Се́, я́ко о́чи ра́бъ въ руку́ госпо́дiй свои́хъ, я́ко о́чи рабы́ни въ руку́ госпожи́ своея́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дритъ ны́.

Поми́луй на́съ, Го́споди, поми́луй на́съ, я́ко помно́гу испо́лнихомся уничиже́нiя:

наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нiя гобзу́ющихъ и уничиже́нiя го́рдыхъ.

Пѣ́снь степе́ней.

Я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́лъ въ на́съ, да рече́тъ у́бо Изра́иль:

я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́лъ въ на́съ, внегда́ воста́ти человѣ́комъ на ны́, у́бо живы́хъ поже́рли бы́ша на́съ:

внегда́ прогнѣ́ватися я́рости и́хъ на ны́, у́бо вода́ потопи́ла бы на́съ.

Пото́къ пре́йде душа́ на́ша:

у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную.

Благослове́нъ Госпо́дь, и́же не даде́ на́съ въ лови́тву зубо́мъ и́хъ.

Душа́ на́ша я́ко пти́ца изба́вися от сѣ́ти ловя́щихъ: сѣ́ть сокруши́ся, и мы́ изба́влени бы́хомъ.

По́мощь на́ша во и́мя Го́спода, сотво́ршаго не́бо и зе́млю.

Пѣ́снь степе́ней.

Надѣ́ющiися на Го́спода, я́ко гора́ Сiо́нъ: не подви́жится въ вѣ́къ живы́й во Иерусали́мѣ.

Го́ры о́крестъ его́, и Госпо́дь о́крестъ люді́й Свои́хъ, отны́нѣ и до вѣ́ка.

Я́ко не оста́витъ Госпо́дь жезла́ грѣ́шныхъ на жре́бiй пра́ведныхъ, я́ко да не про́струтъ пра́веднiи въ беззако́нiя ру́къ свои́хъ.

Ублажи́, Го́споди, благі́я и пра́выя се́рдцемъ.

Уклоня́ющыяся же въ развраще́нiя отведе́тъ Госпо́дь съ дѣ́лающими беззако́нiе: ми́ръ на Изра́иля.

Пѣ́снь степе́ней.

Внегда́ возврати́ти Го́споду плѣ́нъ Сiо́нь, бы́хомъ я́ко утѣ́шени.

Тогда́ испо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, и язы́къ на́шъ весе́лiя: тогда́ реку́тъ во язы́цѣхъ: возвели́чилъ е́сть Госпо́дь сотвори́ти съ ни́ми.

Возвели́чилъ е́сть Госпо́дь сотвори́ти съ на́ми: бы́хомъ веселя́щеся.

Возврати́, Го́споди, плѣне́нiе на́ше, я́ко пото́ки ю́гомъ.

Сѣ́ющiи слеза́ми, ра́достiю по́жнутъ.

Ходя́щiи хожда́ху и пла́кахуся, мета́юще сѣ́мена своя́: гряду́ще же прiи́дутъ ра́достiю, взе́млюще рукоя́ти своя́.

Пѣ́снь степе́ней.

А́ще не Госпо́дь сози́ждетъ до́мъ, всу́е труди́шася зи́ждущiи: а́ще не Госпо́дь сохрани́тъ гра́дъ, всу́е бдѣ́ стрегі́й.

Всу́е ва́мъ е́сть у́треневати: воста́нете по сѣдѣ́нiи яду́щiи хлѣ́бъ болѣ́зни, егда́ да́стъ возлю́бленнымъ Свои́мъ со́нъ.

Се́, достоя́нiе Госпо́дне сы́нове, мзда́ плода́ чре́вняго.

Я́ко стрѣ́лы въ руцѣ́ си́льнаго, та́ко сы́нове оттрясе́нныхъ.

Блаже́нъ, и́же испо́лнитъ жела́нiе свое́ от ни́хъ: не постыдя́тся, егда́ глаго́лютъ враго́мъ свои́мъ во вратѣ́хъ.

Пѣ́снь степе́ней.

Блаже́ни вси́ боя́щiися Го́спода, ходя́щiи въ путе́хъ Его́:

труды́ плодо́въ {ру́къ} твои́хъ снѣ́си: блаже́нъ еси́, и добро́ тебѣ́ бу́детъ.

Жена́ твоя́ я́ко лоза́ плодови́та въ страна́хъ до́му твоего́: ⁴сы́нове твои́ я́ко новосажде́нiя ма́сличная о́крестъ трапе́зы твоея́.

⁵Се́, та́ко благослови́тся человѣ́къ боя́йся Го́спода.

⁶Благослови́тъ тя́ Госпо́дь от Сiо́на, и у́зриши блага́я Иерусали́ма вся́ дни́ живота́ твоего́,

⁷и у́зриши сы́ны сыно́въ твои́хъ: ми́ръ на Изра́иля.

Пѣ́снь степе́ней.

Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моея́, да рече́тъ у́бо Изра́иль:

мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моея́, и́бо не премого́ша мя́.

На хребтѣ́ мое́мъ дѣ́лаша грѣ́шницы, продолжи́ша беззако́нiе свое́.

Госпо́дь пра́веденъ ссѣче́ вы́я грѣ́шниковъ.

Да постыдя́тся и возвратя́тся вспя́ть вси́ ненави́дящiи Сiо́на:

да бу́дутъ я́ко трава́ на здѣ́хъ {на кро́вѣхъ}, я́же пре́жде восторже́нiя и́зсше:

е́юже не испо́лни руки́ своея́ жня́й, и нѣ́дра своего́ рукоя́ти собира́яй:

и не рѣ́ша мимоходя́щiи: благослове́нiе Госпо́дне на вы́, благослови́хомъ вы́ во и́мя Госпо́дне.

Пѣ́снь степе́ней.^–

^–Изъ глубины́ воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди:^–

^–Го́споди, услы́ши гла́съ мо́й. ²Да бу́дутъ у́ши Твои́ вне́млющѣ гла́су моле́нiя моего́.

А́ще беззако́нiя на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́тъ?^–

^–Яко у Тебе́ очище́нiе е́сть.

⁴И́мене ра́ди Твоего́ потерпѣ́хъ Тя́, Го́споди, потерпѣ́ душа́ моя́ въ сло́во Твое́: упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

⁵От стра́жи у́треннiя до но́щи, от стра́жи у́треннiя да упова́етъ Изра́иль на Го́спода:

⁶я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́нiе:^–

^–и То́й изба́витъ Изра́иля от всѣ́хъ беззако́нiй его́.

Пѣ́снь степе́ней.

Го́споди, не вознесе́ся се́рдце мое́, ниже́ вознесо́стѣся о́чи мои́: ниже́ ходи́хъ въ вели́кихъ, ниже́ въ ди́вныхъ па́че мене́.

А́ще не смиреному́дрствовахъ, но вознесо́хъ ду́шу мою́, я́ко отдое́ное на ма́терь свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́.

Да упова́етъ Изра́иль на Го́спода отны́нѣ и до вѣ́ка.

Пѣ́снь степе́ней.

Помяни́, Го́споди, Дави́да и всю́ кро́тость его́:

я́ко кля́тся Го́сподеви, обѣща́ся Бо́гу Иа́ковлю:

а́ще вни́ду въ селе́нiе до́му моего́, или́ взы́ду на о́дръ посте́ли моея́:

а́ще да́мъ со́нъ очи́ма мои́ма, и вѣ́ждома мои́ма дрема́нiе, и поко́й скранiа́ма мои́ма:

до́ндеже обря́щу мѣ́сто Го́сподеви, селе́нiе Бо́гу Иа́ковлю.

Се́, слы́шахомъ я́ во Евфра́ѳѣ, обрѣто́хомъ я́ въ поля́хъ Дубра́вы:

вни́демъ въ селе́нiя Его́, поклони́мся на мѣ́сто, идѣ́же стоя́стѣ но́зѣ Его́.

Воскре́сни́, Го́споди, въ поко́й Тво́й, Ты́ и киво́тъ святы́ни Твоея́.

Свяще́нницы Твои́ облеку́тся пра́вдою, и преподо́бнiи Твои́ возра́дуются.

Дави́да ра́ди раба́ Твоего́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоего́.

Кля́тся Госпо́дь Дави́ду и́стиною, и не отве́ржется ея́: от плода́ чре́ва твоего́ посажду́ на престо́лѣ твое́мъ.

А́ще сохраня́тъ сы́нове твои́ завѣ́тъ Мо́й и свидѣ́нiя Моя́ сiя́, и́мже научу́ я́, и сы́нове и́хъ до вѣ́ка ся́дутъ на престо́лѣ твое́мъ.

Я́ко избра́ Госпо́дь Сiо́на, изво́ли и́ въ жили́ще Себѣ́.

Се́й поко́й Мо́й во вѣ́къ вѣ́ка, здѣ́ вселю́ся, я́ко изво́лихъ и́.

Лови́тву его́ благословля́яй благословлю́, ни́щыя его́ насы́щу хлѣ́бы:

свяще́нники его́ облеку́ во спасе́нiе, и преподо́бнiи его́ ра́достiю возра́дуются.

Та́мо возращу́ ро́гъ Дави́дови, угото́вахъ свѣти́лникъ пома́занному Моему́.

Враги́ его́ облеку́ студо́мъ, на не́мъ же процвѣте́тъ святы́ня моя́.

Пѣ́снь степе́ней.

Се́, что́ добро́, или́ что́ красно́, но е́же жи́ти бра́тiи вку́пѣ?

Я́ко ми́ро на главѣ́, сходя́щее на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щее на оме́ты оде́жды его́:

я́ко роса́ Аермо́нская сходя́щая на го́ры Сiо́нскiя: я́ко та́мо заповѣ́да Госпо́дь благослове́нiе и живо́тъ до вѣ́ка.

Пѣ́снь степе́ней.

Се́, ны́нѣ благослови́те Го́спода, вси́ раби́ Госпо́дни, стоя́щiи въ хра́мѣ Госпо́дни, во дво́рѣхъ до́му Бо́га на́шего.

Въ но́щехъ воздѣжи́те ру́ки ва́шя во свята́я и благослови́те Го́спода.

Благослови́тъ тя́ Госпо́дь от Сiо́на, сотвори́вый не́бо и зе́млю.

Французский (LSG)

^120:1 Cantique des degrés. Dans ma détresse, c'est à l'Éternel Que je crie, et il m'exauce.

^120:2 Éternel, délivre mon âme de la lèvre mensongère, De la langue trompeuse!

^120:3 Que te donne, que te rapporte Une langue trompeuse?

^120:4 Les traits aigus du guerrier, Avec les charbons ardents du genêt.

^120:5 Malheureux que je suis de séjourner à Méschec, D'habiter parmi les tentes de Kédar!

^120:6 Assez longtemps mon âme a demeuré Auprès de ceux qui haïssent la paix.

^120:7 Je suis pour la paix; mais dès que je parle, Ils sont pour la guerre.

^121:1 Cantique des degrés. Je lève mes yeux vers les montagnes... D'où me viendra le secours?

^121:2 Le secours me vient de l'Éternel, Qui a fait les cieux et la terre.

^121:3 Il ne permettra point que ton pied chancelle; Celui qui te garde ne sommeillera point.

^121:4 Voici, il ne sommeille ni ne dort, Celui qui garde Israël.

^121:5 L'Éternel est celui qui te garde, L'Éternel est ton ombre à ta main droite.

^121:6 Pendant le jour le soleil ne te frappera point, Ni la lune pendant la nuit.

^121:7 L'Éternel te gardera de tout mal, Il gardera ton âme;

^121:8 L'Éternel gardera ton départ et ton arrivée, Dès maintenant et à jamais.

^122:1 Cantique des degrés. De David. Je suis dans la joie quand on me dit: Allons à la maison de l'Éternel!

^122:2 Nos pieds s'arrêtent Dans tes portes, Jérusalem!

^122:3 Jérusalem, tu es bâtie Comme une ville dont les parties sont liées ensemble.

^122:4 C'est là que montent les tribus, les tribus de l'Éternel, Selon la loi d'Israël, Pour louer le nom de l'Éternel.

^122:5 Car là sont les trônes pour la justice, Les trônes de la maison de David.

^122:6 Demandez la paix de Jérusalem. Que ceux qui t'aiment jouissent du repos!

^122:7 Que la paix soit dans tes murs, Et la tranquillité dans tes palais!

^122:8 A cause de mes frères et de mes amis, Je désire la paix dans ton sein;

^122:9 A cause de la maison de l'Éternel, notre Dieu, Je fais des voeux pour ton bonheur.

^123:1 Cantique des degrés, Je lève mes yeux vers toi, Qui sièges dans les cieux.

^123:2 Voici, comme les yeux des serviteurs sont fixés sur la main de leurs maîtres, Et les yeux de la servante sur la main de sa maîtresse, Ainsi nos yeux se tournent vers l'Éternel, notre Dieu, Jusqu'à ce qu'il ait pitié de nous.

^123:3 Aie pitié de nous, Éternel, aie pitié de nous! Car nous sommes assez rassasiés de mépris;

^123:4 Notre âme est assez rassasiée Des moqueries des orgueilleux, du mépris des hautains.

^124:1 Cantique des degrés. De David. Sans l'Éternel qui nous protégea, Qu'Israël le dise!

^124:2 Sans l'Éternel qui nous protégea, Quand les hommes s'élevèrent contre nous,

^124:3 Ils nous auraient engloutis tout vivants, Quand leur colère s'enflamma contre nous;

^124:4 Alors les eaux nous auraient submergés, Les torrents auraient passé sur notre âme;

^124:5 Alors auraient passé sur notre âme Les flots impétueux.

^124:6 Béni soit l'Éternel, Qui ne nous a pas livrés en proie à leurs dents!

^124:7 Notre âme s'est échappée comme l'oiseau du filet des oiseleurs; Le filet s'est rompu, et nous nous sommes échappés.

^124:8 Notre secours est dans le nom de l'Éternel, Qui a fait les cieux et la terre.

^125:1 Cantique des degrés. Ceux qui se confient en l'Éternel Sont comme la montagne de Sion: elle ne chancelle point, Elle est affermie pour toujours.

^125:2 Des montagnes entourent Jérusalem; Ainsi l'Éternel entoure son peuple, Dès maintenant et à jamais.

^125:3 Car le sceptre de la méchanceté ne restera pas sur le lot des justes, Afin que les justes ne tendent pas les mains vers l'iniquité.

^125:4 Éternel, répands tes bienfaits sur les bons Et sur ceux dont le coeur est droit!

^125:5 Mais ceux qui s'engagent dans des voies détournées, Que l'Éternel les détruise avec ceux qui font le mal! Que la paix soit sur Israël!

^126:1 Cantique des degrés. Quand l'Éternel ramena les captifs de Sion, Nous étions comme ceux qui font un rêve.

^126:2 Alors notre bouche était remplie de cris de joie, Et notre langue de chants d'allégresse; Alors on disait parmi les nations: L'Éternel a fait pour eux de grandes choses!

^126:3 L'Éternel a fait pour nous de grandes choses; Nous sommes dans la joie.

^126:4 Éternel, ramène nos captifs, Comme des ruisseaux dans le midi!

^126:5 Ceux qui sèment avec larmes Moissonneront avec chants d'allégresse.

^126:6 Celui qui marche en pleurant, quand il porte la semence, Revient avec allégresse, quand il porte ses gerbes.

^127:1 Cantique des degrés. De Salomon. Si l'Éternel ne bâtit la maison, Ceux qui la bâtissent travaillent en vain; Si l'Éternel ne garde la ville, Celui qui la garde veille en vain.

^127:2 En vain vous levez-vous matin, vous couchez-vous tard, Et mangez-vous le pain de douleur; Il en donne autant à ses bien-aimés pendant leur sommeil.

^127:3 Voici, des fils sont un héritage de l'Éternel, Le fruit des entrailles est une récompense.

^127:4 Comme les flèches dans la main d'un guerrier, Ainsi sont les fils de la jeunesse.

^127:5 Heureux l'homme qui en a rempli son carquois! Ils ne seront pas confus, Quand ils parleront avec des ennemis à la porte.

^128:1 Cantique des degrés. Heureux tout homme qui craint l'Éternel, Qui marche dans ses voies!

^128:2 Tu jouis alors du travail de tes mains, Tu es heureux, tu prospères.

^128:3 Ta femme est comme une vigne féconde Dans l'intérieur de ta maison; Tes fils sont comme des plants d'olivier, Autour de ta table.

^128:4 C'est ainsi qu'est béni L'homme qui craint l'Éternel.

^128:5 L'Éternel te bénira de Sion, Et tu verras le bonheur de Jérusalem Tous les jours de ta vie;

^128:6 Tu verras les fils de tes fils. Que la paix soit sur Israël!

^129:1 Cantique des degrés. Ils m'ont assez opprimé dès ma jeunesse, Qu'Israël le dise!

^129:2 Ils m'ont assez opprimé dès ma jeunesse, Mais ils ne m'ont pas vaincu.

^129:3 Des laboureurs ont labouré mon dos, Ils y ont tracé de longs sillons.

^129:4 L'Éternel est juste: Il a coupé les cordes des méchants.

^129:5 Qu'ils soient confondus et qu'ils reculent, Tous ceux qui haïssent Sion!

^129:6 Qu'ils soient comme l'herbe des toits, Qui sèche avant qu'on l'arrache!

^129:7 Le moissonneur n'en remplit point sa main, Celui qui lie les gerbes n'en charge point son bras,

^129:8 Et les passants ne disent point: Que la bénédiction de l'Éternel soit sur vous! Nous vous bénissons au nom de l'Éternel!

^130:1 Cantique des degrés. Du fond de l'abîme je t'invoque, ô Éternel!

^130:2 Seigneur, écoute ma voix! Que tes oreilles soient attentives A la voix de mes supplications!

^130:3 Si tu gardais le souvenir des iniquités, Éternel, Seigneur, qui pourrait subsister?

^130:4 Mais le pardon se trouve auprès de toi, Afin qu'on te craigne.

^130:5 J'espère en l'Éternel, mon âme espère, Et j'attends sa promesse.

^130:6 Mon âme compte sur le Seigneur, Plus que les gardes ne comptent sur le matin, Que les gardes ne comptent sur le matin.

^130:7 Israël, mets ton espoir en l'Éternel! Car la miséricorde est auprès de l'Éternel, Et la rédemption est auprès de lui en abondance.

^130:8 C'est lui qui rachètera Israël De toutes ses iniquités.

^131:1 Cantique des degrés. De David. Éternel! je n'ai ni un coeur qui s'enfle, ni des regards hautains; Je ne m'occupe pas de choses trop grandes et trop relevées pour moi.

^131:2 Loin de là, j'ai l'âme calme et tranquille, Comme un enfant sevré qui est auprès de sa mère; J'ai l'âme comme un enfant sevré.

^131:3 Israël, mets ton espoir en l'Éternel, Dès maintenant et à jamais!

^132:1 Cantique des degrés. Éternel, souviens-toi de David, De toutes ses peines!

^132:2 Il jura à l'Éternel, Il fit ce voeu au puissant de Jacob:

^132:3 Je n'entrerai pas dans la tente où j'habite, Je ne monterai pas sur le lit où je repose,

^132:4 Je ne donnerai ni sommeil à mes yeux, Ni assoupissement à mes paupières.

^132:5 Jusqu'à ce que j'aie trouvé un lieu pour l'Éternel, Une demeure pour le puissant de Jacob.

^132:6 Voici, nous en entendîmes parler à Éphrata, Nous la trouvâmes dans les champs de Jaar...

^132:7 Allons à sa demeure, Prosternons-nous devant son marchepied!...

^132:8 Lève-toi, Éternel, viens à ton lieu de repos, Toi et l'arche de ta majesté!

^132:9 Que tes sacrificateurs soient revêtus de justice, Et que tes fidèles poussent des cris de joie!

^132:10 A cause de David, ton serviteur, Ne repousse pas ton oint!

^132:11 L'Éternel a juré la vérité à David, Il n'en reviendra pas; Je mettrai sur ton trône un fruit de tes entrailles.

^132:12 Si tes fils observent mon alliance Et mes préceptes que je leur enseigne, Leurs fils aussi pour toujours Seront assis sur ton trône.

^132:13 Oui, l'Éternel a choisi Sion, Il l'a désirée pour sa demeure:

^132:14 C'est mon lieu de repos à toujours; J'y habiterai, car je l'ai désirée.

^132:15 Je bénirai sa nourriture, Je rassasierai de pain ses indigents;

^132:16 Je revêtirai de salut ses sacrificateurs, Et ses fidèles pousseront des cris de joie.

^132:17 Là j'élèverai la puissance de David, Je préparerai une lampe à mon oint,

^132:18 Je revêtirai de honte ses ennemis, Et sur lui brillera sa couronne.

^133:1 Cantique des degrés. De David. Voici, oh! qu'il est agréable, qu'il est doux Pour des frères de demeurer ensemble!

^133:2 C'est comme l'huile précieuse qui, répandue sur la tête, Descend sur la barbe, sur la barbe d'Aaron, Qui descend sur le bord de ses vêtements.

^133:3 C'est comme la rosée de l'Hermon, Qui descend sur les montagnes de Sion; Car c'est là que l'Éternel envoie la bénédiction, La vie, pour l'éternité.

^134:1 Cantique des degrés. Voici, bénissez l'Éternel, vous tous, serviteurs de l'Éternel, Qui vous tenez dans la maison de l'Éternel pendant les nuits!

^134:2 Élevez vos mains vers le sanctuaire, Et bénissez l'Éternel!

^134:3 Que l'Éternel te bénisse de Sion, Lui qui a fait les cieux et la terre!

Украинский (Огієнко)

Языки

^120:1 Пісня прочан.
Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,

^120:2 Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

^120:3 Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

^120:4 Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

^120:5 Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!

^120:6 Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:

^120:7 я за мир, та коли говорю, то вони за війну!

^121:1 Пісня прочан.
Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,

^121:2 мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!

^121:3 Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:

^121:4 оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів!

^121:5 Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,

^121:6 удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!

^121:7 Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,

^121:8 Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!

^122:1 Пісня прочан.
Давидова.
Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!

^122:2 Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме.

^122:3 Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом,

^122:4 куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати!

^122:5 Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.

^122:6 Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!

^122:7 Нехай буде мир у твоїх передмур́ях, безпека в палатах твоїх!

^122:8 Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі!

^122:9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!

^123:1 Пісня прочан.
Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!

^123:2 Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!

^123:3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!

^123:4 Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!…

^124:1 Пісня прочан.
Давидова.
Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість!

^124:2 коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,

^124:3 то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,

^124:4 то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,

^124:5 душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!

^124:6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!

^124:7 Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!

^124:8 Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!

^125:1 Пісня прочан.
Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!

^125:2 Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!

^125:3 Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.

^125:4 Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих!

^125:5 Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями!
Мир на ізраїля!

^126:1 Пісня прочан.
Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні…

^126:2 Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання!
Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

^126:3 Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

^126:4 Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

^126:5 Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:

^126:6 все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

^127:1 Пісня прочан.
Соломонова.
Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!
Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!

^127:2 Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!

^127:3 Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!

^127:4 Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:

^127:5 блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

^128:1 Пісня прочан.
Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його!

^128:2 Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі!

^128:3 Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові!

^128:4 Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!

^128:5 Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя,

^128:6 і побачиш онуків своїх!
Мир на ізраїля!

^129:1 Пісня прочан.
Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

^129:2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

^129:3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

^129:4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

^129:5 Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

^129:6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

^129:7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в́язальник,

^129:8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім́ям Господа!

^130:1 Пісня прочан.
З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:

^130:2 Господи, почуй же мій голос!
Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!

^130:3 Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?

^130:4 Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе…

^130:5 Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.

^130:6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.

^130:7 Хай надію складає ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,

^130:8 і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!

^131:1 Пісня прочан.
Давидова.
Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!

^131:2 Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя!

^131:3 Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки!

^132:1 Пісня прочан.
Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

^132:2 що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

^132:3 Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

^132:4 не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

^132:5 аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

^132:6 Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

^132:7 Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

^132:8 Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

^132:9 Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

^132:10 Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

^132:11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

^132:12 Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

^132:13 Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

^132:14 То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

^132:15 поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

^132:16 Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

^132:17 Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

^132:18 ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

^133:1 Пісня прочан.
Давидова.
Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!

^133:2 Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його!

^133:3 Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!

^134:1 Пісня прочан.
Поблагословіть оце Господа, всі раби Господні, що по ночах у домі Господньому ви стоїте!

^134:2 Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть!

^134:3 Нехай поблагословить тебе із Сіону Господь, що вчинив небо й землю!