Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 105

Псалом 105

Толкования
Толкования главы
105:0
105:1
см.:Пс.117:1;
105:2
см.:Сир.43:34;
105:3
см.:Пс.36:37;
105:4
см.:Неем.5:19;
105:5
см.:Пс.2:8;
105:6
см.:Дан.9:5;
105:7
см.:Исх.14:11;
105:8
105:9
см.:Исх.14:21;Пс.77:13;
105:10
см.:Лк.1:71;
105:11
см.:Исх.14:28;
105:12
105:13
см.:Иер.2:32;
105:14
см.:Чис.11:33;
105:15
см.:Иак.4:3;
105:16
см.:Чис.16:2;
105:17
см.:Чис.16:31;Втор.11:6;
105:18
105:19
см.:Исх.32:4;
105:20
см.:Рим.1:23;
105:21
105:22
105:23
см.:Исх.32:11;
105:24
см.:Чис.14:2;
105:25
см.:Втор.1:27;
105:26
см.:Чис.14:29;
105:27
105:28
см.:Чис.25:3;
105:29
105:30
см.:Чис.25:7;
105:31
см.:Чис.25:13;
105:32
см.:Чис.20:3;
105:33
105:34
см.:Втор.7:2;
105:35
см.:Ос.7:8;
105:36
см.:Исх.23:33;Втор.7:16;
105:37
см.:Лев.18:21;Втор.12:31;4Цар.21:6;
105:38
105:39
105:40
см.:Суд.2:14;Суд.3:8;
105:41
105:42
105:43
105:44
105:45
см.:Втор.30:1-3;
105:46
105:47
см.:1Пар.16:35;Ис.11:12;
105:48
см.:1Пар.16:36;Пс.40:14;Пс.71:18;
Церковнославянский (рус)
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Кто́ воз­глаго́летъ си́лы Госпо́дни, слы́шаны сотвори́тъ вся́ хвалы́ Его́?
Блаже́ни храня́щiи су́дъ и творя́щiи пра́вду во вся́кое вре́мя.
Помяни́ на́съ, Го́споди, во благоволе́нiи люді́й Тво­и́хъ, посѣти́ на́съ спасе́нiемъ Тво­и́мъ,
ви́дѣти во бла́гости избра́н­ныя Твоя́, воз­весели́тися въ весе́лiи язы́ка Тво­его́, хвали́тися съ достоя́нiемъ Тво­и́мъ.
Согрѣши́хомъ со отцы́ на́шими, беззако́н­новахомъ, непра́вдовахомъ:
отцы́ на́ши во Еги́птѣ не разумѣ́ша чуде́съ Тво­и́хъ, ни помяну́ша мно́же­ст­ва ми́лости Тво­ея́: и преогорчи́ша восходя́ще въ Чермно́е мо́ре.
И спасе́ и́хъ и́мене Сво­его́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́:
и запрети́ Чермно́му мо́рю, и изся́че: и наста́ви {преведе́} я́ въ бе́зднѣ я́ко въ пусты́ни.
И спасе́ я́ изъ руки́ ненави́дящихъ и изба́ви я́ изъ руки́ враго́въ.
Покры́ вода́ стужа́ющыя и́мъ: ни еди́нъ от­ ни́хъ избы́сть.
И вѣ́роваша словеси́ Его́ и воспѣ́ша хвалу́ Его́.
Ускори́ша, забы́ша дѣла́ Его́, не стерпѣ́ша совѣ́та Его́:
и похотѣ́ша жела́нiю въ пусты́ни и искуси́ша Бо́га въ безво́днѣй.
И даде́ и́мъ проше́нiе и́хъ, посла́ сы́тость въ ду́шы и́хъ.
И прогнѣ́ваша Моисе́а въ стану́, Ааро́на свята́го Госпо́дня.
Отве́рзеся земля́ и пожре́ Даѳа́на и покры́ на со́нмищи Авиро́на:
и разжже́ся о́гнь въ со́нмѣ и́хъ, пла́мень попали́ грѣ́шники.
И сотвори́ша телца́ въ Хори́вѣ и поклони́шася истука́н­ному:
и измѣни́ша сла́ву Его́ въ подо́бiе телца́ яду́щаго траву́.
И забы́ша Бо́га спаса́ющаго и́хъ, сотво́ршаго ве́лiя во Еги́птѣ,
чудеса́ въ земли́ Ха́мовѣ, стра́шная въ мо́ри Чермнѣ́мъ.
И рече́ потреби́ти и́хъ, а́ще не бы́ Моисе́й избра́н­ный Его́ ста́лъ въ сокруше́нiи предъ Ни́мъ, воз­врати́ти я́рость Его́, да не погуби́тъ и́хъ.
И уничижи́ша зе́млю жела́н­ную, не я́ша вѣ́ры словеси́ Его́:
и поропта́ша въ селе́нiихъ сво­и́хъ, не услы́шаша гла́са Госпо́дня.
И воз­дви́же ру́ку Свою́ на ня́, низложи́ти я́ въ пусты́ни,
и низложи́ти сѣ́мя и́хъ во язы́цѣхъ, и расточи́ти я́ въ страны́.
И при­­части́шася Веельфего́ру и снѣдо́ша же́ртвы ме́ртвыхъ:
и раздражи́ша Его́ въ начина́нiихъ сво­и́хъ, и умно́жися въ ни́хъ паде́нiе.
И ста́ Финее́съ и уми́лостиви, и преста́ сѣ́чь:
и вмѣни́ся ему́ въ пра́вду, въ ро́дъ и ро́дъ до вѣ́ка.
И прогнѣ́ваша Его́ на водѣ́ Прерѣка́нiя, и озло́бленъ бы́сть Моисе́й и́хъ ра́ди:
я́ко преогорчи́ша ду́хъ его́ и ра́зн­ствова устна́ма сво­и́ма.
Не потреби́ша язы́ки, я́же рече́ Госпо́дь и́мъ.
И смѣси́шася во язы́цѣхъ и навыко́ша дѣло́мъ и́хъ:
и порабо́таша истука́н­нымъ и́хъ, и бы́сть и́мъ въ собла́знъ.
И пожро́ша сы́ны своя́ и дще́ри своя́ бѣсово́мъ,
и пролiя́ша кро́вь непови́н­ную, кро́вь сыно́въ сво­и́хъ и дще́рей, я́же пожро́ша истука́н­нымъ Ханаа́нскимъ: и убiе́на бы́сть земля́ и́хъ кровьми́
и оскверни́ся въ дѣ́лѣхъ и́хъ: и соблуди́ша въ начина́нiихъ сво­и́хъ.
И разгнѣ́вася я́ростiю Госпо́дь на лю́ди Своя́ и омерзи́ достоя́нiе Свое́:
и предаде́ я́ въ ру́ки враго́въ, и облада́ша и́ми ненави́дящiи и́хъ.
И стужи́ша и́мъ врази́ и́хъ: и смири́шася подъ рука́ми и́хъ.
Мно́жицею изба́ви я́: ті́и же преогорчи́ша Его́ совѣ́томъ сво­и́мъ, и смири́шася въ беззако́нiихъ сво­и́хъ.
И ви́дѣ Госпо́дь, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, внегда́ услы́шаше моле́нiе и́хъ:
и помяну́ завѣ́тъ Сво́й, и раска́яся по мно́же­ст­ву ми́лости Сво­ея́:
и даде́ я́ въ щедро́ты предъ всѣ́ми плѣни́в­шими я́.
Спаси́ ны, Го́споди, Бо́же на́шъ, и собери́ ны от­ язы́къ, исповѣ́датися и́мени Тво­ему́ свято́му, хвали́тися во хвалѣ́ Тво­е́й.
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ от­ вѣ́ка и до вѣ́ка. И реку́тъ вси́ лю́дiе: бу́ди, бу́ди.
Украинский (Огієнко)
106:1 Алілуя!
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
106:2 Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?
106:3 Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!
106:4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
106:5 щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!
106:6 Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили…
106:7 Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.
106:8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
106:9 Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!…
106:10 і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,
106:11 і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!
106:12 Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.
106:13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,
106:14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,
106:15 і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу…
106:16 Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.
106:17 Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,
106:18 і огонь запалав на їхніх зборах, і полум́я те попалило безбожних…
106:19 Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,
106:20 і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,
106:21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
106:22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним…
106:23 і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!
106:24 Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,
106:25 і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.
106:26 і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
106:27 і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!
106:28 і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,
106:29 і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!
106:30 і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,
106:31 і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
106:32 і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,
106:33 бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми…
106:34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,
106:35 і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.
106:36 і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них…
106:37 і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,
106:38 і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським.
і через кривавий переступ земля посквернилась,
106:39 і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми…
106:40 і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,
106:41 і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,
106:42 і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку…
106:43 Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!
106:44 Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,
106:45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
106:46 і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!
106:47 Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!
106:48 Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки!
і ввесь народ нехай скаже: Амінь!
Алілуя!
106:1Halleluja – Preist den HERRN!

Dankt dem HERRN, denn er ist gut zu uns,
seine Liebe hört niemals auf!

106:2Wer könnte alle seine großen Taten nennen
und ihn dafür gebührend preisen?
106:3Wie glücklich sind alle,
die sich nach Gottes Ordnungen richten
und jederzeit tun, was er verlangt!
106:4Wenn du deinem Volk deine Liebe zeigst,
HERR, dann denk auch an mich!
Wenn du es befreist, dann hilf auch mir!
106:5Lass mich das Glück deiner Erwählten erleben,
gemeinsam mit deinem Volk mich freuen
und jubeln mit allen, die dir gehören.
106:6Wir haben uns versündigt,
wir genauso wie unsere Väter,
wir haben Unrecht getan
und Schuld auf uns geladen.
106:7Unsere Vorfahren haben nichts gelernt
aus Gottes Wundertaten damals in Ägypten.
Sie vergaßen die vielen Zeichen seiner Güte,
schon am Ufer des Schilfmeers widersetzten sie sich ihm.
106:8Trotzdem rettete er sie
und zeigte seine gewaltige Macht,
denn seine Ehre stand auf dem Spiel.
106:9Er bedrohte das Schilfmeer
und es trocknete aus.
Wo sonst abgrundtiefes Wasser ist,
ließ er sie wie auf Wüstenboden gehen.
106:10Er rettete sie vor den hasserfüllten Feinden
und befreite sie aus ihrer Gewalt.
106:11Das Wasser deckte die Verfolger zu,
nicht einer von ihnen blieb übrig. –
106:12Da schenkten sie seinen Worten Vertrauen
und priesen ihn mit einem Lied.
106:13Doch bald schon vergaßen sie seine Taten;
sie warteten nicht, bis sein Plan sich erfüllte.
106:14In der Wüste forderten sie Gott heraus,
weil sie ihrer Gier nicht widerstanden.
106:15Er schickte ihnen, was sie verlangten;
dann aber machte er sie so krank,
dass sie immer schwächer wurden.
106:16Im Lager wurden sie neidisch auf Mose
und auf Aaron, den geweihten Diener des HERRN.
106:17Da öffnete sich plötzlich die Erde,
verschlang Datan und Abiram samt Anhang
und schloss sich wieder über ihnen.
106:18Ein Feuer flammte auf in ihrer Mitte
und verzehrte die ganze rebellische Horde.
106:19Am Horeb machten sie sich ein Stierbild,
sie warfen sich nieder vor gegossenem Metall.
106:20Die Herrlichkeit ihres Gottes vertauschten sie
mit dem Bild eines Rindviehs, das Gras frisst.
106:21Gott, ihren Retter, vergaßen sie,
seine machtvollen Taten in Ägypten,
106:22seine Wunder bei den Nachkommen Hams,
sein Ehrfurcht gebietendes Tun am Schilfmeer.
106:23Darum plante er, sie alle umzubringen;
doch Mose, sein Erwählter, trat dazwischen,
er warf sich für sie in die Bresche
und wandte den Zorn Gottes von ihnen ab,
sodass sie nicht ausgerottet wurden.
106:24Dann verschmähten sie das herrliche Land,
weil sie der Zusage Gottes misstrauten;
106:25sie meuterten in ihren Zelten
und wollten dem HERRN nicht mehr gehorchen.
106:26Da schwor er ihnen mit erhobener Hand,
sie in der Wüste sterben zu lassen
106:27und ihre Nachkommen in alle Welt zu zerstreuen,
damit sie unter fremden Völkern sterben.
106:28Sie ließen sich sogar darauf ein,
Baal, den Götzen vom Berg Pegor, zu verehren.
Sie aßen das Fleisch von Opfertieren,
die man toten Götzen dargebracht hatte.
106:29Sie reizten den HERRN zum Zorn mit ihrem Treiben
und plötzlich kam das Unheil über sie.
106:30Doch Pinhas trat vor und hielt Gericht
und die Seuche hörte wieder auf.
106:31Sein Tun fand Gottes Anerkennung;
ihm und seinen Nachkommen
wollte Gott diese Tat nie vergessen.
106:32Bei der Quelle von Meriba geschah es wieder:
Sie forderten Gottes Zorn heraus
und brachten Mose damit in Bedrängnis.
106:33Sie hatten ihn so sehr gereizt,
dass er redete, ohne zu überlegen.
106:34Sie tilgten die anderen Völker nicht aus,
obwohl es der HERR so befohlen hatte.
106:35Sie verschwägerten sich mit den fremden Völkern
und nahmen deren Gebräuche an.
106:36Sie warfen sich nieder vor den Götzen,
die ihnen zum Verhängnis wurden.
106:37Sie nahmen ihre Söhne und Töchter
und brachten sie den Dämonen als Opfer dar.
106:38Das Blut von Schuldlosen vergossen sie,
das Blut ihrer eigenen Kinder,
die sie für die Götzen Kanaans schlachteten;
dadurch entweihten sie das Land.
106:39Sie wurden unrein durch ihr Treiben;
was sie taten, war Untreue gegen Gott.
106:40Der HERR wurde zornig auf sein Volk,
er sah sein Eigentum nur noch mit Abscheu.
106:41Er lieferte sie an fremde Völker aus
und hasserfüllte Leute herrschten über sie.
106:42Die Feinde beuteten sie aus
und unterdrückten sie mit harter Hand.
106:43Oft genug befreite sie der HERR;
sie aber blieben widerspenstig
und gerieten durch ihre Schuld immer tiefer in Not.
106:44Doch wenn er ihre Hilfeschreie hörte
und ihre Angst und Verzweiflung sah,
106:45dann dachte er wieder an seinen Bund,
an das, was er ihnen versprochen hatte.
In seiner Güte taten sie ihm Leid.
106:46Darum ließ er sie Erbarmen finden
bei allen, die sie gefangen hielten.
106:47HERR, unser Gott, rette uns doch!
Hol uns heraus aus den fremden Völkern
und führe uns wieder zusammen!
Dann werden wir dich preisen,
dich, unseren heiligen Gott;
und unsere größte Freude wird es sein,
dir zu danken!
106:48Gepriesen sei der HERR, der Gott Israels,
vom Anfang der Zeiten bis in alle Zukunft!
Und alle sollen sagen:
»Amen! Halleluja!«
Кафизма:
Псалом:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible