Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Кафизма 17

Кафизма 17

Толкования
Толкования главы
Псалом 118 
118:0
118:1
118:2
см.:Пс.18:12;
118:3
см.:1Ин.5:18;
118:4
см.:Втор.4:5-6;
118:5
см.:Лк.1:6;
118:6
см.:1Ин.2:3;Гал.6:16;
118:7
118:8
118:9
см.:Ин.15:3;1Пет.1:22;
118:10
см.:Ис.63:17;
118:11
см.:Втор.6:6;
118:12
118:13
118:14
118:15
118:16
118:17
118:18
см.:Втор.17:19;
118:19
см.:1Пар.29:15;Евр.11:13;
118:20
118:21
см.:Втор.11:28;
118:22
118:23
см.:Пс.2:2;
118:24
см.:Втор.17:19;
118:25
118:26
118:27
118:28
118:29
118:30
см.:3Цар.8:36;
118:31
118:32
см.:Лк.19:6;
118:33
118:34
см.:Неем.9:20;
118:35
118:36
см.:1Цар.8:3;
118:37
см.:Мф.18:9;
118:38
118:39
см.:Мф.6:13;
118:40
118:41
118:42
118:43
118:44
см.:Ин.15:10;
118:45
118:46
см.:Рим.1:16;
118:47
118:48
118:49
118:50
см.:Пс.18:8;Иер.15:16;
118:51
см.:Втор.17:11;
118:52
118:53
118:54
118:55
см.:Пс.62:7;
118:56
118:57
см.:Чис.18:20;
118:58
118:59
118:60
118:61
см.:Кол.2:8;
118:62
см.:Деян.16:25;
118:63
см.:Сир.37:15;
118:64
см.:Пс.32:5;
118:65
118:66
118:67
см.:Евр.12:10;
118:68
118:69
118:70
см.:Мф.13:15;
118:71
см.:2Кор.7:10;
118:72
см.:Пс.118:127;
Слава:
118:73
см.:Иов.10:8;
118:74
118:75
см.:Откр.19:2;
118:76
118:77
118:78
118:79
118:80
118:81
см.:Пс.118:166;
118:82
118:83
см.:Иов.30:30;
118:84
118:85
118:86
см.:Ин.17:17;
118:87
118:88
118:89
см.:Ис.40:8;Мф.24:35;
118:90
118:91
118:92
см.:Пс.18:8;Иер.15:16;
118:93
118:94
118:95
118:96
118:97
см.:Втор.17:19;
118:98
118:99
см.:Втор.4:6;
118:100
см.:Прем.8:10;
118:101
118:102
118:103
см.:Пс.18:11;
118:104
см.:Пс.118:128;
118:105
см.:2Пет.1:19;
118:106
см.:Неем.10:29;Иов.27:5;
118:107
118:108
см.:Пс.18:15;
118:109
118:110
см.:Пс.139:6;
118:111
118:112
см.:3Цар.8:58;
118:113
118:114
118:115
см.:Пс.6:9;Пс.100:4;
118:116
см.:Пс.24:2;
118:117
118:118
см.:Рим.8:6-7;
118:119
118:120
см.:Лк.12:5;Деян.5:5;
118:121
118:122
118:123
118:124
см.:Пс.142:2;
118:125
118:126
см.:Еккл.8:11;
118:127
см.:Пс.18:11;
118:128
см.:Пс.118:104;
118:129
118:130
см.:Пс.18:9;Мф.11:25;
118:131
Слава:
118:132
см.:Пс.6:5;
118:133
118:134
118:135
см.:Пс.66:2;
118:136
см.:Иак.4:9;
118:137
см.:Исх.9:27;
118:138
см.:Втор.4:5-6;
118:139
см.:Пс.68:10;
118:140
см.:2Цар.22:31;Притч.30:5;
118:141
118:142
см.:Ин.17:17;
118:143
118:144
118:145
118:146
118:147
см.:Пс.5:4;Пс.87:14;
118:148
см.:Ис.26:9;
118:149
118:150
118:151
см.:Ин.17:17;
118:152
см.:Мф.5:18;1Пет.1:25;
118:153
118:154
см.:Пс.36:6;
118:155
см.:Пс.108:17;
118:156
118:157
см.:Пс.3:1-2;
118:158
см.:Деян.17:16;
118:159
118:160
118:161
см.:Ис.66:2;
118:162
см.:Ис.9:3;
118:163
см.:Пс.100:7;
118:164
118:165
см.:Гал.6:16;1Ин.2:10;
118:166
см.:Быт.49:18;
118:167
118:168
см.:Пс.138:3;
118:169
118:170
118:171
118:172
118:173
118:174
118:175
118:176
см.:Ис.53:6;1Пет.2:25;
Слава:
Церковнославянский (рус)
Аллилу́iа.
Блаже́ни непоро́чнiи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щiи въ зако́нѣ Госпо́дни.
Блаже́ни испыта́ющiи свидѣ́нiя Его́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Его́.
Не дѣ́ла­ю­щiи бо беззако́нiя въ путе́хъ Его́ ходи́ша.
Ты́ заповѣ́далъ еси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
дабы́ испра́вилися путiе́ мо­и́, сохрани́ти оправда́нiя Твоя́.
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ при­­зрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Тво­ея́.
Оправда́нiя Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшiй пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
Всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ взыска́хъ Тебе́: не от­ри́ни мене́ от­ за́повѣдiй Тво­и́хъ.
Въ се́рдцы мо­е́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
Благослове́нъ еси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ниемъ Тво­и́мъ.
Устна́ма мо­и́ма воз­вѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Тво­и́хъ.
На пути́ свидѣ́нiй Тво­и́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́т­ст­вѣ.
Въ за́повѣдехъ Тво­и́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
Во оправда́нiихъ Тво­и́хъ по­учу́ся: не забу́ду слове́съ Тво­и́хъ.
Возда́ждь рабу́ Тво­ему́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
Откры́й о́чи мо­и́, и уразумѣ́ю чудеса́ от­ зако́на Тво­его́.
Пришле́цъ а́зъ е́смь на земли́: не скры́й от­ мене́ за́повѣди Твоя́.
Возлюби́ душа́ моя́ воз­жела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя.
Запрети́лъ еси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющiися от­ за́повѣдiй Тво­и́хъ.
Отъими́ от­ мене́ поно́съ {поноше́нiе} и уничиже́нiе, я́ко свидѣ́нiй Тво­и́хъ взыска́хъ.
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́нiихъ Тво­и́хъ:
и́бо свидѣ́нiя Твоя́ по­уче́нiе мое́ е́сть, и совѣ́ти мо­и́ оправда́нiя Твоя́.
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Тво­ему́.
Пути́ моя́ воз­вѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ еси́: научи́ мя оправда́ниемъ Тво­и́мъ.
Пу́ть оправда́нiй Тво­и́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Тво­и́хъ.
Воздрема́ душа́ моя́ от­ уны́нiя: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Тво­и́хъ.
Пу́ть непра́вды от­ста́ви от­ мене́ и зако́номъ Тво­и́мъ поми́луй мя́.
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
Прилѣпи́хся свидѣ́ниемъ Тво­и́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
Пу́ть за́повѣдiй Тво­и́хъ теко́хъ, егда́ разшири́лъ еси́ се́рдце мое́.
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́нiй Тво­и́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ.
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдiй Тво­и́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
Приклони́ се́рдце мое́ во свидѣ́нiя Твоя́, а не въ лихо­и́м­ст­во.
Отврати́ о́чи мо­и́ е́же не ви́дѣти суеты́: въ пути́ Тво­е́мъ живи́ мя.
Поста́ви рабу́ Тво­ему́ сло́во Твое́ въ стра́хъ Тво́й.
Отъими́ поноше́нiе мое́, е́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
Се́, воз­жела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Тво­е́й живи́ мя.
И да прiи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́нiе Твое́ по словеси́ Тво­ему́:
и от­вѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
И не отъ­ими́ от­ у́стъ мо­и́хъ словесе́ и́стин­на до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
и глаго́лахъ о свидѣ́нiихъ Тво­и́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
и по­уча́хся въ за́повѣдехъ Тво­и́хъ, я́же воз­люби́хъ зѣло́:
и воз­двиго́хъ ру́цѣ мо­и́ къ за́повѣдемъ Тво­и́мъ, я́же воз­люби́хъ, и глумля́хся во оправда́нiихъ Тво­и́хъ.
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Тво­ему́, и́хже упова́нiе да́лъ ми́ еси́.
То́ мя утѣ́ши во смире́нiи мо­е́мъ, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя.
Го́рдiи законопреступова́ху до зѣла́: от­ зако́на же Тво­его́ не уклони́хся.
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от­ вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
Печа́ль прiя́тъ мя́ от­ грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нiя Твоя́ на мѣ́стѣ при­­ше́л­ст­вiя мо­его́.
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́нiй Тво­и́хъ взыска́хъ.
Ча́сть моя́ еси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
Помоли́хся лицу́ Тво­ему́ всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Тво­ему́.
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и воз­врати́хъ но́зѣ мо­и́ во свидѣ́нiя Твоя́.
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Тво­его́ не забы́хъ.
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Тво­ея́.
Прича́ст­никъ а́зъ е́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
Ми́лости Тво­ея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ниемъ Тво­и́мъ научи́ мя.
Бла́гость сотвори́лъ еси́ съ рабо́мъ Тво­и́мъ, Го́споди, по словеси́ Тво­ему́:
бла́гости и наказа́нiю и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Тво­и́мъ вѣ́ровахъ.
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́хъ.
Бла́гъ еси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостiю Тво­е́ю научи́ мя оправда́ниемъ Тво­и́мъ.
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Тво­ему́ по­учи́хся.
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́ниемъ Тво­и́мъ.
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Тво­и́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
Ру́це Тво­и́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Тво­и́мъ.
Боя́щiися Тебе́ у́зрятъ мя́ и воз­веселя́т­ся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и во­и́стин­ну смири́лъ мя́ еси́.
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Тво­ему́ рабу́ Тво­ему́:
да прiи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й по­уче́нiе мое́ е́сть.
Да постыдя́т­ся го́рдiи, я́ко непра́ведно беззако́н­новаша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Тво­и́хъ.
Да обратя́тъ мя́ боя́щiися Тебе́ и вѣ́дящiи свидѣ́нiя Твоя́.
Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́нiихъ Тво­и́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
Изчеза́етъ во спасе́нiе Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
изчезо́ша о́чи мо­и́ въ сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́нiй Тво­и́хъ не забы́хъ.
Коли́ко е́сть дні́й раба́ Тво­его́? Когда́ сотвори́ши ми́ от­ гоня́щихъ мя́ су́дъ?
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нiя, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдiй Тво­и́хъ.
По ми́лости Тво­е́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя у́стъ Тво­и́хъ.
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́етъ на небеси́.
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ еси́ зе́млю, и пребыва́етъ.
Учине́нiемъ Тво­и́мъ пребыва́етъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й по­уче́нiе мое́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́нiи мо­е́мъ:
во вѣ́къ не забу́ду оправда́нiй Тво­и́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ еси́.
Тво́й е́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́нiй Тво­и́хъ взыска́хъ.
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нiя Твоя́ разумѣ́хъ.
Вся́кiя кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
Ко́ль воз­люби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь по­уче́нiе мое́ е́сть.
Па́че вра́гъ мо­и́хъ умудри́лъ мя́ еси́ за́повѣдiю Тво­е́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ е́сть.
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нiя Твоя́ по­уче́нiе мое́ е́сть.
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
От вся́каго пути́ лука́ва воз­брани́хъ нога́мъ мо­и́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
от­ суде́бъ Тво­и́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ еси́.
Ко́ль сладка́ горта́ни мо­ему́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мо­и́мъ.
От за́повѣдiй Тво­и́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди воз­ненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
Свѣти́лникъ нога́ма мо­и́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мо­и́мъ.
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Тво­ея́.
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Тво­ему́.
Во́льная у́стъ мо­и́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Тво­и́мъ научи́ мя.
Душа́ моя́ въ руку́ Твое́ю {Алекс.: мое́ю} вы́ну, и зако́на Тво­его́ не забы́хъ.
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от­ за́повѣдiй Тво­и́хъ не заблуди́хъ.
Наслѣ́довахъ свидѣ́нiя Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованiе се́рдца мо­его́ су́ть:
при­­клони́хъ се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́нiя Твоя́ въ вѣ́къ за воз­дая́нiе.
Законопресту́пныя воз­ненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й воз­люби́хъ.
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й еси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Уклони́теся от­ мене́, лука́вну­ю­щiи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га мо­его́.
Заступи́ мя по словеси́ Тво­ему́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от­ ча́янiя мо­его́:
помози́ ми, и спасу́ся, и по­учу́ся во оправда́нiихъ Тво­и́хъ вы́ну.
Уничижи́лъ еси́ вся́ от­ступа́ющыя от­ оправда́нiй Тво­и́хъ: я́ко непра́ведно помышле́нiе и́хъ.
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди воз­люби́хъ свидѣ́нiя Твоя́.
Пригвоз­ди́ стра́ху Тво­ему́ пло́ти моя́: от­ суде́бъ бо Тво­и́хъ убоя́хся.
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
Воспрiими́ раба́ Тво­его́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдiи.
О́чи мо­и́ изчезо́стѣ во спасе́нiе Твое́ и въ сло́во пра́вды Тво­ея́:
сотвори́ съ рабо́мъ Тво­и́мъ по ми́лости Тво­е́й, и оправда́ниемъ Тво­и́мъ научи́ мя.
Ра́бъ Тво́й е́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нiя Твоя́.
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
Сего́ ра́ди воз­люби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зiа.
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Тво­и́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды воз­ненави́дѣхъ.
Ди́вна свидѣ́нiя Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
Явле́нiе слове́съ Тво­и́хъ просвѣща́етъ и вразумля́етъ младе́нцы.
Уста́ моя́ от­верзо́хъ и при­­влеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдiй Тво­и́хъ жела́хъ.
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твое́.
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Тво­ему́, и да не облада́етъ мно́ю вся́кое беззако́нiе:
изба́ви мя́ от­ клеветы́ человѣ́ческiя, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
Лице́ Твое́ просвѣти́ на раба́ Тво­его́ и научи́ мя оправда́ниемъ Тво­и́мъ.
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мо­и́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Тво­его́.
Пра́веднъ еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Тво­и́:
заповѣ́далъ еси́ пра́вду свидѣ́нiя Твоя́, и и́стину зѣло́.
Иста́яла мя́ е́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мо­и́.
Разжже́но сло́во Твое́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й воз­люби́ е́.
Юнѣ́йшiй а́зъ е́смь и уничиже́нъ: оправда́нiй Тво­и́хъ не забы́хъ.
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ по­уче́нiе мое́.
Пра́вда свидѣ́нiя Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нiя Твоя́ взыщу́.
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя Твоя́.
Предвари́хъ въ безго́дiи и воз­зва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Предвари́стѣ о́чи мо­и́ ко у́тру, по­учи́тися словесе́мъ Тво­и́мъ.
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Тво­е́й: по судьбѣ́ Тво­е́й живи́ мя.
Прибли́жишася гоня́щiи мя́ беззако́нiемъ: от­ зако́на же Тво­его́ удали́шася.
Бли́зъ еси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путiе́ Тво­и́ и́стина.
Испе́рва позна́хъ от­ свидѣ́нiй Тво­и́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ еси́.
Ви́ждь смире́нiе мое́ и изми́ мя: я́ко зако́на Тво­его́ не забы́хъ.
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Тво­его́ живи́ мя.
Дале́че от­ грѣ́шникъ спасе́нiе, я́ко оправда́нiй Тво­и́хъ не взыска́ша.
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Тво­е́й живи́ мя.
Мно́зи изгоня́щiи мя́ и стужа́ющiи ми́: от­ свидѣ́нiй Тво­и́хъ не уклони́хся.
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Тво­и́хъ не сохрани́ша.
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ воз­люби́хъ: Го́споди, по ми́лости Тво­е́й живи́ мя.
Нача́ло слове́съ Тво­и́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Тво­ея́.
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от­ слове́съ Тво­и́хъ убоя́ся се́рдце мое́.
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Тво­и́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
Непра́вду воз­ненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й воз­люби́хъ.
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Тво­ея́.
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
Ча́яхъ спасе́нiя Тво­его́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ воз­люби́хъ.
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нiя Твоя́ и воз­люби́ я́ зѣло́.
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нiя Твоя́, я́ко вси́ путiе́ мо­и́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
Да при­­бли́жит­ся моле́нiе мое́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Тво­ему́ вразуми́ мя.
