Скрыть
Псалом 134 
134:0
134:2
134:5
134:9
134:12
134:13
134:14
134:17
134:19
134:20
Псалом 135 
135:0
135:3
135:9
135:16
135:17
135:18
135:21
135:22
135:23
135:24
135:26
Псалом 136 
136:0
136:2
136:3
136:4
136:6
136:8
Псалом 137 
137:0
137:3
137:5
137:8
Псалом 138 
138:0
138:4
138:5
138:6
138:10
138:17
138:20
Псалом 139 
139:1
139:2
139:3
139:7
139:8
139:14
Псалом 140 
140:0
140:1
140:6
140:7
140:8
Псалом 141 
141:6
141:8
Псалом 142 
142:0
142:4
142:9
142:12
Церковнославянский (рус)
Аллилу́iа.
Хвали́те и́мя Госпо́дне, хвали́те, раби́ Го́спода,
стоя́щiи во хра́мѣ Госпо́дни, во дво́рѣхъ до́му Бо́га на́­шего.
Хвали́те Го́спода, я́ко бла́гъ Госпо́дь: по́йте и́мени Его́, я́ко добро́:
я́ко Иа́кова избра́ Себѣ́ Госпо́дь, Изра́иля въ достоя́нiе Себѣ́:
я́ко а́зъ позна́хъ, я́ко ве́лiй Госпо́дь, и Госпо́дь на́шъ надъ всѣ́ми бо́ги:
вся́, ели́ка восхотѣ́ Госпо́дь, сотвори́ на небеси́ и на земли́, въ моря́хъ и во всѣ́хъ бе́зднахъ.
Возводя́ о́блаки от­ послѣ́днихъ земли́, мо́лнiи въ до́ждь сотвори́, изводя́й вѣ́тры от­ сокро́вищъ Сво­и́хъ.
И́же порази́ пе́рвенцы Еги́петскiя от­ человѣ́ка до скота́:
посла́ зна́менiя и чудеса́ посредѣ́ тебе́, Еги́пте, на фарао́на и на вся́ рабы́ его́.
И́же порази́ язы́ки мно́ги и изби́ цари́ крѣ́пки:
Сио́на царя́ Аморре́йска и О́га царя́ Васа́нска, и вся́ ца́р­ст­вiя Ханаа́нска:
и даде́ зе́млю и́хъ достоя́нiе, достоя́нiе Изра́илю лю́демъ Сво­и́мъ.
Го́споди, и́мя Твое́ въ вѣ́къ, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ:
я́ко суди́ти и́мать Госпо́дь лю́демъ Сво­и́мъ, и о рабѣ́хъ Сво­и́хъ умо́лит­ся.
И́доли язы́къ сребро́ и зла́то, дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ:
уста́ и́мутъ, и не воз­глаго́лютъ: о́чи и́мутъ, и не у́зрятъ:
у́ши и́мутъ, и не услы́шатъ: ниже́ бо е́сть ду́хъ во устѣ́хъ и́хъ.
Подо́бни и́мъ да бу́дутъ творя́щiи я́ и вси́ надѣ́ющiися на ня́.
До́ме Изра́илевъ, благослови́те Го́спода: до́ме Ааро́нь, благослови́те Го́спода: до́ме Леві́инъ, благослови́те Го́спода:
боя́щiися Го́спода, благослови́те Го́спода.
Благослове́нъ Госпо́дь от­ Сiо́на, живы́й во Иерусали́мѣ.
Аллилу́iа.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Исповѣ́дайтеся Бо́гу бого́въ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви господе́й: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Сотво́ршему чудеса́ ве́лiя еди́ному: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Сотво́ршему небеса́ ра́зумомъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Утверди́в­шему зе́млю на вода́хъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Сотво́ршему свѣти́ла ве́лiя еди́ному: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
со́лнце во о́бласть дне́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
луну́ и звѣ́зды во о́бласть но́щи: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Порази́в­шему Еги́пта съ пе́рвенцы его́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
и изве́дшему Изра́иля от­ среды́ и́хъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Раздѣ́льшему Чермно́е мо́ре въ раздѣле́нiя: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
и прове́дшему Изра́иля посредѣ́ его́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
и истря́сшему фарао́на и си́лу его́ въ мо́ре Чермно́­е: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Прове́дшему лю́ди Своя́ въ пусты́ни: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Порази́в­шему цари́ ве́лiя: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
И уби́в­шему цари́ крѣ́пкiя: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
Сио́на царя́ Аморре́йска: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
и О́га царя́ Васа́нска: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
И да́в­шему зе́млю и́хъ достоя́нiе: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
достоя́нiе Изра́илю рабу́ Сво­ему́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Я́ко во смире́нiи на́­шемъ помяну́ ны Госпо́дь: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
И изба́вилъ ны́ е́сть от­ враго́въ на́шихъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́:
дая́й пи́щу вся́кой пло́ти: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Исповѣ́дайтеся Бо́гу небе́сному: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Его́.
Дави́ду иеремі́емъ.
На рѣка́хъ Вавило́нскихъ, та́мо сѣдо́хомъ и пла́кахомъ, внегда́ помяну́ти на́мъ Сiо́на:
на ве́рбiихъ посредѣ́ его́ обѣ́сихомъ орга́ны на́шя.
Я́ко та́мо вопроси́ша ны́ плѣ́ншiи на́съ о словесѣ́хъ пѣ́сней, и ве́дшiи на́съ о пѣ́нiи: воспо́йте на́мъ от­ пѣ́сней Сiо́нскихъ.
Ка́ко воспо­е́мъ пѣ́снь Госпо́дню на земли́ чужде́й?
А́ще забу́ду тебе́, Иерусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́.
Прильпни́ язы́къ мо́й горта́ни мо­ему́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Иерусали́ма, я́ко въ нача́лѣ весе́лiя мо­его́.
Помяни́, Го́споди, сы́ны Едо́мскiя въ де́нь Иерусали́мль глаго́лющыя: истоща́йте, истоща́йте до основа́нiй его́.
Дщи́ Вавило́ня окая́н­ная, блаже́нъ, и́же воз­да́стъ тебѣ́ воз­дая́нiе твое́, е́же воз­дала́ еси́ на́мъ:
блаже́нъ, и́же и́метъ и разбiе́тъ младе́нцы твоя́ о ка́мень.
Псало́мъ Дави́ду, Агге́а и Заха́рiи.
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ, и предъ а́нгелы воспою́ Тебѣ́, я́ко услы́шалъ еси́ вся́ глаго́лы у́стъ мо­и́хъ:
поклоню́ся ко хра́му свято́му Тво­ему́ и исповѣ́мся и́мени Тво­ему́ о ми́лости Тво­е́й и и́стинѣ Тво­е́й, я́ко воз­вели́чилъ еси́ надъ всѣ́мъ и́мя Твое́ свято́е.
Въ о́ньже а́ще де́нь при­­зову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́: умно́жиши мя́ въ души́ мо­е́й си́лою Тво­е́ю.
Да исповѣ́дят­ся Тебѣ́, Го́споди, вси́ ца́рiе зе́мстiи, я́ко услы́шаша вся́ глаго́лы у́стъ Тво­и́хъ:
и да воспою́тъ въ путе́хъ Госпо́днихъ, я́ко ве́лiя сла́ва Госпо́дня:
я́ко высо́къ Госпо́дь, и смире́н­ныя при­­зира́етъ, и высо́кая издале́ча вѣ́сть.
А́ще пойду́ посредѣ́ ско́рби, живи́ши мя́: на гнѣ́въ вра́гъ мо­и́хъ просте́рлъ еси́ ру́ку Твою́, и спасе́ мя десни́ца Твоя́.
Госпо́дь воз­да́стъ за мя́: Го́споди, ми́лость Твоя́ во вѣ́къ: дѣ́лъ руку́ Твое́ю не пре́зри.
Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́рiинъ, въ разсѣ́янiи.
Го́споди, искуси́лъ мя́ еси́ и позна́лъ мя́ еси́: Ты́ позна́лъ еси́ сѣда́нiе мое́ и воста́нiе мое́.
Ты́ разумѣ́лъ еси́ помышле́нiя моя́ издале́ча:
стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ еси́.
Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ мо­е́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ еси́
вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ еси́ мя́ и положи́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.
Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от­ мене́, утверди́ся, не воз­могу́ къ нему́.
Ка́мо пойду́ от­ Ду́ха тво­его́? И от­ лица́ Тво­его́ ка́мо бѣжу́?
А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо еси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо еси́.
А́ще воз­му́ крилѣ́ мо­и́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,
и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.
И рѣ́хъ: еда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́нiе въ сла́дости мо­е́й.
Я́ко тма́ не помрачи́т­ся от­ Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́т­ся: я́ко тма́ ея́, та́ко и свѣ́тъ ея́.
Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} еси́ утро́бы моя́, воспрiя́лъ мя́ еси́ изъ чре́ва ма́тере мо­ея́.
Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́л­ся еси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́етъ зѣло́.
Не утаи́ся ко́сть моя́ от­ Тебе́, ю́же сотвори́лъ еси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.
Несодѣ́лан­ное мое́ ви́дѣстѣ о́чи Тво­и́, и въ кни́зѣ Тво­е́й вси́ напи́шут­ся: во дне́хъ сози́ждут­ся, и никто́же въ ни́хъ.
Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Тво­и́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́че­ст­вiя и́хъ:
изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жат­ся: воста́хъ, и еще́ е́смь съ Тобо́ю.
А́ще избiе́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жiе крове́й, уклони́теся от­ мене́.
Я́ко ревни́ви есте́ въ помышле́нiихъ, прiи́мутъ въ суету́ гра́ды Твоя́.
Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, воз­ненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Тво­и́хъ иста́яхъ?
Соверше́н­ною не́навистiю воз­ненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.
Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце мое́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:
и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нiя во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
Изми́ мя, Го́споди, от­ человѣ́ка лука́ва, от­ му́жа непра́ведна изба́ви мя́:
2и́же помы́слиша непра́вду въ се́рдцы, ве́сь де́нь ополча́ху бра́ни:
3изостри́ша язы́къ сво́й я́ко змiи́нъ: я́дъ а́спидовъ подъ устна́ми и́хъ.
4Сохрани́ мя, Го́споди, изъ руки́ грѣ́шничи, от­ человѣ́къ непра́ведныхъ изми́ мя, и́же помы́слиша запя́ти стопы́ моя́.
5Скры́ша го́рдiи сѣ́ть мнѣ́ и у́жы, препя́ша сѣ́ть нога́ма мо­и́ма:
6при стези́ собла́зны положи́ша ми́.
Рѣ́хъ Го́сподеви: Бо́гъ мо́й еси́ Ты́, внуши́, Го́споди, гла́съ моле́нiя мо­его́.
Го́споди, Го́споди, си́ло спасе́нiя мо­его́, осѣни́лъ еси́ надъ главо́ю мо­е́ю въ де́нь бра́ни.
Не преда́ждь мене́, Го́споди, от­ жела́нiя мо­его́ грѣ́шнику: помы́слиша на мя́, не оста́ви мене́, да не когда́ воз­несу́т­ся.
Глава́ окруже́нiя и́хъ, тру́дъ усте́нъ и́хъ покры́етъ я́.
Паду́тъ на ни́хъ у́глiя о́гнен­ная, низложи́ши я́ во страсте́хъ, и не постоя́тъ.
Му́жъ язы́ченъ не испра́вит­ся на земли́: му́жа непра́ведна зла́я уловя́тъ во истлѣ́нiе.
Позна́хъ, я́ко сотвори́тъ Госпо́дь су́дъ ни́щымъ и ме́сть убо́гимъ.
Оба́че пра́веднiи исповѣ́дят­ся и́мени Тво­ему́, и вселя́т­ся пра́вiи съ лице́мъ Тво­и́мъ.
Псало́мъ Дави́ду.
Го́споди, воз­зва́хъ къ Тебѣ́, услы́ши мя́: вонми́ гла́су моле́нiя мо­его́, внегда́ воз­зва́ти ми́ къ Тебѣ́.
Да испра́вит­ся моли́тва моя́ я́ко кади́ло предъ Тобо́ю: воз­дѣя́нiе руку́ мое́ю, же́ртва вече́рняя.
Положи́, Го́споди, хране́нiе усто́мъ мо­и́мъ и две́рь огражде́нiя о устна́хъ мо­и́хъ.
Не уклони́ се́рдце мое́ въ словеса́ лука́в­ст­вiя, непщева́ти вины́ о грѣсѣ́хъ съ человѣ́ки дѣ́ла­ю­щими беззако́нiе: и не сочту́ся со избра́н­ными и́хъ.
Нака́жетъ мя́ пра́ведникъ ми́лостiю и обличи́тъ мя́, еле́й же грѣ́шнаго да не нама́ститъ главы́ мо­ея́: я́ко еще́ и моли́тва моя́ во благоволе́нiихъ и́хъ.
Поже́рты бы́ша при­­ ка́мени судiи́ и́хъ: услы́шат­ся глаго́ли мо­и́, я́ко воз­мого́ша {услади́шася}.
Я́ко то́лща земли́ просѣ́деся на земли́, расточи́шася ко́сти и́хъ при­­ а́дѣ.
Я́ко къ Тебѣ́, Го́споди, Го́споди, о́чи мо­и́: на Тя́ упова́хъ, не от­ъими́ ду́шу мою́:
сохрани́ мя от­ сѣ́ти, ю́же соста́виша ми́, и от­ собла́знъ дѣ́ла­ю­щихъ беззако́нiе.
Паду́тъ во мре́жу свою́ грѣ́шницы: еди́нъ е́смь а́зъ, до́ндеже прейду́.
Ра́зума Дави́ду, внегда́ бы́ти ему́ въ верте́пѣ моля́щемуся.
Гла́сомъ мо­и́мъ ко Го́споду воз­зва́хъ, гла́сомъ мо­и́мъ ко Го́споду помоли́хся.
Пролiю́ предъ Ни́мъ моле́нiе мое́, печа́ль мою́ предъ Ни́мъ воз­вѣщу́.
Внегда́ изчеза́ти от­ мене́ ду́ху мо­ему́, и ты́ позна́лъ еси́ стези́ моя́: на пути́ се́мъ, по нему́же хожда́хъ, скры́ша сѣ́ть мнѣ́.
Сматря́хъ одесну́ю и воз­гля́дахъ, и не бѣ́ зна́яй мене́: поги́бе бѣ́г­ст­во от­ мене́, и нѣ́сть взыска́яй ду́шу мою́.
Воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, рѣ́хъ: Ты́ еси́ упова́нiе мое́, ча́сть моя́ еси́ на земли́ живы́хъ.
Вонми́ моле́нiю мо­ему́, я́ко смири́хся зѣло́: изба́ви мя́ от­ гоня́щихъ мя́, я́ко укрепи́шася па́че мене́.
Изведи́ изъ темни́цы ду́шу мою́, исповѣ́датися и́мени тво­ему́: мене́ жду́тъ пра́ведницы, до́ндеже воз­да́си мнѣ́.
Псало́мъ Дави́ду, егда́ гоня́ше его́ Авессало́мъ сы́нъ его́.
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́нiе мое́ во и́стинѣ Тво­е́й, услы́ши мя́ въ пра́вдѣ Тво­е́й:
и не вни́ди въ су́дъ съ рабо́мъ Тво­и́мъ, я́ко не оправди́т­ся предъ Тобо́ю вся́къ живы́й.
Я́ко погна́ вра́гъ ду́шу мою́: смири́лъ е́сть въ зе́млю живо́тъ мо́й: посади́лъ мя́ е́сть въ те́мныхъ, я́ко ме́ртвыя вѣ́ка.
И уны́ во мнѣ́ ду́хъ мо́й, во мнѣ́ смяте́ся се́рдце мое́.
Помяну́хъ дни́ дре́внiя, по­учи́хся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Тво­и́хъ, въ творе́нiихъ руку́ Твое́ю по­уча́хся.
Воздѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мо­и́: душа́ моя́ я́ко земля́ безво́дная Тебѣ́.
Ско́ро услы́ши мя́, Го́споди, изчезе́ ду́хъ мо́й: не от­врати́ лица́ Тво­его́ от­ мене́, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.
Слы́шану сотвори́ мнѣ́ зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя́ упова́хъ: скажи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть, въ о́ньже пойду́, я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.
Изми́ мя от­ вра́гъ мо­и́хъ, Го́споди, къ Тебѣ́ при­­бѣго́хъ.
Научи́ мя твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты́ еси́ Бо́гъ мо́й: Ду́хъ Тво́й благі́й наста́витъ мя́ на зе́млю пра́ву.
И́мене Тво­его́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя́ пра́вдою Тво­е́ю: изведе́ши от­ печа́ли ду́шу мою́:
и ми́лостiю Тво­е́ю потреби́ши враги́ моя́ и погуби́ши вся́ стужа́ющыя души́ мо­е́й: я́ко а́зъ ра́бъ Тво́й е́смь.
Рус. (Аверинцев)
Давидово. Благодарю Тебя всем сердцем моим, пред богами бряцаю и пою Тебе,
преклоняюсь пред святым Храмом Твоим, и благодарю имя Твое за милость Твою и верность Твою, ибо возвеличил Ты превыше всего слово Твое, имя Твое.
В день, когда воззвал я, Ты услышал меня, пробудил силу в душе моей.
Благодарят Тебя, Господи, все цари земли, ибо слышали речения уст Твоих! –
Воспевают они Господни пути, ибо слава Господа велика;.
ибо возвышен Господь, и смиренного зрит, и гордого распознает издалека.
Если путь мой посреди напастей лежит, Ты животворишь меня, противу злобы врагов моих руку Твою прострешь, и спасет меня десница Твоя.
Господь дело совершит за меня! Господи, милость Твоя вовек, не оставляй же дела рук Твоих!
Псалом Давидов. Господи, услыши молитву мою, вонми молению моему, в верности Твоей ответствуй мне, в правде Твоей!
Но не входи в суд с рабом Твоим, ибо не оправдается пред Тобой никто из живых!
Ибо теснит враг душу мою, втаптывает во прах жизнь мою, ввергает меня во тьму, как умерших в давние дни;
и уныл во мне дух мой, цепенеет во мне сердце мое.
Вспоминаю давние дни, рассуждаю о всех делах Твоих, мыслю о действиях руки Твоей,
простираю к Тебе руки мои: душа моя – безводная земля, жаждет она Тебя! (Села!)
Скоро, Господи, услышь меня! Изнемогает дух мой. Не отврати лица Твоего от меня, да не уподоблюсь тем, кто сходит во гроб.
Открой мне поутру милость Твою, ибо на Тебя – упование мое. Укажи мне путь, которым мне идти, ибо к Тебе возношу душу мою.
От врагов моих, Господи, избавь меня! В Тебе – прибежище мое.
Научи меня творить волю Твою, ибо Ты – Бог мой! Дух Твой благий да ведет меня на долы ровной стези.
Господи, имени ради Твоего оживотвори меня! Правды ради Твоей выведи из уныния душу мою,
и по милости Твоей истреби врагов моих, и погуби всех утесняющих душу мою, ибо я – раб Твой.
Украинский (Огієнко)
135:1 Алілуя!
Хваліте Господнє ім́я, хваліте, Господні раби,
135:2 що стоїте в домі Господньому, на подвір́ях дому нашого Бога!
135:3 Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте іменню Його, бо приємне воно,
135:4 бо вибрав Господь собі Якова, ізраїля на власність Свою!
135:5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!
135:6 Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!
135:7 Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх.
135:8 Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини.
135:9 Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його.
135:10 Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав:
135:11 Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів.
135:12 і Він дав їхню землю спадщиною, на спадок ізраїлеві, Своєму народові.
135:13 Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам́ять Твоя з роду в рід!
135:14 Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами.
135:15 Божки людів то срібло та золото, діло рук людських:
135:16 вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
135:17 мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху!
135:18 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
135:19 Доме ізраїлів, благословіть Господа!
Аароновий доме, благословіть Господа!
135:20 Доме Левіїв, благословіть Господа!
Хто боїться Господа, благословіть Господа!
135:21 Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі!
Алілуя!
136:1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
136:2 Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!
136:3 Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!
136:4 Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!
136:5 Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!
136:6 Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!
136:7 Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
136:8 сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!
136:9 місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!
136:10 Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!
136:11 і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!
136:12 рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!
136:13 Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!
136:14 і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!
136:15 і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!
136:16 Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!
136:17 Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!
136:18 і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!
136:19 Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!
136:20 і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!
136:21 і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!
136:22 на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!
136:23 Хто про нас пам́ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!
136:24 і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!
136:25 Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!
136:26 Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!
137:1 Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!
137:2 На вербах у ньому повісили ми свої арфи,
137:3 співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!
137:4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?
137:5 Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!
137:6 Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам́ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!…
137:7 Пам́ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!…
137:8 Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!
137:9 Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!…
138:1 Давидів.
Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
138:2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!
138:3 Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!
138:4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,
138:5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,
138:6 бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!
138:7 Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,
138:8 для мене Господь оце виконає!
Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!
139:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
139:2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
139:3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
139:4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
139:5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
139:6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
139:7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
139:8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
139:9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
139:10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
139:11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
139:12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
139:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
139:14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений!
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
139:15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
139:16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…
139:17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
139:18 перелічую їх, численніші вони від піску!
Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
139:19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
139:20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
139:21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
139:22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…
139:23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
139:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!
140:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
140:2 Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,
140:3 що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!
140:4 Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами!
Села.
140:5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати…
140:6 Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене!
Села.
140:7 Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого!
140:8 Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову,
140:9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму!
Села.
140:10 Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило!
140:11 Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!…
140:12 Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль!
140:13 Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних,
140:14 тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!
141:1 Псалом Давидів.
Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!
141:2 Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!
141:3 Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!
141:4 Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!
141:5 Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
141:6 Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони…
141:7 Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.
141:8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!
141:9 Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!
141:10 Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!
142:1 Псалом навчальний, Давида, коли був у печері.
Молитва.
142:2 Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!
142:3 Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,
142:4 коли омліває мій дух у мені.
А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!
142:5 Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою…
142:6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!
142:7 Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний!
Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!
142:8 Виведи душу мою із в́язниці, щоб славити Ймення Твоє!
Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!
143:1 Псалом Давидів.
Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!
143:2 і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!
143:3 Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі…
Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!
143:4 Омліває мій дух у мені, кам́яніє в нутрі моїм серце моє…
143:5 Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.
143:6 Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля!
Села.
143:7 Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається!
Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!
143:8 Об́яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!
143:9 Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!
143:10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!
143:11 Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!
143:12 А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!
135:1 هللويا. سبحوا اسم الرب. سبحوا يا عبيد الرب
135:2 الواقفين في بيت الرب في ديار بيت الهنا
135:3 سبحوا الرب لان الرب صالح. رنموا لاسمه لان ذاك حلو.
135:4 لان الرب قد اختار يعقوب لذاته واسرائيل لخاصته.
135:5 لاني انا قد عرفت ان الرب عظيم وربنا فوق جميع الآلهة.
135:6 كل ما شاء الرب صنع في السموات وفي الارض في البحار وفي كل اللجج.
135:7 المصعد السحاب من اقاصي الارض. الصانع بروقا للمطر. المخرج الريح من خزائنه.
135:8 الذي ضرب ابكار مصر من الناس الى البهائم.
135:9 ارسل آيات وعجائب في وسطك يا مصر على فرعون وعلى كل عبيده.
135:10 الذي ضرب امما كثيرة وقتل ملوكا اعزاء
135:11 سيحون ملك الاموريين وعوج ملك باشان وكل ممالك كنعان.
135:12 واعطى ارضهم ميراثا. ميراثا لاسرائيل شعبه
135:13 يا رب اسمك الى الدهر. يا رب ذكرك الى دور فدور.
135:14 لان الرب يدين شعبه وعلى عبيده يشفق.
135:15 اصنام الامم فضة وذهب عمل ايدي الناس.
135:16 لها افواه ولا تتكلم. لها اعين ولا تبصر.
135:17 لها آذان ولا تسمع. كذلك ليس في افواهها نفس.
135:18 مثلها يكون صانعوها وكل من يتكل عليها.
135:19 يا بيت اسرائيل باركوا الرب. يا بيت هرون باركوا الرب.
135:20 يا بيت لاوي باركوا الرب. يا خائفي الرب باركوا الرب.
135:21 مبارك الرب من صهيون الساكن في اورشليم. هللويا
136:1 احمدوا الرب لانه صالح لان الى الابد رحمته‏.
136:2 احمدوا اله الآلهة لان الى الابد رحمته.
136:3 احمدوا رب الارباب لان الى الابد رحمته.
136:4 الصانع العجائب العظام وحده لان الى الابد رحمته.
136:5 الصانع السموات بفهم لان الى الابد رحمته.
136:6 الباسط الارض على المياه لان الى الابد رحمته.
136:7 الصانع انوارا عظيمة لان الى الابد رحمته.
136:8 الشمس لحكم النهار لان الى الابد رحمته.
136:9 القمر والكواكب لحكم الليل لان الى الابد رحمته.
136:10 الذي ضرب مصر مع ابكارها لان الى الابد رحمته.
136:11 واخرج اسرائيل من وسطهم لان الى الابد رحمته.
136:12 بيد شديدة وذراع ممدودة لان الى الابد رحمته.
136:13 الذي شق بحر سوف الى شقق لان الى الابد رحمته.
136:14 وعبر اسرائيل في وسطه لان الى الابد رحمته.
136:15 ودفع فرعون وقوته في بحر سوف لان الى الابد رحمته.
136:16 الذي سار بشعبه في البرية لان الى الابد رحمته.
136:17 الذي ضرب ملوكا عظماء لان الى الابد رحمته.
136:18 وقتل ملوكا اعزاء لان الى الابد رحمته.
136:19 سيحون ملك الاموريين لان الى الابد رحمته
136:20 وعوج ملك باشان لان الى الابد رحمته.
136:21 واعطى ارضهم ميراثا لان الى الابد رحمته‏
136:22 ميراثا لاسرائيل عبده لان الى الابد رحمته.
136:23 الذي في مذلتنا ذكرنا لان الى الابد رحمته.
136:24 ونجانا من اعدائنا لان الى الابد رحمته.
136:25 الذي يعطي خبزا لكل بشر لان الى الابد رحمته.
136:26 احمدوا اله السموات لان الى الابد رحمته
137:1 على انهار بابل هناك جلسنا. بكينا ايضا عندما تذكرنا صهيون.
137:2 على الصفصاف في وسطها علقنا اعوادنا.
137:3 لانه هناك سألنا الذين سبونا كلام ترنيمة ومعذبونا سألونا فرحا قائلين رنموا لنا من ترنيمات صهيون
137:4 كيف نرنم ترنيمة الرب في ارض غريبة.
137:5 ان نسيتك يا اورشليم تنسى يميني.
137:6 ليلتصق لساني بحنكي ان لم اذكرك ان لم افضل اورشليم على اعظم فرحي
137:7 اذكر يا رب لبني ادوم يوم اورشليم القائلين هدوا هدوا حتى الى اساسها.
137:8 يا بنت بابل المخربة طوبى لمن يجازيك جزاءك الذي جازيتنا.
137:9 طوبى لمن يمسك اطفالك ويضرب بهم الصخرة
138:1 لداود. احمدك من كل قلبي. قدام الآلهة ارنم لك.
138:2 اسجد في هيكل قدسك واحمد اسمك على رحمتك وحقك لانك قد عظمت كلمتك على كل اسمك.
138:3 في يوم دعوتك اجبتني. شجعتني قوة في نفسي
138:4 يحمدك يا رب كل ملوك الارض اذا سمعوا كلمات فمك.
138:5 ويرنمون في طرق الرب لان مجد الرب عظيم.
138:6 لان الرب عال ويرى المتواضع. اما المتكبر فيعرفه من بعيد.
138:7 ان سلكت في وسط الضيق تحيني. على غضب اعدائي تمد يدك وتخلّصني يمينك.
138:8 الرب يحامي عني. يا رب رحمتك الى الابد. عن اعمال يديك لا تتخل
139:1 لامام المغنين. لداود. مزمور. يا رب قد اختبرتني وعرفتني.
139:2 انت عرفت جلوسي وقيامي. فهمت فكري من بعيد
139:3 مسلكي ومربضي ذريت وكل طرقي عرفت.
139:4 لانه ليس كلمة في لساني الا وانت يا رب عرفتها كلها.
139:5 من خلف ومن قدام حاصرتني وجعلت عليّ يدك.
139:6 عجيبة هذه المعرفة فوقي ارتفعت لا استطيعها.
139:7 اين اذهب من روحك ومن وجهك اين اهرب.
139:8 ان صعدت الى السموات فانت هناك. وان فرشت في الهاوية فها انت.
139:9 ان اخذت جناحي الصبح وسكنت في اقاصي البحر
139:10 فهناك ايضا تهديني يدك وتمسكني يمينك.
139:11 فقلت انما الظلمة تغشاني. فالليل يضيء حولي.
139:12 الظلمة ايضا لا تظلم لديك والليل مثل النهار يضيء. كالظلمة هكذا النور
139:13 لانك انت اقتنيت كليتيّ. نسجتني في بطن امي.
139:14 احمدك من اجل اني قد امتزت عجبا. عجيبة هي اعمالك ونفسي تعرف ذلك يقينا.
139:15 لم تختف عنك عظامي حينما صنعت في الخفاء ورقمت في اعماق الارض.
139:16 رأت عيناك اعضائي وفي سفرك كلها كتبت يوم تصورت اذ لم يكن واحد منها.
139:17 ما اكرم افكارك يا الله عندي ما اكثر جملتها.
139:18 ان احصها فهي اكثر من الرمل. استيقظت وانا بعد معك.
139:19 ليتك تقتل الاشرار يا الله. فيا رجال الدماء ابعدوا عني.
139:20 الذين يكلمونك بالمكر ناطقين بالكذب هم اعداؤك.
139:21 ألا ابغض مبغضيك يا رب وامقت مقاوميك.
139:22 بغضا تاما ابغضتهم. صاروا لي اعداء
139:23 اختبرني يا الله واعرف قلبي امتحني واعرف افكاري.
139:24 وانظر ان كان فيّ طريق باطل واهدني طريقا ابديا
140:1 لامام المغنين. مزمور لداود. انقذني يا رب من اهل الشر. من رجل الظلم احفظني.
140:2 الذين يتفكرون بشرور في قلوبهم. اليوم كله يجتمعون للقتال.
140:3 سنوا ألسنتهم كحية حمة الافعوان تحت شفاههم. سلاه.
140:4 احفظني يا رب من يدي الشرير. من رجل الظلم انقذني. الذين تفكروا في تعثير خطواتي.
140:5 اخفى لي المستكبرون فخا وحبالا. مدوا شبكة بجانب الطريق. وضعوا لي اشراكا. سلاه
140:6 قلت للرب انت الهي. اصغ يا رب الى صوت تضرعاتي.
140:7 يا رب السيد قوة خلاصي ظللت راسي في يوم القتال.
140:8 لا تعط يا رب شهوات الشرير. لا تنجح مقاصده. يترفعون. سلاه.
140:9 اما رؤوس المحيطين بي فشقاء شفاههم يغطيهم.
140:10 ليسقط عليهم جمر. ليسقطوا في النار وفي غمرات فلا يقوموا.
140:11 رجل لسان لا يثبت في الارض. رجل الظلم يصيده الشر الى هلاكه.
140:12 قد علمت ان الرب يجري حكما للمساكين وحقا للبائسين.
140:13 انما الصديقون يحمدون اسمك. المستقيمون يجلسون في حضرتك‏
141:1 مزمور لداود. يا رب اليك صرخت. اسرع اليّ. اصغ الى صوتي عندما اصرخ اليك.
141:2 لتستقم صلاتي كالبخور قدامك ليكن رفع يدي كذبيحة مسائية.
141:3 اجعل يا رب حارسا لفمي. احفظ باب شفتيّ.
141:4 لا تمل قلبي الى امر رديء لأتعلل بعلل الشر مع اناس فاعلي اثم ولا آكل من نفائسهم
141:5 ليضربني الصدّيق فرحمة وليوبخني فزيت للرأس. لا يأبى راسي. لان صلاتي بعد في مصائبهم.
141:6 قد انطرح قضاتهم من على الصخرة. وسمعوا كلماتي لانها لذيذة.
141:7 كمن يفلح ويشق الارض تبددت عظامنا عند فم الهاوية.
141:8 لانه اليك يا سيد يا رب عيناي. بك احتميت. لا تفرغ نفسي.
141:9 احفظني من الفخ الذي قد نصبوه لي ومن اشراك فاعلي الاثم
141:10 ليسقط الاشرار في شباكهم حتى انجو انا بالكلية
142:1 قصيدة لداود لما كان في المغارة. صلاة بصوتي الى الرب اصرخ بصوتي الى الرب اتضرع.
142:2 اسكب امامه شكواي. بضيقي قدامه اخبر
142:3 عندما اعيت روحي فيّ وانت عرفت مسلكي. في الطريق التي اسلك اخفوا لي فخا.
142:4 انظر الى اليمين وأبصر. فليس لي عارف. باد عني المناص. ليس من يسأل عن نفسي.
142:5 صرخت اليك يا رب. قلت انت ملجإي نصيبي في ارض الاحياء.
142:6 اصغ الى صراخي لاني قد تذللت جدا. نجني من مضطهديّ لانهم اشد مني.
142:7 اخرج من الحبس نفسي لتحميد اسمك. الصديقون يكتنفونني لانك تحسن اليّ
143:1 مزمور لداود. يا رب اسمع صلاتي واصغ الى تضرعاتي. بامانتك استجب لي بعدلك.
143:2 ولا تدخل في المحاكمة مع عبدك فانه لن يتبرر قدامك حيّ.
143:3 لان العدو قد اضطهد نفسي سحق الى الارض حياتي. اجلسني في الظلمات مثل الموتى منذ الدهر.
143:4 اعيت فيّ روحي. تحيّر في داخلي قلبي.
143:5 تذكرت ايام القدم لهجت بكل اعمالك بصنائع يديك اتأمل.
143:6 بسطت اليك يدي نفسي نحوك كارض يابسة. سلاه
143:7 اسرع اجبني يا رب. فنيت روحي لا تحجب وجهك عني فاشبه الهابطين في الجب.
143:8 اسمعني رحمتك في الغداة لاني عليك توكلت. عرفني الطريق التي اسلك فيها لاني اليك رفعت نفسي.
143:9 انقذني من اعدائي يا رب اليك التجأت.
143:10 علّمني ان اعمل رضاك لانك انت الهي. روحك الصالح يهديني في ارض مستوية.
143:11 من اجل اسمك يا رب تحييني. بعدلك تخرج من الضيق نفسي.
143:12 وبرحمتك تستأصل اعدائي وتبيد كل مضايقي نفسي لاني انا عبدك
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible