Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 118
118:0
118:1
118:4
см.:Втор.4:5-6;
118:7
118:8
118:12
118:13
118:14
118:15
118:16
118:17
118:18
см.:Втор.17:19;
118:20
118:21
см.:Втор.11:28;
118:22
118:24
см.:Втор.17:19;
118:25
118:26
118:27
118:28
118:29
118:31
118:33
118:35
118:38
118:40
118:41
118:42
118:43
118:45
118:47
118:48
118:49
118:51
см.:Втор.17:11;
118:52
118:53
118:54
118:56
118:58
118:59
118:60
118:62
см.:Деян.16:25;
118:65
118:66
118:68
118:69
118:72
см.:Пс.118:127;
118:74
118:76
118:77
118:78
118:79
118:80
118:81
см.:Пс.118:166;
118:82
118:84
118:85
118:87
118:88
118:90
118:91
118:93
118:94
118:95
118:96
118:97
см.:Втор.17:19;
118:98
118:101
118:102
118:104
см.:Пс.118:128;
118:107
118:109
118:111
118:113
118:114
118:117
118:119
118:121
118:122
118:123
118:125
118:128
см.:Пс.118:104;
118:129
118:131
118:133
118:134
118:138
см.:Втор.4:5-6;
118:141
118:143
118:144
118:145
118:146
118:149
118:150
118:153
118:156
118:158
см.:Деян.17:16;
118:159
118:160
118:164
118:167
118:169
118:170
118:171
118:172
118:173
118:174
118:175
Аллилу́iа.
Блаже́ни непоро́чнiи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щiи въ зако́нѣ Госпо́дни.
Блаже́ни испыта́ющiи свидѣ́нiя Его́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Его́.
Не дѣ́лающiи бо беззако́нiя въ путе́хъ Его́ ходи́ша.
Ты́ заповѣ́далъ еси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
дабы́ испра́вилися путiе́ мои́, сохрани́ти оправда́нiя Твоя́.
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Твоея́.
Оправда́нiя Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшiй пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ Тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдiй Твои́хъ.
Въ се́рдцы мое́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
Благослове́нъ еси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Твои́хъ.
На пути́ свидѣ́нiй Твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
Въ за́повѣдехъ Твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
Во оправда́нiихъ Твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ Твои́хъ.
Возда́ждь рабу́ Твоему́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на Твоего́.
Пришле́цъ а́зъ е́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди Твоя́.
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя.
Запрети́лъ еси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющiися от за́повѣдiй Твои́хъ.
Отъими́ от мене́ поно́съ {поноше́нiе} и уничиже́нiе, я́ко свидѣ́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́нiихъ Твои́хъ:
и́бо свидѣ́нiя Твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нiя Твоя́.
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Твоему́.
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ еси́: научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Пу́ть оправда́нiй Твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Твои́хъ.
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нiя: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Твои́хъ.
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ Твои́мъ поми́луй мя́.
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
Прилѣпи́хся свидѣ́ниемъ Твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
Пу́ть за́повѣдiй Твои́хъ теко́хъ, егда́ разшири́лъ еси́ се́рдце мое́.
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́нiй Твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдiй Твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
Приклони́ се́рдце мое́ во свидѣ́нiя Твоя́, а не въ лихои́мство.
Отврати́ о́чи мои́ е́же не ви́дѣти суеты́: въ пути́ Твое́мъ живи́ мя.
Поста́ви рабу́ Твоему́ сло́во Твое́ въ стра́хъ Тво́й.
Отъими́ поноше́нiе мое́, е́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
Се́, возжела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Твое́й живи́ мя.
И да прiи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́нiе Твое́ по словеси́ Твоему́:
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
И не отъими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
и глаго́лахъ о свидѣ́нiихъ Твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
и поуча́хся въ за́повѣдехъ Твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ Твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́нiихъ Твои́хъ.
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоему́, и́хже упова́нiе да́лъ ми́ еси́.
То́ мя утѣ́ши во смире́нiи мое́мъ, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя.
Го́рдiи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же Твоего́ не уклони́хся.
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
Печа́ль прiя́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нiя Твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствiя моего́.
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
Ча́сть моя́ еси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
Помоли́хся лицу́ Твоему́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Твоему́.
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нiя Твоя́.
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Твоея́.
Прича́стникъ а́зъ е́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
Ми́лости Твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ниемъ Твои́мъ научи́ мя.
Бла́гость сотвори́лъ еси́ съ рабо́мъ Твои́мъ, Го́споди, по словеси́ Твоему́:
бла́гости и наказа́нiю и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Твои́мъ вѣ́ровахъ.
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́хъ.
Бла́гъ еси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостiю Твое́ю научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Твоему́ поучи́хся.
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́ниемъ Твои́мъ.
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
Ру́це Твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Твои́мъ.
Боя́щiися Тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ еси́.
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Твоему́ рабу́ Твоему́:
да прiи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Да постыдя́тся го́рдiи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Твои́хъ.
Да обратя́тъ мя́ боя́щiися Тебе́ и вѣ́дящiи свидѣ́нiя Твоя́.
Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́нiихъ Твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
Изчеза́етъ во спасе́нiе Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́нiй Твои́хъ не забы́хъ.
Коли́ко е́сть дні́й раба́ Твоего́? Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нiя, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдiй Твои́хъ.
По ми́лости Твое́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя у́стъ Твои́хъ.
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́етъ на небеси́.
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ еси́ зе́млю, и пребыва́етъ.
Учине́нiемъ Твои́мъ пребыва́етъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́нiи мое́мъ:
во вѣ́къ не забу́ду оправда́нiй Твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ еси́.
Тво́й е́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нiя Твоя́ разумѣ́хъ.
Вся́кiя кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ еси́ за́повѣдiю Твое́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ е́сть.
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нiя Твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
от суде́бъ Твои́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ еси́.
Ко́ль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
От за́повѣдiй Твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоея́.
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоему́.
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Твои́мъ научи́ мя.
Душа́ моя́ въ руку́ Твое́ю {Алекс.: мое́ю} вы́ну, и зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдiй Твои́хъ не заблуди́хъ.
Наслѣ́довахъ свидѣ́нiя Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованiе се́рдца моего́ су́ть:
приклони́хъ се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́нiя Твоя́ въ вѣ́къ за воздая́нiе.
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й еси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Уклони́теся от мене́, лука́внующiи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моего́.
Заступи́ мя по словеси́ Твоему́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янiя моего́:
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́нiихъ Твои́хъ вы́ну.
Уничижи́лъ еси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́нiй Твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́нiе и́хъ.
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нiя Твоя́.
Пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо Твои́хъ убоя́хся.
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
Воспрiими́ раба́ Твоего́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдiи.
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́нiе Твое́ и въ сло́во пра́вды Твоея́:
сотвори́ съ рабо́мъ Твои́мъ по ми́лости Твое́й, и оправда́ниемъ Твои́мъ научи́ мя.
Ра́бъ Тво́й е́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нiя Твоя́.
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зiа.
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
Ди́вна свидѣ́нiя Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
Явле́нiе слове́съ Твои́хъ просвѣща́етъ и вразумля́етъ младе́нцы.
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдiй Твои́хъ жела́хъ.
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твое́.
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоему́, и да не облада́етъ мно́ю вся́кое беззако́нiе:
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческiя, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
Лице́ Твое́ просвѣти́ на раба́ Твоего́ и научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Твоего́.
Пра́веднъ еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́:
заповѣ́далъ еси́ пра́вду свидѣ́нiя Твоя́, и и́стину зѣло́.
Иста́яла мя́ е́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.
Разжже́но сло́во Твое́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й возлюби́ е́.
Юнѣ́йшiй а́зъ е́смь и уничиже́нъ: оправда́нiй Твои́хъ не забы́хъ.
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ поуче́нiе мое́.
Пра́вда свидѣ́нiя Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нiя Твоя́ взыщу́.
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя Твоя́.
Предвари́хъ въ безго́дiи и воззва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ Твои́мъ.
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твое́й: по судьбѣ́ Твое́й живи́ мя.
Прибли́жишася гоня́щiи мя́ беззако́нiемъ: от зако́на же Твоего́ удали́шася.
Бли́зъ еси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путiе́ Твои́ и́стина.
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́нiй Твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ еси́.
Ви́ждь смире́нiе мое́ и изми́ мя: я́ко зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Твоего́ живи́ мя.
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́нiе, я́ко оправда́нiй Твои́хъ не взыска́ша.
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Твое́й живи́ мя.
Мно́зи изгоня́щiи мя́ и стужа́ющiи ми́: от свидѣ́нiй Твои́хъ не уклони́хся.
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Твои́хъ не сохрани́ша.
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости Твое́й живи́ мя.
Нача́ло слове́съ Твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Твоея́.
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ Твои́хъ убоя́ся се́рдце мое́.
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Твоея́.
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
Ча́яхъ спасе́нiя Твоего́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ.
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нiя Твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нiя Твоя́, я́ко вси́ путiе́ мои́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
Да прибли́жится моле́нiе мое́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Твоему́ вразуми́ мя.
Да вни́детъ проше́нiе мое́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Твоему́ изба́ви мя́.
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́нiе, егда́ научи́ши мя́ оправда́ниемъ Твои́мъ.
Провѣща́етъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
Да бу́детъ рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
Возжела́хъ спасе́нiе Твое́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшее: взыщи́ раба́ Твоего́, я́ко за́повѣдiй Твои́хъ не забы́хъ.
119:1 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
119:2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
119:3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
119:4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
119:5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
119:6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
119:7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
119:8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
119:9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?
Як держатиметься Твоїх слів!
Як держатиметься Твоїх слів!
119:10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
119:11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
119:12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
119:13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
119:14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
119:15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
119:16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
119:17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
119:18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
119:19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
119:20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу…
119:21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
119:22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
119:23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
119:24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
119:25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
119:27 Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
119:28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
119:29 Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
119:30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
119:31 До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
119:32 Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
119:33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
119:34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
119:35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
119:36 Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
119:37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
119:38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
119:39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
119:40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
119:41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
119:42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
119:43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
119:44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
119:45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
119:46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
119:47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
119:48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
119:49 Пам́ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
119:50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
119:51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
119:52 Твої присуди я пам́ятаю відвіку, о Господи, і радію!
119:53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
119:54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
119:55 Я вночі пам́ятаю ім́я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
119:56 Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
119:57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
119:58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
119:59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
119:60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
119:61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
119:62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
119:63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
119:64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
119:66 Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
119:67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
119:68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
119:70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
119:71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
119:72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
119:73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
119:74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
119:75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
119:76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
119:77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
119:78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
119:79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
119:80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
119:81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
119:82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?…
119:83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
119:84 Скільки днів для Твого раба?
Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
119:85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
119:86 Усі Твої заповіді справедливі;
неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
119:87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
119:88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
119:89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
119:90 З роду в рід Твоя правда;
Ти землю поставив і стала вона,
Ти землю поставив і стала вона,
119:91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
119:92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
119:93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
119:94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
119:95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
119:96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
119:97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
119:98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
119:99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
119:100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
119:101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
119:102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
119:103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
119:104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
119:105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
119:106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
119:107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
119:108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
119:109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
119:110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
119:111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
119:112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
119:113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
119:114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
119:115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
119:116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
119:117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
119:118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
119:119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
119:120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
119:121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
119:122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
119:123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
119:124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
119:125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
119:126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
119:127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
119:128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
119:129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
119:130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
119:131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
119:132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
119:133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
119:134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
119:135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
119:136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують…
119:137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
119:138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
119:139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
119:140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
119:141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
119:142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
119:143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
119:144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
119:145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
119:146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
119:147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
119:148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
119:149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
119:151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
119:152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
119:153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
119:154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
119:156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
119:158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
119:159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
119:160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
119:161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
119:162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
119:163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
119:164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
119:165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
119:166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
119:167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
119:168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
119:169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
119:170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
119:171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
119:172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
119:173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
119:174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
119:175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
119:176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!…
Латинский (Nova Vulgata)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Бируковы)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
119:1 ALLELUIA. ALEPH. Beati immaculati in via, qui ambulant in lege Domini.
119:2 Beati, qui servant testimonia eius, in toto corde exquirunt eum.
119:3 Non enim operati sunt iniquitatem, in viis eius ambulaverunt.
119:4 Tu mandasti mandata tua custodiri nimis.
119:5 Utinam dirigantur viae meae ad custodiendas iustificationes tuas!
119:6 Tunc non confundar, cum perspexero in omnibus praeceptis tuis.
119:7 Confitebor tibi in directione cordis, in eo quod didici iudicia iustitiae tuae.
119:8 Iustificationes tuas custodiam, non me derelinquas usquequaque.
119:9 BETH. In quo mundabit adulescentior viam suam? In custodiendo sermones tuos.
119:10 In toto corde meo exquisivi te; ne errare me facias a praeceptis tuis.
119:11 In corde meo abscondi eloquia tua, ut non peccem tibi.
119:12 Benedictus es, Domine; doce me iustificationes tuas.
119:13 In labiis meis numeravi omnia iudicia oris tui.
119:14 In via testimoniorum tuorum delectatus sum sicut in omnibus divitiis.
119:15 In mandatis tuis exercebor et considerabo vias tuas.
119:16 In iustificationibus tuis delectabor, non obliviscar sermonem tuum.
119:17 GHIMEL. Benefac servo tuo, et vivam et custodiam sermonem tuum.
119:18 Revela oculos meos, et considerabo mirabilia de lege tua.
119:19 Incola ego sum in terra, non abscondas a me praecepta tua.
119:20 Defecit anima mea in desiderando iudicia tua in omni tempore.
119:21 Increpasti superbos; maledicti, qui errant a praeceptis tuis.
119:22 Aufer a me opprobrium et contemptum, quia testimonia tua servavi.
119:23 Etsi principes sedent et adversum me loquuntur, servus tamen tuus exercetur in iustificationibus tuis.
119:24 Nam et testimonia tua delectatio mea, et consilium meum iustificationes tuae.
119:25 DALETH. Adhaesit pulveri anima mea; vivifica me secundum verbum tuum.
119:26 Vias meas enuntiavi, et exaudisti me; doce me iustificationes tuas.
119:27 Viam mandatorum tuorum fac me intellegere, et exercebor in mirabilibus tuis.
119:28 Lacrimata est anima mea prae maerore; erige me secundum verbum tuum.
119:29 Viam mendacii averte a me et legem tuam da mihi benigne.
119:30 Viam veritatis elegi, iudicia tua proposui mihi.
119:31 Adhaesi testimoniis tuis, Domine; noli me confundere.
119:32 Viam mandatorum tuorum curram, quia dilatasti cor meum.
119:33 HE. Legem pone mihi, Domine, viam iustificationum tuarum, et servabo eam semper.
119:34 Da mihi intellectum, et servabo legem tuam et custodiam illam in toto corde meo.
119:35 Deduc me in semitam praeceptorum tuorum, quia ipsam volui.
119:36 Inclina cor meum in testimonia tua et non in avaritiam.
119:37 Averte oculos meos, ne videant vanitatem; in via tua vivifica me.
119:38 Suscita servo tuo eloquium tuum, quod est ad timorem tuum.
119:39 Amove opprobrium meum, quod suspicatus sum, quia iudicia tua iucunda.
119:40 Ecce concupivi mandata tua; in iustitia tua vivifica me.
119:41 VAU. Et veniat super me misericordia tua, Domine, salutare tuum secundum eloquium tuum.
119:42 Et respondebo exprobrantibus mihi verbum, quia speravi in sermonibus tuis.
119:43 Et ne auferas de ore meo verbum veritatis usquequaque, quia in iudiciis tuis supersperavi.
119:44 Et custodiam legem tuam semper, in saeculum et in saeculum saeculi.
119:45 Et ambulabo in latitudine, quia mandata tua exquisivi.
119:46 Et loquar de testimoniis tuis in conspectu regum et non confundar.
119:47 Et delectabor in praeceptis tuis, quae dilexi.
119:48 Et levabo manus meas ad praecepta tua, quae dilexi; et exercebor in iustificationibus tuis. -
119:49 ZAIN. Memor esto verbi tui servo tuo, in quo mihi spem dedisti.
119:50 Hoc me consolatum est in humiliatione mea, quia eloquium tuum vivificavit me.
119:51 Superbi deriserunt me vehementer; a lege autem tua non declinavi.
119:52 Memor fui iudiciorum tuorum a saeculo, Domine, et consolatus sum.
119:53 Indignatio tenuit me propter peccatores derelinquentes legem tuam.
119:54 Cantica factae sunt mihi iustificationes tuae in loco peregrinationis meae.
119:55 Memor fui nocte nominis tui, Domine, et custodiam legem tuam.
119:56 Hoc factum est mihi, quia mandata tua servavi.
119:57 HETH. Portio mea Dominus: dixi custodire verba tua.
119:58 Deprecatus sum faciem tuam in toto corde meo; miserere mei secundum eloquium tuum.
119:59 Cogitavi vias meas et converti pedes meos in testimonia tua.
119:60 Festinavi et non sum moratus, ut custodiam praecepta tua.
119:61 Funes peccatorum circumplexi sunt me, et legem tuam non sum oblitus.
119:62 Media nocte surgebam ad confitendum tibi super iudicia iustitiae tuae.
119:63 Particeps ego sum omnium timentium te et custodientium mandata tua.
119:64 Misericordia tua, Domine, plena est terra; iustificationes tuas doce me.
119:65 TETH. Bonitatem fecisti cum servo tuo, Domine, secundum verbum tuum.
119:66 Bonitatem et prudentiam et scientiam doce me, quia praeceptis tuis credidi.
119:67 Priusquam humiliarer ego erravi; nunc autem eloquium tuum custodiam.
119:68 Bonus es tu et benefaciens, doce me iustificationes tuas.
119:69 Excogitaverunt contra me dolosa superbi, ego autem in toto corde meo servabo mandata tua.
119:70 Incrassatum est sicut adeps cor eorum, ego vero in lege tua delectatus sum.
119:71 Bonum mihi quia humiliatus sum, ut discam iustificationes tuas.
119:72 Bonum mihi lex oris tui super milia auri et argenti.
119:73 IOD. Manus tuae fecerunt me et plasmaverunt me; da mihi intellectum, et discam praecepta tua.
119:74 Qui timent te, videbunt me et laetabuntur, quia in verba tua supersperavi.
119:75 Cognovi, Domine, quia aequitas iudicia tua, et in veritate humiliasti me.
119:76 Fiat misericordia tua, ut consoletur me, secundum eloquium tuum servo tuo.
119:77 Veniant mihi miserationes tuae, et vivam, quia lex tua delectatio mea est.
119:78 Confundantur superbi, quoniam dolose incurvaverunt me, ego autem exercebor in mandatis tuis.
119:79 Convertantur mihi timentes te, et qui noverunt testimonia tua.
119:80 Fiat cor meum immaculatum in iustificationibus tuis, ut non confundar.
119:81 CAPH. Defecit in salutare tuum anima mea, et in verbum tuum supersperavi.
119:82 Defecerunt oculi mei in eloquium tuum, dicentes: «Quando consolaberis me?».
119:83 Quia factus sum sicut uter in fumo; iustificationes tuas non sum oblitus.
119:84 Quot sunt dies servi tui? Quando facies de persequentibus me iudicium?
119:85 Foderunt mihi foveas superbi, qui non sunt secundum legem tuam.
119:86 Omnia praecepta tua veritas; dolose persecuti sunt me; adiuva me.
119:87 Paulo minus consummaverunt me in terra, ego autem non dereliqui mandata tua.
119:88 Secundum misericordiam tuam vivifica me, et custodiam testimonia oris tui. -
119:89 LAMED. In aeternum, Domine, verbum tuum constitutum est in caelo.
119:90 In generationem et generationem veritas tua; firmasti terram, et permanet.
119:91 Secundum iudicia tua permanent hodie, quoniam omnia serviunt tibi.
119:92 Nisi quod lex tua delectatio mea est, tunc forte periissem in humilia tione mea.
119:93 In aeternum non obliviscar man data tua, quia in ipsis vivificasti me.
119:94 Tuus sum ego: salvum me fac, quoniam mandata tua exqui sivi.
119:95 Me exspectaverunt peccatores, ut perderent me; testimonia tua intellexi.
119:96 Omni consummationi vidi finem, latum praeceptum tuum nimis.
119:97 MEM. Quomodo dilexi legem tuam, Domine; tota die meditatio mea est.
119:98 Super inimicos meos sapientem me fecit praeceptum tuum, quia in aeternum mihi est.
119:99 Super omnes docentes me prudens factus sum, quia testimonia tua meditatio mea est.
119:100 Super senes intellexi, quia mandata tua servavi.
119:101 Ab omni via mala prohibui pedes meos, ut custodiam verba tua.
119:102 A iudiciis tuis non declinavi, quia tu legem posuisti mihi.
119:103 Quam dulcia faucibus meis eloquia tua, super mel ori meo.
119:104 A mandatis tuis intellexi; propterea odivi omnem viam mendacii.
119:105 NUN. Lucerna pedibus meis verbum tuum et lumen semitis meis.
119:106 Iuravi et statui custodire iudicia iustitiae tuae.
119:107 Humiliatus sum usquequaque, Domine; vivifica me secundum verbum tuum.
119:108 Voluntaria oris mei beneplacita sint, Domine, et iudicia tua doce me.
119:109 Anima mea in manibus meis semper, et legem tuam non sum oblitus.
119:110 Posuerunt peccatores laqueum mihi, et de mandatis tuis non erravi.
119:111 Hereditas mea testimonia tua in aeternum, quia exsultatio cordis mei sunt.
119:112 Inclinavi cor meum ad faciendas iustificationes tuas in aeternum, in finem.
119:113 SAMECH. Duplices corde odio habui et legem tuam dilexi.
119:114 Tegmen et scutum meum es tu, et in verbum tuum supersperavi.
119:115 Declinate a me, maligni, et servabo praecepta Dei mei.
119:116 Suscipe me secundum eloquium tuum, et vivam; et non confundas me ab exspectatione mea.
119:117 Sustenta me, et salvus ero et delectabor in iustificationibus tuis semper.
119:118 Sprevisti omnes discedentes a iustificationibus tuis, quia mendacium cogitatio eorum.
119:119 Quasi scoriam delesti omnes peccatores terrae; ideo dilexi testimonia tua.
119:120 Horruit a timore tuo caro mea; a iudiciis enim tuis timui.
119:121 AIN. Feci iudicium et iustitiam; non tradas me calumniantibus me.
119:122 Sponde pro servo tuo in bonum; non calumnientur me superbi.
119:123 Oculi mei defecerunt in desiderio salutaris tui et eloquii iustitiae tuae.
119:124 Fac cum servo tuo secundum misericordiam tuam et iustificationes tuas doce me.
119:125 Servus tuus sum ego; da mihi intellectum, ut sciam testimonia tua.
119:126 Tempus faciendi Domino; dissipaverunt legem tuam.
119:127 Ideo dilexi praecepta tua super aurum et obryzum.
119:128 Propterea ad omnia mandata tua dirigebar, omnem viam mendacii odio habui. -
119:129 PHE. Mirabilia testimonia tua, ideo servavit ea anima mea.
119:130 Declaratio sermonum tuorum illuminat et intellectum dat parvulis.
119:131 Os meum aperui et attraxi spiritum, quia praecepta tua desiderabam.
119:132 Convertere in me et miserere mei secundum iudicium tuum cum diligentibus nomen tuum.
119:133 Gressus meos dirige secundum eloquium tuum, et non dominetur mei omnis iniquitas.
119:134 Redime me a calumniis hominum, ut custodiam mandata tua.
119:135 Faciem tuam illumina super servum tuum et doce me iustificationes tuas.
119:136 Rivulos aquarum deduxerunt oculi mei, quia non custodierunt legem tuam.
119:137 SADE. Iustus es, Domine, et rectum iudicium tuum.
119:138 Mandasti in iustitia testimonia tua et in veritate nimis.
119:139 Consumpsit me zelus meus, quia obliti sunt verba tua inimici mei.
119:140 Ignitum eloquium tuum vehementer, et servus tuus dilexit illud.
119:141 Adulescentulus sum ego et contemptus; mandata tua non sum oblitus.
119:142 Iustitia tua iustitia in aeternum, et lex tua veritas.
119:143 Tribulatio et angustia invenerunt me; praecepta tua delectatio mea est.
119:144 Iustitia testimonia tua in aeternum; intellectum da mihi, et vivam.
119:145 COPH. Clamavi in toto corde, exaudi me, Domine; iustificationes tuas servabo.
119:146 Clamavi ad te, salvum me fac, ut custodiam testimonia tua.
119:147 Praeveni diluculo et clamavi, in verba tua supersperavi.
119:148 Praevenerunt oculi mei vigilias, ut meditarer eloquia tua.
119:149 Vocem meam audi secundum misericordiam tuam, Domine, secundum iudicium tuum vivifica me.
119:150 Appropinquaverunt persequentes me in malitia, a lege autem tua longe facti sunt.
119:151 Prope es tu, Domine, et omnia praecepta tua veritas.
119:152 Ab initio cognovi de testimoniis tuis, quia in aeternum fundasti ea.
119:153 RES. Vide humiliationem meam et eripe me, quia legem tuam non sum oblitus.
119:154 Iudica causam meam et redime me; propter eloquium tuum vivifica me.
119:155 Longe a peccatoribus salus, quia iustificationes tuas non exquisierunt.
119:156 Misericordiae tuae multae, Domine; secundum iudicia tua vivifica me.
119:157 Multi, qui persequuntur me et tribulant me; a testimoniis tuis non declinavi.
119:158 Vidi praevaricantes, et taeduit me, quia eloquia tua non custodierunt.
119:159 Vide quoniam mandata tua dilexi, Domine; secundum misericordiam tuam vivifica me.
119:160 Principium verborum tuorum veritas, in aeternum omnia iudicia iustitiae tuae.
119:161 SIN. Principes persecuti sunt me gratis, et a verbis tuis formidavit cor meum.
119:162 Laetabor ego super eloquia tua, sicut qui invenit spolia multa.
119:163 Mendacium odio habui et abominatus sum; legem autem tuam dilexi.
119:164 Septies in die laudem dixi tibi super iudicia iustitiae tuae.
119:165 Pax multa diligentibus legem tuam, et non est illis scandalum.
119:166 Exspectabam salutare tuum, Domine, et praecepta tua feci.
119:167 Custodivit anima mea testimonia tua, et dilexi ea vehementer.
119:168 Servavi mandata tua et testimonia tua, quia omnes viae meae in conspectu tuo.
119:169 TAU. Appropinquet deprecatio mea in conspectu tuo, Domine; iuxta verbum tuum da mihi intellectum.
119:170 Intret postulatio mea in conspectu tuo; secundum eloquium tuum libera me.
119:171 Eructabunt labia mea hymnum, cum docueris me iustificationes tuas.
119:172 Cantet lingua mea eloquium tuum, quia omnia praecepta tua iustitia.
119:173 Fiat manus tua, ut adiuvet me, quoniam mandata tua elegi.
119:174 Concupivi salutare tuum, Domine, et lex tua delectatio mea est.
119:175 Vivet anima mea et laudabit te, et iudicia tua adiuvabunt me.
119:176 Erravi sicut ovis, quae periit; quaere servum tuum, quia praecepta tua non sum oblitus.