Скрыть
114:0
114:1
114:4
114:7
114:9
Церковнославянский (рус)
Аллилу́iа.
Возлюби́хъ, я́ко услы́шитъ Госпо́дь гла́съ моле́нiя мо­его́,
я́ко при­­клони́ у́хо Свое́ мнѣ́: и во дни́ моя́ при­­зову́.
Объя́ша мя́ болѣ́зни сме́ртныя, бѣды́ а́довы обрѣто́ша мя́: ско́рбь и болѣ́знь обрѣто́хъ
и и́мя Госпо́дне при­­зва́хъ: 4о, Го́споди, изба́ви ду́шу мою́:
ми́лостивъ Госпо́дь и пра́веденъ, и Бо́гъ на́шъ ми́луетъ.
5Храня́й младе́нцы Госпо́дь: смири́хся, и спасе́ мя.
6Обрати́ся, душе́ моя́, въ поко́й тво́й, я́ко Госпо́дь благодѣ́й­ст­вова тя́:
7я́ко изъя́тъ ду́шу мою́ от­ сме́рти, о́чи мо­и́ от­ сле́зъ и но́зѣ мо­и́ от­ поползнове́нiя.
8Благо­угожду́ предъ Го́сподемъ во странѣ́ живы́хъ.
Украинский (Огієнко)
115:1 Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх,
115:2 бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!
115:3 Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я!
115:4 А я в ім́я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою!
115:5 Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний!
115:6 Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!
115:7 Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі,
115:8 бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання.
115:9 Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!
Арабский (Arabic Van Dyke)
116:1 أَحْبَبْتُ لأَنَّ الرَّبَّ يَسْمَعُ صَوْتِي، تَضَرُّعَاتِي.
116:2 لأَنَّهُ أَمَالَ أُذْنَهُ إِلَيَّ فَأَدْعُوهُ مُدَّةَ حَيَاتِي.
116:3 اكْتَنَفَتْنِي حِبَالُ الْمَوْتِ. أَصَابَتْنِي شَدَائِدُ الْهَاوِيَةِ. كَابَدْتُ ضِيقًا وَحُزْنًا.
116:4 وَبِاسْمِ الرَّبِّ دَعَوْتُ: «آهِ يَا رَبُّ، نَجِّ نَفْسِي!».
116:5 الرَّبُّ حَنَّانٌ وَصِدِّيقٌ، وَإِلهُنَا رَحِيمٌ.
116:6 الرَّبُّ حَافِظُ الْبُسَطَاءِ. تَذَلَّلْتُ فَخَلَّصَنِي.
116:7 ارْجِعِي يَا نَفْسِي إِلَى رَاحَتِكِ، لأَنَّ الرَّبَّ قَدْ أَحْسَنَ إِلَيْكِ.
116:8 لأَنَّكَ أَنْقَذْتَ نَفْسِي مِنَ الْمَوْتِ، وَعَيْنِي مِنَ الدَّمْعَةِ، وَرِجْلَيَّ مِنَ الزَّلَقِ.
116:9 أَسْلُكُ قُدَّامَ الرَّبِّ فِي أَرْضِ الأَحْيَاءِ.
Парвардигорро дӯст медорам, зеро ки овози маро, зориҳои маро мешунавад;
Зеро ки гӯши Худро сӯи ман хам намудааст, бинобар ин тамоми умри худ Ӯро хоҳам хонд.
Камандҳои марг маро фаро гирифт ва азобҳои гӯр маро дарёфт; ба тангӣ ва ғаму ғусса дучор шудам.
Он гоҳ номи Парвардигорро хондам: «Лутфан, эй Парвардигор, ҷонамро бираҳон».
Парвардигор бахшанда бахшоянда ва росткор аст; ва Худои мо раҳмдил аст.
Парвардигор соддадилонро нигоҳдорӣ мекунад: ранҷур будам, ва маро наҷот дод.
Эй ҷонам, ба оромии худ баргард, зеро ки Парвардигор ба ту некӯӣ кардааст.
Зеро ҷонамро аз марг халосӣ додаӣ, чашмамро аз ашк, поямро аз лағжидан.
Пеши Парвардигор дар замини зиндаҳо роҳ хоҳам рафт.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible