Се́, я́ко о́чи ра́бъ въ руку́ госпо́дiй свои́хъ, я́ко о́чи рабы́ни въ руку́ госпожи́ своея́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дритъ ны́.

Поми́луй на́съ, Го́споди, поми́луй на́съ, я́ко помно́гу испо́лнихомся уничиже́нiя:

наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нiя гобзу́ющихъ и уничиже́нiя го́рдыхъ.

Пѣ́снь степе́ней.

Я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́лъ въ на́съ, да рече́тъ у́бо Изра́иль:

я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́лъ въ на́съ, внегда́ воста́ти человѣ́комъ на ны́, у́бо живы́хъ поже́рли бы́ша на́съ:

внегда́ прогнѣ́ватися я́рости и́хъ на ны́, у́бо вода́ потопи́ла бы на́съ.

Пото́къ пре́йде душа́ на́ша:

у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную.

Благослове́нъ Госпо́дь, и́же не даде́ на́съ въ лови́тву зубо́мъ и́хъ.

Душа́ на́ша я́ко пти́ца изба́вися от сѣ́ти ловя́щихъ: сѣ́ть сокруши́ся, и мы́ изба́влени бы́хомъ.

По́мощь на́ша во и́мя Го́спода, сотво́ршаго не́бо и зе́млю.

Пѣ́снь степе́ней.

Надѣ́ющiися на Го́спода, я́ко гора́ Сiо́нъ: не подви́жится въ вѣ́къ живы́й во Иерусали́мѣ.

Го́ры о́крестъ его́, и Госпо́дь о́крестъ люді́й Свои́хъ, отны́нѣ и до вѣ́ка.

Я́ко не оста́витъ Госпо́дь жезла́ грѣ́шныхъ на жре́бiй пра́ведныхъ, я́ко да не про́струтъ пра́веднiи въ беззако́нiя ру́къ свои́хъ.

Ублажи́, Го́споди, благі́я и пра́выя се́рдцемъ.

Уклоня́ющыяся же въ развраще́нiя отведе́тъ Госпо́дь съ дѣ́лающими беззако́нiе: ми́ръ на Изра́иля.

Пѣ́снь степе́ней.

Внегда́ возврати́ти Го́споду плѣ́нъ Сiо́нь, бы́хомъ я́ко утѣ́шени.

Тогда́ испо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, и язы́къ на́шъ весе́лiя: тогда́ реку́тъ во язы́цѣхъ: возвели́чилъ е́сть Госпо́дь сотвори́ти съ ни́ми.

Возвели́чилъ е́сть Госпо́дь сотвори́ти съ на́ми: бы́хомъ веселя́щеся.

Возврати́, Го́споди, плѣне́нiе на́ше, я́ко пото́ки ю́гомъ.

Сѣ́ющiи слеза́ми, ра́достiю по́жнутъ.

Ходя́щiи хожда́ху и пла́кахуся, мета́юще сѣ́мена своя́: гряду́ще же прiи́дутъ ра́достiю, взе́млюще рукоя́ти своя́.

Пѣ́снь степе́ней.

А́ще не Госпо́дь сози́ждетъ до́мъ, всу́е труди́шася зи́ждущiи: а́ще не Госпо́дь сохрани́тъ гра́дъ, всу́е бдѣ́ стрегі́й.

Всу́е ва́мъ е́сть у́треневати: воста́нете по сѣдѣ́нiи яду́щiи хлѣ́бъ болѣ́зни, егда́ да́стъ возлю́бленнымъ Свои́мъ со́нъ.

Се́, достоя́нiе Госпо́дне сы́нове, мзда́ плода́ чре́вняго.

Я́ко стрѣ́лы въ руцѣ́ си́льнаго, та́ко сы́нове оттрясе́нныхъ.

Блаже́нъ, и́же испо́лнитъ жела́нiе свое́ от ни́хъ: не постыдя́тся, егда́ глаго́лютъ враго́мъ свои́мъ во вратѣ́хъ.

Пѣ́снь степе́ней.

Блаже́ни вси́ боя́щiися Го́спода, ходя́щiи въ путе́хъ Его́:

труды́ плодо́въ {ру́къ} твои́хъ снѣ́си: блаже́нъ еси́, и добро́ тебѣ́ бу́детъ.

Жена́ твоя́ я́ко лоза́ плодови́та въ страна́хъ до́му твоего́: ⁴сы́нове твои́ я́ко новосажде́нiя ма́сличная о́крестъ трапе́зы твоея́.

⁵Се́, та́ко благослови́тся человѣ́къ боя́йся Го́спода.

⁶Благослови́тъ тя́ Госпо́дь от Сiо́на, и у́зриши блага́я Иерусали́ма вся́ дни́ живота́ твоего́,

⁷и у́зриши сы́ны сыно́въ твои́хъ: ми́ръ на Изра́иля.

Пѣ́снь степе́ней.

Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моея́, да рече́тъ у́бо Изра́иль:

мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моея́, и́бо не премого́ша мя́.

На хребтѣ́ мое́мъ дѣ́лаша грѣ́шницы, продолжи́ша беззако́нiе свое́.

Госпо́дь пра́веденъ ссѣче́ вы́я грѣ́шниковъ.

Да постыдя́тся и возвратя́тся вспя́ть вси́ ненави́дящiи Сiо́на:

да бу́дутъ я́ко трава́ на здѣ́хъ {на кро́вѣхъ}, я́же пре́жде восторже́нiя и́зсше:

е́юже не испо́лни руки́ своея́ жня́й, и нѣ́дра своего́ рукоя́ти собира́яй:

и не рѣ́ша мимоходя́щiи: благослове́нiе Госпо́дне на вы́, благослови́хомъ вы́ во и́мя Госпо́дне.

Пѣ́снь степе́ней.^–

^–Изъ глубины́ воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди:^–

^–Го́споди, услы́ши гла́съ мо́й. ²Да бу́дутъ у́ши Твои́ вне́млющѣ гла́су моле́нiя моего́.

А́ще беззако́нiя на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́тъ?^–

^–Яко у Тебе́ очище́нiе е́сть.

⁴И́мене ра́ди Твоего́ потерпѣ́хъ Тя́, Го́споди, потерпѣ́ душа́ моя́ въ сло́во Твое́: упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

⁵От стра́жи у́треннiя до но́щи, от стра́жи у́треннiя да упова́етъ Изра́иль на Го́спода:

⁶я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́нiе:^–

^–и То́й изба́витъ Изра́иля от всѣ́хъ беззако́нiй его́.

Пѣ́снь степе́ней.

Го́споди, не вознесе́ся се́рдце мое́, ниже́ вознесо́стѣся о́чи мои́: ниже́ ходи́хъ въ вели́кихъ, ниже́ въ ди́вныхъ па́че мене́.

А́ще не смиреному́дрствовахъ, но вознесо́хъ ду́шу мою́, я́ко отдое́ное на ма́терь свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́.

Да упова́етъ Изра́иль на Го́спода отны́нѣ и до вѣ́ка.

Пѣ́снь степе́ней.

Помяни́, Го́споди, Дави́да и всю́ кро́тость его́:

я́ко кля́тся Го́сподеви, обѣща́ся Бо́гу Иа́ковлю:

а́ще вни́ду въ селе́нiе до́му моего́, или́ взы́ду на о́дръ посте́ли моея́:

а́ще да́мъ со́нъ очи́ма мои́ма, и вѣ́ждома мои́ма дрема́нiе, и поко́й скранiа́ма мои́ма:

до́ндеже обря́щу мѣ́сто Го́сподеви, селе́нiе Бо́гу Иа́ковлю.

Се́, слы́шахомъ я́ во Евфра́ѳѣ, обрѣто́хомъ я́ въ поля́хъ Дубра́вы:

вни́демъ въ селе́нiя Его́, поклони́мся на мѣ́сто, идѣ́же стоя́стѣ но́зѣ Его́.

Воскре́сни́, Го́споди, въ поко́й Тво́й, Ты́ и киво́тъ святы́ни Твоея́.

Свяще́нницы Твои́ облеку́тся пра́вдою, и преподо́бнiи Твои́ возра́дуются.

Дави́да ра́ди раба́ Твоего́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоего́.

Кля́тся Госпо́дь Дави́ду и́стиною, и не отве́ржется ея́: от плода́ чре́ва твоего́ посажду́ на престо́лѣ твое́мъ.

А́ще сохраня́тъ сы́нове твои́ завѣ́тъ Мо́й и свидѣ́нiя Моя́ сiя́, и́мже научу́ я́, и сы́нове и́хъ до вѣ́ка ся́дутъ на престо́лѣ твое́мъ.

Я́ко избра́ Госпо́дь Сiо́на, изво́ли и́ въ жили́ще Себѣ́.

Се́й поко́й Мо́й во вѣ́къ вѣ́ка, здѣ́ вселю́ся, я́ко изво́лихъ и́.

Лови́тву его́ благословля́яй благословлю́, ни́щыя его́ насы́щу хлѣ́бы:

свяще́нники его́ облеку́ во спасе́нiе, и преподо́бнiи его́ ра́достiю возра́дуются.

Та́мо возращу́ ро́гъ Дави́дови, угото́вахъ свѣти́лникъ пома́занному Моему́.

Враги́ его́ облеку́ студо́мъ, на не́мъ же процвѣте́тъ святы́ня моя́.

Пѣ́снь степе́ней.

Се́, что́ добро́, или́ что́ красно́, но е́же жи́ти бра́тiи вку́пѣ?

Я́ко ми́ро на главѣ́, сходя́щее на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щее на оме́ты оде́жды его́:

я́ко роса́ Аермо́нская сходя́щая на го́ры Сiо́нскiя: я́ко та́мо заповѣ́да Госпо́дь благослове́нiе и живо́тъ до вѣ́ка.

Пѣ́снь степе́ней.

Се́, ны́нѣ благослови́те Го́спода, вси́ раби́ Госпо́дни, стоя́щiи въ хра́мѣ Госпо́дни, во дво́рѣхъ до́му Бо́га на́шего.

Въ но́щехъ воздѣжи́те ру́ки ва́шя во свята́я и благослови́те Го́спода.

Благослови́тъ тя́ Госпо́дь от Сiо́на, сотвори́вый не́бо и зе́млю.

Еврейский

^120:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–אֶל־יְהוָה בַּצָּרָתָה לִּי; קָרָאתִי, וַיַּעֲנֵנִי׃

^120:2יְהוָה, הַצִּילָה נַפְשִׁי מִשְּׂפַת־שֶׁקֶר; מִלָּשׁוֹן רְמִיָּה׃

^120:3מַה־יִּתֵּן לְךָ וּמַה־יֹּסִיף לָךְ, לָשׁוֹן רְמִיָּה׃

^120:4חִצֵּי גִבּוֹר שְׁנוּנִים; עִם, גַּחֲלֵי רְתָמִים׃

^120:5אוֹיָה־לִי כִּי־גַרְתִּי מֶשֶׁךְ; שָׁכַנְתִּי, עִם־אָהֳלֵי קֵדָר׃

^120:6רַבַּת שָׁכְנָה־לָּהּ נַפְשִׁי; עִם, שׂוֹנֵא שָׁלוֹם׃

^120:7אֲנִי־שָׁלוֹם וְכִי אֲדַבֵּר; הֵמָּה, לַמִּלְחָמָה׃

^121:1שִׁיר, לַמַּעֲלוֹת^–

^–אֶשָּׂא עֵינַי אֶל־הֶהָרִים; מֵאַיִן, יָבֹא עֶזְרִי׃

^121:2עֶזְרִי מֵעִם יְהוָה; עֹשֵׂה, שָׁמַיִם וָאָרֶץ׃

^121:3אַל־יִתֵּן לַמּוֹט רַגְלֶךָ; אַל־יָנוּם, שֹׁמְרֶךָ׃

^121:4הִנֵּה לֹא־יָנוּם וְלֹא יִישָׁן; שׁוֹמֵר, יִשְׂרָאֵל׃

^121:5יְהוָה שֹׁמְרֶךָ; יְהוָה צִלְּךָ, עַל־יַד יְמִינֶךָ׃

^121:6יוֹמָם, הַשֶּׁמֶשׁ לֹא־יַכֶּכָּה, וְיָרֵחַ בַּלָּיְלָה׃

^121:7יְהוָה, יִשְׁמָרְךָ מִכָּל־רָע; יִשְׁמֹר, אֶת־נַפְשֶׁךָ׃

^121:8יְהוָה, יִשְׁמָר־צֵאתְךָ וּבוֹאֶךָ; מֵעַתָּה, וְעַד־עוֹלָם׃

^122:1שִׁיר הַמַּעֲלוֹת, לְדָוִד^–

^–שָׂמַחְתִּי בְּאֹמְרִים לִי; בֵּית יְהוָה נֵלֵךְ׃

^122:2עֹמְדוֹת הָיוּ רַגְלֵינוּ; בִּשְׁעָרַיִךְ, יְרוּשָׁלִָם׃

^122:3יְרוּשָׁלִַם הַבְּנוּיָה; כְּעִיר, שֶׁחֻבְּרָה־לָּהּ יַחְדָּו׃

^122:4שֶׁשָּׁם עָלוּ שְׁבָטִים שִׁבְטֵי־יָהּ עֵדוּת לְיִשְׂרָאֵל; לְהֹדוֹת, לְשֵׁם יְהוָה׃

^122:5כִּי שָׁמָּה יָשְׁבוּ כִסְאוֹת לְמִשְׁפָּט; כִּסְאוֹת, לְבֵית דָּוִיד׃

^122:6שַׁאֲלוּ שְׁלוֹם יְרוּשָׁלִָם; יִשְׁלָיוּ, אֹהֲבָיִךְ׃

^122:7יְהִי־שָׁלוֹם בְּחֵילֵךְ; שַׁלְוָה, בְּאַרְמְנוֹתָיִךְ׃

^122:8לְמַעַן אַחַי וְרֵעָי; אֲדַבְּרָה־נָּא שָׁלוֹם בָּךְ׃

^122:9לְמַעַן בֵּית־יְהוָה אֱלֹהֵינוּ; אֲבַקְשָׁה טוֹב לָךְ׃

^123:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–אֵלֶיךָ נָשָׂאתִי אֶת־עֵינַי; הַיֹּשְׁבִי, בַּשָּׁמָיִם׃

^123:2הִנֵּה כְעֵינֵי עֲבָדִים אֶל־יַד אֲדוֹנֵיהֶם, כְּעֵינֵי שִׁפְחָה אֶל־יַד גְּבִרְתָּהּ כֵּן עֵינֵינוּ אֶל־יְהוָה אֱלֹהֵינוּ; עַד, שֶׁיְּחָנֵּנוּ׃

^123:3חָנֵּנוּ יְהוָה חָנֵּנוּ; כִּי־רַב, שָׂבַעְנוּ בוּז׃

^123:4רַבַּת שָׂבְעָה־לָּהּ נַפְשֵׁנוּ הַלַּעַג הַשַּׁאֲנַנִּים; הַבּוּז, לִגְאֵיוֹנִים׃

^124:1שִׁיר הַמַּעֲלוֹת, לְדָוִד^–

^–לוּלֵי יְהוָה שֶׁהָיָה לָנוּ; יֹאמַר־נָא יִשְׂרָאֵל׃

^124:2לוּלֵי יְהוָה שֶׁהָיָה לָנוּ; בְּקוּם עָלֵינוּ אָדָם׃

^124:3אֲזַי חַיִּים בְּלָעוּנוּ; בַּחֲרוֹת אַפָּם בָּנוּ׃

^124:4אֲזַי הַמַּיִם שְׁטָפוּנוּ; נַחְלָה, עָבַר עַל־נַפְשֵׁנוּ׃

^124:5אֲזַי עָבַר עַל־נַפְשֵׁנוּ; הַמַּיִם, הַזֵּידוֹנִים׃

^124:6בָּרוּךְ יְהוָה; שֶׁלֹּא נְתָנָנוּ טֶרֶף, לְשִׁנֵּיהֶם׃

^124:7נַפְשֵׁנוּ, כְּצִפּוֹר נִמְלְטָה מִפַּח יוֹקְשִׁים הַפַּח נִשְׁבָּר, וַאֲנַחְנוּ נִמְלָטְנוּ׃

^124:8עֶזְרֵנוּ בְּשֵׁם יְהוָה; עֹשֵׂה, שָׁמַיִם וָאָרֶץ׃

^125:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–הַבֹּטְחִים בַּיהוָה; כְּהַר־צִיּוֹן לֹא־יִמּוֹט, לְעוֹלָם יֵשֵׁב׃

^125:2יְרוּשָׁלִַם, הָרִים סָבִיב לָהּ וַיהוָה סָבִיב לְעַמּוֹ; מֵעַתָּה, וְעַד־עוֹלָם׃

^125:3כִּי לֹא יָנוּחַ שֵׁבֶט הָרֶשַׁע, עַל גּוֹרַל הַצַּדִּיקִים לְמַעַן לֹא־יִשְׁלְחוּ הַצַּדִּיקִים בְּעַוְלָתָה יְדֵיהֶם׃

^125:4הֵיטִיבָה יְהוָה לַטּוֹבִים; וְלִישָׁרִים, בְּלִבּוֹתָם׃

^125:5וְהַמַּטִּים עַקַלְקַלּוֹתָם, יוֹלִיכֵם יְהוָה אֶת־פֹּעֲלֵי הָאָוֶן; שָׁלוֹם, עַל־יִשְׂרָאֵל׃

^126:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–בְּשׁוּב יְהוָה אֶת־שִׁיבַת צִיּוֹן; הָיִינוּ, כְּחֹלְמִים׃

^126:2אָז יִמָּלֵא שְׂחוֹק פִּינוּ וּלְשׁוֹנֵנוּ רִנָּה אָז יֹאמְרוּ בַגּוֹיִם; הִגְדִּיל יְהוָה, לַעֲשׂוֹת עִם־אֵלֶּה׃

^126:3הִגְדִּיל יְהוָה לַעֲשׂוֹת עִמָּנוּ, הָיִינוּ שְׂמֵחִים׃

^126:4שׁוּבָה יְהוָה אֶת־שְׁבוּתֵנוּ (שְׁבִיתֵנוּ); כַּאֲפִיקִים בַּנֶּגֶב׃

^126:5הַזֹּרְעִים בְּדִמְעָה, בְּרִנָּה יִקְצֹרוּ׃

^126:6הָלוֹךְ יֵלֵךְ וּבָכֹה נֹשֵׂא מֶשֶׁךְ־הַזָּרַע בֹּא־יָבוֹא בְרִנָּה; נֹשֵׂא, אֲלֻמֹּתָיו׃

^127:1שִׁיר הַמַּעֲלוֹת, לִשְׁלֹמֹה^–

^–אִם־יְהוָה לֹא־יִבְנֶה בַיִת, שָׁוְא עָמְלוּ בוֹנָיו בּוֹ; אִם־יְהוָה לֹא־יִשְׁמָר־עִיר, שָׁוְא שָׁקַד שׁוֹמֵר׃

^127:2שָׁוְא לָכֶם מַשְׁכִּימֵי קוּם מְאַחֲרֵי־שֶׁבֶת, אֹכְלֵי לֶחֶם הָעֲצָבִים; כֵּן יִתֵּן לִידִידוֹ שֵׁנָא׃

^127:3הִנֵּה נַחֲלַת יְהוָה בָּנִים; שָׂכָר, פְּרִי הַבָּטֶן׃

^127:4כְּחִצִּים בְּיַד־גִּבּוֹר; כֵּן, בְּנֵי הַנְּעוּרִים׃

^127:5אַשְׁרֵי הַגֶּבֶר, אֲשֶׁר מִלֵּא אֶת־אַשְׁפָּתוֹ, מֵהֶם לֹא־יֵבֹשׁוּ; כִּי־יְדַבְּרוּ אֶת־אוֹיְבִים בַּשָּׁעַר׃

^128:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–אַשְׁרֵי כָּל־יְרֵא יְהוָה; הַהֹלֵךְ, בִּדְרָכָיו׃

^128:2יְגִיעַ כַּפֶּיךָ כִּי תֹאכֵל; אַשְׁרֶיךָ, וְטוֹב לָךְ׃

^128:3אֶשְׁתְּךָ כְּגֶפֶן פֹּרִיָּה בְּיַרְכְּתֵי בֵיתֶךָ בָּנֶיךָ כִּשְׁתִלֵי זֵיתִים; סָבִיב, לְשֻׁלְחָנֶךָ׃

^128:4הִנֵּה כִי־כֵן יְבֹרַךְ גָּבֶר, יְרֵא יְהוָה׃

^128:5יְבָרֶכְךָ יְהוָה, מִצִּיּוֹן וּרְאֵה בְּטוּב יְרוּשָׁלִָם; כֹּל, יְמֵי חַיֶּיךָ׃

^128:6וּרְאֵה־בָנִים לְבָנֶיךָ; שָׁלוֹם, עַל־יִשְׂרָאֵל׃

^129:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–רַבַּת צְרָרוּנִי מִנְּעוּרַי; יֹאמַר־נָא יִשְׂרָאֵל׃

^129:2רַבַּת צְרָרוּנִי מִנְּעוּרָי; גַּם לֹא־יָכְלוּ לִי׃

^129:3עַל־גַּבִּי חָרְשׁוּ חֹרְשִׁים; הֶאֱרִיכוּ, לְמַעֲנוֹתָם (לְמַעֲנִיתָם)׃

^129:4יְהוָה צַדִּיק; קִצֵּץ, עֲבוֹת רְשָׁעִים׃

^129:5יֵבֹשׁוּ וְיִסֹּגוּ אָחוֹר; כֹּל, שֹׂנְאֵי צִיּוֹן׃

^129:6יִהְיוּ כַּחֲצִיר גַּגּוֹת; שֶׁקַּדְמַת שָׁלַף יָבֵשׁ׃

^129:7שֶׁלֹּא מִלֵּא כַפּוֹ קוֹצֵר, וְחִצְנוֹ מְעַמֵּר׃

^129:8וְלֹא אָמְרוּ הָעֹבְרִים, בִּרְכַּת־יְהוָה אֲלֵיכֶם; בֵּרַכְנוּ אֶתְכֶם, בְּשֵׁם יְהוָה׃

^130:1שִׁיר הַמַּעֲלוֹת;^–

^–מִמַּעֲמַקִּים קְרָאתִיךָ יְהוָה׃

^130:2אֲדֹנָי שִׁמְעָה בְקוֹלִי תִּהְיֶינָה אָזְנֶיךָ קַשֻּׁבוֹת; לְקוֹל, תַּחֲנוּנָי׃

^130:3אִם־עֲוֹנוֹת תִּשְׁמָר־יָהּ; אֲדֹנָי, מִי יַעֲמֹד׃

^130:4כִּי־עִמְּךָ הַסְּלִיחָה; לְמַעַן, תִּוָּרֵא׃

^130:5קִוִּיתִי יְהוָה קִוְּתָה נַפְשִׁי; וְלִדְבָרוֹ הוֹחָלְתִּי׃

^130:6נַפְשִׁי לַאדֹנָי; מִשֹּׁמְרִים לַבֹּקֶר, שֹׁמְרִים לַבֹּקֶר׃

^130:7יַחֵל יִשְׂרָאֵל, אֶל־יְהוָה כִּי־עִם־יְהוָה הַחֶסֶד; וְהַרְבֵּה עִמּוֹ פְדוּת׃

^130:8וְהוּא יִפְדֶּה אֶת־יִשְׂרָאֵל; מִכֹּל, עֲוֹנֹתָיו׃

^131:1שִׁיר הַמַּעֲלוֹת, לְדָוִד^–

^–יְהוָה לֹא־גָבַהּ לִבִּי וְלֹא־רָמוּ עֵינַי; וְלֹא־הִלַּכְתִּי בִּגְדֹלוֹת וּבְנִפְלָאוֹת מִמֶּנִּי׃

^131:2אִם־לֹא שִׁוִּיתִי וְדוֹמַמְתִּי, נַפְשִׁי כְּגָמֻל עֲלֵי אִמּוֹ; כַּגָּמֻל עָלַי נַפְשִׁי׃

^131:3יַחֵל יִשְׂרָאֵל אֶל־יְהוָה; מֵעַתָּה, וְעַד־עוֹלָם׃

^132:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–זְכוֹר־יְהוָה לְדָוִד; אֵת כָּל־עֻנּוֹתוֹ׃

^132:2אֲשֶׁר נִשְׁבַּע לַיהוָה; נָדַר, לַאֲבִיר יַעֲקֹב׃

^132:3אִם־אָבֹא בְּאֹהֶל בֵּיתִי; אִם־אֶעֱלֶה, עַל־עֶרֶשׂ יְצוּעָי׃

^132:4אִם־אֶתֵּן שְׁנַת לְעֵינָי; לְעַפְעַפַּי תְּנוּמָה׃

^132:5עַד־אֶמְצָא מָקוֹם לַיהוָה; מִשְׁכָּנוֹת, לַאֲבִיר יַעֲקֹב׃

^132:6הִנֵּה־שְׁמַעֲנוּהָ בְאֶפְרָתָה; מְצָאנוּהָ, בִּשְׂדֵי־יָעַר׃

^132:7נָבוֹאָה לְמִשְׁכְּנוֹתָיו; נִשְׁתַּחֲוֶה, לַהֲדֹם רַגְלָיו׃

^132:8קוּמָה יְהוָה לִמְנוּחָתֶךָ; אַתָּה, וַאֲרוֹן עֻזֶּךָ׃

^132:9כֹּהֲנֶיךָ יִלְבְּשׁוּ־צֶדֶק; וַחֲסִידֶיךָ יְרַנֵּנוּ׃

^132:10בַּעֲבוּר דָּוִד עַבְדֶּךָ; אַל־תָּשֵׁב, פְּנֵי מְשִׁיחֶךָ׃

^132:11נִשְׁבַּע־יְהוָה לְדָוִד אֱמֶת לֹא־יָשׁוּב מִמֶּנָּה מִפְּרִי בִטְנְךָ; אָשִׁית, לְכִסֵּא־לָךְ׃

^132:12אִם־יִשְׁמְרוּ בָנֶיךָ בְּרִיתִי וְעֵדֹתִי זוֹ, אֲלַמְּדֵם גַּם־בְּנֵיהֶם עֲדֵי־עַד; יֵשְׁבוּ, לְכִסֵּא־לָךְ׃

^132:13כִּי־בָחַר יְהוָה בְּצִיּוֹן; אִוָּהּ, לְמוֹשָׁב לוֹ׃

^132:14זֹאת־מְנוּחָתִי עֲדֵי־עַד; פֹּה־אֵשֵׁב, כִּי אִוִּתִיהָ׃

^132:15צֵידָהּ בָּרֵךְ אֲבָרֵךְ; אֶבְיוֹנֶיהָ, אַשְׂבִּיעַ לָחֶם׃

^132:16וְכֹהֲנֶיהָ אַלְבִּישׁ יֶשַׁע; וַחֲסִידֶיהָ, רַנֵּן יְרַנֵּנוּ׃

^132:17שָׁם אַצְמִיחַ קֶרֶן לְדָוִד; עָרַכְתִּי נֵר, לִמְשִׁיחִי׃

^132:18אוֹיְבָיו אַלְבִּישׁ בֹּשֶׁת; וְעָלָיו, יָצִיץ נִזְרוֹ׃

^133:1שִׁיר הַמַּעֲלוֹת, לְדָוִד^–

^–הִנֵּה מַה־טּוֹב וּמַה־נָּעִים; שֶׁבֶת אַחִים גַּם־יָחַד׃

^133:2כַּשֶּׁמֶן הַטּוֹב עַל־הָרֹאשׁ, יֹרֵד, עַל־הַזָּקָן זְקַן־אַהֲרֹן; שֶׁיֹּרֵד, עַל־פִּי מִדּוֹתָיו׃

^133:3כְּטַל־חֶרְמוֹן, שֶׁיֹּרֵד עַל־הַרְרֵי צִיּוֹן כִּי שָׁם צִוָּה יְהוָה אֶת־הַבְּרָכָה; חַיִּים, עַד־הָעוֹלָם׃

^134:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–הִנֵּה בָּרֲכוּ אֶת־יְהוָה כָּל־עַבְדֵי יְהוָה; הָעֹמְדִים בְּבֵית־יְהוָה, בַּלֵּילוֹת׃

^134:2שְׂאוּ־יְדֵכֶם קֹדֶשׁ; וּבָרֲכוּ אֶת־יְהוָה׃

^134:3יְבָרֶכְךָ יְהוָה מִצִּיּוֹן; עֹשֵׂה, שָׁמַיִם וָאָרֶץ׃

Украинский (Огієнко)

^120:1 Пісня прочан.
Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,

^120:2 Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

^120:3 Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

^120:4 Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

^120:5 Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!

^120:6 Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:

^120:7 я за мир, та коли говорю, то вони за війну!

^121:1 Пісня прочан.
Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,

^121:2 мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!

^121:3 Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:

^121:4 оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів!

^121:5 Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,

^121:6 удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!

^121:7 Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,

^121:8 Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!

^122:1 Пісня прочан.
Давидова.
Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!

^122:2 Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме.

^122:3 Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом,

^122:4 куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати!

^122:5 Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.

^122:6 Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!

^122:7 Нехай буде мир у твоїх передмур́ях, безпека в палатах твоїх!

^122:8 Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі!

^122:9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!

^123:1 Пісня прочан.
Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!

^123:2 Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!

^123:3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!

^123:4 Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!…

^124:1 Пісня прочан.
Давидова.
Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість!

^124:2 коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,

^124:3 то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,

^124:4 то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,

^124:5 душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!

^124:6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!

^124:7 Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!

^124:8 Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!

^125:1 Пісня прочан.
Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!

^125:2 Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!

^125:3 Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.

^125:4 Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих!

^125:5 Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями!
Мир на ізраїля!

^126:1 Пісня прочан.
Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні…

^126:2 Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання!
Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

^126:3 Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

^126:4 Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

^126:5 Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:

^126:6 все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

^127:1 Пісня прочан.
Соломонова.
Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!
Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!

^127:2 Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!

^127:3 Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!

^127:4 Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:

^127:5 блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

^128:1 Пісня прочан.
Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його!

^128:2 Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі!

^128:3 Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові!

^128:4 Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!

^128:5 Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя,

^128:6 і побачиш онуків своїх!
Мир на ізраїля!

^129:1 Пісня прочан.
Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

^129:2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

^129:3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

^129:4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

^129:5 Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

^129:6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

^129:7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в́язальник,

^129:8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім́ям Господа!

^130:1 Пісня прочан.
З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:

^130:2 Господи, почуй же мій голос!
Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!

^130:3 Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?

^130:4 Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе…

^130:5 Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.

^130:6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.

^130:7 Хай надію складає ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,

^130:8 і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!

^131:1 Пісня прочан.
Давидова.
Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!

^131:2 Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя!

^131:3 Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки!

^132:1 Пісня прочан.
Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

^132:2 що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

^132:3 Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

^132:4 не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

^132:5 аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

^132:6 Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

^132:7 Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

^132:8 Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

^132:9 Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

^132:10 Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

^132:11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

^132:12 Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

^132:13 Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

^132:14 То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

^132:15 поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

^132:16 Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

^132:17 Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

^132:18 ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

^133:1 Пісня прочан.
Давидова.
Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!

^133:2 Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його!

^133:3 Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!

^134:1 Пісня прочан.
Поблагословіть оце Господа, всі раби Господні, що по ночах у домі Господньому ви стоїте!

^134:2 Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть!

^134:3 Нехай поблагословить тебе із Сіону Господь, що вчинив небо й землю!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^120:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^120:1 إِلَى الرَّبِّ فِي ضِيْقِي صَرَخْتُ فَاسْتَجَابَ لِي.

^120:2 يَا رَبُّ، نَجِّ نَفْسِي مِنْ شِفَاهِ الْكَذِبِ، مِنْ لِسَانِ غِشٍّ.

^120:3 مَاذَا يُعْطِيكَ وَمَاذَا يَزِيدُ لَكَ لِسَانُ الْغِشِّ؟

^120:4 سِهَامَ جَبَّارٍ مَسْنُونَةً مَعَ جَمْرِ الرَّتَمِ.

^120:5 وَيْلِي لِغُرْبَتِي فِي مَاشِكَ، لِسَكَنِي فِي خِيَامِ قِيدَارَ!

^120:6 طَالَ عَلَى نَفْسِي سَكَنُهَا مَعَ مُبْغِضِ السَّلاَمِ.

^120:7 أَنَا سَلاَمٌ، وَحِينَمَا أَتَكَلَّمُ فَهُمْ لِلْحَرْبِ.

^121:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^121:1 أَرْفَعُ عَيْنَيَّ إِلَى الْجِبَالِ، مِنْ حَيْثُ يَأْتِي عَوْنِي!

^121:2 مَعُونَتِي مِنْ عِنْدِ الرَّبِّ، صَانِعِ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ.

^121:3 لاَ يَدَعُ رِجْلَكَ تَزِلُّ. لاَ يَنْعَسُ حَافِظُكَ.

^121:4 إِنَّهُ لاَ يَنْعَسُ وَلاَ يَنَامُ حَافِظُ إِسْرَائِيلَ.

^121:5 الرَّبُّ حَافِظُكَ. الرَّبُّ ظِلٌّ لَكَ عَنْ يَدِكَ الْيُمْنَى.

^121:6 لاَ تَضْرِبُكَ الشَّمْسُ فِي النَّهَارِ، وَلاَ الْقَمَرُ فِي اللَّيْلِ.

^121:7 الرَّبُّ يَحْفَظُكَ مِنْ كُلِّ شَرّ. يَحْفَظُ نَفْسَكَ.

^121:8 الرَّبُّ يَحْفَظُ خُرُوجَكَ وَدُخُولَكَ مِنَ الآنَ وَإِلَى الدَّهْرِ.

^122:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ. لِدَاوُدَ

^122:1 فَرِحْتُ بِالْقَائِلِينَ لِي: «إِلَى بَيْتِ الرَّبِّ نَذْهَبُ».

^122:2 تَقِفُ أَرْجُلُنَا فِي أَبْوَابِكِ يَا أُورُشَلِيمُ.

^122:3 أُورُشَلِيمُ الْمَبْنِيَّةُ كَمَدِينَةٍ مُتَّصِلَةٍ كُلِّهَا،

^122:4 حَيْثُ صَعِدَتِ الأَسْبَاطُ، أَسْبَاطُ الرَّبِّ، شَهَادَةً لإِسْرَائِيلَ، لِيَحْمَدُوا اسْمَ الرَّبِّ.

^122:5 لأَنَّهُ هُنَاكَ اسْتَوَتِ الْكَرَاسِيُّ لِلْقَضَاءِ، كَرَاسِيُّ بَيْتِ دَاوُدَ.

^122:6 اسْأَلُوا سَلاَمَةَ أُورُشَلِيمَ: «لِيَسْتَرِحْ مُحِبُّوكِ.

^122:7 لِيَكُنْ سَلاَمٌ فِي أَبْرَاجِكِ، رَاحَةٌ فِي قُصُورِكِ».

^122:8 مِنْ أَجْلِ إِخْوَتِي وَأَصْحَابِي لأَقُولَنَّ: «سَلاَمٌ بِكِ».

^122:9 مِنْ أَجْلِ بَيْتِ الرَّبِّ إِلهِنَا أَلْتَمِسُ لَكِ خَيْرًا.

^123:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^123:1 إِلَيْكَ رَفَعْتُ عَيْنَيَّ يَا سَاكِنًا فِي السَّمَاوَاتِ.

^123:2 هُوَذَا كَمَا أَنَّ عُيُونَ الْعَبِيدِ نَحْوَ أَيْدِي سَادَتِهِمْ، كَمَا أَنَّ عَيْنَيِ الْجَارِيَةِ نَحْوَ يَدِ سَيِّدَتِهَا، هكَذَا عُيُونُنَا نَحْوَ الرَّبِّ إِلهِنَا حَتَّى يَتَرَأََّفَ عَلَيْنَا.

^123:3 ارْحَمْنَا يَا رَبُّ ارْحَمْنَا، لأَنَّنَا كَثِيرًا مَا امْتَلأْنَا هَوَانًا.

^123:4 كَثِيرًا مَا شَبِعَتْ أَنْفُسُنَا مِنْ هُزْءِ الْمُسْتَرِيحِينَ وَإِهَانَةِ الْمُسْتَكْبِرِينَ.

^124:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ. لِدَاوُدَ

^124:1 «لَوْلاَ الرَّبُّ الَّذِي كَانَ لَنَا». لِيَقُلْ إِسْرَائِيلُ:

^124:2 «لَوْلاَ الرَّبُّ الَّذِي كَانَ لَنَا عِنْدَ مَا قَامَ النَّاسُ عَلَيْنَا،

^124:3 إِذًا لاَبْتَلَعُونَا أَحْيَاءً عِنْدَ احْتِمَاءِ غَضَبِهِمْ عَلَيْنَا،

^124:4 إِذًا لَجَرَفَتْنَا الْمِيَاهُ، لَعَبَرَ السَّيْلُ عَلَى أَنْفُسِنَا.

^124:5 إِذًا لَعَبَرَتْ عَلَى أَنْفُسِنَا الْمِيَاهُ الطَّامِيَةُ».

^124:6 مُبَارَكٌ الرَّبُّ الَّذِي لَمْ يُسْلِمْنَا فَرِيسَةً لأَسْنَانِهِمْ.

^124:7 انْفَلَتَتْ أَنْفُسُنَا مِثْلَ الْعُصْفُورِ مِنْ فَخِّ الصَّيَّادِينَ. الْفَخُّ انْكَسَرَ، وَنَحْنُ انْفَلَتْنَا.

^124:8 عَوْنُنَا بِاسْمِ الرَّبِّ، الصَّانِعِ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضَ.

^125:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^125:1 اَلْمُتَوَكِّلُونَ عَلَى الرَّبِّ مِثْلُ جَبَلِ صِهْيَوْنَ، الَّذِي لاَ يَتَزَعْزَعُ، بَلْ يَسْكُنُ إِلَى الدَّهْرِ.

^125:2 أُورُشَلِيمُ الْجِبَالُ حَوْلَهَا، وَالرَّبُّ حَوْلَ شَعْبِهِ مِنَ الآنَ وَإِلَى الدَّهْرِ.

^125:3 لأَنَّهُ لاَ تَسْتَقِرُّ عَصَا الأَشْرَارِ عَلَى نَصِيبِ الصِّدِّيقِينَ، لِكَيْلاَ يَمُدَّ الصِّدِّيقُونَ أَيْدِيَهُمْ إِلَى الإِثْمِ.

^125:4 أَحْسِنْ يَا رَبُّ إِلَى الصَّالِحِينَ وَإِلَى الْمُسْتَقِيمِي الْقُلُوبِ.

^125:5 أَمَّا الْعَادِلُونَ إِلَى طُرُق مُعْوَجَّةٍ فَيُذْهِبُهُمُ الرَّبُّ مَعَ فَعَلَةِ الإِثْمِ. سَلاَمٌ عَلَى إِسْرَائِيلَ.

^126:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^126:1 عِنْدَمَا رَدَّ الرَّبُّ سَبْيَ صِهْيَوْنَ، صِرْنَا مِثْلَ الْحَالِمِينَ.

^126:2 حِينَئِذٍ امْتَلأَتْ أَفْوَاهُنَا ضِحْكًا، وَأَلْسِنَتُنَا تَرَنُّمًا. حِينَئِذٍ قَالُوا بَيْنَ الأُمَمِ: «إِنَّ الرَّبَّ قَدْ عَظَّمَ الْعَمَلَ مَعَ هؤُلاَءِ».

^126:3 عَظَّمَ الرَّبُّ الْعَمَلَ مَعَنَا، وَصِرْنَا فَرِحِينَ.

^126:4 ارْدُدْ يَا رَبُّ سَبْيَنَا، مِثْلَ السَّوَاقِي فِي الْجَنُوبِ.

^126:5 الَّذِينَ يَزْرَعُونَ بِالدُّمُوعِ يَحْصُدُونَ بِالابْتِهَاجِ.

^126:6 الذَّاهِبُ ذَهَابًا بِالْبُكَاءِ حَامِلاً مِبْذَرَ الزَّرْعِ، مَجِيئًا يَجِيءُ بِالتَّرَنُّمِ حَامِلاً حُزَمَهُ.

^127:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ. لِسُلَيْمَانَ

^127:1 إِنْ لَمْ يَبْنِ الرَّبُّ الْبَيْتَ، فَبَاطِلاً يَتْعَبُ الْبَنَّاؤُونَ. إِنْ لَمْ يَحْفَظِ الرَّبُّ الْمَدِينَةَ، فَبَاطِلاً يَسْهَرُ الْحَارِسُ.

^127:2 بَاطِلٌ هُوَ لَكُمْ أَنْ تُبَكِّرُوا إِلَى الْقِيَامِ، مُؤَخِّرِينَ الْجُلُوسَ، آكِلِينَ خُبْزَ الأَتْعَابِ. لكِنَّهُ يُعْطِي حَبِيبَهُ نَوْمًا.

^127:3 هُوَذَا الْبَنُونَ مِيرَاثٌ مِنْ عِنْدِ الرَّبِّ، ثَمَرَةُ الْبَطْنِ أُجْرَةٌ.

^127:4 كَسِهَامٍ بِيَدِ جَبَّارٍ، هكَذَا أَبْنَاءُ الشَّبِيبَةِ.

^127:5 طُوبَى لِلَّذِي مَلأَ جَعْبَتَهُ مِنْهُمْ. لاَ يَخْزَوْنَ بَلْ يُكَلِّمُونَ الأَعْدَاءَ فِي الْبَابِ.

^128:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^128:1 طُوبَى لِكُلِّ مَنْ يَتَّقِي الرَّبَّ، وَيَسْلُكُ فِي طُرُقِهِ.

^128:2 لأَنَّكَ تَأْكُلُ تَعَبَ يَدَيْكَ، طُوبَاكَ وَخَيْرٌ لَكَ.

^128:3 امْرَأَتُكَ مِثْلُ كَرْمَةٍ مُثْمِرَةٍ فِي جَوَانِبِ بَيْتِكَ. بَنُوكَ مِثْلُ غُرُوسِ الزَّيْتُونِ حَوْلَ مَائِدَتِكَ.

^128:4 هكَذَا يُبَارَكُ الرَّجُلُ الْمُتَّقِي الرَّبَّ.

^128:5 يُبَارِكُكَ الرَّبُّ مِنْ صِهْيَوْنَ، وَتُبْصِرُ خَيْرَ أُورُشَلِيمَ كُلَّ أَيَّامِ حَيَاتِكَ،

^128:6 وَتَرَى بَنِي بَنِيكَ. سَلاَمٌ عَلَى إِسْرَائِيلَ.

^129:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^129:1 «كَثِيرًا مَا ضَايَقُونِي مُنْذُ شَبَابِي». لِيَقُلْ إِسْرَائِيلُ:

^129:2 «كَثِيرًا مَا ضَايَقُونِي مُنْذُ شَبَابِي، لكِنْ لَمْ يَقْدِرُوا عَلَيَّ.

^129:3 عَلَى ظَهْرِي حَرَثَ الْحُرَّاثُ. طَوَّلُوا أَتْلاَمَهُمْ».

^129:4 الرَّبُّ صِدِّيقٌ. قَطَعَ رُبُطَ الأَشْرَارِ.

^129:5 فَلْيَخْزَ وَلْيَرْتَدَّ إِلَى الْوَرَاءِ كُلُّ مُبْغِضِي صِهْيَوْنَ.

^129:6 لِيَكُونُوا كَعُشْبِ السُّطُوحِ الَّذِي يَيْبَسُ قَبْلَ أَنْ يُقْلَعَ،

^129:7 الَّذِي لاَ يَمْلأُ الْحَاصِدُ كَفَّهُ مِنْهُ وَلاَ الْمُحَزِّمُ حِضْنَهُ.

^129:8 وَلاَ يَقُولُ الْعَابِرُونَ: «بَرَكَةُ الرَّبِّ عَلَيْكُمْ. بَارَكْنَاكُمْ بِاسْمِ الرَّبِّ».

^130:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^130:1 مِنَ الأَعْمَاقِ صَرَخْتُ إِلَيْكَ يَا رَبُّ.

^130:2 يَا رَبُّ، اسْمَعْ صَوْتِي. لِتَكُنْ أُذُنَاكَ مُصْغِيَتَيْنِ إِلَى صَوْتِ تَضَرُّعَاتِي.

^130:3 إِنْ كُنْتَ تُرَاقِبُ الآثَامَ يَارَبُّ، يَا سَيِّدُ، فَمَنْ يَقِفُ؟

^130:4 لأَنَّ عِنْدَكَ الْمَغْفِرَةَ. لِكَيْ يُخَافَ مِنْكَ.

^130:5 انْتَظَرْتُكَ يَا رَبُّ. انْتَظَرَتْ نَفْسِي، وَبِكَلاَمِهِ رَجَوْتُ.

^130:6 نَفْسِي تَنْتَظِرُ الرَّبَّ أَكْثَرَ مِنَ الْمُرَاقِبِينَ الصُّبْحَ. أَكْثَرَ مِنَ الْمُرَاقِبِينَ الصُّبْحَ.

^130:7 لِيَرْجُ إِسْرَائِيلُ الرَّبَّ، لأَنَّ عِنْدَ الرَّبِّ الرَّحْمَةَ وَعِنْدَهُ فِدًى كَثِيرٌ،

^130:8 وَهُوَ يَفْدِي إِسْرَائِيلَ مِنْ كُلِّ آثَامِهِ.

^131:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ. لِدَاوُدَ

^131:1 يَا رَبُّ، لَمْ يَرْتَفِعْ قَلْبِي، وَلَمْ تَسْتَعْلِ عَيْنَايَ، وَلَمْ أَسْلُكْ فِي الْعَظَائِمِ، وَلاَ فِي عَجَائِبَ فَوْقِي.

^131:2 بَلْ هَدَّأْتُ وَسَكَّتُّ نَفْسِي كَفَطِيمٍ نَحْوَ أُمِّهِ. نَفْسِي نَحْوِي كَفَطِيمٍ.

^131:3 لِيَرْجُ إِسْرَائِيلُ الرَّبَّ مِنَ الآنَ وَإِلَى الدَّهْرِ.

^132:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^132:1 اُذْكُرْ يَا رَبُّ دَاوُدَ، كُلَّ ذُلِّهِ.

^132:2 كَيْفَ حَلَفَ لِلرَّبِّ، نَذَرَ لِعَزِيزِ يَعْقُوبَ:

^132:3 «لاَ أَدْخُلُ خَيْمَةَ بَيْتِي. لاَ أَصْعَدُ عَلَى سَرِيرِ فِرَاشِي.

^132:4 لاَ أُعْطِي وَسَنًا لِعَيْنَيَّ، وَلاَ نَوْمًا لأَجْفَانِي،

^132:5 أَوْ أَجِدَ مَقَامًا لِلرَّبِّ، مَسْكَنًا لِعَزِيزِ يَعْقُوبَ».

^132:6 هُوَذَا قَدْ سَمِعْنَا بِهِ فِي أَفْرَاتَةَ. وَجَدْنَاهُ فِي حُقُولِ الْوَعْرِ.

^132:7 «لِنَدْخُلْ إِلَى مَسَاكِنِهِ. لِنَسْجُدْ عِنْدَ مَوْطِئِ قَدَمَيْهِ».

^132:8 قُمْ يَا رَبُّ إِلَى رَاحَتِكَ، أَنْتَ وَتَابُوتُ عِزِّكَ.

^132:9 كَهَنَتُكَ يَلْبَسُونَ الْبِرَّ، وَأَتْقِيَاؤُكَ يَهْتِفُونَ.

^132:10 مِنْ أَجْلِ دَاوُدَ عَبْدِكَ لاَ تَرُدَّ وَجْهَ مَسِيحِكَ.

^132:11 أَقْسَمَ الرَّبُّ لِدَاوُدَ بِالْحَقِّ لاَ يَرْجعُ عَنْهُ: «مِنْ ثَمَرَةِ بَطْنِكَ أَجْعَلُ عَلَى كُرْسِيِّكَ.

^132:12 إِنْ حَفِظَ بَنُوكَ عَهْدِي وَشَهَادَاتِي الَّتِي أُعَلِّمُهُمْ إِيَّاهَا، فَبَنُوهُمْ أَيْضًا إِلَى الأَبَدِ يَجْلِسُونَ عَلَى كُرْسِيِّكَ».

^132:13 لأَنَّ الرَّبَّ قَدِ اخْتَارَ صِهْيَوْنَ. اشْتَهَاهَا مَسْكَنًا لَهُ:

^132:14 «هذِهِ هِيَ رَاحَتِي إِلَى الأَبَدِ. ههُنَا أَسْكُنُ لأَنِّي اشْتَهَيْتُهَا.

^132:15 طَعَامَهَا أُبَارِكُ بَرَكَةً. مَسَاكِينَهَا أُشْبعُ خُبْزًا.

^132:16 كَهَنَتَهَا أُلْبِسُ خَلاَصًا، وَأَتْقِيَاؤُهَا يَهْتِفُونَ هُتَافًا.

^132:17 هُنَاكَ أُنْبِتُ قَرْنًا لِدَاوُدَ. رَتَّبْتُ سِرَاجًا لِمَسِيحِي.

^132:18 أَعْدَاءَهُ أُلْبِسُ خِزْيًا، وَعَلَيْهِ يُزْهِرُ إِكْلِيلُهُ».

^133:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ. لِدَاوُدَ

^133:1 هُوَذَا مَا أَحْسَنَ وَمَا أَجْمَلَ أَنْ يَسْكُنَ الإِخْوَةُ مَعًا!

^133:2 مِثْلُ الدُّهْنِ الطَّيِّبِ عَلَى الرَّأْسِ، النَّازِلِ عَلَى اللِّحْيَةِ، لِحْيَةِ هَارُونَ، النَّازِلِ إِلَى طَرَفِ ثِيَابِهِ.

^133:3 مِثْلُ نَدَى حَرْمُونَ النَّازِلِ عَلَى جَبَلِ صِهْيَوْنَ. لأَنَّهُ هُنَاكَ أَمَرَ الرَّبُّ بِالْبَرَكَةِ، حَيَاةٍ إِلَى الأَبَدِ.

^134:0 تَرْنِيمَةُ الْمَصَاعِدِ

^134:1 هُوَذَا بَارِكُوا الرَّبَّ يَا جَمِيعَ عَبِيدِ الرَّبِّ، الْوَاقِفِينَ فِي بَيْتِ الرَّبِّ بِاللَّيَالِي.

^134:2 ارْفَعُوا أَيْدِيَكُمْ نَحْوَ الْقُدْسِ، وَبَارِكُوا الرَّبَّ.

^134:3 يُبَارِكُكَ الرَّبُّ مِنْ صِهْيَوْنَ، الصَّانِعُ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضَ.