Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 105

Псалом 105

Толкования
Толкования главы
105:0
105:1
см.:Пс.117:1;
105:2
см.:Сир.43:34;
105:3
см.:Пс.36:37;
105:4
см.:Неем.5:19;
105:5
см.:Пс.2:8;
105:6
см.:Дан.9:5;
105:7
см.:Исх.14:11;
105:8
105:9
см.:Исх.14:21;Пс.77:13;
105:10
см.:Лк.1:71;
105:11
см.:Исх.14:28;
105:12
105:13
см.:Иер.2:32;
105:14
см.:Чис.11:33;
105:15
см.:Иак.4:3;
105:16
см.:Чис.16:2;
105:17
см.:Чис.16:31;Втор.11:6;
105:18
105:19
см.:Исх.32:4;
105:20
см.:Рим.1:23;
105:21
105:22
105:23
см.:Исх.32:11;
105:24
см.:Чис.14:2;
105:25
см.:Втор.1:27;
105:26
см.:Чис.14:29;
105:27
105:28
см.:Чис.25:3;
105:29
105:30
см.:Чис.25:7;
105:31
см.:Чис.25:13;
105:32
см.:Чис.20:3;
105:33
105:34
см.:Втор.7:2;
105:35
см.:Ос.7:8;
105:36
см.:Исх.23:33;Втор.7:16;
105:37
см.:Лев.18:21;Втор.12:31;4Цар.21:6;
105:38
105:39
105:40
см.:Суд.2:14;Суд.3:8;
105:41
105:42
105:43
105:44
105:45
см.:Втор.30:1-3;
105:46
105:47
см.:1Пар.16:35;Ис.11:12;
105:48
см.:1Пар.16:36;Пс.40:14;Пс.71:18;
Церковнославянский (рус)
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Кто́ воз­глаго́летъ си́лы Госпо́дни, слы́шаны сотвори́тъ вся́ хвалы́ Его́?
Блаже́ни храня́щiи су́дъ и творя́щiи пра́вду во вся́кое вре́мя.
Помяни́ на́съ, Го́споди, во благоволе́нiи люді́й Тво­и́хъ, посѣти́ на́съ спасе́нiемъ Тво­и́мъ,
ви́дѣти во бла́гости избра́н­ныя Твоя́, воз­весели́тися въ весе́лiи язы́ка Тво­его́, хвали́тися съ достоя́нiемъ Тво­и́мъ.
Согрѣши́хомъ со отцы́ на́шими, беззако́н­новахомъ, непра́вдовахомъ:
отцы́ на́ши во Еги́птѣ не разумѣ́ша чуде́съ Тво­и́хъ, ни помяну́ша мно́же­ст­ва ми́лости Тво­ея́: и преогорчи́ша восходя́ще въ Чермно́е мо́ре.
И спасе́ и́хъ и́мене Сво­его́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́:
и запрети́ Чермно́му мо́рю, и изся́че: и наста́ви {преведе́} я́ въ бе́зднѣ я́ко въ пусты́ни.
И спасе́ я́ изъ руки́ ненави́дящихъ и изба́ви я́ изъ руки́ враго́въ.
Покры́ вода́ стужа́ющыя и́мъ: ни еди́нъ от­ ни́хъ избы́сть.
И вѣ́роваша словеси́ Его́ и воспѣ́ша хвалу́ Его́.
Ускори́ша, забы́ша дѣла́ Его́, не стерпѣ́ша совѣ́та Его́:
и похотѣ́ша жела́нiю въ пусты́ни и искуси́ша Бо́га въ безво́днѣй.
И даде́ и́мъ проше́нiе и́хъ, посла́ сы́тость въ ду́шы и́хъ.
И прогнѣ́ваша Моисе́а въ стану́, Ааро́на свята́го Госпо́дня.
Отве́рзеся земля́ и пожре́ Даѳа́на и покры́ на со́нмищи Авиро́на:
и разжже́ся о́гнь въ со́нмѣ и́хъ, пла́мень попали́ грѣ́шники.
И сотвори́ша телца́ въ Хори́вѣ и поклони́шася истука́н­ному:
и измѣни́ша сла́ву Его́ въ подо́бiе телца́ яду́щаго траву́.
И забы́ша Бо́га спаса́ющаго и́хъ, сотво́ршаго ве́лiя во Еги́птѣ,
чудеса́ въ земли́ Ха́мовѣ, стра́шная въ мо́ри Чермнѣ́мъ.
И рече́ потреби́ти и́хъ, а́ще не бы́ Моисе́й избра́н­ный Его́ ста́лъ въ сокруше́нiи предъ Ни́мъ, воз­врати́ти я́рость Его́, да не погуби́тъ и́хъ.
И уничижи́ша зе́млю жела́н­ную, не я́ша вѣ́ры словеси́ Его́:
и поропта́ша въ селе́нiихъ сво­и́хъ, не услы́шаша гла́са Госпо́дня.
И воз­дви́же ру́ку Свою́ на ня́, низложи́ти я́ въ пусты́ни,
и низложи́ти сѣ́мя и́хъ во язы́цѣхъ, и расточи́ти я́ въ страны́.
И при­­части́шася Веельфего́ру и снѣдо́ша же́ртвы ме́ртвыхъ:
и раздражи́ша Его́ въ начина́нiихъ сво­и́хъ, и умно́жися въ ни́хъ паде́нiе.
И ста́ Финее́съ и уми́лостиви, и преста́ сѣ́чь:
и вмѣни́ся ему́ въ пра́вду, въ ро́дъ и ро́дъ до вѣ́ка.
И прогнѣ́ваша Его́ на водѣ́ Прерѣка́нiя, и озло́бленъ бы́сть Моисе́й и́хъ ра́ди:
я́ко преогорчи́ша ду́хъ его́ и ра́зн­ствова устна́ма сво­и́ма.
Не потреби́ша язы́ки, я́же рече́ Госпо́дь и́мъ.
И смѣси́шася во язы́цѣхъ и навыко́ша дѣло́мъ и́хъ:
и порабо́таша истука́н­нымъ и́хъ, и бы́сть и́мъ въ собла́знъ.
И пожро́ша сы́ны своя́ и дще́ри своя́ бѣсово́мъ,
и пролiя́ша кро́вь непови́н­ную, кро́вь сыно́въ сво­и́хъ и дще́рей, я́же пожро́ша истука́н­нымъ Ханаа́нскимъ: и убiе́на бы́сть земля́ и́хъ кровьми́
и оскверни́ся въ дѣ́лѣхъ и́хъ: и соблуди́ша въ начина́нiихъ сво­и́хъ.
И разгнѣ́вася я́ростiю Госпо́дь на лю́ди Своя́ и омерзи́ достоя́нiе Свое́:
и предаде́ я́ въ ру́ки враго́въ, и облада́ша и́ми ненави́дящiи и́хъ.
И стужи́ша и́мъ врази́ и́хъ: и смири́шася подъ рука́ми и́хъ.
Мно́жицею изба́ви я́: ті́и же преогорчи́ша Его́ совѣ́томъ сво­и́мъ, и смири́шася въ беззако́нiихъ сво­и́хъ.
И ви́дѣ Госпо́дь, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, внегда́ услы́шаше моле́нiе и́хъ:
и помяну́ завѣ́тъ Сво́й, и раска́яся по мно́же­ст­ву ми́лости Сво­ея́:
и даде́ я́ въ щедро́ты предъ всѣ́ми плѣни́в­шими я́.
Спаси́ ны, Го́споди, Бо́же на́шъ, и собери́ ны от­ язы́къ, исповѣ́датися и́мени Тво­ему́ свято́му, хвали́тися во хвалѣ́ Тво­е́й.
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ от­ вѣ́ка и до вѣ́ка. И реку́тъ вси́ лю́дiе: бу́ди, бу́ди.
Греческий [Greek (Koine)]
αλληλουια
ἐξομολογεῖσθε τῷ κυρίῳ ὅτι χρηστός ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ
τίς λαλήσει τὰς δυναστείας τοῦ κυρίου ἀκουστὰς ποιήσει πάσας τὰς αἰνέσεις αὐτοῦ
μακάριοι οἱ φυλάσ­σον­τες κρίσιν καὶ ποι­οῦν­τες δικαιοσύνην ἐν παν­τὶ καιρῷ
μνήσθητι ἡμῶν κύριε ἐν τῇ εὐδοκίᾳ τοῦ λαοῦ σου ἐπι­́σκεψαι ἡμᾶς ἐν τῷ σωτηρίῳ σου
τοῦ ἰδεῖν ἐν τῇ χρηστότητι τῶν ἐκλεκτῶν σου τοῦ εὐφρανθῆναι ἐν τῇ εὐφροσύνῃ τοῦ ἔθνους σου τοῦ ἐπαινεῖσθαι μετὰ τῆς κληρο­νο­μίας σου
ἡμάρτομεν μετὰ τῶν πατέρων ἡμῶν ἠνομήσαμεν ἠδικήσαμεν
οἱ πατέρες ἡμῶν ἐν Αἰγύπτῳ οὐ συν­ῆκαν τὰ θαυμάσιά σου οὐκ ἐμνήσθησαν τοῦ πλή­θους τοῦ ἐλέους σου καὶ παρεπίκραναν ἀναβαίνον­τες ἐν τῇ ἐρυθρᾷ θαλάσ­σῃ
καὶ ἔσωσεν αὐτοὺς ἕνεκεν τοῦ ὀνόμα­τος αὐτοῦ τοῦ γνωρίσαι τὴν δυναστείαν αὐτοῦ
καὶ ἐπετίμησεν τῇ ἐρυθρᾷ θαλάσ­σῃ καὶ ἐξηράνθη καὶ ὡδήγησεν αὐτοὺς ἐν ἀβύσ­σῳ ὡς ἐν ἐρήμῳ
καὶ ἔσωσεν αὐτοὺς ἐκ χειρὸς μισούν­των καὶ ἐλυτρώσατο αὐτοὺς ἐκ χειρὸς ἐχθροῦ
καὶ ἐκάλυψεν ὕδωρ τοὺς θλίβον­τας αὐτούς εἷς ἐξ αὐτῶν οὐχ ὑπελείφθη
καὶ ἐπι­́στευσαν ἐν τοῖς λόγοις αὐτοῦ καὶ ᾖσαν τὴν αἴνεσιν αὐτοῦ
ἐτάχυναν ἐπελάθον­το τῶν ἔργων αὐτοῦ οὐχ ὑπέμειναν τὴν βουλὴν αὐτοῦ
καὶ ἐπεθύμησαν ἐπι­θυμίαν ἐν τῇ ἐρήμῳ καὶ ἐπείρασαν τὸν θεὸν ἐν ἀνύδρῳ
καὶ ἔδωκεν αὐτοῖς τὸ αἴτημα αὐτῶν καὶ ἐξαπέστειλεν πλη­σμονὴν εἰς τὰς ψυχὰς αὐτῶν
καὶ παρώργισαν Μωυσῆν ἐν τῇ παρεμβολῇ καὶ Ααρων τὸν ἅγιον κυρίου
ἠνοίχθη ἡ γῆ καὶ κατέπιεν Δαθαν καὶ ἐκάλυψεν ἐπι­̀ τὴν συν­αγωγὴν Αβιρων
καὶ ἐξεκαύθη πῦρ ἐν τῇ συν­αγωγῇ αὐτῶν φλὸξ κατέφλεξεν ἁμαρτωλούς
καὶ ἐποίησαν μόσχον ἐν Χωρηβ καὶ προ­σεκύνησαν τῷ γλυπτῷ
καὶ ἠλλάξαν­το τὴν δόξαν αὐτῶν ἐν ὁμοιώματι μόσχου ἔσθον­τος χόρτον
ἐπελάθον­το τοῦ θεοῦ τοῦ σῴζον­τος αὐτούς τοῦ ποιήσαν­τος μεγά­λα ἐν Αἰγύπτῳ
θαυμαστὰ ἐν γῇ Χαμ φοβερὰ ἐπι­̀ θαλάσ­σης ἐρυθρᾶς
καὶ εἶπεν τοῦ ἐξολεθρεῦσαι αὐτούς εἰ μὴ Μωυσῆς ὁ ἐκλεκτὸς αὐτοῦ ἔστη ἐν τῇ θραύσει ἐνώπιον αὐτοῦ τοῦ ἀπο­στρέψαι τὴν ὀργὴν αὐτοῦ τοῦ μὴ ἐξολεθρεῦσαι
καὶ ἐξουδένωσαν γῆν ἐπι­θυμητήν οὐκ ἐπι­́στευσαν τῷ λόγῳ αὐτοῦ
καὶ ἐγόγγυσαν ἐν τοῖς σκηνώμασιν αὐτῶν οὐκ εἰσήκουσαν τῆς φωνῆς κυρίου
καὶ ἐπῆρεν τὴν χεῖρα αὐτοῦ αὐτοῖς τοῦ κατα­βαλεῖν αὐτοὺς ἐν τῇ ἐρήμῳ
καὶ τοῦ κατα­βαλεῖν τὸ σπέρμα αὐτῶν ἐν τοῖς ἔθνεσιν καὶ δια­σκορπίσαι αὐτοὺς ἐν ταῖς χώραις
καὶ ἐτελέσθησαν τῷ Βεελφεγωρ καὶ ἔφαγον θυσίας νεκρῶν
καὶ παρώξυν­αν αὐτὸν ἐν τοῖς ἐπι­τηδεύ­μασιν αὐτῶν καὶ ἐπλη­θύνθη ἐν αὐτοῖς ἡ πτῶσις
καὶ ἔστη Φινεες καὶ ἐξιλάσατο καὶ ἐκόπασεν ἡ θραῦσις
καὶ ἐλογίσθη αὐτῷ εἰς δικαιοσύνην εἰς γενεὰν καὶ γενεὰν ἕως τοῦ αἰῶνος
καὶ παρώργισαν αὐτὸν ἐφ᾿ ὕδα­τος ἀν­τιλογίας καὶ ἐκακώθη Μωυσῆς δι᾿ αὐτούς
ὅτι παρεπίκραναν τὸ πνεῦμα αὐτοῦ καὶ διέστειλεν ἐν τοῖς χείλεσιν αὐτοῦ
οὐκ ἐξωλέθρευσαν τὰ ἔθνη ἃ εἶπεν κύριος αὐτοῖς
καὶ ἐμίγησαν ἐν τοῖς ἔθνεσιν καὶ ἔμαθον τὰ ἔργα αὐτῶν
καὶ ἐδούλευσαν τοῖς γλυπτοῖς αὐτῶν καὶ ἐγενήθη αὐτοῖς εἰς σκάνδαλον
καὶ ἔθυσαν τοὺς υἱοὺς αὐτῶν καὶ τὰς θυγατέρας αὐτῶν τοῖς δαιμονίοις
καὶ ἐξέχεαν αἷμα ἀθῷον αἷμα υἱῶν αὐτῶν καὶ θυγατέρων ὧν ἔθυσαν τοῖς γλυπτοῖς Χανααν καὶ ἐφονοκτονήθη ἡ γῆ ἐν τοῖς αἵμασιν
καὶ ἐμιάνθη ἐν τοῖς ἔργοις αὐτῶν καὶ ἐπόρνευσαν ἐν τοῖς ἐπι­τηδεύ­μασιν αὐτῶν
καὶ ὠργίσθη θυμῷ κύριος ἐπι­̀ τὸν λαὸν αὐτοῦ καὶ ἐβδελύξατο τὴν κληρο­νο­μίαν αὐτοῦ
καὶ παρέδωκεν αὐτοὺς εἰς χεῖρας ἐθνῶν καὶ ἐκυρίευσαν αὐτῶν οἱ μισοῦν­τες αὐτούς
καὶ ἔθλιψαν αὐτοὺς οἱ ἐχθροὶ αὐτῶν καὶ ἐταπεινώθησαν ὑπὸ τὰς χεῖρας αὐτῶν
πλεονάκις ἐρρύσατο αὐτούς αὐτοὶ δὲ παρεπίκραναν αὐτὸν ἐν τῇ βουλῇ αὐτῶν καὶ ἐταπεινώθησαν ἐν ταῖς ἀνομίαις αὐτῶν
καὶ εἶδεν ἐν τῷ θλίβεσθαι αὐτοὺς ἐν τῷ αὐτὸν εἰσακοῦσαι τῆς δεήσεως αὐτῶν
καὶ ἐμνήσθη τῆς δια­θήκης αὐτοῦ καὶ μετεμελήθη κατα­̀ τὸ πλῆ­θος τοῦ ἐλέους αὐτοῦ
καὶ ἔδωκεν αὐτοὺς εἰς οἰκτιρμοὺς ἐναν­τίον πάν­των τῶν αἰχμαλωτισάν­των αὐτούς
σῶσον ἡμᾶς κύριε ὁ θεὸς ἡμῶν καὶ ἐπι­συν­άγαγε ἡμᾶς ἐκ τῶν ἐθνῶν τοῦ ἐξομολογήσασθαι τῷ ὀνόματι τῷ ἁγίῳ σου τοῦ ἐγκαυχᾶσθαι ἐν τῇ αἰνέσει σου
εὐλογητὸς κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ ἀπο­̀ τοῦ αἰῶνος καὶ ἕως τοῦ αἰῶνος καὶ ἐρεῖ πᾶς ὁ λαός γένοιτο γένοιτο
Украинский (Огієнко)
106:1 Алілуя!
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
106:2 Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?
106:3 Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!
106:4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
106:5 щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!
106:6 Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили…
106:7 Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.
106:8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
106:9 Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!…
106:10 і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,
106:11 і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!
106:12 Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.
106:13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,
106:14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,
106:15 і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу…
106:16 Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.
106:17 Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,
106:18 і огонь запалав на їхніх зборах, і полум́я те попалило безбожних…
106:19 Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,
106:20 і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,
106:21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
106:22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним…
106:23 і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!
106:24 Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,
106:25 і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.
106:26 і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
106:27 і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!
106:28 і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,
106:29 і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!
106:30 і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,
106:31 і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
106:32 і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,
106:33 бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми…
106:34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,
106:35 і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.
106:36 і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них…
106:37 і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,
106:38 і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським.
і через кривавий переступ земля посквернилась,
106:39 і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми…
106:40 і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,
106:41 і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,
106:42 і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку…
106:43 Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!
106:44 Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,
106:45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
106:46 і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!
106:47 Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!
106:48 Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки!
і ввесь народ нехай скаже: Амінь!
Алілуя!
Ҳалелуёҳ. Парвардигорро сипос гӯед, зеро ки некӯст; зеро ки меҳру вафои Ӯ ҷовидонист.
Кист, ки қудрати Парвардигорро баён тавсиф намуда тавонад, тамоми ҳамду санои Ӯро бишнавонад?
Хушо касоне ки инсофро нигоҳ медоранд, ва ҳар вақт ростиро ба амал меоваранд!
Маро ба ёд ор, эй Парвардигор, бо ризомандие ки ба қавми Худ дорӣ; бо наҷоти Худ ба ман назар кун,
То ки хушбахтии баргузидагони Туро бинам, ба шодмонии халқи Ту шод шавам, бо мероси Ту фахр кунам.
Бо падарони Худ хато кардаем, гуноҳкор шудаем, ба бадкорӣ дода шудаем.
Падарони мо дар Миср корҳои аҷоиби Туро нафаҳмиданд, меҳру вафоҳои зиёди Туро ба ёд наоварданд, ва назди баҳр, назди баҳри Қулзум, ошӯб андохтанд.
Валекин ба хотири номи Худ онҳоро наҷот дод, то ки қудрати Худро маълум кунад.
Ва баҳри Қулзумро сарзаниш намуд, ва он хушк шуд; ва Ӯ онҳоро дар обҳои азим, чун дар хушкӣ, роҳбарӣ кард аз обҳои азим чун ба биёбон гузаронд.
Ва онҳоро аз дасти бадбин наҷот дод, ва аз дасти душман раҳо кард.
Ва об бадхоҳони онҳоро пӯшонд: Як нафар ҳам аз онҳо боқӣ намонд.
Ва ба суханони Ӯ бовар карданд, ҳамду санои Ӯро сароиданд.
Аммо ба зудӣ корҳои Ӯро фаромӯш карданд, машварати Ӯро нигарон нашуданд.
Ва дар бодия ба ҳавову ҳавас дода шуданд, ва Худоро дар биёбон озмуданд.
Ва дархосташонро ба онҳо дод, вале лоғарие бар ҷони онҳо фиристод.
Ва дар бошишгоҳ ба Мусо ҳасад бурданд, ва ба Ҳоруни поки Парвардигор.
Замин кафида, Дотонро фурӯ бурд, ва тӯдаи Абиромро пӯшонд.
Ва дар ҷамоаи онҳо оташ даргирифта, алангаи он бадкоронро сӯзонд.
Дар Ҳӯриб гӯсолае сохтанд, ва ба он бут саҷда карданд.
Ва ҷалоли худро иваз карданд ба сурати гове ки алаф мехӯрад.
Худои наҷотдиҳандаи худро фаромӯш карданд, ки корҳои бузург дар Миср карда буд,
Корҳои аҷоиб дар замини Ҳом, корҳои саҳмгин назди баҳри Қулзум.
Ва мехост онҳоро несту нобуд кунад, агар баргузидаи Ӯ Мусо пеши Ӯ дар рахнагоҳ намеистод, то ки ғазаби Ӯро аз ҳалокати онҳо баргардонад.
Ва аз замини дилпазир нафрат карданд: ба сухани Ӯ бовар накарданд.
Ва дар хаймаҳои худ ғур-ғур мекарданд; овози Парвардигорро намешуниданд.
Ва дасти Худро бар онҳо бардошт, то ки онҳоро дар биёбон афтонад,
Ва зурёташонро дар миёни халқҳо афтонад, ва онҳоро дар заминҳо пароканда кунад.
Ба Баал-Фаӯр часпиданд, ва қурбониҳои мурдагонро мехӯрданд.
Бо кирдорҳои худ ба хашм оварданд, ва бар онҳо вабо омад.
Ва Финҳос бархоста, доварӣ кард, ва он вабо аз байн рафт.
Ва ин барои ӯ росткорӣ ҳисоб карда шуд, аз насл ба насл то ҷовидон.
Ва назди оби Мерибо ба ғазаб оварданд, ва Мусо аз боиси онҳо ҷазо дид;
Зеро ки рӯҳи ӯро ба ҳаяҷон оварданд, ва бо лабонаш носазо гуфт.
Он қавмҳоро нест накарданд, ки Парвардигор ба онҳо гуфта буд,
Балки бо халқҳо омехта, корҳои онҳоро ёд мегирифтанд.
Ва бутҳои онҳоро парастиш мекарданд, ва онҳо барояшон доме буданд.
Ва писарони худ ва духтарони худро барои девҳо қурбонӣ мекарданд;
Ва хуни бегуноҳро мерехтанд, яъне хуни писарони худ ва духтарони худро, ки барои бутҳои Канъон қурбонӣ мекарданд, – ва замин аз хун нопок шуд.
Ва бо корҳои худ палид шуданд, ва бо кирдорҳои худ зинокор гардиданд.
Ва ғазаби Парвардигор бар қавми Ӯ аланга зад, ва аз мероси Худ нафрат кард,
Ва онҳоро ба дасти халқҳо супурд, ва бадкинонашон бар онҳо ҳукмфармо шуданд.
Ва душманонашон онҳоро ба танг меоварданд, ва зери дасти онҳо гардан мефуроварданд.
Чандин бор онҳоро раҳо кард, вале онҳо бо худсарии худ ошӯб меандохтанд, ва аз гуноҳи худ ба хорӣ меафтоданд.
Валекин дар тангии онҳо назар кард, вақте ки зории онҳоро шунид,
Ва паймони Худро барои онҳо ба ёд овард, ва аз рӯи меҳру вафоҳои зиёди Худ афсӯс хӯрд,
Ва ба онҳо дилсӯзии ҳамаи асиркунандагонашонро бахшид пеши ҳамаи асиркунандагонашон ҳурмат дод.
Моро наҷот деҳ, эй Парвардигор Худои мо, ва моро аз миёни халқҳо ҷамъ овар, то ки номи поки Туро сипос гӯем, бо ҳамду санои Ту фахр намоем.
Муборак аст Парвардигор Худои Исроил аз ҷовидон то ҷовидон! Ва тамоми қавм бигӯянд: «Омин». Ҳалелуёҳ!

Кафизма:
Псалом:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible