Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 131

Псалом 131

Толкования

Толкования главы

131:0

см.:Неем.13:14;

131:2

см.:2Цар.7:2-3;3Цар.8:17;

см.:Притч.6:4;

см.:Деян.7:46;

см.:1Цар.7:1;

см.:Пс.17:7;

см.:2Пар.6:41;

131:9

см.:2Пар.6:42;

см.:2Цар.7:12;3Цар.8:25;2Пар.6:16;Пс.88:5;Лк.1:55;Деян.2:30;

131:12

см.:3Цар.9:3;

см.:3Цар.8:13;

см.:Пс.36:19;Пс.110:5;

131:16

см.:1Цар.2:10;Мал.3:1;Лк.1:69;

см.:Пс.34:26;

Церковнославянский (рус)

Пѣ́снь степе́ней.

Помяни́, Го́споди, Дави́да и всю́ кро́тость его́:

я́ко кля́тся Го́сподеви, обѣща́ся Бо́гу Иа́ковлю:

а́ще вни́ду въ селе́нiе до́му моего́, или́ взы́ду на о́дръ посте́ли моея́:

а́ще да́мъ со́нъ очи́ма мои́ма, и вѣ́ждома мои́ма дрема́нiе, и поко́й скранiа́ма мои́ма:

до́ндеже обря́щу мѣ́сто Го́сподеви, селе́нiе Бо́гу Иа́ковлю.

Се́, слы́шахомъ я́ во Евфра́ѳѣ, обрѣто́хомъ я́ въ поля́хъ Дубра́вы:

вни́демъ въ селе́нiя Его́, поклони́мся на мѣ́сто, идѣ́же стоя́стѣ но́зѣ Его́.

Воскре́сни́, Го́споди, въ поко́й Тво́й, Ты́ и киво́тъ святы́ни Твоея́.

Свяще́нницы Твои́ облеку́тся пра́вдою, и преподо́бнiи Твои́ возра́дуются.

Дави́да ра́ди раба́ Твоего́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоего́.

Кля́тся Госпо́дь Дави́ду и́стиною, и не отве́ржется ея́: от плода́ чре́ва твоего́ посажду́ на престо́лѣ твое́мъ.

А́ще сохраня́тъ сы́нове твои́ завѣ́тъ Мо́й и свидѣ́нiя Моя́ сiя́, и́мже научу́ я́, и сы́нове и́хъ до вѣ́ка ся́дутъ на престо́лѣ твое́мъ.

Я́ко избра́ Госпо́дь Сiо́на, изво́ли и́ въ жили́ще Себѣ́.

Се́й поко́й Мо́й во вѣ́къ вѣ́ка, здѣ́ вселю́ся, я́ко изво́лихъ и́.

Лови́тву его́ благословля́яй благословлю́, ни́щыя его́ насы́щу хлѣ́бы:

свяще́нники его́ облеку́ во спасе́нiе, и преподо́бнiи его́ ра́достiю возра́дуются.

Та́мо возращу́ ро́гъ Дави́дови, угото́вахъ свѣти́лникъ пома́занному Моему́.

Враги́ его́ облеку́ студо́мъ, на не́мъ же процвѣте́тъ святы́ня моя́.

Еврейский

^132:1שִׁיר, הַמַּעֲלוֹת^–

^–זְכוֹר־יְהוָה לְדָוִד; אֵת כָּל־עֻנּוֹתוֹ׃

^132:2אֲשֶׁר נִשְׁבַּע לַיהוָה; נָדַר, לַאֲבִיר יַעֲקֹב׃

^132:3אִם־אָבֹא בְּאֹהֶל בֵּיתִי; אִם־אֶעֱלֶה, עַל־עֶרֶשׂ יְצוּעָי׃

^132:4אִם־אֶתֵּן שְׁנַת לְעֵינָי; לְעַפְעַפַּי תְּנוּמָה׃

^132:5עַד־אֶמְצָא מָקוֹם לַיהוָה; מִשְׁכָּנוֹת, לַאֲבִיר יַעֲקֹב׃

^132:6הִנֵּה־שְׁמַעֲנוּהָ בְאֶפְרָתָה; מְצָאנוּהָ, בִּשְׂדֵי־יָעַר׃

^132:7נָבוֹאָה לְמִשְׁכְּנוֹתָיו; נִשְׁתַּחֲוֶה, לַהֲדֹם רַגְלָיו׃

^132:8קוּמָה יְהוָה לִמְנוּחָתֶךָ; אַתָּה, וַאֲרוֹן עֻזֶּךָ׃

^132:9כֹּהֲנֶיךָ יִלְבְּשׁוּ־צֶדֶק; וַחֲסִידֶיךָ יְרַנֵּנוּ׃

^132:10בַּעֲבוּר דָּוִד עַבְדֶּךָ; אַל־תָּשֵׁב, פְּנֵי מְשִׁיחֶךָ׃

^132:11נִשְׁבַּע־יְהוָה לְדָוִד אֱמֶת לֹא־יָשׁוּב מִמֶּנָּה מִפְּרִי בִטְנְךָ; אָשִׁית, לְכִסֵּא־לָךְ׃

^132:12אִם־יִשְׁמְרוּ בָנֶיךָ בְּרִיתִי וְעֵדֹתִי זוֹ, אֲלַמְּדֵם גַּם־בְּנֵיהֶם עֲדֵי־עַד; יֵשְׁבוּ, לְכִסֵּא־לָךְ׃

^132:13כִּי־בָחַר יְהוָה בְּצִיּוֹן; אִוָּהּ, לְמוֹשָׁב לוֹ׃

^132:14זֹאת־מְנוּחָתִי עֲדֵי־עַד; פֹּה־אֵשֵׁב, כִּי אִוִּתִיהָ׃

^132:15צֵידָהּ בָּרֵךְ אֲבָרֵךְ; אֶבְיוֹנֶיהָ, אַשְׂבִּיעַ לָחֶם׃

^132:16וְכֹהֲנֶיהָ אַלְבִּישׁ יֶשַׁע; וַחֲסִידֶיהָ, רַנֵּן יְרַנֵּנוּ׃

^132:17שָׁם אַצְמִיחַ קֶרֶן לְדָוִד; עָרַכְתִּי נֵר, לִמְשִׁיחִי׃

^132:18אוֹיְבָיו אַלְבִּישׁ בֹּשֶׁת; וְעָלָיו, יָצִיץ נִזְרוֹ׃

Украинский (Огієнко)

^132:1 Пісня прочан.
Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

^132:2 що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

^132:3 Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

^132:4 не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

^132:5 аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

^132:6 Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

^132:7 Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

^132:8 Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

^132:9 Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

^132:10 Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

^132:11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

^132:12 Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

^132:13 Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

^132:14 То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

^132:15 поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

^132:16 Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

^132:17 Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

^132:18 ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

Немецкий (GNB)

Языки

^132:1Ein Lied, zu singen auf dem Weg nach Jerusalem.

HERR, denk doch an David,
an alle Mühe, die er auf sich nahm!

^132:2Denk an das feierliche Versprechen,
das er dir, dem starken Gott Jakobs, gab:

^132:3»Ich werde mein Haus nicht mehr betreten,
ich lege mich nicht mehr auf mein Bett,

^132:4ich gestatte meinen Augen keinen Schlaf
und gönne mir keine Ruhe mehr,

^132:5bis ich einen Platz gefunden habe,
wo der HERR wohnen kann,
der starke Gott Jakobs!«

^132:6In Efrata bekamen wir Nachricht
von der Bundeslade des HERRN
und wir fanden sie in der Nähe von Jáar.

^132:7Kommt, wir gehen zur Wohnung des HERRN
und werfen uns zu seinen Füßen nieder!

^132:8Steh auf, HERR, begleite deine Lade,
das Wahrzeichen deiner gewaltigen Macht!
Komm zu deinem Ruheplatz!

^132:9Gib deinen Priestern Vollmacht,
uns deinen Beistand zu vermitteln!
Alle deine Treuen sollen jubeln!

^132:10David, deinem Vertrauten, zuliebe
weise unseren König nicht zurück,
ihn, den du gesalbt und eingesetzt hast!

^132:11Der HERR hat es David geschworen
und diesen Schwur nimmt er nicht zurück:
»Ich erwähle einen deiner Söhne
zu deinem Nachfolger auf dem Thron!

^132:12Wenn er sich an den Bund mit mir hält
und meinen Weisungen gehorcht,
dann soll auch ihm ein Sohn als König folgen.
Und das soll gelten für alle Generationen!«

^132:13Ja, der HERR hat den Zionsberg ausgewählt,
er hat ihn zu seiner Wohnstätte bestimmt:

^132:14»Hier soll für immer mein Ruheplatz sein,
hier will ich wohnen, das ist mein Wille!

^132:15Ich will die Zionsstadt reich versorgen,
ihre Armen mache ich satt.

^132:16Ihren Priestern gebe ich Vollmacht,
ihr meinen Beistand zu vermitteln;
alle meine Treuen sollen jubeln!

^132:17Und hier lasse ich die Nachkommen Davids mächtig werden;
im Haus des Königs, den ich gesalbt habe,
entzünde ich ein Licht, das nicht erlöschen soll.

^132:18Seine Feinde bedecke ich mit Schande,
doch seine Krone soll immer heller strahlen!«