Скрыть
Псалом 101 
101:1
101:6
101:8
101:9
101:11
101:13
101:15
101:16
101:18
101:19
101:20
101:29
Псалом 102 
102:0
102:2
102:7
102:10
102:11
102:12
102:13
102:14
102:22
102:23
Псалом 103 
103:0
103:5
103:6
103:8
103:11
103:12
103:13
103:16
103:17
103:18
103:19
103:23
103:31
103:34
103:36
Псалом 104 
104:0
104:4
104:5
104:6
104:7
104:11
104:12
104:19
104:22
104:35
104:44
104:45
Церковнославянский (рус)
Моли́тва ни́щаго, егда́ уны́етъ и предъ Го́сподемъ пролiе́тъ моле́нiе свое́.
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й къ Тебѣ́ да прiи́детъ.
Не от­врати́ лица́ Тво­его́ от­ мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, при­­клони́ ко мнѣ́ у́хо Твое́: въ о́ньже а́ще де́нь при­­зову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.
Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́е мо­и́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.
Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце мое́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.
От гла́са воз­дыха́нiя мо­его́ при­­льпе́ ко́сть моя́ пло́ти мо­е́й.
Уподо́бихся нея́сыти пусты́н­нѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.
Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.
Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мо­и́, и хва́лящiи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.
Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питiе́ мое́ съ пла́чемъ ра­ст­воря́хъ,
от­ лица́ гнѣ́ва Тво­его́ и я́рости Тво­ея́: я́ко воз­не́съ низве́рглъ мя́ еси́.
Дні́е мо­и́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.
Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́еши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.
Ты́ воскре́съ уще́дриши Сiо́на: я́ко вре́мя уще́дрити его́, я́ко прiи́де вре́мя.
Я́ко благоволи́ша раби́ Тво­и́ ка́менiе {о ка́менiи} его́, и пе́рсть его́ уще́дрятъ.
И убоя́т­ся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́рiе зе́мстiи сла́вы Тво­ея́:
я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сiо́на и яви́т­ся во сла́вѣ Сво­е́й.
Призрѣ́ на моли́тву смире́н­ныхъ и не уничижи́ моле́нiя и́хъ.
Да напи́шет­ся сiе́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́дiе зи́ждемiи восхва́лятъ Го́спода:
я́ко при­­ни́че съ высоты́ святы́я Сво­ея́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю при­­зрѣ́,
услы́шати воз­дыха́нiе окова́н­ныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́н­ныхъ:
воз­вѣсти́ти въ Сiо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Его́ во Иерусали́мѣ,
внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, е́же рабо́тати Го́сподеви.
Отвѣща́ Ему́ на пути́ крѣ́пости Его́: умале́нiе дні́й мо­и́хъ воз­вѣсти́ ми:
не воз­веди́ мене́ во преполове́нiе дні́й мо­и́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.
Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ еси́, и дѣла́ руку́ Твое́ю су́ть небеса́.
Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́еши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свiе́ши я́, и измѣня́т­ся.
Ты́ же то́йжде еси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.
Сы́нове ра́бъ Тво­и́хъ вселя́т­ся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вит­ся.
Псало́мъ Дави́ду.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и вся́ вну́трен­няя моя́, и́мя свято́е Его́:
благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и не забыва́й всѣ́хъ воз­дая́нiй Его́:
очища́ющаго вся́ беззако́нiя твоя́, изцѣля́ющаго вся́ неду́ги твоя́,
избавля́ющаго от­ истлѣ́нiя живо́тъ тво́й, вѣнча́ющаго тя́ ми́лостiю и щедро́тами,
исполня́ющаго во благи́хъ жела́нiе твое́: обнови́т­ся я́ко о́рля ю́ность твоя́.
Творя́й ми́лостыни Госпо́дь и судьбу́ всѣ́мъ оби́димымъ.
Сказа́ пути́ Своя́ Моисе́ови, сыново́мъ Изра́илевымъ хотѣ́нiя Своя́.
Ще́дръ и ми́лостивъ Госпо́дь, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ.
Не до конца́ прогнѣ́вает­ся, ниже́ во вѣ́къ вражду́етъ:
не по беззако́ниемъ на́шымъ сотвори́лъ е́сть на́мъ, ниже́ по грѣхо́мъ на́шымъ воз­да́лъ е́сть на́мъ.
Я́ко по высотѣ́ небе́снѣй от­ земли́, утверди́лъ е́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Его́:
ели́ко от­стоя́тъ восто́цы от­ за́падъ, уда́лилъ е́сть от­ на́съ беззако́нiя на́ша.
Я́коже ще́дритъ оте́цъ сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его́.
Я́ко То́й позна́ созда́нiе на́­ше, помяну́, я́ко пе́рсть есмы́.
Человѣ́къ, я́ко трава́ дні́е его́, я́ко цвѣ́тъ се́лный, та́ко оцвѣте́тъ:
я́ко ду́хъ про́йде въ не́мъ, и не бу́детъ, и не позна́етъ ктому́ мѣ́ста сво­его́.
Ми́лость же Госпо́дня от­ вѣ́ка и до вѣ́ка на боя́щихся Его́,
и пра́вда Его́ на сынѣ́хъ сыно́въ, храня́щихъ завѣ́тъ Его́ и по́мнящихъ за́повѣди Его́ твори́ти я́.
Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́лъ Сво́й, и ца́р­ст­во Его́ всѣ́ми облада́етъ.
Благослови́те Го́спода, вси́ А́нгели Его́, си́льнiи крѣ́постiю, творя́щiи сло́во Его́, услы́шати гла́съ слове́съ Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ си́лы Его́, слуги́ Его́, творя́щiи во́лю Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ дѣла́ Его́ на вся́комъ мѣ́стѣ влады́че­ст­ва Его́: благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Псало́мъ Дави́ду, о мiрстѣ́мъ бытiи́.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, воз­вели́чил­ся еси́ зѣло́: во исповѣ́данiе и въ велелѣ́поту обле́кл­ся еси́:
одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:
покрыва́яй вода́ми превы́спрен­няя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́нiе Свое́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:
творя́й а́нгелы Своя́ ду́хи, и слуги́ Своя́ пла́мень о́гнен­ный:
основа́яй зе́млю на тве́рди ея́: не преклони́т­ся въ вѣ́къ вѣ́ка.
Бе́здна я́ко ри́за одѣя́нiе ея́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:
от­ запреще́нiя Тво­его́ побѣ́гнутъ, от­ гла́са гро́ма Тво­его́ убоя́т­ся.
Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто е́же основа́лъ еси́ и́мъ.
Предѣ́лъ положи́лъ еси́, его́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́т­ся покры́ти зе́млю.
Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.
Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспрiи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.
На ты́хъ пти́цы небе́сныя при­­вита́ютъ: от­ среды́ ка́менiя дадя́тъ гла́съ.
Напая́яй го́ры от­ превы́спрен­нихъ Сво­и́хъ: от­ плода́ дѣ́лъ Тво­и́хъ насы́тит­ся земля́.
Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от­ земли́:
и вино́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ еле́емъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.
Насы́тят­ся древа́ поль­ска́я, ке́дри Лива́нстiи, и́хже еси́ насади́лъ:
та́мо пти́цы вогнѣздя́т­ся, ероді́ево жили́ще предводи́тел­ст­вуетъ и́ми.
Го́ры высо́кiя еле́немъ, ка́мень при­­бѣ́жище за́яцемъ.
Сотвори́лъ е́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.
Положи́лъ еси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́рiе дубра́внiи,
ски́мни рыка́ющiи восхи́тити и взыска́ти от­ Бо́га пи́щу себѣ́.
Возсiя́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ сво­и́хъ ля́гутъ.
Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло свое́ и на дѣ́ланiе свое́ до ве́чера.
Я́ко воз­вели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростiю сотвори́лъ еси́: испо́лнися земля́ тва́ри Тво­ея́.
Сiе́ мо́ре вели́кое и простра́н­но­е: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:
та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, его́же созда́лъ еси́ руга́тися ему́.
Вся́ къ Тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.
Да́в­шу Тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: от­ве́рзшу Тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнят­ся бла́гости:
от­вра́щшу же Тебѣ́ лице́, воз­мяту́т­ся: отъ­и́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ воз­вратя́т­ся:
по́слеши ду́ха Тво­его́, и сози́ждут­ся, и обнови́ши лице́ земли́.
Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: воз­весели́т­ся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ Сво­и́хъ:
при­­зира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: при­­каса́яйся гора́мъ, и дымя́т­ся.
Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ мо­е́мъ, пою́ Бо́гу мо­ему́, до́ндеже е́смь:
да услади́т­ся Ему́ бесѣ́да моя́, а́зъ же воз­веселю́ся о Го́сподѣ.
Да изче́знутъ грѣ́шницы от­ земли́, и беззако́н­ницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви и при­­зыва́йте и́мя Его́, воз­вѣсти́те во язы́цѣхъ дѣла́ Его́:
воспо́йте Ему́ и по́йте Ему́, повѣ́дите вся́ чудеса́ Его́.
Хвали́теся о и́мени святѣ́мъ Его́: да воз­весели́т­ся се́рдце и́щущихъ Го́спода:
взыщи́те Го́спода и утверди́теся, взыщи́те лица́ Его́ вы́ну.
Помяни́те чудеса́ Его́, я́же сотвори́, чудеса́ Его́ и судьбы́ у́стъ Его́,
сѣ́мя Авраа́мле раби́ Его́, сы́нове Иа́ковли избра́н­нiи Его́.
То́й Госпо́дь Бо́гъ на́шъ: по все́й земли́ судьбы́ Его́.
Помяну́ въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й, сло́во, е́же заповѣ́да въ ты́сящы родо́въ,
е́же завѣща́ Авраа́му, и кля́тву Свою́ Исаа́ку:
и поста́ви ю́ Иа́кову въ повелѣ́нiе и Изра́илю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ,
глаго́ля: тебѣ́ да́мъ зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нiя ва́­шего.
Внегда́ бы́ти и́мъ ма́лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и при­­ше́лцемъ въ не́й,
и преидо́ша от­ язы́ка въ язы́къ и от­ ца́р­ст­вiя въ лю́ди и́ны:
не оста́ви человѣ́ка оби́дѣти и́хъ и обличи́ о ни́хъ цари́:
не при­­каса́йтеся пома́зан­нымъ Мо­и́мъ, и во проро́цѣхъ Мо­и́хъ не лука́внуйте.
И при­­зва́ гла́дъ на зе́млю: вся́ко утвержде́нiе хлѣ́бное сотры́.
Посла́ предъ ни́ми человѣ́ка: въ раба́ про́данъ бы́сть Ио́сифъ.
Смири́ша во око́вахъ но́зѣ его́, желѣ́зо про́йде душа́ его́,
до́ндеже прiи́де сло́во Его́: сло́во Госпо́дне разжже́ его́.
Посла́ ца́рь и разрѣши́ его́: кня́зь люді́й, и оста́ви {от­пусти́} его́.
Поста́ви его́ господи́на до́му сво­ему́ и кня́зя всему́ стяжа́нiю сво­ему́,
наказа́ти кня́зи его́ я́ко себе́ и ста́рцы его́ умудри́ти.
И вни́де Изра́иль во Еги́петъ, и Иа́ковъ при­­ше́л­ст­вова въ зе́млю Ха́мову.
И воз­расти́ лю́ди Своя́ зѣло́ и укрѣпи́ я́ па́че враго́въ и́хъ.
Преврати́ се́рдце и́хъ воз­ненави́дѣти лю́ди Его́, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ Его́.
Посла́ Моисе́а раба́ Сво­его́, Ааро́на, его́же избра́ Себѣ́:
положи́ въ ни́хъ словеса́ зна́менiй Сво­и́хъ и чуде́съ Сво­и́хъ въ земли́ Ха́мовѣ.
Посла́ тму́ и помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Его́.
Преложи́ во́ды и́хъ въ кро́вь и измори́ ры́бы и́хъ.
Воскипѣ́ земля́ и́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пе́сiя му́хи и скни́пы во вся́ предѣ́лы и́хъ.
Положи́ дожди́ и́хъ гра́ды, о́гнь попаля́ющь въ земли́ и́хъ:
и порази́ виногра́ды и́хъ и смо́квы и́хъ, и сотры́ вся́кое дре́во предѣ́лъ и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пру́зи и гу́сеницы, и́мже не бѣ́ числа́,
и снѣдо́ша вся́ку траву́ въ земли́ и́хъ, и поядо́ша вся́къ пло́дъ земли́ и́хъ.
И порази́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ и́хъ, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ:
и изведе́ я́ съ сребро́мъ и зла́томъ: и не бѣ́ въ колѣ́нѣхъ и́хъ боля́й.
Возвесели́ся Еги́петъ во исхожде́нiи и́хъ: я́ко нападе́ стра́хъ и́хъ на ня́.
Распростре́ о́блакъ въ покро́въ и́мъ, и о́гнь, е́же просвѣти́ти и́мъ но́щiю.
Проси́ша, и прiидо́ша кра́стели, и хлѣ́ба небе́снаго насы́ти я́:
разве́рзе ка́мень, и потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки:
я́ко помяну́ сло́во свято́е Свое́, е́же ко Авраа́му рабу́ Сво­ему́.
И изведе́ лю́ди Своя́ въ ра́дости и избра́н­ныя Своя́ въ весе́лiи.
И даде́ и́мъ страны́ язы́къ, и труды́ люді́й наслѣ́доваша:
я́ко да сохраня́тъ оправда́нiя Его́ и зако́на Его́ взы́щутъ.
Рус. (Аверинцев)
Давидово.
Благослови Господа, душа моя, и все, что во мне, – имя святое Его;
благослови Господа, душа моя, и не забывай всех даров Его.
Он прощает все беззакония твои, исцеляет все недуги твои,
избавляет от нетления жизнь твою, милостью и щедротами венчает тебя,
насыщает благами зрелость твою; как у орла, обновится юность твоя!
Милость творит Господь, теснимых защищает права;
открыл Он Моисею пути Свои, сынам Израилевым – деяния Свои:
щедр и милостив Господь, долготерпелив и благ весьма,
прогневается не до конца, и враждует не вовек.
Не по беззакониям нашим сотворил Он нам, и не по грехам нашим воздал Он нам;
но как высоки небеса над землей, сильна милость Его к боящимся Его;
как восток от запада далек, беззакония наши отдалил Он от нас;
как милует отец детей, милует Господь боящихся Его.
Ибо знает Он состав наш, памятует, что мы – персть.
Человек – дни его подобны траве, как цвет полевой, отцветают они;
повеет над ним – и нет его, и не узнает его место его.
Но милость Господня от века и вовек к боящимся Его,
и правда его на сынах сынов тех, кто хранит завет Его, кто помнит заповеди Его и претворяет их в дела.
Господь воздвиг престол Свой на небесах, и всё объемлет царство Его.
Благословите Господа, все Вестники Его, сильные, творящие слово Его, внемля звуку слова Его.
Благословите Господа, все воинства Его, слуги Его, творящие волю Его!
Благословите Господа, все дела Его, на всяком месте владычества Его!
Благослови Господа, душа моя!
Благослови Господа, душа моя! Господи, Боже мой, Ты весьма велик, славою и блистанием облечен.
Ты облачаешься, словно в ризу, во свет, Ты раскидываешь, словно шатер, небеса;
Ты над водами возвышаешь чертоги Твои, делаешь облак колесницею Твоей, шествуешь по ветровым крылам,
ветры вестниками Твоими творишь, слугами Твоими – пламена огня.
На устоях землю Ты утвердил, не поколеблется она в век и век;
как ризою, бездну Ты облачил. Воды стояли на горах –
от укора Твоего побежали они, убоялись гласа грома Твоего,
спустились с гор, стекли в дол, на место, что назначил им Ты.
Положил Ты им предел, которого им не прейти, сызнова не разлиться им по земле.
В долах дал Ты место родникам, меж горами струи текут,
поят всех зверей полевых, онагры утоляют жажду свою;
подле струй обитают птицы небес, голос подают промежду ветвей.
Напояешь Ты горы с высот Твоих, от плодов дел Твоих насыщается земля.
Растишь Ты для скотов траву и на потребу человеку – злак, и хлеб изводишь из недр земли,
и вино, что сердца людей веселит, больше, чем елей намаслит лик, и хлеб укрепляет сердца людей.
Насыщаются Господни дерева, кедры Ливанские, что Ты насадил;
0птицы гнездятся там, и аисту кипарис – жилище его;
козерогам – высоты гор, ущелья – убежища барсукам.
И луну сотворил Ты, мету времен, И солнце, что знает свой закат;
Ты простираешь тьму, и бывает ночь, и пробуждаются все звери лесов –
рыкают львята о поживе своей, у Господа просят снеди себе;
взойдет солнце – идут они вспять, по логовам расходятся своим;
выходит человек на труды свои, до вечера на служение свое.
Велики, о Господи, труды Твои, всё с премудростию Ты сотворил, и полна земля творений Твоих!
Вот море, без меры велико, и в нем живности без числа, малые твари при больших;
там плывут суда, и там же – змий, Тобою сотворенный, чтоб играть с ним.
Все они уповают на Тебя, что Ты во благовремение дашь им снедь;
и Ты отверзаешь руку Твою и всякое животное полнишь благ.
Сокроешь лик Твой – ужаснутся они, отнимешь у них дух, и они умрут и снова возвратятся во прах.
Дохнешь ли на них – и восстанут они, и Ты лицо земли обновишь.
Да будет слава Господня вовек, да возрадуется Господь о делах Своих!;
Он воззрит на землю – и дрогнет она, Он коснется гор – и дымятся они.
Воспою Господу во все дни жизни моей, пою Богу моему, пока я есмь.
Да будет угодна Ему песнь моя – а моя радость вся о Нем!
Да исчезнут грешники от земли, чтобы словно не бывало злых!
Благослови Господа, душа моя! Аллилуйя!
Украинский (Огієнко)
102:1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
102:2 Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
102:3 Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
102:4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі…
102:5 Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій…
102:6 Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості…
102:7 Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
102:8 Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі…
102:9 Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
102:10 і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
102:11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене…
102:12 Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
102:13 А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам́ять Твоя з роду в рід.
102:14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
102:15 бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
102:16 і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
102:17 Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
102:18 До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
102:19 Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
102:20 бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
102:21 щоб почути зідхання ув́язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
102:22 щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
102:23 коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
102:24 Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив…
102:25 Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх!
Твої роки на вічні віки.
102:26 Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
102:27 позникають вони, а Ти будеш стояти…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
102:28 Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
102:29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
103:1 Давидів.
Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
103:2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!
103:3 Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.
103:4 Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує.
103:5 Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!
103:6 Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних.
103:7 Він дороги Свої об́явив був Мойсеєві, діла Свої дітям ізраїлевим.
103:8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
103:9 Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів.
103:10 Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.
103:11 Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,
103:12 як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!
103:13 Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,
103:14 бо знає Він створення наше, пам́ятає, що ми порох:
103:15 чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він,
103:16 та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його…
103:17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів,
103:18 що Його заповіта додержують, і що пам́ятають накази Його, щоб виконувати їх!
103:19 Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє.
103:20 Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
103:21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його!
103:22 Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його!
Благослови, душе моя, Господа!
104:1 Благослови, душе моя, Господа!
Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
104:2 Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
104:3 Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
104:4 Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
104:5 Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
104:6 безоднею вкрив Ти її, немов шатою.
Стала вода над горами,
104:7 від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
104:8 виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
104:9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
104:10 Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
104:11 напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
104:12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
104:13 Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
104:14 Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
104:15 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
104:16 Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
104:17 що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
104:18 Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
104:19 і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
104:20 Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
104:21 ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
104:22 Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
104:23 Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
104:24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
104:25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
104:26 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
104:27 Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
104:28 Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
104:29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
104:30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
104:31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
104:32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
104:33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
104:34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
104:35 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх!
Благослови, душе моя, Господа!
Алілуя!
105:1 Дякуйте Господу, кличте ім́я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
105:2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
105:3 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
105:4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
105:5 Пам́ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,
105:6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!
105:7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
105:8 Він пам́ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
105:9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.
105:10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,
105:11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!
105:12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
105:13 і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
105:14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:
105:15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!
105:16 і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.
105:17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.
105:18 Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,
105:19 аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.
105:20 Цар послав і його розв́язав, володар народів і його був звільнив.
105:21 Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,
105:22 щоб в́язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.
105:23 і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.
105:24 А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.
105:25 Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.
105:26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
105:27 вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.
105:28 Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.
105:29 Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.
105:30 Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.
105:31 Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.
105:32 Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.
105:33 і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.
105:34 Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,
105:35 усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з́їла.
105:36 і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
105:37 і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.
105:38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.
105:39 Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.
105:40 Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.
105:41 Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,
105:42 бо Він пам́ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
105:43 і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,
105:44 і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,
105:45 щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли!
Алілуя!
102:1 صلاة لمسكين اذا اعيا وسكب شكواه قدام الله. يا رب استمع صلاتي وليدخل اليك صراخي.
102:2 لا تحجب وجهك عني في يوم ضيقي. امل اليّ اذنك في يوم ادعوك. استجب لي سريعا.
102:3 لان ايامي قد فنيت في دخان وعظامي مثل وقيد قد يبست.
102:4 ملفوح كالعشب ويابس قلبي حتى سهوت عن اكل خبزي.
102:5 من صوت تنهدي لصق عظمي بلحمي.
102:6 اشبهت قوق البرية. صرت مثل بومة الخرب.
102:7 سهدت وصرت كعصفور منفرد على السطح.
102:8 اليوم كله عيّرني اعدائي. الحنقون عليّ حلفوا عليّ.
102:9 اني قد اكلت الرماد مثل الخبز ومزجت شرابي بدموع
102:10 بسبب غضبك وسخطك لانك حملتني وطرحتني.
102:11 ايامي كظل مائل وانا مثل العشب يبست
102:12 اما انت يا رب فالى الدهر جالس وذكرك الى دور فدور.
102:13 انت تقوم وترحم صهيون لانه وقت الرأفة لانه جاء الميعاد.
102:14 لان عبيدك قد سرّوا بحجارتها وحنّوا الى ترابها.
102:15 فتخشى الامم اسم الرب وكل ملوك الارض مجدك.
102:16 اذا بنى الرب صهيون يرى بمجده.
102:17 التفت الى صلاة المضطر ولم يرذل دعاءهم.
102:18 يكتب هذا للدور الآخر وشعب سوف يخلق يسبح الرب.
102:19 لانه اشرف من علو قدسه الرب من السماء الى الارض نظر
102:20 ليسمع انين الاسير ليطلق بني الموت
102:21 لكي يحدث في صهيون باسم الرب وبتسبيحه في اورشليم
102:22 عند اجتماع الشعوب معا والممالك لعبادة الرب
102:23 ضعّف في الطريق قوتي قصر ايامي.
102:24 اقول يا الهي لا تقبضني في نصف ايامي. الى دهر الدهور سنوك.
102:25 من قدم اسست الارض والسموات هي عمل يديك.
102:26 هي تبيد وانت تبقى وكلها كثوب تبلى كرداء تغيّرهنّ فتتغيّر.
102:27 وانت هو وسنوك لن تنتهي.
102:28 ابناء عبيدك يسكنون وذريتهم تثبت امامك
103:1 لداود. باركي يا نفسي الرب وكل ما في باطني ليبارك اسمه القدوس.
103:2 باركي يا نفسي الرب ولا تنسي كل حسناته.
103:3 الذي يغفر جميع ذنوبك الذي يشفي كل امراضك
103:4 الذي يفدي من الحفرة حياتك الذي يكللك بالرحمة والرأفة
103:5 الذي يشبع بالخير عمرك فيتجدد مثل النسر شبابك
103:6 الرب مجري العدل والقضاء لجميع المظلومين.
103:7 عرف موسى طرقه وبني اسرائيل افعاله.
103:8 الرب رحيم ورؤوف طويل الروح وكثير الرحمة.
103:9 لا يحاكم الى الابد ولا يحقد الى الدهر‏.
103:10 لم يصنع معنا حسب خطايانا ولم يجازنا حسب آثامنا.
103:11 لانه مثل ارتفاع السموات فوق الارض قويت رحمته على خائفيه.
103:12 كبعد المشرق من المغرب ابعد عنا معاصينا
103:13 كما يترأف الاب على البنين يترأف الرب على خائفيه.
103:14 لانه يعرف جبلتنا. يذكر اننا تراب نحن.
103:15 الانسان مثل العشب ايامه. كزهر الحقل كذلك يزهر.
103:16 لان ريحا تعبر عليه فلا يكون ولا يعرفه موضعه بعد.
103:17 اما رحمة الرب فالى الدهر والابد على خائفيه وعدله على بني البنين
103:18 لحافظي عهده وذاكري وصاياه ليعملوها
103:19 الرب في السموات ثبت كرسيه ومملكته على الكل تسود.
103:20 باركوا الرب يا ملائكته المقتدرين قوة الفاعلين امره عند سماع صوت كلامه.
103:21 باركوا الرب يا جميع جنوده خدامه العاملين مرضاته.
103:22 باركوا الرب يا جميع اعماله في كل مواضع سلطانه باركي يا نفسي الرب
104:1 باركي يا نفسي الرب. يا رب الهي قد عظمت جدا مجدا وجلالا لبست.
104:2 اللابس النور كثوب الباسط السموات كشقّة.
104:3 المسقف علاليه بالمياه الجاعل السحاب مركبته الماشي على اجنحة الريح
104:4 الصانع ملائكته رياحا وخدامه نارا ملتهبة
104:5 المؤسس الارض على قواعدها فلا تتزعزع الى الدهر والابد.
104:6 كسوتها الغمر كثوب. فوق الجبال تقف المياه.
104:7 من انتهارك تهرب من صوت رعدك تفر.
104:8 تصعد الى الجبال. تنزل الى البقاع الى الموضع الذي اسسته لها.
104:9 وضعت لها تخما لا تتعداه. لا ترجع لتغطي الارض
104:10 المفجر عيونا في الاودية. بين الجبال تجري.
104:11 تسقي كل حيوان البر. تكسر الفراء ظمأها.
104:12 فوقها طيور السماء تسكن. من بين الاغصان تسمع صوتا.
104:13 الساقي الجبال من علاليه. من ثمر اعمالك تشبع الارض.
104:14 المنبت عشبا للبهائم وخضرة لخدمة الانسان لاخراج خبز من الارض
104:15 وخمر تفرح قلب الانسان لإلماع وجهه اكثر من الزيت وخبز يسند قلب الانسان.
104:16 تشبع اشجار الرب ارز لبنان الذي نصبه.
104:17 حيث تعشش هناك العصافير اما اللقلق فالسرو بيته.
104:18 الجبال العالية للوعول الصخور ملجأ للوبار
104:19 صنع القمر للمواقيت الشمس تعرف مغربها.
104:20 تجعل ظلمة فيصير ليل. فيه يدبّ كل حيوان الوعر.
104:21 الاشبال تزمجر لتخطف ولتلتمس من الله طعامها.
104:22 تشرق الشمس فتجتمع وفي مآويها تربض.
104:23 الانسان يخرج الى عمله والى شغله الى المساء‏
104:24 ما اعظم اعمالك يا رب. كلها بحكمة صنعت. ملآنة الارض من غناك.
104:25 هذا البحر الكبير الواسع الاطراف. هناك دبابات بلا عدد. صغار حيوان مع كبار.
104:26 هناك تجري السفن. لوياثان هذا خلقته ليلعب فيه.
104:27 كلها اياك تترجى لترزقها قوتها في حينه.
104:28 تعطيها فتلتقط. تفتح يدك فتشبع خيرا.
104:29 تحجب وجهك فترتاع. تنزع ارواحها فتموت والى ترابها تعود.
104:30 ترسل روحك فتخلق. وتجدد وجه الارض
104:31 يكون مجد الرب الى الدهر. يفرح الرب باعماله.
104:32 الناظر الى الارض فترتعد. يمسّ الجبال فتدخن.
104:33 اغني للرب في حياتي. ارنم لالهي ما دمت موجودا.
104:34 فيلذ له نشيدي وانا افرح بالرب.
104:35 لتبد الخطاة من الارض والاشرار لا يكونوا بعد. باركي يا نفسي الرب. هللويا
105:1 احمدوا الرب ادعوا باسمه. عرفوا بين الامم باعماله.
105:2 غنوا له رنموا له. انشدوا بكل عجائبه.
105:3 افتخروا باسمه القدوس. لتفرح قلوب الذين يلتمسون الرب
105:4 اطلبوا الرب وقدرته. التمسوا وجهه دائما.
105:5 اذكروا عجائبه التي صنع. آياته واحكام فيه
105:6 يا ذرية ابراهيم عبده يا بني يعقوب مختاريه.
105:7 هو الرب الهنا في كل الارض احكامه.
105:8 ذكر الى الدهر عهده كلاما اوصى به الى الف دور
105:9 الذي عاهد به ابراهيم وقسمه لاسحق
105:10 فثبته ليعقوب فريضة ولاسرائيل عهدا ابديا
105:11 قائلا لك اعطي ارض كنعان حبل ميراثكم.
105:12 اذ كانوا عددا يحصى قليلين وغرباء فيها.
105:13 ذهبوا من امة الى امة من مملكة الى شعب آخر.
105:14 فلم يدع انسانا يظلمهم. بل وبخ ملوكا من اجلهم.
105:15 قائلا لا تمسوا مسحائي ولا تسيئوا الى انبيائي.
105:16 دعا بالجوع على الارض كسر قوام الخبز كله.
105:17 ارسل امامهم رجلا. بيع يوسف عبدا.
105:18 آذوا بالقيد رجليه. في الحديد دخلت نفسه
105:19 الى وقت مجيء كلمته. قول الرب امتحنه.
105:20 ارسل الملك فحله. ارسل سلطان الشعب فاطلقه.
105:21 اقامه سيدا على بيته ومسلطا على كل ملكه
105:22 ليأسر رؤساءه حسب ارادته ويعلم مشايخه حكمة.
105:23 فجاء اسرائيل الى مصر ويعقوب تغرب في ارض حام
105:24 جعل شعبه مثمرا جدا واعزه على اعدائه
105:25 حول قلوبهم ليبغضوا شعبه ليحتالوا على عبيده.
105:26 ارسل موسى عبده وهرون الذي اختاره.
105:27 اقاما بينهم كلام آياته وعجائب في ارض حام.
105:28 ارسل ظلمة فاظلمت ولم يعصوا كلامه.
105:29 حول مياههم الى دم وقتل اسماكهم.
105:30 افاضت ارضهم ضفادع. حتى في مخادع ملوكهم.
105:31 أمر فجاء الذبان والبعوض في كل تخومهم.
105:32 جعل امطارهم بردا ونارا ملتهبة في ارضهم.
105:33 ضرب كرومهم وتينهم وكسر كل اشجار تخومهم.
105:34 امر فجاء الجراد وغوغاء بلا عدد
105:35 فأكل كل عشب في بلادهم. وأكل اثمار ارضهم.
105:36 قتل كل بكر في ارضهم. اوائل كل قوتهم.
105:37 فاخرجهم بفضة وذهب ولم يكن في اسباطهم عاثر.
105:38 فرحت مصر بخروجهم لان رعبهم سقط عليهم
105:39 بسط سحابا سجفا ونارا لتضيء الليل.
105:40 سألوا فاتاهم بالسلوى وخبز السماء اشبعهم.
105:41 شق الصخرة فانفجرت المياه. جرت في اليابسة نهرا.
105:42 لانه ذكر كلمة قدسه مع ابراهيم عبده
105:43 فاخرج شعبه بابتهاج ومختاريه بترنم.
105:44 واعطاهم اراضي الامم. وتعب الشعوب ورثوه.
105:45 لكي يحفظوا فرائضه ويطيعوا شرائعه. هللويا
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible