Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Псалтирь

 
  • Псало́мъ Дави́ду, о мiрстѣ́мъ бытiи́.
  • Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, воз­вели́чил­ся еси́ зѣло́: во исповѣ́данiе и въ велелѣ́поту обле́кл­ся еси́:
  • одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:
  • покрыва́яй вода́ми превы́спрен­няя своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́нiе свое́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:
  • творя́й а́нгелы своя́ ду́хи, и слуги́ своя́ пла́мень о́гнен­ный:
  • основа́яй зе́млю на тве́рди ея́: не преклони́т­ся въ вѣ́къ вѣ́ка.
  • Бе́здна я́ко ри́за одѣя́нiе ея́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:
  • от­ запреще́нiя тво­его́ побѣ́гнутъ, от­ гла́са гро́ма тво­его́ убоя́т­ся.
  • Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто е́же основа́лъ еси́ и́мъ.
  • Предѣ́лъ положи́лъ еси́, его́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́т­ся покры́ти зе́млю.
  • Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.
  • Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспрiи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.
  • На ты́хъ пти́цы небе́сныя при­­вита́ютъ: от­ среды́ ка́менiя дадя́тъ гла́съ.
  • Напая́яй го́ры от­ превы́спрен­нихъ сво­и́хъ: от­ плода́ дѣ́лъ тво­и́хъ насы́тит­ся земля́.
  • Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от­ земли́:
  • и вино́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ еле́емъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.
  • Насы́тят­ся древа́ поль­ска́я, ке́дри Лива́нстiи, и́хже еси́ насади́лъ:
  • та́мо пти́цы вогнѣздя́т­ся, ероді́ево жили́ще предводи́тел­ст­вуетъ и́ми.
  • Го́ры высо́кiя еле́немъ, ка́мень при­­бѣ́жище за́яцемъ.
  • Сотвори́лъ е́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.
  • Положи́лъ еси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́рiе дубра́внiи,
  • ски́мни рыка́ющiи восхи́тити и взыска́ти от­ Бо́га пи́щу себѣ́.
  • Возсiя́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ сво­и́хъ ля́гутъ.
  • Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло свое́ и на дѣ́ланiе свое́ до ве́чера.
  • Я́ко воз­вели́чишася дѣла́ твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростiю сотвори́лъ еси́: испо́лнися земля́ тва́ри тво­ея́.
  • Сiе́ мо́ре вели́кое и простра́н­но­е: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:
  • та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, его́же созда́лъ еси́ руга́тися ему́.
  • Вся́ къ тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.
  • Да́в­шу тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: от­ве́рзшу тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнят­ся бла́гости:
  • от­вра́щшу же тебѣ́ лице́, воз­мяту́т­ся: отъ­и́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ воз­вратя́т­ся:
  • по́слеши Ду́ха тво­его́, и сози́ждут­ся, и обнови́ши лице́ земли́.
  • Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: воз­весели́т­ся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ сво­и́хъ:
  • при­­зира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: при­­каса́яйся гора́мъ, и дымя́т­ся.
  • Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ мо­е́мъ, пою́ Бо́гу мо­ему́, до́ндеже е́смь:
  • да услади́т­ся ему́ бесѣ́да моя́, а́зъ же воз­веселю́ся о Го́сподѣ.
  • Да изче́знутъ грѣ́шницы от­ земли́, и беззако́н­ницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
  • Благослови, душа моя, Господа! Господи, Боже мой! Ты дивно велик, Ты облечен славою и величием;
  • Ты одеваешься светом, как ризою, простираешь небеса, как шатер;
  • устрояешь над водами горние чертоги Твои, делаешь облака Твоею колесницею, шествуешь на крыльях ветра.
  • Ты творишь ангелами Твоими духов, служителями Твоими – огонь пылающий.
  • Ты поставил землю на твердых основах: не поколеблется она во веки и веки.
  • Бездною, как одеянием, покрыл Ты ее, на горах стоят воды.
  • От прещения Твоего бегут они, от гласа грома Твоего быстро уходят;
  • восходят на горы, нисходят в долины, на место, которое Ты назначил для них.
  • Ты положил предел, которого не перейдут, и не возвратятся покрыть землю.
  • Ты послал источники в долины: между горами текут [воды],
  • поят всех полевых зверей; дикие ослы утоляют жажду свою.
  • При них обитают птицы небесные, из среды ветвей издают голос.
  • Ты напояешь горы с высот Твоих, плодами дел Твоих насыщается земля.
  • Ты произращаешь траву для скота, и зелень на пользу человека, чтобы произвести из земли пищу,
  • и вино, которое веселит сердце человека, и елей, от которого блистает лице его, и хлеб, который укрепляет сердце человека.
  • Насыщаются древа Господа, кедры Ливанские, которые Он насадил;
  • на них гнездятся птицы: ели – жилище аисту,
  • высокие горы – сернам; каменные утесы – убежище зайцам.
  • Он сотворил луну для указания времен, солнце знает свой запад.
  • Ты простираешь тьму и бывает ночь: во время нее бродят все лесные звери;
  • львы рыкают о добыче и просят у Бога пищу себе.
  • Восходит солнце, [и] они собираются и ложатся в свои логовища;
  • выходит человек на дело свое и на работу свою до вечера.
  • Как многочисленны дела Твои, Господи! Все соделал Ты премудро; земля полна произведений Твоих.
  • Это – море великое и пространное: там пресмыкающиеся, которым нет числа, животные малые с большими;
  • там плавают корабли, там этот левиафан, которого Ты сотворил играть в нем.
  • Все они от Тебя ожидают, чтобы Ты дал им пищу их в свое время.
  • Даешь им – принимают, отверзаешь руку Твою – насыщаются благом;
  • скроешь лице Твое – мятутся, отнимешь дух их – умирают и в персть свою возвращаются;
  • пошлешь дух Твой – созидаются, и Ты обновляешь лице земли.
  • Да будет Господу слава во веки; да веселится Господь о делах Своих!
  • Призирает на землю, и она трясется; прикасается к горам, и дымятся.
  • Буду петь Господу во всю жизнь мою, буду петь Богу моему, доколе есмь.
  • Да будет благоприятна Ему песнь моя; буду веселиться о Господе.
  • Да исчезнут грешники с земли, и беззаконных да не будет более. Благослови, душа моя, Господа! Аллилуия!
  • 104:1בָּרֲכִי נַפְשִׁי, אֶת־יְהוָה יְהוָה אֱלֹהַי גָּדַלְתָּ מְּאֹד; הוֹד וְהָדָר לָבָשְׁתָּ׃
  • 104:2עֹטֶה־אוֹר כַּשַּׂלְמָה; נוֹטֶה שָׁמַיִם, כַּיְרִיעָה׃
  • 104:3הַמְקָרֶה בַמַּיִם, עֲלִיּוֹתָיו הַשָּׂם־עָבִים רְכוּבוֹ; הַמְהַלֵּךְ, עַל־כַּנְפֵי־רוּחַ׃
  • 104:4עֹשֶׂה מַלְאָכָיו רוּחוֹת; מְשָׁרְתָיו, אֵשׁ לֹהֵט׃
  • 104:5יָסַד־אֶרֶץ עַל־מְכוֹנֶיהָ; בַּל־תִּמּוֹט, עוֹלָם וָעֶד׃
  • 104:6תְּהוֹם כַּלְּבוּשׁ כִּסִּיתוֹ; עַל־הָרִים, יַעַמְדוּ־מָיִם׃
  • 104:7מִן־גַּעֲרָתְךָ יְנוּסוּן; מִן־קוֹל רַעַמְךָ, יֵחָפֵזוּן׃
  • 104:8יַעֲלוּ הָרִים יֵרְדוּ בְקָעוֹת; אֶל־מְקוֹם, זֶה יָסַדְתָּ לָהֶם׃
  • 104:9גְּבוּל־שַׂמְתָּ בַּל־יַעֲבֹרוּן; בַּל־יְשׁוּבוּן, לְכַסּוֹת הָאָרֶץ׃
  • 104:10הַמְשַׁלֵּחַ מַעְיָנִים בַּנְּחָלִים; בֵּין הָרִים, יְהַלֵּכוּן׃
  • 104:11יַשְׁקוּ כָּל־חַיְתוֹ שָׂדָי; יִשְׁבְּרוּ פְרָאִים צְמָאָם׃
  • 104:12עֲלֵיהֶם עוֹף־הַשָּׁמַיִם יִשְׁכּוֹן; מִבֵּין עֳפָאיִם, יִתְּנוּ־קוֹל׃
  • 104:13מַשְׁקֶה הָרִים מֵעֲלִיּוֹתָיו; מִפְּרִי מַעֲשֶׂיךָ, תִּשְׂבַּע הָאָרֶץ׃
  • 104:14מַצְמִיחַ חָצִיר לַבְּהֵמָה, וְעֵשֶׂב לַעֲבֹדַת הָאָדָם; לְהוֹצִיא לֶחֶם, מִן־הָאָרֶץ׃
  • 104:15וְיַיִן יְשַׂמַּח לְבַב־אֱנוֹשׁ, לְהַצְהִיל פָּנִים מִשָּׁמֶן; וְלֶחֶם, לְבַב־אֱנוֹשׁ יִסְעָד׃
  • 104:16יִשְׂבְּעוּ עֲצֵי יְהוָה; אַרְזֵי לְבָנוֹן, אֲשֶׁר נָטָע׃
  • 104:17אֲשֶׁר־שָׁם צִפֳּרִים יְקַנֵּנוּ; חֲסִידָה, בְּרוֹשִׁים בֵּיתָהּ׃
  • 104:18הָרִים הַגְּבֹהִים לַיְּעֵלִים; סְלָעִים, מַחְסֶה לַשְׁפַנִּים׃
  • 104:19עָשָׂה יָרֵחַ לְמוֹעֲדִים; שֶׁמֶשׁ, יָדַע מְבוֹאוֹ׃
  • 104:20תָּשֶׁת־חֹשֶׁךְ וִיהִי לָיְלָה; בּוֹ־תִרְמֹשׂ, כָּל־חַיְתוֹ־יָעַר׃
  • 104:21הַכְּפִירִים שֹׁאֲגִים לַטָּרֶף; וּלְבַקֵּשׁ מֵאֵל אָכְלָם׃
  • 104:22תִּזְרַח הַשֶּׁמֶשׁ יֵאָסֵפוּן; וְאֶל־מְעוֹנֹתָם, יִרְבָּצוּן׃
  • 104:23יֵצֵא אָדָם לְפָעֳלוֹ; וְלַעֲבֹדָתוֹ עֲדֵי־עָרֶב׃
  • 104:24מָה־רַבּוּ מַעֲשֶׂיךָ יְהוָה, כֻּלָּם בְּחָכְמָה עָשִׂיתָ; מָלְאָה הָאָרֶץ, קִנְיָנֶךָ׃
  • 104:25זֶה הַיָּם גָּדוֹל וּרְחַב יָדָיִם שָׁם־רֶמֶשׂ וְאֵין מִסְפָּר; חַיּוֹת קְטַנּוֹת, עִם־גְּדֹלוֹת׃
  • 104:26שָׁם אֳנִיּוֹת יְהַלֵּכוּן; לִוְיָתָן, זֶה־יָצַרְתָּ לְשַׂחֶק־בּוֹ׃
  • 104:27כֻּלָּם אֵלֶיךָ יְשַׂבֵּרוּן; לָתֵת אָכְלָם בְּעִתּוֹ׃
  • 104:28תִּתֵּן לָהֶם יִלְקֹטוּן; תִּפְתַּח יָדְךָ, יִשְׂבְּעוּן טוֹב׃
  • 104:29תַּסְתִּיר פָּנֶיךָ יִבָּהֵלוּן תֹּסֵף רוּחָם יִגְוָעוּן; וְאֶל־עֲפָרָם יְשׁוּבוּן׃
  • 104:30תְּשַׁלַּח רוּחֲךָ יִבָּרֵאוּן; וּתְחַדֵּשׁ, פְּנֵי אֲדָמָה׃
  • 104:31יְהִי כְבוֹד יְהוָה לְעוֹלָם; יִשְׂמַח יְהוָה בְּמַעֲשָׂיו׃
  • 104:32הַמַּבִּיט לָאָרֶץ וַתִּרְעָד; יִגַּע בֶּהָרִים וְיֶעֱשָׁנוּ׃
  • 104:33אָשִׁירָה לַיהוָה בְּחַיָּי; אֲזַמְּרָה לֵאלֹהַי בְּעוֹדִי׃
  • 104:34יֶעֱרַב עָלָיו שִׂיחִי; אָנֹכִי, אֶשְׂמַח בַּיהוָה׃
  • 104:35יִתַּמּוּ חַטָּאִים מִן־הָאָרֶץ וּרְשָׁעִים עוֹד אֵינָם, בָּרֲכִי נַפְשִׁי אֶת־יְהוָה, הַלְלוּ־יָהּ׃
  • 104:1 我 的 心 哪 , 你 要 称 颂 耶 和 华 。 耶 和 华 我 的 神 阿 , 你 为 至 大 。 你 以 尊 荣 威 严 为 衣 服 。
  • 104:2 披 上 亮 光 , 如 披 外 袍 , 铺 张 穹 苍 , 如 铺 幔 子 。
  • 104:3 在 水 中 立 楼 阁 的 楝 梁 , 用 云 彩 为 车 辇 , 藉 着 风 的 翅 膀 而 行 。
  • 104:4 以 风 为 使 者 , 以 火 焰 为 仆 役 。
  • 104:5 将 地 立 在 根 基 上 , 使 地 永 不 动 摇 。
  • 104:6 你 用 深 水 遮 盖 地 面 , 犹 如 衣 裳 。 诸 水 高 过 山 岭 。
  • 104:7 你 的 斥 责 一 发 , 水 便 奔 逃 。 你 的 雷 声 一 发 , 水 便 奔 流 。
  • 104:8 ( 诸 山 升 上 , 诸 谷 沉 下 ( 或 作 随 山 上 翻 , 随 谷 下 流 ) , 归 你 为 它 所 安 定 之 地
  • 104:9 你 定 了 界 限 , 使 水 不 能 过 去 , 不 再 转 回 遮 盖 地 面 。
  • 104:10 耶 和 华 使 泉 源 涌 在 山 谷 , 流 在 山 间 。
  • 104:11 使 野 地 的 走 兽 有 水 喝 , 野 驴 得 解 其 渴 。
  • 104:12 天 上 的 飞 鸟 在 水 旁 住 宿 , 在 树 枝 上 啼 叫 。
  • 104:13 他 从 楼 阁 中 浇 灌 山 岭 。 因 他 作 为 的 功 效 , 地 就 丰 足 。
  • 104:14 他 使 草 生 长 , 给 六 畜 吃 。 使 菜 蔬 发 长 , 供 给 人 用 。 使 人 从 地 里 能 得 食 物 。
  • 104:15 又 得 酒 能 悦 人 心 , 得 油 能 润 人 面 , 得 粮 能 养 人 心 。
  • 104:16 佳 美 的 树 木 , 就 是 利 巴 嫩 蹬 香 柏 树 , 是 耶 和 华 所 栽 种 的 , 都 满 了 汁 浆 。
  • 104:17 雀 鸟 在 其 上 搭 窝 。 至 于 鹤 , 松 树 是 它 的 房 屋 。
  • 104:18 高 山 为 野 山 羊 的 住 所 。 岩 石 为 沙 番 的 藏 处 。
  • 104:19 你 安 置 月 亮 为 定 节 令 。 日 头 自 知 沉 落 。
  • 104:20 你 造 黑 暗 为 夜 , 林 中 的 百 兽 就 都 爬 出 来 。
  • 104:21 少 壮 狮 子 吼 叫 , 要 抓 食 , 向 神 寻 求 食 物 。
  • 104:22 日 头 一 出 , 兽 便 躲 避 , 卧 在 洞 里 。
  • 104:23 人 出 去 做 工 , 劳 碌 直 到 晚 上 。
  • 104:24 耶 和 华 阿 , 你 所 造 的 何 其 多 , 都 是 你 用 智 慧 造 成 的 。 遍 地 满 了 你 的 丰 富 。
  • 104:25 那 里 有 海 , 又 大 又 广 。 其 中 有 无 数 的 动 物 。 大 小 活 物 都 有 。
  • 104:26 那 里 有 船 行 走 。 有 你 所 造 的 鳄 鱼 游 泳 在 其 中 。
  • 104:27 这 都 仰 望 你 按 时 给 它 食 物 。
  • 104:28 你 给 它 们 , 它 们 便 拾 起 来 ; 你 张 手 , 它 们 饱 得 美 食 。
  • 104:29 你 掩 面 , 它 们 便 惊 惶 。 你 收 回 它 们 的 气 , 它 们 就 死 亡 , 归 于 尘 土 。
  • 104:30 你 发 出 你 的 灵 , 它 们 便 受 造 。 你 使 地 面 更 换 为 新 。
  • 104:31 愿 耶 和 华 的 荣 耀 存 到 永 远 。 愿 耶 和 华 喜 悦 自 己 所 造 的 。
  • 104:32 他 看 地 , 地 便 震 动 。 他 摸 山 , 山 就 冒 烟 。
  • 104:33 我 要 一 生 向 耶 和 华 唱 诗 。 我 还 活 的 时 候 , 要 向 我 神 歌 颂 。
  • 104:34 愿 他 以 我 的 默 念 为 甘 甜 。 我 要 因 耶 和 华 欢 喜 。
  • 104:35 愿 罪 人 从 世 上 消 灭 。 愿 恶 人 归 于 无 有 。 我 的 心 哪 , 要 称 颂 耶 和 华 。 你 们 要 赞 美 耶 和 华 。 ( 原 文 作 哈 利 路 亚 下 同 )
  • Эй ҷонам, Парвардигорро муборак бихон. Парвардигоро, Худои ман! Бениҳоят бузург ҳастӣ; шукӯҳ ва ҷалол пероҳани Туст.
  • Нурро мисли ҷомае ридое дар бар мекунӣ, осмонро мисли саропардае паҳн менамоӣ.
  • Болохонаҳои Худро бар обҳо месозӣ, абрҳоро аробаи Худ мегардонӣ, ки он бар болҳои бод ҳаракат мекунад.
  • Фариштагони Худро бодҳо мегардонӣ ба бодҳо табдил медиҳӣ, хизматгорони Худро ба оташи сӯзон.
  • Заминро бар асосҳояш барпо кардаӣ, ҷовидона фурӯ нахоҳад ғалтид.
  • Бо обҳои азим мисли либосе онро пӯшондаӣ; бар кӯҳҳо обҳо меистанд.
  • Аз сарзаниши Ту мегурезанд, аз овози тундари Ту ба зудӣ қафо мегарданд.
  • Кӯҳҳо боло мераванд, водиҳо поён мефуроянд, ба ҷойе ки барояшон бунёд кардаӣ.
  • Ҳадде гузоштаӣ, то ки аз он нагузаранд ва баргашта, заминро напӯшонанд.
  • Чашмаҳоро ба водиҳо равона кардаӣ: дар миёни кӯҳҳо ҷорӣ мешаванд,
  • Ҳамаи ҳайвонҳои саҳроро об медиҳанд; гӯрхарон ташнагии худро мешикананд.
  • Бар онҳо мурғони ҳаво сокин мешаванд, аз миёни шохаҳо овоз медиҳанд.
  • Кӯҳҳоро аз болохонаҳои Худ сероб мегардонӣ; аз самараи корҳои Ту замин сер мешавад.
  • Алафро барои чорпо мерӯёнӣ, ва сабзаро барои хизмати одамизод, то ки аз замин нон ҳосил кунад,
  • Ва май, ки дили инсонро шод мегардонад, ва равған, ки рухсори ӯ аз он медурахшад, ва нон, ки дили инсонро қувват мебахшад.
  • Дарахтони Парвардигор шодоб мешаванд, яъне арзҳои Лубнон, ки Ӯ шинондааст,
  • Ки бар онҳо мурғон лона месозанд: сарвҳо хонаи лаклак аст;
  • Кӯҳҳои баланд барои бузҳои кӯҳӣ мебошанд; сахраҳо паноҳгоҳ ҳастанд барои заргӯшҳо.
  • Моҳро барои муҳлатҳо офаридааст; офтоб нишастани худро медонад.
  • Торикиро паҳн мекунӣ, ва шаб фаро мерасад; дар он ҳамаи ҳайвонҳои ҷангал ҳаракат мекунанд;
  • Шерони ҷавон барои нахчир наъра мезананд ва хӯроки худро аз Худо металабанд.
  • Чун офтоб барояд, ҷамъ мешаванд ва дар лонаҳои худ мехобанд.
  • Одамизод барои фаъолияти худ берун меояд ва то бегоҳӣ бо кори худ машғул мешавад.
  • Чӣ бисёранд корҳои Ту, эй Парвардигор! Ҳамаро аз рӯи ҳикмат ба вуҷуд овардаӣ; замин аз офаридаҳои Ту пур аст.
  • Инак баҳри бузург ва паҳновар: дар он ҷо хазандагон беҳисобанд шумор надоранд, ҷонварҳои хурд ва калон.
  • Дар он ҷо киштиҳо мегарданд; ин аждар низ, ки офаридаӣ, то ки бо он бозӣ кунӣ.
  • Ҳамаашон аз Ту умед доранд чашми интизор доранд, то ки ризқи онҳоро дар вақташ бирасонӣ.
  • Он чи ба онҳо медиҳӣ, ҷамъ карда мегиранд; дасти Худро мекушоӣ, аз нозу неъмат сер мешаванд.
  • Рӯи Худро пинҳон мекунӣ, ошуфта мешаванд; рӯҳи онҳоро кашида мегирӣ, мемиранд ва ба хоки худ бармегарданд.
  • Рӯҳи Худро мефиристӣ, ба вуҷуд меоянд, ва рӯи заминро нав мегардонӣ.
  • Ҷалоли Парвардигор ҷовидонист; Парвардигор аз корҳои Худ шод хоҳад буд.
  • Ба замин назар меандозад, он ба ларза меояд; ба кӯҳҳо даст мерасонад, онҳо дуд мекунанд.
  • Тамоми умри худ барои Парвардигор суруд хоҳам хонд; то даме ки вуҷуд дорам, Худои худро хоҳам сароид.
  • Бигзор гуфтори ман ба Ӯ хуш ояд; ман дар Парвардигор шод хоҳам буд.
  • Бигзор хатокорон аз рӯи замин нест шаванд, ва бадкорон дигар боқӣ намонанд. Эй ҷонам, Парвардигорро муборак бихон! Ҳалелуёҳ!