Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 101
101:1
101:4
см.:Притч.17:22;
101:6
101:7
см.:Втор.14:17;
101:8
101:9
101:11
101:13
101:15
101:16
101:18
101:19
101:20
101:29
Псалом 102
102:0
102:2
102:7
102:10
102:11
102:12
102:13
102:14
102:22
Псалом 103
103:0
103:1
см.:Пс.102:1:22;
103:2
см.:Быт.1:3:6:8;
103:5
103:6
103:8
103:9
см.:Иов.38:10-11;
103:11
103:12
103:13
103:16
103:17
103:18
103:19
103:23
103:31
103:34
Псалом 104
104:0
104:4
104:5
104:6
104:7
104:11
104:12
104:15
см.:1Пар.16:22;
104:19
104:22
104:35
104:44
104:45
Моли́тва ни́щаго, егда́ уны́етъ и предъ Го́сподемъ пролiе́тъ моле́нiе свое́.
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й къ Тебѣ́ да прiи́детъ.
Не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твое́: въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.
Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́е мои́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.
Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце мое́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.
От гла́са воздыха́нiя моего́ прильпе́ ко́сть моя́ пло́ти мое́й.
Уподо́бихся нея́сыти пусты́ннѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.
Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.
Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мои́, и хва́лящiи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.
Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питiе́ мое́ съ пла́чемъ растворя́хъ,
от лица́ гнѣ́ва Твоего́ и я́рости Твоея́: я́ко возне́съ низве́рглъ мя́ еси́.
Дні́е мои́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.
Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́еши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.
Ты́ воскре́съ уще́дриши Сiо́на: я́ко вре́мя уще́дрити его́, я́ко прiи́де вре́мя.
Я́ко благоволи́ша раби́ Твои́ ка́менiе {о ка́менiи} его́, и пе́рсть его́ уще́дрятъ.
И убоя́тся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́рiе зе́мстiи сла́вы Твоея́:
я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сiо́на и яви́тся во сла́вѣ Свое́й.
Призрѣ́ на моли́тву смире́нныхъ и не уничижи́ моле́нiя и́хъ.
Да напи́шется сiе́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́дiе зи́ждемiи восхва́лятъ Го́спода:
я́ко прини́че съ высоты́ святы́я Своея́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю призрѣ́,
услы́шати воздыха́нiе окова́нныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́нныхъ:
возвѣсти́ти въ Сiо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Его́ во Иерусали́мѣ,
внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, е́же рабо́тати Го́сподеви.
Отвѣща́ Ему́ на пути́ крѣ́пости Его́: умале́нiе дні́й мои́хъ возвѣсти́ ми:
не возведи́ мене́ во преполове́нiе дні́й мои́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.
Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ еси́, и дѣла́ руку́ Твое́ю су́ть небеса́.
Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́еши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свiе́ши я́, и измѣня́тся.
Ты́ же то́йжде еси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.
Сы́нове ра́бъ Твои́хъ вселя́тся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вится.
Псало́мъ Дави́ду.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и вся́ вну́тренняя моя́, и́мя свято́е Его́:
благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и не забыва́й всѣ́хъ воздая́нiй Его́:
очища́ющаго вся́ беззако́нiя твоя́, изцѣля́ющаго вся́ неду́ги твоя́,
избавля́ющаго от истлѣ́нiя живо́тъ тво́й, вѣнча́ющаго тя́ ми́лостiю и щедро́тами,
исполня́ющаго во благи́хъ жела́нiе твое́: обнови́тся я́ко о́рля ю́ность твоя́.
Творя́й ми́лостыни Госпо́дь и судьбу́ всѣ́мъ оби́димымъ.
Сказа́ пути́ Своя́ Моисе́ови, сыново́мъ Изра́илевымъ хотѣ́нiя Своя́.
Ще́дръ и ми́лостивъ Госпо́дь, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ.
Не до конца́ прогнѣ́вается, ниже́ во вѣ́къ вражду́етъ:
не по беззако́ниемъ на́шымъ сотвори́лъ е́сть на́мъ, ниже́ по грѣхо́мъ на́шымъ возда́лъ е́сть на́мъ.
Я́ко по высотѣ́ небе́снѣй от земли́, утверди́лъ е́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Его́:
ели́ко отстоя́тъ восто́цы от за́падъ, уда́лилъ е́сть от на́съ беззако́нiя на́ша.
Я́коже ще́дритъ оте́цъ сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его́.
Я́ко То́й позна́ созда́нiе на́ше, помяну́, я́ко пе́рсть есмы́.
Человѣ́къ, я́ко трава́ дні́е его́, я́ко цвѣ́тъ се́лный, та́ко оцвѣте́тъ:
я́ко ду́хъ про́йде въ не́мъ, и не бу́детъ, и не позна́етъ ктому́ мѣ́ста своего́.
Ми́лость же Госпо́дня от вѣ́ка и до вѣ́ка на боя́щихся Его́,
и пра́вда Его́ на сынѣ́хъ сыно́въ, храня́щихъ завѣ́тъ Его́ и по́мнящихъ за́повѣди Его́ твори́ти я́.
Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́лъ Сво́й, и ца́рство Его́ всѣ́ми облада́етъ.
Благослови́те Го́спода, вси́ А́нгели Его́, си́льнiи крѣ́постiю, творя́щiи сло́во Его́, услы́шати гла́съ слове́съ Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ си́лы Его́, слуги́ Его́, творя́щiи во́лю Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ дѣла́ Его́ на вся́комъ мѣ́стѣ влады́чества Его́: благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Псало́мъ Дави́ду, о мiрстѣ́мъ бытiи́.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, возвели́чился еси́ зѣло́: во исповѣ́данiе и въ велелѣ́поту обле́клся еси́:
одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:
покрыва́яй вода́ми превы́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́нiе Свое́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:
творя́й а́нгелы Своя́ ду́хи, и слуги́ Своя́ пла́мень о́гненный:
основа́яй зе́млю на тве́рди ея́: не преклони́тся въ вѣ́къ вѣ́ка.
Бе́здна я́ко ри́за одѣя́нiе ея́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:
от запреще́нiя Твоего́ побѣ́гнутъ, от гла́са гро́ма Твоего́ убоя́тся.
Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто е́же основа́лъ еси́ и́мъ.
Предѣ́лъ положи́лъ еси́, его́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́тся покры́ти зе́млю.
Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.
Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспрiи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.
На ты́хъ пти́цы небе́сныя привита́ютъ: от среды́ ка́менiя дадя́тъ гла́съ.
Напая́яй го́ры от превы́спреннихъ Свои́хъ: от плода́ дѣ́лъ Твои́хъ насы́тится земля́.
Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от земли́:
и вино́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ еле́емъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.
Насы́тятся древа́ польска́я, ке́дри Лива́нстiи, и́хже еси́ насади́лъ:
та́мо пти́цы вогнѣздя́тся, ероді́ево жили́ще предводи́телствуетъ и́ми.
Го́ры высо́кiя еле́немъ, ка́мень прибѣ́жище за́яцемъ.
Сотвори́лъ е́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.
Положи́лъ еси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́рiе дубра́внiи,
ски́мни рыка́ющiи восхи́тити и взыска́ти от Бо́га пи́щу себѣ́.
Возсiя́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ свои́хъ ля́гутъ.
Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло свое́ и на дѣ́ланiе свое́ до ве́чера.
Я́ко возвели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростiю сотвори́лъ еси́: испо́лнися земля́ тва́ри Твоея́.
Сiе́ мо́ре вели́кое и простра́нное: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:
та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, его́же созда́лъ еси́ руга́тися ему́.
Вся́ къ Тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.
Да́вшу Тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: отве́рзшу Тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнятся бла́гости:
отвра́щшу же Тебѣ́ лице́, возмяту́тся: отъи́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ возвратя́тся:
по́слеши ду́ха Твоего́, и сози́ждутся, и обнови́ши лице́ земли́.
Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: возвесели́тся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ Свои́хъ:
призира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: прикаса́яйся гора́мъ, и дымя́тся.
Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ мое́мъ, пою́ Бо́гу моему́, до́ндеже е́смь:
да услади́тся Ему́ бесѣ́да моя́, а́зъ же возвеселю́ся о Го́сподѣ.
Да изче́знутъ грѣ́шницы от земли́, и беззако́нницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви и призыва́йте и́мя Его́, возвѣсти́те во язы́цѣхъ дѣла́ Его́:
воспо́йте Ему́ и по́йте Ему́, повѣ́дите вся́ чудеса́ Его́.
Хвали́теся о и́мени святѣ́мъ Его́: да возвесели́тся се́рдце и́щущихъ Го́спода:
взыщи́те Го́спода и утверди́теся, взыщи́те лица́ Его́ вы́ну.
Помяни́те чудеса́ Его́, я́же сотвори́, чудеса́ Его́ и судьбы́ у́стъ Его́,
сѣ́мя Авраа́мле раби́ Его́, сы́нове Иа́ковли избра́ннiи Его́.
То́й Госпо́дь Бо́гъ на́шъ: по все́й земли́ судьбы́ Его́.
Помяну́ въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й, сло́во, е́же заповѣ́да въ ты́сящы родо́въ,
е́же завѣща́ Авраа́му, и кля́тву Свою́ Исаа́ку:
и поста́ви ю́ Иа́кову въ повелѣ́нiе и Изра́илю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ,
глаго́ля: тебѣ́ да́мъ зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нiя ва́шего.
Внегда́ бы́ти и́мъ ма́лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и прише́лцемъ въ не́й,
и преидо́ша от язы́ка въ язы́къ и от ца́рствiя въ лю́ди и́ны:
не оста́ви человѣ́ка оби́дѣти и́хъ и обличи́ о ни́хъ цари́:
не прикаса́йтеся пома́заннымъ Мои́мъ, и во проро́цѣхъ Мои́хъ не лука́внуйте.
И призва́ гла́дъ на зе́млю: вся́ко утвержде́нiе хлѣ́бное сотры́.
Посла́ предъ ни́ми человѣ́ка: въ раба́ про́данъ бы́сть Ио́сифъ.
Смири́ша во око́вахъ но́зѣ его́, желѣ́зо про́йде душа́ его́,
до́ндеже прiи́де сло́во Его́: сло́во Госпо́дне разжже́ его́.
Посла́ ца́рь и разрѣши́ его́: кня́зь люді́й, и оста́ви {отпусти́} его́.
Поста́ви его́ господи́на до́му своему́ и кня́зя всему́ стяжа́нiю своему́,
наказа́ти кня́зи его́ я́ко себе́ и ста́рцы его́ умудри́ти.
И вни́де Изра́иль во Еги́петъ, и Иа́ковъ прише́лствова въ зе́млю Ха́мову.
И возрасти́ лю́ди Своя́ зѣло́ и укрѣпи́ я́ па́че враго́въ и́хъ.
Преврати́ се́рдце и́хъ возненави́дѣти лю́ди Его́, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ Его́.
Посла́ Моисе́а раба́ Своего́, Ааро́на, его́же избра́ Себѣ́:
положи́ въ ни́хъ словеса́ зна́менiй Свои́хъ и чуде́съ Свои́хъ въ земли́ Ха́мовѣ.
Посла́ тму́ и помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Его́.
Преложи́ во́ды и́хъ въ кро́вь и измори́ ры́бы и́хъ.
Воскипѣ́ земля́ и́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пе́сiя му́хи и скни́пы во вся́ предѣ́лы и́хъ.
Положи́ дожди́ и́хъ гра́ды, о́гнь попаля́ющь въ земли́ и́хъ:
и порази́ виногра́ды и́хъ и смо́квы и́хъ, и сотры́ вся́кое дре́во предѣ́лъ и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пру́зи и гу́сеницы, и́мже не бѣ́ числа́,
и снѣдо́ша вся́ку траву́ въ земли́ и́хъ, и поядо́ша вся́къ пло́дъ земли́ и́хъ.
И порази́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ и́хъ, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ:
и изведе́ я́ съ сребро́мъ и зла́томъ: и не бѣ́ въ колѣ́нѣхъ и́хъ боля́й.
Возвесели́ся Еги́петъ во исхожде́нiи и́хъ: я́ко нападе́ стра́хъ и́хъ на ня́.
Распростре́ о́блакъ въ покро́въ и́мъ, и о́гнь, е́же просвѣти́ти и́мъ но́щiю.
Проси́ша, и прiидо́ша кра́стели, и хлѣ́ба небе́снаго насы́ти я́:
разве́рзе ка́мень, и потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки:
я́ко помяну́ сло́во свято́е Свое́, е́же ко Авраа́му рабу́ Своему́.
И изведе́ лю́ди Своя́ въ ра́дости и избра́нныя Своя́ въ весе́лiи.
И даде́ и́мъ страны́ язы́къ, и труды́ люді́й наслѣ́доваша:
я́ко да сохраня́тъ оправда́нiя Его́ и зако́на Его́ взы́щутъ.
102:1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
102:2 Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
102:3 Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
102:4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі…
102:5 Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій…
102:6 Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості…
102:7 Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
102:8 Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі…
102:9 Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
102:10 і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
102:11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене…
102:12 Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
102:13 А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам́ять Твоя з роду в рід.
102:14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
102:15 бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
102:16 і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
102:17 Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
102:18 До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
102:19 Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
102:20 бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
102:21 щоб почути зідхання ув́язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
102:22 щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
102:23 коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
102:24 Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив…
102:25 Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх!
Твої роки на вічні віки.
Твої роки на вічні віки.
102:26 Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
102:27 позникають вони, а Ти будеш стояти…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
102:28 Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
102:29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
103:1 Давидів.
Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
103:2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!
103:3 Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.
103:4 Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує.
103:5 Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!
103:6 Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних.
103:7 Він дороги Свої об́явив був Мойсеєві, діла Свої дітям ізраїлевим.
103:8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
103:9 Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів.
103:10 Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.
103:11 Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,
103:12 як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!
103:13 Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,
103:14 бо знає Він створення наше, пам́ятає, що ми порох:
103:15 чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він,
103:16 та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його…
103:17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів,
103:18 що Його заповіта додержують, і що пам́ятають накази Його, щоб виконувати їх!
103:19 Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє.
103:20 Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
103:21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його!
103:22 Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його!
Благослови, душе моя, Господа!
Благослови, душе моя, Господа!
104:1 Благослови, душе моя, Господа!
Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
104:2 Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
104:3 Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
104:4 Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
104:5 Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
104:6 безоднею вкрив Ти її, немов шатою.
Стала вода над горами,
Стала вода над горами,
104:7 від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
104:8 виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
104:9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
104:10 Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
104:11 напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
104:12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
104:13 Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
104:14 Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
104:15 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
104:16 Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
104:17 що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
104:18 Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
104:19 і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
104:20 Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
104:21 ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
104:22 Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
104:23 Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
104:24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
104:25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
104:26 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
104:27 Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
104:28 Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
104:29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
104:30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
104:31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
104:32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
104:33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
104:34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
104:35 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх!
Благослови, душе моя, Господа!
Алілуя!
Благослови, душе моя, Господа!
Алілуя!
105:1 Дякуйте Господу, кличте ім́я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
105:2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
105:3 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
105:4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
105:5 Пам́ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,
105:6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!
105:7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
105:8 Він пам́ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
105:9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.
105:10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,
105:11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!
105:12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
105:13 і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
105:14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:
105:15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!
105:16 і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.
105:17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.
105:18 Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,
105:19 аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.
105:20 Цар послав і його розв́язав, володар народів і його був звільнив.
105:21 Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,
105:22 щоб в́язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.
105:23 і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.
105:24 А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.
105:25 Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.
105:26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
105:27 вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.
105:28 Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.
105:29 Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.
105:30 Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.
105:31 Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.
105:32 Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.
105:33 і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.
105:34 Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,
105:35 усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з́їла.
105:36 і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
105:37 і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.
105:38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.
105:39 Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.
105:40 Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.
105:41 Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,
105:42 бо Він пам́ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
105:43 і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,
105:44 і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,
105:45 щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли!
Алілуя!
Алілуя!
102:1 Preces afflicti, qui defessus angorem suum ante Dominum profundit.
102:2 Domine, exaudi orationem meam, et clamor meus ad te veniat.
102:3 Non abscondas faciem tuam a me; in quacumque die tribulor, inclina ad me aurem tuam. In quacumque die invocavero te, velociter exaudi me.
102:4 Quia defecerunt sicut fumus dies mei, et ossa mea sicut cremium aruerunt.
102:5 Percussum est ut fenum et aruit cor meum, etenim oblitus sum comedere panem meum.
102:6 A voce gemitus mei adhaesit os meum carni meae.
102:7 Similis factus sum pellicano solitudinis, factus sum sicut nycticorax in ruinis.
102:8 Vigilavi et factus sum sicut passer solitarius in tecto.
102:9 Tota die exprobrabant mihi inimici mei, exardescentes in me per me iurabant.
102:10 Quia cinerem tamquam panem manducabam et potum meum cum fletu miscebam,
102:11 a facie irae et increpationis tuae, quia elevans allisisti me.
102:12 Dies mei sicut umbra declinaverunt, et ego sicut fenum arui.
102:13 Tu autem, Domine, in aeternum permanes, et memoriale tuum in generationem et generationem.
102:14 Tu exsurgens misereberis Sion, quia tempus miserendi eius, quia venit tempus,
102:15 quoniam placuerunt servis tuis lapides eius, et pulveris eius miserentur.
102:16 Et timebunt gentes nomen tuum, Domine, et omnes reges terrae gloriam tuam,
102:17 quia aedificavit Dominus Sion et apparuit in gloria sua.
102:18 Respexit in orationem inopum et non sprevit precem eorum.
102:19 Scribantur haec pro generatione altera, et populus, qui creabitur, laudabit Dominum.
102:20 Quia prospexit de excelso sanctuario suo, Dominus de caelo in terram aspexit,
102:21 ut audiret gemitus compeditorum, ut solveret filios mortis;
102:22 ut annuntient in Sion nomen Domini et laudem eius in Ierusalem,
102:23 cum congregati fuerint populi in unum et regna, ut serviant Domino.
102:24 Humiliavit in via virtutem meam, abbreviavit dies meos. Dicam: «Deus meus,
102:25 ne auferas me in dimidio dierum meorum; in generationem et generationem sunt anni tui.
102:26 Initio terram fundasti; et opera manuum tuarum sunt caeli.
102:27 Ipsi peribunt, tu autem permanes; et omnes sicut vestimentum veterascent, et sicut opertorium mutabis eos, et mutabuntur.
102:28 Tu autem idem ipse es, et anni tui non deficient.
102:29 Filii servorum tuorum habitabunt, et semen eorum in conspectu tuo firmabitur».
103:1 David. Benedic, anima mea, Domino, et omnia, quae intra me sunt, nomini sancto eius.
103:2 Benedic, anima mea, Domino et noli oblivisci omnes retributiones eius.
103:3 Qui propitiatur omnibus iniquitatibus tuis, qui sanat omnes infirmitates tuas;
103:4 qui redimit de interitu vitam tuam, qui coronat te in misericordia et miserationibus;
103:5 qui replet in bonis aetatem tuam: renovabitur ut aquilae iuventus tua.
103:6 Faciens iustitias Dominus et iudicium omnibus iniuriam patientibus.
103:7 Notas fecit vias suas Moysi, filiis Israel adinventiones suas. -
103:8 Miserator et misericors Dominus, longanimis et multae misericordiae.
103:9 Non in perpetuum contendet neque in aeternum irascetur.
103:10 Non secundum peccata nostra fecit nobis neque secundum iniquitates nostras retribuit nobis.
103:11 Quoniam, quantum exaltatur caelum a terra, praevaluit misericordia eius super timentes eum;
103:12 quantum distat ortus ab occidente, longe fecit a nobis iniquitates nostras.
103:13 Quomodo miseretur pater filiorum, misertus est Dominus timentibus se.
103:14 Quoniam ipse cognovit figmentum nostrum, recordatus est quoniam pulvis sumus.
103:15 Homo: sicut fenum dies eius, tamquam flos agri sic efflorebit.
103:16 Spirat ventus in illum, et non subsistet, et non cognoscet eum amplius locus eius.
103:17 Misericordia autem Domini ab aeterno et usque in aeternum super timentes eum; et iustitia illius in filios filiorum,
103:18 in eos, qui servant testamentum eius et memores sunt mandatorum ipsius ad faciendum ea.
103:19 Dominus in caelo paravit sedem suam, et regnum ipsius omnibus dominabitur.
103:20 Benedicite Domino, omnes angeli eius, potentes virtute, facientes verbum illius in audiendo vocem sermonum eius.
103:21 Benedicite Domino, omnes virtutes eius, ministri eius, qui facitis voluntatem eius.
103:22 Benedicite Domino, omnia opera eius, in omni loco dominationis eius. Benedic, anima mea, Domino.
104:1 Benedic, anima mea, Domino. Domine Deus meus, magnificatus es vehementer! Maiestatem et decorem induisti,
104:2 amictus lumine sicut vestimento. Extendens caelum sicut velum,
104:3 qui exstruis in aquis cenacula tua. Qui ponis nubem ascensum tuum, qui ambulas super pennas ventorum.
104:4 Qui facis angelos tuos spiritus et ministros tuos ignem urentem.
104:5 Qui fundasti terram super stabilitatem suam, non inclinabitur in saeculum saeculi.
104:6 Abyssus sicut vestimentum operuit eam, super montes stabant aquae.
104:7 Ab increpatione tua fugiunt, a voce tonitrui tui formidant.
104:8 Ascendunt in montes et descendunt in valles, in locum, quem statuisti eis.
104:9 Terminum posuisti, quem non transgredientur, neque convertentur operire terram.
104:10 Qui emittis fontes in torrentes; inter medium montium pertransibunt,
104:11 potabunt omnes bestias agri, exstinguent onagri sitim suam.
104:12 Super ea volucres caeli habitabunt, de medio ramorum dabunt voces.
104:13 Rigas montes de cenaculis tuis, de fructu operum tuorum satias terram.
104:14 Producis fenum iumentis et herbam servituti hominum, educens panem de terra
104:15 et vinum, quod laetificat cor hominis; exhilarans faciem in oleo, panis autem cor hominis confirmat.
104:16 Saturabuntur ligna Domini et cedri Libani, quas plantavit.
104:17 Illic passeres nidificabunt, erodii domus in vertice earum.
104:18 Montes excelsi cervis, petrae refugium hyracibus.
104:19 Fecit lunam ad tempora signanda, sol cognovit occasum suum.
104:20 Posuisti tenebras, et facta est nox: in ipsa reptabunt omnes bestiae silvae,
104:21 catuli leonum rugientes, ut rapiant et quaerant a Deo escam sibi.
104:22 Oritur sol, et congregantur et in cubilibus suis recumbunt.
104:23 Exit homo ad opus suum et ad operationem suam usque ad vesperum.
104:24 Quam multiplicata sunt opera tua, Domine! Omnia in sapientia fecisti, impleta est terra creatura tua.
104:25 Hoc mare magnum et spatiosum et latum: illic reptilia, quorum non est numerus, animalia pusilla cum magnis;
104:26 illic naves pertransibunt, Leviathan, quem formasti ad ludendum cum eo.
104:27 Omnia a te exspectant, ut des illis escam in tempore suo.
104:28 Dante te illis, colligent, aperiente te manum tuam, implebuntur bonis.
104:29 Avertente autem te faciem, turbabuntur; auferes spiritum eorum, et deficient et in pulverem suum revertentur.
104:30 Emittes spiritum tuum, et creabuntur, et renovabis faciem terrae.
104:31 Sit gloria Domini in saeculum; laetetur Dominus in operibus suis.
104:32 Qui respicit terram et facit eam tremere, qui tangit montes, et fumigant.
104:33 Cantabo Domino in vita mea, psallam Deo meo quamdiu sum.
104:34 Iucundum sit ei eloquium meum, ego vero delectabor in Domino.
104:35 Deficiant peccatores a terra et iniqui, ita ut non sint. Benedic, anima mea, Domino.
105:1 ALLELUIA. Confitemini Domino et invocate nomen eius, annuntiate inter gentes opera eius.
105:2 Cantate ei et psallite ei, meditamini in omnibus mirabilibus eius.
105:3 Laudamini in nomine sancto eius, laetetur cor quaerentium Dominum.
105:4 Quaerite Dominum et potentiam eius, quaerite faciem eius semper.
105:5 Mementote mirabilium eius, quae fecit, prodigia eius et iudicia oris eius,
105:6 semen Abraham, servi eius, filii Iacob, electi eius.
105:7 Ipse Dominus Deus noster; in universa terra iudicia eius.
105:8 Memor fuit in saeculum testamenti sui, verbi, quod mandavit in mille generationes,
105:9 quod disposuit cum Abraham, et iuramenti sui ad Isaac.
105:10 Et statuit illud Iacob in praeceptum et Israel in testamentum aeternum
105:11 dicens: «Tibi dabo terram Chanaan funiculum hereditatis vestrae».
105:12 Cum essent numero brevi, paucissimi et peregrini in ea,
105:13 et pertransirent de gente in gentem et de regno ad populum alterum,
105:14 non permisit hominem nocere eis et corripuit pro eis reges:
105:15 «Nolite tangere christos meos et in prophetis meis nolite malignari».
105:16 Et vocavit famem super terram et omne baculum panis contrivit.
105:17 Misit ante eos virum, in servum venumdatus est Ioseph.
105:18 Strinxerunt in compedibus pedes eius, in ferrum intravit collum eius,
105:19 donec veniret verbum eius, eloquium Domini purgaret eum.
105:20 Misit rex et solvit eum, princeps populorum, et dimisit eum;
105:21 constituit eum dominum domus suae et principem omnis possessionis suae,
105:22 ut erudiret principes eius sicut semetipsum et senes eius prudentiam doceret.
105:23 Et intravit Israel in Aegyptum, et Iacob peregrinus fuit in terra Cham.
105:24 Et auxit populum suum vehementer et confortavit eum super inimicos eius.
105:25 Convertit cor eorum, ut odirent populum eius et dolum facerent in servos eius.
105:26 Misit Moysen servum suum, Aaron, quem elegit.
105:27 Posuit in eis verba signorum suorum et prodigiorum in terra Cham.
105:28 Misit tenebras et obscuravit, et restiterunt sermonibus eius.
105:29 Convertit aquas eorum in sanguinem et occidit pisces eorum.
105:30 Edidit terra eorum ranas in penetralibus regum ipsorum.
105:31 Dixit, et venit coenomyia et scinifes in omnibus finibus eorum.
105:32 Posuit pluvias eorum grandinem, ignem comburentem in terra ipsorum.
105:33 Et percussit vineas eorum et ficulneas eorum et contrivit lignum finium eorum.
105:34 Dixit, et venit locusta et bruchus, cuius non erat numerus,
105:35 et comedit omne fenum in terra eorum et comedit fructum terrae eorum.
105:36 Et percussit omne primogenitum in terra eorum, primitias omnis roboris eorum.
105:37 Et eduxit eos cum argento et auro; et non erat in tribubus eorum infirmus.
105:38 Laetata est Aegyptus in profectione eorum, quia incubuit timor eorum super eos.
105:39 Expandit nubem in protectionem et ignem, ut luceret eis per noctem.
105:40 Petierunt, et venit coturnix, et pane caeli saturavit eos.
105:41 Dirupit petram, et fluxerunt aquae, abierunt in sicco flumina.
105:42 Quoniam memor fuit verbi sancti sui ad Abraham puerum suum.
105:43 Et eduxit populum suum in exsultatione, electos suos in laetitia.
105:44 Et dedit illis regiones gentium, et labores populorum possederunt,
105:45 ut custodiant iustificationes eius et leges eius servent. ALLELUIA.
Арабский (Arabic Van Dyke)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
102:0 صَلاَةٌ لِمِسْكِينٍ إِذَا أَعْيَا وَسَكَبَ شَكْوَاهُ قُدَّامَ اللهِ
102:1 يَا رَبُّ، اسْتَمِعْ صَلاَتِي، وَلْيَدْخُلْ إِلَيْكَ صُرَاخِي.
102:2 لاَ تَحْجُبْ وَجْهَكَ عَنِّي فِي يَوْمِ ضِيقِي. أَمِلْ إِلَيَّ أُذُنَكَ فِي يَوْمِ أَدْعُوكَ. اسْتَجِبْ لِي سَرِيعًا.
102:3 لأَنَّ أَيَّامِي قَدْ فَنِيَتْ فِي دُخَانٍ، وَعِظَامِي مِثْلُ وَقِيدٍ قَدْ يَبِسَتْ.
102:4 مَلْفُوحٌ كَالْعُشْبِ وَيَابِسٌ قَلْبِي، حَتَّى سَهَوْتُ عَنْ أَكْلِ خُبْزِي.
102:5 مِنْ صَوْتِ تَنَهُّدِي لَصِقَ عَظْمِي بِلَحْمِي.
102:6 أَشْبَهْتُ قُوقَ الْبَرِّيَّةِ. صِرْتُ مِثْلَ بُومَةِ الْخِرَبِ.
102:7 سَهِدْتُ وَصِرْتُ كَعُصْفُورٍ مُنْفَرِدٍ عَلَى السَّطْحِ.
102:8 الْيَوْمَ كُلَّهُ عَيَّرَنِي أَعْدَائِيَ. الْحَنِقُونَ عَلَيَّ حَلَفُوا عَلَيَّ.
102:9 إِنِّي قَدْ أَكَلْتُ الرَّمَادَ مِثْلَ الْخُبْزِ، وَمَزَجْتُ شَرَابِي بِدُمُوعٍ،
102:10 بِسَبَبِ غَضَبِكَ وَسَخَطِكَ، لأَنَّكَ حَمَلْتَنِي وَطَرَحْتَنِي.
102:11 أَيَّامِي كَظِلّ مَائِل، وَأَنَا مِثْلُ الْعُشْبِ يَبِسْتُ.
102:12 أَمَّا أَنْتَ يَا رَبُّ فَإِلَى الدَّهْرِ جَالِسٌ، وَذِكْرُكَ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ.
102:13 أَنْتَ تَقُومُ وَتَرْحَمُ صِهْيَوْنَ، لأَنَّهُ وَقْتُ الرَّأْفَةِ، لأَنَّهُ جَاءَ الْمِيعَادُ.
102:14 لأَنَّ عَبِيدَكَ قَدْ سُرُّوا بِحِجَارَتِهَا، وَحَنُّوا إِلَى تُرَابِهَا.
102:15 فَتَخْشَى الأُمَمُ اسْمَ الرَّبِّ، وَكُلُّ مُلُوكِ الأَرْضِ مَجْدَكَ.
102:16 إِذَا بَنَى الرَّبُّ صِهْيَوْنَ يُرَى بِمَجْدِهِ.
102:17 الْتَفَتَ إِلَى صَلاَةِ الْمُضْطَرِّ، وَلَمْ يَرْذُلْ دُعَاءَهُمْ.
102:18 يُكْتَبُ هذَا لِلدَّوْرِ الآخِرِ، وشَعْبٌ سَوْفَ يُخْلَقُ يُسَبِّحُ الرَّبَّ:
102:19 لأَنَّهُ أَشْرَفَ مِنْ عُلْوِ قُدْسِهِ. الرَّبُّ مِنَ السَّمَاءِ إِلَى الأَرْضِ نَظَرَ،
102:20 لِيَسْمَعَ أَنِينَ الأَسِيرِ، لِيُطْلِقَ بَنِي الْمَوْتِ،
102:21 لِكَيْ يُحَدَّثَ فِي صِهْيَوْنَ بِاسْمِ الرَّبِّ، وَبِتَسْبِيحِهِ فِي أُورُشَلِيمَ،
102:22 عِنْدَ اجْتِمَاعِ الشُّعُوبِ مَعًا وَالْمَمَالِكِ لِعِبَادَةِ الرَّبِّ.
102:23 ضَعَّفَ فِي الطَّرِيقِ قُوَّتِي، قَصَّرَ أَيَّامِي.
102:24 أَقُولُ: «يَا إِلهِي، لاَ تَقْبِضْنِي فِي نِصْفِ أَيَّامِي. إِلَى دَهْرِ الدُّهُورِ سِنُوكَ.
102:25 مِنْ قِدَمٍ أَسَّسْتَ الأَرْضَ، وَالسَّمَاوَاتُ هِيَ عَمَلُ يَدَيْكَ.
102:26 هِيَ تَبِيدُ وَأَنْتَ تَبْقَى، وَكُلُّهَا كَثَوْبٍ تَبْلَى، كَرِدَاءٍ تُغَيِّرُهُنَّ فَتَتَغَيَّرُ.
102:27 وَأَنْتَ هُوَ وَسِنُوكَ لَنْ تَنْتَهِيَ.
102:28 أَبْنَاءُ عَبِيدِكَ يَسْكُنُونَ، وَذُرِّيَّتُهُمْ تُثَبَّتُ أَمَامَكَ».
103:0 لِدَاوُدَ
103:1 بَارِكِي يَا نَفْسِي الرَّبَّ، وَكُلُّ مَا فِي بَاطِنِي لِيُبَارِكِ اسْمَهُ الْقُدُّوسَ.
103:2 بَارِكِي يَا نَفْسِي الرَّبَّ، وَلاَ تَنْسَيْ كُلَّ حَسَنَاتِهِ.
103:3 الَّذِي يَغْفِرُ جَمِيعَ ذُنُوبِكِ. الَّذِي يَشْفِي كُلَّ أَمْرَاضِكِ.
103:4 الَّذِي يَفْدِي مِنَ الْحُفْرَةِ حَيَاتَكِ. الَّذِي يُكَلِّلُكِ بِالرَّحْمَةِ وَالرَّأْفَةِ.
103:5 الَّذِي يُشْبعُ بِالْخَيْرِ عُمْرَكِ، فَيَتَجَدَّدُ مِثْلَ النَّسْرِ شَبَابُكِ.
103:6 اَلرَّبُّ مُجْرِي الْعَدْلِ وَالْقَضَاءِ لِجَمِيعِ الْمَظْلُومِينَ.
103:7 عَرَّفَ مُوسَى طُرُقَهُ، وَبَنِي إِسْرَائِيلَ أَفْعَالَهُ.
103:8 الرَّبُّ رَحِيمٌ وَرَؤُوفٌ، طَوِيلُ الرُّوحِ وَكَثِيرُ الرَّحْمَةِ.
103:9 لاَ يُحَاكِمُ إِلَى الأَبَدِ، وَلاَ يَحْقِدُ إِلَى الدَّهْرِ.
103:10 لَمْ يَصْنَعْ مَعَنَا حَسَبَ خَطَايَانَا، وَلَمْ يُجَازِنَا حَسَبَ آثامِنَا.
103:11 لأَنَّهُ مِثْلُ ارْتِفَاعِ السَّمَاوَاتِ فَوْقَ الأَرْضِ قَوِيَتْ رَحْمَتُهُ عَلَى خَائِفِيهِ.
103:12 كَبُعْدِ الْمَشْرِقِ مِنَ الْمَغْرِبِ أَبْعَدَ عَنَّا مَعَاصِيَنَا.
103:13 كَمَا يَتَرَأَفُ الأَبُ عَلَى الْبَنِينَ يَتَرَأَفُ الرَّبُّ عَلَى خَائِفِيهِ.
103:14 لأَنَّهُ يَعْرِفُ جِبْلَتَنَا. يَذْكُرُ أَنَّنَا تُرَابٌ نَحْنُ.
103:15 الإِنْسَانُ مِثْلُ الْعُشْبِ أَيَّامُهُ. كَزَهَرِ الْحَقْلِ كَذلِكَ يُزْهِرُ.
103:16 لأَنَّ رِيحًا تَعْبُرُ عَلَيْهِ فَلاَ يَكُونُ، وَلاَ يَعْرِفُهُ مَوْضِعُهُ بَعْدُ.
103:17 أَمَّا رَحْمَةُ الرَّبِّ فَإِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ عَلَى خَائِفِيهِ، وَعَدْلُهُ عَلَى بَنِي الْبَنِينَ،
103:18 لِحَافِظِي عَهْدِهِ وَذَاكِرِي وَصَايَاهُ لِيَعْمَلُوهَا.
103:19 اَلرَّبُّ فِي السَّمَاوَاتِ ثَبَّتَ كُرْسِيَّهُ، وَمَمْلَكَتُهُ عَلَى الْكُلِّ تَسُودُ.
103:20 بَارِكُوا الرَّبَّ يَا مَلاَئِكَتَهُ الْمُقْتَدِرِينَ قُوَّةً، الْفَاعِلِينَ أَمْرَهُ عِنْدَ سَمَاعِ صَوْتِ كَلاَمِهِ.
103:21 بَارِكُوا الرَّبَّ يَا جَمِيعَ جُنُودِهِ، خُدَّامَهُ الْعَامِلِينَ مَرْضَاتَهُ.
103:22 بَارِكُوا الرَّبَّ يَا جَمِيعَ أَعْمَالِهِ، فِي كُلِّ مَوَاضِعِ سُلْطَانِهِ. بَارِكِي يَا نَفْسِيَ الرَّبَّ.
104:1 بَارِكِي يَا نَفْسِي الرَّبَّ. يَا رَبُّ إِلهِي، قَدْ عَظُمْتَ جِدًّا. مَجْدًا وَجَلاَلاً لَبِسْتَ.
104:2 اللاَّبِسُ النُّورَ كَثَوْبٍ، الْبَاسِطُ السَّمَاوَاتِ كَشُقَّةٍ.
104:3 الْمُسَقِّفُ عَلاَلِيَهُ بِالْمِيَاهِ. الْجَاعِلُ السَّحَابَ مَرْكَبَتَهُ، الْمَاشِي عَلَى أَجْنِحَةِ الرِّيحِ.
104:4 الصَّانِعُ مَلاَئِكَتَهُ رِيَاحًا، وَخُدَّامَهُ نَارًا مُلْتَهِبَةً.
104:5 الْمُؤَسِّسُ الأَرْضَ عَلَى قَوَاعِدِهَا فَلاَ تَتَزَعْزَعُ إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ.
104:6 كَسَوْتَهَا الْغَمْرَ كَثَوْبٍ. فَوْقَ الْجِبَالِ تَقِفُ الْمِيَاهُ.
104:7 مِنِ انْتِهَارِكَ تَهْرُبُ، مِنْ صَوْتِ رَعْدِكَ تَفِرُّ.
104:8 تَصْعَدُ إِلَى الْجِبَالِ. تَنْزِلُ إِلَى الْبِقَاعِ، إِلَى الْمَوْضِعِ الَّذِي أَسَّسْتَهُ لَهَا.
104:9 وَضَعْتَ لَهَا تَخْمًا لاَ تَتَعَدَّاهُ. لاَ تَرْجعُ لِتُغَطِّيَ الأَرْضَ.
104:10 اَلْمُفَجِّرُ عُيُونًا فِي الأَوْدِيَةِ. بَيْنَ الْجِبَالِ تَجْرِي.
104:11 تَسْقِي كُلَّ حَيَوَانِ الْبَرِّ. تَكْسِرُ الْفِرَاءُ ظَمْأَهَا.
104:12 فَوْقَهَا طُيُورُ السَّمَاءِ تَسْكُنُ. مِنْ بَيْنِ الأَغْصَانِ تُسَمِّعُ صَوْتًا.
104:13 السَّاقِي الْجِبَالَ مِنْ عَلاَلِيهِ. مِنْ ثَمَرِ أَعْمَالِكَ تَشْبَعُ الأَرْضُ.
104:14 الْمُنْبِتُ عُشْبًا لِلْبَهَائِمِ، وَخُضْرَةً لِخِدْمَةِ الإِنْسَانِ، لإِخْرَاجِ خُبْزٍ مِنَ الأَرْضِ،
104:15 وَخَمْرٍ تُفَرِّحُ قَلْبَ الإِنْسَانِ، لإِلْمَاعِ وَجْهِهِ أَكْثَرَ مِنَ الزَّيْتِ، وَخُبْزٍ يُسْنِدُ قَلْبَ الإِنْسَانِ.
104:16 تَشْبَعُ أَشْجَارُ الرَّبِّ، أَرْزُ لُبْنَانَ الَّذِي نَصَبَهُ.
104:17 حَيْثُ تُعَشِّشُ هُنَاكَ الْعَصَافِيرُ. أَمَّا اللَّقْلَقُ فَالسَّرْوُ بَيْتُهُ.
104:18 الْجِبَالُ الْعَالِيَةُ لِلْوُعُولِ، الصُّخُورُ مَلْجَأٌ لِلْوِبَارِ.
104:19 صَنَعَ الْقَمَرَ لِلْمَوَاقِيتِ. الشَّمْسُ تَعْرِفُ مَغْرِبَهَا.
104:20 تَجْعَلُ ظُلْمَةً فَيَصِيرُ لَيْلٌ. فِيهِ يَدِبُّ كُلُّ حَيَوَان الْوَعْرِ.
104:21 الأَشْبَالُ تُزَمْجِرُ لِتَخْطَفَ، وَلِتَلْتَمِسَ مِنَ اللهِ طَعَامَهَا.
104:22 تُشْرِقُ الشَّمْسُ فَتَجْتَمِعُ، وَفِي مَآوِيهَا تَرْبِضُ.
104:23 الإِنْسَانُ يَخْرُجُ إِلَى عَمَلِهِ، وَإِلَى شُغْلِهِ إِلَى الْمَسَاءِ.
104:24 مَا أَعْظَمَ أَعْمَالَكَ يَا رَبُّ! كُلَّهَا بِحِكْمَةٍ صَنَعْتَ. مَلآنةٌ الأَرْضُ مِنْ غِنَاكَ.
104:25 هذَا الْبَحْرُ الْكَبِيرُ الْوَاسِعُ الأَطْرَافِ. هُنَاكَ دَبَّابَاتٌ بِلاَ عَدَدٍ. صِغَارُ حَيَوَانٍ مَعَ كِبَارٍ.
104:26 هُنَاكَ تَجْرِي السُّفُنُ. لِوِيَاثَانُ هذَا خَلَقْتَهُ لِيَلْعَبَ فِيهِ.
104:27 كُلُّهَا إِيَّاكَ تَتَرَجَّى لِتَرْزُقَهَا قُوتَهَا فِي حِينِهِ.
104:28 تُعْطِيهَا فَتَلْتَقِطُ. تَفْتَحُ يَدَكَ فَتَشْبَعُ خَيْرًا.
104:29 تَحْجُبُ وَجْهَكَ فَتَرْتَاعُ. تَنْزِعُ أَرْوَاحَهَا فَتَمُوتُ، وَإِلَى تُرَابِهَا تَعُودُ.
104:30 تُرْسِلُ رُوحَكَ فَتُخْلَقُ، وَتُجَدِّدُ وَجْهَ الأَرْضِ.
104:31 يَكُونُ مَجْدُ الرَّبِّ إِلَى الدَّهْرِ. يَفْرَحُ الرَّبُّ بِأَعْمَالِهِ.
104:32 النَّاظِرُ إِلَى الأَرْضِ فَتَرْتَعِدُ. يَمَسُّ الْجِبَالَ فَتُدَخِّنُ.
104:33 أُغَنِّي لِلرَّبِّ فِي حَيَاتِي. أُرَنِّمُ لإِلهِي مَا دُمْتُ مَوْجُودًا.
104:34 فَيَلَذُّ لَهُ نَشِيدِي ، وَأَنَا أَفْرَحُ بِالرَّبِّ.
104:35 لِتُبَدِ الْخُطَاةُ مِنَ الأَرْضِ وَالأَشْرَارُ لاَ يَكُونُوا بَعْدُ. بَارِكِي يَا نَفْسِي الرَّبَّ. هَلِّلُويَا.
105:1 اِحْمَدُوا الرَّبَّ. ادْعُوا بِاسْمِهِ. عَرِّفُوا بَيْنَ الأُمَمِ بِأَعْمَالِهِ.
105:2 غَنُّوا لَهُ. رَنِّمُوا لَهُ. أَنْشِدُوا بِكُلِّ عَجَائِبِهِ.
105:3 افْتَخِرُوا بِاسْمِهِ الْقُدُّوسِ. لِتَفْرَحْ قُلُوبُ الَّذِينَ يَلْتَمِسُونَ الرَّبَّ.
105:4 اُطْلُبُوا الرَّبَّ وَقُدْرَتَهُ. الْتَمِسُوا وَجْهَهُ دَائِمًا.
105:5 اذْكُرُوا عَجَائِبَهُ الَّتِي صَنَعَ، آيَاتِهِ وَأَحْكَامَ فِيهِ،
105:6 يَا ذُرِّيَّةَ إِبْراهِيمَ عَبْدِهِ، يَا بَنِي يَعْقُوبَ مُخْتَارِيهِ.
105:7 هُوَ الرَّبُّ إِلهُنَا فِي كُلِّ الأَرْضِ أَحْكَامُهُ.
105:8 ذَكَرَ إِلَى الدَّهْرِ عَهْدَهُ، كَلاَمًا أَوْصَى بِهِ إِلَى أَلْفِ دَوْرٍ،
105:9 الَّذِي عَاهَدَ بِهِ إِبْراهِيمَ، وَقَسَمَهُ لإِسْحاقَ،
105:10 فَثَبَّتَهُ لِيَعْقُوبَ فَرِيضَةً، وَلإِسْرَائِيلَ عَهْدًا أَبَدِيًّا،
105:11 قَائِلاً: «لَكَ أُعْطِي أَرْضَ كَنْعَانَ حَبْلَ مِيرَاثِكُمْ».
105:12 إِذْ كَانُوا عَدَدًا يُحْصَى، قَلِيلِينَ وَغُرَبَاءَ فِيهَا.
105:13 ذَهَبُوا مِنْ أُمَّةٍ إِلَى أُمَّةٍ، مِنْ مَمْلَكَةٍ إِلَى شَعْبٍ آخَرَ.
105:14 فَلَمْ يَدَعْ إِنْسَانًا يَظْلِمُهُمْ، بَلْ وَبَّخَ مُلُوكًا مِنْ أَجْلِهِمْ،
105:15 قَائِلاً: «لاَ تَمَسُّوا مُسَحَائِي، وَلاَ تُسِيئُوا إِلَى أَنْبِيَائِي».
105:16 دَعَا بِالْجُوعِ عَلَى الأَرْضِ. كَسَرَ قِوَامَ الْخُبْزِ كُلَّهُ.
105:17 أَرْسَلَ أَمَامَهُمْ رَجُلاً. بِيعَ يُوسُفُ عَبْدًا.
105:18 آذَوْا بِالْقَيْدِ رِجْلَيْهِ. فِي الْحَدِيدِ دَخَلَتْ نَفْسُهُ،
105:19 إِلَى وَقْتِ مَجِيءِ كَلِمَتِهِ. قَوْلُ الرَّبِّ امْتَحَنَهُ.
105:20 أَرْسَلَ الْمَلِكُ فَحَلَّهُ. أَرْسَلَ سُلْطَانُ الشَّعْبِ فَأَطْلَقَهُ.
105:21 أَقَامَهُ سَيِّدًا عَلَى بَيْتِهِ، وَمُسَلَّطًا عَلَى كُلِّ مُلْكِهِ،
105:22 لِيَأْسُرَ رُؤَسَاءَهُ حَسَبَ إِرَادَتِهِ وَيُعَلِّمَ مَشَايِخَهُ حِكْمَةً.
105:23 فَجَاءَ إِسْرَائِيلُ إِلَى مِصْرَ، وَيَعْقُوبُ تَغَرَّبَ فِي أَرْضِ حَامٍ.
105:24 جَعَلَ شَعْبَهُ مُثْمِرًا جِدًّا، وَأَعَزَّهُ عَلَى أَعْدَائِهِ.
105:25 حَوَّلَ قُلُوبَهُمْ لِيُبْغِضُوا شَعْبَهُ، لِيَحْتَالُوا عَلَى عَبِيدِهِ.
105:26 أَرْسَلَ مُوسَى عَبْدَهُ وَهارُونَ الَّذِي اخْتَارَهُ.
105:27 أَقَامَا بَيْنَهُمْ كَلاَمَ آيَاتِهِ، وَعَجَائِبَ فِي أَرْضِ حَامٍ.
105:28 أَرْسَلَ ظُلْمَةً فَأَظْلَمَتْ، وَلَمْ يَعْصُوا كَلاَمَهُ.
105:29 حَوَّلَ مِيَاهَهُمْ إِلَى دَمٍ وَقَتَلَ أَسْمَاكَهُمْ.
105:30 أَفَاضَتْ أَرْضُهُمْ ضَفَادِعَ حَتَّى فِي مَخَادِعِ مُلُوكِهِمْ.
105:31 أَمَرَ فَجَاءَ الذُّبَّانُ وَالْبَعُوضُ فِي كُلِّ تُخُومِهِمْ.
105:32 جَعَلَ أَمْطَارَهُمْ بَرَدًا وَنَارًا مُلْتَهِبَةً فِي أَرْضِهِمْ.
105:33 ضَرَبَ كُرُومَهُمْ وَتِينَهُمْ، وَكَسَّرَ كُلَّ أَشْجَارِ تُخُومِهِمْ.
105:34 أَمَرَ فَجَاءَ الْجَرَادُ وَغَوْغَاءُ بِلاَ عَدَدٍ،
105:35 فَأَكَلَ كُلَّ عُشْبٍفِي بِلاَدِهِمْ، وَأَكَلَ أَثْمَارَ أَرْضِهِمْ.
105:36 قَتَلَ كُلَّ بِكْرٍ فِي أَرْضِهِمْ، أَوَائِلَ كُلِّ قُوَّتِهِمْ.
105:37 فَأَخْرَجَهُمْ بِفِضَّةٍ وَذَهَبٍ، وَلَمْ يَكُنْ فِي أَسْبَاطِهِمْ عَاثِرٌ.
105:38 فَرِحَتْ مِصْرُ بِخُرُوجِهِمْ، لأَنَّ رُعْبَهُمْ سَقَطَ عَلَيْهِمْ.
105:39 بَسَطَ سَحَابًا سَجْفًا، وَنَارًا لِتُضِيءَ اللَّيْلَ.
105:40 سَأَلُوا فَأَتَاهُمْ بِالسَّلْوَى، وَخُبْزَ السَّمَاءِ أَشْبَعَهُمْ.
105:41 شَقَّ الصَّخْرَةَ فَانْفَجَرَتِ الْمِيَاهُ. جَرَتْ فِي الْيَابِسَةِ نَهْرًا.
105:42 لأَنَّهُ ذَكَرَ كَلِمَةَ قُدْسِهِ مَعَ إِبْراهِيمَ عَبْدِهِ،
105:43 فَأَخْرَجَ شَعْبَهُ بِابْتِهَاجٍ، وَمُخْتَارِيهِ بِتَرَنُّمٍ.
105:44 وَأَعْطَاهُمْ أَرَاضِيَ الأُمَمِ، وَتَعَبَ الشُّعُوبِ وَرِثُوهُ،
105:45 لِكَيْ يَحْفَظُوا فَرَائِضَهُ وَيُطِيعُوا شَرَائِعَهُ. هَلِّلُويَا.