Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 106
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78
- 79
- 80
- 81
- 82
- 83
- 84
- 85
- 86
- 87
- 88
- 89
- 90
- 91
- 92
- 93
- 94
- 95
- 96
- 97
- 98
- 99
- 100
- 101
- 102
- 103
- 104
- 105
- 106
- 107
- 108
- 109
- 110
- 111
- 112
- 113
- 114
- 115
- 116
- 117
- 118
- 119
- 120
- 121
- 122
- 123
- 124
- 125
- 126
- 127
- 128
- 129
- 130
- 131
- 132
- 133
- 134
- 135
- 136
- 137
- 138
- 139
- 140
- 141
- 142
- 143
- 144
- 145
- 146
- 147
- 148
- 149
- 150
- 151
106:0
106:1
см.:Иудифь.16:1;
106:3
106:5
106:7
106:8
106:11
106:12
см.:4Цар.14:26;
106:13
106:14
106:15
106:17
106:19
106:20
см.:Прем.16:12;
106:21
106:23
106:26
106:28
106:30
106:31
106:32
106:33
106:36
106:37
106:38
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Да реку́тъ изба́вленнiи Го́сподемъ, и́хже изба́ви изъ руки́ врага́,
и от стра́нъ собра́ и́хъ, от восто́къ и за́падъ, и сѣ́вера и мо́ря:
заблуди́ша въ пусты́ни безво́днѣй, пути́ гра́да оби́телнаго не обрѣто́ша:
а́лчуще и жа́ждуще, душа́ и́хъ въ ни́хъ изчезе́.
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ изба́ви я́:
и наста́ви я́ на пу́ть пра́въ, вни́ти во гра́дъ оби́телный.
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Его́ и чудеса́ Его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
я́ко насы́тилъ е́сть ду́шу тщу́, и ду́шу а́лчущу испо́лни бла́гъ:
сѣдя́щыя во тмѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй, окова́нныя нището́ю и желѣ́зомъ,
я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жiя, и совѣ́тъ Вы́шняго раздражи́ша.
И смири́ся въ трудѣ́хъ се́рдце и́хъ, и изнемого́ша, и не бѣ́ помага́яй.
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ спасе́ я́:
и изведе́ я́ изъ тмы́ и сѣ́ни сме́ртныя, и у́зы и́хъ растерза́.
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Его́ и чудеса́ Его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
я́ко сокруши́ врата́ мѣ́дная, и вереи́ желѣ́зныя сломи́.
Воспрiя́тъ я́ от пути́ беззако́нiя и́хъ: беззако́нiй бо ра́ди свои́хъ смири́шася.
Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ и́хъ, и прибли́жишася до вра́тъ сме́ртныхъ.
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ спасе́ я́:
посла́ сло́во Свое́, и изцѣли́ я́, и изба́ви я́ от растлѣ́нiй и́хъ.
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Его́ и чудеса́ Его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
и да пожру́тъ Ему́ же́ртву хвалы́ и да возвѣстя́тъ дѣла́ Его́ въ ра́дости.
Сходя́щiи въ мо́ре въ корабле́хъ, творя́щiи дѣ́ланiя въ вода́хъ мно́гихъ,
ті́и ви́дѣша дѣла́ Госпо́дня и чудеса́ Его́ во глубинѣ́.
Рече́, и ста́ ду́хъ бу́ренъ, и вознесо́шася во́лны его́:
восхо́дятъ до небе́съ и низхо́дятъ до бе́зднъ: душа́ и́хъ въ злы́хъ та́яше:
смято́шася, подвиго́шася я́ко пiя́ный, и вся́ му́дрость и́хъ поглощена́ бы́сть.
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ изведе́ я́:
и повелѣ́ бу́ри, и ста́ въ тишину́, и умолко́ша во́лны его́.
И возвесели́шася, я́ко умолко́ша, и наста́ви я́ въ приста́нище хотѣ́нiя Своего́.
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Его́ и чудеса́ Его́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
да вознесу́тъ Его́ въ це́ркви людстѣ́й, и на сѣда́лищи ста́рецъ восхва́лятъ Его́.
Положи́лъ е́сть рѣ́ки въ пусты́ню и исхо́диша водна́я въ жа́жду,
зе́млю плодоно́сную въ сла́ность, от зло́бы живу́щихъ на не́й.
Положи́лъ е́сть пусты́ню во езе́ра водна́я и зе́млю безво́дную во исхо́дища водна́я.
И насели́ та́мо а́лчущыя, и соста́виша гра́ды оби́телны:
и насѣ́яша се́ла, и насади́ша виногра́ды, и сотвори́ша пло́дъ жи́тенъ.
И благослови́ я́, и умно́жишася зѣло́: и скоты́ и́хъ не ума́ли.
И ума́лишася и озло́бишася от ско́рби зо́лъ и болѣ́зни:
излiя́ся уничиже́нiе на кня́зи и́хъ, и облазни́ {заблужда́ти сотвори́} я́ по непрохо́днѣй, а не по пути́.
И помо́же убо́гу от нищеты́ и положи́ я́ко о́вцы оте́чествiя.
У́зрятъ пра́вiи и возвеселя́тся, и вся́кое беззако́нiе загради́тъ уста́ своя́.
Кто́ прему́дръ и сохрани́тъ сiя́? И уразумѣ́ютъ ми́лости Госпо́дни.
αλληλουια
ἐξομολογεῖσθε τῷ κυρίῳ ὅτι χρηστός ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ
εἰπάτωσαν οἱ λελυτρωμένοι ὑπὸ κυρίου οὓς ἐλυτρώσατο ἐκ χειρὸς ἐχθροῦ
ἐκ τῶν χωρῶν συνήγαγεν αὐτοὺς ἀπὸ ἀνατολῶν καὶ δυσμῶν καὶ βορρᾶ καὶ θαλάσσης
ἐπλανήθησαν ἐν τῇ ἐρήμῳ ἐν ἀνύδρῳ ὁδὸν πόλεως κατοικητηρίου οὐχ εὗρον
πεινῶντες καὶ διψῶντες ἡ ψυχὴ αὐτῶν ἐν αὐτοῖς ἐξέλιπεν
καὶ ἐκέκραξαν πρὸς κύριον ἐν τῷ θλίβεσθαι αὐτούς καὶ ἐκ τῶν ἀναγκῶν αὐτῶν ἐρρύσατο αὐτοὺς
καὶ ὡδήγησεν αὐτοὺς εἰς ὁδὸν εὐθεῖαν τοῦ πορευθῆναι εἰς πόλιν κατοικητηρίου
ἐξομολογησάσθωσαν τῷ κυρίῳ τὰ ἐλέη αὐτοῦ καὶ τὰ θαυμάσια αὐτοῦ τοῖς υἱοῖς τῶν ἀνθρώπων
ὅτι ἐχόρτασεν ψυχὴν κενὴν καὶ ψυχὴν πεινῶσαν ἐνέπλησεν ἀγαθῶν
καθημένους ἐν σκότει καὶ σκιᾷ θανάτου πεπεδημένους ἐν πτωχείᾳ καὶ σιδήρῳ
ὅτι παρεπίκραναν τὰ λόγια τοῦ θεοῦ καὶ τὴν βουλὴν τοῦ ὑψίστου παρώξυναν
καὶ ἐταπεινώθη ἐν κόποις ἡ καρδία αὐτῶν ἠσθένησαν καὶ οὐκ ἦν ὁ βοηθῶν
καὶ ἐκέκραξαν πρὸς κύριον ἐν τῷ θλίβεσθαι αὐτούς καὶ ἐκ τῶν ἀναγκῶν αὐτῶν ἔσωσεν αὐτοὺς
καὶ ἐξήγαγεν αὐτοὺς ἐκ σκότους καὶ σκιᾶς θανάτου καὶ τοὺς δεσμοὺς αὐτῶν διέρρηξεν
ἐξομολογησάσθωσαν τῷ κυρίῳ τὰ ἐλέη αὐτοῦ καὶ τὰ θαυμάσια αὐτοῦ τοῖς υἱοῖς τῶν ἀνθρώπων
ὅτι συνέτριψεν πύλας χαλκᾶς καὶ μοχλοὺς σιδηροῦς συνέκλασεν
ἀντελάβετο αὐτῶν ἐξ ὁδοῦ ἀνομίας αὐτῶν διὰ γὰρ τὰς ἀνομίας αὐτῶν ἐταπεινώθησαν
πᾶν βρῶμα ἐβδελύξατο ἡ ψυχὴ αὐτῶν καὶ ἤγγισαν ἕως τῶν πυλῶν τοῦ θανάτου
καὶ ἐκέκραξαν πρὸς κύριον ἐν τῷ θλίβεσθαι αὐτούς καὶ ἐκ τῶν ἀναγκῶν αὐτῶν ἔσωσεν αὐτούς
ἀπέστειλεν τὸν λόγον αὐτοῦ καὶ ἰάσατο αὐτοὺς καὶ ἐρρύσατο αὐτοὺς ἐκ τῶν διαφθορῶν αὐτῶν
ἐξομολογησάσθωσαν τῷ κυρίῳ τὰ ἐλέη αὐτοῦ καὶ τὰ θαυμάσια αὐτοῦ τοῖς υἱοῖς τῶν ἀνθρώπων
καὶ θυσάτωσαν θυσίαν αἰνέσεως καὶ ἐξαγγειλάτωσαν τὰ ἔργα αὐτοῦ ἐν ἀγαλλιάσει
οἱ καταβαίνοντες εἰς τὴν θάλασσαν ἐν πλοίοις ποιοῦντες ἐργασίαν ἐν ὕδασι πολλοῖς
αὐτοὶ εἴδοσαν τὰ ἔργα κυρίου καὶ τὰ θαυμάσια αὐτοῦ ἐν τῷ βυθῷ
εἶπεν καὶ ἔστη πνεῦμα καταιγίδος καὶ ὑψώθη τὰ κύματα αὐτῆς
ἀναβαίνουσιν ἕως τῶν οὐρανῶν καὶ καταβαίνουσιν ἕως τῶν ἀβύσσων ἡ ψυχὴ αὐτῶν ἐν κακοῖς ἐτήκετο
ἐταράχθησαν ἐσαλεύθησαν ὡς ὁ μεθύων καὶ πᾶσα ἡ σοφία αὐτῶν κατεπόθη
καὶ ἐκέκραξαν πρὸς κύριον ἐν τῷ θλίβεσθαι αὐτούς καὶ ἐκ τῶν ἀναγκῶν αὐτῶν ἐξήγαγεν αὐτοὺς
καὶ ἐπέταξεν τῇ καταιγίδι καὶ ἔστη εἰς αὔραν καὶ ἐσίγησαν τὰ κύματα αὐτῆς
καὶ εὐφράνθησαν ὅτι ἡσύχασαν καὶ ὡδήγησεν αὐτοὺς ἐπὶ λιμένα θελήματος αὐτῶν
ἐξομολογησάσθωσαν τῷ κυρίῳ τὰ ἐλέη αὐτοῦ καὶ τὰ θαυμάσια αὐτοῦ τοῖς υἱοῖς τῶν ἀνθρώπων
ὑψωσάτωσαν αὐτὸν ἐν ἐκκλησίᾳ λαοῦ καὶ ἐν καθέδρᾳ πρεσβυτέρων αἰνεσάτωσαν αὐτόν
ἔθετο ποταμοὺς εἰς ἔρημον καὶ διεξόδους ὑδάτων εἰς δίψαν
γῆν καρποφόρον εἰς ἅλμην ἀπὸ κακίας τῶν κατοικούντων ἐν αὐτῇ
ἔθετο ἔρημον εἰς λίμνας ὑδάτων καὶ γῆν ἄνυδρον εἰς διεξόδους ὑδάτων
καὶ κατῴκισεν ἐκεῖ πεινῶντας καὶ συνεστήσαντο πόλιν κατοικεσίας
καὶ ἔσπειραν ἀγροὺς καὶ ἐφύτευσαν ἀμπελῶνας καὶ ἐποίησαν καρπὸν γενήματος
καὶ εὐλόγησεν αὐτούς καὶ ἐπληθύνθησαν σφόδρα καὶ τὰ κτήνη αὐτῶν οὐκ ἐσμίκρυνεν
καὶ ὠλιγώθησαν καὶ ἐκακώθησαν ἀπὸ θλίψεως κακῶν καὶ ὀδύνης
ἐξεχύθη ἐξουδένωσις ἐπ᾿ ἄρχοντας καὶ ἐπλάνησεν αὐτοὺς ἐν ἀβάτῳ καὶ οὐχ ὁδῷ
καὶ ἐβοήθησεν πένητι ἐκ πτωχείας καὶ ἔθετο ὡς πρόβατα πατριάς
ὄψονται εὐθεῖς καὶ εὐφρανθήσονται καὶ πᾶσα ἀνομία ἐμφράξει τὸ στόμα αὐτῆς
τίς σοφὸς καὶ φυλάξει ταῦτα καὶ συνήσουσιν τὰ ἐλέη τοῦ κυρίου
107:1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
107:2 хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,
107:3 і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!
107:4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,
107:5 голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала…
107:6 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
107:7 і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.
107:8 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
107:9 бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!
107:10 Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в́язні біди та заліза,
107:11 бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.
107:12 Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,
107:13 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
107:14 і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.
107:15 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
107:16 бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!
107:17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
107:18 Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,
107:19 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,
107:20 Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!
107:21 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,
107:22 і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!
107:23 Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,
107:24 вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!
107:25 Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,
107:26 до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!
107:27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п́яний, і вся їхня мудрість бентежиться!
107:28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
107:29 Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,
107:30 і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.
107:31 Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!
107:32 Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!
107:33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,
107:34 плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.
107:35 Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,
107:36 і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,
107:37 і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!
107:38 і благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!
107:39 Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.
107:40 Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,
107:41 а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.
107:42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ́я.
107:43 Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Бируковы)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Парвардигорро сипос гӯед, зеро ки некӯст; зеро ки меҳру вафои Ӯ ҷовидонист.
Растагорони Парвардигор бигӯянд, ки онҳоро Ӯ аз дасти бадхоҳ раҳо кардааст;
Ва онҳоро аз мамлакатҳо ҷамъ овардааст: аз шарқ ва ғарб, аз шимол ва ҷануб.
Дар биёбон, дар роҳи бероҳа овора буданд; шаҳри аҳолинишине шаҳре барои сокиншавӣ намеёфтанд.
Гурусна ва ташна монданд, ҷонашон андарунашон аз ҳол рафт.
Вале дар тангии худ сӯи Парвардигор фарёд кашиданд; онҳоро аз мусибатҳошон бадбахтиҳошон раҳо кард.
Ва онҳоро ба роҳи рост андохт, то ки ба шаҳре барои сокиншавӣ шаҳри аҳолинишин равона шаванд.
Бигзор Парвардигорро барои меҳру вафои Ӯ сипос гӯянд, ва барои корҳои аҷоиби Ӯ аз баҳри банӣ одам!
Зеро ки ҷони ташнаро сер кардааст, ва ҷони гуруснаро аз нозу неъмат пур кардааст.
Дар торикӣ ва сояи марг менишастанд; бандиёни бадбахтӣ мусибат ва оҳан буданд.
Зеро ки ба суханони Худо беитоатӣ карданд, ва машварати Боломақомро хор диданд қарори Боломақомро рад карданд.
Ва дили онҳоро бо меҳнат фурӯ нишонд; пешпо хӯрданд, ва ёваре мададгоре ёре набуд.
Вале дар тангии худ сӯи Парвардигор фиғон карданд; ва Ӯ онҳоро аз мусибатҳошон мӯҳтоҷиҳошон бадбахтиҳошон наҷот дод.
Онҳоро аз торикӣ ва сояи марг берун овард, ва бандҳошонро барканд.
Бигзор Парвардигорро барои меҳру вафои Ӯ сипос гӯянд, ва барои корҳои аҷоиби Ӯ аз баҳри банӣ одам!
Зеро ки дарҳои мисинро шикастааст, ва ғалақаҳои танбаҳои оҳанинро пора кардааст.
Беақлон аз боиси роҳи ҷинояткоронаи худ ва аз боиси гуноҳҳои худ азоб мекашиданд.
Ҷони онҳо аз ҳар хӯрок нафрат дошт, ва ба дарвозаи марг расида буданд.
Вале дар тангии худ сӯи Парвардигор фиғон карданд; онҳоро аз мусибатҳошон бадбахтиҳошон наҷот дод.
Сухани Худро фиристод, ва онҳоро шифо бахшид, ва онҳоро аз гӯрҳошон халос кард.
Бигзор Парвардигорро барои меҳру вафои Ӯ ҳамд гӯянд, ва барои корҳои аҷоиби Ӯ аз баҳри банӣ одам!
Ва қурбониҳои шукрона забҳ кунанд бикушанд, ва корҳои Ӯро бо сурудхонӣ садои шодӣ васф нақл намоянд!
Касоне ки бо киштиҳо баҳр мепаймоянд ва дар обҳои бисёр кор мекунанд,
Онҳо корҳои Парвардигорро диданд, ва корҳои аҷоиби Ӯро дар жарфҳо қаърҳо:
Амр кард фармуд, ва боди тунде бархезонд, ва мавҷҳои онро бардошт.
Ба осмонҳо мебароварданд, ба обҳои азим мефуроварданд; ҷонашон дар бадбахтӣ мусибат ба ларза афтод.
Мисли мастон чарх мезаданд ва мекалавиданд, ва тамоми ҳикматашон саргум шуд.
Вале дар тангии худ сӯи Парвардигор фарёд кашиданд; ва онҳоро аз мусибатҳошон бадбахтиҳошон берун овард.
Тундбодро ба хомӯшӣ табдил дод, ва мавҷҳои онҳо ором шуданд.
Ва шод шуданд, ки хомӯш гардиданд; ва онҳоро ба ҷои дилхоҳашон бурда расонд.
Бигзор Парвардигорро барои меҳру вафои Ӯ сипос гӯянд, ва барои корҳои аҷоиби Ӯ аз баҳри банӣ одам!
Ва Ӯро дар ҷамъомади қавм болобардор кунанд, ва дар маҷлиси пирон Ӯро сипос гӯянд!
Дарёҳоро ба биёбон табдил медиҳад, ва чашмаҳои обро ба ташназамин,
Замини ҳосилхезро ба шӯрзамин, аз боиси бадии сокинони он.
Биёбонро ба кӯли об табдил медиҳад, ва замини хушкидаро ба чашмаҳои об.
Ва гуруснагонро дар он ҷо ҷойгир мекунад, ва шаҳри аҳолинишин шаҳре барои сокиншавӣ месозанд;
Ва саҳроҳоро кишт мекунанд, ва токзорҳо мешинонанд, ва онҳо ҳосили фаровон меоваранд.
Ва онҳоро баракат медиҳад, ва онҳо бағоят борвар мешаванд; ва чорпои онҳоро кам намекунад.
Вале камшумор мешаванд ва аз фишори бадӣ ва ғаму ғусса ба хорӣ меафтанд.
Шармандагиро Хориро бар мирон мерезад, ва онҳоро дар бодияи бероҳа сарсону саргардон овора мекунад.
Валекин камбағалро мискинро аз хорӣ боло мебардорад; ва хонаводаҳоро мисли рамаи гӯсфандон сершумор мегардонад.
Ростон инро дида, шод мешаванд; ва ҳамаи ноинсофон даҳони худро мебанданд.
Касе ки соҳиби ҳикмат аст, ба ин чизҳо диққат медиҳад; ва меҳру вафои Парвардигорро хоҳанд фаҳмид.
