Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 101
101:1
101:4
см.:Притч.17:22;
101:6
101:7
см.:Втор.14:17;
101:8
101:9
101:11
101:13
101:15
101:16
101:18
101:19
101:20
101:29
Псалом 102
102:0
102:2
102:7
102:10
102:11
102:12
102:13
102:14
102:22
Псалом 103
103:0
103:1
см.:Пс.102:1:22;
103:2
см.:Быт.1:3:6:8;
103:5
103:6
103:8
103:9
см.:Иов.38:10-11;
103:11
103:12
103:13
103:16
103:17
103:18
103:19
103:23
103:31
103:34
Псалом 104
104:0
104:4
104:5
104:6
104:7
104:11
104:12
104:15
см.:1Пар.16:22;
104:19
104:22
104:35
104:44
104:45
Моли́тва ни́щаго, егда́ уны́етъ и предъ Го́сподемъ пролiе́тъ моле́нiе свое́.
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й къ Тебѣ́ да прiи́детъ.
Не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твое́: въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.
Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́е мои́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.
Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце мое́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.
От гла́са воздыха́нiя моего́ прильпе́ ко́сть моя́ пло́ти мое́й.
Уподо́бихся нея́сыти пусты́ннѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.
Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.
Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мои́, и хва́лящiи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.
Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питiе́ мое́ съ пла́чемъ растворя́хъ,
от лица́ гнѣ́ва Твоего́ и я́рости Твоея́: я́ко возне́съ низве́рглъ мя́ еси́.
Дні́е мои́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.
Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́еши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.
Ты́ воскре́съ уще́дриши Сiо́на: я́ко вре́мя уще́дрити его́, я́ко прiи́де вре́мя.
Я́ко благоволи́ша раби́ Твои́ ка́менiе {о ка́менiи} его́, и пе́рсть его́ уще́дрятъ.
И убоя́тся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́рiе зе́мстiи сла́вы Твоея́:
я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сiо́на и яви́тся во сла́вѣ Свое́й.
Призрѣ́ на моли́тву смире́нныхъ и не уничижи́ моле́нiя и́хъ.
Да напи́шется сiе́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́дiе зи́ждемiи восхва́лятъ Го́спода:
я́ко прини́че съ высоты́ святы́я Своея́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю призрѣ́,
услы́шати воздыха́нiе окова́нныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́нныхъ:
возвѣсти́ти въ Сiо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Его́ во Иерусали́мѣ,
внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, е́же рабо́тати Го́сподеви.
Отвѣща́ Ему́ на пути́ крѣ́пости Его́: умале́нiе дні́й мои́хъ возвѣсти́ ми:
не возведи́ мене́ во преполове́нiе дні́й мои́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.
Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ еси́, и дѣла́ руку́ Твое́ю су́ть небеса́.
Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́еши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свiе́ши я́, и измѣня́тся.
Ты́ же то́йжде еси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.
Сы́нове ра́бъ Твои́хъ вселя́тся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вится.
Псало́мъ Дави́ду.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и вся́ вну́тренняя моя́, и́мя свято́е Его́:
благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и не забыва́й всѣ́хъ воздая́нiй Его́:
очища́ющаго вся́ беззако́нiя твоя́, изцѣля́ющаго вся́ неду́ги твоя́,
избавля́ющаго от истлѣ́нiя живо́тъ тво́й, вѣнча́ющаго тя́ ми́лостiю и щедро́тами,
исполня́ющаго во благи́хъ жела́нiе твое́: обнови́тся я́ко о́рля ю́ность твоя́.
Творя́й ми́лостыни Госпо́дь и судьбу́ всѣ́мъ оби́димымъ.
Сказа́ пути́ Своя́ Моисе́ови, сыново́мъ Изра́илевымъ хотѣ́нiя Своя́.
Ще́дръ и ми́лостивъ Госпо́дь, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ.
Не до конца́ прогнѣ́вается, ниже́ во вѣ́къ вражду́етъ:
не по беззако́ниемъ на́шымъ сотвори́лъ е́сть на́мъ, ниже́ по грѣхо́мъ на́шымъ возда́лъ е́сть на́мъ.
Я́ко по высотѣ́ небе́снѣй от земли́, утверди́лъ е́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Его́:
ели́ко отстоя́тъ восто́цы от за́падъ, уда́лилъ е́сть от на́съ беззако́нiя на́ша.
Я́коже ще́дритъ оте́цъ сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его́.
Я́ко То́й позна́ созда́нiе на́ше, помяну́, я́ко пе́рсть есмы́.
Человѣ́къ, я́ко трава́ дні́е его́, я́ко цвѣ́тъ се́лный, та́ко оцвѣте́тъ:
я́ко ду́хъ про́йде въ не́мъ, и не бу́детъ, и не позна́етъ ктому́ мѣ́ста своего́.
Ми́лость же Госпо́дня от вѣ́ка и до вѣ́ка на боя́щихся Его́,
и пра́вда Его́ на сынѣ́хъ сыно́въ, храня́щихъ завѣ́тъ Его́ и по́мнящихъ за́повѣди Его́ твори́ти я́.
Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́лъ Сво́й, и ца́рство Его́ всѣ́ми облада́етъ.
Благослови́те Го́спода, вси́ А́нгели Его́, си́льнiи крѣ́постiю, творя́щiи сло́во Его́, услы́шати гла́съ слове́съ Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ си́лы Его́, слуги́ Его́, творя́щiи во́лю Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ дѣла́ Его́ на вся́комъ мѣ́стѣ влады́чества Его́: благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Псало́мъ Дави́ду, о мiрстѣ́мъ бытiи́.
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, возвели́чился еси́ зѣло́: во исповѣ́данiе и въ велелѣ́поту обле́клся еси́:
одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:
покрыва́яй вода́ми превы́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́нiе Свое́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:
творя́й а́нгелы Своя́ ду́хи, и слуги́ Своя́ пла́мень о́гненный:
основа́яй зе́млю на тве́рди ея́: не преклони́тся въ вѣ́къ вѣ́ка.
Бе́здна я́ко ри́за одѣя́нiе ея́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:
от запреще́нiя Твоего́ побѣ́гнутъ, от гла́са гро́ма Твоего́ убоя́тся.
Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто е́же основа́лъ еси́ и́мъ.
Предѣ́лъ положи́лъ еси́, его́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́тся покры́ти зе́млю.
Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.
Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспрiи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.
На ты́хъ пти́цы небе́сныя привита́ютъ: от среды́ ка́менiя дадя́тъ гла́съ.
Напая́яй го́ры от превы́спреннихъ Свои́хъ: от плода́ дѣ́лъ Твои́хъ насы́тится земля́.
Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от земли́:
и вино́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ еле́емъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.
Насы́тятся древа́ польска́я, ке́дри Лива́нстiи, и́хже еси́ насади́лъ:
та́мо пти́цы вогнѣздя́тся, ероді́ево жили́ще предводи́телствуетъ и́ми.
Го́ры высо́кiя еле́немъ, ка́мень прибѣ́жище за́яцемъ.
Сотвори́лъ е́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.
Положи́лъ еси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́рiе дубра́внiи,
ски́мни рыка́ющiи восхи́тити и взыска́ти от Бо́га пи́щу себѣ́.
Возсiя́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ свои́хъ ля́гутъ.
Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло свое́ и на дѣ́ланiе свое́ до ве́чера.
Я́ко возвели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростiю сотвори́лъ еси́: испо́лнися земля́ тва́ри Твоея́.
Сiе́ мо́ре вели́кое и простра́нное: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:
та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, его́же созда́лъ еси́ руга́тися ему́.
Вся́ къ Тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.
Да́вшу Тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: отве́рзшу Тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнятся бла́гости:
отвра́щшу же Тебѣ́ лице́, возмяту́тся: отъи́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ возвратя́тся:
по́слеши ду́ха Твоего́, и сози́ждутся, и обнови́ши лице́ земли́.
Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: возвесели́тся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ Свои́хъ:
призира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: прикаса́яйся гора́мъ, и дымя́тся.
Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ мое́мъ, пою́ Бо́гу моему́, до́ндеже е́смь:
да услади́тся Ему́ бесѣ́да моя́, а́зъ же возвеселю́ся о Го́сподѣ.
Да изче́знутъ грѣ́шницы от земли́, и беззако́нницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви и призыва́йте и́мя Его́, возвѣсти́те во язы́цѣхъ дѣла́ Его́:
воспо́йте Ему́ и по́йте Ему́, повѣ́дите вся́ чудеса́ Его́.
Хвали́теся о и́мени святѣ́мъ Его́: да возвесели́тся се́рдце и́щущихъ Го́спода:
взыщи́те Го́спода и утверди́теся, взыщи́те лица́ Его́ вы́ну.
Помяни́те чудеса́ Его́, я́же сотвори́, чудеса́ Его́ и судьбы́ у́стъ Его́,
сѣ́мя Авраа́мле раби́ Его́, сы́нове Иа́ковли избра́ннiи Его́.
То́й Госпо́дь Бо́гъ на́шъ: по все́й земли́ судьбы́ Его́.
Помяну́ въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й, сло́во, е́же заповѣ́да въ ты́сящы родо́въ,
е́же завѣща́ Авраа́му, и кля́тву Свою́ Исаа́ку:
и поста́ви ю́ Иа́кову въ повелѣ́нiе и Изра́илю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ,
глаго́ля: тебѣ́ да́мъ зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нiя ва́шего.
Внегда́ бы́ти и́мъ ма́лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и прише́лцемъ въ не́й,
и преидо́ша от язы́ка въ язы́къ и от ца́рствiя въ лю́ди и́ны:
не оста́ви человѣ́ка оби́дѣти и́хъ и обличи́ о ни́хъ цари́:
не прикаса́йтеся пома́заннымъ Мои́мъ, и во проро́цѣхъ Мои́хъ не лука́внуйте.
И призва́ гла́дъ на зе́млю: вся́ко утвержде́нiе хлѣ́бное сотры́.
Посла́ предъ ни́ми человѣ́ка: въ раба́ про́данъ бы́сть Ио́сифъ.
Смири́ша во око́вахъ но́зѣ его́, желѣ́зо про́йде душа́ его́,
до́ндеже прiи́де сло́во Его́: сло́во Госпо́дне разжже́ его́.
Посла́ ца́рь и разрѣши́ его́: кня́зь люді́й, и оста́ви {отпусти́} его́.
Поста́ви его́ господи́на до́му своему́ и кня́зя всему́ стяжа́нiю своему́,
наказа́ти кня́зи его́ я́ко себе́ и ста́рцы его́ умудри́ти.
И вни́де Изра́иль во Еги́петъ, и Иа́ковъ прише́лствова въ зе́млю Ха́мову.
И возрасти́ лю́ди Своя́ зѣло́ и укрѣпи́ я́ па́че враго́въ и́хъ.
Преврати́ се́рдце и́хъ возненави́дѣти лю́ди Его́, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ Его́.
Посла́ Моисе́а раба́ Своего́, Ааро́на, его́же избра́ Себѣ́:
положи́ въ ни́хъ словеса́ зна́менiй Свои́хъ и чуде́съ Свои́хъ въ земли́ Ха́мовѣ.
Посла́ тму́ и помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Его́.
Преложи́ во́ды и́хъ въ кро́вь и измори́ ры́бы и́хъ.
Воскипѣ́ земля́ и́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пе́сiя му́хи и скни́пы во вся́ предѣ́лы и́хъ.
Положи́ дожди́ и́хъ гра́ды, о́гнь попаля́ющь въ земли́ и́хъ:
и порази́ виногра́ды и́хъ и смо́квы и́хъ, и сотры́ вся́кое дре́во предѣ́лъ и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пру́зи и гу́сеницы, и́мже не бѣ́ числа́,
и снѣдо́ша вся́ку траву́ въ земли́ и́хъ, и поядо́ша вся́къ пло́дъ земли́ и́хъ.
И порази́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ и́хъ, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ:
и изведе́ я́ съ сребро́мъ и зла́томъ: и не бѣ́ въ колѣ́нѣхъ и́хъ боля́й.
Возвесели́ся Еги́петъ во исхожде́нiи и́хъ: я́ко нападе́ стра́хъ и́хъ на ня́.
Распростре́ о́блакъ въ покро́въ и́мъ, и о́гнь, е́же просвѣти́ти и́мъ но́щiю.
Проси́ша, и прiидо́ша кра́стели, и хлѣ́ба небе́снаго насы́ти я́:
разве́рзе ка́мень, и потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки:
я́ко помяну́ сло́во свято́е Свое́, е́же ко Авраа́му рабу́ Своему́.
И изведе́ лю́ди Своя́ въ ра́дости и избра́нныя Своя́ въ весе́лiи.
И даде́ и́мъ страны́ язы́къ, и труды́ люді́й наслѣ́доваша:
я́ко да сохраня́тъ оправда́нiя Его́ и зако́на Его́ взы́щутъ.
102:1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
102:2 Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
102:3 Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
102:4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі…
102:5 Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій…
102:6 Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості…
102:7 Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
102:8 Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі…
102:9 Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
102:10 і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
102:11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене…
102:12 Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
102:13 А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам́ять Твоя з роду в рід.
102:14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
102:15 бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
102:16 і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
102:17 Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
102:18 До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
102:19 Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
102:20 бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
102:21 щоб почути зідхання ув́язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
102:22 щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
102:23 коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
102:24 Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив…
102:25 Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх!
Твої роки на вічні віки.
Твої роки на вічні віки.
102:26 Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
102:27 позникають вони, а Ти будеш стояти…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
102:28 Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
102:29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
103:1 Давидів.
Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
103:2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!
103:3 Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.
103:4 Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує.
103:5 Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!
103:6 Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних.
103:7 Він дороги Свої об́явив був Мойсеєві, діла Свої дітям ізраїлевим.
103:8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
103:9 Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів.
103:10 Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.
103:11 Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,
103:12 як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!
103:13 Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,
103:14 бо знає Він створення наше, пам́ятає, що ми порох:
103:15 чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він,
103:16 та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його…
103:17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів,
103:18 що Його заповіта додержують, і що пам́ятають накази Його, щоб виконувати їх!
103:19 Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє.
103:20 Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
103:21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його!
103:22 Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його!
Благослови, душе моя, Господа!
Благослови, душе моя, Господа!
104:1 Благослови, душе моя, Господа!
Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
104:2 Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
104:3 Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
104:4 Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
104:5 Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
104:6 безоднею вкрив Ти її, немов шатою.
Стала вода над горами,
Стала вода над горами,
104:7 від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
104:8 виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
104:9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
104:10 Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
104:11 напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
104:12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
104:13 Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
104:14 Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
104:15 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
104:16 Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
104:17 що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
104:18 Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
104:19 і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
104:20 Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
104:21 ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
104:22 Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
104:23 Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
104:24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
104:25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
104:26 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
104:27 Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
104:28 Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
104:29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
104:30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
104:31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
104:32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
104:33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
104:34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
104:35 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх!
Благослови, душе моя, Господа!
Алілуя!
Благослови, душе моя, Господа!
Алілуя!
105:1 Дякуйте Господу, кличте ім́я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
105:2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
105:3 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
105:4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
105:5 Пам́ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,
105:6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!
105:7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
105:8 Він пам́ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
105:9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.
105:10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,
105:11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!
105:12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
105:13 і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
105:14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:
105:15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!
105:16 і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.
105:17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.
105:18 Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,
105:19 аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.
105:20 Цар послав і його розв́язав, володар народів і його був звільнив.
105:21 Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,
105:22 щоб в́язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.
105:23 і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.
105:24 А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.
105:25 Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.
105:26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
105:27 вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.
105:28 Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.
105:29 Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.
105:30 Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.
105:31 Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.
105:32 Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.
105:33 і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.
105:34 Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,
105:35 усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з́їла.
105:36 і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
105:37 і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.
105:38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.
105:39 Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.
105:40 Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.
105:41 Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,
105:42 бо Він пам́ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
105:43 і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,
105:44 і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,
105:45 щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли!
Алілуя!
Алілуя!
2 Господи, услышь меня в день моей скорби. 4 Я одинок и несчастен. 11 Вследствие Твоего гнева я иссох, как трава. 13 Восстань, Господи, пошли Твою помощь, чтобы народы убоялись Твоего имени. 17 Господь услышит молитву узников и возвратит их на Сион, чтобы они возвещали имя Господне пред всеми народами. 24 Спасение из плена несомненно произойдет, но кто доживет до этого счастливого времени. Для Бога вечного не имеет значения течение времени, но не так с человеком.
Молитва страждущего, когда он унывает и изливает пред Господом печаль свою
Господи! услышь молитву мою, и вопль мой да придет к Тебе.
Не скрывай лица Твоего от меня; в день скорби моей приклони ко мне ухо Твое; в день, [когда] воззову [к Тебе], скоро услышь меня;
ибо исчезли, как дым, дни мои, и кости мои обожжены, как головня;
сердце мое поражено, и иссохло, как трава, так что я забываю есть хлеб мой;
от голоса стенания моего кости мои прильпнули к плоти моей.
Я уподобился пеликану в пустыне; я стал как филин на развалинах;
не сплю и сижу, как одинокая птица на кровле.
Всякий день поносят меня враги мои, и злобствующие на меня клянут мною.
Я ем пепел, как хлеб, и питье мое растворяю слезами,
от гнева Твоего и негодования Твоего, ибо Ты вознес меня и низверг меня.
Дни мои – как уклоняющаяся тень, и я иссох, как трава.
Ты же, Господи, вовек пребываешь, и память о Тебе в род и род.
Ты восстанешь, умилосердишься над Сионом, ибо время помиловать его, – ибо пришло время;
ибо рабы Твои возлюбили и камни его, и о прахе его жалеют.
И убоятся народы имени Господня, и все цари земные – славы Твоей.
Ибо созиждет Господь Сион и явится во славе Своей;
призрит на молитву беспомощных и не презрит моления их.
Напишется о сем для рода последующего, и поколение грядущее восхвалит Господа,
ибо Он приникнул со святой высоты Своей, с небес призрел Господь на землю,
чтобы услышать стон узников, разрешить сынов смерти,
дабы возвещали на Сионе имя Господне и хвалу Его – в Иерусалиме,
когда соберутся народы вместе и царства для служения Господу.
Изнурил Он на пути силы мои, сократил дни мои.
Я сказал: Боже мой! не восхити меня в половине дней моих. Твои лета в роды родов.
В начале Ты, [Господи,] основал землю, и небеса – дело Твоих рук;
они погибнут, а Ты пребудешь; и все они, как риза, обветшают, и, как одежду, Ты переменишь их, и изменятся;
но Ты – тот же, и лета Твои не кончатся.
Сыны рабов Твоих будут жить, и семя их утвердится пред лицем Твоим.
1 Благослови, душа моя, Господа, очищающего духовные недуги и осыпающего внешними благами. 6 Господь милостив: Он защищает обиженных, не гневается до конца. 11 Его милость к нам неизмерима. 19 Да благословит Царя всего мира всё сотворенное Им.
Псалом Давида.
Благослови, душа моя, Господа, и вся внутренность моя – святое имя Его.
Благослови, душа моя, Господа и не забывай всех благодеяний Его.
Он прощает все беззакония твои, исцеляет все недуги твои;
избавляет от могилы жизнь твою, венчает тебя милостью и щедротами;
насыщает благами желание твое: обновляется, подобно орлу, юность твоя.
Господь творит правду и суд всем обиженным.
Он показал пути Свои Моисею, сынам Израилевым – дела Свои.
Щедр и милостив Господь, долготерпелив и многомилостив:
не до конца гневается, и не вовек негодует.
Не по беззакониям нашим сотворил нам, и не по грехам нашим воздал нам:
ибо как высоко небо над землею, так велика милость [Господа] к боящимся Его;
как далеко восток от запада, так удалил Он от нас беззакония наши;
как отец милует сынов, так милует Господь боящихся Его.
Ибо Он знает состав наш, помнит, что мы – персть.
Дни человека – как трава; как цвет полевой, так он цветет.
Пройдет над ним ветер, и нет его, и место его уже не узнает его.
Милость же Господня от века и до века к боящимся Его,
и правда Его на сынах сынов, хранящих завет Его и помнящих заповеди Его, чтобы исполнять их.
Господь на небесах поставил престол Свой, и царство Его всем обладает.
Благословите Господа, [все] Ангелы Его, крепкие силою, исполняющие слово Его, повинуясь гласу слова Его;
благословите Господа, все воинства Его, служители Его, исполняющие волю Его;
благословите Господа, все дела Его, во всех местах владычества Его. Благослови, душа моя, Господа!
[Псалом Давида о сотворении мира.]
1 Благослови, душа моя, Господа, Творца и Промыслителя. Ты сотворил свет, облако, огонь и все стихии; 5 воду и землю, назначил им пределы; 10 произвел источники, растения, животных; 14 создал нужное для питания, всем назначил места обитания. 19 Воды и земли полны жизни и движения 27 и всё живое питается Твоими дарами, поддерживается Твоей силой. 33 Буду воспевать Бога, да не будет беззаконных на земле.
Благослови, душа моя, Господа! Господи, Боже мой! Ты дивно велик, Ты облечен славою и величием;
Ты одеваешься светом, как ризою, простираешь небеса, как шатер;
устрояешь над водами горние чертоги Твои, делаешь облака Твоею колесницею, шествуешь на крыльях ветра.
Ты творишь ангелами Твоими духов, служителями Твоими – огонь пылающий.
Ты поставил землю на твердых основах: не поколеблется она во веки и веки.
Бездною, как одеянием, покрыл Ты ее, на горах стоят воды.
От прещения Твоего бегут они, от гласа грома Твоего быстро уходят;
восходят на горы, нисходят в долины, на место, которое Ты назначил для них.
Ты положил предел, которого не перейдут, и не возвратятся покрыть землю.
Ты послал источники в долины: между горами текут [воды],
поят всех полевых зверей; дикие ослы утоляют жажду свою.
При них обитают птицы небесные, из среды ветвей издают голос.
Ты напояешь горы с высот Твоих, плодами дел Твоих насыщается земля.
Ты произращаешь траву для скота, и зелень на пользу человека, чтобы произвести из земли пищу,
и вино, которое веселит сердце человека, и елей, от которого блистает лице его, и хлеб, который укрепляет сердце человека.
Насыщаются древа Господа, кедры Ливанские, которые Он насадил;
на них гнездятся птицы: ели – жилище аисту,
высокие горы – сернам; каменные утесы – убежище зайцам.
Он сотворил луну для указания времен, солнце знает свой запад.
Ты простираешь тьму и бывает ночь: во время нее бродят все лесные звери;
львы рыкают о добыче и просят у Бога пищу себе.
Восходит солнце, [и] они собираются и ложатся в свои логовища;
выходит человек на дело свое и на работу свою до вечера.
Как многочисленны дела Твои, Господи! Все соделал Ты премудро; земля полна произведений Твоих.
Это – море великое и пространное: там пресмыкающиеся, которым нет числа, животные малые с большими;
там плавают корабли, там этот левиафан, которого Ты сотворил играть в нем.
Все они от Тебя ожидают, чтобы Ты дал им пищу их в свое время.
Даешь им – принимают, отверзаешь руку Твою – насыщаются благом;
скроешь лице Твое – мятутся, отнимешь дух их – умирают и в персть свою возвращаются;
пошлешь дух Твой – созидаются, и Ты обновляешь лице земли.
Да будет Господу слава во веки; да веселится Господь о делах Своих!
Призирает на землю, и она трясется; прикасается к горам, и дымятся.
Буду петь Господу во всю жизнь мою, буду петь Богу моему, доколе есмь.
Да будет благоприятна Ему песнь моя; буду веселиться о Господе.
Да исчезнут грешники с земли, и беззаконных да не будет более. Благослови, душа моя, Господа! Аллилуия!
1 Славьте Господа среди народов и всегда ищите лица Его. 5 Вспоминайте о чудесах, которые Он изливал на семя Авраамово. 8 Он хранит завет, данный Аврааму и всему Израилю. 12 Господь никому не позволял обижать их. 17 Во время голода переселился Иаков в землю Хамову. 24 Бог размножил народ Свой, но египтяне стали теснить его, и Господь послал Моисея. 39 Господь неоднократно совершал чудесные дела для них и вселил их в землю народов, чтобы они «соблюдали уставы Его и хранили законы Его».
Славьте Господа; призывайте имя Его; возвещайте в народах дела Его;
воспойте Ему и пойте Ему; поведайте о всех чудесах Его.
Хвалитесь именем Его святым; да веселится сердце ищущих Господа.
Ищите Господа и силы Его, ищите лица Его всегда.
Воспоминайте чудеса Его, которые сотворил, знамения Его и суды уст Его,
вы, семя Авраамово, рабы Его, сыны Иакова, избранные Его.
Он Господь Бог наш: по всей земле суды Его.
Вечно помнит завет Свой, слово, [которое] заповедал в тысячу родов,
которое завещал Аврааму, и клятву Свою Исааку,
и поставил то Иакову в закон и Израилю в завет вечный,
говоря: «тебе дам землю Ханаанскую в удел наследия вашего».
Когда их было еще мало числом, очень мало, и они были пришельцами в ней
и переходили от народа к народу, из царства к иному племени,
никому не позволял обижать их и возбранял о них царям:
«не прикасайтесь к помазанным Моим, и пророкам Моим не делайте зла».
И призвал голод на землю; всякий стебель хлебный истребил.
Послал пред ними человека: в рабы продан был Иосиф.
Стеснили оковами ноги его; в железо вошла душа его,
доколе исполнилось слово Его: слово Господне испытало его.
Послал царь, и разрешил его владетель народов и освободил его;
поставил его господином над домом своим и правителем над всем владением своим,
чтобы он наставлял вельмож его по своей душе и старейшин его учил мудрости.
Тогда пришел Израиль в Египет, и переселился Иаков в землю Хамову.
И весьма размножил Бог народ Свой и сделал его сильнее врагов его.
Возбудил в сердце их ненависть против народа Его и ухищрение против рабов Его.
Послал Моисея, раба Своего, Аарона, которого избрал.
Они показали между ними слова знамений Его и чудеса [Его] в земле Хамовой.
Послал тьму и сделал мрак, и не воспротивились слову Его.
Преложил воду их в кровь, и уморил рыбу их.
Земля их произвела множество жаб даже в спальне царей их.
Он сказал, и пришли разные насекомые, скнипы во все пределы их.
Вместо дождя послал на них град, палящий огонь на землю их,
и побил виноград их и смоковницы их, и сокрушил дерева в пределах их.
Сказал, и пришла саранча и гусеницы без числа;
и съели всю траву на земле их, и съели плоды на полях их.
И поразил всякого первенца в земле их, начатки всей силы их.
И вывел Израильтян с серебром и золотом, и не было в коленах их болящего.
Обрадовался Египет исшествию их; ибо страх от них напал на него.
Простер облако в покров [им] и огонь, чтобы светить [им] ночью.
Просили, и Он послал перепелов, и хлебом небесным насыщал их.
Разверз камень, и потекли воды, потекли рекою по местам сухим,
ибо вспомнил Он святое слово Свое к Аврааму, рабу Своему,
и вывел народ Свой в радости, избранных Своих в веселии,
и дал им земли народов, и они наследовали труд иноплеменных,
чтобы соблюдали уставы Его и хранили законы Его. Аллилуия!
Испанский Reina-Valera 1995
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
102:1 Oración del que sufre, cuando está angustiado y delante de Jehová derrama su lamento.
102:2 Jehová, escucha mi oración
y llegue a ti mi clamor.
y llegue a ti mi clamor.
102:3 No escondas de mí tu rostro
en el día de mi angustia;
inclina a mí tu oído;
apresúrate a responderme el día que te invoque,
en el día de mi angustia;
inclina a mí tu oído;
apresúrate a responderme el día que te invoque,
102:4 porque mis días se desvanecen como el humo
y mis huesos cual tizón están quemados.
y mis huesos cual tizón están quemados.
102:5 Mi corazón está herido
y seco como la hierba,
por lo cual me olvido de comer mi pan.
y seco como la hierba,
por lo cual me olvido de comer mi pan.
102:6 Por la voz de mi gemido
mis huesos se han pegado a mi carne.
mis huesos se han pegado a mi carne.
102:7 Soy semejante al pelícano del desierto;
soy como el búho de las soledades;
soy como el búho de las soledades;
102:8 Me desvelo y soy
como un pájaro solitario sobre el tejado.
como un pájaro solitario sobre el tejado.
102:9 Cada día me deshonran mis enemigos.
Los que se burlan de mí
ya se han conjurado en mi contra.
Los que se burlan de mí
ya se han conjurado en mi contra.
102:10 Por lo cual yo como ceniza a manera de pan
y mi bebida mezclo con lágrimas,
y mi bebida mezclo con lágrimas,
102:11 a causa de tu enojo y de tu ira,
pues me alzaste y me has arrojado.
pues me alzaste y me has arrojado.
102:12 Mis días son como una sombra que se va
y me he secado como la hierba.
y me he secado como la hierba.
102:13 Mas tú, Jehová, permanecerás para siempre
y tu memoria de generación en generación.
y tu memoria de generación en generación.
102:14 Te levantarás y tendrás misericordia de Sión,
porque es tiempo de tener misericordia de ella,
porque el plazo ha llegado,
porque es tiempo de tener misericordia de ella,
porque el plazo ha llegado,
102:15 porque tus siervos aman sus piedras
y del polvo de ella tienen compasión.
y del polvo de ella tienen compasión.
102:16 Entonces las naciones temerán el nombre de Jehová
y todos los reyes de la tierra tu gloria,
y todos los reyes de la tierra tu gloria,
102:17 por cuanto Jehová habrá edificado a Sión
y en su gloria será visto.
y en su gloria será visto.
102:18 Habrá considerado la oración de los desvalidos
y no habrá desechado el ruego de ellos.
y no habrá desechado el ruego de ellos.
102:19 Se escribirá esto para la generación venidera
y el pueblo que está por nacer alabará a Jah,
y el pueblo que está por nacer alabará a Jah,
102:20 porque miró desde lo alto de su santuario;
miró Jehová desde los cielos a la tierra
miró Jehová desde los cielos a la tierra
102:21 para oír el gemido de los presos,
para soltar a los sentenciados a muerte,
para soltar a los sentenciados a muerte,
102:22 para que se publique en Sión el nombre de Jehová
y su alabanza en Jerusalén,
y su alabanza en Jerusalén,
102:23 cuando los pueblos y los reinos se congreguen
en uno para servir a Jehová.
en uno para servir a Jehová.
102:24 Él debilitó mi fuerza en el camino;
acortó mis días.
acortó mis días.
102:25 Dije: «¡Dios mío,
no me cortes en la mitad de mis días!
¡Por generación y generación son tus años!»
no me cortes en la mitad de mis días!
¡Por generación y generación son tus años!»
102:26 Desde el principio tú fundaste la tierra,
y los cielos son obra de tus manos.
y los cielos son obra de tus manos.
102:27 Ellos perecerán, mas tú permanecerás;
y todos ellos como una vestidura se envejecerán,
como un vestido los mudarás y serán mudados;
y todos ellos como una vestidura se envejecerán,
como un vestido los mudarás y serán mudados;
102:28 pero tú eres el mismo
y tus años no se acabarán.
y tus años no se acabarán.
102:29 Los hijos de tus siervos habitarán seguros
y su descendencia será establecida delante de ti.
y su descendencia será establecida delante de ti.
Salmo de David
103:1 Bendice, alma mía, a Jehová,
y bendiga todo mi ser su santo nombre.
y bendiga todo mi ser su santo nombre.
103:2 Bendice, alma mía, a Jehová,
y no olvides ninguno de sus beneficios.
y no olvides ninguno de sus beneficios.
103:3 Él es quien perdona todas tus maldades,
el que sana todas tus dolencias,
el que sana todas tus dolencias,
103:4 el que rescata del hoyo tu vida,
el que te corona de favores y misericordias,
el que te corona de favores y misericordias,
103:5 el que sacia de bien tu boca
de modo que te rejuvenezcas como el águila.
de modo que te rejuvenezcas como el águila.
103:6 Jehová es el que hace justicia
y derecho a todos los que padecen violencia.
y derecho a todos los que padecen violencia.
103:7 Sus caminos notificó a Moisés,
y a los hijos de Israel sus obras.
y a los hijos de Israel sus obras.
103:8 Misericordioso y clemente es Jehová;
lento para la ira y grande en misericordia.
lento para la ira y grande en misericordia.
103:9 No contenderá para siempre
ni para siempre guardará el enojo.
ni para siempre guardará el enojo.
103:10 No ha hecho con nosotros conforme a nuestras maldades
ni nos ha pagado conforme a nuestros pecados,
ni nos ha pagado conforme a nuestros pecados,
103:11 porque, como la altura de los cielos sobre la tierra,
engrandeció su misericordia sobre los que lo temen.
engrandeció su misericordia sobre los que lo temen.
103:12 Cuanto está lejos el oriente del occidente,
hizo alejar de nosotros nuestras rebeliones.
hizo alejar de nosotros nuestras rebeliones.
103:13 Como el padre se compadece de los hijos,
se compadece Jehová de los que lo temen,
se compadece Jehová de los que lo temen,
103:14 porque él conoce nuestra condición;
se acuerda de que somos polvo.
se acuerda de que somos polvo.
103:15 El hombre, como la hierba son sus días;
florece como la flor del campo,
florece como la flor del campo,
103:16 que pasó el viento por ella, y pereció,
y su lugar ya no la conocerá más.
y su lugar ya no la conocerá más.
103:17 Mas la misericordia de Jehová es desde la eternidad y hasta la eternidad
sobre los que lo temen,
y su justicia sobre los hijos de los hijos,
sobre los que lo temen,
y su justicia sobre los hijos de los hijos,
103:18 sobre los que guardan su pacto
y los que se acuerdan de sus mandamientos
para ponerlos por obra.
y los que se acuerdan de sus mandamientos
para ponerlos por obra.
103:19 Jehová estableció en los cielos su trono
y su reino domina sobre todos.
y su reino domina sobre todos.
103:20 ¡Bendecid a Jehová, vosotros sus ángeles,
poderosos en fortaleza, que ejecutáis su palabra
obedeciendo a la voz de su precepto!
poderosos en fortaleza, que ejecutáis su palabra
obedeciendo a la voz de su precepto!
103:21 ¡Bendecid a Jehová, vosotros todos sus ejércitos,
ministros suyos que hacéis su voluntad!
ministros suyos que hacéis su voluntad!
103:22 ¡Bendecid a Jehová, vosotras todas sus obras,
en todos los lugares de su señorío!¡Bendice, alma mía, a Jehová!
en todos los lugares de su señorío!¡Bendice, alma mía, a Jehová!
104:1 ¡Bendice, alma mía, a Jehová!Jehová, Dios mío, mucho te has engrandecido;
te has vestido de gloria y de magnificencia:
te has vestido de gloria y de magnificencia:
104:2 el que se cubre de luz como de vestidura,
que extiende los cielos como una cortina,
que extiende los cielos como una cortina,
104:3 que establece sus aposentos entre las aguas,
el que pone las nubes por su carroza,
el que anda sobre las alas del viento,
el que pone las nubes por su carroza,
el que anda sobre las alas del viento,
104:4 el que hace a los vientos sus mensajeros
y a las llamas de fuego sus ministros.
y a las llamas de fuego sus ministros.
104:5 Él fundó la tierra sobre sus cimientos;
no será jamás removida.
no será jamás removida.
104:6 Con el abismo, como con vestido, la cubriste;
sobre los montes estaban las aguas.
sobre los montes estaban las aguas.
104:7 A tu reprensión huyeron;
al sonido de tu trueno se apresuraron;
al sonido de tu trueno se apresuraron;
104:8 subieron los montes, descendieron los valles
al lugar que tú les fijaste.
al lugar que tú les fijaste.
104:9 Les pusiste un límite, el cual no traspasarán,
ni volverán a cubrir la tierra.
ni volverán a cubrir la tierra.
104:10 Tú eres el que viertes los manantiales en los arroyos;
van entre los montes,
van entre los montes,
104:11 dan de beber a todas las bestias del campo,
mitigan su sed los asnos monteses.
mitigan su sed los asnos monteses.
104:12 En sus orillas habitan las aves del cielo;
¡cantan entre las ramas!
¡cantan entre las ramas!
104:13 Él riega los montes desde sus aposentos;
del fruto de sus obras se sacia la tierra.
del fruto de sus obras se sacia la tierra.
104:14 Él hace brotar el heno para las bestias
y la hierba para el servicio del hombre,
para sacar el pan de la tierra,
y la hierba para el servicio del hombre,
para sacar el pan de la tierra,
104:15 el vino que alegra el corazón del hombre,
el aceite que hace brillar el rostro
y el pan que sustenta la vida del hombre.
el aceite que hace brillar el rostro
y el pan que sustenta la vida del hombre.
104:16 Se llenan de savia los árboles de Jehová,
los cedros del Líbano que él plantó.
los cedros del Líbano que él plantó.
104:17 Allí anidan las aves;
en las hayas hace su casa la cigüeña.
en las hayas hace su casa la cigüeña.
104:18 Los montes altos son para las cabras monteses;
las peñas, para madrigueras de los conejos.
las peñas, para madrigueras de los conejos.
104:19 Hizo la luna para los tiempos;
el sol conoce su ocaso.
el sol conoce su ocaso.
104:20 Pones las tinieblas, y es de noche;
en ella corretean todas las bestias de la selva.
en ella corretean todas las bestias de la selva.
104:21 Los leoncillos rugen tras la presa
y reclaman de Dios su comida.
y reclaman de Dios su comida.
104:22 Sale el sol, se recogen
y se echan en sus cuevas.
y se echan en sus cuevas.
104:23 Sale el hombre a su labor
y a su labranza hasta la tarde.
y a su labranza hasta la tarde.
104:24 ¡Cuán innumerables son tus obras, Jehová!
Hiciste todas ellas con sabiduría;
¡la tierra está llena de tus beneficios!
Hiciste todas ellas con sabiduría;
¡la tierra está llena de tus beneficios!
104:25 He allí el grande y ancho mar,
en donde se mueven seres innumerables,
seres pequeños y grandes.
en donde se mueven seres innumerables,
seres pequeños y grandes.
104:26 Allí lo surcan las naves;
allí este Leviatán que hiciste para que jugara en él.
allí este Leviatán que hiciste para que jugara en él.
104:27 Todos ellos esperan en ti,
para que les des la comida a su tiempo.
para que les des la comida a su tiempo.
104:28 Tú les das y ellos recogen;
abres tu mano y se sacian de bien.
abres tu mano y se sacian de bien.
104:29 Escondes tu rostro, se turban;
les quitas el hálito, dejan de ser
y vuelven al polvo.
les quitas el hálito, dejan de ser
y vuelven al polvo.
104:30 Envías tu espíritu, son creados
y renuevas la faz de la tierra.
y renuevas la faz de la tierra.
104:31 ¡Sea la gloria de Jehová para siempre!
¡Alégrese Jehová en sus obras!
¡Alégrese Jehová en sus obras!
104:32 Él mira a la tierra y ella tiembla;
toca los montes y humean.
toca los montes y humean.
104:33 A Jehová cantaré en mi vida;
a mi Dios cantaré salmos mientras viva.
a mi Dios cantaré salmos mientras viva.
104:34 Dulce será mi meditación en él;
yo me regocijaré en Jehová.
yo me regocijaré en Jehová.
104:35 ¡Sean consumidos de la tierra los pecadores
y los impíos dejen de ser!¡Bendice, alma mía, a Jehová!
¡Aleluya!
y los impíos dejen de ser!¡Bendice, alma mía, a Jehová!
¡Aleluya!
105:1 ¡Alabad a Jehová, invocad su nombre,
dad a conocer sus obras entre los pueblos!
dad a conocer sus obras entre los pueblos!
105:2 ¡Cantadle, cantadle salmos!
Hablad de todas sus maravillas.
Hablad de todas sus maravillas.
105:3 Gloriaos en su santo nombre;
alégrese el corazón de los que buscan a Jehová.
alégrese el corazón de los que buscan a Jehová.
105:4 ¡Buscad a Jehová y su poder;
buscad siempre su rostro!
buscad siempre su rostro!
105:5 Acordaos de las maravillas que él ha hecho,
de sus prodigios y de los juicios de su boca,
de sus prodigios y de los juicios de su boca,
105:6 vosotros, descendencia de Abraham su siervo,
hijos de Jacob, sus escogidos.
hijos de Jacob, sus escogidos.
105:7 Él es Jehová, nuestro Dios;
en toda la tierra están sus juicios.
en toda la tierra están sus juicios.
105:8 Se acordó para siempre de su pacto;
de la palabra que mandó para mil generaciones,
de la palabra que mandó para mil generaciones,
105:9 la cual concertó con Abraham,
y de su juramento a Isaac.
y de su juramento a Isaac.
105:10 La estableció a Jacob por decreto,
a Israel por pacto sempiterno,
a Israel por pacto sempiterno,
105:11 diciendo: «A ti te daré la tierra de Canaán
como porción de vuestra heredad.»
como porción de vuestra heredad.»
105:12 Cuando ellos eran pocos en número
y forasteros en ella,
y forasteros en ella,
105:13 y andaban de nación en nación,
de un reino a otro pueblo,
de un reino a otro pueblo,
105:14 no consintió que nadie los agraviara,
y por causa de ellos castigó a los reyes.
y por causa de ellos castigó a los reyes.
105:15 «No toquéis —dijo— a mis ungidos,
ni hagáis mal a mis profetas.»
ni hagáis mal a mis profetas.»
105:16 Trajo hambre sobre la tierra
y cortó todo sustento de pan.
y cortó todo sustento de pan.
105:17 Envió a un hombre delante de ellos;
a José, que fue vendido como esclavo.
a José, que fue vendido como esclavo.
105:18 Afligieron sus pies con grillos;
en cárcel fue puesta su persona.
en cárcel fue puesta su persona.
105:19 Hasta la hora en que se cumplió su palabra,
el dicho de Jehová lo probó.
el dicho de Jehová lo probó.
105:20 Envió el rey y lo soltó;
el señor de los pueblos lo dejó ir libre.
el señor de los pueblos lo dejó ir libre.
105:21 Lo puso por señor de su casa,
y por gobernador de todas sus posesiones,
y por gobernador de todas sus posesiones,
105:22 para regir a sus grandes como él quisiera
y enseñar a sus ancianos sabiduría.
y enseñar a sus ancianos sabiduría.
105:23 Después entró Israel en Egipto,
Jacob moró en la tierra de Cam.
Jacob moró en la tierra de Cam.
105:24 Y multiplicó su pueblo en gran manera
y lo hizo más fuerte que sus enemigos.
y lo hizo más fuerte que sus enemigos.
105:25 Cambió el corazón de ellos para que aborrecieran a su pueblo,
para que contra sus siervos pensaran mal.
para que contra sus siervos pensaran mal.
105:26 Envió a su siervo Moisés
y a Aarón, al cual escogió.
y a Aarón, al cual escogió.
105:27 Puso en ellos las palabras de sus señales,
y sus prodigios en la tierra de Cam.
y sus prodigios en la tierra de Cam.
105:28 Envió tinieblas que lo oscurecieron todo;
no fueron rebeldes a su palabra.
no fueron rebeldes a su palabra.
105:29 Volvió sus aguas en sangre
y mató sus peces.
y mató sus peces.
105:30 Su tierra produjo ranas
hasta en las cámaras de sus reyes.
hasta en las cámaras de sus reyes.
105:31 Habló, y vinieron enjambres de moscas
y piojos en todo su territorio.
y piojos en todo su territorio.
105:32 Les dio granizo por lluvia
y llamas de fuego en su tierra.
y llamas de fuego en su tierra.
105:33 Destrozó sus viñas y sus higueras,
y quebró los árboles de su territorio.
y quebró los árboles de su territorio.
105:34 Habló, y vinieron langostas
y pulgón sin número;
y pulgón sin número;
105:35 y se comieron toda la hierba de su país,
devoraron el fruto de su tierra.
devoraron el fruto de su tierra.
105:36 Hirió de muerte a todos los primogénitos en su tierra,
las primicias de toda su fuerza.
las primicias de toda su fuerza.
105:37 Los sacó con plata y oro
y no hubo en sus tribus enfermo.
y no hubo en sus tribus enfermo.
105:38 Egipto se alegró de que salieran
porque su terror había caído sobre ellos.
porque su terror había caído sobre ellos.
105:39 Extendió una nube por cubierta
y fuego para alumbrar la noche.
y fuego para alumbrar la noche.
105:40 Pidieron, e hizo venir codornices;
y los sació con pan del cielo.
y los sació con pan del cielo.
105:41 Abrió la peña y fluyeron aguas;
corrieron por los sequedales como un río,
corrieron por los sequedales como un río,
105:42 porque se acordó de su santa palabra
dada a Abraham su siervo.
dada a Abraham su siervo.
105:43 Sacó a su pueblo con gozo;
con júbilo a sus escogidos.
con júbilo a sus escogidos.
105:44 Les dio las tierras de las naciones
y las labores de los pueblos heredaron,
y las labores de los pueblos heredaron,
105:45 para que guardaran sus estatutos
y cumplieran sus leyes.¡Aleluya!
y cumplieran sus leyes.¡Aleluya!