Скрыть
104:0
104:4
104:5
104:6
104:7
104:11
104:12
104:19
104:22
104:35
104:44
104:45
Английский (NKJV)
Oh, give thanks to the LORD! Call upon His name; Make known His deeds among the peoples!
Sing to Him, sing psalms to Him; Talk of all His wondrous works!
Glory in His holy name; Let the hearts of those rejoice who seek the LORD!
Seek the LORD and His strength; Seek His face evermore!
Remember His marvelous works which He has done, His wonders, and the judgments of His mouth,
O seed of Abraham His servant, You children of Jacob, His chosen ones!
He is the LORD our God; His judgments are in all the earth.
He remembers His covenant forever, The word which He commanded, for a thousand generations,
The covenant which He made with Abraham, And His oath to Isaac,
And confirmed it to Jacob for a statute, To Israel as an everlasting covenant,
Saying, «To you I will give the land of Canaan As the allotment of your inheritance,»
When they were few in number, Indeed very few, and strangers in it.
When they went from one nation to another, From one kingdom to another people,
He permitted no one to do them wrong; Yes, He rebuked kings for their sakes,
Saying, «Do not touch My anointed ones, And do My prophets no harm.»
Moreover He called for a famine in the land; He destroyed all the provision of bread.
He sent a man before them-- Joseph--who was sold as a slave.
They hurt his feet with fetters, He was laid in irons.
Until the time that his word came to pass, The word of the LORD tested him.
The king sent and released him, The ruler of the people let him go free.
He made him lord of his house, And ruler of all his possessions,
To bind his princes at his pleasure, And teach his elders wisdom.
Israel also came into Egypt, And Jacob dwelt in the land of Ham.
He increased His people greatly, And made them stronger than their enemies.
He turned their heart to hate His people, To deal craftily with His servants.
He sent Moses His servant, And Aaron whom He had chosen.
They performed His signs among them, And wonders in the land of Ham.
He sent darkness, and made it dark; And they did not rebel against His word.
He turned their waters into blood, And killed their fish.
Their land abounded with frogs, Even in the chambers of their kings.
He spoke, and there came swarms of flies, And lice in all their territory.
He gave them hail for rain, And flaming fire in their land.
He struck their vines also, and their fig trees, And splintered the trees of their territory.
He spoke, and locusts came, Young locusts without number,
And ate up all the vegetation in their land, And devoured the fruit of their ground.
He also destroyed all the firstborn in their land, The first of all their strength.
He also brought them out with silver and gold, And there was none feeble among His tribes.
Egypt was glad when they departed, For the fear of them had fallen upon them.
He spread a cloud for a covering, And fire to give light in the night.
The people asked, and He brought quail, And satisfied them with the bread of heaven.
He opened the rock, and water gushed out; It ran in the dry places like a river.
For He remembered His holy promise, And Abraham His servant.
He brought out His people with joy, His chosen ones with gladness.
He gave them the lands of the Gentiles, And they inherited the labor of the nations,
That they might observe His statutes And keep His laws. Praise the LORD!
Церковнославянский (рус)
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви и при­­зыва́йте и́мя Его́, воз­вѣсти́те во язы́цѣхъ дѣла́ Его́:
воспо́йте Ему́ и по́йте Ему́, повѣ́дите вся́ чудеса́ Его́.
Хвали́теся о и́мени святѣ́мъ Его́: да воз­весели́т­ся се́рдце и́щущихъ Го́спода:
взыщи́те Го́спода и утверди́теся, взыщи́те лица́ Его́ вы́ну.
Помяни́те чудеса́ Его́, я́же сотвори́, чудеса́ Его́ и судьбы́ у́стъ Его́,
сѣ́мя Авраа́мле раби́ Его́, сы́нове Иа́ковли избра́н­нiи Его́.
То́й Госпо́дь Бо́гъ на́шъ: по все́й земли́ судьбы́ Его́.
Помяну́ въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й, сло́во, е́же заповѣ́да въ ты́сящы родо́въ,
е́же завѣща́ Авраа́му, и кля́тву Свою́ Исаа́ку:
и поста́ви ю́ Иа́кову въ повелѣ́нiе и Изра́илю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ,
глаго́ля: тебѣ́ да́мъ зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нiя ва́­шего.
Внегда́ бы́ти и́мъ ма́лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и при­­ше́лцемъ въ не́й,
и преидо́ша от­ язы́ка въ язы́къ и от­ ца́р­ст­вiя въ лю́ди и́ны:
не оста́ви человѣ́ка оби́дѣти и́хъ и обличи́ о ни́хъ цари́:
не при­­каса́йтеся пома́зан­нымъ Мо­и́мъ, и во проро́цѣхъ Мо­и́хъ не лука́внуйте.
И при­­зва́ гла́дъ на зе́млю: вся́ко утвержде́нiе хлѣ́бное сотры́.
Посла́ предъ ни́ми человѣ́ка: въ раба́ про́данъ бы́сть Ио́сифъ.
Смири́ша во око́вахъ но́зѣ его́, желѣ́зо про́йде душа́ его́,
до́ндеже прiи́де сло́во Его́: сло́во Госпо́дне разжже́ его́.
Посла́ ца́рь и разрѣши́ его́: кня́зь люді́й, и оста́ви {от­пусти́} его́.
Поста́ви его́ господи́на до́му сво­ему́ и кня́зя всему́ стяжа́нiю сво­ему́,
наказа́ти кня́зи его́ я́ко себе́ и ста́рцы его́ умудри́ти.
И вни́де Изра́иль во Еги́петъ, и Иа́ковъ при­­ше́л­ст­вова въ зе́млю Ха́мову.
И воз­расти́ лю́ди Своя́ зѣло́ и укрѣпи́ я́ па́че враго́въ и́хъ.
Преврати́ се́рдце и́хъ воз­ненави́дѣти лю́ди Его́, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ Его́.
Посла́ Моисе́а раба́ Сво­его́, Ааро́на, его́же избра́ Себѣ́:
положи́ въ ни́хъ словеса́ зна́менiй Сво­и́хъ и чуде́съ Сво­и́хъ въ земли́ Ха́мовѣ.
Посла́ тму́ и помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Его́.
Преложи́ во́ды и́хъ въ кро́вь и измори́ ры́бы и́хъ.
Воскипѣ́ земля́ и́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пе́сiя му́хи и скни́пы во вся́ предѣ́лы и́хъ.
Положи́ дожди́ и́хъ гра́ды, о́гнь попаля́ющь въ земли́ и́хъ:
и порази́ виногра́ды и́хъ и смо́квы и́хъ, и сотры́ вся́кое дре́во предѣ́лъ и́хъ.
Рече́, и прiидо́ша пру́зи и гу́сеницы, и́мже не бѣ́ числа́,
и снѣдо́ша вся́ку траву́ въ земли́ и́хъ, и поядо́ша вся́къ пло́дъ земли́ и́хъ.
И порази́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ и́хъ, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ:
и изведе́ я́ съ сребро́мъ и зла́томъ: и не бѣ́ въ колѣ́нѣхъ и́хъ боля́й.
Возвесели́ся Еги́петъ во исхожде́нiи и́хъ: я́ко нападе́ стра́хъ и́хъ на ня́.
Распростре́ о́блакъ въ покро́въ и́мъ, и о́гнь, е́же просвѣти́ти и́мъ но́щiю.
Проси́ша, и прiидо́ша кра́стели, и хлѣ́ба небе́снаго насы́ти я́:
разве́рзе ка́мень, и потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки:
я́ко помяну́ сло́во свято́е Свое́, е́же ко Авраа́му рабу́ Сво­ему́.
И изведе́ лю́ди Своя́ въ ра́дости и избра́н­ныя Своя́ въ весе́лiи.
И даде́ и́мъ страны́ язы́къ, и труды́ люді́й наслѣ́доваша:
я́ко да сохраня́тъ оправда́нiя Его́ и зако́на Его́ взы́щутъ.
Украинский (Огієнко)
105:1 Дякуйте Господу, кличте ім́я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
105:2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
105:3 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
105:4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
105:5 Пам́ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,
105:6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!
105:7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
105:8 Він пам́ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
105:9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.
105:10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,
105:11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!
105:12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
105:13 і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
105:14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:
105:15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!
105:16 і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.
105:17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.
105:18 Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,
105:19 аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.
105:20 Цар послав і його розв́язав, володар народів і його був звільнив.
105:21 Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,
105:22 щоб в́язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.
105:23 і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.
105:24 А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.
105:25 Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.
105:26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
105:27 вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.
105:28 Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.
105:29 Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.
105:30 Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.
105:31 Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.
105:32 Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.
105:33 і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.
105:34 Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,
105:35 усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з́їла.
105:36 і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
105:37 і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.
105:38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.
105:39 Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.
105:40 Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.
105:41 Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,
105:42 бо Він пам́ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
105:43 і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,
105:44 і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,
105:45 щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли!
Алілуя!
Парвардигорро ҳамд гӯед, номи Ӯро бихонед; корномаҳои Ӯро дар байни қавмҳо шӯҳрат диҳед.
Барои Ӯ суруд хонед, Ӯро бисароед; аз ҳамаи корҳои аҷоиби Ӯ сухан ронед.
Ба номи поки Ӯ фахр кунед; бигзор дили толибони Парвардигор шод бошад.
Парвардигор ва қуввати Ӯро ҷӯё шавед; рӯи Ӯро ҳамеша биҷӯед толиб бошед.
Корҳои аҷоиберо, ки Ӯ кардааст, ба ёд оваред: мӯъҷизоти Ӯро, ва довариҳои даҳони Ӯро,
Эй зурёти бандаи Ӯ Иброҳим, эй банӣ Яъқуб, ки баргузидагони Ӯ ҳастед.
Ӯ Парвардигор Худои мост; довариҳои Ӯ дар тамоми замин ҳастанд.
Паймони Худро ҷовидона дар хотир дорад, ва суханеро, ки ба ҳазор насл фармудааст,
Он паймонеро, ки бо Иброҳим бастааст, ва қасамеро, ки барои Исҳоқ ёд кардааст,
Ва онро барои Яъқуб ба ҳукми қонун даровардааст, ва барои Исроил ба ҳукми паймони ҷовидона,
Яъне гуфтааст: «Замини Канъонро ба ту хоҳам дод, то ки ҳиссаи мероси шумо шавад»;
Дар сурате ки онҳо ҳанӯз одамони башумор буданд; хеле кам ва ғариб дар он ҷо буданд;
Ва аз халқе сӯи халқе овора шуда мегаштанд, аз мамлакате сӯи қавми дигаре.
Нагузошт, ки касе онҳоро озор диҳад; ва подшоҳонро аз барои онҳо ҷазо дод:
«Ба масеҳони Ман даст нарасонед, ва ба анбиёи Ман бадӣ накунед».
Ва гуруснагиро бар замин бихонд; ҳамаи манбаъҳои нонро нобуд кард.
Пеш аз онҳо мардеро фиристод: Юсуф ба ғуломӣ фурӯхта шуд.
Пойҳои ӯро бо завлона азоб доданд; оҳан ба бадани ӯ даромад бар ҷонаш омад,
То даме ки сухани ӯ ба амал омад: Сухани Парвардигор ӯро покиза кард.
Подшоҳ кас фиристод ва бандҳои ӯро кушод; ва ҳукмфармои қавмҳо ӯро озод кард.
Ӯро бар хонаи худ хоҷа таъин кард, ва ҳукмфармо бар тамоми мулки худ,
То ки мирони ӯро ба иродаи худ банд кунад бо хости худ бибандад, ва пирони ӯро ҳикмат омӯзад.
Ва Исроил ба Миср омад, ва Яъқуб дар замини Ҳом зиндагӣ кард ғурбатро ихтиёр кард.
Ва қавми Худро хеле бағоят борвар кард, ва онҳоро аз бадхоҳонашон пурзӯртар гардонд.
Дили онҳоро дигаргун кард, то ки бар қавми Ӯ кина варзанд, ва бар зидди бандагони Ӯ найрангҳо созанд.
Бандаи Худ Мусоро фиристод; Ҳорунро низ, ки баргузида буд.
Суханони таъкиди Ӯро бо аломатҳо ба онҳо пешниҳод карданд, ва мӯъҷизотро дар замини Ҳом.
Торикиро фиристод, ва торик шуд; ва ба сухани Ӯ муқобилат накарданд.
Обҳои онҳоро ба хун табдил дод, ва моҳиёни онҳоро бимиронд.
Замини онҳо аз ғукҳо пур шуд; хонаҳои подшоҳонашон низ.
Гуфт, ва магасҳо пайдо шуданд, шабушҳо пашшаҳо низ дар тамоми ҳудуди онҳо.
Ба ҷои борон бар онҳо жола боронид, ва оташи сӯзон бар замини онҳо.
Токҳо ва анҷирҳои онҳоро зад, ва дарахтҳоро дар ҳудуди онҳо шикаст.
Гуфт, ва малах пайдо шуд, ва кирм, ки шумор надошт.
Ва тамоми сабзаро дар замини онҳо хӯрданд, ва самараи саҳроҳои онҳоро хӯрданд.
Ва ҳар нахустзодаро дар замини онҳо зарба зад, ибтидои тамоми қуввати онҳоро.
Ва онҳоро бо тилло ва нуқра берун овард, ва дар сибтҳои Ӯ бемаҷоле беқуввате набуд.
Миср аз баромада рафтани онҳо шод шуд, зеро ки тарсашон онҳоро фаро гирифта буд.
Абре барои сояандозӣ паҳн кард, ва оташе барои он ки шабона рӯшноӣ диҳад.
Талаб карданд, ва бедонаҳоро фиристод, ва аз нони осмон онҳоро сер кард.
Кӯҳпораро шикоф кард, ва об ҷорӣ шуд, дар ҷойҳои хушк мисли дарё равон шуд.
Зеро ки сухани поки Худро ба ёд овард, ва бандаи Худ Иброҳимро.
Ва қавми Худро бо шодӣ берун овард, ва баргузидагони Худро бо сурудхонӣ садои шодӣ.
Ва заминҳои халқҳоро ба онҳо дод, ва меҳнати қабилаҳоро мерос гирифтанд,
То ки қоидаҳои Ӯро нигоҳ доранд, ва дастури шариати Ӯро риоя кунанд. Ҳалелуёҳ!

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible