-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
118:31
-
-
118:33
-
-
118:35
-
-
-
118:38
-
-
118:40
-
118:41
-
118:42
-
118:43
-
-
118:45
-
-
118:47
-
118:48
-
118:49
-
-
-
118:52
-
118:53
-
118:54
-
-
118:56
-
-
118:58
-
118:59
-
118:60
-
-
-
-
-
118:65
-
118:66
-
-
118:68
-
118:69
-
-
-
-
-
118:74
-
-
118:76
-
118:77
-
118:78
-
118:79
-
118:80
-
-
118:82
-
-
118:84
-
118:85
-
-
118:87
-
118:88
-
-
118:90
-
118:91
-
-
118:93
-
118:94
-
118:95
-
118:96
-
-
118:98
-
-
-
118:101
-
118:102
-
-
-
-
-
118:107
-
-
118:109
-
-
118:111
-
-
118:113
-
118:114
-
-
-
118:117
-
-
118:119
-
-
118:121
-
118:122
-
118:123
-
-
118:125
-
-
-
-
118:129
-
-
118:131
-
-
118:133
-
118:134
-
-
-
-
-
-
-
118:141
-
-
118:143
-
118:144
-
118:145
-
118:146
-
-
-
118:149
-
118:150
-
-
-
118:153
-
-
-
118:156
-
-
-
118:159
-
118:160
-
-
-
-
118:164
-
-
-
118:167
-
-
118:169
-
118:170
-
118:171
-
118:172
-
118:173
-
118:174
-
118:175
-
-
|
Аллилу́iа.
Блаже́ни непоро́чнiи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щiи въ зако́нѣ Госпо́дни.
Блаже́ни испыта́ющiи свидѣ́нiя его́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ его́.
Не дѣ́лающiи бо беззако́нiя въ путе́хъ его́ ходи́ша.
Ты́ заповѣ́далъ еси́ за́повѣди твоя́ сохрани́ти зѣло́:
дабы́ испра́вилися путiе́ мои́, сохрани́ти оправда́нiя твоя́.
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди твоя́.
Исповѣ́мся тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды твоея́.
Оправда́нiя твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшiй пу́ть сво́й? внегда́ сохрани́ти словеса́ твоя́.
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдiй твои́хъ.
Въ се́рдцы мое́мъ скры́хъ словеса́ твоя́, я́ко да не согрѣшу́ тебѣ́.
Благослове́нъ еси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ твои́хъ.
На пути́ свидѣ́нiй твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
Въ за́повѣдехъ твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ твоя́.
Во оправда́нiихъ твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ твои́хъ.
Возда́ждь рабу́ твоему́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ твоя́.
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на твоего́.
Пришле́цъ а́зъ е́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди твоя́.
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ твоя́ на вся́кое вре́мя.
Запрети́лъ еси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющiися от за́повѣдiй твои́хъ.
Отими́ от мене́ поно́съ {поноше́нiе} и уничиже́нiе, я́ко свидѣ́нiй твои́хъ взыска́хъ.
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же тво́й глумля́шеся во оправда́нiихъ твои́хъ:
и́бо свидѣ́нiя твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нiя твоя́.
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ твоему́.
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ еси́: научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Пу́ть оправда́нiй твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ твои́хъ.
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нiя: утверди́ мя въ словесѣ́хъ твои́хъ.
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ твои́мъ поми́луй мя́.
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ твоя́ не забы́хъ.
Прилѣпи́хся свидѣ́ниемъ твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
Пу́ть за́повѣдiй твои́хъ теко́хъ, егда́ разшири́лъ еси́ се́рдце мое́.
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́нiй твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдiй твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
Приклони́ се́рдце мое́ во свидѣ́нiя твоя́, а не въ лихои́мство.
Отврати́ о́чи мои́ е́же не ви́дѣти суеты́: въ пути́ твое́мъ живи́ мя.
Поста́ви рабу́ твоему́ сло́во твое́ въ стра́хъ тво́й.
Отими́ поноше́нiе мое́, е́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ твоя́ бла́ги.
Се́, возжела́хъ за́повѣди твоя́: въ пра́вдѣ твое́й живи́ мя.
И да прiи́детъ на мя́ ми́лость твоя́, Го́споди, спасе́нiе твое́ по словеси́ твоему́:
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ твоя́.
И не отими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ твоя́ упова́хъ:
и сохраню́ зако́нъ тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди твоя́ взыска́хъ:
и глаго́лахъ о свидѣ́нiихъ твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
и поуча́хся въ за́повѣдехъ твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́нiихъ твои́хъ.
Помяни́ словеса́ твоя́ рабу́ твоему́, и́хже упова́нiе да́лъ ми́ еси́.
То́ мя утѣ́ши во смире́нiи мое́мъ, я́ко сло́во твое́ живи́ мя.
Го́рдiи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же твоего́ не уклони́хся.
Помяну́хъ судьбы́ твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
Печа́ль прiя́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ тво́й.
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нiя твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствiя моего́.
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя твое́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ тво́й.
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́нiй твои́хъ взыска́хъ.
Ча́сть моя́ еси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ тво́й.
Помоли́хся лицу́ твоему́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ твоему́.
Помы́слихъ пути́ твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нiя твоя́.
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди твоя́.
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на твоего́ не забы́хъ.
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды твоея́.
Прича́стникъ а́зъ е́смь всѣ́мъ боя́щымся тебе́ и храня́щымъ за́повѣди твоя́.
Ми́лости твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ниемъ твои́мъ научи́ мя.
Бла́гость сотвори́лъ еси́ съ рабо́мъ твои́мъ, Го́споди, по словеси́ твоему́:
бла́гости и наказа́нiю и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ твои́мъ вѣ́ровахъ.
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во твое́ сохрани́хъ.
Бла́гъ еси́ ты́, Го́споди: и бла́гостiю твое́ю научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди твоя́.
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну твоему́ поучи́хся.
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́ниемъ твои́мъ.
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
Ру́це твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ твои́мъ.
Боя́щiися тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ твоя́ упова́хъ.
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ еси́.
Бу́ди же ми́лость твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ твоему́ рабу́ твоему́:
да прiи́дутъ мнѣ́ щедро́ты твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Да постыдя́тся го́рдiи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ твои́хъ.
Да обратя́тъ мя́ боя́щiися тебе́ и вѣ́дящiи свидѣ́нiя твоя́.
Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́нiихъ твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
Изчеза́етъ во спасе́нiе твое́ душа́ моя́, на словеса́ твоя́ упова́хъ:
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во твое́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́нiй твои́хъ не забы́хъ.
Коли́ко е́сть дні́й раба́ твоего́? когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нiя, но не я́ко зако́нъ тво́й, Го́споди.
Вся́ за́повѣди твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдiй твои́хъ.
По ми́лости твое́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя у́стъ твои́хъ.
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во твое́ пребыва́етъ на небеси́.
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина твоя́: основа́лъ еси́ зе́млю, и пребыва́етъ.
Учине́нiемъ твои́мъ пребыва́етъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна тебѣ́.
Я́ко а́ще бы не зако́нъ тво́й поуче́нiе мое́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́нiи мое́мъ:
во вѣ́къ не забу́ду оправда́нiй твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ еси́.
Тво́й е́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́нiй твои́хъ взыска́хъ.
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нiя твоя́ разумѣ́хъ.
Вся́кiя кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь твоя́ зѣло́.
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ еси́ за́повѣдiю твое́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ е́сть.
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нiя твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди твоя́ взыска́хъ.
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ твоя́:
от суде́бъ твои́хъ не уклони́хся, я́ко ты́ законоположи́лъ ми́ еси́.
Ко́ль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
От за́повѣдiй твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды твоея́.
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ твоему́.
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ твои́мъ научи́ мя.
Душа́ моя́ въ руку́ твое́ю {Алекс.: мое́ю} вы́ну, и зако́на твоего́ не забы́хъ.
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдiй твои́хъ не заблуди́хъ.
Наслѣ́довахъ свидѣ́нiя твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованiе се́рдца моего́ су́ть:
приклони́хъ се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́нiя твоя́ въ вѣ́къ за воздая́нiе.
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же тво́й возлюби́хъ.
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й еси́ ты́: на словеса́ твоя́ упова́хъ.
Уклони́теся от мене́, лука́внующiи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моего́.
Заступи́ мя по словеси́ твоему́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янiя моего́:
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́нiихъ твои́хъ вы́ну.
Уничижи́лъ еси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́нiй твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́нiе и́хъ.
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нiя твоя́.
Пригвозди́ стра́ху твоему́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо твои́хъ убоя́хся.
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
Воспрiими́ раба́ твоего́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдiи.
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́нiе твое́ и въ сло́во пра́вды твоея́:
сотвори́ съ рабо́мъ твои́мъ по ми́лости твое́й, и оправда́ниемъ твои́мъ научи́ мя.
Ра́бъ тво́й е́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нiя твоя́.
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ тво́й.
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди твоя́ па́че зла́та и топа́зiа.
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
Ди́вна свидѣ́нiя твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
Явле́нiе слове́съ твои́хъ просвѣща́етъ и вразумля́етъ младе́нцы.
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдiй твои́хъ жела́хъ.
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя твое́.
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ твоему́, и да не облада́етъ мно́ю вся́кое беззако́нiе:
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческiя, и сохраню́ за́повѣди твоя́.
Лице́ твое́ просвѣти́ на раба́ твоего́ и научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на твоего́.
Пра́веднъ еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ твои́:
заповѣ́далъ еси́ пра́вду свидѣ́нiя твоя́, и и́стину зѣло́.
Иста́яла мя́ е́сть ре́вность твоя́: я́ко забы́ша словеса́ твоя́ врази́ мои́.
Разжже́но сло́во твое́ зѣло́, и ра́бъ тво́й возлюби́ е́.
Юнѣ́йшiй а́зъ е́смь и уничиже́нъ: оправда́нiй твои́хъ не забы́хъ.
Пра́вда твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ тво́й и́стина.
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди твоя́ поуче́нiе мое́.
Пра́вда свидѣ́нiя твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нiя твоя́ взыщу́.
Воззва́хъ ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя твоя́.
Предвари́хъ въ безго́дiи и воззва́хъ: на словеса́ твоя́ упова́хъ.
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ твои́мъ.
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости твое́й: по судьбѣ́ твое́й живи́ мя.
Прибли́жишася гоня́щiи мя́ беззако́нiемъ: от зако́на же твоего́ удали́шася.
Бли́зъ еси́ ты́, Го́споди, и вси́ путiе́ твои́ и́стина.
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́нiй твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ еси́.
Ви́ждь смире́нiе мое́ и изми́ мя: я́ко зако́на твоего́ не забы́хъ.
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди твоего́ живи́ мя.
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́нiе, я́ко оправда́нiй твои́хъ не взыска́ша.
Щедро́ты твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ твое́й живи́ мя.
Мно́зи изгоня́щiи мя́ и стужа́ющiи ми́: от свидѣ́нiй твои́хъ не уклони́хся.
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ твои́хъ не сохрани́ша.
Ви́ждь, я́ко за́повѣди твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости твое́й живи́ мя.
Нача́ло слове́съ твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды твоея́.
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ твои́хъ убоя́ся се́рдце мое́.
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же тво́й возлюби́хъ.
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ тя́ о судьба́хъ пра́вды твоея́.
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
Ча́яхъ спасе́нiя твоего́, Го́споди, и за́повѣди твоя́ возлюби́хъ.
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нiя твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
Сохрани́хъ за́повѣди твоя́ и свидѣ́нiя твоя́, я́ко вси́ путiе́ мои́ предъ тобо́ю, Го́споди.
Да прибли́жится моле́нiе мое́ предъ тя́, Го́споди: по словеси́ твоему́ вразуми́ мя.
Да вни́детъ проше́нiе мое́ предъ тя́: Го́споди, по словеси́ твоему́ изба́ви мя́.
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́нiе, егда́ научи́ши мя́ оправда́ниемъ твои́мъ.
Провѣща́етъ язы́къ мо́й словеса́ твоя́, я́ко вся́ за́повѣди твоя́ пра́вда.
Да бу́детъ рука́ твоя́ е́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди твоя́ изво́лихъ.
Возжела́хъ спасе́нiе твое́, Го́споди, и зако́нъ тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ тя́: и судьбы́ твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшее: взыщи́ раба́ твоего́, я́ко за́повѣдiй твои́хъ не забы́хъ.
Аллилу́iа.
Блаже́ни непоро́чнiи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щiи въ зако́нѣ Госпо́дни.
Блаже́ни испыта́ющiи свидѣ́нiя его́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ его́.
Не дѣ́лающiи бо беззако́нiя въ путе́хъ его́ ходи́ша.
Ты́ заповѣ́далъ еси́ за́повѣди твоя́ сохрани́ти зѣло́:
дабы́ испра́вилися путiе́ мои́, сохрани́ти оправда́нiя твоя́.
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди твоя́.
Исповѣ́мся тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды твоея́.
Оправда́нiя твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшiй пу́ть сво́й? внегда́ сохрани́ти словеса́ твоя́.
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдiй твои́хъ.
Въ се́рдцы мое́мъ скры́хъ словеса́ твоя́, я́ко да не согрѣшу́ тебѣ́.
Благослове́нъ еси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ твои́хъ.
На пути́ свидѣ́нiй твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
Въ за́повѣдехъ твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ твоя́.
Во оправда́нiихъ твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ твои́хъ.
Возда́ждь рабу́ твоему́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ твоя́.
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на твоего́.
Пришле́цъ а́зъ е́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди твоя́.
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ твоя́ на вся́кое вре́мя.
Запрети́лъ еси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющiися от за́повѣдiй твои́хъ.
Отими́ от мене́ поно́съ {поноше́нiе} и уничиже́нiе, я́ко свидѣ́нiй твои́хъ взыска́хъ.
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же тво́й глумля́шеся во оправда́нiихъ твои́хъ:
и́бо свидѣ́нiя твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нiя твоя́.
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ твоему́.
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ еси́: научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Пу́ть оправда́нiй твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ твои́хъ.
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нiя: утверди́ мя въ словесѣ́хъ твои́хъ.
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ твои́мъ поми́луй мя́.
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ твоя́ не забы́хъ.
Прилѣпи́хся свидѣ́ниемъ твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
Пу́ть за́повѣдiй твои́хъ теко́хъ, егда́ разшири́лъ еси́ се́рдце мое́.
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́нiй твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдiй твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
Приклони́ се́рдце мое́ во свидѣ́нiя твоя́, а не въ лихои́мство.
Отврати́ о́чи мои́ е́же не ви́дѣти суеты́: въ пути́ твое́мъ живи́ мя.
Поста́ви рабу́ твоему́ сло́во твое́ въ стра́хъ тво́й.
Отими́ поноше́нiе мое́, е́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ твоя́ бла́ги.
Се́, возжела́хъ за́повѣди твоя́: въ пра́вдѣ твое́й живи́ мя.
И да прiи́детъ на мя́ ми́лость твоя́, Го́споди, спасе́нiе твое́ по словеси́ твоему́:
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ твоя́.
И не отими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ твоя́ упова́хъ:
и сохраню́ зако́нъ тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди твоя́ взыска́хъ:
и глаго́лахъ о свидѣ́нiихъ твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
и поуча́хся въ за́повѣдехъ твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́нiихъ твои́хъ.
Помяни́ словеса́ твоя́ рабу́ твоему́, и́хже упова́нiе да́лъ ми́ еси́.
То́ мя утѣ́ши во смире́нiи мое́мъ, я́ко сло́во твое́ живи́ мя.
Го́рдiи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же твоего́ не уклони́хся.
Помяну́хъ судьбы́ твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
Печа́ль прiя́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ тво́й.
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нiя твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствiя моего́.
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя твое́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ тво́й.
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́нiй твои́хъ взыска́хъ.
Ча́сть моя́ еси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ тво́й.
Помоли́хся лицу́ твоему́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ твоему́.
Помы́слихъ пути́ твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нiя твоя́.
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди твоя́.
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на твоего́ не забы́хъ.
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды твоея́.
Прича́стникъ а́зъ е́смь всѣ́мъ боя́щымся тебе́ и храня́щымъ за́повѣди твоя́.
Ми́лости твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ниемъ твои́мъ научи́ мя.
Бла́гость сотвори́лъ еси́ съ рабо́мъ твои́мъ, Го́споди, по словеси́ твоему́:
бла́гости и наказа́нiю и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ твои́мъ вѣ́ровахъ.
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во твое́ сохрани́хъ.
Бла́гъ еси́ ты́, Го́споди: и бла́гостiю твое́ю научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди твоя́.
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну твоему́ поучи́хся.
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́ниемъ твои́мъ.
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
Ру́це твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ твои́мъ.
Боя́щiися тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ твоя́ упова́хъ.
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ еси́.
Бу́ди же ми́лость твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ твоему́ рабу́ твоему́:
да прiи́дутъ мнѣ́ щедро́ты твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Да постыдя́тся го́рдiи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ твои́хъ.
Да обратя́тъ мя́ боя́щiися тебе́ и вѣ́дящiи свидѣ́нiя твоя́.
Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́нiихъ твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
Изчеза́етъ во спасе́нiе твое́ душа́ моя́, на словеса́ твоя́ упова́хъ:
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во твое́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́нiй твои́хъ не забы́хъ.
Коли́ко е́сть дні́й раба́ твоего́? когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нiя, но не я́ко зако́нъ тво́й, Го́споди.
Вся́ за́повѣди твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдiй твои́хъ.
По ми́лости твое́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя у́стъ твои́хъ.
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во твое́ пребыва́етъ на небеси́.
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина твоя́: основа́лъ еси́ зе́млю, и пребыва́етъ.
Учине́нiемъ твои́мъ пребыва́етъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна тебѣ́.
Я́ко а́ще бы не зако́нъ тво́й поуче́нiе мое́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́нiи мое́мъ:
во вѣ́къ не забу́ду оправда́нiй твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ еси́.
Тво́й е́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́нiй твои́хъ взыска́хъ.
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нiя твоя́ разумѣ́хъ.
Вся́кiя кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь твоя́ зѣло́.
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ еси́ за́повѣдiю твое́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ е́сть.
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нiя твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди твоя́ взыска́хъ.
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ твоя́:
от суде́бъ твои́хъ не уклони́хся, я́ко ты́ законоположи́лъ ми́ еси́.
Ко́ль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
От за́повѣдiй твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды твоея́.
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ твоему́.
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ твои́мъ научи́ мя.
Душа́ моя́ въ руку́ твое́ю {Алекс.: мое́ю} вы́ну, и зако́на твоего́ не забы́хъ.
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдiй твои́хъ не заблуди́хъ.
Наслѣ́довахъ свидѣ́нiя твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованiе се́рдца моего́ су́ть:
приклони́хъ се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́нiя твоя́ въ вѣ́къ за воздая́нiе.
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же тво́й возлюби́хъ.
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й еси́ ты́: на словеса́ твоя́ упова́хъ.
Уклони́теся от мене́, лука́внующiи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моего́.
Заступи́ мя по словеси́ твоему́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янiя моего́:
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́нiихъ твои́хъ вы́ну.
Уничижи́лъ еси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́нiй твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́нiе и́хъ.
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нiя твоя́.
Пригвозди́ стра́ху твоему́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо твои́хъ убоя́хся.
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
Воспрiими́ раба́ твоего́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдiи.
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́нiе твое́ и въ сло́во пра́вды твоея́:
сотвори́ съ рабо́мъ твои́мъ по ми́лости твое́й, и оправда́ниемъ твои́мъ научи́ мя.
Ра́бъ тво́й е́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нiя твоя́.
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ тво́й.
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди твоя́ па́че зла́та и топа́зiа.
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
Ди́вна свидѣ́нiя твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
Явле́нiе слове́съ твои́хъ просвѣща́етъ и вразумля́етъ младе́нцы.
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдiй твои́хъ жела́хъ.
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя твое́.
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ твоему́, и да не облада́етъ мно́ю вся́кое беззако́нiе:
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческiя, и сохраню́ за́повѣди твоя́.
Лице́ твое́ просвѣти́ на раба́ твоего́ и научи́ мя оправда́ниемъ твои́мъ.
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на твоего́.
Пра́веднъ еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ твои́:
заповѣ́далъ еси́ пра́вду свидѣ́нiя твоя́, и и́стину зѣло́.
Иста́яла мя́ е́сть ре́вность твоя́: я́ко забы́ша словеса́ твоя́ врази́ мои́.
Разжже́но сло́во твое́ зѣло́, и ра́бъ тво́й возлюби́ е́.
Юнѣ́йшiй а́зъ е́смь и уничиже́нъ: оправда́нiй твои́хъ не забы́хъ.
Пра́вда твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ тво́й и́стина.
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди твоя́ поуче́нiе мое́.
Пра́вда свидѣ́нiя твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нiя твоя́ взыщу́.
Воззва́хъ ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя твоя́.
Предвари́хъ въ безго́дiи и воззва́хъ: на словеса́ твоя́ упова́хъ.
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ твои́мъ.
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости твое́й: по судьбѣ́ твое́й живи́ мя.
Прибли́жишася гоня́щiи мя́ беззако́нiемъ: от зако́на же твоего́ удали́шася.
Бли́зъ еси́ ты́, Го́споди, и вси́ путiе́ твои́ и́стина.
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́нiй твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ еси́.
Ви́ждь смире́нiе мое́ и изми́ мя: я́ко зако́на твоего́ не забы́хъ.
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди твоего́ живи́ мя.
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́нiе, я́ко оправда́нiй твои́хъ не взыска́ша.
Щедро́ты твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ твое́й живи́ мя.
Мно́зи изгоня́щiи мя́ и стужа́ющiи ми́: от свидѣ́нiй твои́хъ не уклони́хся.
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ твои́хъ не сохрани́ша.
Ви́ждь, я́ко за́повѣди твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости твое́й живи́ мя.
Нача́ло слове́съ твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды твоея́.
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ твои́хъ убоя́ся се́рдце мое́.
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же тво́й возлюби́хъ.
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ тя́ о судьба́хъ пра́вды твоея́.
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
Ча́яхъ спасе́нiя твоего́, Го́споди, и за́повѣди твоя́ возлюби́хъ.
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нiя твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
Сохрани́хъ за́повѣди твоя́ и свидѣ́нiя твоя́, я́ко вси́ путiе́ мои́ предъ тобо́ю, Го́споди.
Да прибли́жится моле́нiе мое́ предъ тя́, Го́споди: по словеси́ твоему́ вразуми́ мя.
Да вни́детъ проше́нiе мое́ предъ тя́: Го́споди, по словеси́ твоему́ изба́ви мя́.
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́нiе, егда́ научи́ши мя́ оправда́ниемъ твои́мъ.
Провѣща́етъ язы́къ мо́й словеса́ твоя́, я́ко вся́ за́повѣди твоя́ пра́вда.
Да бу́детъ рука́ твоя́ е́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди твоя́ изво́лихъ.
Возжела́хъ спасе́нiе твое́, Го́споди, и зако́нъ тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ тя́: и судьбы́ твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшее: взыщи́ раба́ твоего́, я́ко за́повѣдiй твои́хъ не забы́хъ.
|
Блаженны непорочные в пути, ходящие в законе Господнем.
Блаженны хранящие откровения Его, всем сердцем ищущие Его.
Они не делают беззакония, ходят путями Его.
Ты заповедал повеления Твои хранить твердо.
О, если бы направлялись пути мои к соблюдению уставов Твоих!
Тогда я не постыдился бы, взирая на все заповеди Твои:
я славил бы Тебя в правоте сердца, поучаясь судам правды Твоей.
Буду хранить уставы Твои; не оставляй меня совсем.
Как юноше содержать в чистоте путь свой? – Хранением себя по слову Твоему.
Всем сердцем моим ищу Тебя; не дай мне уклониться от заповедей Твоих.
В сердце моем сокрыл я слово Твое, чтобы не грешить пред Тобою.
Благословен Ты, Господи! научи меня уставам Твоим.
Устами моими возвещал я все суды уст Твоих.
На пути откровений Твоих я радуюсь, как во всяком богатстве.
О заповедях Твоих размышляю, и взираю на пути Твои.
Уставами Твоими утешаюсь, не забываю слова Твоего.
Яви милость рабу Твоему, и буду жить и хранить слово Твое.
Открой очи мои, и увижу чудеса закона Твоего.
Странник я на земле; не скрывай от меня заповедей Твоих.
Истомилась душа моя желанием судов Твоих во всякое время.
Ты укротил гордых, проклятых, уклоняющихся от заповедей Твоих.
Сними с меня поношение и посрамление, ибо я храню откровения Твои.
Князья сидят и сговариваются против меня, а раб Твой размышляет об уставах Твоих.
Откровения Твои – утешение мое, [и уставы Твои] – советники мои.
Душа моя повержена в прах; оживи меня по слову Твоему.
Объявил я пути мои, и Ты услышал меня; научи меня уставам Твоим.
Дай мне уразуметь путь повелений Твоих, и буду размышлять о чудесах Твоих.
Душа моя истаевает от скорби: укрепи меня по слову Твоему.
Удали от меня путь лжи, и закон Твой даруй мне.
Я избрал путь истины, поставил пред собою суды Твои.
Я прилепился к откровениям Твоим, Господи; не постыди меня.
Потеку путем заповедей Твоих, когда Ты расширишь сердце мое.
Укажи мне, Господи, путь уставов Твоих, и я буду держаться его до конца.
Вразуми меня, и буду соблюдать закон Твой и хранить его всем сердцем.
Поставь меня на стезю заповедей Твоих, ибо я возжелал ее.
Приклони сердце мое к откровениям Твоим, а не к корысти.
Отврати очи мои, чтобы не видеть суеты; животвори меня на пути Твоем.
Утверди слово Твое рабу Твоему, ради благоговения пред Тобою.
Отврати поношение мое, которого я страшусь, ибо суды Твои благи.
Вот, я возжелал повелений Твоих; животвори меня правдою Твоею.
Да придут ко мне милости Твои, Господи, спасение Твое по слову Твоему, –
и я дам ответ поносящему меня, ибо уповаю на слово Твое.
Не отнимай совсем от уст моих слова истины, ибо я уповаю на суды Твои
и буду хранить закон Твой всегда, во веки и веки;
буду ходить свободно, ибо я взыскал повелений Твоих;
буду говорить об откровениях Твоих пред царями и не постыжусь;
буду утешаться заповедями Твоими, которые возлюбил;
руки мои буду простирать к заповедям Твоим, которые возлюбил, и размышлять об уставах Твоих.
Вспомни слово [Твое] к рабу Твоему, на которое Ты повелел мне уповать:
это – утешение в бедствии моем, что слово Твое оживляет меня.
Гордые крайне ругались надо мною, но я не уклонился от закона Твоего.
Вспоминал суды Твои, Господи, от века, и утешался.
Ужас овладевает мною при виде нечестивых, оставляющих закон Твой.
Уставы Твои были песнями моими на месте странствований моих.
Ночью вспоминал я имя Твое, Господи, и хранил закон Твой.
Он стал моим, ибо повеления Твои храню.
Удел мой, Господи, сказал я, соблюдать слова Твои.
Молился я Тебе всем сердцем: помилуй меня по слову Твоему.
Размышлял о путях моих и обращал стопы мои к откровениям Твоим.
Спешил и не медлил соблюдать заповеди Твои.
Сети нечестивых окружили меня, но я не забывал закона Твоего.
В полночь вставал славословить Тебя за праведные суды Твои.
Общник я всем боящимся Тебя и хранящим повеления Твои.
Милости Твоей, Господи, полна земля; научи меня уставам Твоим.
Благо сотворил Ты рабу Твоему, Господи, по слову Твоему.
Доброму разумению и ведению научи меня, ибо заповедям Твоим я верую.
Прежде страдания моего я заблуждался; а ныне слово Твое храню.
Благ и благодетелен Ты, [Господи]; научи меня уставам Твоим.
Гордые сплетают на меня ложь; я же всем сердцем буду хранить повеления Твои.
Ожирело сердце их, как тук; я же законом Твоим утешаюсь.
Благо мне, что я пострадал, дабы научиться уставам Твоим.
Закон уст Твоих для меня лучше тысяч золота и серебра.
Руки Твои сотворили меня и устроили меня; вразуми меня, и научусь заповедям Твоим.
Боящиеся Тебя увидят меня – и возрадуются, что я уповаю на слово Твое.
Знаю, Господи, что суды Твои праведны и по справедливости Ты наказал меня.
Да будет же милость Твоя утешением моим, по слову Твоему к рабу Твоему.
Да придет ко мне милосердие Твое, и я буду жить; ибо закон Твой – утешение мое.
Да будут постыжены гордые, ибо безвинно угнетают меня; я размышляю о повелениях Твоих.
Да обратятся ко мне боящиеся Тебя и знающие откровения Твои.
Да будет сердце мое непорочно в уставах Твоих, чтобы я не посрамился.
Истаевает душа моя о спасении Твоем; уповаю на слово Твое.
Истаевают очи мои о слове Твоем; я говорю: когда Ты утешишь меня?
Я стал, как мех в дыму, но уставов Твоих не забыл.
Сколько дней раба Твоего? Когда произведешь суд над гонителями моими?
Яму вырыли мне гордые, вопреки закону Твоему.
Все заповеди Твои – истина; несправедливо преследуют меня: помоги мне;
едва не погубили меня на земле, но я не оставил повелений Твоих.
По милости Твоей оживляй меня, и буду хранить откровения уст Твоих.
На веки, Господи, слово Твое утверждено на небесах;
истина Твоя в род и род. Ты поставил землю, и она стоит.
По определениям Твоим все стоит доныне, ибо все служит Тебе.
Если бы не закон Твой был утешением моим, погиб бы я в бедствии моем.
Вовек не забуду повелений Твоих, ибо ими Ты оживляешь меня.[Среда:]
Твой я, спаси меня; ибо я взыскал повелений Твоих.
Нечестивые подстерегают меня, чтобы погубить; а я углубляюсь в откровения Твои.
Я видел предел всякого совершенства, но Твоя заповедь безмерно обширна.
Как люблю я закон Твой! весь день размышляю о нем.
Заповедью Твоею Ты соделал меня мудрее врагов моих, ибо она всегда со мною.
Я стал разумнее всех учителей моих, ибо размышляю об откровениях Твоих.
Я сведущ более старцев, ибо повеления Твои храню.
От всякого злого пути удерживаю ноги мои, чтобы хранить слово Твое;
от судов Твоих не уклоняюсь, ибо Ты научаешь меня.
Как сладки гортани моей слова Твои! лучше меда устам моим.
Повелениями Твоими я вразумлен; потому ненавижу всякий путь лжи.
Слово Твое – светильник ноге моей и свет стезе моей.
Я клялся хранить праведные суды Твои, и исполню.
Сильно угнетен я, Господи; оживи меня по слову Твоему.
Благоволи же, Господи, принять добровольную жертву уст моих, и судам Твоим научи меня.
Душа моя непрестанно в руке моей, но закона Твоего не забываю.
Нечестивые поставили для меня сеть, но я не уклонился от повелений Твоих.
Откровения Твои я принял, как наследие на веки, ибо они веселие сердца моего.
Я приклонил сердце мое к исполнению уставов Твоих навек, до конца.
Вымыслы человеческие ненавижу, а закон Твой люблю.
Ты покров мой и щит мой; на слово Твое уповаю.
Удалитесь от меня, беззаконные, и буду хранить заповеди Бога моего.
Укрепи меня по слову Твоему, и буду жить; не посрами меня в надежде моей;
поддержи меня, и спасусь; и в уставы Твои буду вникать непрестанно.
Всех, отступающих от уставов Твоих, Ты низлагаешь, ибо ухищрения их – ложь.
Как изгарь, отметаешь Ты всех нечестивых земли; потому я возлюбил откровения Твои.
Трепещет от страха Твоего плоть моя, и судов Твоих я боюсь.
Я совершал суд и правду; не предай меня гонителям моим.
Заступи раба Твоего ко благу его, чтобы не угнетали меня гордые.
Истаевают очи мои, ожидая спасения Твоего и слова правды Твоей.
Сотвори с рабом Твоим по милости Твоей, и уставам Твоим научи меня.
Я раб Твой: вразуми меня, и познаю откровения Твои.
Время Господу действовать: закон Твой разорили.
А я люблю заповеди Твои более золота, и золота чистого.
Все повеления Твои – все признаю́ справедливыми; всякий путь лжи ненавижу.
Дивны откровения Твои; потому хранит их душа моя.
Откровение слов Твоих просвещает, вразумляет простых.
Открываю уста мои и вздыхаю, ибо заповедей Твоих жажду.
Призри на меня и помилуй меня, как поступаешь с любящими имя Твое.
Утверди стопы мои в слове Твоем и не дай овладеть мною никакому беззаконию;
избавь меня от угнетения человеческого, и буду хранить повеления Твои;
осияй раба Твоего светом лица Твоего и научи меня уставам Твоим.
Из глаз моих текут потоки вод оттого, что не хранят закона Твоего.
Праведен Ты, Господи, и справедливы суды Твои.
Откровения Твои, которые Ты заповедал, – правда и совершенная истина.
Ревность моя снедает меня, потому что мои враги забыли слова Твои.
Слово Твое весьма чисто, и раб Твой возлюбил его.
Мал я и презрен, но повелений Твоих не забываю.
Правда Твоя – правда вечная, и закон Твой – истина.
Скорбь и горесть постигли меня; заповеди Твои – утешение мое.
Правда откровений Твоих вечна: вразуми меня, и буду жить.
Взываю всем сердцем [моим]: услышь меня, Господи, – и сохраню уставы Твои.
Призываю Тебя: спаси меня, и буду хранить откровения Твои.
Предваряю рассвет и взываю; на слово Твое уповаю.
Очи мои предваряют утреннюю стражу, чтобы мне углубляться в слово Твое.
Услышь голос мой по милости Твоей, Господи; по суду Твоему оживи меня.
Приблизились замышляющие лукавство; далеки они от закона Твоего.
Близок Ты, Господи, и все заповеди Твои – истина.
Издавна узнал я об откровениях Твоих, что Ты утвердил их на веки.
Воззри на бедствие мое и избавь меня, ибо я не забываю закона Твоего.
Вступись в дело мое и защити меня; по слову Твоему оживи меня.
Далеко от нечестивых спасение, ибо они уставов Твоих не ищут.
Много щедрот Твоих, Господи; по суду Твоему оживи меня.
Много у меня гонителей и врагов, но от откровений Твоих я не удаляюсь.
Вижу отступников, и сокрушаюсь, ибо они не хранят слова Твоего.
Зри, как я люблю повеления Твои; по милости Твоей, Господи, оживи меня.
Основание слова Твоего истинно, и вечен всякий суд правды Твоей.
Князья гонят меня безвинно, но сердце мое боится слова Твоего.
Радуюсь я слову Твоему, как получивший великую прибыль.
Ненавижу ложь и гнушаюсь ею; закон же Твой люблю.
Семикратно в день прославляю Тебя за суды правды Твоей.
Велик мир у любящих закон Твой, и нет им преткновения.
Уповаю на спасение Твое, Господи, и заповеди Твои исполняю.
Душа моя хранит откровения Твои, и я люблю их крепко.
Храню повеления Твои и откровения Твои, ибо все пути мои пред Тобою.
Да приблизится вопль мой пред лице Твое, Господи; по слову Твоему вразуми меня.
Да придет моление мое пред лице Твое; по слову Твоему избавь меня.
Уста мои произнесут хвалу, когда Ты научишь меня уставам Твоим.
Язык мой возгласит слово Твое, ибо все заповеди Твои праведны.
Да будет рука Твоя в помощь мне, ибо я повеления Твои избрал.
Жажду спасения Твоего, Господи, и закон Твой – утешение мое.
Да живет душа моя и славит Тебя, и суды Твои да помогут мне.
Я заблудился, как овца потерянная: взыщи раба Твоего, ибо я заповедей Твоих не забыл.
|
αλληλουια
α᾿ αλφ μακάριοι οἱ ἄμωμοι ἐν ὁδῷ οἱ πορευόμενοι ἐν νόμῳ κυρίου
μακάριοι οἱ ἐξερευνῶντες τὰ μαρτύρια αὐτοῦ ἐν ὅλῃ καρδίᾳ ἐκζητήσουσιν αὐτόν
οὐ γὰρ οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ ἐπορεύθησαν
σὺ ἐνετείλω τὰς ἐντολάς σου φυλάξασθαι σφόδρα
ὄφελον κατευθυνθείησαν αἱ ὁδοί μου τοῦ φυλάξασθαι τὰ δικαιώματά σου
τότε οὐ μὴ ἐπαισχυνθῶ ἐν τῷ με ἐπιβλέπειν ἐπὶ πάσας τὰς ἐντολάς σου
ἐξομολογήσομαί σοι κύριε ἐν εὐθύτητι καρδίας ἐν τῷ μεμαθηκέναι με τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου
τὰ δικαιώματά σου φυλάξω μή με ἐγκαταλίπῃς ἕως σφόδρα
β᾿ βηθ ἐν τίνι κατορθώσει ὁ νεώτερος τὴν ὁδὸν αὐτοῦ ἐν τῷ φυλάσσεσθαι τοὺς λόγους σου
ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου ἐξεζήτησά σε μὴ ἀπώσῃ με ἀπὸ τῶν ἐντολῶν σου
ἐν τῇ καρδίᾳ μου ἔκρυψα τὰ λόγιά σου ὅπως ἂν μὴ ἁμάρτω σοι
εὐλογητὸς εἶ κύριε δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου
ἐν τοῖς χείλεσίν μου ἐξήγγειλα πάντα τὰ κρίματα τοῦ στόματός σου
ἐν τῇ ὁδῷ τῶν μαρτυρίων σου ἐτέρφθην ὡς ἐπὶ παντὶ πλούτῳ
ἐν ταῖς ἐντολαῖς σου ἀδολεσχήσω καὶ κατανοήσω τὰς ὁδούς σου
ἐν τοῖς δικαιώμασίν σου μελετήσω οὐκ ἐπιλήσομαι τῶν λόγων σου
γ᾿ γιμαλ ἀνταπόδος τῷ δούλῳ σου ζήσομαι καὶ φυλάξω τοὺς λόγους σου
ἀποκάλυψον τοὺς ὀφθαλμούς μου καὶ κατανοήσω τὰ θαυμάσιά σου ἐκ τοῦ νόμου σου
πάροικος ἐγώ εἰμι ἐν τῇ γῇ μὴ ἀποκρύψῃς ἀπ᾿ ἐμοῦ τὰς ἐντολάς σου
ἐπεπόθησεν ἡ ψυχή μου τοῦ ἐπιθυμῆσαι τὰ κρίματά σου ἐν παντὶ καιρῷ
ἐπετίμησας ὑπερηφάνοις ἐπικατάρατοι οἱ ἐκκλίνοντες ἀπὸ τῶν ἐντολῶν σου
περίελε ἀπ᾿ ἐμοῦ ὄνειδος καὶ ἐξουδένωσιν ὅτι τὰ μαρτύριά σου ἐξεζήτησα
καὶ γὰρ ἐκάθισαν ἄρχοντες καὶ κατ᾿ ἐμοῦ κατελάλουν ὁ δὲ δοῦλός σου ἠδολέσχει ἐν τοῖς δικαιώμασίν σου
καὶ γὰρ τὰ μαρτύριά σου μελέτη μού ἐστιν καὶ αἱ συμβουλίαι μου τὰ δικαιώματά σου
δ᾿ δελθ ἐκολλήθη τῷ ἐδάφει ἡ ψυχή μου ζῆσόν με κατὰ τὸν λόγον σου
τὰς ὁδούς μου ἐξήγγειλα καὶ ἐπήκουσάς μου δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου
ὁδὸν δικαιωμάτων σου συνέτισόν με καὶ ἀδολεσχήσω ἐν τοῖς θαυμασίοις σου
ἔσταξεν ἡ ψυχή μου ἀπὸ ἀκηδίας βεβαίωσόν με ἐν τοῖς λόγοις σου
ὁδὸν ἀδικίας ἀπόστησον ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ τῷ νόμῳ σου ἐλέησόν με
ὁδὸν ἀληθείας ᾑρετισάμην τὰ κρίματά σου οὐκ ἐπελαθόμην
ἐκολλήθην τοῖς μαρτυρίοις σου κύριε μή με καταισχύνῃς
ὁδὸν ἐντολῶν σου ἔδραμον ὅταν ἐπλάτυνας τὴν καρδίαν μου
ε᾿ η νομοθέτησόν με κύριε τὴν ὁδὸν τῶν δικαιωμάτων σου καὶ ἐκζητήσω αὐτὴν διὰ παντός
συνέτισόν με καὶ ἐξερευνήσω τὸν νόμον σου καὶ φυλάξω αὐτὸν ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου
ὁδήγησόν με ἐν τρίβῳ τῶν ἐντολῶν σου ὅτι αὐτὴν ἠθέλησα
κλῖνον τὴν καρδίαν μου εἰς τὰ μαρτύριά σου καὶ μὴ εἰς πλεονεξίαν
ἀπόστρεψον τοὺς ὀφθαλμούς μου τοῦ μὴ ἰδεῖν ματαιότητα ἐν τῇ ὁδῷ σου ζῆσόν με
στῆσον τῷ δούλῳ σου τὸ λόγιόν σου εἰς τὸν φόβον σου
περίελε τὸν ὀνειδισμόν μου ὃν ὑπώπτευσα τὰ γὰρ κρίματά σου χρηστά
ἰδοὺ ἐπεθύμησα τὰς ἐντολάς σου ἐν τῇ δικαιοσύνῃ σου ζῆσόν με
Ϛ᾿ ουαυ καὶ ἔλθοι ἐπ᾿ ἐμὲ τὸ ἔλεός σου κύριε τὸ σωτήριόν σου κατὰ τὸ λόγιόν σου
καὶ ἀποκριθήσομαι τοῖς ὀνειδίζουσί με λόγον ὅτι ἤλπισα ἐπὶ τοὺς λόγους σου
καὶ μὴ περιέλῃς ἐκ τοῦ στόματός μου λόγον ἀληθείας ἕως σφόδρα ὅτι ἐπὶ τὰ κρίματά σου ἐπήλπισα
καὶ φυλάξω τὸν νόμον σου διὰ παντός εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος
καὶ ἐπορευόμην ἐν πλατυσμῷ ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἐξεζήτησα
καὶ ἐλάλουν ἐν τοῖς μαρτυρίοις σου ἐναντίον βασιλέων καὶ οὐκ ᾐσχυνόμην
καὶ ἐμελέτων ἐν ταῖς ἐντολαῖς σου αἷς ἠγάπησα σφόδρα
καὶ ἦρα τὰς χεῖράς μου πρὸς τὰς ἐντολάς σου ἃς ἠγάπησα καὶ ἠδολέσχουν ἐν τοῖς δικαιώμασίν σου
ζ᾿ ζαι μνήσθητι τὸν λόγον σου τῷ δούλῳ σου ᾧ ἐπήλπισάς με
αὕτη με παρεκάλεσεν ἐν τῇ ταπεινώσει μου ὅτι τὸ λόγιόν σου ἔζησέν με
ὑπερήφανοι παρηνόμουν ἕως σφόδρα ἀπὸ δὲ τοῦ νόμου σου οὐκ ἐξέκλινα
ἐμνήσθην τῶν κριμάτων σου ἀπ᾿ αἰῶνος κύριε καὶ παρεκλήθην
ἀθυμία κατέσχεν με ἀπὸ ἁμαρτωλῶν τῶν ἐγκαταλιμπανόντων τὸν νόμον σου
ψαλτὰ ἦσάν μοι τὰ δικαιώματά σου ἐν τόπῳ παροικίας μου
ἐμνήσθην ἐν νυκτὶ τοῦ ὀνόματός σου κύριε καὶ ἐφύλαξα τὸν νόμον σου
αὕτη ἐγενήθη μοι ὅτι τὰ δικαιώματά σου ἐξεζήτησα
η᾿ ηθ μερίς μου κύριε εἶπα φυλάξασθαι τὸν νόμον σου
ἐδεήθην τοῦ προσώπου σου ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου ἐλέησόν με κατὰ τὸ λόγιόν σου
διελογισάμην τὰς ὁδούς σου καὶ ἐπέστρεψα τοὺς πόδας μου εἰς τὰ μαρτύριά σου
ἡτοιμάσθην καὶ οὐκ ἐταράχθην τοῦ φυλάξασθαι τὰς ἐντολάς σου
σχοινία ἁμαρτωλῶν περιεπλάκησάν μοι καὶ τοῦ νόμου σου οὐκ ἐπελαθόμην
μεσονύκτιον ἐξηγειρόμην τοῦ ἐξομολογεῖσθαί σοι ἐπὶ τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου
μέτοχος ἐγώ εἰμι πάντων τῶν φοβουμένων σε καὶ τῶν φυλασσόντων τὰς ἐντολάς σου
τοῦ ἐλέους σου κύριε πλήρης ἡ γῆ τὰ δικαιώματά σου δίδαξόν με
θ᾿ τηθ χρηστότητα ἐποίησας μετὰ τοῦ δούλου σου κύριε κατὰ τὸν λόγον σου
χρηστότητα καὶ παιδείαν καὶ γνῶσιν δίδαξόν με ὅτι ταῖς ἐντολαῖς σου ἐπίστευσα
πρὸ τοῦ με ταπεινωθῆναι ἐγὼ ἐπλημμέλησα διὰ τοῦτο τὸ λόγιόν σου ἐφύλαξα
χρηστὸς εἶ σύ κύριε καὶ ἐν τῇ χρηστότητί σου δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου
ἐπληθύνθη ἐπ᾿ ἐμὲ ἀδικία ὑπερηφάνων ἐγὼ δὲ ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου ἐξερευνήσω τὰς ἐντολάς σου
ἐτυρώθη ὡς γάλα ἡ καρδία αὐτῶν ἐγὼ δὲ τὸν νόμον σου ἐμελέτησα
ἀγαθόν μοι ὅτι ἐταπείνωσάς με ὅπως ἂν μάθω τὰ δικαιώματά σου
ἀγαθόν μοι ὁ νόμος τοῦ στόματός σου ὑπὲρ χιλιάδας χρυσίου καὶ ἀργυρίου
ι᾿ ιωθ αἱ χεῖρές σου ἐποίησάν με καὶ ἔπλασάν με συνέτισόν με καὶ μαθήσομαι τὰς ἐντολάς σου
οἱ φοβούμενοί σε ὄψονταί με καὶ εὐφρανθήσονται ὅτι εἰς τοὺς λόγους σου ἐπήλπισα
ἔγνων κύριε ὅτι δικαιοσύνη τὰ κρίματά σου καὶ ἀληθείᾳ ἐταπείνωσάς με
γενηθήτω δὴ τὸ ἔλεός σου τοῦ παρακαλέσαι με κατὰ τὸ λόγιόν σου τῷ δούλῳ σου
ἐλθέτωσάν μοι οἱ οἰκτιρμοί σου καὶ ζήσομαι ὅτι ὁ νόμος σου μελέτη μού ἐστιν
αἰσχυνθήτωσαν ὑπερήφανοι ὅτι ἀδίκως ἠνόμησαν εἰς ἐμέ ἐγὼ δὲ ἀδολεσχήσω ἐν ταῖς ἐντολαῖς σου
ἐπιστρεψάτωσάν μοι οἱ φοβούμενοί σε καὶ οἱ γινώσκοντες τὰ μαρτύριά σου
γενηθήτω ἡ καρδία μου ἄμωμος ἐν τοῖς δικαιώμασίν σου ὅπως ἂν μὴ αἰσχυνθῶ
ια᾿ χαφ ἐκλείπει εἰς τὸ σωτήριόν σου ἡ ψυχή μου καὶ εἰς τὸν λόγον σου ἐπήλπισα
ἐξέλιπον οἱ ὀφθαλμοί μου εἰς τὸ λόγιόν σου λέγοντες πότε παρακαλέσεις με
ὅτι ἐγενήθην ὡς ἀσκὸς ἐν πάχνῃ τὰ δικαιώματά σου οὐκ ἐπελαθόμην
πόσαι εἰσὶν αἱ ἡμέραι τοῦ δούλου σου πότε ποιήσεις μοι ἐκ τῶν καταδιωκόντων με κρίσιν
διηγήσαντό μοι παράνομοι ἀδολεσχίας ἀλλ᾿ οὐχ ὡς ὁ νόμος σου κύριε
πᾶσαι αἱ ἐντολαί σου ἀλήθεια ἀδίκως κατεδίωξάν με βοήθησόν μοι
παρὰ βραχὺ συνετέλεσάν με ἐν τῇ γῇ ἐγὼ δὲ οὐκ ἐγκατέλιπον τὰς ἐντολάς σου
κατὰ τὸ ἔλεός σου ζῆσόν με καὶ φυλάξω τὰ μαρτύρια τοῦ στόματός σου
ιβ᾿ λαβδ εἰς τὸν αἰῶνα κύριε ὁ λόγος σου διαμένει ἐν τῷ οὐρανῷ
εἰς γενεὰν καὶ γενεὰν ἡ ἀλήθειά σου ἐθεμελίωσας τὴν γῆν καὶ διαμένει
τῇ διατάξει σου διαμένει ἡ ἡμέρα ὅτι τὰ σύμπαντα δοῦλα σά
εἰ μὴ ὅτι ὁ νόμος σου μελέτη μού ἐστιν τότε ἂν ἀπωλόμην ἐν τῇ ταπεινώσει μου
εἰς τὸν αἰῶνα οὐ μὴ ἐπιλάθωμαι τῶν δικαιωμάτων σου ὅτι ἐν αὐτοῖς ἔζησάς με κύριε
σός εἰμι ἐγώ σῶσόν με ὅτι τὰ δικαιώματά σου ἐξεζήτησα
ἐμὲ ὑπέμειναν ἁμαρτωλοὶ τοῦ ἀπολέσαι με τὰ μαρτύριά σου συνῆκα
πάσης συντελείας εἶδον πέρας πλατεῖα ἡ ἐντολή σου σφόδρα
ιγ᾿ μημ ὡς ἠγάπησα τὸν νόμον σου κύριε ὅλην τὴν ἡμέραν μελέτη μού ἐστιν
ὑπὲρ τοὺς ἐχθρούς μου ἐσόφισάς με τὴν ἐντολήν σου ὅτι εἰς τὸν αἰῶνά μοί ἐστιν
ὑπὲρ πάντας τοὺς διδάσκοντάς με συνῆκα ὅτι τὰ μαρτύριά σου μελέτη μού ἐστιν
ὑπὲρ πρεσβυτέρους συνῆκα ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἐξεζήτησα
ἐκ πάσης ὁδοῦ πονηρᾶς ἐκώλυσα τοὺς πόδας μου ὅπως ἂν φυλάξω τοὺς λόγους σου
ἀπὸ τῶν κριμάτων σου οὐκ ἐξέκλινα ὅτι σὺ ἐνομοθέτησάς μοι
ὡς γλυκέα τῷ λάρυγγί μου τὰ λόγιά σου ὑπὲρ μέλι καὶ κηρίον τῷ στόματί μου
ἀπὸ τῶν ἐντολῶν σου συνῆκα διὰ τοῦτο ἐμίσησα πᾶσαν ὁδὸν ἀδικίας ὅτι σὺ ἐνομοθέτησάς μοι
ιδ᾿ νουν λύχνος τοῖς ποσίν μου ὁ λόγος σου καὶ φῶς ταῖς τρίβοις μου
ὀμώμοκα καὶ ἔστησα τοῦ φυλάξασθαι τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου
ἐταπεινώθην ἕως σφόδρα κύριε ζῆσόν με κατὰ τὸν λόγον σου
τὰ ἑκούσια τοῦ στόματός μου εὐδόκησον δή κύριε καὶ τὰ κρίματά σου δίδαξόν με
ἡ ψυχή μου ἐν ταῖς χερσίν μου διὰ παντός καὶ τοῦ νόμου σου οὐκ ἐπελαθόμην
ἔθεντο ἁμαρτωλοὶ παγίδα μοι καὶ ἐκ τῶν ἐντολῶν σου οὐκ ἐπλανήθην
ἐκληρονόμησα τὰ μαρτύριά σου εἰς τὸν αἰῶνα ὅτι ἀγαλλίαμα τῆς καρδίας μού εἰσιν
ἔκλινα τὴν καρδίαν μου τοῦ ποιῆσαι τὰ δικαιώματά σου εἰς τὸν αἰῶνα δι᾿ ἀντάμειψιν
ιε᾿ σαμχ παρανόμους ἐμίσησα καὶ τὸν νόμον σου ἠγάπησα
βοηθός μου καὶ ἀντιλήμπτωρ μου εἶ σύ εἰς τὸν λόγον σου ἐπήλπισα
ἐκκλίνατε ἀπ᾿ ἐμοῦ πονηρευόμενοι καὶ ἐξερευνήσω τὰς ἐντολὰς τοῦ θεοῦ μου
ἀντιλαβοῦ μου κατὰ τὸ λόγιόν σου καὶ ζήσομαι καὶ μὴ καταισχύνῃς με ἀπὸ τῆς προσδοκίας μου
βοήθησόν μοι καὶ σωθήσομαι καὶ μελετήσω ἐν τοῖς δικαιώμασίν σου διὰ παντός
ἐξουδένωσας πάντας τοὺς ἀποστατοῦντας ἀπὸ τῶν δικαιωμάτων σου ὅτι ἄδικον τὸ ἐνθύμημα αὐτῶν
παραβαίνοντας ἐλογισάμην πάντας τοὺς ἁμαρτωλοὺς τῆς γῆς διὰ τοῦτο ἠγάπησα τὰ μαρτύριά σου διὰ παντός
καθήλωσον ἐκ τοῦ φόβου σου τὰς σάρκας μου ἀπὸ γὰρ τῶν κριμάτων σου ἐφοβήθην
ιϚ᾿ αιν ἐποίησα κρίμα καὶ δικαιοσύνην μὴ παραδῷς με τοῖς ἀδικοῦσίν με
ἔκδεξαι τὸν δοῦλόν σου εἰς ἀγαθόν μὴ συκοφαντησάτωσάν με ὑπερήφανοι
οἱ ὀφθαλμοί μου ἐξέλιπον εἰς τὸ σωτήριόν σου καὶ εἰς τὸ λόγιον τῆς δικαιοσύνης σου
ποίησον μετὰ τοῦ δούλου σου κατὰ τὸ ἔλεός σου καὶ τὰ δικαιώματά σου δίδαξόν με
δοῦλός σού εἰμι ἐγώ συνέτισόν με καὶ γνώσομαι τὰ μαρτύριά σου
καιρὸς τοῦ ποιῆσαι τῷ κυρίῳ διεσκέδασαν τὸν νόμον σου
διὰ τοῦτο ἠγάπησα τὰς ἐντολάς σου ὑπὲρ χρυσίον καὶ τοπάζιον
διὰ τοῦτο πρὸς πάσας τὰς ἐντολάς σου κατωρθούμην πᾶσαν ὁδὸν ἄδικον ἐμίσησα
ιζ᾿ φη θαυμαστὰ τὰ μαρτύριά σου διὰ τοῦτο ἐξηρεύνησεν αὐτὰ ἡ ψυχή μου
ἡ δήλωσις τῶν λόγων σου φωτιεῖ καὶ συνετιεῖ νηπίους
τὸ στόμα μου ἤνοιξα καὶ εἵλκυσα πνεῦμα ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἐπεπόθουν
ἐπίβλεψον ἐπ᾿ ἐμὲ καὶ ἐλέησόν με κατὰ τὸ κρίμα τῶν ἀγαπώντων τὸ ὄνομά σου
τὰ διαβήματά μου κατεύθυνον κατὰ τὸ λόγιόν σου καὶ μὴ κατακυριευσάτω μου πᾶσα ἀνομία
λύτρωσαί με ἀπὸ συκοφαντίας ἀνθρώπων καὶ φυλάξω τὰς ἐντολάς σου
τὸ πρόσωπόν σου ἐπίφανον ἐπὶ τὸν δοῦλόν σου καὶ δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου
διεξόδους ὑδάτων κατέβησαν οἱ ὀφθαλμοί μου ἐπεὶ οὐκ ἐφύλαξαν τὸν νόμον σου
ιη᾿ σαδη δίκαιος εἶ κύριε καὶ εὐθὴς ἡ κρίσις σου
ἐνετείλω δικαιοσύνην τὰ μαρτύριά σου καὶ ἀλήθειαν σφόδρα
ἐξέτηξέν με ὁ ζῆλος τοῦ οἴκου σου ὅτι ἐπελάθοντο τῶν λόγων σου οἱ ἐχθροί μου
πεπυρωμένον τὸ λόγιόν σου σφόδρα καὶ ὁ δοῦλός σου ἠγάπησεν αὐτό
νεώτερός εἰμι ἐγὼ καὶ ἐξουδενωμένος τὰ δικαιώματά σου οὐκ ἐπελαθόμην
ἡ δικαιοσύνη σου δικαιοσύνη εἰς τὸν αἰῶνα καὶ ὁ νόμος σου ἀλήθεια
θλῖψις καὶ ἀνάγκη εὕροσάν με αἱ ἐντολαί σου μελέτη μου
δικαιοσύνη τὰ μαρτύριά σου εἰς τὸν αἰῶνα συνέτισόν με καὶ ζήσομαι
ιθ᾿ κωφ ἐκέκραξα ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου ἐπάκουσόν μου κύριε τὰ δικαιώματά σου ἐκζητήσω
ἐκέκραξά σε σῶσόν με καὶ φυλάξω τὰ μαρτύριά σου
προέφθασα ἐν ἀωρίᾳ καὶ ἐκέκραξα εἰς τοὺς λόγους σου ἐπήλπισα
προέφθασαν οἱ ὀφθαλμοί μου πρὸς ὄρθρον τοῦ μελετᾶν τὰ λόγιά σου
τῆς φωνῆς μου ἄκουσον κύριε κατὰ τὸ ἔλεός σου κατὰ τὸ κρίμα σου ζῆσόν με
προσήγγισαν οἱ καταδιώκοντές με ἀνομίᾳ ἀπὸ δὲ τοῦ νόμου σου ἐμακρύνθησαν
ἐγγὺς εἶ σύ κύριε καὶ πᾶσαι αἱ ἐντολαί σου ἀλήθεια
κατ᾿ ἀρχὰς ἔγνων ἐκ τῶν μαρτυρίων σου ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα ἐθεμελίωσας αὐτά
κ᾿ ρης ἰδὲ τὴν ταπείνωσίν μου καὶ ἐξελοῦ με ὅτι τὸν νόμον σου οὐκ ἐπελαθόμην
κρῖνον τὴν κρίσιν μου καὶ λύτρωσαί με διὰ τὸν λόγον σου ζῆσόν με
μακρὰν ἀπὸ ἁμαρτωλῶν σωτηρία ὅτι τὰ δικαιώματά σου οὐκ ἐξεζήτησαν
οἱ οἰκτιρμοί σου πολλοί κύριε κατὰ τὸ κρίμα σου ζῆσόν με
πολλοὶ οἱ ἐκδιώκοντές με καὶ ἐκθλίβοντές με ἐκ τῶν μαρτυρίων σου οὐκ ἐξέκλινα
εἶδον ἀσυνθετοῦντας καὶ ἐξετηκόμην ὅτι τὰ λόγιά σου οὐκ ἐφυλάξαντο
ἰδὲ ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἠγάπησα κύριε ἐν τῷ ἐλέει σου ζῆσόν με
ἀρχὴ τῶν λόγων σου ἀλήθεια καὶ εἰς τὸν αἰῶνα πάντα τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου
κα᾿ σεν ἄρχοντες κατεδίωξάν με δωρεάν καὶ ἀπὸ τῶν λόγων σου ἐδειλίασεν ἡ καρδία μου
ἀγαλλιάσομαι ἐγὼ ἐπὶ τὰ λόγιά σου ὡς ὁ εὑρίσκων σκῦλα πολλά
ἀδικίαν ἐμίσησα καὶ ἐβδελυξάμην τὸν δὲ νόμον σου ἠγάπησα
ἑπτάκις τῆς ἡμέρας ᾔνεσά σοι ἐπὶ τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου
εἰρήνη πολλὴ τοῖς ἀγαπῶσιν τὸν νόμον σου καὶ οὐκ ἔστιν αὐτοῖς σκάνδαλον
προσεδόκων τὸ σωτήριόν σου κύριε καὶ τὰς ἐντολάς σου ἠγάπησα
ἐφύλαξεν ἡ ψυχή μου τὰ μαρτύριά σου καὶ ἠγάπησεν αὐτὰ σφόδρα
ἐφύλαξα τὰς ἐντολάς σου καὶ τὰ μαρτύριά σου ὅτι πᾶσαι αἱ ὁδοί μου ἐναντίον σου κύριε
κβ᾿ θαυ ἐγγισάτω ἡ δέησίς μου ἐνώπιόν σου κύριε κατὰ τὸ λόγιόν σου συνέτισόν με
εἰσέλθοι τὸ ἀξίωμά μου ἐνώπιόν σου κατὰ τὸ λόγιόν σου ῥῦσαί με
ἐξερεύξαιντο τὰ χείλη μου ὕμνον ὅταν διδάξῃς με τὰ δικαιώματά σου
φθέγξαιτο ἡ γλῶσσά μου τὸ λόγιόν σου ὅτι πᾶσαι αἱ ἐντολαί σου δικαιοσύνη
γενέσθω ἡ χείρ σου τοῦ σῶσαί με ὅτι τὰς ἐντολάς σου ᾑρετισάμην
ἐπεπόθησα τὸ σωτήριόν σου κύριε καὶ ὁ νόμος σου μελέτη μού ἐστιν
ζήσεται ἡ ψυχή μου καὶ αἰνέσει σε καὶ τὰ κρίματά σου βοηθήσει μοι
ἐπλανήθην ὡς πρόβατον ἀπολωλός ζήτησον τὸν δοῦλόν σου ὅτι τὰς ἐντολάς σου οὐκ ἐπελαθόμην
|
119:1 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
119:2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
119:3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
119:4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
119:5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
119:6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
119:7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
119:8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
119:9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!
119:10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
119:11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
119:12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
119:13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
119:14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
119:15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
119:16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
119:17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
119:18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
119:19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
119:20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу…
119:21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
119:22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
119:23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
119:24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
119:25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
119:27 Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
119:28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
119:29 Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
119:30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
119:31 До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
119:32 Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
119:33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
119:34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
119:35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
119:36 Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
119:37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
119:38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
119:39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
119:40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
119:41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
119:42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
119:43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
119:44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
119:45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
119:46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
119:47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
119:48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
119:49 Пам́ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
119:50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
119:51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
119:52 Твої присуди я пам́ятаю відвіку, о Господи, і радію!
119:53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
119:54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
119:55 Я вночі пам́ятаю ім́я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
119:56 Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
119:57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
119:58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
119:59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
119:60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
119:61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
119:62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
119:63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
119:64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
119:66 Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
119:67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
119:68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
119:70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
119:71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
119:72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
119:73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
119:74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
119:75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
119:76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
119:77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
119:78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
119:79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
119:80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
119:81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
119:82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?…
119:83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
119:84 Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
119:85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
119:86 Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
119:87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
119:88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
119:89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
119:90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,
119:91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
119:92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
119:93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
119:94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
119:95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
119:96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
119:97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
119:98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
119:99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
119:100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
119:101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
119:102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
119:103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
119:104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
119:105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
119:106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
119:107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
119:108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
119:109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
119:110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
119:111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
119:112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
119:113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
119:114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
119:115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
119:116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
119:117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
119:118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
119:119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
119:120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
119:121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
119:122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
119:123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
119:124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
119:125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
119:126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
119:127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
119:128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
119:129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
119:130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
119:131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
119:132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
119:133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
119:134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
119:135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
119:136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують…
119:137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
119:138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
119:139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
119:140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
119:141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
119:142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
119:143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
119:144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
119:145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
119:146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
119:147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
119:148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
119:149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
119:151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
119:152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
119:153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
119:154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
119:156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
119:158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
119:159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
119:160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
119:161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
119:162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
119:163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
119:164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
119:165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
119:166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
119:167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
119:168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
119:169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
119:170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
119:171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
119:172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
119:173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
119:174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
119:175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
119:176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!…
|
Louez l'Éternel, car il est bon, Car sa miséricorde dure à toujours!
Qu'Israël dise: Car sa miséricorde dure à toujours!
Que la maison d'Aaron dise: Car sa miséricorde dure à toujours!
Que ceux qui craignent l'Éternel disent: Car sa miséricorde dure à toujours!
Du sein de la détresse j'ai invoqué l'Éternel: L'Éternel m'a exaucé, m'a mis au large.
L'Éternel est pour moi, je ne crains rien: Que peuvent me faire des hommes?
L'Éternel est mon secours, Et je me réjouis à la vue de mes ennemis.
Mieux vaut chercher un refuge en l'Éternel Que de se confier à l'homme;
Mieux vaut chercher un refuge en l'Éternel Que de se confier aux grands.
Toutes les nations m'environnaient: Au nom de l'Éternel, je les taille en pièces.
Elles m'environnaient, m'enveloppaient: Au nom de l'Éternel, je les taille en pièces.
Elles m'environnaient comme des abeilles; Elles s'éteignent comme un feu d'épines; Au nom de l'Éternel, je les taille en pièces.
Tu me poussais pour me faire tomber; Mais l'Éternel m'a secouru.
L'Éternel est ma force et le sujet de mes louanges; C'est lui qui m'a sauvé.
Des cris de triomphe et de salut s'élèvent dans les tentes des justes: La droite de l'Éternel manifeste sa puissance!
La droite de l'Éternel est élevée! La droite de l'Éternel manifeste sa puissance!
Je ne mourrai pas, je vivrai, Et je raconterai les oeuvres de l'Éternel.
L'Éternel m'a châtié, Mais il ne m'a pas livré à la mort.
Ouvrez-moi les portes de la justice: J'entrerai, je louerai l'Éternel.
Voici la porte de l'Éternel: C'est par elle qu'entrent les justes.
Je te loue, parce que tu m'as exaucé, Parce que tu m'as sauvé.
La pierre qu'ont rejetée ceux qui bâtissaient Est devenue la principale de l'angle.
C'est de l'Éternel que cela est venu: C'est un prodige à nos yeux.
C'est ici la journée que l'Éternel a faite: Qu'elle soit pour nous un sujet d'allégresse et de joie!
O Éternel, accorde le salut! O Éternel, donne la prospérité!
Béni soit celui qui vient au nom de l'Éternel! Nous vous bénissons de la maison de l'Éternel.
L'Éternel est Dieu, et il nous éclaire. Attachez la victime avec des liens, Amenez-la jusqu'aux cornes de l'autel!
Tu es mon Dieu, et je te louerai; Mon Dieu! je t'exalterai.
Louez l'Éternel, car il est bon, Car sa miséricorde dure à toujours!
|