Да вни́детъ проше́нiе мое́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Тво­ему́ изба́ви мя́.
Отры́гнутъ устнѣ́ мо­и́ пѣ́нiе, егда́ научи́ши мя́ оправда́ниемъ Тво­и́мъ.
Провѣща́етъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
Да бу́детъ рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
Возжела́хъ спасе́нiе Твое́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й по­уче́нiе мое́ е́сть.
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшее: взыщи́ раба́ Тво­его́, я́ко за́повѣдiй Тво­и́хъ не забы́хъ.
Еврейский
119:1אַשְׁרֵי תְמִימֵי־דָרֶךְ; הַהֹלְכִים, בְּתוֹרַת יְהוָה׃
119:2אַשְׁרֵי נֹצְרֵי עֵדֹתָיו, בְּכָל־לֵב יִדְרְשׁוּהוּ׃
119:3אַף לֹא־פָעֲלוּ עַוְלָה; בִּדְרָכָיו הָלָכוּ׃
119:4אַתָּה צִוִּיתָה פִקֻּדֶיךָ, לִשְׁמֹר מְאֹד׃
119:5אַחֲלַי יִכֹּנוּ דְרָכָי, לִשְׁמֹר חֻקֶּיךָ׃
119:6אָז לֹא־אֵבוֹשׁ; בְּהַבִּיטִי, אֶל־כָּל־מִצְוֹתֶיךָ׃
119:7אוֹדְךָ בְּיֹשֶׁר לֵבָב; בְּלָמְדִי, מִשְׁפְּטֵי צִדְקֶךָ׃
119:8אֶת־חֻקֶּיךָ אֶשְׁמֹר; אַל־תַּעַזְבֵנִי עַד־מְאֹד׃
119:9בַּמֶּה יְזַכֶּה־נַּעַר אֶת־אָרְחוֹ; לִשְׁמֹר, כִּדְבָרֶךָ׃
119:10בְּכָל־לִבִּי דְרַשְׁתִּיךָ; אַל־תַּשְׁגֵּנִי, מִמִּצְוֹתֶיךָ׃
119:11בְּלִבִּי צָפַנְתִּי אִמְרָתֶךָ; לְמַעַן, לֹא אֶחֱטָא־לָךְ׃
119:12בָּרוּךְ אַתָּה יְהוָה, לַמְּדֵנִי חֻקֶּיךָ׃
119:13בִּשְׂפָתַי סִפַּרְתִּי; כֹּל, מִשְׁפְּטֵי־פִיךָ׃
119:14בְּדֶרֶךְ עֵדְוֹתֶיךָ שַׂשְׂתִּי, כְּעַל כָּל־הוֹן׃
119:15בְּפִקֻּדֶיךָ אָשִׂיחָה; וְאַבִּיטָה, אֹרְחֹתֶיךָ׃
119:16בְּחֻקֹּתֶיךָ אֶשְׁתַּעֲשָׁע; לֹא אֶשְׁכַּח דְּבָרֶךָ׃
119:17גְּמֹל עַל־עַבְדְּךָ אֶחְיֶה, וְאֶשְׁמְרָה דְבָרֶךָ׃
119:18גַּל־עֵינַי וְאַבִּיטָה; נִפְלָאוֹת, מִתּוֹרָתֶךָ׃
119:19גֵּר אָנֹכִי בָאָרֶץ; אַל־תַּסְתֵּר מִמֶּנִּי, מִצְוֹתֶיךָ׃
119:20גָּרְסָה נַפְשִׁי לְתַאֲבָה; אֶל־מִשְׁפָּטֶיךָ בְכָל־עֵת׃
119:21גָּעַרְתָּ זֵדִים אֲרוּרִים; הַשֹּׁגִים מִמִּצְוֹתֶיךָ׃
119:22גַּל מֵעָלַי חֶרְפָּה וָבוּז; כִּי עֵדֹתֶיךָ נָצָרְתִּי׃
119:23גַּם יָשְׁבוּ שָׂרִים בִּי נִדְבָּרוּ; עַבְדְּךָ, יָשִׂיחַ בְּחֻקֶּיךָ׃
119:24גַּם־עֵדֹתֶיךָ שַׁעֲשֻׁעָי, אַנְשֵׁי עֲצָתִי׃
119:25דָּבְקָה לֶעָפָר נַפְשִׁי; חַיֵּנִי, כִּדְבָרֶךָ׃
119:26דְּרָכַי סִפַּרְתִּי וַתַּעֲנֵנִי, לַמְּדֵנִי חֻקֶּיךָ׃
119:27דֶּרֶךְ־פִּקּוּדֶיךָ הֲבִינֵנִי; וְאָשִׂיחָה, בְּנִפְלְאוֹתֶיךָ׃
119:28דָּלְפָה נַפְשִׁי מִתּוּגָה; קַיְּמֵנִי, כִּדְבָרֶךָ׃
119:29דֶּרֶךְ־שֶׁקֶר הָסֵר מִמֶּנִּי; וְתוֹרָתְךָ חָנֵּנִי׃
119:30דֶּרֶךְ־אֱמוּנָה בָחָרְתִּי; מִשְׁפָּטֶיךָ שִׁוִּיתִי׃
119:31דָּבַקְתִּי בְעֵדְוֹתֶיךָ; יְהוָה, אַל־תְּבִישֵׁנִי׃
119:32דֶּרֶךְ־מִצְוֹתֶיךָ אָרוּץ; כִּי תַרְחִיב לִבִּי׃
119:33הוֹרֵנִי יְהוָה דֶּרֶךְ חֻקֶּיךָ, וְאֶצְּרֶנָּה עֵקֶב׃
119:34הֲבִינֵנִי וְאֶצְּרָה תוֹרָתֶךָ, וְאֶשְׁמְרֶנָּה בְכָל־לֵב׃
119:35הַדְרִיכֵנִי בִּנְתִיב מִצְוֹתֶיךָ; כִּי־בוֹ חָפָצְתִּי׃
119:36הַט־לִבִּי אֶל־עֵדְוֹתֶיךָ, וְאַל אֶל־בָּצַע׃
119:37הַעֲבֵר עֵינַי מֵרְאוֹת שָׁוְא; בִּדְרָכֶךָ חַיֵּנִי׃
119:38הָקֵם לְעַבְדְּךָ אִמְרָתֶךָ; אֲשֶׁר, לְיִרְאָתֶךָ׃
119:39הַעֲבֵר חֶרְפָּתִי אֲשֶׁר יָגֹרְתִּי; כִּי מִשְׁפָּטֶיךָ טוֹבִים׃
119:40הִנֵּה תָּאַבְתִּי לְפִקֻּדֶיךָ; בְּצִדְקָתְךָ חַיֵּנִי׃
119:41וִיבֹאֻנִי חֲסָדֶךָ יְהוָה; תְּשׁוּעָתְךָ, כְּאִמְרָתֶךָ׃
119:42וְאֶעֱנֶה חֹרְפִי דָבָר; כִּי־בָטַחְתִּי בִּדְבָרֶךָ׃
119:43וְאַל־תַּצֵּל מִפִּי דְבַר־אֱמֶת עַד־מְאֹד; כִּי לְמִשְׁפָּטֶךָ יִחָלְתִּי׃
119:44וְאֶשְׁמְרָה תוֹרָתְךָ תָמִיד, לְעוֹלָם וָעֶד׃
119:45וְאֶתְהַלְּכָה בָרְחָבָה; כִּי פִקֻּדֶיךָ דָרָשְׁתִּי׃
119:46וַאֲדַבְּרָה בְעֵדֹתֶיךָ נֶגֶד מְלָכִים, וְלֹא אֵבוֹשׁ׃
119:47וְאֶשְׁתַּעֲשַׁע בְּמִצְוֹתֶיךָ, אֲשֶׁר אָהָבְתִּי׃
119:48וְאֶשָּׂא־כַפַּי, אֶל־מִצְוֹתֶיךָ אֲשֶׁר אָהָבְתִּי, וְאָשִׂיחָה בְחֻקֶּיךָ׃
119:49זְכֹר־דָּבָר לְעַבְדֶּךָ; עַל, אֲשֶׁר יִחַלְתָּנִי׃
119:50זֹאת נֶחָמָתִי בְעָנְיִי; כִּי אִמְרָתְךָ חִיָּתְנִי׃
119:51זֵדִים הֱלִיצֻנִי עַד־מְאֹד; מִתּוֹרָתְךָ, לֹא נָטִיתִי׃
119:52זָכַרְתִּי מִשְׁפָּטֶיךָ מֵעוֹלָם יְהוָה, וָאֶתְנֶחָם׃
119:53זַלְעָפָה אֲחָזַתְנִי מֵרְשָׁעִים; עֹזְבֵי, תּוֹרָתֶךָ׃
119:54זְמִרוֹת הָיוּ־לִי חֻקֶּיךָ, בְּבֵית מְגוּרָי׃
119:55זָכַרְתִּי בַלַּיְלָה שִׁמְךָ יְהוָה; וָאֶשְׁמְרָה, תּוֹרָתֶךָ׃
119:56זֹאת הָיְתָה־לִּי; כִּי פִקֻּדֶיךָ נָצָרְתִּי׃
119:57חֶלְקִי יְהוָה אָמַרְתִּי, לִשְׁמֹר דְּבָרֶיךָ׃
119:58חִלִּיתִי פָנֶיךָ בְכָל־לֵב; חָנֵּנִי, כְּאִמְרָתֶךָ׃
119:59חִשַּׁבְתִּי דְרָכָי; וָאָשִׁיבָה רַגְלַי, אֶל־עֵדֹתֶיךָ׃
119:60חַשְׁתִּי וְלֹא הִתְמַהְמָהְתִּי; לִשְׁמֹר, מִצְוֹתֶיךָ׃
119:61חֶבְלֵי רְשָׁעִים עִוְּדֻנִי; תּוֹרָתְךָ, לֹא שָׁכָחְתִּי׃
119:62חֲצוֹת־לַיְלָה, אָקוּם לְהוֹדוֹת לָךְ; עַל, מִשְׁפְּטֵי צִדְקֶךָ׃
119:63חָבֵר אָנִי לְכָל־אֲשֶׁר יְרֵאוּךָ; וּלְשֹׁמְרֵי, פִּקּוּדֶיךָ׃
119:64חַסְדְּךָ יְהוָה מָלְאָה הָאָרֶץ, חֻקֶּיךָ לַמְּדֵנִי׃
119:65טוֹב עָשִׂיתָ עִם־עַבְדְּךָ; יְהוָה, כִּדְבָרֶךָ׃
119:66טוּב טַעַם וָדַעַת לַמְּדֵנִי; כִּי בְמִצְוֹתֶיךָ הֶאֱמָנְתִּי׃
119:67טֶרֶם אֶעֱנֶה אֲנִי שֹׁגֵג; וְעַתָּה, אִמְרָתְךָ שָׁמָרְתִּי׃
119:68טוֹב־אַתָּה וּמֵטִיב, לַמְּדֵנִי חֻקֶּיךָ׃
119:69טָפְלוּ עָלַי שֶׁקֶר זֵדִים; אֲנִי, בְּכָל־לֵב אֱצֹּר פִּקּוּדֶיךָ׃
119:70טָפַשׁ כַּחֵלֶב לִבָּם; אֲנִי, תּוֹרָתְךָ שִׁעֲשָׁעְתִּי׃
119:71טוֹב־לִי כִי־עֻנֵּיתִי; לְמַעַן, אֶלְמַד חֻקֶּיךָ׃
119:72טוֹב־לִי תוֹרַת־פִּיךָ; מֵאַלְפֵי, זָהָב וָכָסֶף׃
119:73יָדֶיךָ עָשׂוּנִי וַיְכוֹנְנוּנִי; הֲבִינֵנִי, וְאֶלְמְדָה מִצְוֹתֶיךָ׃
119:74יְרֵאֶיךָ יִרְאוּנִי וְיִשְׂמָחוּ; כִּי לִדְבָרְךָ יִחָלְתִּי׃
119:75יָדַעְתִּי יְהוָה כִּי־צֶדֶק מִשְׁפָּטֶיךָ; וֶאֱמוּנָה, עִנִּיתָנִי׃
119:76יְהִי־נָא חַסְדְּךָ לְנַחֲמֵנִי; כְּאִמְרָתְךָ לְעַבְדֶּךָ׃
119:77יְבֹאוּנִי רַחֲמֶיךָ וְאֶחְיֶה; כִּי־תוֹרָתְךָ, שַׁעֲשֻׁעָי׃
119:78יֵבֹשׁוּ זֵדִים כִּי־שֶׁקֶר עִוְּתוּנִי; אֲנִי, אָשִׂיחַ בְּפִקּוּדֶיךָ׃
119:79יָשׁוּבוּ לִי יְרֵאֶיךָ; וְיָדְעוּ (וְיֹדְעֵי), עֵדֹתֶיךָ׃
119:80יְהִי־לִבִּי תָמִים בְּחֻקֶּיךָ; לְמַעַן, לֹא אֵבוֹשׁ׃
119:81כָּלְתָה לִתְשׁוּעָתְךָ נַפְשִׁי; לִדְבָרְךָ יִחָלְתִּי׃
119:82כָּלוּ עֵינַי לְאִמְרָתֶךָ; לֵאמֹר, מָתַי תְּנַחֲמֵנִי׃
119:83כִּי־הָיִיתִי כְּנֹאד בְּקִיטוֹר; חֻקֶּיךָ, לֹא שָׁכָחְתִּי׃
119:84כַּמָּה יְמֵי־עַבְדֶּךָ; מָתַי תַּעֲשֶׂה בְרֹדְפַי מִשְׁפָּט׃
119:85כָּרוּ־לִי זֵדִים שִׁיחוֹת; אֲשֶׁר, לֹא כְתוֹרָתֶךָ׃
119:86כָּל־מִצְוֹתֶיךָ אֱמוּנָה; שֶׁקֶר רְדָפוּנִי עָזְרֵנִי׃
119:87כִּמְעַט כִּלּוּנִי בָאָרֶץ; וַאֲנִי, לֹא־עָזַבְתִּי פִקֻּודֶיךָ׃
119:88כְּחַסְדְּךָ חַיֵּנִי; וְאֶשְׁמְרָה, עֵדוּת פִּיךָ׃
119:89לְעוֹלָם יְהוָה; דְּבָרְךָ, נִצָּב בַּשָּׁמָיִם׃
119:90לְדֹר וָדֹר אֱמוּנָתֶךָ; כּוֹנַנְתָּ אֶרֶץ, וַתַּעֲמֹד׃
119:91לְמִשְׁפָּטֶיךָ עָמְדוּ הַיּוֹם; כִּי הַכֹּל עֲבָדֶיךָ׃
119:92לוּלֵי תוֹרָתְךָ שַׁעֲשֻׁעָי; אָז, אָבַדְתִּי בְעָנְיִי׃
119:93לְעוֹלָם לֹא־אֶשְׁכַּח פִּקּוּדֶיךָ; כִּי בָם, חִיִּיתָנִי׃
119:94לְךָ־אֲנִי הוֹשִׁיעֵנִי; כִּי פִקּוּדֶיךָ דָרָשְׁתִּי׃
119:95לִי קִוּוּ רְשָׁעִים לְאַבְּדֵנִי; עֵדֹתֶיךָ, אֶתְבּוֹנָן׃
119:96לְכָל תִּכְלָה רָאִיתִי קֵץ; רְחָבָה מִצְוָתְךָ מְאֹד׃
119:97מָה־אָהַבְתִּי תוֹרָתֶךָ; כָּל־הַיּוֹם, הִיא שִׂיחָתִי׃
119:98מֵאֹיְבַי תְּחַכְּמֵנִי מִצְוֹתֶךָ; כִּי לְעוֹלָם הִיא־לִי׃
119:99מִכָּל־מְלַמְּדַי הִשְׂכַּלְתִּי; כִּי עֵדְוֹתֶיךָ, שִׂיחָה לִי׃
119:100מִזְּקֵנִים אֶתְבּוֹנָן; כִּי פִקּוּדֶיךָ נָצָרְתִּי׃
119:101מִכָּל־אֹרַח רָע כָּלִאתִי רַגְלָי; לְמַעַן, אֶשְׁמֹר דְּבָרֶךָ׃
119:102מִמִּשְׁפָּטֶיךָ לֹא־סָרְתִּי; כִּי־אַתָּה, הוֹרֵתָנִי׃
119:103מַה־נִּמְלְצוּ לְחִכִּי אִמְרָתֶךָ, מִדְּבַשׁ לְפִי׃
119:104מִפִּקּוּדֶיךָ אֶתְבּוֹנָן; עַל־כֵּן, שָׂנֵאתִי כָּל־אֹרַח שָׁקֶר׃
119:105נֵר־לְרַגְלִי דְבָרֶךָ; וְאוֹר, לִנְתִיבָתִי׃
119:106נִשְׁבַּעְתִּי וָאֲקַיֵּמָה; לִשְׁמֹר, מִשְׁפְּטֵי צִדְקֶךָ׃
119:107נַעֲנֵיתִי עַד־מְאֹד; יְהוָה, חַיֵּנִי כִדְבָרֶךָ׃
119:108נִדְבוֹת פִּי רְצֵה־נָא יְהוָה; וּמִשְׁפָּטֶיךָ לַמְּדֵנִי׃
119:109נַפְשִׁי בְכַפִּי תָמִיד; וְתוֹרָתְךָ, לֹא שָׁכָחְתִּי׃
119:110נָתְנוּ רְשָׁעִים פַּח לִי; וּמִפִּקּוּדֶיךָ, לֹא תָעִיתִי׃
119:111נָחַלְתִּי עֵדְוֹתֶיךָ לְעוֹלָם; כִּי־שְׂשׂוֹן לִבִּי הֵמָּה׃
119:112נָטִיתִי לִבִּי לַעֲשׂוֹת חֻקֶּיךָ, לְעוֹלָם עֵקֶב׃
119:113סֵעֲפִים שָׂנֵאתִי; וְתוֹרָתְךָ אָהָבְתִּי׃
119:114סִתְרִי וּמָגִנִּי אָתָּה; לִדְבָרְךָ יִחָלְתִּי׃
119:115סוּרוּ־מִמֶּנִּי מְרֵעִים; וְאֶצְּרָה, מִצְוֹת אֱלֹהָי׃
119:116סָמְכֵנִי כְאִמְרָתְךָ וְאֶחְיֶה; וְאַל־תְּבִישֵׁנִי, מִשִּׂבְרִי׃
119:117סְעָדֵנִי וְאִוָּשֵׁעָה; וְאֶשְׁעָה בְחֻקֶּיךָ תָמִיד׃
119:118סָלִיתָ כָּל־שׁוֹגִים מֵחֻקֶּיךָ; כִּי־שֶׁקֶר, תַּרְמִיתָם׃
119:119סִגִים, הִשְׁבַּתָּ כָל־רִשְׁעֵי־אָרֶץ; לָכֵן, אָהַבְתִּי עֵדֹתֶיךָ׃
119:120סָמַר מִפַּחְדְּךָ בְשָׂרִי; וּמִמִּשְׁפָּטֶיךָ יָרֵאתִי׃
119:121עָשִׂיתִי מִשְׁפָּט וָצֶדֶק; בַּל־תַּנִּיחֵנִי, לְעֹשְׁקָי׃
119:122עֲרֹב עַבְדְּךָ לְטוֹב; אַל־יַעַשְׁקֻנִי זֵדִים׃
119:123עֵינַי כָּלוּ לִישׁוּעָתֶךָ; וּלְאִמְרַת צִדְקֶךָ׃
119:124עֲשֵׂה עִם־עַבְדְּךָ כְחַסְדֶּךָ, וְחֻקֶּיךָ לַמְּדֵנִי׃
119:125עַבְדְּךָ־אָנִי הֲבִינֵנִי; וְאֵדְעָה, עֵדֹתֶיךָ׃
119:126עֵת לַעֲשׂוֹת לַיהוָה; הֵפֵרוּ, תּוֹרָתֶךָ׃
119:127עַל־כֵּן אָהַבְתִּי מִצְוֹתֶיךָ; מִזָּהָב וּמִפָּז׃
119:128עַל־כֵּן כָּל־פִּקּוּדֵי כֹל יִשָּׁרְתִּי; כָּל־אֹרַח שֶׁקֶר שָׂנֵאתִי׃
119:129פְּלָאוֹת עֵדְוֹתֶיךָ; עַל־כֵּן, נְצָרָתַם נַפְשִׁי׃
119:130פֵּתַח דְּבָרֶיךָ יָאִיר, מֵבִין פְּתָיִים׃
119:131פִּי־פָעַרְתִּי וָאֶשְׁאָפָה; כִּי לְמִצְוֹתֶיךָ יָאָבְתִּי׃
119:132פְּנֵה־אֵלַי וְחָנֵּנִי; כְּמִשְׁפָּט, לְאֹהֲבֵי שְׁמֶךָ׃
119:133פְּעָמַי הָכֵן בְּאִמְרָתֶךָ; וְאַל־תַּשְׁלֶט־בִּי כָל־אָוֶן׃
119:134פְּדֵנִי מֵעֹשֶׁק אָדָם; וְאֶשְׁמְרָה, פִּקּוּדֶיךָ׃
119:135פָּנֶיךָ הָאֵר בְּעַבְדֶּךָ; וְלַמְּדֵנִי, אֶת־חֻקֶּיךָ׃
119:136פַּלְגֵי־מַיִם יָרְדוּ עֵינָי; עַל, לֹא־שָׁמְרוּ תוֹרָתֶךָ׃
119:137צַדִּיק אַתָּה יְהוָה; וְיָשָׁר, מִשְׁפָּטֶיךָ׃
119:138צִוִּיתָ צֶדֶק עֵדֹתֶיךָ; וֶאֱמוּנָה מְאֹד׃
119:139צִמְּתַתְנִי קִנְאָתִי; כִּי־שָׁכְחוּ דְבָרֶיךָ צָרָי׃
119:140צְרוּפָה אִמְרָתְךָ מְאֹד, וְעַבְדְּךָ אֲהֵבָהּ׃
119:141צָעִיר אָנֹכִי וְנִבְזֶה; פִּקֻּדֶיךָ, לֹא שָׁכָחְתִּי׃
119:142צִדְקָתְךָ צֶדֶק לְעוֹלָם; וְתוֹרָתְךָ אֱמֶת׃
119:143צַר־וּמָצוֹק מְצָאוּנִי; מִצְוֹתֶיךָ, שַׁעֲשֻׁעָי׃
119:144צֶדֶק עֵדְוֹתֶיךָ לְעוֹלָם, הֲבִינֵנִי וְאֶחְיֶה׃
119:145קָרָאתִי בְכָל־לֵב עֲנֵנִי יְהוָה, חֻקֶּיךָ אֶצֹּרָה׃
119:146קְרָאתִיךָ הוֹשִׁיעֵנִי; וְאֶשְׁמְרָה, עֵדֹתֶיךָ׃
119:147קִדַּמְתִּי בַנֶּשֶׁף וָאֲשַׁוֵּעָה; לִדְבָרֶיךָ (לִדְבָרְךָ) יִחָלְתִּי׃
119:148קִדְּמוּ עֵינַי אַשְׁמֻרוֹת; לָשִׂיחַ, בְּאִמְרָתֶךָ׃
119:149קוֹלִי שִׁמְעָה כְחַסְדֶּךָ; יְהוָה, כְּמִשְׁפָּטֶךָ חַיֵּנִי׃
119:150קָרְבוּ רֹדְפֵי זִמָּה; מִתּוֹרָתְךָ רָחָקוּ׃
119:151קָרוֹב אַתָּה יְהוָה; וְכָל־מִצְוֹתֶיךָ אֱמֶת׃
119:152קֶדֶם יָדַעְתִּי מֵעֵדֹתֶיךָ; כִּי לְעוֹלָם יְסַדְתָּם׃
119:153רְאֵה־עָנְיִי וְחַלְּצֵנִי; כִּי־תוֹרָתְךָ, לֹא שָׁכָחְתִּי׃
119:154רִיבָה רִיבִי וּגְאָלֵנִי; לְאִמְרָתְךָ חַיֵּנִי׃
119:155רָחוֹק מֵרְשָׁעִים יְשׁוּעָה; כִּי־חֻקֶּיךָ לֹא דָרָשׁוּ׃
119:156רַחֲמֶיךָ רַבִּים יְהוָה; כְּמִשְׁפָּטֶיךָ חַיֵּנִי׃
119:157רַבִּים רֹדְפַי וְצָרָי; מֵעֵדְוֹתֶיךָ, לֹא נָטִיתִי׃
119:158רָאִיתִי בֹגְדִים וָאֶתְקוֹטָטָה; אֲשֶׁר אִמְרָתְךָ, לֹא שָׁמָרוּ׃
119:159רְאֵה כִּי־פִקּוּדֶיךָ אָהָבְתִּי; יְהוָה, כְּחַסְדְּךָ חַיֵּנִי׃
119:160רֹאשׁ־דְּבָרְךָ אֱמֶת; וּלְעוֹלָם, כָּל־מִשְׁפַּט צִדְקֶךָ׃
119:161שָׂרִים רְדָפוּנִי חִנָּם; וּמִדְּבָרֶיךָ (וּמִדְּבָרְךָ), פָּחַד לִבִּי׃
119:162שָׂשׂ אָנֹכִי עַל־אִמְרָתֶךָ; כְּמוֹצֵא, שָׁלָל רָב׃
119:163שֶׁקֶר שָׂנֵאתִי וַאֲתַעֵבָה; תּוֹרָתְךָ אָהָבְתִּי׃
119:164שֶׁבַע בַּיּוֹם הִלַּלְתִּיךָ; עַל, מִשְׁפְּטֵי צִדְקֶךָ׃
119:165שָׁלוֹם רָב לְאֹהֲבֵי תוֹרָתֶךָ; וְאֵין־לָמוֹ מִכְשׁוֹל׃
119:166שִׂבַּרְתִּי לִישׁוּעָתְךָ יְהוָה; וּמִצְוֹתֶיךָ עָשִׂיתִי׃
119:167שָׁמְרָה נַפְשִׁי עֵדֹתֶיךָ; וָאֹהֲבֵם מְאֹד׃
119:168שָׁמַרְתִּי פִקּוּדֶיךָ וְעֵדֹתֶיךָ; כִּי כָל־דְּרָכַי נֶגְדֶּךָ׃
119:169תִּקְרַב רִנָּתִי לְפָנֶיךָ יְהוָה; כִּדְבָרְךָ הֲבִינֵנִי׃
119:170תָּבוֹא תְּחִנָּתִי לְפָנֶיךָ; כְּאִמְרָתְךָ, הַצִּילֵנִי׃
119:171תַּבַּעְנָה שְׂפָתַי תְּהִלָּה; כִּי תְלַמְּדֵנִי חֻקֶּיךָ׃
119:172תַּעַן לְשׁוֹנִי אִמְרָתֶךָ; כִּי כָל־מִצְוֹתֶיךָ צֶּדֶק׃
119:173תְּהִי־יָדְךָ לְעָזְרֵנִי; כִּי פִקּוּדֶיךָ בָחָרְתִּי׃
119:174תָּאַבְתִּי לִישׁוּעָתְךָ יְהוָה; וְתוֹרָתְךָ, שַׁעֲשֻׁעָי׃
119:175תְּחִי־נַפְשִׁי וּתְהַלְלֶךָּ; וּמִשְׁפָּטֶךָ יַעֲזְרֻנִי׃
119:176תָּעִיתִי, כְּשֶׂה אֹבֵד בַּקֵּשׁ עַבְדֶּךָ; כִּי מִצְוֹתֶיךָ, לֹא שָׁכָחְתִּי׃
Украинский (Огієнко)
119:1 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
119:2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
119:3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
119:4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
119:5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
119:6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
119:7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
119:8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
119:9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?
Як держатиметься Твоїх слів!
119:10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
119:11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
119:12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
119:13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
119:14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
119:15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
119:16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
119:17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
119:18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
119:19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
119:20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу…
119:21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
119:22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
119:23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
119:24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
119:25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
119:27 Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
119:28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
119:29 Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
119:30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
119:31 До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
119:32 Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
119:33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
119:34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
119:35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
119:36 Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
119:37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
119:38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
119:39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
119:40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
119:41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
119:42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
119:43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
119:44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
119:45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
119:46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
119:47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
119:48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
119:49 Пам́ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
119:50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
119:51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
119:52 Твої присуди я пам́ятаю відвіку, о Господи, і радію!
119:53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
119:54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
119:55 Я вночі пам́ятаю ім́я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
119:56 Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
119:57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
119:58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
119:59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
119:60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
119:61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
119:62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
119:63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
119:64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
119:66 Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
119:67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
119:68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
119:70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
119:71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
119:72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
119:73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
119:74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
119:75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
119:76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
119:77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
119:78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
119:79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
119:80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
119:81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
119:82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?…
119:83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
119:84 Скільки днів для Твого раба?
Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
119:85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
119:86 Усі Твої заповіді справедливі;
неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
119:87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
119:88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
119:89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
119:90 З роду в рід Твоя правда;
Ти землю поставив і стала вона,
119:91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
119:92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
119:93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
119:94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
119:95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
119:96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
119:97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
119:98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
119:99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
119:100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
119:101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
119:102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
119:103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
119:104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
119:105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
119:106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
119:107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
119:108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
119:109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
119:110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
119:111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
119:112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
119:113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
119:114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
119:115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
119:116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
119:117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
119:118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
119:119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
119:120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
119:121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
119:122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
119:123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
119:124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
119:125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
119:126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
119:127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
119:128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
119:129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
119:130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
119:131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
119:132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
119:133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
119:134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
119:135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
119:136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують…
119:137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
119:138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
119:139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
119:140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
119:141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
119:142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
119:143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
119:144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
119:145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
119:146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
119:147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
119:148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
119:149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
119:151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
119:152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
119:153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
119:154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
119:156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
119:158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
119:159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
119:160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
119:161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
119:162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
119:163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
119:164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
119:165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
119:166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
119:167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
119:168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
119:169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
119:170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
119:171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
119:172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
119:173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
119:174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
119:175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
119:176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!…
119:1Wie glücklich ist, wer stets unsträflich lebt
und jederzeit des HERRN Gesetz befolgt!
119:2Wie glücklich ist, wer Gottes Weisung ausführt
und wer mit ganzem Herzen nach ihm fragt!
119:3Bei solchen Menschen findet sich kein Unrecht,
weil sie in allem Gottes Willen tun.
119:4Du, HERR, hast deine Vorschriften gegeben,
damit man sich mit Sorgfalt danach richtet.
119:5Ich möchte unbeirrbar dabei bleiben,
mich deinen Ordnungen zu unterstellen!
119:6Dann brauchte ich nicht mehr beschämt zu sein
im Blick auf die Gebote, die du gabst.
119:7Was du entschieden hast, präǵ ich mir ein
und preise dich dafür mit reinem Herzen.
119:8An deine Ordnungen will ich mich halten;
steh du mir bei und lass mich nicht im Stich!
119:9Wie kann ein junger Mensch sein Leben meistern?
Indem er tut, was du gesagt hast, HERR.
119:10Von Herzen frage ich nach deinem Willen;
bewahre mich davor, ihn zu verfehlen!
119:11Was du gesagt hast, präge ich mir ein,
weil ich vor dir nicht schuldig werden will.
119:12Ich muss dir immer wieder danken, HERR,
weil du mich deinen Willen kennen lehrst.
119:13Was du nach deinem Recht entschieden hast,
das sage ich mir immer wieder auf.
119:14Genau nach deinen Weisungen zu leben
erfreut mich mehr als alles Gut und Geld.
119:15Ich denke über deine Regeln nach,
damit ich deinen Weg für mich erkenne.
119:16HERR, deine Ordnungen sind meine Freude;
ich werde deine Worte nicht vergessen.
119:17Ich bin dein Diener, HERR, sei gut zu mir,
damit ich lebe und dein Wort befolge!
119:18HERR, öffne mir die Augen für die Wunder,
die dein Gesetz in sich verborgen hält!
119:19Ich bin nur Gast hier, darum brauch ich Schutz.
Verschweig mir nicht, was du befohlen hast!
119:20Mit Sehnsucht warte ich zu jeder Zeit
auf das, was du nach deinem Recht verfügst.
119:21Du drohst den Stolzen, den von dir Verfluchten,
die deine Regeln ständig übertreten.
119:22Befreie mich von Schande und Verachtung,
weil ich mich stets an deine Weisung halte.
119:23Die Großen halten Rat, um mir zu schaden;
doch ich will deine Vorschriften ergründen.
119:24An deiner Weisung hab ich meine Freude,
weil ich mit ihr stets gut beraten bin.
119:25Ich liege kraftlos hingestreckt im Staub;
belebe mich, wie du versprochen hast!
119:26Ich klagte dir mein Leid; du hast geholfen.
Nun lass mich wissen, was du mir befiehlst!
119:27Ich möchte deine Vorschriften verstehen
und deine Wunder täglich neu bedenken.
119:28Vor Traurigkeit zerfließe ich in Tränen.
Wie du es zugesagt hast, hilf mir auf!
119:29Bewahre mich vor jeder Art von Falschheit,
in deiner Güte lehr mich dein Gesetz!
119:30Ich habe mich entschieden, treu zu bleiben,
und will mich deiner Ordnung unterstellen.
119:31Ich binde mich ganz fest an deine Weisung; HERR, lass mich deshalb nicht als Narr dastehen!
119:32Den Weg, den du mir vorschreibst, gehe ich,
du hast mein Herz dazu bereitgemacht.
119:33HERR, lass mich deine Regeln klar erkennen,
damit ich sie befolge, mir zum Lohn.
119:34Gib mir genug Verstand für dein Gesetz;
von ganzem Herzen will ich darauf hören.
119:35Was du befohlen hast, hilf mir befolgen;
ich werde große Freude daran haben!
119:36Auf deine Weisung richte meinen Sinn,
nicht darauf, großen Reichtum zu erlangen!
119:37Zieh meinen Blick von Nichtigkeiten ab
und führe mich, damit ich leben kann!
119:38Bestätige auch mir, HERR, dein Versprechen,
das allen gilt, die dir gehorchen wollen.
119:39Die Schande, die mir Angst macht, nimm sie weg!
Was du entscheidest, das ist gut und recht.
119:40Ich will mich ganz nach deinen Regeln richten.
In deiner Treue gib mir Kraft dazu!
119:41Lass deine Güte auch zu mir gelangen;
HERR, rette mich, wie du versprochen hast!
119:42Dann kann ich jedem eine Antwort geben,
der mich verhöhnt. – Ich nehme dich beim Wort!
119:43Ich möchte deine Treue rühmen können;
auf deinen Urteilsspruch vertraue ich.
119:44An dein Gesetz will ich mich halten, HERR,
in jeder Lage und für alle Zukunft.
119:45Ich werde weiten Raum zum Leben haben,
weil ich mich stets nach deiner Weisung richte.
119:46Ich halte sie selbst Königen entgegen
und bin gewiss, ich werde nicht beschämt.
119:47Ich liebe die Gebote, die du gabst;
es macht mir Freude, wenn ich sie befolge.
119:48Ich liebe und verehre die Gebote
und denke über deine Regeln nach.
119:49Vergiss nicht, was du mir versprochen hast;
du hast mich Großes hoffen lassen, HERR!
119:50Sogar in meiner Not bin ich getröstet,
denn durch dein Wort erhältst du mich am Leben.
119:51Die Stolzen treiben ihren Spott mit mir,
doch ich wich nie von deiner Weisung ab.
119:52Es macht mir Mut, HERR, wenn ich daran denke,
wie du in alter Zeit für Recht gesorgt hast.
119:53Ich werde wütend, wenn ich Menschen sehe,
die dein Gesetz missachten und verlassen.
119:54Solang ich Gast auf dieser Erde bin,
sind deine Regeln Inhalt meiner Lieder.
119:55Mein Denken kreist in jeder Nacht um dich,
damit ich immer dein Gesetz befolge.
119:56Nach deinen Regeln jederzeit zu leben,
das ist mein Auftrag und mein größtes Glück.
119:57Ich saǵs noch einmal, HERR:
Das ist mein Vorrecht,
dass ich mich stets nach deinen Worten richte.
119:58Mit ganzem Herzen such ich deine Güte;
erbarme dich, wie du versprochen hast!
119:59Ich überdenke meine Lebensführung
und kehre wieder um zu deiner Weisung.
119:60Ich eile, HERR, ich schiebe es nicht auf,
das auszuführen, was du mir befiehlst.
119:61Rings um mich hat man Fallen ausgelegt,
doch ich vergesse niemals dein Gesetz.
119:62Noch mitten in der Nacht erwache ich
und preise dich, weil du gerecht entscheidest.
119:63Ich bin ein Freund für alle, die dich ehren
und sich genau an deine Regeln halten.
119:64Die Erde ist erfüllt von deiner Güte;
HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:65Du bist so gut zu mir gewesen, HERR,
genauso, wie du es versprochen hattest.
119:66Gib du mir rechte Einsicht und Erkenntnis;
denn deinen Weisungen vertraue ich.
119:67Bevor ich leiden musste, ging ich irre;
jetzt aber tue ich, was du befiehlst.
119:68Stets bist du gut und tust mir so viel Gutes! HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:69Von frechen Lügnern werde ich beschuldigt,
doch folge ich von Herzen deiner Weisung.
119:70Sie sind zu stumpf und träge zum Verstehen;
doch mir ist dein Gesetz die größte Freude.
119:71Für mich waŕs gut, dass ich durchs Leiden musste,
um mich auf deine Weisung zu besinnen.
119:72HERR, dein Gesetz hat größeren Wert für mich,
als Tausende von Gold- und Silberstücken!
119:73Mit deinen Händen hast du mich gestaltet; HERR, hilf mir, deinen Willen zu verstehen!
119:74Die Deinen sehen mich und freuen sich,
weil ich mich auf dein Wort verlassen habe.
119:75Ich weiß, HERR, dass du stets gerecht entscheidest;
du hattest Recht, als du mich leiden ließest.
119:76Lass deine Güte mich nun wieder trösten,
wie du es mir doch zugesagt hast, HERR!
119:77Erbarm dich über mich, dann kann ich leben;
denn dein Gesetz ist meine größte Freude!
119:78Bring Schande über alle frechen Lügner,
weil sie mich ohne jeden Grund verklagen!
Ich denke immer nur an deine Regeln.
119:79Lass alle zu mir kommen, die dich ehren,
damit sie deine Weisungen erkennen!
119:80Mein Herz soll nie von deiner Ordnung weichen,
dann werde ich auch nicht in Schande kommen.
119:81Ich warte sehnsuchtsvoll auf deine Hilfe,
ich setze meine Hoffnung auf dein Wort.
119:82Ich schaue mir die Augen aus nach dir:
Wann kommst du endlich, HERR, und tröstest mich?
119:83Ich schrumpfe wie ein Weinschlauch, der im Rauch hängt;
doch deine Regeln will ich nie vergessen.
119:84Wie lange, HERR, willst du mich warten lassen?
Wann trifft dein Urteil die, die mich verfolgen?
119:85In Gruben wollen mich die Feinde fangen,
sie, die vermessen dein Gesetz missachten.
119:86Was du befiehlst, HERR, darauf ist Verlass.
Doch sie verfolgen mich zu Unrecht; hilf mir!
119:87Fast hätten sie mich hier im Land getötet,
obwohl ich dein Gesetz nicht übertrat.
119:88Durch deine Güte lass mich weiterleben,
damit ich deine Weisungen befolge!
119:89Dein Wort, HERR, bleibt für alle Zeit bestehen,
bei dir im Himmel ist sein fester Platz.
119:90Auch deine Treue bleibt für alle Zukunft:
Du hast die Erde dauerhaft gegründet.
119:91Dein Wille hält bis heute alles aufrecht
und alle Dinge stehen dir zu Diensten.
119:92Wenn dein Gesetz nicht meine Freude wäre,
dann wäre ich vor Elend umgekommen.
119:93Ich werde deine Regeln nie vergessen;
ich weiß, durch sie erhältst du mich am Leben.
119:94HERR, ich gehöre dir, komm mir zu Hilfe!
Ich frage jederzeit nach deinen Regeln.
119:95Verbrecher warten drauf, mich zu vernichten;
ich aber will auf deine Weisung achten.
119:96Ich sah, auch die Vollkommenheit hat Grenzen,
doch dein Gebot hat unbegrenzte Geltung.
119:97Ich habe dein Gesetz unendlich lieb!
Den ganzen Tag beschäftigt es mein Denken.
119:98HERR, dein Gebot wird immer bei mir sein;
es macht mich wissender als meine Feinde.
119:99Ich habe mehr gelernt als meine Lehrer,
denn all mein Forschen fragt nach deiner Weisung.
119:100Ich habe mehr Erkenntnis als die Alten,
weil ich mich stets nach deinen Regeln richte.
119:101Ich halte mich von jedem Unrecht fern,
um das zu tun, was du befohlen hast.
119:102Ich weiche nicht von deiner Weisung ab;
du selber warst mein Lehrer, niemand anders.
119:103Welch eine Köstlichkeit sind deine Worte!
Sie sind noch süßer als der beste Honig!
119:104Durch deine Regeln bringst du mich zur Einsicht;
deshalb sind krumme Wege mir verhasst.
119:105Dein Wort ist eine Leuchte für mein Leben,
es gibt mir Licht für jeden nächsten Schritt.
119:106Ich bin entschlossen, meinen Schwur zu halten:
Ich folge dir, weil du gerecht entscheidest.
119:107In tiefes Leiden hast du mich geführt;
gib neues Leben, wie du es versprachst!
119:108Nimm meinen Dank als Opfergabe an;
HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:109Mein Leben ist in ständiger Gefahr,
doch niemals hab ich dein Gesetz vergessen.
119:110Verbrecherisch will man mir Fallen stellen,
ich aber weiche nicht von deinen Regeln.
119:111HERR, deine Weisungen sind mein Besitz
und meine Herzensfreude, jetzt und immer!
119:112Ich will entschlossen deinen Regeln folgen;
das soll mein Lohn für alle Zeiten sein!
119:113Ich hasse Menschen mit geteilten Herzen;
doch dein Gesetz hat meine ganze Liebe.
119:114Mein Schutz und meine Zuflucht, HERR, bist du!
Auf dein Versprechen kann ich mich verlassen.
119:115Ihr Unheilstifter, geht mir aus den Augen!
Ich folge den Befehlen meines Gottes.
119:116HERR, sei mein Halt, damit ich leben kann;
ich nehme dich beim Wort, enttäusch mich nicht!
119:117Sei meine Stütze, HERR, komm mir zu Hilfe!
Ich werde stets auf deine Regeln achten.
119:118Wer dein Gebot verlässt, den weist du ab;
denn was er tut, ist Täuschung und Betrug.
119:119Wer dich verwirft, den wirfst du fort wie Abfall;
das ist́s, weshalb ich deine Weisung liebe.
119:120Die Furcht vor dir lässt meine Haut erschaudern,
ich habe Angst vor deinen Urteilssprüchen.
119:121Ich habe richtig und gerecht gehandelt;
drum gib mich nicht den Unterdrückern preis!
119:122Gib mir die Sicherheit, dass alles gut wird,
dass freche Menschen mich nicht länger quälen!
119:123Ich schaue mir die Augen aus nach Rettung,
die du versprochen hast in deiner Treue.
119:124Lass deine Güte an mir sichtbar werden
und hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:125Ich bin dein Diener, HERR, gib mir Verstand,
damit ich deine Weisungen erkenne!
119:126Jetzt ist es Zeit für dich zu handeln, HERR;
denn viele übertreten dein Gesetz.
119:127Ich liebe die Gebote, die du gabst,
viel mehr als selbst das allerfeinste Gold.
119:128Für mich sind deine Regeln alle richtig;
deshalb sind krumme Wege mir verhasst.
119:129HERR, deine Weisungen sind Wunderwerke
und darum halte ich an ihnen fest.
119:130Erklärung deines Wortes bringt Erleuchtung,
auch Unerfahrene bekommen Einsicht.
119:131Mein Mund ist weit geöffnet vor Verlangen,
so lechze ich nach deinen Weisungsworten.
119:132HERR, wende dich mir zu und hab Erbarmen,
so wie es denen zusteht, die dich lieben.
119:133Durch dein Gesetz mach meine Schritte sicher,
damit kein Unrecht mich beherrschen kann!
119:134Befreie mich von meinen Unterdrückern,
dann kann ich deine Vorschriften befolgen.
119:135Ich bitte dich, HERR, blick mich freundlich an
und hilf mir, deinen Willen zu erkennen.
119:136Von Tränen überströmt ist mein Gesicht,
weil hier so viele dein Gesetz missachten.
119:137HERR, du erfüllst, was du versprochen hast,
und deine Urteilssprüche sind gerecht.
119:138Durch deine Weisungen hast du bewiesen,
dass Recht und Treue all dein Tun bestimmen.
119:139Weil ich dich liebe, HERR, packt mich der Zorn,
wenn meine Feinde dein Gesetz vergessen.
119:140Auf alle deine Worte ist Verlass;
HERR, darum hänge ich so sehr an ihnen!
119:141Ich mag verachtet sein und unbedeutend,
doch deine Regeln hab ich nicht vergessen.
119:142Dein Recht wird immer meine Rettung bleiben
und dein Gesetz ist wahr und zuverlässig.
119:143Auch dann, wenn Angst und Sorgen nach mir greifen,
als meine Freude bleibt mir dein Gebot.
119:144Für immer steht das Recht durch deine Weisung;
hilf mir, sie zu verstehn, dann kann ich leben!
119:145Von Herzensgrund schrei ich zu dir; gib Antwort!
An deine Regeln, HERR, will ich mich halten.
119:146Ich rufe dich zu Hilfe, rette mich!
Ich werde deinen Weisungen gehorchen.
119:147Vor Tagesanbruch schreie ich zu dir
und warte hoffnungsvoll auf deine Worte.
119:148Sogar zur Nachtzeit liege ich noch wach
und denke über dein Versprechen nach.
119:149In deiner Güte höre mein Gebet;
erhalte mich durch dein gerechtes Urteil.
119:150Mit böser Absicht nahen die Verfolger;
doch sie entfernen sich von deiner Weisung.
119:151Du aber, HERR, du bist ganz nah bei mir;
was du befiehlst, ist wahr und zuverlässig.
119:152Für immer hast du dein Gesetz gegeben;
seit langem hab ich das an ihm erkannt.
119:153Sieh doch mein Elend an, befreie mich!
Ich habe niemals dein Gesetz vergessen.
119:154HERR, steh mir bei und sorge für mein Recht!
Errette mich, wie du versprochen hast!
119:155Wer dich missachtet, findet keine Hilfe,
weil er sich nicht um deine Weisung kümmert.
119:156HERR, dein Erbarmen ist unendlich groß;
erhalte mich durch dein gerechtes Urteil!
119:157Ich habe viele Feinde und Verfolger,
doch deiner Weisung bin ich stets gefolgt.
119:158Mit Abscheu blicke ich auf die Verräter,
weil sie sich nicht nach deinen Worten richten.
119:159HERR, sieh doch, wie ich deine Regeln liebe!
Durch deine Güte lass mich weiterleben!
119:160Dein Wort ist wahr und zuverlässig, HERR;
für immer gilt, was du entschieden hast.
119:161Die Großen dringen grundlos auf mich ein;
doch nur vor dem, was du sagst, bebt mein Herz.
119:162An deinen Worten hab ich große Freude,
so wie sich jemand über Beute freut.
119:163Für Lügen fühle ich nur Hass und Abscheu,
doch dein Gesetz hat meine ganze Liebe!
119:164Ich preise dich wohl siebenmal am Tag
dafür, dass du, HERR, stets gerecht entscheidest.
119:165Wer dein Gesetz liebt, der hat Glück und Frieden,
kein Hindernis kann ihn zum Straucheln bringen.
119:166HERR, meine Hoffnung ist, dass du mir hilfst;
ich führe aus, was du befohlen hast.
119:167Nach deinen Weisungen will ich mich richten,
mit ganzem Herzen hänge ich an ihnen.
119:168Du hast mir Weisung und Gebot gegeben
und siehst genau, wie ich mich daran halte.
119:169Lass meine Bitte zu dir dringen, HERR;
mach dein Versprechen wahr und gib mir Einsicht!
119:170Lass meinen Hilferuf zu dir gelangen!
Du hast mir zugesagt, dass du mich rettest!
119:171Von meinen Lippen soll dein Lob erklingen,
weil du mich deinen Willen kennen lehrst.
119:172Mein Mund soll dich besingen für dein Wort;
was du befohlen hast, ist recht und richtig.
119:173Streck deine Hand aus, HERR, um mir zu helfen;
ich habe mich für dein Gesetz entschieden!
119:174Dass du mich rettest, ist mein größter Wunsch,
und dein Gesetz ist meine größte Freude.
119:175Ich möchte leben, HERR, um dich zu preisen;
dein Urteilsspruch wird mir dazu verhelfen.
119:176Ich bin verirrt wie ein verlorenes Schaf;
HERR, suche mich, bring mich zurück zu dir!
Ich habe deine Regeln nicht vergessen.
Кафизма:
Псалом:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible