поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоему́ и исповѣ́мся и́мени Твоему́ о ми́лости Твое́й и и́стинѣ Твое́й, я́ко возвели́чилъ еси́ надъ всѣ́мъ и́мя Твое́ свято́е.

Въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́: умно́жиши мя́ въ души́ мое́й си́лою Твое́ю.

Да исповѣ́дятся Тебѣ́, Го́споди, вси́ ца́рiе зе́мстiи, я́ко услы́шаша вся́ глаго́лы у́стъ Твои́хъ:

и да воспою́тъ въ путе́хъ Госпо́днихъ, я́ко ве́лiя сла́ва Госпо́дня:

я́ко высо́къ Госпо́дь, и смире́нныя призира́етъ, и высо́кая издале́ча вѣ́сть.

А́ще пойду́ посредѣ́ ско́рби, живи́ши мя́: на гнѣ́въ вра́гъ мои́хъ просте́рлъ еси́ ру́ку Твою́, и спасе́ мя десни́ца Твоя́.

Госпо́дь возда́стъ за мя́: Го́споди, ми́лость Твоя́ во вѣ́къ: дѣ́лъ руку́ Твое́ю не пре́зри.

Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́рiинъ, въ разсѣ́янiи.

Го́споди, искуси́лъ мя́ еси́ и позна́лъ мя́ еси́: Ты́ позна́лъ еси́ сѣда́нiе мое́ и воста́нiе мое́.

Ты́ разумѣ́лъ еси́ помышле́нiя моя́ издале́ча:

стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ еси́.

Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ мое́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ еси́

вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ еси́ мя́ и положи́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.

Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от мене́, утверди́ся, не возмогу́ къ нему́.

Ка́мо пойду́ от Ду́ха твоего́? И от лица́ Твоего́ ка́мо бѣжу́?

А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо еси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо еси́.

А́ще возму́ крилѣ́ мои́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,

и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.

И рѣ́хъ: еда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́нiе въ сла́дости мое́й.

Я́ко тма́ не помрачи́тся от Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́тся: я́ко тма́ ея́, та́ко и свѣ́тъ ея́.

Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} еси́ утро́бы моя́, воспрiя́лъ мя́ еси́ изъ чре́ва ма́тере моея́.

Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́лся еси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́етъ зѣло́.

Не утаи́ся ко́сть моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́лъ еси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.

Несодѣ́ланное мое́ ви́дѣстѣ о́чи Твои́, и въ кни́зѣ Твое́й вси́ напи́шутся: во дне́хъ сози́ждутся, и никто́же въ ни́хъ.

Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Твои́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́чествiя и́хъ:

изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жатся: воста́хъ, и еще́ е́смь съ Тобо́ю.

А́ще избiе́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жiе крове́й, уклони́теся от мене́.

Я́ко ревни́ви есте́ въ помышле́нiихъ, прiи́мутъ въ суету́ гра́ды Твоя́.

Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, возненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Твои́хъ иста́яхъ?

Соверше́нною не́навистiю возненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.

Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце мое́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:

и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нiя во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.^–

^–Изми́ мя, Го́споди, от человѣ́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна изба́ви мя́:

²и́же помы́слиша непра́вду въ се́рдцы, ве́сь де́нь ополча́ху бра́ни:

³изостри́ша язы́къ сво́й я́ко змiи́нъ: я́дъ а́спидовъ подъ устна́ми и́хъ.

⁴Сохрани́ мя, Го́споди, изъ руки́ грѣ́шничи, от человѣ́къ непра́ведныхъ изми́ мя, и́же помы́слиша запя́ти стопы́ моя́.

⁵Скры́ша го́рдiи сѣ́ть мнѣ́ и у́жы, препя́ша сѣ́ть нога́ма мои́ма:
⁶при стези́ собла́зны положи́ша ми́.

Рѣ́хъ Го́сподеви: Бо́гъ мо́й еси́ Ты́, внуши́, Го́споди, гла́съ моле́нiя моего́.

Го́споди, Го́споди, си́ло спасе́нiя моего́, осѣни́лъ еси́ надъ главо́ю мое́ю въ де́нь бра́ни.

Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нiя моего́ грѣ́шнику: помы́слиша на мя́, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́тся.

Глава́ окруже́нiя и́хъ, тру́дъ усте́нъ и́хъ покры́етъ я́.

Паду́тъ на ни́хъ у́глiя о́гненная, низложи́ши я́ во страсте́хъ, и не постоя́тъ.

Му́жъ язы́ченъ не испра́вится на земли́: му́жа непра́ведна зла́я уловя́тъ во истлѣ́нiе.

Позна́хъ, я́ко сотвори́тъ Госпо́дь су́дъ ни́щымъ и ме́сть убо́гимъ.

Оба́че пра́веднiи исповѣ́дятся и́мени Твоему́, и вселя́тся пра́вiи съ лице́мъ Твои́мъ.

Псало́мъ Дави́ду.

Го́споди, воззва́хъ къ Тебѣ́, услы́ши мя́: вонми́ гла́су моле́нiя моего́, внегда́ воззва́ти ми́ къ Тебѣ́.

Да испра́вится моли́тва моя́ я́ко кади́ло предъ Тобо́ю: воздѣя́нiе руку́ мое́ю, же́ртва вече́рняя.

Положи́, Го́споди, хране́нiе усто́мъ мои́мъ и две́рь огражде́нiя о устна́хъ мои́хъ.

Не уклони́ се́рдце мое́ въ словеса́ лука́вствiя, непщева́ти вины́ о грѣсѣ́хъ съ человѣ́ки дѣ́лающими беззако́нiе: и не сочту́ся со избра́нными и́хъ.

Нака́жетъ мя́ пра́ведникъ ми́лостiю и обличи́тъ мя́, еле́й же грѣ́шнаго да не нама́ститъ главы́ моея́: я́ко еще́ и моли́тва моя́ во благоволе́нiихъ и́хъ.

Поже́рты бы́ша при ка́мени судiи́ и́хъ: услы́шатся глаго́ли мои́, я́ко возмого́ша {услади́шася}.

Я́ко то́лща земли́ просѣ́деся на земли́, расточи́шася ко́сти и́хъ при а́дѣ.

Я́ко къ Тебѣ́, Го́споди, Го́споди, о́чи мои́: на Тя́ упова́хъ, не отъими́ ду́шу мою́:

сохрани́ мя от сѣ́ти, ю́же соста́виша ми́, и от собла́знъ дѣ́лающихъ беззако́нiе.

Паду́тъ во мре́жу свою́ грѣ́шницы: еди́нъ е́смь а́зъ, до́ндеже прейду́.

Ра́зума Дави́ду, внегда́ бы́ти ему́ въ верте́пѣ моля́щемуся.

Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду помоли́хся.

Пролiю́ предъ Ни́мъ моле́нiе мое́, печа́ль мою́ предъ Ни́мъ возвѣщу́.

Внегда́ изчеза́ти от мене́ ду́ху моему́, и ты́ позна́лъ еси́ стези́ моя́: на пути́ се́мъ, по нему́же хожда́хъ, скры́ша сѣ́ть мнѣ́.

Сматря́хъ одесну́ю и возгля́дахъ, и не бѣ́ зна́яй мене́: поги́бе бѣ́гство от мене́, и нѣ́сть взыска́яй ду́шу мою́.

Воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, рѣ́хъ: Ты́ еси́ упова́нiе мое́, ча́сть моя́ еси́ на земли́ живы́хъ.

Вонми́ моле́нiю моему́, я́ко смири́хся зѣло́: изба́ви мя́ от гоня́щихъ мя́, я́ко укрепи́шася па́че мене́.

Изведи́ изъ темни́цы ду́шу мою́, исповѣ́датися и́мени твоему́: мене́ жду́тъ пра́ведницы, до́ндеже возда́си мнѣ́.

Псало́мъ Дави́ду, егда́ гоня́ше его́ Авессало́мъ сы́нъ его́.

Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́нiе мое́ во и́стинѣ Твое́й, услы́ши мя́ въ пра́вдѣ Твое́й:

и не вни́ди въ су́дъ съ рабо́мъ Твои́мъ, я́ко не оправди́тся предъ Тобо́ю вся́къ живы́й.

Я́ко погна́ вра́гъ ду́шу мою́: смири́лъ е́сть въ зе́млю живо́тъ мо́й: посади́лъ мя́ е́сть въ те́мныхъ, я́ко ме́ртвыя вѣ́ка.

И уны́ во мнѣ́ ду́хъ мо́й, во мнѣ́ смяте́ся се́рдце мое́.

Помяну́хъ дни́ дре́внiя, поучи́хся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, въ творе́нiихъ руку́ Твое́ю поуча́хся.

Воздѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мои́: душа́ моя́ я́ко земля́ безво́дная Тебѣ́.

Ско́ро услы́ши мя́, Го́споди, изчезе́ ду́хъ мо́й: не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.

Слы́шану сотвори́ мнѣ́ зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя́ упова́хъ: скажи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть, въ о́ньже пойду́, я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.

Изми́ мя от вра́гъ мои́хъ, Го́споди, къ Тебѣ́ прибѣго́хъ.

Научи́ мя твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты́ еси́ Бо́гъ мо́й: Ду́хъ Тво́й благі́й наста́витъ мя́ на зе́млю пра́ву.

И́мене Твоего́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя́ пра́вдою Твое́ю: изведе́ши от печа́ли ду́шу мою́:

и ми́лостiю Твое́ю потреби́ши враги́ моя́ и погуби́ши вся́ стужа́ющыя души́ мое́й: я́ко а́зъ ра́бъ Тво́й е́смь.

Рус. (Юнгеров)

Аллилуия.

Хвалите имя Господне, хвалите, рабы Господни,

Стоящие во храме Господнем, во дворах дома Бога нашего!

Хвалите Господа, ибо благ Господь; пойте имени Его, ибо это - благо.

Ибо Иакова избрал Себе Господь, Израиля в достояние Свое.

Ибо я познал, что Господь велик и Господь наш превыше всех богов.

Все, что восхотел Господь, сотворил на небе и на земле, в морях и во всех безднах.

Он возводит облака от краев земли и при дожде молнии творит. Он изводит ветры из сокровищниц Своих.

Он поразил первенцев Египетских от человека до скота;

Ниспослал знамения и чудеса среди тебя, Египет, на фараона и на всех рабов его.

Он поразил народы многие и избил царей мощных:

Сигона, царя Аморрейского, и Ога, царя Вассанского, и все царства Ханаанские.

И отдал землю их в наследие, в наследие Израилю, народу Своему.

Господи! Имя Твое - во век и память о Тебе в род и род.

Ибо будет Господь судить народ Свой и к рабам Своим умилосердится.

Идолы язычников - серебро и золото, дела рук человеческих:

Уста имеют и не проговорят, глаза имеют и не увидят.

Уши имеют и не услышат, и нет дыхания в устах их.

Подобны им да будут делающие их и все надеющиеся на них!

Дом Израилев, благословите Господа! Дом Аарона, благословите Господа! Дом Левия, благословите Господа!

Боящиеся Господа, благословите Господа!

Благословен Господь от Сиона, живущий в Иерусалиме.

Аллилуия.

Исповедайтесь Господу, ибо Он благ, ибо во век милость Его.

Исповедайтесь Богу богов, ибо во век милость Его.

Исповедайтесь Господу господ, ибо во век милость Его.

Он Един сотворил великие чудеса, ибо во век милость Его.

Сотворил небеса разумно, ибо во век милость Его.

Утвердил землю на водах, ибо во век милость Его.

Он Един сотворил великие светила, ибо во век милость Его:

Солнце - для управления днем, ибо во век милость Его.

Луну и звезды для управления ночью, ибо во век милость Его.

Поразил Египет с первенцами его, ибо во век милость Его.

И извел Израиля из среды их, ибо во век милость Его.

Рукою крепкою и мышцею высокою, ибо во век милость Его.

Разделил Чермное море на части, ибо во век милость Его.

И провел Израиля среди него, ибо во век милость Его.

И низверг фараона и войско его в Чермное море, ибо во век милость Его.

Провел народ Свой в пустыне, ибо во век милость Его.

Поразил царей великих, ибо во век милость Его.

И убил царей крепких, ибо во век милость Его:

Сигона, царя Аморрейского, ибо во век милость Его,

И Ога, царя Васанского, ибо во век милость Его.

И дал землю их в наследие, ибо во век милость Его.

В наследие Израилю, рабу Своему, ибо во век милость Его.

Он вспомнил нас в уничижении нашем, ибо во век милость Его.

И избавил нас от врагов наших, ибо во век милость Его.

Он дает пищу всякой плоти, ибо во век милость Его.

Исповедайтесь Богу Небесному, ибо во век милость Его.

Давида. Иеремиею.

На реках Вавилонских, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе.

На вербах среди него мы повесили органы наши.

Ибо там спрашивали нас пленившие нас о словах песней и уведшие нас о пении: «воспойте нам (что-либо) из песней сионских!»

Как запоем песнь Господню на земле чужой?

Если забуду тебя, Иерусалим, да будет забыта десница моя!

Прилипни язык мой к гортани моей, если я не буду помнить Тебя, если не поставлю Иерусалима, как верх веселия моего!

Припомни, Господи, сынам Едомским, в день Иерусалима говорившим: «опустошайте, опустошайте его до основания!»

Дочь Вавилона окаянная! Блажен, кто сделает тебе воздаяние за то, что сделала ты нам.

Блажен, кто возьмет и разобьет младенцев твоих о камень.

Псалом Давида. Аггея и Захарии.

Исповедаюсь Тебе, Господи, всем сердцем моим, и пред Ангелами воспою Тебе, ибо Ты услышал все слова уст моих.

Поклонюсь храму святому Твоему и исповедаю имя Твое, за милость Твою и истину Твою, ибо Ты возвеличил над всем имя Твое святое.

Когда я призову Тебя, скоро услышь меня: силою Твоею умножь попечение обо мне, о душе моей.

Да исповедают Тебя, Господи, все цари земли, ибо они услышали все слова уст Твоих,

И да воспоют пути Господни, ибо велика слава Господня.

Ибо высок Господь и на смиренное взирает и превознесенное издали знает.

Если я пойду среди скорби, Ты даруешь мне жизнь: на гневных врагов моих Ты простер руку Твою, и спасла меня десница Твоя.

Господь воздаст за меня; Господи, милость Твоя во век, дел рук Твоих не презирай.

В конец. Давида. Псалом Захарии, в рассеянии.

Господи, Ты испытал меня и узнал меня: Ты узнал, когда я сажусь и встаю.

Ты издали уразумел помыслы мои.

Стезю мою и путь мой Ты исследовал, и все пути мои Ты предвидел,

Ты, Господи, узнал, что нет лести на языке моем:

Все последнее и первое. Ты создал меня и положил на меня руку Твою.

Дивно ведение Твое для меня: мощно! Не могу (постигнуть) его.

Куда пойду от Духа Твоего и от Лица Твоего куда убегу?

Взойду ли на небо - Ты там, сойду ли в ад - Ты там пребываешь.

Если подниму крылья мои поутру и поселюсь на краю моря,

То и там рука Твоя поведет меня и удержит меня десница Твоя.

И сказал я: «Может быть, тьма сокроет меня?» Но и ночь (есть) свет в услаждении моем.

Ибо тьма не будет темна от Тебя, и ночь будет светла, как день: какова тьма ее, таков и свет ее (будет).

Ибо Ты создал внутренности мои, воспринял меня от чрева матери моей.

Буду исповедовать Тебя, ибо Ты явился страшно дивным: чудны дела Твои, и душа моя знает (их) близко.

Не сокрыты были от Тебя кости мои, которые создал Ты втайне, и образование меня (как бы) в преисподних земли.

Неоконченное (зарождение) мое видели очи Твои, и в книге Твоей все (люди) будут записаны: в течении дней они образуются, но никто из них (не останется не записанным).

А мне весьма почтенны друзья Твои, Боже, весьма надежно их владычество.

Попытаюсь счесть их, но они многочисленнее песка морского. Пробудился я, и еще с Тобою пребываю.

если бы избил Ты, Боже, грешников! Мужи кровожадные, удалитесь от меня!

Ибо вы дерзки в замыслах. Но тщетно они будут владеть городами Твоими.

Не возненавидел ли я ненавидящих Тебя, Господи, и о врагах Твоих не сокрушался ли?

Совершенною ненавистью возненавидел я их: они стали для меня врагами.

Искуси меня, Боже, и узнай сердце мое, испытай меня и узнай пути мои:

И увидишь, есть ли у меня путь беззакония? И наставь меня на путь вечный.

В конец. Псалом Давида.

Удали меня, Господи, от человека лукавого, от мужа неправедного избавь меня.

Помыслили они неправду в сердце, всякий день готовились к брани,

Изощряли язык свой, как у змеи: яд аспидов в устах их.

Сохрани меня, Господи, от руки грешника, от людей неправедных избавь меня, которые задумали запнуть стопы мои.

Скрыли гордые сеть для меня, из вервий устроили сеть для ног моих: На пути поставили мне западни.

Я сказал Господу: Ты - Бог мой, услышь, Господи, голос моления моего.

Господи, Господи, сила, спасающая меня! Ты осенил главу мою в день брани.

Не предай меня, Господи, грешнику (удалив) от желания моего: они замыслили против меня, не оставь меня, да не превознесутся.

Главный предмет совещания их, обсуждаемый устами их, постигнет их:

Падут на них угли огненные, низложишь их страданиями, и они не устоят;

Человек злоязычный не исправится на земле, мужа неправедного зло уловит в погибель.

Познал я, что сотворит Господь суд нищим и воздаяние убогим.

Посему праведные будут исповедовать имя Твое, и правые вселятся пред лицем Твоим.

Псалом Давида.

Господи, я воззвал к Тебе, услышь меня, вонми гласу моления моего, когда я взываю к Тебе.

Да возносится молитва моя, как фимиам, пред Тобою, поднятие рук моих - да будет (как) жертва вечерняя.

Положи, Господи, хранение устам моим и дверь в ограждение уст моих.

Не уклони сердце мое к словам лукавым, для измышления извинения во грехах вместе с людьми, совершающими беззаконие, и да не соединюсь с избранниками их.

Наставит меня праведник милостиво и обличит меня, елей же грешника да не помажет главы моей, но и молитва моя (да не будет) в благоволении у них.

Пожраны были близ камня судии их, услышаны были слова мои, ибо они могущественны.

Как глыба земли распадается на земле, так кости их рассыпались при аде.

Но к Тебе, Господи, Господи, очи мои (обращены), на Тебя я уповал: не отними душу мою.

Сохрани меня от сети, которую расставили для меня, и от соблазнов (со стороны) делающих беззаконие.

Падут в сеть свою грешники, а я один останусь, пока не перейду (ее).

В научение. Давида, когда он в пещере молился.

Гласом моим ко Господу воззвал я, гласом моим ко Господу помолился.

Излию пред Ним моление мое, печаль мою пред Ним возвещу.

Когда исчезал из меня дух мой, Ты и (тогда) знал стези мои: на пути сем, по которому я ходил, скрыли сеть мне.

Смотрел я направо и видел: и не было знающего меня, не было места, куда мне бежать, и никто не заботился о душе моей.

Я воззвал к Тебе, Господи, сказал: Ты - упование мое, Ты - часть моя на земле живых,

Вонми молению моему, ибо я весьма унижен, избавь меня от гонителей моих, ибо они укрепились более меня.

Изведи из темницы душу мою, чтобы исповедать имя Твое; меня ждут праведники, доколе не воздашь мне.

Псалом Давида, когда его преследовал Авессалом, сын его.

Господи! Услышь молитву мою, вонми молению моему во истине Твоей, услышь меня в правде Твоей,

И не войди в суд с рабом Твоим, ибо не оправдается пред Тобою никто из живущих.

Ибо враг преследовал душу мою, смирил до земли жизнь мою, посадил меня в темноте, как от века умерших.

И уныл во мне дух мой, смутилось во мне сердце мое.

Вспомнил я дни древние, находил поучение во всех делах Твоих, творениями рук Твоих назидался.

Простирал к Тебе (молитвенно) руки мои: душа моя (стремится) к Тебе, как земля безводная.

Скоро услышь меня, Господи, дух мой исчез, не отвращай лица Твоего от меня, (а иначе) я уподоблюсь сходящим в могилу.

Возвести мне скоро милость Твою, ибо я на Тебя уповал; покажи мне, Господи, путь, по коему мне идти, ибо к Тебе я вознесся душою моею.

Удали меня от врагов моих, ибо я к Тебе прибег.

Научи меня творить волю Твою, ибо Ты - Бог мой. Дух Твой благий поведет меня в землю правды.

Имени Твоего ради, Господи, даруешь мне жизнь по правде Твоей, изведешь от печали душу мою,

И по милости Твоей истребишь врагов моих и погубишь всех угнетающих душу мою, ибо я раб Твой.

Украинский (Огієнко)

^135:1 Алілуя!
Хваліте Господнє ім́я, хваліте, Господні раби,

^135:2 що стоїте в домі Господньому, на подвір́ях дому нашого Бога!

^135:3 Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте іменню Його, бо приємне воно,

^135:4 бо вибрав Господь собі Якова, ізраїля на власність Свою!

^135:5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!

^135:6 Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!

^135:7 Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх.

^135:8 Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини.

^135:9 Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його.

^135:10 Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав:

^135:11 Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів.

^135:12 і Він дав їхню землю спадщиною, на спадок ізраїлеві, Своєму народові.

^135:13 Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам́ять Твоя з роду в рід!

^135:14 Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами.

^135:15 Божки людів то срібло та золото, діло рук людських:

^135:16 вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,

^135:17 мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху!

^135:18 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!

^135:19 Доме ізраїлів, благословіть Господа!
Аароновий доме, благословіть Господа!

^135:20 Доме Левіїв, благословіть Господа!
Хто боїться Господа, благословіть Господа!

^135:21 Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі!
Алілуя!

^136:1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

^136:2 Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!

^136:3 Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!

^136:4 Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!

^136:5 Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!

^136:6 Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!

^136:7 Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!

^136:8 сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!

^136:9 місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!

^136:10 Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!

^136:11 і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!

^136:12 рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!

^136:13 Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!

^136:14 і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!

^136:15 і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!

^136:16 Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!

^136:17 Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!

^136:18 і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!

^136:19 Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!

^136:20 і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!

^136:21 і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!

^136:22 на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!

^136:23 Хто про нас пам́ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!

^136:24 і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!

^136:25 Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!

^136:26 Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

^137:1 Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

^137:2 На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

^137:3 співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

^137:4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

^137:5 Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

^137:6 Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам́ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!…

^137:7 Пам́ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!…

^137:8 Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

^137:9 Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!…

^138:1 Давидів.
Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!

^138:2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!

^138:3 Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!

^138:4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,

^138:5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,

^138:6 бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!

^138:7 Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,

^138:8 для мене Господь оце виконає!
Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!

^139:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

^139:2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

^139:3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

^139:4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

^139:5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

^139:6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

^139:7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

^139:8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

^139:9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

^139:10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

^139:11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

^139:12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

^139:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

^139:14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений!
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

^139:15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

^139:16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…

^139:17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

^139:18 перелічую їх, численніші вони від піску!
Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

^139:19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

^139:20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

^139:21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

^139:22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…

^139:23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

^139:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

^140:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^140:2 Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,

^140:3 що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!

^140:4 Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами!
Села.

^140:5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати…

^140:6 Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене!
Села.

^140:7 Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого!

^140:8 Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову,

^140:9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму!
Села.

^140:10 Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило!

^140:11 Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!…

^140:12 Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль!

^140:13 Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних,

^140:14 тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!

^141:1 Псалом Давидів.
Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!

^141:2 Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!

^141:3 Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!

^141:4 Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!

^141:5 Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

^141:6 Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони…

^141:7 Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.

^141:8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!

^141:9 Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!

^141:10 Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!

^142:1 Псалом навчальний, Давида, коли був у печері.
Молитва.

^142:2 Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

^142:3 Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

^142:4 коли омліває мій дух у мені.
А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

^142:5 Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою…

^142:6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

^142:7 Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний!
Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

^142:8 Виведи душу мою із в́язниці, щоб славити Ймення Твоє!
Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

^143:1 Псалом Давидів.
Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!

^143:2 і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!

^143:3 Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі…
Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!

^143:4 Омліває мій дух у мені, кам́яніє в нутрі моїм серце моє…

^143:5 Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.

^143:6 Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля!
Села.

^143:7 Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається!
Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!

^143:8 Об́яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!

^143:9 Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!

^143:10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!

^143:11 Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!

^143:12 А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^135:1 هَلِّلُويَا. سَبِّحُوا اسْمَ الرَّبِّ. سَبِّحُوا يَا عَبِيدَ الرَّبِّ،

^135:2 الْوَاقِفِينَ فِي بَيْتِ الرَّبِّ، فِي دِيَارِ بَيْتِ إِلهِنَا.

^135:3 سَبِّحُوا الرَّبَّ لأَنَّ الرَّبَّ صَالِحٌ. رَنِّمُوا لاسْمِهِ لأَنَّ ذَاكَ حُلْوٌ.

^135:4 لأَنَّ الرَّبَّ قَدِ اخْتَارَ يَعْقُوبَ لِذَاتِهِ، وَإِسْرَائِيلَ لِخَاصَّتِهِ.

^135:5 لأَنِّي أَنَا قَدْ عَرَفْتُ أَنَّ الرَّبَّ عَظِيمٌ، وَرَبَّنَا فَوْقَ جَمِيعِالآلِهَةِ.

^135:6 كُلَّ مَا شَاءَ الرَّبُّ صَنَعَ فِي السَّمَاوَاتِ وَفِي الأَرْضِ، فِي الْبِحَارِ وَفِي كُلِّ اللُّجَجِ.

^135:7 الْمُصْعِدُ السَّحَابَ مِنْ أَقَاصِي الأَرْضِ. الصَّانِعُ بُرُوقًا لِلْمَطَرِ. الْمُخْرِجُ الرِّيحِ مِنْ خَزَائِنِهِ.

^135:8 الَّذِي ضَرَبَ أَبْكَارَ مِصْرَ مِنَ النَّاسِ إِلَى الْبَهَائِمِ.

^135:9 أَرْسَلَ آيَاتٍ وَعَجَائِبَ فِي وَسَطِكِ يَا مِصْرُ، عَلَى فِرْعَوْنَ وَعَلَى كُلِّ عَبِيدِهِ.

^135:10 الَّذِي ضَرَبَ أُمَمًا كَثِيرَةً، وَقَتَلَ مُلُوكًا أَعِزَّاءَ:

^135:11 سِيحُونَ مَلِكَ الأَمُورِيِّينَ، وَعُوجَ مَلِكَ بَاشَانَ، وَكُلَّ مَمَالِكِ كَنْعَانَ.

^135:12 وَأَعْطَى أَرْضَهُمْ مِيرَاثًا، مِيرَاثًا لإِسْرَائِيلَ شَعْبِهِ.

^135:13 يَا رَبُّ، اسْمُكَ إِلَى الدَّهْرِ. يَا رَبُّ، ذِكْرُكَ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ.

^135:14 لأَنَّ الرَّبَّ يَدِينُ شَعْبَهُ، وَعَلَى عَبِيدِهِ يُشْفِقُ.

^135:15 أَصْنَامُ الأُمَمِ فِضَّةٌ وَذَهَبٌ، عَمَلُ أَيْدِي النَّاسِ.

^135:16 لَهَا أَفْوَاهٌ وَلاَ تَتَكَلَّمُ. لَهَا أَعْيُنٌ وَلاَ تُبْصِرُ.

^135:17 لَهَا آذَانٌ وَلاَ تَسْمَعُ. كَذلِكَ لَيْسَ فِي أَفْوَاهِهَا نَفَسٌ!

^135:18 مِثْلَهَا يَكُونُ صَانِعُوهَا، وَكُلُّ مَنْ يَتَّكِلُ عَلَيْهَا.

^135:19 يَا بَيْتَ إِسْرَائِيلَ، بَارِكُوا الرَّبَّ. يَا بَيْتَ هَارُونَ، بَارِكُوا الرَّبَّ.

^135:20 يَا بَيْتَ لاَوِي، بَارِكُوا الرَّبَّ. يَا خَائِفِي الرَّبِّ، بَارِكُوا الرَّبَّ.

^135:21 مُبَارَكٌ الرَّبُّ مِنْ صِهْيَوْنَ، السَّاكِنُ فِي أُورُشَلِيمَ. هَلِّلُويَا.

^136:1 اِحْمَدُوا الرَّبَّ لأَنَّهُ صَالِحٌ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:2 احْمَدُوا إِلهَ الآلِهَةِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمتَهُ.

^136:3 احْمَدُوا رَبَّ الأَرْبَابِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:4 الصَّانِعَ الْعَجَائِبَ الْعِظَامَ وَحْدَهُ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:5 الصَّانِعَ السَّمَاوَاتِ بِفَهْمٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:6 الْبَاسِطَ الأَرْضَ عَلَى الْمِيَاهِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:7 الصَّانِعَ أَنْوَارًا عَظِيمَةً، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:8 الشَّمْسَ لِحُكْمِ النَّهَارِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:9 الْقَمَرَ وَالْكَوَاكِبَ لِحُكْمِ اللَّيْلِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:10 الَّذِي ضَرَبَ مِصْرَ مَعَ أَبْكَارِهَا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:11 وَأَخْرَجَ إِسْرَائِيلَ مِنْ وَسَطِهِمْ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:12 بِيَدٍ شَدِيدَةٍ وَذِرَاعٍ مَمْدُودَةٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:13 الَّذِي شَقَّ بَحْرَ سُوفٍ إِلَى شُقَق، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:14 وَعَبَّرَ إِسْرَائِيلَ فِي وَسَطِهِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:15 وَدَفَعَ فِرْعَوْنَ وَقُوَّتَهُ فِي بَحْرِ سُوفٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:16 الَّذِي سَارَ بِشَعْبِهِ فِي الْبَرِّيَّةِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:17 الَّذِي ضَرَبَ مُلُوكًا عُظَمَاءَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:18 وَقَتَلَ مُلُوكًا أَعِزَّاءَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:19 سِيحُونَ مَلِكَ الأَمُورِيِّينَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:20 وَعُوجَ مَلِكَ بَاشَانَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:21 وَأَعْطَى أَرْضَهُمْ مِيرَاثًا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:22 مِيرَاثًا لإِسْرَائِيلَ عَبْدِهِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:23 الَّذِي فِي مَذَلَّتِنَا ذَكَرَنَا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:24 وَنَجَّانَا مِنْ أَعْدَائِنَا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:25 الَّذِي يُعْطِي خُبْزًا لِكُلِّ بَشَرٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:26 احْمَدُوا إِلهَ السَّمَاوَاتِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^137:1 عَلَى أَنْهَارِ بَابِلَ هُنَاكَ جَلَسْنَا، بَكَيْنَا أَيْضًا عِنْدَمَا تَذَكَّرْنَا صِهْيَوْنَ.

^137:2 عَلَى الصَّفْصَافِ فِي وَسَطِهَا عَلَّقْنَا أَعْوَادَنَا.

^137:3 لأَنَّهُ هُنَاكَ سَأَلَنَا الَّذِينَ سَبَوْنَا كَلاَمَ تَرْنِيمَةٍ، وَمُعَذِّبُونَا سَأَلُونَا فَرَحًا قَائِلِينَ: «رَنِّمُوا لَنَا مِنْ تَرْنِيمَاتِ صِهْيَوْنَ».

^137:4 كَيْفَ نُرَنِّمُ تَرْنِيمَةَ الرَّبِّ فِي أَرْضٍ غَرِيبَةٍ؟

^137:5 إِنْ نَسِيتُكِ يَا أُورُشَلِيمُ، تَنْسَى يَمِينِي!

^137:6 لِيَلْتَصِقْ لِسَانِي بِحَنَكِي إِنْ لَمْ أَذْكُرْكِ، إِنْ لَمْ أُفَضِّلْ أُورُشَلِيمَ عَلَى أَعْظَمِ فَرَحِي!

^137:7 اُذْكُرْ يَا رَبُّ لِبَنِي أَدُومَ يَوْمَ أُورُشَلِيمَ، الْقَائِلِينَ: «هُدُّوا، هُدُّوا حَتَّى إِلَى أَسَاسِهَا».

^137:8 يَا بِنْتَ بَابِلَ الْمُخْرَبَةَ، طُوبَى لِمَنْ يُجَازِيكِ جَزَاءَكِ الَّذِي جَازَيْتِنَا!

^137:9 طُوبَى لِمَنْ يُمْسِكُ أَطْفَالَكِ وَيَضْرِبُ بِهِمُ الصَّخْرَةَ!

^138:0 لِدَاوُدَ

^138:1 أَحْمَدُكَ مِنْ كُلِّ قَلْبِي. قُدَّامَ الآلِهَةِ أُرَنِّمُ لَكَ.

^138:2 أَسْجُدُ فِي هَيْكَلِ قُدْسِكَ، وَأَحْمَدُ اسْمَكَ عَلَى رَحْمَتِكَ وَحَقِّكَ، لأَنَّكَ قَدْ عَظَّمْتَ كَلِمَتَكَ عَلَى كُلِّ اسْمِكَ.

^138:3 فِي يَوْمَ دَعَوْتُكَ أَجَبْتَنِي. شَجَّعْتَنِي قُوَّةً فِي نَفْسِي.

^138:4 يَحْمَدُكَ يَا رَبُّ كُلُّ مُلُوكِ الأَرْضِ، إِذَا سَمِعُوا كَلِمَاتِ فَمِكَ.

^138:5 وَيُرَنِّمُونَ فِي طُرُقِ الرَّبِّ، لأَنَّ مَجْدَ الرَّبِّ عَظِيمٌ.

^138:6 لأَنَّ الرَّبَّ عَال وَيَرَى الْمُتَوَاضِعَ، أَمَّا الْمُتَكَبِّرُ فَيَعْرِفُهُ مِنْ بَعِيدٍ.

^138:7 إِنْ سَلَكْتُ فِي وَسَطِ الضِّيْقِ تُحْيِنِي. عَلَى غَضَبِ أَعْدَائِي تَمُدُّ يَدَكَ، وَتُخَلِّصُنِي يَمِينُكَ.

^138:8 الرَّبُّ يُحَامِي عَنِّي. يَا رَبُّ، رَحْمَتُكَ إِلَى الأَبَدِ. عَنْ أَعْمَالِ يَدَيْكَ لاَ تَتَخَلَّ.

^139:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِدَاوُدَ. مَزْمُورٌ

^139:1 يَا رَبُّ، قَدِ اخْتَبَرْتَنِي وَعَرَفْتَنِي.

^139:2 أَنْتَ عَرَفْتَ جُلُوسِي وَقِيَامِي. فَهِمْتَ فِكْرِي مِنْ بَعِيدٍ.

^139:3 مَسْلَكِي وَمَرْبَضِي ذَرَّيْتَ، وَكُلَّ طُرُقِي عَرَفْتَ.

^139:4 لأَنَّهُ لَيْسَ كَلِمَةٌ فِي لِسَانِي، إِلاَّ وَأَنْتَ يَا رَبُّ عَرَفْتَهَا كُلَّهَا.

^139:5 مِنْ خَلْفٍ وَمِنْ قُدَّامٍ حَاصَرْتَنِي، وَجَعَلْتَ عَلَيَّ يَدَكَ.

^139:6 عَجِيبَةٌ هذِهِ الْمَعْرِفَةُ، فَوْقِي ارْتَفَعَتْ، لاَ أَسْتَطِيعُهَا.

^139:7 أَيْنَ أَذْهَبُ مِنْ رُوحِكَ؟ وَمِنْ وَجْهِكَ أَيْنَ أَهْرُبُ؟

^139:8 إِنْ صَعِدْتُ إِلَى السَّمَاوَاتِ فَأَنْتَ هُنَاكَ، وَإِنْ فَرَشْتُ فِي الْهَاوِيَةِ فَهَا أَنْتَ.

^139:9 إِنْ أَخَذْتُ جَنَاحَيِ الصُّبْحِ، وَسَكَنْتُ فِي أَقَاصِي الْبَحْرِ،

^139:10 فَهُنَاكَ أَيْضًا تَهْدِينِي يَدُكَ وَتُمْسِكُنِي يَمِينُكَ.

^139:11 فَقُلْتُ: «إِنَّمَا الظُّلْمَةُ تَغْشَانِي». فَاللَّيْلُ يُضِيءُ حَوْلِي!

^139:12 الظُّلْمَةُ أَيْضًا لاَ تُظْلِمُ لَدَيْكَ، وَاللَّيْلُ مِثْلَ النَّهَارِ يُضِيءُ. كَالظُّلْمَةِ هكَذَا النُّورُ.

^139:13 لأَنَّكَ أَنْتَ اقْتَنَيْتَ كُلْيَتَيَّ. نَسَجْتَنِي فِي بَطْنِ أُمِّي.

^139:14 أَحْمَدُكَ مِنْ أَجْلِ أَنِّي قَدِ امْتَزْتُ عَجَبًا. عَجِيبَةٌ هِيَ أَعْمَالُكَ، وَنَفْسِي تَعْرِفُ ذلِكَ يَقِينًا.

^139:15 لَمْ تَخْتَفِ عَنْكَ عِظَامِي حِينَمَا صُنِعْتُ فِي الْخَفَاءِ، وَرُقِمْتُ فِي أَعْمَاقِ الأَرْضِ.

^139:16 رَأَتْ عَيْنَاكَ أَعْضَائِي، وَفِي سِفْرِكَ كُلُّهَا كُتِبَتْ يَوْمَ تَصَوَّرَتْ، إِذْ لَمْ يَكُنْ وَاحِدٌ مِنْهَا.

^139:17 مَا أَكْرَمَ أَفْكَارَكَ يَا اَللهُ عِنْدِي! مَا أَكْثَرَ جُمْلَتَهَا!

^139:18 إِنْ أُحْصِهَا فَهِيَ أَكْثَرُ مِنَ الرَّمْلِ. اسْتَيْقَظْتُ وَأَنَا بَعْدُ مَعَكَ.

^139:19 لَيْتَكَ تَقْتُلُ الأَشْرَارَ يَا اَللهُ. فَيَا رِجَالَ الدِّمَاءِ، ابْعُدُوا عَنِّي.

^139:20 الَّذِينَ يُكَلِّمُونَكَ بِالْمَكْرِ نَاطِقِينَ بِالْكَذِبِ، هُمْ أَعْدَاؤُكَ.

^139:21 أَلاَ أُبْغِضُ مُبْغِضِيكَ يَا رَبُّ، وَأَمْقُتُ مُقَاوِمِيكَ؟

^139:22 بُغْضًا تَامًّا أَبْغَضْتُهُمْ. صَارُوا لِي أَعْدَاءً.

^139:23 اخْتَبِرْنِي يَا اَللهُ وَاعْرِفْ قَلْبِي. امْتَحِنِّي وَاعْرِفْ أَفْكَارِي.

^139:24 وَانْظُرْ إِنْ كَانَ فِيَّ طَرِيقٌ بَاطِلٌ، وَاهْدِنِي طَرِيقًا أَبَدِيًّا.

^140:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^140:1 أَنْقِذْنِي يَا رَبُّ مِنْ أَهْلِ الشَّرِّ. مِنْ رَجُلِ الظُّلْمِ احْفَظْنِي.

^140:2 الَّذِينَ يَتَفَكَّرُونَ بِشُرُورٍ فِي قُلُوبِهِمْ. الْيَوْمَ كُلَّهُ يَجْتَمِعُونَ لِلْقِتَالِ.

^140:3 سَنُّوا أَلْسِنَتَهُمْ كَحَيَّةٍ. حُمَةُ الأُفْعُوَانِ تَحْتَ شِفَاهِهِمْ. سِلاَهْ.

^140:4 احْفَظْنِي يَا رَبُّ مِنْ يَدَيِ الشِّرِّيرِ. مِنْ رَجُلِ الظُّلْمِ أَنْقِذْنِي. الَّذِينَ تَفَكَّرُوا فِي تَعْثِيرِ خُطُوَاتِي.

^140:5 أَخْفَى لِي الْمُسْتَكْبِرُونَ فَخًّا وَحِبَالاً. مَدُّوا شَبَكَةً بِجَانِبِ الطَّرِيقِ. وَضَعُوا لِي أَشْرَاكًا. سِلاَهْ.

^140:6 قُلْتُ لِلرَّبِّ: «أَنْتَ إِلهِي». أَصْغِ يَا رَبُّ إِلَى صَوْتِ تَضَرُّعَاتِي.

^140:7 يَا رَبُّ السَّيِّدُ، قُوَّةَ خَلاَصِي، ظَلَّلْتَ رَأْسِي فِي يَوْمِ الْقِتَالِ.

^140:8 لاَ تُعْطِ يَا رَبُّ شَهَوَاتِ الشِّرِّيرِ. لاَ تُنَجِّحْ مَقَاصِدَهُ. يَتَرَفَّعُونَ. سِلاَهْ.

^140:9 أَمَّا رُؤُوسُ الْمُحِيطِينَ بِي فَشَقَاءُ شِفَاهِهِمْ يُغَطِّيهِمْ.

^140:10 لِيَسْقُطْ عَلَيْهِمْ جَمْرٌ. لِيُسْقَطُوا فِي النَّارِ، وَفِي غَمَرَاتٍ فَلاَ يَقُومُوا.

^140:11 رَجُلُ لِسَانٍ لاَ يَثْبُتُ فِي الأَرْضِ. رَجُلُ الظُّلْمِ يَصِيدُهُ الشَّرُّ إِلَى هَلاَكِهِ.

^140:12 قَدْ عَلِمْتُ أَنَّ الرَّبَّ يُجْرِي حُكْمًا لِلْمَسَاكِينِ وَحَقًّا لِلْبَائِسِينَ.

^140:13 إِنَّمَا الصِّدِّيقُونَ يَحْمَدُونَ اسْمَكَ. الْمُسْتَقِيمُونَ يَجْلِسُونَ فِي حَضْرَتِكَ.

^141:0 مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^141:1 يَا رَبُّ، إِلَيْكَ صَرَخْتُ. أَسْرِعْ إِلَيَّ. أَصْغِ إِلَى صَوْتِي عِنْدَ مَا أَصْرُخُ إِلَيْكَ.

^141:2 لِتَسْتَقِمْ صَلاَتِي كَالْبَخُورِ قُدَّامَكَ. لِيَكُنْ رَفْعُ يَدَيَّ كَذَبِيحَةٍ مَسَائِيَّةٍ.

^141:3 اجْعَلْ يَا رَبُّ حَارِسًا لِفَمِي. احْفَظْ بَابَ شَفَتَيَّ.

^141:4 لاَ تُمِلْ قَلْبِي إِلَى أَمْرٍ رَدِيءٍ، لأَتَعَلَّلَ بِعِلَلِ الشَّرِّ مَعَ أُنَاسٍ فَاعِلِي إِثْمٍ، وَلاَ آكُلْ مِنْ نَفَائِسِهِمْ.

^141:5 لِيَضْرِبْنِي الصِّدِّيقُ فَرَحْمَةٌ، وَلْيُوَبِّخْنِي فَزَيْتٌ لِلرَّأْسِ. لاَ يَأْبَى رَأْسِي. لأَنَّ صَلاَتِي بَعْدُ فِي مَصَائِبِهِمْ.

^141:6 قَدِ انْطَرَحَ قُضَاتُهُمْ مِنْ عَلَى الصَّخْرَةِ، وَسَمِعُوا كَلِمَاتِي لأَنَّهَا لَذِيذَةٌ.

^141:7 كَمَنْ يَفْلَحُ وَيَشُقُّ الأَرْضَ، تَبَدَّدَتْ عِظَامُنَا عِنْدَ فَمِ الْهَاوِيَةِ.

^141:8 لأَنَّهُ إِلَيْكَ يَا سَيِّدُ يَا رَبُّ عَيْنَايَ. بِكَ احْتَمَيْتُ. لاَ تُفْرِغْ نَفْسِي.

^141:9 احْفَظْنِي مِنَ الْفَخِّ الَّذِي قَدْ نَصَبُوهُ لِي، وَمِنْ أَشْرَاكِ فَاعِلِي الإِثْمِ.

^141:10 لِيَسْقُطِ الأَشْرَارُ فِي شِبَاكِهِمْ حَتَّى أَنْجُوَ أَنَا بِالْكُلِّيَّةِ.

^142:0 قَصِيدَةٌ لِدَاوُدَ لَمَّا كَانَ فِي الْمَغَارَةِ. صَلاَةٌ

^142:1 بِصَوْتِي إِلَى الرَّبِّ أَصْرُخُ. بِصَوْتِي إِلَى الرَّبِّ أَتَضَرَّعُ.

^142:2 أَسْكُبُ أَمَامَهُ شَكْوَايَ. بِضِيقِيْ قُدَّامَهُ أُخْبِرُ.

^142:3 عِنْدَ مَا أَعْيَتْ رُوحِي فِيَّ، وَأَنْتَ عَرَفْتَ مَسْلَكِي. فِي الطَّرِيقِ الَّتِي أَسْلُكُ أَخْفَوْا لِي فَخًّا.

^142:4 انْظُرْ إِلَى الْيَمِينِ وَأَبْصِرْ، فَلَيْسَ لِي عَارِفٌ. بَادَ عَنِّي الْمَنَاصُ. لَيْسَ مَنْ يَسْأَلُ عَنْ نَفْسِي.

^142:5 صَرَخْتُ إِلَيْكَ يَا رَبُّ. قُلْتُ: «أَنْتَ مَلْجَإِي، نَصِيبِي فِي أَرْضِ الأَحْيَاءِ».

^142:6 أَصْغِ إِلَى صُرَاخِي، لأَنِّي قَدْ تَذَلَّلْتُ جِدًّا. نَجِّنِي مِنْ مُضْطَهِدِيَّ، لأَنَّهُمْ أَشَدُّ مِنِّي.

^142:7 أَخْرِجْ مِنَ الْحَبْسِ نَفْسِي، لِتَحْمِيدِ اسْمِكَ. الصِّدِّيقُونَ يَكْتَنِفُونَنِي، لأَنَّكَ تُحْسِنُ إِلَيَّ.

^143:0 مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^143:1 يَا رَبُّ، اسْمَعْ صَلاَتِي، وَأَصْغِ إِلَى تَضَرُّعَاتِي. بِأَمَانَتِكَ اسْتَجِبْ لِي، بِعَدْلِكَ.

^143:2 وَلاَ تَدْخُلْ فِي الْمُحَاكَمَةِ مَعَ عَبْدِكَ، فَإِنَّهُ لَنْ يَتَبَرَّرَ قُدَّامَكَ حَيٌّ.

^143:3 لأَنَّ الْعَدُوَّ قَدِ اضْطَهَدَ نَفْسِي. سَحَقَ إِلَى الأَرْضِ حَيَاتِي. أَجْلَسَنِي فِي الظُّلُمَاتِ مِثْلَ الْمَوْتَى مُنْذُ الدَّهْرِ.

^143:4 أَعْيَتْ فِيَّ رُوحِي. تَحَيَّرَ فِي دَاخِلِي قَلْبِي.

^143:5 تَذَكَّرْتُ أَيَّامَ الْقِدَمِ. لَهِجْتُ بِكُلِّ أَعْمَالِكَ. بِصَنَائِعِ يَدَيْكَ أَتَأَمَّلُ.

^143:6 بَسَطْتُ إِلَيْكَ يَدَيَّ، نَفْسِي نَحْوَكَ كَأَرْضٍ يَابِسَةٍ. سِلاَهْ.

^143:7 أَسْرِعْ أَجِبْنِي يَا رَبُّ. فَنِيَتْ رُوحِي. لاَ تَحْجُبْ وَجْهَكَ عَنِّي، فَأُشْبِهَ الْهَابِطِينَ فِي الْجُبِّ.

^143:8 أَسْمِعْنِي رَحْمَتَكَ فِي الْغَدَاةِ، لأَنِّي عَلَيْكَ تَوَكَّلْتُ. عَرِّفْنِي الطَّرِيقَ الَّتِي أَسْلُكُ فِيهَا، لأَنِّي إِلَيْكَ رَفَعْتُ نَفْسِي.

^143:9 أَنْقِذْنِي مِنْ أَعْدَائِي يَا رَبُّ. إِلَيْكَ الْتَجَأْتُ.

^143:10 عَلِّمْنِي أَنْ أَعْمَلَ رِضَاكَ، لأَنَّكَ أَنْتَ إِلهِي. رُوحُكَ الصَّالِحُ يَهْدِينِي فِي أَرْضٍ مُسْتَوِيَةٍ.

^143:11 مِنْ أَجْلِ اسْمِكَ يَا رَبُّ تُحْيِينِي. بِعَدْلِكَ تُخْرِجُ مِنَ الضِّيقْ نَفْسِي،

^143:12 وَبِرَحْمَتِكَ تَسْتَأْصِلُ أَعْدَائِي، وَتُبِيدُ كُلَّ مُضَايِقِي نَفْسِي، لأَنِّي أَنَا عَبْدُكَ.