Бо́гъ мо́й еси́ Ты́, и исповѣ́мся Тебѣ́: Бо́гъ мо́й еси́ Ты́, и вознесу́ Тя: исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко услы́шалъ мя́ еси́ и бы́лъ еси́ мнѣ́ во спасе́нiе.

Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.

Украинский (Огієнко)

^110:1 Псалом Давидів.
Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!

^110:2 Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, пануй Ти поміж ворогами Своїми!

^110:3 Народ Твій готовий у день військового побору Твого, в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.

^110:4 Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.

^110:5 По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого,

^110:6 Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову в краї великім…

^110:7 Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову!

^111:1 Алілуя!
Буду славити Господа з повного серця, в колі праведних та на згромадженні!

^111:2 Великі Господні діла, вони пожадані для всіх, хто їх любить!

^111:3 Його діло краса та величність, а правда Його пробуває навіки!

^111:4 Він пам́ятку чудам Своїм учинив, милостивий та щедрий Господь!

^111:5 Поживу дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам́ятає повік!

^111:6 Силу чинів Своїх об́явив Він народові Своєму, щоб спадщину народів їм дати.

^111:7 Діла рук Його правда та право, всі накази Його справедливі,

^111:8 вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою!

^111:9 Послав Він Своєму народові визволення, заповіта Свого поставив навіки, святе та грізне Його Ймення!

^111:10 Початок премудрости страх перед Господом, добрий розум у тих, хто виконує це, Його слава навіки стоїть!

^112:1 Алілуя!
Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!

^112:2 Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних!

^112:3 Багатство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки!

^112:4 Світло сходить у темряві для справедливих, Він ласкавий, і милостивий, і праведний!

^112:5 Добрий муж милостивий та позичає, удержує справи свої справедливістю,

^112:6 і навіки він не захитається, у вічній пам́яті праведний буде!

^112:7 Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!

^112:8 Уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми!

^112:9 Він щедро убогим дає, його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі!

^112:10 Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїми та тане…
Бажання безбожних загине!

^113:1 Алілуя!
Хваліте, Господні раби, хваліть ім́я Господа!

^113:2 Нехай буде благословенне Господнє ім́я відтепер і навіки!

^113:3 Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє ім́я!

^113:4 Господь підіймається над усі народи, Його слава понад небеса!

^113:5 Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті,

^113:6 та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі?

^113:7 Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного,

^113:8 щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його!

^113:9 Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей!
Алілуя!

^114:1 Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів,

^114:2 Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануванням!

^114:3 Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад!

^114:4 Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята!

^114:5 Що тобі, море, що ти втікаєш?
Йордане, що ти повернувся назад?

^114:6 Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята?

^114:7 Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,

^114:8 що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!

^114:9 Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!

^114:10 Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог?

^114:11 А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.

^114:12 Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:

^114:13 вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,

^114:14 мають уші й не чують, мають носа й без нюху,

^114:15 мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!

^114:16 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!

^114:17 ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!

^114:18 Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

^114:19 Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

^114:20 Господь пам́ятає про нас, нехай поблагословить!
Нехай поблагословить ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів!

^114:21 Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!

^114:22 Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей!

^114:23 Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!

^114:24 Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!

^114:25 Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання,

^114:26 а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки!
Алілуя!

^115:1 Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх,

^115:2 бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!

^115:3 Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я!

^115:4 А я в ім́я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою!

^115:5 Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний!

^115:6 Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!

^115:7 Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі,

^115:8 бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання.

^115:9 Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!

^116:1 Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений!

^116:2 Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду!

^116:3 Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?

^116:4 Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє ім́я!

^116:5 Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!

^116:6 Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!

^116:7 О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв́язав!

^116:8 Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім ім́ям буду кликати!

^116:9 Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його,

^116:10 на подвір́ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме!
Алілуя!

^117:1 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,

^117:2 бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки!
Алілуя!

^118:1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

^118:2 Нехай скаже ізраїль, бо навіки Його милосердя!

^118:3 Нехай скаже дім Ааронів, бо навіки Його милосердя!

^118:4 Нехай скажуть ті, хто боїться Господа, бо навіки Його милосердя!

^118:5 У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!

^118:6 Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені?

^118:7 Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників.

^118:8 Краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину,

^118:9 краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних!

^118:10 Всі народи мене оточили, я ж Господнім ім́ям їх понищив!

^118:11 Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім ім́ям їх понищив!

^118:12 Оточили мене немов бджоли, та погасли вони, як терновий огонь, я бо Господнім ім́ям їх понищив!

^118:13 Дошкульно попхнув ти мене на падіння, та Господь спас мене!

^118:14 Господь моя сила та пісня, і став Він спасінням мені!

^118:15 Голос співу й спасіння в наметах між праведників: Господня правиця виконує чуда!

^118:16 Правиця Господня підноситься, правиця Господня виконує чуда!

^118:17 Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!

^118:18 Покарати мене покарав був Господь, та смерти мені не завдав.

^118:19 Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа!

^118:20 Це брама Господня, праведники в неї входять.

^118:21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені!

^118:22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем,

^118:23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

^118:24 Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім!

^118:25 Просимо, Господи, спаси!
Просимо, Господи, пощасти!

^118:26 Благословен, хто гряде у Господнє ім́я!
Благословляємо вас із Господнього дому!

^118:27 Господь Бог, і засяяв Він нам.
Прив́яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника!

^118:28 Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати!

^118:29 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

Латинский (Nova Vulgata)

^110:1 David. PSALMUS. Dixit Dominus Domino meo: «Sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum».

^110:2 Virgam potentiae tuae emittet Dominus ex Sion: dominare in medio inimicorum tuorum.

^110:3 Tecum principatus in die virtutis tuae, in splendoribus sanctis, ex utero ante luciferum genui te.

^110:4 Iuravit Dominus et non paenitebit eum: «Tu es sacerdos in aeternum secundum ordinem Melchisedech».

^110:5 Dominus a dextris tuis, conquassabit in die irae suae reges.

^110:6 Iudicabit in nationibus: cumulantur cadavera, conquassabit capita in terra spatiosa.

^110:7 De torrente in via bibet, propterea exaltabit caput.

^111:1 ALLELUIA. ALEPH. Confitebor Domino in toto corde meo, BETH. in consilio iustorum et congregatione.

^111:2 GHIMEL. Magna opera Domini, DALETH. exquirenda omnibus, qui cupiunt ea.

^111:3 HE. Decor et magnificentia opus eius, VAU. et iustitia eius manet in saeculum saeculi.

^111:4 ZAIN. Memoriam fecit mirabilium suorum, HETH. misericors et miserator Dominus.

^111:5 TETH. Escam dedit timentibus se; IOD. memor erit in saeculum testamenti sui.

^111:6 CAPH. Virtutem operum suorum annuntiavit populo suo, LAMED. ut det illis hereditatem gentium;

^111:7 MEM. opera manuum eius veritas et iudicium. NUN. Fidelia omnia mandata eius,

^111:8 SAMECH. confirmata in saeculum saeculi, AIN. facta in veritate et aequitate.

^111:9 PHE. Redemptionem misit populo suo, SADE. mandavit in aeternum testamentum suum. COPH. Sanctum et terribile nomen eius.

^111:10 RES. Initium sapientiae timor Domini, SIN. intellectus bonus omnibus facientibus ea; TAU. laudatio eius manet in saeculum saeculi.

^112:1 ALLELUIA. ALEPH. Beatus vir, qui timet Dominum, BETH. in mandatis eius cupit nimis.

^112:2 GHIMEL. Potens in terra erit semen eius, DALETH. generatio rectorum benedicetur.

^112:3 HE. Gloria et divitiae in domo eius, VAU. et iustitia eius manet in saeculum saeculi.

^112:4 ZAIN. Exortum est in tenebris lumen rectis, HETH. misericors et miserator et iustus.

^112:5 TETH. Iucundus homo, qui miseretur et commodat, IOD. disponet res suas in iudicio,

^112:6 CAPH. quia in aeternum non commovebitur. LAMED. In memoria aeterna erit iustus,

^112:7 MEM. ab auditione mala non timebit. NUN. Paratum cor eius, sperans in Domino,

^112:8 SAMECH. confirmatum est cor eius, non timebit, AIN. donec despiciat inimicos suos.

^112:9 PHE. Distribuit, dedit pauperibus; SADE. iustitia eius manet in saeculum saeculi, COPH. cornu eius exaltabitur in gloria.

^112:10 RES. Peccator videbit et irascetur, SIN. dentibus suis fremet et tabescet. TAU. Desiderium peccatorum peribit.

^113:1 ALLELUIA. Laudate, pueri Domini, laudate nomen Domini.

^113:2 Sit nomen Domini benedictum ex hoc nunc et usque in saeculum.

^113:3 A solis ortu usque ad occasum laudabile nomen Domini.

^113:4 Excelsus super omnes gentes Dominus, super caelos gloria eius.

^113:5 Quis sicut Dominus Deus noster, qui in altis habitat

^113:6 et se inclinat, ut respiciat in caelum et in terram?

^113:7 Suscitans de terra inopem, de stercore erigens pauperem,

^113:8 ut collocet eum cum principibus, cum principibus populi sui.

^113:9 Qui habitare facit sterilem in domo, matrem filiorum laetantem.

^113:1 ALLELUIA. In exitu Israel de Aegypto, domus Iacob de populo barbaro,

^113:2 factus est Iuda sanctuarium eius, Israel potestas eius.

^113:3 Mare vidit et fugit, Iordanis conversus est retrorsum;

^113:4 montes saltaverunt ut arietes, et colles sicut agni ovium. -

^113:5 Quid est tibi, mare, quod fugisti? Et tu, Iordanis, quia conversus es retrorsum?

^113:6 Montes, quod saltastis sicut arietes, et colles, sicut agni ovium?

^113:7 A facie Domini contremisce, terra, a facie Dei Iacob,

^113:8 qui convertit petram in stagna aquarum et silicem in fontes aquarum.

^113:1 Non nobis, Domine, non nobis, sed nomini tuo da gloriam super misericordia tua et veritate tua.

^113:2 Quare dicent gentes: «Ubi est Deus eorum?».

^113:3 Deus autem noster in caelo; omnia, quaecumque voluit, fecit.

^113:4 Simulacra gentium argentum et aurum, opera manuum hominum.

^113:5 Os habent et non loquentur, oculos habent et non videbunt.

^113:6 Aures habent et non audient, nares habent et non odorabunt.

^113:7 Manus habent et non palpabunt, pedes habent et non ambulabunt; non clamabunt in gutture suo.

^113:8 Similes illis erunt, qui faciunt ea, et omnes, qui confidunt in eis.

^113:9 Domus Israel speravit in Domino: adiutorium eorum et scutum eorum est.

^113:10 Domus Aaron speravit in Domino: adiutorium eorum et scutum eorum est.

^113:11 Qui timent Dominum, speraverunt in Domino: adiutorium eorum et scutum eorum est.

^113:12 Dominus memor fuit nostri et benedicet nobis: benedicet domui Israel, benedicet domui Aaron,

^113:13 benedicet omnibus, qui timent Dominum, pusillis cum maioribus.

^113:14 Adiciat Dominus super vos, super vos et super filios vestros.

^113:15 Benedicti vos a Domino, qui fecit caelum et terram.

^113:16 Caeli, caeli sunt Domino, terram autem dedit filiis hominum.

^113:17 Non mortui laudabunt te, Domine, neque omnes, qui descendunt in silentium,

^115:18 sed nos, qui vivimus, benedicimus Domino ex hoc nunc et usque in saeculum.

^114:1 ALLELUIA. Dilexi, quoniam exaudit Dominus vocem deprecationis meae.

^114:2 Quia inclinavit aurem suam mihi, cum in diebus meis invocabam.

^114:3 Circumdederunt me funes mortis, et angustiae inferni invenerunt me. Tribulationem et dolorem inveni

^114:4 et nomen Domini invocabam: «O Domine, libera animam meam».

^114:5 Misericors Dominus et iustus, et Deus noster miseretur.

^114:6 Custodiens parvulos Dominus; humiliatus sum, et salvum me faciet.

^114:7 Convertere, anima mea, in requiem tuam, quia Dominus benefecit tibi;

^114:8 quia eripuit animam meam de morte, oculos meos a lacrimis, pedes meos a lapsu.

^116:9 Ambulabo coram Domino in regione vivorum. -

^115:10 Credidi, etiam cum locutus sum: «Ego humiliatus sum nimis».

^115:11 Ego dixi in trepidatione mea: «Omnis homo mendax».

^115:12 Quid retribuam Domino pro omnibus, quae retribuit mihi?

^115:13 Calicem salutaris accipiam et nomen Domini invocabo.

^115:14 Vota mea Domino reddam coram omni populo eius.

^115:15 Pretiosa in conspectu Domini mors sanctorum eius.

^115:16 O Domine, ego servus tuus, ego servus tuus et filius ancillae tuae. Dirupisti vincula mea:

^115:17 tibi sacrificabo hostiam laudis et nomen Domini invocabo.

^115:18 Vota mea Domino reddam coram omni populo eius

^116:19 in atriis domus Domini, in medio tui, Ierusalem.

^117:1 ALLELUIA. Laudate Dominum, omnes gentes; collaudate eum, omnes populi.

^117:2 Quoniam confirmata est super nos misericordia eius, et veritas Domini manet in aeternum.

^118:1 ALLELUIA. Confitemini Domino, quoniam bonus, quoniam in saeculum misericordia eius.

^118:2 Dicat nunc Israel, quoniam bonus, quoniam in saeculum misericordia eius.

^118:3 Dicat nunc domus Aaron, quoniam in saeculum misericordia eius.

^118:4 Dicant nunc, qui timent Dominum, quoniam in saeculum misericordia eius.

^118:5 De tribulatione invocavi Dominum, et exaudivit me educens in latitudinem Dominus.

^118:6 Dominus mecum, non timebo, quid faciat mihi homo.

^118:7 Dominus mecum adiutor meus, et ego despiciam inimicos meos.

^118:8 Bonum est confugere ad Dominum quam confidere in homine.

^118:9 Bonum est confugere ad Dominum quam confidere in principibus.

^118:10 Omnes gentes circuierunt me, et in nomine Domini excidi eos.

^118:11 Circumdantes circumdederunt me, et in nomine Domini excidi eos.

^118:12 Circumdederunt me sicut apes et exarserunt sicut ignis in spinis, et in nomine Domini excidi eos.

^118:13 Impellentes impulerunt me, ut caderem, et Dominus adiuvit me.

^118:14 Fortitudo mea et laus mea Dominus et factus est mihi in salutem.

^118:15 Vox iubilationis et salutis in tabernaculis iustorum: «Dextera Domini fecit virtutem!

^118:16 Dextera Domini exaltata est; dextera Domini fecit virtutem!».

^118:17 Non moriar, sed vivam et narrabo opera Domini.

^118:18 Castigans castigavit me Dominus et morti non tradidit me.

^118:19 Aperite mihi portas iustitiae; ingressus in eas confitebor Domino.

^118:20 Haec porta Domini; iusti intrabunt in eam. -

^118:21 Confitebor tibi, quoniam exaudisti me et factus es mihi in salutem.

^118:22 Lapidem quem reprobaverunt aedificantes, hic factus est in caput anguli;

^118:23 a Domino factum est istud et est mirabile in oculis nostris.

^118:24 Haec est dies, quam fecit Dominus: exsultemus et laetemur in ea.

^118:25 O Domine, salvum me fac; o Domine, da prosperitatem!

^118:26 Benedictus, qui venit in nomine Domini. Benedicimus vobis de domo Domini.

^118:27 Deus Dominus et illuxit nobis. Instruite sollemnitatem in ramis condensis usque ad cornua altaris.

^118:28 Deus meus es tu, et confitebor tibi, Deus meus, et exaltabo te.

^118:29 Confitemini Domino, quoniam bonus, quoniam in saeculum misericordia eius.

Таджикский

Языки

Таронаи Довуд. Парвардигор ба Худованди ман гуфт: «Ба Аз дасти рости Ман бинишин, то душманони Туро зери пои Ту андозам».

Асои қуввати Туро Парвардигор аз Сион хоҳад фиристод; дар миёни душманони Худ ҳукмронӣ намо.

Қавми Ту дар рӯзи қуввати Ту ба ихтиёр ҳозир шуданд, дар сару либоси покӣ; аз батни субҳидам шабнами ҷавонии Ту барои Туст.

Парвардигор қасам хӯрдааст, ва афсӯс нахоҳад хӯрд: Ту коҳин ҳастӣ ҷовидона, ба монанди Малкисодақ.

Худованд ба дасти рости Туст. Дар рӯзи ғазаби Худ подшоҳонро шикаст хоҳад дод,

Бар халқҳо доварӣ хоҳад намуд, – аз ҷасадҳо пур хоҳад кард; сарвари замини паҳновар сари замини паҳноварро хоҳад кӯфт;

Аз ҷӯйи сари роҳ хоҳад нӯшид, бинобар ин сар хоҳад бардошт.

Ҳалелуёҳ. Парвардигорро бо тамоми дил сипос хоҳам гуфт дар анҷумани ростон ва дар ҷамоат.

Корҳои Парвардигор бузурганд; барои ҳамаи шавқмандони онон дилпазир ҳастанд.

Кори Ӯ шукӯҳ ва ҷалол аст; ва росткории Ӯ ҷовидона пойдор аст.

Корҳои аҷоиби Худро хотирнишин гардондааст; Парвардигор бахшоянда бахшанда ва дилсӯз аст.

Ба тарсгорони Худ ризқу рӯзӣ додааст; паймони Худро ба сурати абадӣ дар хотир дорад.

Қуввати корҳои Худро ба қавми Худ баён кард нишон дод, то ки мероси халқҳоро ба онҳо бидиҳад.

Корҳои дастҳои Ӯ ростӣ ва инсоф аст; ҳамаи фармудаҳои Ӯ боварибахш ҳастанд:

Ҷовидона устуворанд; бар ростӣ ва росткорӣ асос ёфтаанд.

Раҳоӣ барои қавми Худ фиристод, паймони Худро барои ҳамеша доимӣ фармуд; номи Ӯ пок ва саҳмгин тарсовар аст!

Тарси Парвардигор ибтидои ҳикмат аст, хиради некӯст барои ҳар касе ки онро онҳоро ба ҷо меоварад; ҳамду санои Ӯ ҷовидона пойдор аст.

Ҳалелуёҳ. Хушо касе ки аз Парвардигор метарсад; ба фармудаҳои Ӯ бисёр шавқ дорад.

Зурёти ӯ дар замин зӯровар зӯрманд хоҳад буд; насли ростон баракат хоҳад ёфт.

Фаровонӣ ва сарват дар хонаи ӯст; ва росткории ӯ ҷовидона пойдор аст.

Дар торикӣ барои ростон нур мебарояд; бахшанда бахшоянда ва дилсӯз ва росткор аст.

Некӯст касе ки мебахшад бахшоянда аст ва қарз медиҳад; корҳои худро аз рӯи инсоф устувор медорад.

Зеро ки ҳаргиз фурӯ нахоҳад ғалтид: росткор ҷовидона зикр ёдрас хоҳад ёфт шуд.

Аз овозаи бад наметарсад; дилаш қавист, ба Парвардигор умед мебандад.

Дилаш устувор аст, наметарсад; то даме ки нокомии кинаҷӯёнашро бубинад.

Тақсим кардааст: ба камбағалон додааст; росткориаш ҷовидона пойдор аст; шохаш дар ҷалол баланд хоҳад шуд.

Бадкор инро дида, ба хашм хоҳад омад, дандонҳояшро ғиҷиррос занонда, гудохта хоҳад шуд; орзуи бадкорон нест хоҳад шуд.

Ҳалелуёҳ. Эй бандагони Парвардигор, сипос гӯед! Номи Парвардигорро сипос гӯед!

Номи Парвардигор муборак бод, аз ҳоло ва ҷовидона!

Аз баромадани офтоб то нишастани он номи Парвардигор ситоиш карда шавад.

Парвардигор бар ҳамаи халқҳо баланд аст; ҷалоли Ӯ бар осмонҳост.

Кист монанди Парвардигор Худои мо, ки бар афрозҳо нишаста,

Хам мешавад, то ки бар осмон ва бар замин назар кунад?

Бенаворо аз хок мебардорад, мискинро камбағалро аз ахлот баланд мекунад,

То ки бо мирон шинонад, бо мирони қавми Худ.

Зани нозойро дар хона мешинонад ҳамчун модаре ки аз фарзандонаш шодмон аст. Ҳалелуёҳ!

Вақте ки Исроил аз Миср берун омад, ва хонадони Яъқуб аз қавми бегоназабон,

Яҳудо покгоҳи Ӯ буд, Исроил – ҳокимияти Ӯ.

Баҳр инро дида, гурехт; Урдун қафо гашт.

Кӯҳҳо мисли қӯчқорон ҷастухез карданд, ва теппаҳо – мисли барраҳо.

Туро чӣ шуд, эй баҳр, ки гурехтӣ? Ва эй Урдун, ки қафо гаштӣ?

Ва эй кӯҳҳо, ки мисли қӯчқорон ҷастухез кардед, ва эй теппаҳо, ки мисли барраҳо?

Аз ҳузури Худованд ба ларзиш ой, эй замин! Аз ҳузури Худои Яъқуб,

Ки кӯҳпораро ба кӯли об табдил медиҳад, ва санги хороро ба чашмаи об.

На моро, эй Парвардигор, на моро, балки номи Худро ҷалол деҳ; ба хотири меҳру вафои Худ, ба хотири ростии Худ.

Чаро халқҳо гӯянд: «Худои онҳо куҷост?»

Валекин Худои мо дар осмон аст; ҳар чӣ хоҳад, ба амал меоварад.

Бутҳои онҳо нуқра ва тиллост, амали дастҳои одамизод.

Онҳо даҳон доранд, вале ҳарф намезананд; чашм доранд, вале намебинанд;

Гӯш доранд, вале намешунаванд; бинӣ доранд, вале намебӯянд;

Даст доранд, вале даст-даст намекунанд, по доранд, вале роҳ намераванд; аз гулӯи худ садое намебароранд.

Созандагонашон мисли онҳо хоҳанд буд, ва ҳар касе ки ба онҳо умед мебандад.

Эй Исроил! Ба Парвардигор умед бандед; мададгори ёри онҳо ва сипари онҳо Ӯст.

Эй хонадони Ҳорун! Ба Парвардигор умед бандед; мададгори ёри онҳо ва сипари онҳо Ӯст.

Эй тарсгорони Парвардигор! Ба Парвардигор умед бандед; ёри мададгори онҳо ва сипари онҳо Ӯст.

Парвардигор моро ба ёд оварда, баракат хоҳад дод; хонадони Исроилро баракат хоҳад дод; хонадони Ҳорунро баракат хоҳад дод;

Тарсгорони Парвардигорро баракат хоҳад дод; хурдонро бо бузургон.

Парвардигор шуморо афзун хоҳад кард; шумо ва фарзандони шуморо.

Шумо мубораки Парвардигор ҳастед, ки Ӯ осмон ва заминро офаридааст.

Осмон осмони Парвардигор аст, валекин заминро ба банӣ одам додааст.

На мурдагон Парвардигорро сипос мегӯянд, ва на ҳамаи ба гӯр фурӯравандагон.

Вале мо Парвардигорро муборак хоҳем хонд, аз ҳоло ва ҷовидона. Ҳалелуёҳ!

Парвардигорро дӯст медорам, зеро ки овози маро, зориҳои маро мешунавад;

Зеро ки гӯши Худро сӯи ман хам намудааст, бинобар ин тамоми умри худ Ӯро хоҳам хонд.

Камандҳои марг маро фаро гирифт ва азобҳои гӯр маро дарёфт; ба тангӣ ва ғаму ғусса дучор шудам.

Он гоҳ номи Парвардигорро хондам: «Лутфан, эй Парвардигор, ҷонамро бираҳон».

Парвардигор бахшанда бахшоянда ва росткор аст; ва Худои мо раҳмдил аст.

Парвардигор соддадилонро нигоҳдорӣ мекунад: ранҷур будам, ва маро наҷот дод.

Эй ҷонам, ба оромии худ баргард, зеро ки Парвардигор ба ту некӯӣ кардааст.

Зеро ҷонамро аз марг халосӣ додаӣ, чашмамро аз ашк, поямро аз лағжидан.

Пеши Парвардигор дар замини зиндаҳо роҳ хоҳам рафт.

Бовар доштам мекардам, бинобар ин мегуфтам: «Ман хеле азоб кашидаам».

Ман дар парешонҳолии худ мегуфтам: «Ҳар одам дурӯғгӯй аст».

Ба Парвардигор чӣ подош диҳам барои ҳамаи некиҳое ки ба ман кардааст?

Косаи наҷотро хоҳам бардошт, ва номи Парвардигорро хоҳам хонд.

Қавлҳоямро Назрҳоямро ба Парвардигор ба ҷо хоҳам овард, пеши тамоми қавми Ӯ.

Марги порсоёни Парвардигор дар назари Ӯ гарон аст.

Лутфан, эй Парвардигор, ман бандаи Ту ҳастам; ман бандаи Ту ва писари канизи Ту ҳастам; бандҳои маро кушодаӣ.

Барои Ту қурбонии шукронаро забҳ хоҳам кард хоҳам кушт, ва номи Парвардигорро хоҳам хонд.

Назрҳоямро ба Парвардигор адо хоҳам кард, пеши тамоми қавми Ӯ,

Дар саҳнҳои хонаи Парвардигор; андаруни ту, эй Уршалим! Ҳалелуёҳ!

Парвардигорро ситоиш таъриф кунед, эй ҳамаи халқҳо! Ӯро ҳамд гӯед ситоиш намоед, эй ҳамаи қавмҳо!

Зеро ки меҳру вафои Ӯ бар мо бузург аст; ва ростии Парвардигор ҷовидонист. Ҳалелуёҳ!

Парвардигорро ситоиш кунед сипос гӯед, зеро ки некӯст; зеро ки меҳру вафои Ӯ ҷовидонист.

Исроил бигӯяд: «Зеро ки меҳру вафои Ӯ ҷовидонист!»

Хонадони Ҳорун бигӯянд: «Зеро ки меҳру вафои Ӯ ҷовидонист!»

Тарсгорони Парвардигор бигӯянд: «Зеро ки меҳру вафои Ӯ ҷовидонист!»

Аз тангӣ Парвардигорро хондам; бо паҳноӣ ҷавоб гардонд ба ман Парвардигор Парвардигор маро шунида ба паҳно овард.

Парвардигор бо ман аст, нахоҳам тарсид: одамизод ба ман чӣ метавонад бикунад?

Парвардигор мададгори ёри ман аст, ва ман нокомии бадхоҳони худро хоҳам дид.

Паноҳ бурдан Таваккал кардан ба Парвардигор беҳ аст аз умед бастан ба одамизод.

Паноҳ бурдан Таваккал кардан ба Парвардигор беҳ аст аз умед бастан ба мирон.

Ҳамаи халқҳо маро иҳота кардаанд; – бо номи Парвардигор онҳоро албатта нест хоҳам кард.

Даври маро гирифтаанд ва маро иҳота кардаанд; – бо номи Парвардигор онҳоро албатта нест хоҳам кард.

Чун занбӯрҳо даври маро гирифтаанд, чун оташи хорзор хомӯш шудаанд; – ба номи Парвардигор онҳоро албатта нест хоҳам кард.

Маро сахт тела додӣ, то ки афтам, вале Парвардигор ба ман мадад ёрӣ расонд.

Парвардигор қуввати ман ва суруди ман аст, ва наҷоти ман шудааст.

Овози шодӣ ва наҷот дар хаймаҳои росткорон аст; дасти рости Парвардигор бо қудрат амал мекунад.

Дасти рости Парвардигор баланд мебардорад; дасти рости Парвардигор бо қудрат амал мекунад.

Нахоҳам мурд, балки зиндагӣ хоҳам кард, ва корҳои Парвардигорро эълон хоҳам намуд.

Парвардигор маро сахт ҷазо дод, валекин маро ба мурдан нарасонд.

Дарвозаҳои росткориро инсофро барои ман воз кунед; ба онҳо даромада, Парвардигорро сипос хоҳам гуфт.

Инак дарвозаи Парвардигор; росткорон ба он дохил хоҳанд шуд.

Туро сипос мегӯям, зеро ки маро шунидаӣ ва наҷоти ман шудаӣ.

Санге ки бинокорон рад карданд, санги сари гӯшаи бино гардид:

Ин аз ҷониби Парвардигор шуд, ва дар назари мо ҳайратангез аст.

Ҳамин рӯзро Парвардигор ба амал овард: дар он ба ваҷд омада, шодӣ хоҳем кард.

Лутфан, эй Парвардигор, наҷот деҳ! Лутфан, эй Парвардигор, комёб соз!

Муборак аст Он ки ба номи Парвардигор меояд! Шуморо аз хонаи Парвардигор баракат мехоҳем.

Парвардигор Худост, ки моро нур бахшидааст; қурбониро идонаро бо танобҳо баста, то шохҳои қурбонгоҳ баред.

Ту Худои ман ҳастӣ, ва Туро сипос мегӯям; эй Худои ман, Туро болобардор менамоям.

Парвардигорро сипос гӯед, зеро ки некӯст; зеро ки меҳру вафои Ӯ ҷовидонист.