέδροι τοῦ Λιβάνου ἃς ἐφύτευσεν
ἐκεῖ στρουθία ἐννοσ­σεύ­σουσιν τοῦ ἐρωδιοῦ ἡ οἰκία ἡγεῖται αὐτῶν
ὄρη τὰ ὑψηλὰ ταῖς ἐλάφοις πέτρα κατα­φυγὴ τοῖς χοιρογρυλλίοις
ἐποίησεν σελήνην εἰς καιρούς ὁ ἥλιος ἔγνω τὴν δύσιν αὐτοῦ
ἔθου σκότος καὶ ἐγένετο νύξ ἐν αὐτῇ διελεύ­σον­ται πάν­τα τὰ θηρία τοῦ δρυμοῦ
σκύμνοι ὠρυόμενοι ἁρπάσαι καὶ ζητῆσαι παρα­̀ τοῦ θεοῦ βρῶσιν αὐτοῖς
ἀνέτειλεν ὁ ἥλιος καὶ συν­ήχθησαν καὶ ἐν ταῖς μάνδραις αὐτῶν κοιτασθήσον­ται
ἐξελεύ­­σε­ται ἄνθρωπος ἐπι­̀ τὸ ἔργον αὐτοῦ καὶ ἐπι­̀ τὴν ἐργασίαν αὐτοῦ ἕως ἑσπέρας
ὡς ἐμεγαλύνθη τὰ ἔργα σου κύριε πάν­τα ἐν σοφίᾳ ἐποίησας ἐπλη­ρώθη ἡ γῆ τῆς κτήσεώς σου
αὕτη ἡ θάλασ­σα ἡ μεγά­λη καὶ εὐρύχωρος ἐκεῖ ἑρπετά ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός ζῷα μικρὰ μετὰ μεγά­λων
ἐκεῖ πλοῖα δια­πορεύ­ον­ται δράκων οὗτος ὃν ἔπλασας ἐμπαίζειν αὐτῷ
πάν­τα προ­̀ς σὲ προ­σδοκῶσιν δοῦναι τὴν τροφὴν αὐτοῖς εὔκαιρον
δόν­τος σου αὐτοῖς συλλέξουσιν ἀνοίξαν­τος δέ σου τὴν χεῖρα τὰ σύμπαν­τα πλη­σθήσον­ται χρηστότητος
ἀπο­στρέψαν­τος δέ σου τὸ προ­́σωπον ταραχθήσον­ται ἀν­τανελεῖς τὸ πνεῦμα αὐτῶν καὶ ἐκλείψουσιν καὶ εἰς τὸν χοῦν αὐτῶν ἐπι­στρέψουσιν
ἐξαποστελεῖς τὸ πνεῦμά σου καὶ κτισθήσον­ται καὶ ἀνακαινιεῖς τὸ προ­́σωπον τῆς γῆς
ἤτω ἡ δόξα κυρίου εἰς τὸν αἰῶνα εὐφρανθή­σε­ται κύριος ἐπι­̀ τοῖς ἔργοις αὐτοῦ
ὁ ἐπι­βλέπων ἐπι­̀ τὴν γῆν καὶ ποιῶν αὐτὴν τρέμειν ὁ ἁπτό­με­νος τῶν ὀρέων καὶ καπνίζον­ται
ᾄσω τῷ κυρίῳ ἐν τῇ ζωῇ μου ψαλῶ τῷ θεῷ μου ἕως ὑπάρχω
ἡδυνθείη αὐτῷ ἡ δια­λογή μου ἐγὼ δὲ εὐφρανθήσομαι ἐπι­̀ τῷ κυρίῳ
ἐκλίποισαν ἁμαρτωλοὶ ἀπο­̀ τῆς γῆς καὶ ἄνομοι ὥστε μὴ ὑπάρχειν αὐτούς εὐλόγει ἡ ψυχή μου τὸν κύριον
αλληλουια
ἐξομολογεῖσθε τῷ κυρίῳ καὶ ἐπι­καλεῖσθε τὸ ὄνομα αὐτοῦ ἀπαγγείλατε ἐν τοῖς ἔθνεσιν τὰ ἔργα αὐτοῦ
ᾄσατε αὐτῷ καὶ ψάλατε αὐτῷ διηγήσασθε πάν­τα τὰ θαυμάσια αὐτοῦ
ἐπαινεῖσθε ἐν τῷ ὀνόματι τῷ ἁγίῳ αὐτοῦ εὐφρανθήτω καρδία ζητούν­των τὸν κύριον
ζητήσατε τὸν κύριον καὶ κραταιώθητε ζητήσατε τὸ προ­́σωπον αὐτοῦ δια­̀ παν­τός
μνήσθητε τῶν θαυμασίων αὐτοῦ ὧν ἐποίησεν τὰ τέρατα αὐτοῦ καὶ τὰ κρίματα τοῦ στόμα­τος αὐτοῦ
σπέρμα Αβρααμ δοῦλοι αὐτοῦ υἱοὶ Ιακωβ ἐκλεκτοὶ αὐτοῦ
αὐτὸς κύριος ὁ θεὸς ἡμῶν ἐν πάσῃ τῇ γῇ τὰ κρίματα αὐτοῦ
ἐμνήσθη εἰς τὸν αἰῶνα δια­θήκης αὐτοῦ λόγου οὗ ἐνετείλατο εἰς χιλίας γενεάς
ὃν διέθετο τῷ Αβρααμ καὶ τοῦ ὅρκου αὐτοῦ τῷ Ισαακ
καὶ ἔστησεν αὐτὴν τῷ Ιακωβ εἰς προ­́σταγμα καὶ τῷ Ισραηλ δια­θήκην αἰώνιον
λέγων σοὶ δώσω τὴν γῆν Χανααν σχοίνισμα κληρο­νο­μίας ὑμῶν
ἐν τῷ εἶναι αὐτοὺς ἀριθμῷ βραχεῖς ὀλιγοστοὺς καὶ παροίκους ἐν αὐτῇ
καὶ διῆλθον ἐξ ἔθνους εἰς ἔθνος ἐκ βασιλείας εἰς λαὸν ἕτερον
οὐκ ἀφῆκεν ἄνθρωπον ἀδικῆσαι αὐτοὺς καὶ ἤλεγξεν ὑπὲρ αὐτῶν βασιλεῖς
μὴ ἅπτεσθε τῶν χριστῶν μου καὶ ἐν τοῖς προ­φήταις μου μὴ πονηρεύ­εσθε
καὶ ἐκάλεσεν λιμὸν ἐπι­̀ τὴν γῆν πᾶν στήριγμα ἄρτου συν­έτριψεν
ἀπέστειλεν ἔμπρο­σθεν αὐτῶν ἄνθρωπον εἰς δοῦλον ἐπράθη Ιωσηφ
ἐταπείνωσαν ἐν πέδαις τοὺς πόδας αὐτοῦ σίδηρον διῆλθεν ἡ ψυχὴ αὐτοῦ
μέχρι τοῦ ἐλθεῖν τὸν λόγον αὐτοῦ τὸ λόγιον κυρίου ἐπύρωσεν αὐτόν
ἀπέστειλεν βασιλεὺς καὶ ἔλυσεν αὐτόν ἄρχων λαῶν καὶ ἀφῆκεν αὐτόν
κατέστησεν αὐτὸν κύριον τοῦ οἴκου αὐτοῦ καὶ ἄρχον­τα πάσης τῆς κτήσεως αὐτοῦ
τοῦ παιδεῦσαι τοὺς ἄρχον­τας αὐτοῦ ὡς ἑαυτὸν καὶ τοὺς πρεσβυτέρους αὐτοῦ σοφίσαι
καὶ εἰσῆλθεν Ισραηλ εἰς Αἴγυπτον καὶ Ιακωβ παρῴκησεν ἐν γῇ Χαμ
καὶ ηὔξησεν τὸν λαὸν αὐτοῦ σφόδρα καὶ ἐκραταίωσεν αὐτὸν ὑπὲρ τοὺς ἐχθροὺς αὐτοῦ
μετέστρεψεν τὴν καρδίαν αὐτῶν τοῦ μισῆσαι τὸν λαὸν αὐτοῦ τοῦ δολιοῦσθαι ἐν τοῖς δούλοις αὐτοῦ
ἐξαπέστειλεν Μωυσῆν τὸν δοῦλον αὐτοῦ Ααρων ὃν ἐξελέξατο αὐτόν
ἔθετο ἐν αὐτοῖς τοὺς λόγους τῶν σημείων αὐτοῦ καὶ τῶν τεράτων ἐν γῇ Χαμ
ἐξαπέστειλεν σκότος καὶ ἐσκότασεν καὶ παρεπίκραναν τοὺς λόγους αὐτοῦ
μετέστρεψεν τὰ ὕδατα αὐτῶν εἰς αἷμα καὶ ἀπέκτεινεν τοὺς ἰχθύας αὐτῶν
ἐξῆρψεν ἡ γῆ αὐτῶν βατράχους ἐν τοῖς ταμιείοις τῶν βασιλέων αὐτῶν
εἶπεν καὶ ἦλθεν κυνόμυια καὶ σκνῖπες ἐν πᾶσι τοῖς ὁρίοις αὐτῶν
ἔθετο τὰς βροχὰς αὐτῶν χάλαζαν πῦρ κατα­φλέγον ἐν τῇ γῇ αὐτῶν
καὶ ἐπάταξεν τὰς ἀμπέλους αὐτῶν καὶ τὰς συκᾶς αὐτῶν καὶ συν­έτριψεν πᾶν ξύλον ὁρίου αὐτῶν
εἶπεν καὶ ἦλθεν ἀκρὶς καὶ βροῦχος οὗ οὐκ ἦν ἀριθμός
καὶ κατέφαγεν πάν­τα τὸν χόρτον ἐν τῇ γῇ αὐτῶν καὶ κατέφαγεν τὸν καρπὸν τῆς γῆς αὐτῶν
καὶ ἐπάταξεν πᾶν πρωτότοκον ἐν τῇ γῇ αὐτῶν ἀπαρχὴν παν­τὸς πόνου αὐτῶν
καὶ ἐξήγαγεν αὐτοὺς ἐν ἀργυρίῳ καὶ χρυσίῳ καὶ οὐκ ἦν ἐν ταῖς φυλαῖς αὐτῶν ἀσθενῶν
εὐφράνθη Αἴγυπτος ἐν τῇ ἐξόδῳ αὐτῶν ὅτι ἐπέπεσεν ὁ φόβος αὐτῶν ἐπ᾿ αὐτούς
διεπέτασεν νεφέλην εἰς σκέπην αὐτοῖς καὶ πῦρ τοῦ φωτίσαι αὐτοῖς τὴν νύκτα
ᾔτησαν καὶ ἦλθεν ὀρτυγομήτρα καὶ ἄρτον οὐρανοῦ ἐνέπλη­σεν αὐτούς
διέρρηξεν πέτραν καὶ ἐρρύησαν ὕδατα ἐπορεύ­θησαν ἐν ἀνύδροις ποταμοί
ὅτι ἐμνήσθη τοῦ λόγου τοῦ ἁγίου αὐτοῦ τοῦ προ­̀ς Αβρααμ τὸν δοῦλον αὐτοῦ
καὶ ἐξήγαγεν τὸν λαὸν αὐτοῦ ἐν ἀγαλλιάσει καὶ τοὺς ἐκλεκτοὺς αὐτοῦ ἐν εὐφροσύνῃ
καὶ ἔδωκεν αὐτοῖς χώρας ἐθνῶν καὶ πόνους λαῶν ἐκληρονόμησαν
ὅπως ἂν φυλάξωσιν τὰ δικαιώματα αὐτοῦ καὶ τὸν νόμον αὐτοῦ ἐκζητήσωσιν
Еврейский
102:1תְּפִלָּה לְעָנִי כִי־יַעֲטֹף; וְלִפְנֵי יְהוָה, יִשְׁפֹּךְ שִׂיחוֹ׃
102:2יְהוָה שִׁמְעָה תְפִלָּתִי; וְשַׁוְעָתִי, אֵלֶיךָ תָבוֹא׃
102:3אַל־תַּסְתֵּר פָּנֶיךָ מִמֶּנִּי בְּיוֹם צַר לִי הַטֵּה־אֵלַי אָזְנֶךָ; בְּיוֹם אֶקְרָא, מַהֵר עֲנֵנִי׃
102:4כִּי־כָלוּ בְעָשָׁן יָמָי; וְעַצְמוֹתַי, כְּמוֹ־קֵד נִחָרוּ׃
102:5הוּכָּה־כָעֵשֶׂב וַיִּבַשׁ לִבִּי; כִּי־שָׁכַחְתִּי, מֵאֲכֹל לַחְמִי׃
102:6מִקּוֹל אַנְחָתִי; דָּבְקָה עַצְמִי, לִבְשָׂרִי׃
102:7דָּמִיתִי לִקְאַת מִדְבָּר; הָיִיתִי, כְּכוֹס חֳרָבוֹת׃
102:8שָׁקַדְתִּי וָאֶהְיֶה; כְּצִפּוֹר, בּוֹדֵד עַל־גָּג׃
102:9כָּל־הַיּוֹם חֵרְפוּנִי אוֹיְבָי; מְהוֹלָלַי, בִּי נִשְׁבָּעוּ׃
102:10כִּי־אֵפֶר כַּלֶּחֶם אָכָלְתִּי; וְשִׁקֻּוַי, בִּבְכִי מָסָכְתִּי׃
102:11מִפְּנֵי־זַעַמְךָ וְקִצְפֶּךָ; כִּי נְשָׂאתַנִי, וַתַּשְׁלִיכֵנִי׃
102:12יָמַי כְּצֵל נָטוּי; וַאֲנִי, כָּעֵשֶׂב אִיבָשׁ׃
102:13וְאַתָּה יְהוָה לְעוֹלָם תֵּשֵׁב; וְזִכְרְךָ, לְדֹר וָדֹר׃
102:14אַתָּה תָקוּם תְּרַחֵם צִיּוֹן; כִּי־עֵת לְחֶנְנָהּ, כִּי־בָא מוֹעֵד׃
102:15כִּי־רָצוּ עֲבָדֶיךָ אֶת־אֲבָנֶיהָ; וְאֶת־עֲפָרָהּ יְחֹנֵנוּ׃
102:16וְיִירְאוּ גוֹיִם אֶת־שֵׁם יְהוָה; וְכָל־מַלְכֵי הָאָרֶץ, אֶת־כְּבוֹדֶךָ׃
102:17כִּי־בָנָה יְהוָה צִיּוֹן; נִרְאָה, בִּכְבוֹדוֹ׃
102:18פָּנָה אֶל־תְּפִלַּת הָעַרְעָר; וְלֹא־בָזָה, אֶת־תְּפִלָּתָם׃
102:19תִּכָּתֶב זֹאת לְדוֹר אַחֲרוֹן; וְעַם נִבְרָא, יְהַלֶּל־יָהּ׃
102:20כִּי־הִשְׁקִיף מִמְּרוֹם קָדְשׁוֹ; יְהוָה, מִשָּׁמַיִם אֶל־אֶרֶץ הִבִּיט׃
102:21לִשְׁמֹעַ אֶנְקַת אָסִיר; לְפַתֵּחַ, בְּנֵי תְמוּתָה׃
102:22לְסַפֵּר בְּצִיּוֹן שֵׁם יְהוָה; וּתְהִלָּתוֹ, בִּירוּשָׁלִָם׃
102:23בְּהִקָּבֵץ עַמִּים יַחְדָּו; וּמַמְלָכוֹת, לַעֲבֹד אֶת־יְהוָה׃
102:24עִנָּה בַדֶּרֶךְ כֹּחוֹ (כֹּחִי), קִצַּר יָמָי׃
102:25אֹמַר, אֵלִי, אַל־תַּעֲלֵנִי בַּחֲצִי יָמָי; בְּדוֹר דּוֹרִים שְׁנוֹתֶיךָ׃
102:26לְפָנִים הָאָרֶץ יָסַדְתָּ; וּמַעֲשֵׂה יָדֶיךָ שָׁמָיִם׃
102:27הֵמָּה יֹאבֵדוּ וְאַתָּה תַעֲמֹד וְכֻלָּם כַּבֶּגֶד יִבְלוּ; כַּלְּבוּשׁ תַּחֲלִיפֵם וְיַחֲלֹפוּ׃
102:28וְאַתָּה־הוּא; וּשְׁנוֹתֶיךָ, לֹא יִתָּמּוּ׃
102:29בְּנֵי־עֲבָדֶיךָ יִשְׁכּוֹנוּ; וְזַרְעָם, לְפָנֶיךָ יִכּוֹן׃
103:1לְדָוִד
בָּרֲכִי נַפְשִׁי אֶת־יְהוָה; וְכָל־קְרָבַי, אֶת־שֵׁם קָדְשׁוֹ׃
103:2בָּרֲכִי נַפְשִׁי אֶת־יְהוָה; וְאַל־תִּשְׁכְּחִי, כָּל־גְּמוּלָיו׃
103:3הַסֹּלֵחַ לְכָל־עֲוֹנֵכִי; הָרֹפֵא, לְכָל־תַּחֲלֻאָיְכִי׃
103:4הַגּוֹאֵל מִשַּׁחַת חַיָּיְכִי; הַמְעַטְּרֵכִי, חֶסֶד וְרַחֲמִים׃
103:5הַמַּשְׂבִּיַע בַּטּוֹב עֶדְיֵךְ; תִּתְחַדֵּשׁ כַּנֶּשֶׁר נְעוּרָיְכִי׃
103:6עֹשֵׂה צְדָקוֹת יְהוָה; וּמִשְׁפָּטִים, לְכָל־עֲשׁוּקִים׃
103:7יוֹדִיעַ דְּרָכָיו לְמֹשֶׁה; לִבְנֵי יִשְׂרָאֵל, עֲלִילוֹתָיו׃
103:8רַחוּם וְחַנּוּן יְהוָה; אֶרֶךְ אַפַּיִם וְרַב־חָסֶד׃
103:9לֹא־לָנֶצַח יָרִיב; וְלֹא לְעוֹלָם יִטּוֹר׃
103:10לֹא כַחֲטָאֵינוּ עָשָׂה לָנוּ; וְלֹא כַעֲוֹנֹתֵינוּ, גָּמַל עָלֵינוּ׃
103:11כִּי כִגְבֹהַּ שָׁמַיִם עַל־הָאָרֶץ; גָּבַר חַסְדּוֹ, עַל־יְרֵאָיו׃
103:12כִּרְחֹק מִזְרָח מִמַּעֲרָב; הִרְחִיק מִמֶּנּוּ, אֶת־פְּשָׁעֵינוּ׃
103:13כְּרַחֵם אָב עַל־בָּנִים; רִחַם יְהוָה, עַל־יְרֵאָיו׃
103:14כִּי־הוּא יָדַע יִצְרֵנוּ; זָכוּר, כִּי־עָפָר אֲנָחְנוּ׃
103:15אֱנוֹשׁ כֶּחָצִיר יָמָיו; כְּצִיץ הַשָּׂדֶה, כֵּן יָצִיץ׃
103:16כִּי רוּחַ עָבְרָה־בּוֹ וְאֵינֶנּוּ; וְלֹא־יַכִּירֶנּוּ עוֹד מְקוֹמוֹ׃
103:17וְחֶסֶד יְהוָה מֵעוֹלָם וְעַד־עוֹלָם עַל־יְרֵאָיו; וְצִדְקָתוֹ, לִבְנֵי בָנִים׃
103:18לְשֹׁמְרֵי בְרִיתוֹ; וּלְזֹכְרֵי פִקֻּדָיו, לַעֲשׂוֹתָם׃
103:19יְהוָה, בַּשָּׁמַיִם הֵכִין כִּסְאוֹ; וּמַלְכוּתוֹ, בַּכֹּל מָשָׁלָה׃
103:20בָּרֲכוּ יְהוָה, מַלְאָכָיו גִּבֹּרֵי כֹחַ עֹשֵׂי דְבָרוֹ; לִשְׁמֹעַ, בְּקוֹל דְּבָרוֹ׃
103:21בָּרֲכוּ יְהוָה כָּל־צְבָאָיו; מְשָׁרְתָיו, עֹשֵׂי רְצוֹנוֹ׃
103:22בָּרֲכוּ יְהוָה כָּל־מַעֲשָׂיו, בְּכָל־מְקֹמוֹת מֶמְשַׁלְתּוֹ; בָּרֲכִי נַפְשִׁי, אֶת־יְהוָה׃
104:1בָּרֲכִי נַפְשִׁי, אֶת־יְהוָה יְהוָה אֱלֹהַי גָּדַלְתָּ מְּאֹד; הוֹד וְהָדָר לָבָשְׁתָּ׃
104:2עֹטֶה־אוֹר כַּשַּׂלְמָה; נוֹטֶה שָׁמַיִם, כַּיְרִיעָה׃
104:3הַמְקָרֶה בַמַּיִם, עֲלִיּוֹתָיו הַשָּׂם־עָבִים רְכוּבוֹ; הַמְהַלֵּךְ, עַל־כַּנְפֵי־רוּחַ׃
104:4עֹשֶׂה מַלְאָכָיו רוּחוֹת; מְשָׁרְתָיו, אֵשׁ לֹהֵט׃
104:5יָסַד־אֶרֶץ עַל־מְכוֹנֶיהָ; בַּל־תִּמּוֹט, עוֹלָם וָעֶד׃
104:6תְּהוֹם כַּלְּבוּשׁ כִּסִּיתוֹ; עַל־הָרִים, יַעַמְדוּ־מָיִם׃
104:7מִן־גַּעֲרָתְךָ יְנוּסוּן; מִן־קוֹל רַעַמְךָ, יֵחָפֵזוּן׃
104:8יַעֲלוּ הָרִים יֵרְדוּ בְקָעוֹת; אֶל־מְקוֹם, זֶה יָסַדְתָּ לָהֶם׃
104:9גְּבוּל־שַׂמְתָּ בַּל־יַעֲבֹרוּן; בַּל־יְשׁוּבוּן, לְכַסּוֹת הָאָרֶץ׃
104:10הַמְשַׁלֵּחַ מַעְיָנִים בַּנְּחָלִים; בֵּין הָרִים, יְהַלֵּכוּן׃
104:11יַשְׁקוּ כָּל־חַיְתוֹ שָׂדָי; יִשְׁבְּרוּ פְרָאִים צְמָאָם׃
104:12עֲלֵיהֶם עוֹף־הַשָּׁמַיִם יִשְׁכּוֹן; מִבֵּין עֳפָאיִם, יִתְּנוּ־קוֹל׃
104:13מַשְׁקֶה הָרִים מֵעֲלִיּוֹתָיו; מִפְּרִי מַעֲשֶׂיךָ, תִּשְׂבַּע הָאָרֶץ׃
104:14מַצְמִיחַ חָצִיר לַבְּהֵמָה, וְעֵשֶׂב לַעֲבֹדַת הָאָדָם; לְהוֹצִיא לֶחֶם, מִן־הָאָרֶץ׃
104:15וְיַיִן יְשַׂמַּח לְבַב־אֱנוֹשׁ, לְהַצְהִיל פָּנִים מִשָּׁמֶן; וְלֶחֶם, לְבַב־אֱנוֹשׁ יִסְעָד׃
104:16יִשְׂבְּעוּ עֲצֵי יְהוָה; אַרְזֵי לְבָנוֹן, אֲשֶׁר נָטָע׃
104:17אֲשֶׁר־שָׁם צִפֳּרִים יְקַנֵּנוּ; חֲסִידָה, בְּרוֹשִׁים בֵּיתָהּ׃
104:18הָרִים הַגְּבֹהִים לַיְּעֵלִים; סְלָעִים, מַחְסֶה לַשְׁפַנִּים׃
104:19עָשָׂה יָרֵחַ לְמוֹעֲדִים; שֶׁמֶשׁ, יָדַע מְבוֹאוֹ׃
104:20תָּשֶׁת־חֹשֶׁךְ וִיהִי לָיְלָה; בּוֹ־תִרְמֹשׂ, כָּל־חַיְתוֹ־יָעַר׃
104:21הַכְּפִירִים שֹׁאֲגִים לַטָּרֶף; וּלְבַקֵּשׁ מֵאֵל אָכְלָם׃
104:22תִּזְרַח הַשֶּׁמֶשׁ יֵאָסֵפוּן; וְאֶל־מְעוֹנֹתָם, יִרְבָּצוּן׃
104:23יֵצֵא אָדָם לְפָעֳלוֹ; וְלַעֲבֹדָתוֹ עֲדֵי־עָרֶב׃
104:24מָה־רַבּוּ מַעֲשֶׂיךָ יְהוָה, כֻּלָּם בְּחָכְמָה עָשִׂיתָ; מָלְאָה הָאָרֶץ, קִנְיָנֶךָ׃
104:25זֶה הַיָּם גָּדוֹל וּרְחַב יָדָיִם שָׁם־רֶמֶשׂ וְאֵין מִסְפָּר; חַיּוֹת קְטַנּוֹת, עִם־גְּדֹלוֹת׃
104:26שָׁם אֳנִיּוֹת יְהַלֵּכוּן; לִוְיָתָן, זֶה־יָצַרְתָּ לְשַׂחֶק־בּוֹ׃
104:27כֻּלָּם אֵלֶיךָ יְשַׂבֵּרוּן; לָתֵת אָכְלָם בְּעִתּוֹ׃
104:28תִּתֵּן לָהֶם יִלְקֹטוּן; תִּפְתַּח יָדְךָ, יִשְׂבְּעוּן טוֹב׃
104:29תַּסְתִּיר פָּנֶיךָ יִבָּהֵלוּן תֹּסֵף רוּחָם יִגְוָעוּן; וְאֶל־עֲפָרָם יְשׁוּבוּן׃
104:30תְּשַׁלַּח רוּחֲךָ יִבָּרֵאוּן; וּתְחַדֵּשׁ, פְּנֵי אֲדָמָה׃
104:31יְהִי כְבוֹד יְהוָה לְעוֹלָם; יִשְׂמַח יְהוָה בְּמַעֲשָׂיו׃
104:32הַמַּבִּיט לָאָרֶץ וַתִּרְעָד; יִגַּע בֶּהָרִים וְיֶעֱשָׁנוּ׃
104:33אָשִׁירָה לַיהוָה בְּחַיָּי; אֲזַמְּרָה לֵאלֹהַי בְּעוֹדִי׃
104:34יֶעֱרַב עָלָיו שִׂיחִי; אָנֹכִי, אֶשְׂמַח בַּיהוָה׃
104:35יִתַּמּוּ חַטָּאִים מִן־הָאָרֶץ וּרְשָׁעִים עוֹד אֵינָם, בָּרֲכִי נַפְשִׁי אֶת־יְהוָה, הַלְלוּ־יָהּ׃
105:1הוֹדוּ לַיהוָה קִרְאוּ בִּשְׁמוֹ; הוֹדִיעוּ בָעַמִּים, עֲלִילוֹתָיו׃
105:2שִׁירוּ־לוֹ זַמְּרוּ־לוֹ; שִׂיחוּ, בְּכָל־נִפְלְאוֹתָיו׃
105:3הִתְהַלְלוּ בְּשֵׁם קָדְשׁוֹ; יִשְׂמַח, לֵב מְבַקְשֵׁי יְהוָה׃
105:4דִּרְשׁוּ יְהוָה וְעֻזּוֹ; בַּקְּשׁוּ פָנָיו תָּמִיד׃
105:5זִכְרוּ, נִפְלְאוֹתָיו אֲשֶׁר־עָשָׂה; מֹפְתָיו, וּמִשְׁפְּטֵי־פִיו׃
105:6זֶרַע אַבְרָהָם עַבְדּוֹ; בְּנֵי יַעֲקֹב בְּחִירָיו׃
105:7הוּא יְהוָה אֱלֹהֵינוּ; בְּכָל־הָאָרֶץ, מִשְׁפָּטָיו׃
105:8זָכַר לְעוֹלָם בְּרִיתוֹ; דָּבָר צִוָּה, לְאֶלֶף דּוֹר׃
105:9אֲשֶׁר כָּרַת אֶת־אַבְרָהָם; וּשְׁבוּעָתוֹ לְיִשְׂחָק׃
105:10וַיַּעֲמִידֶהָ לְיַעֲקֹב לְחֹק; לְיִשְׂרָאֵל, בְּרִית עוֹלָם׃
105:11לֵאמֹר, לְךָ, אֶתֵּן אֶת־אֶרֶץ־כְּנָעַן; חֶבֶל, נַחֲלַתְכֶם׃
105:12בִּהְיוֹתָם מְתֵי מִסְפָּר; כִּמְעַט, וְגָרִים בָּהּ׃
105:13וַיִּתְהַלְּכוּ מִגּוֹי אֶל־גּוֹי; מִמַּמְלָכָה, אֶל־עַם אַחֵר׃
105:14לֹא־הִנִּיחַ אָדָם לְעָשְׁקָם; וַיּוֹכַח עֲלֵיהֶם מְלָכִים׃
105:15אַל־תִּגְּעוּ בִמְשִׁיחָי; וְלִנְבִיאַי אַל־תָּרֵעוּ׃
105:16וַיִּקְרָא רָעָב עַל־הָאָרֶץ; כָּל־מַטֵּה־לֶחֶם שָׁבָר׃
105:17שָׁלַח לִפְנֵיהֶם אִישׁ; לְעֶבֶד, נִמְכַּר יוֹסֵף׃
105:18עִנּוּ בַכֶּבֶל רַגְלָיו (רַגְלוֹ); בַּרְזֶל, בָּאָה נַפְשׁוֹ׃
105:19עַד־עֵת בֹּא־דְבָרוֹ; אִמְרַת יְהוָה צְרָפָתְהוּ׃
105:20שָׁלַח מֶלֶךְ וַיַתִּירֵהוּ; מֹשֵׁל עַמִּים, וַיְפַתְּחֵהוּ׃
105:21שָׂמוֹ אָדוֹן לְבֵיתוֹ; וּמֹשֵׁל, בְּכָל־קִנְיָנוֹ׃
105:22לֶאְסֹר שָׂרָיו בְּנַפְשׁוֹ; וּזְקֵנָיו יְחַכֵּם׃
105:23וַיָּבֹא יִשְׂרָאֵל מִצְרָיִם; וְיַעֲקֹב, גָּר בְּאֶרֶץ־חָם׃
105:24וַיֶּפֶר אֶת־עַמּוֹ מְאֹד; וַיַּעֲצִמֵהוּ מִצָּרָיו׃
105:25הָפַךְ לִבָּם לִשְׂנֹא עַמּוֹ; לְהִתְנַכֵּל, בַּעֲבָדָיו׃
105:26שָׁלַח מֹשֶׁה עַבְדּוֹ; אַהֲרֹן, אֲשֶׁר בָּחַר־בּוֹ׃
105:27שָׂמוּ־בָם דִּבְרֵי אֹתוֹתָיו; וּמֹפְתִים, בְּאֶרֶץ חָם׃
105:28שָׁלַח חֹשֶׁךְ וַיַּחְשִׁךְ; וְלֹא־מָרוּ, אֶת־דְּבָרָוו (דְּבָרוֹ)׃
105:29הָפַךְ אֶת־מֵימֵיהֶם לְדָם; וַיָּמֶת, אֶת־דְּגָתָם׃
105:30שָׁרַץ אַרְצָם צְפַרְדְּעִים; בְּחַדְרֵי, מַלְכֵיהֶם׃
105:31אָמַר וַיָּבֹא עָרֹב; כִּנִּים, בְּכָל־גְּבוּלָם׃
105:32נָתַן גִּשְׁמֵיהֶם בָּרָד; אֵשׁ לֶהָבוֹת בְּאַרְצָם׃
105:33וַיַּךְ גַּפְנָם וּתְאֵנָתָם; וַיְשַׁבֵּר, עֵץ גְּבוּלָם׃
105:34אָמַר וַיָּבֹא אַרְבֶּה; וְיֶלֶק, וְאֵין מִסְפָּר׃
105:35וַיֹּאכַל כָּל־עֵשֶׂב בְּאַרְצָם; וַיֹּאכַל, פְּרִי אַדְמָתָם׃
105:36וַיַּךְ כָּל־בְּכוֹר בְּאַרְצָם; רֵאשִׁית, לְכָל־אוֹנָם׃
105:37וַיּוֹצִיאֵם בְּכֶסֶף וְזָהָב; וְאֵין בִּשְׁבָטָיו כּוֹשֵׁל׃
105:38שָׂמַח מִצְרַיִם בְּצֵאתָם; כִּי־נָפַל פַּחְדָּם עֲלֵיהֶם׃
105:39פָּרַשׂ עָנָן לְמָסָךְ; וְאֵשׁ, לְהָאִיר לָיְלָה׃
105:40שָׁאַל וַיָּבֵא שְׂלָו; וְלֶחֶם שָׁמַיִם, יַשְׂבִּיעֵם׃
105:41פָּתַח צוּר וַיָּזוּבוּ מָיִם; הָלְכוּ, בַּצִּיּוֹת נָהָר׃
105:42כִּי־זָכַר אֶת־דְּבַר קָדְשׁוֹ; אֶת־אַבְרָהָם עַבְדּוֹ׃
105:43וַיּוֹצִא עַמּוֹ בְשָׂשׂוֹן; בְּרִנָּה, אֶת־בְּחִירָיו׃
105:44וַיִּתֵּן לָהֶם אַרְצוֹת גּוֹיִם; וַעֲמַל לְאֻמִּים יִירָשׁוּ׃
105:45בַּעֲבוּר יִשְׁמְרוּ חֻקָּיו וְתוֹרֹתָיו יִנְצֹרוּ, הַלְלוּ־יָהּ׃
Давидово.
Благослови Господа, душа моя, и все, что во мне, – имя святое Его;
благослови Господа, душа моя, и не забывай всех даров Его.
Он прощает все беззакония твои, исцеляет все недуги твои,
избавляет от нетления жизнь твою, милостью и щедротами венчает тебя,
насыщает благами зрелость твою; как у орла, обновится юность твоя!
Милость творит Господь, теснимых защищает права;
открыл Он Моисею пути Свои, сынам Израилевым – деяния Свои:
щедр и милостив Господь, долготерпелив и благ весьма,
прогневается не до конца, и враждует не вовек.
Не по беззакониям нашим сотворил Он нам, и не по грехам нашим воздал Он нам;
но как высоки небеса над землей, сильна милость Его к боящимся Его;
как восток от запада далек, беззакония наши отдалил Он от нас;
как милует отец детей, милует Господь боящихся Его.
Ибо знает Он состав наш, памятует, что мы – персть.
Человек – дни его подобны траве, как цвет полевой, отцветают они;
повеет над ним – и нет его, и не узнает его место его.
Но милость Господня от века и вовек к боящимся Его,
и правда его на сынах сынов тех, кто хранит завет Его, кто помнит заповеди Его и претворяет их в дела.
Господь воздвиг престол Свой на небесах, и всё объемлет царство Его.
Благословите Господа, все Вестники Его, сильные, творящие слово Его, внемля звуку слова Его.
Благословите Господа, все воинства Его, слуги Его, творящие волю Его!
Благословите Господа, все дела Его, на всяком месте владычества Его!
Благослови Господа, душа моя!
Благослови Господа, душа моя! Господи, Боже мой, Ты весьма велик, славою и блистанием облечен.
Ты облачаешься, словно в ризу, во свет, Ты раскидываешь, словно шатер, небеса;
Ты над водами возвышаешь чертоги Твои, делаешь облак колесницею Твоей, шествуешь по ветровым крылам,
ветры вестниками Твоими творишь, слугами Твоими – пламена огня.
На устоях землю Ты утвердил, не поколеблется она в век и век;
как ризою, бездну Ты облачил. Воды стояли на горах –
от укора Твоего побежали они, убоялись гласа грома Твоего,
спустились с гор, стекли в дол, на место, что назначил им Ты.
Положил Ты им предел, которого им не прейти, сызнова не разлиться им по земле.
В долах дал Ты место родникам, меж горами струи текут,
поят всех зверей полевых, онагры утоляют жажду свою;
подле струй обитают птицы небес, голос подают промежду ветвей.
Напояешь Ты горы с высот Твоих, от плодов дел Твоих насыщается земля.
Растишь Ты для скотов траву и на потребу человеку – злак, и хлеб изводишь из недр земли,
и вино, что сердца людей веселит, больше, чем елей намаслит лик, и хлеб укрепляет сердца людей.
Насыщаются Господни дерева, кедры Ливанские, что Ты насадил;
0птицы гнездятся там, и аисту кипарис – жилище его;
козерогам – высоты гор, ущелья – убежища барсукам.
И луну сотворил Ты, мету времен, И солнце, что знает свой закат;
Ты простираешь тьму, и бывает ночь, и пробуждаются все звери лесов –
рыкают львята о поживе своей, у Господа просят снеди себе;
взойдет солнце – идут они вспять, по логовам расходятся своим;
выходит человек на труды свои, до вечера на служение свое.
Велики, о Господи, труды Твои, всё с премудростию Ты сотворил, и полна земля творений Твоих!
Вот море, без меры велико, и в нем живности без числа, малые твари при больших;
там плывут суда, и там же – змий, Тобою сотворенный, чтоб играть с ним.
Все они уповают на Тебя, что Ты во благовремение дашь им снедь;
и Ты отверзаешь руку Твою и всякое животное полнишь благ.
Сокроешь лик Твой – ужаснутся они, отнимешь у них дух, и они умрут и снова возвратятся во прах.
Дохнешь ли на них – и восстанут они, и Ты лицо земли обновишь.
Да будет слава Господня вовек, да возрадуется Господь о делах Своих!;
Он воззрит на землю – и дрогнет она, Он коснется гор – и дымятся они.
Воспою Господу во все дни жизни моей, пою Богу моему, пока я есмь.
Да будет угодна Ему песнь моя – а моя радость вся о Нем!
Да исчезнут грешники от земли, чтобы словно не бывало злых!
Благослови Господа, душа моя! Аллилуйя!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible