Скрыть
113:0
113:2
113:6
113:7
113:15
113:18
113:19
113:20
113:21
113:22
113:23
Английский (NKJV)
When Israel went out of Egypt, The house of Jacob from a people of strange language,
Judah became His sanctuary, And Israel His dominion.
The sea saw it and fled; Jordan turned back.
The mountains skipped like rams, The little hills like lambs.
What ails you, O sea, that you fled? O Jordan, that you turned back?
O mountains, that you skipped like rams? O little hills, like lambs?
Tremble, O earth, at the presence of the Lord, At the presence of the God of Jacob,
Who turned the rock into a pool of water, The flint into a fountain of waters.
Not unto us, O LORD, not unto us, But to Your name give glory, Because of Your mercy, Because of Your truth.
Why should the Gentiles say, «So where is their God?»
But our God is in heaven; He does whatever He pleases.
Their idols are silver and gold, The work of meńs hands.
They have mouths, but they do not speak; Eyes they have, but they do not see;
They have ears, but they do not hear; Noses they have, but they do not smell;
They have hands, but they do not handle; Feet they have, but they do not walk; Nor do they mutter through their throat.
Those who make them are like them; So is everyone who trusts in them.
O Israel, trust in the LORD; He is their help and their shield.
O house of Aaron, trust in the LORD; He is their help and their shield.
You who fear the LORD, trust in the LORD; He is their help and their shield.
The LORD has been mindful of us; He will bless us; He will bless the house of Israel; He will bless the house of Aaron.
He will bless those who fear the LORD, Both small and great.
May the LORD give you increase more and more, You and your children.
May you be blessed by the LORD, Who made heaven and earth.
The heaven, even the heavens, are the LORD́s; But the earth He has given to the children of men.
The dead do not praise the LORD, Nor any who go down into silence.
But we will bless the LORD From this time forth and forevermore. Praise the LORD!
Церковнославянский (рус)
Аллилу́iа.
Во исхо́дѣ Изра́илевѣ от­ Еги́пта, до́му Иа́ковля изъ люді́й ва́рваръ,
бы́сть Иуде́а святы́ня Его́, Изра́иль о́бласть Его́.
Мо́ре ви́дѣ и побѣже́, Иорда́нъ воз­врати́ся вспя́ть:
го́ры взыгра́шася я́ко овни́, и хо́лми я́ко а́гнцы о́вчiи.
Что́ ти е́сть, мо́ре, я́ко побѣ́гло еси́, и тебѣ́, Иорда́не, я́ко воз­врати́л­ся еси́ вспя́ть:
го́ры, я́ко взыгра́стеся я́ко овни́, и хо́лми я́ко а́гнцы о́вчiи.
От лица́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от­ лица́ Бо́га Иа́ковля:
обра́щшаго ка́мень во езе́ра водна́я и несѣко́мый во исто́чники водны́я.
Не на́мъ, Го́споди, не на́мъ, но и́мени Тво­ему́ да́ждь сла́ву о ми́лости Тво­е́й и и́стинѣ Тво­е́й:
да не когда́ реку́тъ язы́цы: гдѣ́ е́сть Бо́гъ и́хъ?
Бо́гъ же на́шъ на небеси́ и на земли́, вся́ ели́ка восхотѣ́, сотвори́.
И́доли язы́къ сребро́ и зла́то, дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ:
уста́ и́мутъ, и не воз­глаго́лютъ: о́чи и́мутъ, и не у́зрятъ:
у́шы и́мутъ, и не услы́шатъ: но́здри и́мутъ, и не обоня́ютъ:
ру́цѣ и́мутъ, и не ося́жутъ: но́зѣ и́мутъ, и не по́йдутъ: не воз­глася́тъ горта́немъ сво­и́мъ.
Подо́бни и́мъ да бу́дутъ творя́щiи я́ и вси́ надѣ́ющiися на ня́.
До́мъ Изра́илевъ упова́ на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ е́сть.
До́мъ Ааро́нь упова́ на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ е́сть.
Боя́щiися Го́спода упова́ша на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ е́сть.
Госпо́дь помяну́въ ны́ благослови́лъ е́сть на́съ: благослови́лъ е́сть до́мъ Изра́илевъ, благослови́лъ е́сть до́мъ Ааро́нь,
благослови́лъ е́сть боя́щыяся Го́спода, ма́лыя съ вели́кими.
Да при­­ложи́тъ Госпо́дь на вы́, на вы́ и на сы́ны ва́шя:
благослове́ни вы́ Го́сподеви, сотво́ршему небо и зе́млю.
Не́бо небесе́ Го́сподеви, зе́млю же даде́ сыново́мъ человѣ́ческимъ.
Не ме́ртвiи восхва́лятъ Тя́, Го́споди, ниже́ вси́ низходя́щiи во а́дъ:
но мы́ живі́и благослови́мъ Го́спода от­ны́нѣ и до вѣ́ка.
Украинский (Огієнко)
114:1 Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів,
114:2 Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануванням!
114:3 Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад!
114:4 Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята!
114:5 Що тобі, море, що ти втікаєш?
Йордане, що ти повернувся назад?
114:6 Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята?
114:7 Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,
114:8 що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!
114:9 Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!
114:10 Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог?
114:11 А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.
114:12 Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:
114:13 вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
114:14 мають уші й не чують, мають носа й без нюху,
114:15 мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!
114:16 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
114:17 ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
114:18 Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
114:19 Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
114:20 Господь пам́ятає про нас, нехай поблагословить!
Нехай поблагословить ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів!
114:21 Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!
114:22 Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей!
114:23 Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
114:24 Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!
114:25 Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання,
114:26 а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки!
Алілуя!
Вақте ки Исроил аз Миср берун омад, ва хонадони Яъқуб аз қавми бегоназабон,
Яҳудо покгоҳи Ӯ буд, Исроил – ҳокимияти Ӯ.
Баҳр инро дида, гурехт; Урдун қафо гашт.
Кӯҳҳо мисли қӯчқорон ҷастухез карданд, ва теппаҳо – мисли барраҳо.
Туро чӣ шуд, эй баҳр, ки гурехтӣ? Ва эй Урдун, ки қафо гаштӣ?
Ва эй кӯҳҳо, ки мисли қӯчқорон ҷастухез кардед, ва эй теппаҳо, ки мисли барраҳо?
Аз ҳузури Худованд ба ларзиш ой, эй замин! Аз ҳузури Худои Яъқуб,
Ки кӯҳпораро ба кӯли об табдил медиҳад, ва санги хороро ба чашмаи об.
На моро, эй Парвардигор, на моро, балки номи Худро ҷалол деҳ; ба хотири меҳру вафои Худ, ба хотири ростии Худ.
Чаро халқҳо гӯянд: «Худои онҳо куҷост?»
Валекин Худои мо дар осмон аст; ҳар чӣ хоҳад, ба амал меоварад.
Бутҳои онҳо нуқра ва тиллост, амали дастҳои одамизод.
Онҳо даҳон доранд, вале ҳарф намезананд; чашм доранд, вале намебинанд;
Гӯш доранд, вале намешунаванд; бинӣ доранд, вале намебӯянд;
Даст доранд, вале даст-даст намекунанд, по доранд, вале роҳ намераванд; аз гулӯи худ садое намебароранд.
Созандагонашон мисли онҳо хоҳанд буд, ва ҳар касе ки ба онҳо умед мебандад.
Эй Исроил! Ба Парвардигор умед бандед; мададгори ёри онҳо ва сипари онҳо Ӯст.
Эй хонадони Ҳорун! Ба Парвардигор умед бандед; мададгори ёри онҳо ва сипари онҳо Ӯст.
Эй тарсгорони Парвардигор! Ба Парвардигор умед бандед; ёри мададгори онҳо ва сипари онҳо Ӯст.
Парвардигор моро ба ёд оварда, баракат хоҳад дод; хонадони Исроилро баракат хоҳад дод; хонадони Ҳорунро баракат хоҳад дод;
Тарсгорони Парвардигорро баракат хоҳад дод; хурдонро бо бузургон.
Парвардигор шуморо афзун хоҳад кард; шумо ва фарзандони шуморо.
Шумо мубораки Парвардигор ҳастед, ки Ӯ осмон ва заминро офаридааст.
Осмон осмони Парвардигор аст, валекин заминро ба банӣ одам додааст.
На мурдагон Парвардигорро сипос мегӯянд, ва на ҳамаи ба гӯр фурӯравандагон.
Вале мо Парвардигорро муборак хоҳем хонд, аз ҳоло ва ҷовидона. Ҳалелуёҳ!

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible