^106:7 Nos pères en Égypte ne furent pas attentifs à tes miracles, Ils ne se rappelèrent pas la multitude de tes grâces, Ils furent rebelles près de la mer, près de la mer Rouge.

^106:8 Mais il les sauva à cause de son nom, Pour manifester sa puissance.

^106:9 Il menaça la mer Rouge, et elle se dessécha; Et il les fit marcher à travers les abîmes comme dans un désert.

^106:10 Il les sauva de la main de celui qui les haïssait, Il les délivra de la main de l'ennemi.

^106:11 Les eaux couvrirent leurs adversaires: Il n'en resta pas un seul.

^106:12 Et ils crurent à ses paroles, Ils chantèrent ses louanges.

^106:13 Mais ils oublièrent bientôt ses oeuvres, Ils n'attendirent pas l'exécution de ses desseins.

^106:14 Ils furent saisis de convoitise dans le désert, Et ils tentèrent Dieu dans la solitude.

^106:15 Il leur accorda ce qu'ils demandaient; Puis il envoya le dépérissement dans leur corps.

^106:16 Ils se montrèrent, dans le camp, jaloux contre Moïse, Contre Aaron, le saint de l'Éternel.

^106:17 La terre s'ouvrit et engloutit Dathan, Et elle se referma sur la troupe d'Abiram;

^106:18 Le feu embrasa leur troupe, La flamme consuma les méchants.

^106:19 Ils firent un veau en Horeb, Ils se prosternèrent devant une image de fonte,

^106:20 Ils échangèrent leur gloire Contre la figure d'un boeuf qui mange l'herbe.

^106:21 Ils oublièrent Dieu, leur sauveur, Qui avait fait de grandes choses en Égypte,

^106:22 Des miracles dans le pays de Cham, Des prodiges sur la mer Rouge.

^106:23 Et il parla de les exterminer; Mais Moïse, son élu, se tint à la brèche devant lui, Pour détourner sa fureur et l'empêcher de les détruire.

^106:24 Ils méprisèrent le pays des délices; Ils ne crurent pas à la parole de l'Éternel,

^106:25 Ils murmurèrent dans leurs tentes, Ils n'obéirent point à sa voix.

^106:26 Et il leva la main pour jurer De les faire tomber dans le désert,

^106:27 De faire tomber leur postérité parmi les nations, Et de les disperser au milieu des pays.

^106:28 Ils s'attachèrent à Baal Peor, Et mangèrent des victimes sacrifiées aux morts.

^106:29 Ils irritèrent l'Éternel par leurs actions, Et une plaie fit irruption parmi eux.

^106:30 Phinées se leva pour intervenir, Et la plaie s'arrêta;

^106:31 Cela lui fut imputé à justice, De génération en génération pour toujours.

^106:32 Ils irritèrent l'Éternel près des eaux de Meriba; Et Moïse fut puni à cause d'eux,

^106:33 Car ils aigrirent son esprit, Et il s'exprima légèrement des lèvres.

^106:34 Ils ne détruisirent point les peuples Que l'Éternel leur avait ordonné de détruire.

^106:35 Ils se mêlèrent avec les nations, Et ils apprirent leurs oeuvres.

^106:36 Ils servirent leurs idoles, Qui furent pour eux un piège;

^106:37 Ils sacrifièrent leurs fils Et leurs filles aux idoles,

^106:38 Ils répandirent le sang innocent, Le sang de leurs fils et de leurs filles, Qu'ils sacrifièrent aux idoles de Canaan, Et le pays fut profané par des meurtres.

^106:39 Ils se souillèrent par leurs oeuvres, Ils se prostituèrent par leurs actions.

^106:40 La colère de l'Éternel s'enflamma contre son peuple, Et il prit en horreur son héritage.

^106:41 Il les livra entre les mains des nations; Ceux qui les haïssaient dominèrent sur eux;

^106:42 Leurs ennemis les opprimèrent, Et ils furent humiliés sous leur puissance.

^106:43 Plusieurs fois il les délivra; Mais ils se montrèrent rebelles dans leurs desseins, Et ils devinrent malheureux par leur iniquité.

^106:44 Il vit leur détresse, Lorsqu'il entendit leurs supplications.

^106:45 Il se souvint en leur faveur de son alliance;

^106:46 Il eut pitié selon sa grande bonté, Et il excita pour eux la compassion De tous ceux qui les retenaient captifs.

^106:47 Sauve-nous, Éternel, notre Dieu! Et rassemble-nous du milieu des nations, Afin que nous célébrions ton saint nom, Et que nous mettions notre gloire à te louer!

^106:48 Béni soit l'Éternel, le Dieu d'Israël, d'éternité en éternité! Et que tout le peuple dise: Amen! Louez l'Éternel!

^107:1 Louez l'Éternel, car il est bon, Car sa miséricorde dure à toujours!

^107:2 Qu'ainsi disent les rachetés de l'Éternel, Ceux qu'il a délivrés de la main de l'ennemi,

^107:3 Et qu'il a rassemblés de tous les pays, De l'orient et de l'occident, du nord et de la mer!

^107:4 Ils erraient dans le désert, ils marchaient dans la solitude, Sans trouver une ville où ils pussent habiter.

^107:5 Ils souffraient de la faim et de la soif; Leur âme était languissante.

^107:6 Dans leur détresse, ils crièrent à l'Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;

^107:7 Il les conduisit par le droit chemin, Pour qu'ils arrivassent dans une ville habitable.

^107:8 Qu'ils louent l'Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l'homme!

^107:9 Car il a satisfait l'âme altérée, Il a comblé de biens l'âme affamée.

^107:10 Ceux qui avaient pour demeure les ténèbres et l'ombre de la mort Vivaient captifs dans la misère et dans les chaînes,

^107:11 Parce qu'ils s'étaient révoltés contre les paroles de Dieu, Parce qu'ils avaient méprisé le conseil du Très Haut.

^107:12 Il humilia leur coeur par la souffrance; Ils succombèrent, et personne ne les secourut.

^107:13 Dans leur détresse, ils crièrent à l'Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;

^107:14 Il les fit sortir des ténèbres et de l'ombre de la mort, Et il rompit leurs liens.

^107:15 Qu'ils louent l'Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l'homme!

^107:16 Car il a brisé les portes d'airain, Il a rompu les verrous de fer.

^107:17 Les insensés, par leur conduite coupable Et par leurs iniquités, s'étaient rendus malheureux.

^107:18 Leur âme avait en horreur toute nourriture, Et ils touchaient aux portes de la mort.

^107:19 Dans leur détresse, ils crièrent à l'Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;

^107:20 Il envoya sa parole et les guérit, Il les fit échapper de la fosse.

^107:21 Qu'ils louent l'Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l'homme!

^107:22 Qu'ils offrent des sacrifices d'actions de grâces, Et qu'ils publient ses oeuvres avec des cris de joie!

^107:23 Ceux qui étaient descendus sur la mer dans des navires, Et qui travaillaient sur les grandes eaux,

^107:24 Ceux-là virent les oeuvres de l'Éternel Et ses merveilles au milieu de l'abîme.

^107:25 Il dit, et il fit souffler la tempête, Qui souleva les flots de la mer.

^107:26 Ils montaient vers les cieux, ils descendaient dans l'abîme; Leur âme était éperdue en face du danger;

^107:27 Saisis de vertige, ils chancelaient comme un homme ivre, Et toute leur habileté était anéantie.

^107:28 Dans leur détresse, ils crièrent à l'Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;

^107:29 Il arrêta la tempête, ramena le calme, Et les ondes se turent.

^107:30 Ils se réjouirent de ce qu'elles s'étaient apaisées, Et l'Éternel les conduisit au port désiré.

^107:31 Qu'ils louent l'Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l'homme!

^107:32 Qu'ils l'exaltent dans l'assemblée du peuple, Et qu'ils le célèbrent dans la réunion des anciens!

^107:33 Il change les fleuves en désert, Et les sources d'eaux en terre desséchée,

^107:34 Le pays fertile en pays salé, A cause de la méchanceté de ses habitants.

^107:35 Il change le désert en étang, Et la terre aride en sources d'eaux,

^107:36 Et il y établit ceux qui sont affamés. Ils fondent une ville pour l'habiter;

^107:37 Ils ensemencent des champs, plantent des vignes, Et ils en recueillent les produits.

^107:38 Il les bénit, et ils deviennent très nombreux, Et il ne diminue point leur bétail.

^107:39 Sont-ils amoindris et humiliés Par l'oppression, le malheur et la souffrance;

^107:40 Verse-t-il le mépris sur les grands, Les fait-il errer dans des déserts sans chemin,

^107:41 Il relève l'indigent et le délivre de la misère, Il multiplie les familles comme des troupeaux.

^107:42 Les hommes droits le voient et se réjouissent, Mais toute iniquité ferme la bouche.

^107:43 Que celui qui est sage prenne garde à ces choses, Et qu'il soit attentif aux bontés de l'Éternel.

^108:1 Cantique. Psaume de David.

Mon coeur est affermi, ô Dieu! Je chanterai, je ferai retentir mes instruments: c'est ma gloire!

^108:2 Réveillez-vous, mon luth et ma harpe! Je réveillerai l'aurore.

^108:3 Je te louerai parmi les peuples, Éternel! Je te chanterai parmi les nations.

^108:4 Car ta bonté s'élève au-dessus des cieux, Et ta fidélité jusqu'aux nues.

^108:5 Élève-toi sur les cieux, ô Dieu! Et que ta gloire soit sur toute la terre!

^108:6 Afin que tes bien-aimés soient délivrés, Sauve par ta droite, et exauce-nous!

^108:7 Dieu a dit dans sa sainteté: Je triompherai, Je partagerai Sichem, je mesurerai la vallée de Succoth;

^108:8 A moi Galaad, à moi Manassé; Éphraïm est le rempart de ma tête, Et Juda, mon sceptre;

^108:9 Moab est le bassin où je me lave; Je jette mon soulier sur Édom; Je pousse des cris de joie sur le pays des Philistins!

^108:10 Qui me mènera dans la ville forte? Qui me conduit à Édom?

^108:11 N'est-ce pas toi, ô Dieu, qui nous as repoussés, Et qui ne sortais plus, ô Dieu, avec nos armées?

^108:12 Donne-nous du secours contre la détresse! Le secours de l'homme n'est que vanité.

^108:13 Avec Dieu, nous ferons des exploits; Il écrasera nos ennemis.

^109:1 Au chef des chantres. De David. Psaume. Dieu de ma louange, ne te tais point!

^109:2 Car ils ouvrent contre moi une bouche méchante et trompeuse, Ils me parlent avec une langue mensongère,

^109:3 Ils m'environnent de discours haineux Et ils me font la guerre sans cause.

^109:4 Tandis que je les aime, ils sont mes adversaires; Mais moi je recours à la prière.

^109:5 Ils me rendent le mal pour le bien, Et de la haine pour mon amour.

^109:6 Place-le sous l'autorité d'un méchant, Et qu'un accusateur se tienne à sa droite!

^109:7 Quand on le jugera, qu'il soit déclaré coupable, Et que sa prière passe pour un péché!

^109:8 Que ses jours soient peu nombreux, Qu'un autre prenne sa charge!

^109:9 Que ses enfants deviennent orphelins, Et sa femme veuve!

^109:10 Que ses enfants soient vagabonds et qu'ils mendient, Qu'ils cherchent du pain loin de leur demeure en ruines!

^109:11 Que le créancier s'empare de tout ce qui est à lui, Et que les étrangers pillent le fruit de son travail!

^109:12 Que nul ne conserve pour lui de l'affection, Et que personne n'ait pitié de ses orphelins!

^109:13 Que ses descendants soient exterminés, Et que leur nom s'éteigne dans la génération suivante!

^109:14 Que l'iniquité de ses pères reste en souvenir devant l'Éternel, Et que le péché de sa mère ne soit point effacé!

^109:15 Qu'ils soient toujours présents devant l'Éternel, Et qu'il retranche de la terre leur mémoire,

^109:16 Parce qu'il ne s'est pas souvenu d'exercer la miséricorde, Parce qu'il a persécuté le malheureux et l'indigent, Jusqu'à faire mourir l'homme au coeur brisé!

^109:17 Il aimait la malédiction: qu'elle tombe sur lui! Il ne se plaisait pas à la bénédiction: qu'elle s'éloigne de lui!

^109:18 Qu'il revête la malédiction comme son vêtement, Qu'elle pénètre comme de l'eau dans son intérieur, Comme de l'huile dans ses os!

^109:19 Qu'elle lui serve de vêtement pour se couvrir, De ceinture dont il soit toujours ceint!

^109:20 Tel soit, de la part de l'Éternel, le salaire de mes ennemis, Et de ceux qui parlent méchamment de moi!

^109:21 Et toi, Éternel, Seigneur! agis en ma faveur à cause de ton nom, Car ta bonté est grande; délivre-moi!

^109:22 Je suis malheureux et indigent, Et mon coeur est blessé au dedans de moi.

^109:23 Je m'en vais comme l'ombre à son déclin, Je suis chassé comme la sauterelle.

^109:24 Mes genoux sont affaiblis par le jeûne, Et mon corps est épuisé de maigreur.

^109:25 Je suis pour eux un objet d'opprobre; Ils me regardent, et secouent la tête.

^109:26 Secours-moi, Éternel, mon Dieu! Sauve-moi par ta bonté!

^109:27 Et qu'ils sachent que c'est ta main, Que c'est toi, Éternel, qui l'as fait!

^109:28 S'ils maudissent, toi tu béniras; S'ils se lèvent, ils seront confus, Et ton serviteur se réjouira.

^109:29 Que mes adversaires revêtent l'ignominie, Qu'ils se couvrent de leur honte comme d'un manteau!

^109:30 Je louerai de ma bouche hautement l'Éternel, Je le célébrerai au milieu de la multitude;

^109:31 Car il se tient à la droite du pauvre, Pour le délivrer de ceux qui le condamnent.

Еврейский

^106:1הַלְלוּיָהּ^–

^–הוֹדוּ לַיהוָה כִּי־טוֹב; כִּי לְעוֹלָם חַסְדּוֹ׃

^106:2מִי, יְמַלֵּל גְּבוּרוֹת יְהוָה; יַשְׁמִיעַ, כָּל־תְּהִלָּתוֹ׃

^106:3אַשְׁרֵי שֹׁמְרֵי מִשְׁפָּט; עֹשֵׂה צְדָקָה בְכָל־עֵת׃

^106:4זָכְרֵנִי יְהוָה בִּרְצוֹן עַמֶּךָ; פָּקְדֵנִי, בִּישׁוּעָתֶךָ׃

^106:5לִרְאוֹת בְּטוֹבַת בְּחִירֶיךָ, לִשְׂמֹחַ בְּשִׂמְחַת גּוֹיֶךָ; לְהִתְהַלֵּל, עִם־נַחֲלָתֶךָ׃

^106:6חָטָאנוּ עִם־אֲבוֹתֵינוּ, הֶעֱוִינוּ הִרְשָׁעְנוּ׃

^106:7אֲבוֹתֵינוּ בְמִצְרַיִם לֹא־הִשְׂכִּילוּ נִפְלְאוֹתֶיךָ, לֹא זָכְרוּ אֶת־רֹב חֲסָדֶיךָ; וַיַּמְרוּ עַל־יָם בְּיַם־סוּף׃

^106:8וַיּוֹשִׁיעֵם לְמַעַן שְׁמוֹ; לְהוֹדִיעַ, אֶת־גְּבוּרָתוֹ׃

^106:9וַיִּגְעַר בְּיַם־סוּף וַיֶּחֱרָב; וַיּוֹלִיכֵם בַּתְּהֹמוֹת, כַּמִּדְבָּר׃

^106:10וַיּוֹשִׁיעֵם מִיַּד שׂוֹנֵא; וַיִּגְאָלֵם, מִיַּד אוֹיֵב׃

^106:11וַיְכַסּוּ־מַיִם צָרֵיהֶם; אֶחָד מֵהֶם, לֹא נוֹתָר׃

^106:12וַיַּאֲמִינוּ בִדְבָרָיו; יָשִׁירוּ, תְּהִלָּתוֹ׃

^106:13מִהֲרוּ שָׁכְחוּ מַעֲשָׂיו; לֹא־חִכּוּ, לַעֲצָתוֹ׃

^106:14וַיִּתְאַוּוּ תַאֲוָה בַּמִּדְבָּר; וַיְנַסּוּ־אֵל, בִּישִׁימוֹן׃

^106:15וַיִּתֵּן לָהֶם שֶׁאֱלָתָם; וַיְשַׁלַּח רָזוֹן בְּנַפְשָׁם׃

^106:16וַיְקַנְאוּ לְמֹשֶׁה בַּמַּחֲנֶה; לְאַהֲרֹן, קְדוֹשׁ יְהוָה׃

^106:17תִּפְתַּח־אֶרֶץ וַתִּבְלַע דָּתָן; וַתְּכַס, עַל־עֲדַת אֲבִירָם׃

^106:18וַתִּבְעַר־אֵשׁ בַּעֲדָתָם; לֶהָבָה, תְּלַהֵט רְשָׁעִים׃

^106:19יַעֲשׂוּ־עֵגֶל בְּחֹרֵב; וַיִּשְׁתַּחֲווּ, לְמַסֵּכָה׃

^106:20וַיָּמִירוּ אֶת־כְּבוֹדָם; בְּתַבְנִית שׁוֹר, אֹכֵל עֵשֶׂב׃

^106:21שָׁכְחוּ אֵל מוֹשִׁיעָם; עֹשֶׂה גְדֹלוֹת בְּמִצְרָיִם׃

^106:22נִפְלָאוֹת בְּאֶרֶץ חָם; נוֹרָאוֹת, עַל־יַם־סוּף׃

^106:23וַיֹּאמֶר, לְהַשְׁמִידָם לוּלֵי מֹשֶׁה בְחִירוֹ, עָמַד בַּפֶּרֶץ לְפָנָיו; לְהָשִׁיב חֲמָתוֹ, מֵהַשְׁחִית׃

^106:24וַיִּמְאֲסוּ בְּאֶרֶץ חֶמְדָּה; לֹא־הֶאֱמִינוּ, לִדְבָרוֹ׃

^106:25וַיֵּרָגְנוּ בְאָהֳלֵיהֶם; לֹא שָׁמְעוּ, בְּקוֹל יְהוָה׃

^106:26וַיִּשָּׂא יָדוֹ לָהֶם; לְהַפִּיל אוֹתָם, בַּמִּדְבָּר׃

^106:27וּלְהַפִּיל זַרְעָם בַּגּוֹיִם; וּלְזָרוֹתָם, בָּאֲרָצוֹת׃

^106:28וַיִּצָּמְדוּ לְבַעַל פְּעוֹר; וַיֹּאכְלוּ, זִבְחֵי מֵתִים׃

^106:29וַיַּכְעִיסוּ בְּמַעַלְלֵיהֶם; וַתִּפְרָץ־בָּם, מַגֵּפָה׃

^106:30וַיַּעֲמֹד פִּינְחָס וַיְפַלֵּל; וַתֵּעָצַר, הַמַּגֵּפָה׃

^106:31וַתֵּחָשֶׁב לוֹ לִצְדָקָה; לְדֹר וָדֹר, עַד־עוֹלָם׃

^106:32וַיַּקְצִיפוּ עַל־מֵי מְרִיבָה; וַיֵּרַע לְמֹשֶׁה, בַּעֲבוּרָם׃

^106:33כִּי־הִמְרוּ אֶת־רוּחוֹ; וַיְבַטֵּא, בִּשְׂפָתָיו׃

^106:34לֹא־הִשְׁמִידוּ אֶת־הָעַמִּים; אֲשֶׁר אָמַר יְהוָה לָהֶם׃

^106:35וַיִּתְעָרְבוּ בַגּוֹיִם; וַיִּלְמְדוּ, מַעֲשֵׂיהֶם׃

^106:36וַיַּעַבְדוּ אֶת־עֲצַבֵּיהֶם; וַיִּהְיוּ לָהֶם לְמוֹקֵשׁ׃

^106:37וַיִּזְבְּחוּ אֶת־בְּנֵיהֶם וְאֶת־בְּנוֹתֵיהֶם, לַשֵּׁדִים׃

^106:38וַיִּשְׁפְּכוּ דָם נָקִי דַּם־בְּנֵיהֶם וּבְנוֹתֵיהֶם, אֲשֶׁר זִבְּחוּ לַעֲצַבֵּי כְנָעַן; וַתֶּחֱנַף הָאָרֶץ, בַּדָּמִים׃

^106:39וַיִּטְמְאוּ בְמַעֲשֵׂיהֶם; וַיִּזְנוּ, בְּמַעַלְלֵיהֶם׃

^106:40וַיִּחַר־אַף יְהוָה בְּעַמּוֹ; וַיְתָעֵב, אֶת־נַחֲלָתוֹ׃

^106:41וַיִּתְּנֵם בְּיַד־גּוֹיִם; וַיִּמְשְׁלוּ בָהֶם, שֹׂנְאֵיהֶם׃

^106:42וַיִּלְחָצוּם אוֹיְבֵיהֶם; וַיִּכָּנְעוּ, תַּחַת יָדָם׃

^106:43פְּעָמִים רַבּוֹת, יַצִּילֵם וְהֵמָּה יַמְרוּ בַעֲצָתָם; וַיָּמֹכּוּ, בַּעֲוֹנָם׃

^106:44וַיַּרְא בַּצַּר לָהֶם; בְּשָׁמְעוֹ, אֶת־רִנָּתָם׃

^106:45וַיִּזְכֹּר לָהֶם בְּרִיתוֹ; וַיִּנָּחֵם, כְּרֹב חַסְדּוֹ (חֲסָדָיו)׃

^106:46וַיִּתֵּן אוֹתָם לְרַחֲמִים; לִפְנֵי כָּל־שׁוֹבֵיהֶם׃

^106:47הוֹשִׁיעֵנוּ יְהוָה אֱלֹהֵינוּ, וְקַבְּצֵנוּ מִן־הַגּוֹיִם לְהֹדוֹת לְשֵׁם קָדְשֶׁךָ; לְהִשְׁתַּבֵּחַ, בִּתְהִלָּתֶךָ׃

^106:48בָּרוּךְ־יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל מִן־הָעוֹלָם וְעַד הָעוֹלָם, וְאָמַר כָּל־הָעָם אָמֵן, הַלְלוּ־יָהּ׃

^107:1הֹדוּ לַיהוָה כִּי־טוֹב; כִּי לְעוֹלָם חַסְדּוֹ׃

^107:2יֹאמְרוּ גְּאוּלֵי יְהוָה; אֲשֶׁר גְּאָלָם, מִיַּד־צָר׃

^107:3וּמֵאֲרָצוֹת, קִבְּצָם מִמִּזְרָח וּמִמַּעֲרָב; מִצָּפוֹן וּמִיָּם׃

^107:4תָּעוּ בַמִּדְבָּר בִּישִׁימוֹן דָּרֶךְ; עִיר מוֹשָׁב, לֹא מָצָאוּ׃

^107:5רְעֵבִים גַּם־צְמֵאִים; נַפְשָׁם, בָּהֶם תִּתְעַטָּף׃

^107:6וַיִּצְעֲקוּ אֶל־יְהוָה בַּצַּר לָהֶם; מִמְּצוּקוֹתֵיהֶם, יַצִּילֵם׃

^107:7וַיַּדְרִיכֵם בְּדֶרֶךְ יְשָׁרָה; לָלֶכֶת, אֶל־עִיר מוֹשָׁב׃

^107:8יוֹדוּ לַיהוָה חַסְדּוֹ; וְנִפְלְאוֹתָיו, לִבְנֵי אָדָם׃

^107:9כִּי־הִשְׂבִּיעַ נֶפֶשׁ שֹׁקֵקָה; וְנֶפֶשׁ רְעֵבָה מִלֵּא־טוֹב׃

^107:10יֹשְׁבֵי חֹשֶׁךְ וְצַלְמָוֶת; אֲסִירֵי עֳנִי וּבַרְזֶל׃

^107:11כִּי־הִמְרוּ אִמְרֵי־אֵל; וַעֲצַת עֶלְיוֹן נָאָצוּ׃

^107:12וַיַּכְנַע בֶּעָמָל לִבָּם; כָּשְׁלוּ, וְאֵין עֹזֵר׃

^107:13וַיִּזְעֲקוּ אֶל־יְהוָה בַּצַּר לָהֶם; מִמְּצֻקוֹתֵיהֶם, יוֹשִׁיעֵם׃

^107:14יוֹצִיאֵם מֵחֹשֶׁךְ וְצַלְמָוֶת; וּמוֹסְרוֹתֵיהֶם יְנַתֵּק׃

^107:15יוֹדוּ לַיהוָה חַסְדּוֹ; וְנִפְלְאוֹתָיו, לִבְנֵי אָדָם׃

^107:16כִּי־שִׁבַּר דַּלְתוֹת נְחֹשֶׁת; וּבְרִיחֵי בַרְזֶל גִּדֵּעַ׃

^107:17אֱוִלִים מִדֶּרֶךְ פִּשְׁעָם; וּמֵעֲוֹנֹתֵיהֶם, יִתְעַנּוּ׃

^107:18כָּל־אֹכֶל תְּתַעֵב נַפְשָׁם; וַיַּגִּיעוּ, עַד־שַׁעֲרֵי מָוֶת׃

^107:19וַיִּזְעֲקוּ אֶל־יְהוָה בַּצַּר לָהֶם; מִמְּצֻקוֹתֵיהֶם, יוֹשִׁיעֵם׃

^107:20יִשְׁלַח דְּבָרוֹ וְיִרְפָּאֵם; וִימַלֵּט, מִשְּׁחִיתוֹתָם׃ נ

^107:21יוֹדוּ לַיהוָה חַסְדּוֹ; וְנִפְלְאוֹתָיו, לִבְנֵי אָדָם׃ נ

^107:22וְיִזְבְּחוּ זִבְחֵי תוֹדָה; וִיסַפְּרוּ מַעֲשָׂיו בְּרִנָּה׃ נ

^107:23יוֹרְדֵי הַיָּם בָּאֳנִיּוֹת; עֹשֵׂי מְלָאכָה, בְּמַיִם רַבִּים׃ נ

^107:24הֵמָּה רָאוּ מַעֲשֵׂי יְהוָה; וְנִפְלְאוֹתָיו, בִּמְצוּלָה׃ נ

^107:25וַיֹּאמֶר, וַיַּעֲמֵד רוּחַ סְעָרָה; וַתְּרוֹמֵם גַּלָּיו׃ נ

^107:26יַעֲלוּ שָׁמַיִם יֵרְדוּ תְהוֹמוֹת; נַפְשָׁם, בְּרָעָה תִתְמוֹגָג׃

^107:27יָחוֹגּוּ וְיָנוּעוּ כַּשִּׁכּוֹר; וְכָל־חָכְמָתָם, תִּתְבַּלָּע׃

^107:28וַיִּצְעֲקוּ אֶל־יְהוָה בַּצַּר לָהֶם; וּמִמְּצוּקֹתֵיהֶם, יוֹצִיאֵם׃

^107:29יָקֵם סְעָרָה לִדְמָמָה; וַיֶּחֱשׁוּ, גַּלֵּיהֶם׃

^107:30וַיִּשְׂמְחוּ כִי־יִשְׁתֹּקוּ; וַיַּנְחֵם, אֶל־מְחוֹז חֶפְצָם׃

^107:31יוֹדוּ לַיהוָה חַסְדּוֹ; וְנִפְלְאוֹתָיו, לִבְנֵי אָדָם׃

^107:32וִירֹמְמוּהוּ בִּקְהַל־עָם; וּבְמוֹשַׁב זְקֵנִים יְהַלְלוּהוּ׃

^107:33יָשֵׂם נְהָרוֹת לְמִדְבָּר; וּמֹצָאֵי מַיִם, לְצִמָּאוֹן׃

^107:34אֶרֶץ פְּרִי לִמְלֵחָה; מֵרָעַת, יֹשְׁבֵי בָהּ׃

^107:35יָשֵׂם מִדְבָּר לַאֲגַם־מַיִם; וְאֶרֶץ צִיָּה, לְמֹצָאֵי מָיִם׃

^107:36וַיּוֹשֶׁב שָׁם רְעֵבִים; וַיְכוֹנְנוּ, עִיר מוֹשָׁב׃

^107:37וַיִּזְרְעוּ שָׂדוֹת וַיִּטְּעוּ כְרָמִים; וַיַּעֲשׂוּ, פְּרִי תְבוּאָה׃

^107:38וַיְבָרֲכֵם וַיִּרְבּוּ מְאֹד; וּבְהֶמְתָּם, לֹא יַמְעִיט׃

^107:39וַיִּמְעֲטוּ וַיָּשֹׁחוּ; מֵעֹצֶר רָעָה וְיָגוֹן׃ נ

^107:40שֹׁפֵךְ בּוּז עַל־נְדִיבִים; וַיַּתְעֵם, בְּתֹהוּ לֹא־דָרֶךְ׃

^107:41וַיְשַׂגֵּב אֶבְיוֹן מֵעוֹנִי; וַיָּשֶׂם כַּצֹּאן, מִשְׁפָּחוֹת׃

^107:42יִרְאוּ יְשָׁרִים וְיִשְׂמָחוּ; וְכָל־עַוְלָה, קָפְצָה פִּיהָ׃

^107:43מִי־חָכָם וְיִשְׁמָר־אֵלֶּה; וְיִתְבּוֹנְנוּ, חַסְדֵי יְהוָה׃

^108:1שִׁיר מִזְמוֹר לְדָוִד׃

^108:2נָכוֹן לִבִּי אֱלֹהִים; אָשִׁירָה וַאֲזַמְּרָה, אַף־כְּבוֹדִי׃

^108:3עוּרָה הַנֵּבֶל וְכִנּוֹר, אָעִירָה שָּׁחַר׃

^108:4אוֹדְךָ בָעַמִּים יְהוָה; וַאֲזַמֶּרְךָ, בַּל־אֻמִּים׃

^108:5כִּי־גָדוֹל מֵעַל־שָׁמַיִם חַסְדֶּךָ; וְעַד־שְׁחָקִים אֲמִתֶּךָ׃

^108:6רוּמָה עַל־שָׁמַיִם אֱלֹהִים; וְעַל כָּל־הָאָרֶץ כְּבוֹדֶךָ׃

^108:7לְמַעַן יֵחָלְצוּן יְדִידֶיךָ; הוֹשִׁיעָה יְמִינְךָ וַעֲנֵנִי׃

^108:8אֱלֹהִים דִּבֶּר בְּקָדְשׁוֹ, אֶעְלֹזָה אֲחַלְּקָה שְׁכֶם; וְעֵמֶק סֻכּוֹת אֲמַדֵּד׃

^108:9לִי גִלְעָד לִי מְנַשֶּׁה, וְאֶפְרַיִם מָעוֹז רֹאשִׁי; יְהוּדָה, מְחֹקְקִי׃

^108:10מוֹאָב סִיר רַחְצִי, עַל־אֱדוֹם אַשְׁלִיךְ נַעֲלִי; עֲלֵי־פְלֶשֶׁת, אֶתְרוֹעָע׃

^108:11מִי יֹבִלֵנִי עִיר מִבְצָר; מִי נָחַנִי עַד־אֱדוֹם׃

^108:12הֲלֹא־אֱלֹהִים זְנַחְתָּנוּ; וְלֹא־תֵצֵא אֱלֹהִים, בְּצִבְאֹתֵינוּ׃

^108:13הָבָה־לָּנוּ עֶזְרָת מִצָּר; וְשָׁוְא, תְּשׁוּעַת אָדָם׃

^108:14בֵּאלֹהִים נַעֲשֶׂה־חָיִל; וְהוּא, יָבוּס צָרֵינוּ׃

^109:1לַמְנַצֵּחַ לְדָוִד מִזְמוֹר;^–

^–אֱלֹהֵי תְהִלָּתִי, אַל־תֶּחֱרַשׁ׃

^109:2כִּי פִי רָשָׁע וּפִי־מִרְמָה עָלַי פָּתָחוּ; דִּבְּרוּ אִתִּי, לְשׁוֹן שָׁקֶר׃

^109:3וְדִבְרֵי שִׂנְאָה סְבָבוּנִי; וַיִּלָּחֲמוּנִי חִנָּם׃

^109:4תַּחַת־אַהֲבָתִי יִשְׂטְנוּנִי, וַאֲנִי תְפִלָּה׃

^109:5וַיָּשִׂימוּ עָלַי רָעָה תַּחַת טוֹבָה; וְשִׂנְאָה, תַּחַת אַהֲבָתִי׃

^109:6הַפְקֵד עָלָיו רָשָׁע; וְשָׂטָן, יַעֲמֹד עַל־יְמִינוֹ׃

^109:7בְּהִשָּׁפְטוֹ יֵצֵא רָשָׁע; וּתְפִלָּתוֹ, תִּהְיֶה לַחֲטָאָה׃

^109:8יִהְיוּ־יָמָיו מְעַטִּים; פְּקֻדָּתוֹ, יִקַּח אַחֵר׃

^109:9יִהְיוּ־בָנָיו יְתוֹמִים; וְאִשְׁתּוֹ אַלְמָנָה׃

^109:10וְנוֹעַ יָנוּעוּ בָנָיו וְשִׁאֵלוּ; וְדָרְשׁוּ, מֵחָרְבוֹתֵיהֶם׃

^109:11יְנַקֵּשׁ נוֹשֶׁה לְכָל־אֲשֶׁר־לוֹ; וְיָבֹזּוּ זָרִים יְגִיעוֹ׃

^109:12אַל־יְהִי־לוֹ מֹשֵׁךְ חָסֶד; וְאַל־יְהִי חוֹנֵן, לִיתוֹמָיו׃

^109:13יְהִי־אַחֲרִיתוֹ לְהַכְרִית; בְּדוֹר אַחֵר, יִמַּח שְׁמָם׃

^109:14יִזָּכֵר עֲוֹן אֲבֹתָיו אֶל־יְהוָה; וְחַטַּאת אִמּוֹ, אַל־תִּמָּח׃

^109:15יִהְיוּ נֶגֶד־יְהוָה תָּמִיד; וְיַכְרֵת מֵאֶרֶץ זִכְרָם׃

^109:16יַעַן, אֲשֶׁר לֹא זָכַר עֲשׂוֹת חָסֶד וַיִּרְדֹּף אִישׁ־עָנִי וְאֶבְיוֹן וְנִכְאֵה לֵבָב לְמוֹתֵת׃

^109:17וַיֶּאֱהַב קְלָלָה וַתְּבוֹאֵהוּ; וְלֹא־חָפֵץ בִּבְרָכָה, וַתִּרְחַק מִמֶּנּוּ׃

^109:18וַיִּלְבַּשׁ קְלָלָה, כְּמַדּוֹ וַתָּבֹא כַמַּיִם בְּקִרְבּוֹ; וְכַשֶּׁמֶן, בְּעַצְמוֹתָיו׃

^109:19תְּהִי־לוֹ כְּבֶגֶד יַעְטֶה; וּלְמֵזַח, תָּמִיד יַחְגְּרֶהָ׃

^109:20זֹאת פְּעֻלַּת שֹׂטְנַי מֵאֵת יְהוָה; וְהַדֹּבְרִים רָע, עַל־נַפְשִׁי׃

^109:21וְאַתָּה יְהוִה אֲדֹנָי, עֲשֵׂה־אִתִּי לְמַעַן שְׁמֶךָ; כִּי־טוֹב חַסְדְּךָ, הַצִּילֵנִי׃

^109:22כִּי־עָנִי וְאֶבְיוֹן אָנֹכִי; וְלִבִּי, חָלַל בְּקִרְבִּי׃

^109:23כְּצֵל־כִּנְטוֹתוֹ נֶהֱלָכְתִּי; נִנְעַרְתִּי, כָּאַרְבֶּה׃

^109:24בִּרְכַּי כָּשְׁלוּ מִצּוֹם; וּבְשָׂרִי, כָּחַשׁ מִשָּׁמֶן׃

^109:25וַאֲנִי הָיִיתִי חֶרְפָּה לָהֶם; יִרְאוּנִי, יְנִיעוּן רֹאשָׁם׃

^109:26עָזְרֵנִי יְהוָה אֱלֹהָי; הוֹשִׁיעֵנִי כְחַסְדֶּךָ׃

^109:27וְיֵדְעוּ כִּי־יָדְךָ זֹּאת; אַתָּה יְהוָה עֲשִׂיתָהּ׃

^109:28יְקַלְלוּ־הֵמָּה וְאַתָּה תְבָרֵךְ קָמוּ וַיֵּבֹשׁוּ, וְעַבְדְּךָ יִשְׂמָח׃

^109:29יִלְבְּשׁוּ שׂוֹטְנַי כְּלִמָּה; וְיַעֲטוּ כַמְעִיל בָּשְׁתָּם׃

^109:30אוֹדֶה יְהוָה מְאֹד בְּפִי; וּבְתוֹךְ רַבִּים אֲהַלְלֶנּוּ׃

^109:31כִּי־יַעֲמֹד לִימִין אֶבְיוֹן; לְהוֹשִׁיעַ, מִשֹּׁפְטֵי נַפְשׁוֹ׃

Украинский (Огієнко)

Языки

^106:1 Алілуя!
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

^106:2 Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?

^106:3 Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!

^106:4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,

^106:5 щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!

^106:6 Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили…

^106:7 Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.

^106:8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

^106:9 Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!…

^106:10 і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,

^106:11 і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!

^106:12 Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.

^106:13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,

^106:14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,

^106:15 і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу…

^106:16 Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.

^106:17 Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,

^106:18 і огонь запалав на їхніх зборах, і полум́я те попалило безбожних…

^106:19 Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,

^106:20 і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,

^106:21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

^106:22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним…

^106:23 і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!

^106:24 Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,

^106:25 і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.

^106:26 і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,

^106:27 і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!

^106:28 і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,

^106:29 і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!

^106:30 і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,

^106:31 і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

^106:32 і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,

^106:33 бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми…

^106:34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,

^106:35 і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.

^106:36 і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них…

^106:37 і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,

^106:38 і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським.
і через кривавий переступ земля посквернилась,

^106:39 і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми…

^106:40 і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,

^106:41 і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,

^106:42 і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку…

^106:43 Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!

^106:44 Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,

^106:45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

^106:46 і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!

^106:47 Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!

^106:48 Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки!
і ввесь народ нехай скаже: Амінь!
Алілуя!

^107:1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

^107:2 хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,

^107:3 і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!

^107:4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,

^107:5 голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала…

^107:6 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

^107:7 і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.

^107:8 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

^107:9 бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!

^107:10 Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в́язні біди та заліза,

^107:11 бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.

^107:12 Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,

^107:13 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

^107:14 і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.

^107:15 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

^107:16 бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!

^107:17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.

^107:18 Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,

^107:19 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,

^107:20 Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!

^107:21 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,

^107:22 і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!

^107:23 Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,

^107:24 вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!

^107:25 Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,

^107:26 до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!

^107:27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п́яний, і вся їхня мудрість бентежиться!

^107:28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

^107:29 Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,

^107:30 і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.

^107:31 Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!

^107:32 Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!

^107:33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,

^107:34 плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.

^107:35 Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,

^107:36 і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,

^107:37 і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!

^107:38 і благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!

^107:39 Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.

^107:40 Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,

^107:41 а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.

^107:42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ́я.

^107:43 Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!

^108:1 Пісня.
Псалом Давидів.

^108:2 Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою!

^108:3 Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

^108:4 Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами,

^108:5 бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар!

^108:6 Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!

^108:7 Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!

^108:8 У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.

^108:9 Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.

^108:10 Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!

^108:11 Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?

^108:12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

^108:13 Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

^108:14 Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!

^109:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Боже слави моєї, не будь мовчазливий,

^109:2 бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!

^109:3 і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,

^109:4 обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,

^109:5 вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

^109:6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!

^109:7 Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

^109:8 Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!

^109:9 Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!

^109:10 і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

^109:11 Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!

^109:12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!

^109:13 Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім́я їхнє!

^109:14 Беззаконня батьків його хай пам́ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

^109:15 Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам́ять,

^109:16 ворог бо не пам́ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!

^109:17 Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло!
і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!

^109:18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!

^109:19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!

^109:20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

^109:21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,

^109:22 бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!…

^109:23 Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

^109:24 Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,

^109:25 і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають…

^109:26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

^109:27 і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!

^109:28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови!
Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!

^109:29 Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

^109:30 Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,

^109:31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!