Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Псалтирь

 
  • Аллилу́iа.
  • Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость его́.
  • Кто́ воз­глаго́летъ си́лы Госпо́дни, слы́шаны сотвори́тъ вся́ хвалы́ его́?
  • Блаже́ни храня́щiи су́дъ и творя́щiи пра́вду во вся́кое вре́мя.
  • Помяни́ на́съ, Го́споди, во благоволе́нiи люді́й тво­и́хъ, посѣти́ на́съ спасе́нiемъ тво­и́мъ,
  • ви́дѣти во бла́гости избра́н­ныя твоя́, воз­весели́тися въ весе́лiи язы́ка тво­его́, хвали́тися съ достоя́нiемъ тво­и́мъ.
  • Согрѣши́хомъ со отцы́ на́шими, беззако́н­новахомъ, непра́вдовахомъ:
  • отцы́ на́ши во Еги́птѣ не разумѣ́ша чуде́съ тво­и́хъ, ни помяну́ша мно́же­ст­ва ми́лости тво­ея́: и преогорчи́ша восходя́ще въ чермно́е мо́ре.
  • И спасе́ и́хъ и́мене сво­его́ ра́ди, сказа́ти си́лу свою́:
  • и запрети́ чермно́му мо́рю, и изся́че: и наста́ви {преведе́} я́ въ бе́зднѣ я́ко въ пусты́ни.
  • И спасе́ я́ изъ руки́ ненави́дящихъ и изба́ви я́ изъ руки́ враго́въ.
  • Покры́ вода́ стужа́ющыя и́мъ: ни еди́нъ от­ ни́хъ избы́сть.
  • И вѣ́роваша словеси́ его́ и воспѣ́ша хвалу́ его́.
  • Ускори́ша, забы́ша дѣла́ его́, не стерпѣ́ша совѣ́та его́:
  • и похотѣ́ша жела́нiю въ пусты́ни и искуси́ша Бо́га въ безво́днѣй.
  • И даде́ и́мъ проше́нiе и́хъ, посла́ сы́тость въ ду́шы и́хъ.
  • И прогнѣ́ваша Моисе́а въ стану́, Ааро́на свята́го Госпо́дня.
  • Отве́рзеся земля́ и пожре́ даѳа́на и покры́ на со́нмищи Авиро́на:
  • и разжже́ся о́гнь въ со́нмѣ и́хъ, пла́мень попали́ грѣ́шники.
  • И сотвори́ша телца́ въ Хори́вѣ и поклони́шася истука́н­ному:
  • и измѣни́ша сла́ву его́ въ подо́бiе телца́ яду́щаго траву́.
  • И забы́ша Бо́га спаса́ющаго и́хъ, сотво́ршаго ве́лiя во Еги́птѣ,
  • чудеса́ въ земли́ Ха́мовѣ, стра́шная въ мо́ри чермнѣ́мъ.
  • И рече́ потреби́ти и́хъ, а́ще не бы́ Моисе́й избра́н­ный его́ ста́лъ въ сокруше́нiи предъ ни́мъ, воз­врати́ти я́рость его́, да не погуби́тъ и́хъ.
  • И уничижи́ша зе́млю жела́н­ную, не я́ша вѣ́ры словеси́ его́:
  • и поропта́ша въ селе́нiихъ сво­и́хъ, не услы́шаша гла́са Госпо́дня.
  • И воз­дви́же ру́ку свою́ на ня́, низложи́ти я́ въ пусты́ни,
  • и низложи́ти сѣ́мя и́хъ во язы́цѣхъ, и расточи́ти я́ въ страны́.
  • И при­­части́шася веельфего́ру и снѣдо́ша же́ртвы ме́ртвыхъ:
  • и раздражи́ша его́ въ начина́нiихъ сво­и́хъ, и умно́жися въ ни́хъ паде́нiе.
  • И ста́ Финее́съ и уми́лостиви, и преста́ сѣ́чь:
  • и вмѣни́ся ему́ въ пра́вду, въ ро́дъ и ро́дъ до вѣ́ка.
  • И прогнѣ́ваша его́ на водѣ́ прерѣка́нiя, и озло́бленъ бы́сть Моисе́й и́хъ ра́ди:
  • я́ко преогорчи́ша ду́хъ его́ и ра́зн­ствова устна́ма сво­и́ма.
  • Не потреби́ша язы́ки, я́же рече́ Госпо́дь и́мъ.
  • И смѣси́шася во язы́цѣхъ и навыко́ша дѣло́мъ и́хъ:
  • и порабо́таша истука́н­нымъ и́хъ, и бы́сть и́мъ въ собла́знъ.
  • И пожро́ша сы́ны своя́ и дще́ри своя́ бѣсово́мъ,
  • и пролiя́ша кро́вь непови́н­ную, кро́вь сыно́въ сво­и́хъ и дще́рей, я́же пожро́ша истука́н­нымъ ханаа́нскимъ: и убiе́на бы́сть земля́ и́хъ кровьми́
  • и оскверни́ся въ дѣ́лѣхъ и́хъ: и соблуди́ша въ начина́нiихъ сво­и́хъ.
  • И разгнѣ́вася я́ростiю Госпо́дь на лю́ди своя́ и омерзи́ достоя́нiе свое́:
  • и предаде́ я́ въ ру́ки враго́въ, и облада́ша и́ми ненави́дящiи и́хъ.
  • И стужи́ша и́мъ врази́ и́хъ: и смири́шася подъ рука́ми и́хъ.
  • Мно́жицею изба́ви я́: ті́и же преогорчи́ша его́ совѣ́томъ сво­и́мъ, и смири́шася въ беззако́нiихъ сво­и́хъ.
  • И ви́дѣ Госпо́дь, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, внегда́ услы́шаше моле́нiе и́хъ:
  • и помяну́ завѣ́тъ сво́й, и раска́яся по мно́же­ст­ву ми́лости сво­ея́:
  • и даде́ я́ въ щедро́ты предъ всѣ́ми плѣни́в­шими я́.
  • Спаси́ ны, Го́споди, Бо́же на́шъ, и собери́ ны от­ язы́къ, исповѣ́датися и́мени тво­ему́ свято́му, хвали́тися во хвалѣ́ тво­е́й.
  • Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ от­ вѣ́ка и до вѣ́ка. И реку́тъ вси́ лю́дiе: бу́ди, бу́ди.
  • Аллилу́iа.
  • Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость его́.
  • Да реку́тъ изба́влен­нiи Го́сподемъ, и́хже изба́ви изъ руки́ врага́,
  • и от­ стра́нъ собра́ и́хъ, от­ восто́къ и за́падъ, и сѣ́вера и мо́ря:
  • заблуди́ша въ пусты́ни безво́днѣй, пути́ гра́да оби́телнаго не обрѣто́ша:
  • а́лчуще и жа́ждуще, душа́ и́хъ въ ни́хъ изчезе́.
  • И воз­зва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от­ ну́ждъ и́хъ изба́ви я́:
  • и наста́ви я́ на пу́ть пра́въ, вни́ти во гра́дъ оби́телный.
  • Да исповѣ́дят­ся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости его́ и чудеса́ его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
  • я́ко насы́тилъ е́сть ду́шу тщу́, и ду́шу а́лчущу испо́лни бла́гъ:
  • сѣдя́щыя во тмѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй, окова́н­ныя нището́ю и желѣ́зомъ,
  • я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жiя, и совѣ́тъ вы́шняго раздражи́ша.
  • И смири́ся въ трудѣ́хъ се́рдце и́хъ, и изнемого́ша, и не бѣ́ помага́яй.
  • И воз­зва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от­ ну́ждъ и́хъ спасе́ я́:
  • и изведе́ я́ изъ тмы́ и сѣ́ни сме́ртныя, и у́зы и́хъ растерза́.
  • Да исповѣ́дят­ся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости его́ и чудеса́ его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
  • я́ко сокруши́ врата́ мѣ́дная, и вереи́ желѣ́зныя сломи́.
  • Воспрiя́тъ я́ от­ пути́ беззако́нiя и́хъ: беззако́нiй бо ра́ди сво­и́хъ смири́шася.
  • Вся́каго бра́шна воз­гнуша́ся душа́ и́хъ, и при­­бли́жишася до вра́тъ сме́ртныхъ.
  • И воз­зва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от­ ну́ждъ и́хъ спасе́ я́:
  • посла́ сло́во свое́, и изцѣли́ я́, и изба́ви я́ от­ растлѣ́нiй и́хъ.
  • Да исповѣ́дят­ся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости его́ и чудеса́ его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
  • и да пожру́тъ ему́ же́ртву хвалы́ и да воз­вѣстя́тъ дѣла́ его́ въ ра́дости.
  • Сходя́щiи въ мо́ре въ корабле́хъ, творя́щiи дѣ́ланiя въ вода́хъ мно́гихъ,
  • ті́и ви́дѣша дѣла́ Госпо́дня и чудеса́ его́ во глубинѣ́.
  • Рече́, и ста́ ду́хъ бу́ренъ, и воз­несо́шася во́лны его́:
  • восхо́дятъ до небе́съ и низхо́дятъ до бе́зднъ: душа́ и́хъ въ злы́хъ та́яше:
  • смято́шася, подвиго́шася я́ко пiя́ный, и вся́ му́дрость и́хъ поглощена́ бы́сть.
  • И воз­зва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от­ ну́ждъ и́хъ изведе́ я́:
  • и повелѣ́ бу́ри, и ста́ въ тишину́, и умолко́ша во́лны его́.
  • И воз­весели́шася, я́ко умолко́ша, и наста́ви я́ въ при­­ста́нище хотѣ́нiя сво­его́.
  • Да исповѣ́дят­ся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости его́ и чудеса́ его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
  • да воз­несу́тъ его́ въ це́ркви людстѣ́й, и на сѣда́лищи ста́рецъ восхва́лятъ его́.
  • Положи́лъ е́сть рѣ́ки въ пусты́ню и исхо́диша водна́я въ жа́жду,
  • зе́млю плодоно́сную въ сла́ность, от­ зло́бы живу́щихъ на не́й.
  • Положи́лъ е́сть пусты́ню во езе́ра водна́я и зе́млю безво́дную во исхо́дища водна́я.
  • И насели́ та́мо а́лчущыя, и соста́виша гра́ды оби́телны:
  • и насѣ́яша се́ла, и насади́ша виногра́ды, и сотвори́ша пло́дъ жи́тенъ.
  • И благослови́ я́, и умно́жишася зѣло́: и скоты́ и́хъ не ума́ли.
  • И ума́лишася и озло́бишася от­ ско́рби зо́лъ и болѣ́зни:
  • излiя́ся уничиже́нiе на кня́зи и́хъ, и облазни́ {заблужда́ти сотвори́} я́ по непрохо́днѣй, а не по пути́.
  • И помо́же убо́гу от­ нищеты́ и положи́ я́ко о́вцы оте́че­ст­вiя.
  • У́зрятъ пра́вiи и воз­веселя́т­ся, и вся́кое беззако́нiе загради́тъ уста́ своя́.
  • Кто́ прему́дръ и сохрани́тъ сiя́? и уразумѣ́ютъ ми́лости Госпо́дни.
  • Пѣ́снь, псало́мъ Дави́ду.
  • Гото́во се́рдце мое́, Бо́же, гото́во се́рдце мое́: воспою́ и пою́ во сла́вѣ мо­е́й.
  • Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю и гу́сли: воста́ну ра́но.
  • Исповѣ́мся тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, пою́ тебѣ́ во язы́цѣхъ:
  • я́ко ве́лiя верху́ небе́съ ми́лость твоя́ и до о́блакъ и́стина твоя́.
  • Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва твоя́,
  • я́ко да изба́вят­ся воз­лю́блен­нiи тво­и́: спаси́ десни́цею тво­е́ю и услы́ши мя́.
  • Бо́гъ воз­глаго́ла во святѣ́мъ сво­е́мъ: воз­несу́ся и раздѣлю́ Сики́му, и удо́ль селе́нiй размѣ́рю.
  • Мо́й е́сть Галаа́дъ, и мо́й е́сть Манассі́й, и Ефре́мъ заступле́нiе главы́ мо­ея́: Иу́да ца́рь мо́й,
  • Моа́въ коно́бъ упова́нiя мо­его́: на Идуме́ю наложу́ сапо́гъ мо́й: мнѣ́ иноплеме́н­ницы покори́шася.
  • Кто́ введе́тъ мя́ во гра́дъ огражде́нiя? или́ кто́ наста́витъ мя́ до Идуме́и?
  • Не ты́ ли, Бо́же, от­ри́нувый на́съ, и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ?
  • Да́ждь на́мъ по́мощь от­ ско́рби: и су́етно спасе́нiе человѣ́ческо.
  • О Бо́зѣ сотвори́мъ си́лу, и то́й уничижи́тъ враги́ на́шя.
  • Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
  • Бо́же, хвалы́ мо­ея́ не премолчи́:
  • я́ко уста́ грѣ́шнича и уста́ льсти́ваго на мя́ от­верзо́шася, глаго́лаша на мя́ язы́комъ льсти́вымъ,
  • и словесы́ ненави́стными обыдо́ша мя́, и бра́шася со мно́ю ту́не.
  • Вмѣ́сто е́же люби́ти мя́, оболга́ху мя́, а́зъ же моля́хся:
  • и положи́ша на мя́ зла́я за блага́я, и не́нависть за воз­любле́нiе мое́.
  • Поста́ви на него́ грѣ́шника, и дiа́волъ да ста́нетъ одесну́ю его́:
  • внегда́ суди́тися ему́, да изы́детъ осужде́нъ, и моли́тва его́ да бу́детъ въ грѣ́хъ.
  • Да бу́дутъ дні́е его́ ма́ли, и епи́скоп­ст­во его́ да прiи́метъ и́нъ:
  • да бу́дутъ сы́нове его́ си́ри, и жена́ его́ вдова́:
  • дви́жущеся да преселя́т­ся сы́нове его́ и воспро́сятъ, да изгна́ни бу́дутъ изъ домо́въ сво­и́хъ.
  • Да взы́щетъ заимода́вецъ вся́, ели́ка су́ть его́: и да восхи́тятъ чужді́и труды́ его́.
  • Да не бу́детъ ему́ засту́пника, ниже́ да бу́детъ ущедря́яй сироты́ его́:
  • да бу́дутъ ча́да его́ въ погубле́нiе, въ ро́дѣ еди́нѣмъ да потреби́т­ся и́мя его́.
  • Да воспомяне́т­ся беззако́нiе оте́цъ его́ предъ Го́сподемъ, и грѣ́хъ ма́тере его́ да не очи́стит­ся:
  • да бу́дутъ предъ Го́сподемъ вы́ну, и да потреби́т­ся от­ земли́ па́мять и́хъ:
  • зане́же не помяну́ сотвори́ти ми́лость, и погна́ человѣ́ка ни́ща и убо́га, и умиле́на се́рдцемъ умертви́ти.
  • И воз­люби́ кля́тву, и прiи́детъ ему́: и не восхотѣ́ благослове́нiя, и удали́т­ся от­ него́.
  • И облече́ся въ кля́тву я́ко въ ри́зу, и вни́де я́ко вода́ во утро́бу его́ и я́ко еле́й въ ко́сти его́:
  • да бу́детъ ему́ я́ко ри́за, въ ню́же облачи́т­ся, и я́ко по́ясъ, и́мже вы́ну опоясу́ет­ся.
  • Сiе́ дѣ́ло оболга́ющихъ мя́ у Го́спода и глаго́лющихъ лука́вая на ду́шу мою́.
  • И ты́, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю и́мене ра́ди тво­его́, я́ко бла́га ми́лость твоя́:
  • изба́ви мя́, я́ко ни́щъ и убо́гъ е́смь а́зъ, и се́рдце мое́ смяте́ся вну́трь мене́.
  • Я́ко сѣ́нь, внегда́ уклони́тися е́й, отъ­я́хся: стрясо́хся я́ко пру́зи.
  • Колѣ́на моя́ изнемо́госта от­ поста́, и пло́ть моя́ измѣни́ся еле́а ра́ди.
  • И а́зъ бы́хъ поноше́нiе и́мъ: ви́дѣша мя́, покива́ша глава́ми сво­и́ми.
  • Помози́ ми, Го́споди Бо́же мо́й, и спаси́ мя по ми́лости тво­е́й:
  • и да разумѣ́ютъ, я́ко рука́ твоя́ сiя́, и ты́, Го́споди, сотвори́лъ еси́ ю́.
  • Проклену́тъ ті́и, и ты́ благослови́ши: востаю́щiи на мя́ да постыдя́т­ся, ра́бъ же тво́й воз­весели́т­ся.
  • Да облеку́т­ся оболга́ющiи мя́ въ срамоту́ и оде́ждут­ся я́ко оде́ждою студо́мъ сво­и́мъ.
  • Исповѣ́мся Го́сподеви зѣло́ усты́ мо­и́ми и посредѣ́ мно́гихъ восхвалю́ его́:
  • я́ко преста́ одесну́ю убо́гаго, е́же спасти́ от­ гоня́щихъ ду́шу мою́.
  • Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его.
  • Кто изречет могущество Господа, возвестит все хвалы Его?
  • Блаженны хранящие суд и творящие правду во всякое время!
  • Вспомни о мне, Господи, в благоволении к народу Твоему; посети меня спасением Твоим,
  • дабы мне видеть благоденствие избранных Твоих, веселиться веселием народа Твоего, хвалиться с наследием Твоим.
  • Согрешили мы с отцами нашими, совершили беззаконие, соделали неправду.
  • Отцы наши в Египте не уразумели чудес Твоих, не помнили множества милостей Твоих, и возмутились у моря, у Чермного моря.
  • Но Он спас их ради имени Своего, дабы показать могущество Свое.
  • Грозно рек морю Чермному, и оно иссохло; и провел их по безднам, как по суше;
  • и спас их от руки ненавидящего и избавил их от руки врага.
  • Воды покрыли врагов их, ни одного из них не осталось.
  • И поверили они словам Его, [и] воспели хвалу Ему.
  • Но скоро забыли дела Его, не дождались Его изволения;
  • увлеклись похотением в пустыне, и искусили Бога в необитаемой.
  • И Он исполнил прошение их, но послал язву на души их.
  • И позавидовали в стане Моисею и Аарону, святому Господню.
  • Разверзлась земля, и поглотила Дафана и покрыла скопище Авирона.
  • И возгорелся огонь в скопище их, пламень попалил нечестивых.
  • Сделали тельца у Хорива и поклонились истукану;
  • и променяли славу свою на изображение вола, ядущего траву.
  • Забыли Бога, Спасителя своего, совершившего великое в Египте,
  • дивное в земле Хамовой, страшное у Чермного моря.
  • И хотел истребить их, если бы Моисей, избранный Его, не стал пред Ним в расселине, чтобы отвратить ярость Его, да не погубит [их].
  • И презрели они землю желанную, не верили слову Его;
  • и роптали в шатрах своих, не слушались гласа Господня.
  • И поднял Он руку Свою на них, чтобы низложить их в пустыне,
  • низложить племя их в народах и рассеять их по землям.
  • Они прилепились к Ваалфегору и ели жертвы бездушным,
  • и раздражали Бога делами своими, и вторглась к ним язва.
  • И восстал Финеес и произвел суд, – и остановилась язва.
  • И это вменено ему в праведность в роды и роды во веки.
  • И прогневали Бога у вод Меривы, и Моисей потерпел за них,
  • ибо они огорчили дух его, и он погрешил устами своими.
  • Не истребили народов, о которых сказал им Господь,
  • но смешались с язычниками и научились делам их;
  • служили истуканам их, которые были для них сетью,
  • и приносили сыновей своих и дочерей своих в жертву бесам;
  • проливали кровь невинную, кровь сыновей своих и дочерей своих, которых приносили в жертву идолам Ханаанским, – и осквернилась земля кровью;
  • оскверняли себя делами своими, блудодействовали поступками своими.
  • И воспылал гнев Господа на народ Его, и возгнушался Он наследием Своим
  • и предал их в руки язычников, и ненавидящие их стали обладать ими.
  • Враги их утесняли их, и они смирялись под рукою их.
  • Много раз Он избавлял их; они же раздражали [Его] упорством своим, и были уничижаемы за беззаконие свое.
  • Но Он призирал на скорбь их, когда слышал вопль их,
  • и вспоминал завет Свой с ними и раскаивался по множеству милости Своей;
  • и возбуждал к ним сострадание во всех, пленявших их.
  • Спаси нас, Господи, Боже наш, и собери нас от народов, дабы славить святое имя Твое, хвалиться Твоею славою.
  • Благословен Господь, Бог Израилев, от века и до века! И да скажет весь народ: аминь! Аллилуия!
  • Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его!
  • Так да скажут избавленные Господом, которых избавил Он от руки врага,
  • и собрал от стран, от востока и запада, от севера и моря.
  • Они блуждали в пустыне по безлюдному пути и не находили населенного города;
  • терпели голод и жажду, душа их истаевала в них.
  • Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он избавил их от бедствий их,
  • и повел их прямым путем, чтобы они шли к населенному городу.
  • Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих:
  • ибо Он насытил душу жаждущую и душу алчущую исполнил благами.
  • Они сидели во тьме и тени смертной, окованные скорбью и железом;
  • ибо не покорялись словам Божиим и небрегли о воле Всевышнего.
  • Он смирил сердце их работами; они преткнулись, и не было помогающего.
  • Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их;
  • вывел их из тьмы и тени смертной, и расторгнул узы их.
  • Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих:
  • ибо Он сокрушил врата медные и вереи железные сломил.
  • Безрассудные страдали за беззаконные пути свои и за неправды свои;
  • от всякой пищи отвращалась душа их, и они приближались ко вратам смерти.
  • Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их;
  • послал слово Свое и исцелил их, и избавил их от могил их.
  • Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих!
  • Да приносят Ему жертву хвалы и да возвещают о делах Его с пением!
  • Отправляющиеся на кораблях в море, производящие дела на больших водах,
  • видят дела Господа и чудеса Его в пучине:
  • Он речет, – и восстанет бурный ветер и высоко поднимает волны его:
  • восходят до небес, нисходят до бездны; душа их истаевает в бедствии;
  • они кружатся и шатаются, как пьяные, и вся мудрость их исчезает.
  • Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он вывел их из бедствия их.
  • Он превращает бурю в тишину, и волны умолкают.
  • И веселятся, что они утихли, и Он приводит их к желаемой пристани.
  • Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих!
  • Да превозносят Его в собрании народном и да славят Его в сонме старейшин!
  • Он превращает реки в пустыню и источники вод – в сушу,
  • землю плодородную – в солончатую, за нечестие живущих на ней.
  • Он превращает пустыню в озеро, и землю иссохшую – в источники вод;
  • и поселяет там алчущих, и они строят город для обитания;
  • засевают поля, насаждают виноградники, которые приносят им обильные плоды.
  • Он благословляет их, и они весьма размножаются, и скота их не умаляет.
  • Уменьшились они и упали от угнетения, бедствия и скорби, –
  • Он изливает бесчестие на князей и оставляет их блуждать в пустыне, где нет путей.
  • Бедного же извлекает из бедствия и умножает род его, как стада овец.
  • Праведники видят сие и радуются, а всякое нечестие заграждает уста свои.
  • Кто мудр, тот заметит сие и уразумеет милость Господа.
  • Песнь. Псалом Давида.
  • Готово сердце мое, Боже, [готово сердце мое]; буду петь и воспевать во славе моей.
  • Воспрянь, псалтирь и гусли! Я встану рано.
  • Буду славить Тебя, Господи, между народами; буду воспевать Тебя среди племен,
  • ибо превыше небес милость Твоя и до облаков истина Твоя.
  • Будь превознесен выше небес, Боже; над всею землею да будет слава Твоя,
  • дабы избавились возлюбленные Твои: спаси десницею Твоею и услышь меня.
  • Бог сказал во святилище Своем: «восторжествую, разделю Сихем и долину Сокхоф размерю;
  • Мой Галаад, Мой Манассия, Ефрем – крепость главы Моей, Иуда – скипетр Мой,
  • Моав – умывальная чаша Моя, на Едома простру сапог Мой, над землею Филистимскою восклицать буду».
  • Кто введет меня в укрепленный город? Кто доведет меня до Едома?
  • Не Ты ли, Боже, Который отринул нас и не выходишь, Боже, с войсками нашими?
  • Подай нам помощь в тесноте, ибо защита человеческая суетна.
  • С Богом мы окажем силу: Он низложит врагов наших.
  • Боже хвалы моей! не премолчи,
  • ибо отверзлись на меня уста нечестивые и уста коварные; говорят со мною языком лживым;
  • отвсюду окружают меня словами ненависти, вооружаются против меня без причины;
  • за любовь мою они враждуют на меня, а я молюсь;
  • воздают мне за добро злом, за любовь мою – ненавистью.
  • Поставь над ним нечестивого, и диавол да станет одесную его.
  • Когда будет судиться, да выйдет виновным, и молитва его да будет в грех;
  • да будут дни его кратки, и достоинство его да возьмет другой;
  • дети его да будут сиротами, и жена его – вдовою;
  • да скитаются дети его и нищенствуют, и просят хлеба из развалин своих;
  • да захватит заимодавец все, что есть у него, и чужие да расхитят труд его;
  • да не будет сострадающего ему, да не будет милующего сирот его;
  • да будет потомство его на погибель, и да изгладится имя их в следующем роде;
  • да будет воспомянуто пред Господом беззаконие отцов его, и грех матери его да не изгладится;
  • да будут они всегда в очах Господа, и да истребит Он память их на земле,
  • за то, что он не думал оказывать милость, но преследовал человека бедного и нищего и сокрушенного сердцем, чтобы умертвить его;
  • возлюбил проклятие, – оно и придет на него; не восхотел благословения, – оно и удалится от него;
  • да облечется проклятием, как ризою, и да войдет оно, как вода, во внутренность его и, как елей, в кости его;
  • да будет оно ему, как одежда, в которую он одевается, и как пояс, которым всегда опоясывается.
  • Таково воздаяние от Господа врагам моим и говорящим злое на душу мою!
  • Со мною же, Господи, Господи, твори ради имени Твоего, ибо блага милость Твоя; спаси меня,
  • ибо я беден и нищ, и сердце мое уязвлено во мне.
  • Я исчезаю, как уклоняющаяся тень; гонят меня, как саранчу.
  • Колени мои изнемогли от поста, и тело мое лишилось тука.
  • Я стал для них посмешищем: увидев меня, кивают головами [своими].
  • Помоги мне, Господи, Боже мой, спаси меня по милости Твоей,
  • да познают, что это – Твоя рука, и что Ты, Господи, соделал это.
  • Они проклинают, а Ты благослови; они восстают, но да будут постыжены; раб же Твой да возрадуется.
  • Да облекутся противники мои бесчестьем и, как одеждою, покроются стыдом своим.
  • И я громко буду устами моими славить Господа и среди множества прославлять Его,
  • ибо Он стоит одесную бедного, чтобы спасти его от судящих душу его.
  • احمدوا الرب ادعوا باسمه. عرفوا بين الامم باعماله.

  • غنوا له رنموا له. انشدوا بكل عجائبه.

  • افتخروا باسمه القدوس. لتفرح قلوب الذين يلتمسون الرب

  • اطلبوا الرب وقدرته. التمسوا وجهه دائما.

  • اذكروا عجائبه التي صنع. آياته واحكام فيه

  • يا ذرية ابراهيم عبده يا بني يعقوب مختاريه.

  • هو الرب الهنا في كل الارض احكامه.

  • ذكر الى الدهر عهده كلاما اوصى به الى الف دور

  • الذي عاهد به ابراهيم وقسمه لاسحق

  • فثبته ليعقوب فريضة ولاسرائيل عهدا ابديا

  • قائلا لك اعطي ارض كنعان حبل ميراثكم.

  • اذ كانوا عددا يحصى قليلين وغرباء فيها.

  • ذهبوا من امة الى امة من مملكة الى شعب آخر.

  • فلم يدع انسانا يظلمهم. بل وبخ ملوكا من اجلهم.

  • قائلا لا تمسوا مسحائي ولا تسيئوا الى انبيائي.

  • دعا بالجوع على الارض كسر قوام الخبز كله.

  • ارسل امامهم رجلا. بيع يوسف عبدا.

  • آذوا بالقيد رجليه. في الحديد دخلت نفسه

  • الى وقت مجيء كلمته. قول الرب امتحنه.

  • ارسل الملك فحله. ارسل سلطان الشعب فاطلقه.

  • اقامه سيدا على بيته ومسلطا على كل ملكه

  • ليأسر رؤساءه حسب ارادته ويعلم مشايخه حكمة.

  • فجاء اسرائيل الى مصر ويعقوب تغرب في ارض حام

  • جعل شعبه مثمرا جدا واعزه على اعدائه

  • حول قلوبهم ليبغضوا شعبه ليحتالوا على عبيده.

  • ارسل موسى عبده وهرون الذي اختاره.

  • اقاما بينهم كلام آياته وعجائب في ارض حام.

  • ارسل ظلمة فاظلمت ولم يعصوا كلامه.

  • حول مياههم الى دم وقتل اسماكهم.

  • افاضت ارضهم ضفادع. حتى في مخادع ملوكهم.

  • أمر فجاء الذبان والبعوض في كل تخومهم.

  • جعل امطارهم بردا ونارا ملتهبة في ارضهم.

  • ضرب كرومهم وتينهم وكسر كل اشجار تخومهم.

  • امر فجاء الجراد وغوغاء بلا عدد

  • فأكل كل عشب في بلادهم. وأكل اثمار ارضهم.

  • قتل كل بكر في ارضهم. اوائل كل قوتهم.

  • فاخرجهم بفضة وذهب ولم يكن في اسباطهم عاثر.

  • فرحت مصر بخروجهم لان رعبهم سقط عليهم

  • بسط سحابا سجفا ونارا لتضيء الليل.

  • سألوا فاتاهم بالسلوى وخبز السماء اشبعهم.

  • شق الصخرة فانفجرت المياه. جرت في اليابسة نهرا.

  • لانه ذكر كلمة قدسه مع ابراهيم عبده

  • فاخرج شعبه بابتهاج ومختاريه بترنم.

  • واعطاهم اراضي الامم. وتعب الشعوب ورثوه.

  • لكي يحفظوا فرائضه ويطيعوا شرائعه. هللويا

  • هللويا. احمدوا الرب لانه صالح لان الى الابد رحمته.

  • من يتكلم بجبروت الرب من يخبر بكل تسابيحه.

  • طوبى للحافظين الحق وللصانع البر في كل حين.

  • اذكرني يا رب برضا شعبك. تعهدني بخلاصك.

  • لأرى خير مختاريك. لأفرح بفرح أمتك. لأفتخر مع ميراثك

  • اخطأنا مع آبائنا اسأنا واذنبنا.

  • آباؤنا في مصر لم يفهموا عجائبك لم يذكروا كثرة مراحمك فتمردوا عند البحر عند بحر سوف.

  • فخلصهم من اجل اسمه ليعرف بجبروته

  • وانتهر بحر سوف فيبس وسيرهم في اللجج كالبرية.

  • وخلّصهم من يد المبغض وفداهم من يد العدو.

  • وغطت المياه مضايقيهم واحد منهم لم يبق

  • فآمنوا بكلامه. غنوا بتسبيحه.

  • اسرعوا فنسوا اعماله. لم ينتظروا مشورته.

  • بل اشتهوا شهوة في البرية وجربوا الله في القفر.

  • فاعطاهم سؤلهم وارسل هزالا في انفسهم.

  • وحسدوا موسى في المحلّة وهرون قدوس الرب.

  • فتحت الارض وابتلعت داثان وطبقت على جماعة ابيرام.

  • واشتعلت نار في جماعتهم. اللهيب احرق الاشرار

  • صنعوا عجلا في حوريب وسجدوا لتمثال مسبوك.

  • وابدلوا مجدهم بمثال ثور آكل عشب.

  • نسوا الله مخلصهم الصانع عظائم في مصر

  • وعجائب في ارض حام ومخاوف على بحر سوف.

  • فقال باهلاكهم لولا موسى مختاره وقف في الثغر قدامه ليصرف غضبه عن اتلافهم.

  • ورذلوا الارض الشهية. لم يؤمنوا بكلمته.

  • بل تمرمروا في خيامهم. لم يسمعوا لصوت الرب.

  • فرفع يده عليهم ليسقطهم في البرية

  • وليسقط نسلهم بين الامم وليبددهم في الاراضي.

  • وتعلقوا ببعل فغور واكلوا ذبائح الموتى.

  • واغاظوه باعمالهم فاقتحمهم الوبأ.

  • فوقف فينحاس ودان فامتنع الوبأ.

  • فحسب له ذلك برا الى دور فدور الى الابد

  • واسخطوه على ماء مريبة حتى تأذى موسى بسببهم.

  • لانهم امرّوا روحه حتى فرط بشفتيه.

  • لم يستأصلوا الامم الذين قال لهم الرب عنهم

  • بل اختلطوا بالامم وتعلموا اعمالهم

  • وعبدوا اصنامهم فصارت لهم شركا.

  • وذبحوا بنيهم وبناتهم للاوثان

  • واهرقوا دما زكيا دم بنيهم وبناتهم الذين ذبحوهم لاصنام كنعان وتدنست الارض بالدماء

  • وتنجسوا باعمالهم وزنوا بافعالهم.

  • فحمي غضب الرب على شعبه وكره ميراثه.

  • واسلمهم ليد الامم وتسلط عليهم مبغضوهم.

  • وضغطهم اعداؤهم فذلوا تحت يدهم

  • مرات كثيرة انقذهم. اما هم فعصوه بمشورتهم وانحطوا باثمهم

  • فنظر الى ضيقهم اذ سمع صراخهم‏

  • وذكر لهم عهده وندم حسب كثرة رحمته.

  • واعطاهم نعمة قدام كل الذين سبوهم.

  • خلّصنا ايها الرب الهنا واجمعنا من بين الامم لنحمد اسم قدسك ونتفاخر بتسبيحك.

  • مبارك الرب اله اسرائيل من الازل والى الابد. ويقول كل الشعب آمين. هللويا

  • احمدوا الرب لانه صالح لان الى الابد رحمته.

  • ليقل مفديو الرب الذين فداهم من يد العدو

  • ومن البلدان جمعهم من المشرق ومن المغرب من الشمال ومن البحر.

  • تاهوا في البرية في قفر بلا طريق. لم يجدوا مدينة سكن.

  • جياع عطاش ايضا اعيت انفسهم فيهم‏.

  • فصرخوا الى الرب في ضيقهم فانقذهم من شدائدهم.

  • وهداهم طريقا مستقيما ليذهبوا الى مدينة سكن.

  • فليحمدوا الرب على رحمته وعجائبه لبني آدم

  • لانه اشبع نفسا مشتهية وملأ نفسا جائعة خبزا

  • الجلوس في الظلمة وظلال الموت موثقين بالذل والحديد.

  • لانهم عصوا كلام الله واهانوا مشورة العلي

  • فاذل قلوبهم بتعب. عثروا ولا معين.

  • ثم صرخوا الى الرب في ضيقهم فخلصهم من شدائدهم.

  • اخرجهم من الظلمة وظلال الموت وقطع قيودهم.

  • فليحمدوا الرب على رحمته وعجائبه لبني آدم.

  • لانه كسر مصاريع نحاس وقطع عوارض حديد

  • والجهال من طريق معصيتهم ومن آثامهم يذلون.

  • كرهت انفسهم كل طعام واقتربوا الى ابواب الموت.

  • فصرخوا الى الرب في ضيقهم فخلّصهم من شدائدهم.

  • ارسل كلمته فشفاهم ونجاهم من تهلكاتهم.

  • فليحمدوا الرب على رحمته وعجائبه لبني آدم

  • وليذبحوا له ذبائح الحمد وليعدوا اعماله بترنم

  • النازلون الى البحر في السفن العاملون عملا في المياه الكثيرة

  • هم رأوا اعمال الرب وعجائبه في العمق.

  • امر فاهاج ريحا عاصفة فرفعت امواجه.

  • يصعدون الى السموات يهبطون الى الاعماق. ذابت انفسهم بالشقاء.

  • يتمايلون ويترنحون مثل السكران وكل حكمتهم ابتلعت.

  • فيصرخون الى الرب في ضيقهم ومن شدائدهم يخلصهم.

  • يهدئ العاصفة فتسكن وتسكت امواجها.

  • فيفرحون لانهم هدأوا فيهديهم الى المرفإ الذي يريدونه.

  • فليحمدوا الرب على رحمته وعجائبه لبني آدم.

  • وليرفعوه في مجمع الشعب وليسبحوه في مجلس المشايخ

  • يجعل الانهار قفارا ومجاري المياه معطشة

  • والارض المثمرة سبخة من شر الساكنين فيها.

  • يجعل القفر غدير مياه وارضا يبسا ينابيع مياه.

  • ويسكن هناك الجياع فيهيئون مدينة سكن.

  • ويزرعون حقولا ويغرسون كروما فتصنع ثمر غلة.

  • ويباركهم فيكثرون جدا ولا يقلل بهائمهم.

  • ثم يقلون وينحنون من ضغط الشر والحزن.

  • يسكب هوانا على رؤساء ويضلهم في تيه بلا طريق.

  • ويعلي المسكين من الذل ويجعل القبائل مثل قطعان الغنم.

  • يرى ذلك المستقيمون فيفرحون وكل اثم يسد فاه.

  • من كان حكيما يحفظ هذا ويتعقل مراحم الرب

  • تسبيحة. مزمور لداود. ثابت قلبي يا الله اغني وارنم. كذلك مجدي‏.

  • استيقظي ايتها الرباب والعود انا استيقظ سحرا.

  • احمدك بين الشعوب يا رب وارنم لك بين الامم.

  • لان رحمتك قد عظمت فوق السموات والى الغمام حقك.

  • ارتفع اللهم على السموات وليرتفع على كل الارض مجدك.

  • لكي ينجو احباؤك. خلص بيمينك واستجب لي

  • الله قد تكلم بقدسه. ابتهج اقسم شكيم واقيس وادي سكوت.

  • لي جلعاد لي منسّى. افرايم خوذة راسي. يهوذا صولجاني.

  • موآب مرحضتي. على ادوم اطرح نعلي. يا فلسطين اهتفي عليّ

  • من يقودني الى المدينة المحصّنة. من يهديني الى ادوم.

  • أليس انت يا الله الذي رفضتنا ولا تخرج يا الله مع جيوشنا.

  • اعطنا عونا في الضيق فباطل هو خلاص الانسان.

  • بالله نصنع بباس وهو يدوس اعداءنا

  • 106:1 ¡Aleluya!

    ¡Alabad a Jehová, porque él es bueno,
    porque para siempre es su misericordia!
  • 106:2 ¿Quién expresará las poderosas obras de Jehová?
    ¿Quién contará sus alabanzas?
  • 106:3 ¡Bienaventurados los que guardan el derecho,
    los que hacen justicia en todo tiempo!

  • 106:4 Acuérdate de mí, Jehová,
    según tu benevolencia para con tu pueblo;
    visítame con tu salvación,
  • 106:5 para que yo vea el bien de tus escogidos,
    para que me goce en la alegría de tu nación
    y me gloríe con tu heredad.

  • 106:6 Pecamos nosotros, como nuestros padres;
    hicimos maldad, cometimos impiedad.
  • 106:7 Nuestros padres, en Egipto,
    no entendieron tus maravillas;
    no se acordaron de la muchedumbre de tus misericordias,
    sino que se rebelaron junto al mar, el Mar Rojo.
  • 106:8 Pero él los salvó por amor de su nombre,
    para hacer notorio su poder.
  • 106:9 Reprendió al Mar Rojo y lo secó,
    y los hizo ir por el abismo como por un desierto.
  • 106:10 Los salvó de manos del enemigo,
    y los rescató de manos del adversario.
  • 106:11 Cubrieron las aguas a sus enemigos;
    ¡no quedó ni uno de ellos!
  • 106:12 Entonces creyeron a sus palabras
    y cantaron su alabanza.

  • 106:13 Bien pronto olvidaron sus obras;
    no esperaron su consejo.
  • 106:14 Se entregaron a un deseo desordenado en el desierto
    y tentaron a Dios en la soledad.
  • 106:15 Él les dio lo que pidieron,
    pero envió mortandad sobre ellos.

  • 106:16 Tuvieron envidia de Moisés en el campamento,
    y contra Aarón, el santo de Jehová.
  • 106:17 Entonces se abrió la tierra y se tragó a Datán,
    y cubrió la compañía de Abiram.
  • 106:18 Y se encendió fuego contra su grupo;
    ¡la llama quemó a los impíos!

  • 106:19 Hicieron un becerro en Horeb,
    se postraron ante una imagen de fundición.
  • 106:20 Así cambiaron su gloria
    por la imagen de un buey que come hierba.
  • 106:21 Olvidaron al Dios de su salvación,
    que había hecho grandezas en Egipto,
  • 106:22 maravillas en la tierra de Cam,
    cosas formidables en el Mar Rojo.
  • 106:23 Y los habría destruido
    de no haberse interpuesto Moisés, su escogido, delante de él,
    a fin de apartar su indignación para que no los destruyera.

  • 106:24 Pero aborrecieron la tierra deseable,
    no creyeron a su palabra,
  • 106:25 antes, murmuraron en sus tiendas
    y no oyeron la voz de Jehová.
  • 106:26 Por tanto, alzó su mano contra ellos
    para abatirlos en el desierto,
  • 106:27 y humillar a su pueblo entre las naciones
    y esparcirlos por las tierras.

  • 106:28 Se unieron asimismo a Baal-peor
    y comieron los sacrificios a los dioses muertos.
  • 106:29 Provocaron la ira de Dios con sus obras
    y se desarrolló la mortandad entre ellos.
  • 106:30 Entonces se levantó Finees e hizo juicio,
    y se detuvo la plaga.
  • 106:31 Y le fue contado por justicia
    de generación en generación y para siempre.

  • 106:32 También lo irritaron en las aguas de Meriba;
    le fue mal a Moisés por causa de ellos,
  • 106:33 porque hicieron rebelar a su espíritu
    y habló precipitadamente con sus labios.
  • 106:34 No destruyeron a los pueblos
    que Jehová les dijo;
  • 106:35 al contrario, se mezclaron con las naciones,
    aprendieron sus obras
  • 106:36 y sirvieron a sus ídolos,
    los cuales fueron causa de su ruina.
  • 106:37 Sacrificaron sus hijos
    y sus hijas a los demonios,
  • 106:38 y derramaron la sangre inocente,
    la sangre de sus hijos y de sus hijas,
    a quienes ofrecieron en sacrificio a los ídolos de Canaán;
    y la tierra fue contaminada con sangre.
  • 106:39 Se contaminaron así con sus obras
    y se prostituyeron con sus hechos.

  • 106:40 Por tanto, se encendió contra su pueblo el furor de Jehová,
    y abominó su heredad;
  • 106:41 los entregó en poder de las naciones
    y se enseñorearon de ellos los que los detestaban.
  • 106:42 Sus enemigos los oprimieron
    y fueron quebrantados debajo de su mano.
  • 106:43 Muchas veces los libró,
    pero ellos se rebelaron contra su consejo
    y fueron humillados por su maldad.
  • 106:44 Con todo, él miraba cuando estaban en angustia,
    y oía su clamor;
  • 106:45 se acordaba de su pacto con ellos
    y se compadecía conforme a la muchedumbre de su misericordia.
  • 106:46 Hizo asimismo que tuvieran de ellos misericordia
    todos los que los tenían cautivos.

  • 106:47 Sálvanos, Jehová, Dios nuestro,
    y recógenos de entre las naciones,
    para que alabemos tu santo nombre,
    para que nos gloriemos en tus alabanzas.

  • 106:48 ¡Bendito Jehová, Dios de Israel,
    desde la eternidad y hasta la eternidad!
    Diga todo el pueblo: «¡Amén!» «¡Aleluya!»

  • 107:1 Alabad a Jehová, porque él es bueno,
    porque para siempre es su misericordia.
  • 107:2 Díganlo los redimidos de Jehová,
    los que ha redimido del poder del enemigo
  • 107:3 y los ha congregado de las tierras,
    del oriente y del occidente,
    del norte y del sur.

  • 107:4 Anduvieron perdidos por el desierto,
    por soledad sin camino,
    sin hallar ciudad en donde vivir.
  • 107:5 Hambrientos y sedientos,
    su alma desfallecía en ellos.
  • 107:6     Entonces clamaron a Jehová en su angustia
        y los libró de sus aflicciones.
  • 107:7 Los dirigió por camino derecho,
    para que llegaran a ciudad habitable.
  • 107:8     ¡Alaben la misericordia de Jehová
        y sus maravillas para con los hijos de los hombres!,
  • 107:9 porque sacia al alma menesterosa,
    y llena de bien al alma hambrienta.

  • 107:10 Algunos moraban en tinieblas y en sombra de muerte,
    aprisionados en aflicción y en hierros,
  • 107:11 por cuanto fueron rebeldes a las palabras de Jehová,
    y aborrecieron el consejo del Altísimo.
  • 107:12 Por eso con el trabajo quebrantó sus corazones;
    cayeron, y no hubo quien los ayudara.
  • 107:13     Luego que clamaron a Jehová en su angustia,
        los libró de sus aflicciones;
  • 107:14 los sacó de las tinieblas y de la sombra de muerte,
    y rompió sus prisiones.
  • 107:15     ¡Alaben la misericordia de Jehová
        y sus maravillas para con los hijos de los hombres!,
  • 107:16 porque quebrantó las puertas de bronce
    y desmenuzó los cerrojos de hierro.
  • 107:17 Fueron afligidos los insensatos
    a causa del camino de su rebelión
    y a causa de sus maldades;
  • 107:18 su alma rechazó todo alimento
    y llegaron hasta las puertas de la muerte.
  • 107:19     Pero clamaron a Jehová en su angustia
        y los libró de sus aflicciones.
  • 107:20 Envió su palabra y los sanó;
    los libró de su ruina.
  • 107:21     ¡Alaben la misericordia de Jehová
        y sus maravillas para con los hijos de los hombres!
  • 107:22 ¡Ofrezcan sacrificios de alabanza
    y publiquen sus obras con júbilo!

  • 107:23 Los que descienden al mar en naves
    y hacen negocio en las muchas aguas,
  • 107:24 ellos han visto las obras de Jehová
    y sus maravillas en las profundidades,
  • 107:25 porque habló, e hizo levantar un viento tempestuoso
    que encrespa sus olas.
  • 107:26 Suben a los cielos, descienden a los abismos;
    sus almas se derriten con el mal.
  • 107:27 Tiemblan y titubean como ebrios,
    y toda su ciencia es inútil.
  • 107:28     Entonces en su angustia claman a Jehová,
        y él los libra de sus aflicciones.
  • 107:29 Cambia la tempestad en sosiego
    y se apaciguan sus olas.
  • 107:30 Luego se alegran, porque se apaciguaron,
    y así los guía al puerto que deseaban.
  • 107:31     ¡Alaben la misericordia de Jehová
        y sus maravillas para con los hijos de los hombres!
  • 107:32 ¡Exáltenlo en la asamblea del pueblo,
    y en la reunión de ancianos lo alaben!

  • 107:33 Él convierte los ríos en desierto
    y los manantiales de las aguas en sequedales;
  • 107:34 la tierra fructífera en estéril,
    por la maldad de los que la habitan.
  • 107:35 Vuelve el desierto en estanques de aguas
    y la tierra seca en manantiales.
  • 107:36 Allí establece a los hambrientos
    y fundan ciudad donde vivir.
  • 107:37 Siembran campos y plantan viñas;
    rinden abundante fruto.
  • 107:38 Los bendice, y se multiplican en gran manera;
    y no disminuye su ganado.

  • 107:39 Luego son menoscabados y abatidos
    a causa de tiranía, de males y congojas.
  • 107:40 Él esparce menosprecio sobre los príncipes
    y los hace andar perdidos, vagabundos y sin camino.
  • 107:41 Levanta de la miseria al pobre
    y hace multiplicar las familias como a rebaños de ovejas.
  • 107:42 Véanlo los rectos y alégrense,
    y todos los malos cierren su boca.
  • 107:43 Quien sea sabio y guarde estas cosas,
    entenderá las misericordias de Jehová.

  • 108:1 Cántico. Salmo de David
  • 108:2 Mi corazón, Dios, está dispuesto;
    cantaré y entonaré salmos;
    ésta es mi gloria.
  • 108:3 ¡Despiértate, salterio y arpa;
    despertaré al alba!
  • 108:4 Te alabaré, Jehová, entre los pueblos;
    a ti cantaré salmos entre las naciones,
  • 108:5 porque más grande que los cielos es tu misericordia
    y hasta los cielos tu fidelidad.

  • 108:6 Exaltado seas, Dios, sobre los cielos,
    y sobre toda la tierra sea enaltecida tu gloria.
  • 108:7 Para que sean librados tus amados,
    salva con tu diestra y respóndeme.

  • 108:8 Dios ha dicho en su santuario:
    «¡Yo me alegraré; repartiré a Siquem
    y mediré el valle de Sucot!
  • 108:9 Mío es Galaad, mío es Manasés
    y Efraín es la fortaleza de mi cabeza;
    Judá es mi legislador.
  • 108:10 Moab, la vasija para lavarme;
    sobre Edom echaré mi calzado;
    me regocijaré sobre Filistea.»

  • 108:11 ¿Quién me guiará a la ciudad fortificada?
    ¿Quién me guiará hasta Edom?
  • 108:12 ¿No serás tú, Dios, que nos habías desechado
    y no salías, Dios, con nuestros ejércitos?
  • 108:13 Danos socorro contra el adversario,
    porque vana es la ayuda del hombre.
  • 108:14 En Dios haremos proezas
    y él hollará a nuestros enemigos.



  • Al músico principal. Salmo de David
  • 109:1 Dios de mi alabanza,
    no calles,
  • 109:2 porque boca de impío y boca de engañador
    se han abierto contra mí;
    han hablado de mí con lengua mentirosa.
  • 109:3 Con palabras de odio me han rodeado
    y pelearon contra mí sin causa.
  • 109:4 En pago de mi amor me han sido adversarios;
    pero yo oraba.
  • 109:5 Me devuelven mal por bien
    y odio por amor.

  • 109:6 Pon sobre él al impío
    y Satanás esté a su diestra.
  • 109:7 Cuando sea juzgado, salga culpable,
    y su oración sea para pecado.
  • 109:8 Sean pocos sus días,
    tome otro su oficio.
  • 109:9 Queden sus hijos huérfanos
    y su mujer viuda.
  • 109:10 Anden sus hijos vagabundos y mendiguen;
    procuren su pan muy lejos de sus desolados hogares.
  • 109:11 Que el acreedor se apodere de todo lo que tiene
    y extraños saqueen su trabajo.
  • 109:12 No tenga quien le haga misericordia
    ni haya quien tenga compasión de sus huérfanos.
  • 109:13 ¡Su posteridad sea destruida;
    en la segunda generación sea borrado su nombre!
  • 109:14 Venga en memoria ante Jehová la maldad de sus padres
    y el pecado de su madre no sea borrado.
  • 109:15 Estén siempre delante de Jehová
    y él corte de la tierra su memoria,
  • 109:16 por cuanto no se acordó de hacer misericordia,
    y persiguió al hombre afligido y menesteroso,
    al quebrantado de corazón, para darle muerte.
  • 109:17 Amó la maldición, y ésta le sobrevino;
    no quiso la bendición, ¡y ella se alejó de él!
  • 109:18 Se vistió de maldición como de su vestido;
    entró como agua en su interior
    y como aceite en sus huesos.
  • 109:19 Séale como vestido con que se cubra
    y en lugar de cinto con que se ciña siempre.

  • 109:20 Sea éste el pago de parte de Jehová a los que me calumnian
    y a los que hablan mal contra mi alma.
  • 109:21 Y tú, Jehová, Señor mío,
    favoréceme por amor de tu nombre;
    líbrame, porque es buena tu misericordia,
  • 109:22 porque yo estoy afligido y necesitado,
    y mi corazón está herido dentro de mí.
  • 109:23 Me voy como la sombra cuando declina;
    ¡soy sacudido como una langosta!
  • 109:24 Mis rodillas están debilitadas a causa del ayuno
    y mi carne desfallece por falta de gordura.
  • 109:25 Yo he sido para ellos objeto de oprobio;
    me miraban y, burlándose, meneaban su cabeza.

  • 109:26 ¡Ayúdame, Jehová, Dios mío!
    ¡Sálvame conforme a tu misericordia!
  • 109:27 Y entiendan que ésta es tu mano;
    que tú, Jehová, has hecho esto.
  • 109:28 Maldigan ellos, ¡pero bendice tú!
    Levántense, pero sean avergonzados, y que se regocije tu siervo.
  • 109:29 Sean vestidos de ignominia los que me calumnian;
    ¡sean cubiertos de confusión como con manto!

  • 109:30 Yo alabaré a Jehová en gran manera con mi boca;
    en medio de la muchedumbre lo alabaré,
  • 109:31 porque él se pondrá a la diestra del pobre,
    para librar su alma de los que lo juzgan.