поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоему́ и исповѣ́мся и́мени Твоему́ о ми́лости Твое́й и и́стинѣ Твое́й, я́ко возвели́чилъ еси́ надъ всѣ́мъ и́мя Твое́ свято́е.

Въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́: умно́жиши мя́ въ души́ мое́й си́лою Твое́ю.

Да исповѣ́дятся Тебѣ́, Го́споди, вси́ ца́рiе зе́мстiи, я́ко услы́шаша вся́ глаго́лы у́стъ Твои́хъ:

и да воспою́тъ въ путе́хъ Госпо́днихъ, я́ко ве́лiя сла́ва Госпо́дня:

я́ко высо́къ Госпо́дь, и смире́нныя призира́етъ, и высо́кая издале́ча вѣ́сть.

А́ще пойду́ посредѣ́ ско́рби, живи́ши мя́: на гнѣ́въ вра́гъ мои́хъ просте́рлъ еси́ ру́ку Твою́, и спасе́ мя десни́ца Твоя́.

Госпо́дь возда́стъ за мя́: Го́споди, ми́лость Твоя́ во вѣ́къ: дѣ́лъ руку́ Твое́ю не пре́зри.

Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́рiинъ, въ разсѣ́янiи.

Го́споди, искуси́лъ мя́ еси́ и позна́лъ мя́ еси́: Ты́ позна́лъ еси́ сѣда́нiе мое́ и воста́нiе мое́.

Ты́ разумѣ́лъ еси́ помышле́нiя моя́ издале́ча:

стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ еси́.

Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ мое́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ еси́

вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ еси́ мя́ и положи́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.

Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от мене́, утверди́ся, не возмогу́ къ нему́.

Ка́мо пойду́ от Ду́ха твоего́? И от лица́ Твоего́ ка́мо бѣжу́?

А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо еси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо еси́.

А́ще возму́ крилѣ́ мои́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,

и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.

И рѣ́хъ: еда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́нiе въ сла́дости мое́й.

Я́ко тма́ не помрачи́тся от Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́тся: я́ко тма́ ея́, та́ко и свѣ́тъ ея́.

Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} еси́ утро́бы моя́, воспрiя́лъ мя́ еси́ изъ чре́ва ма́тере моея́.

Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́лся еси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́етъ зѣло́.

Не утаи́ся ко́сть моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́лъ еси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.

Несодѣ́ланное мое́ ви́дѣстѣ о́чи Твои́, и въ кни́зѣ Твое́й вси́ напи́шутся: во дне́хъ сози́ждутся, и никто́же въ ни́хъ.

Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Твои́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́чествiя и́хъ:

изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жатся: воста́хъ, и еще́ е́смь съ Тобо́ю.

А́ще избiе́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жiе крове́й, уклони́теся от мене́.

Я́ко ревни́ви есте́ въ помышле́нiихъ, прiи́мутъ въ суету́ гра́ды Твоя́.

Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, возненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Твои́хъ иста́яхъ?

Соверше́нною не́навистiю возненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.

Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце мое́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:

и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нiя во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.^–

^–Изми́ мя, Го́споди, от человѣ́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна изба́ви мя́:

²и́же помы́слиша непра́вду въ се́рдцы, ве́сь де́нь ополча́ху бра́ни:

³изостри́ша язы́къ сво́й я́ко змiи́нъ: я́дъ а́спидовъ подъ устна́ми и́хъ.

⁴Сохрани́ мя, Го́споди, изъ руки́ грѣ́шничи, от человѣ́къ непра́ведныхъ изми́ мя, и́же помы́слиша запя́ти стопы́ моя́.

⁵Скры́ша го́рдiи сѣ́ть мнѣ́ и у́жы, препя́ша сѣ́ть нога́ма мои́ма:
⁶при стези́ собла́зны положи́ша ми́.

Рѣ́хъ Го́сподеви: Бо́гъ мо́й еси́ Ты́, внуши́, Го́споди, гла́съ моле́нiя моего́.

Го́споди, Го́споди, си́ло спасе́нiя моего́, осѣни́лъ еси́ надъ главо́ю мое́ю въ де́нь бра́ни.

Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нiя моего́ грѣ́шнику: помы́слиша на мя́, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́тся.

Глава́ окруже́нiя и́хъ, тру́дъ усте́нъ и́хъ покры́етъ я́.

Паду́тъ на ни́хъ у́глiя о́гненная, низложи́ши я́ во страсте́хъ, и не постоя́тъ.

Му́жъ язы́ченъ не испра́вится на земли́: му́жа непра́ведна зла́я уловя́тъ во истлѣ́нiе.

Позна́хъ, я́ко сотвори́тъ Госпо́дь су́дъ ни́щымъ и ме́сть убо́гимъ.

Оба́че пра́веднiи исповѣ́дятся и́мени Твоему́, и вселя́тся пра́вiи съ лице́мъ Твои́мъ.

Псало́мъ Дави́ду.

Го́споди, воззва́хъ къ Тебѣ́, услы́ши мя́: вонми́ гла́су моле́нiя моего́, внегда́ воззва́ти ми́ къ Тебѣ́.

Да испра́вится моли́тва моя́ я́ко кади́ло предъ Тобо́ю: воздѣя́нiе руку́ мое́ю, же́ртва вече́рняя.

Положи́, Го́споди, хране́нiе усто́мъ мои́мъ и две́рь огражде́нiя о устна́хъ мои́хъ.

Не уклони́ се́рдце мое́ въ словеса́ лука́вствiя, непщева́ти вины́ о грѣсѣ́хъ съ человѣ́ки дѣ́лающими беззако́нiе: и не сочту́ся со избра́нными и́хъ.

Нака́жетъ мя́ пра́ведникъ ми́лостiю и обличи́тъ мя́, еле́й же грѣ́шнаго да не нама́ститъ главы́ моея́: я́ко еще́ и моли́тва моя́ во благоволе́нiихъ и́хъ.

Поже́рты бы́ша при ка́мени судiи́ и́хъ: услы́шатся глаго́ли мои́, я́ко возмого́ша {услади́шася}.

Я́ко то́лща земли́ просѣ́деся на земли́, расточи́шася ко́сти и́хъ при а́дѣ.

Я́ко къ Тебѣ́, Го́споди, Го́споди, о́чи мои́: на Тя́ упова́хъ, не отъими́ ду́шу мою́:

сохрани́ мя от сѣ́ти, ю́же соста́виша ми́, и от собла́знъ дѣ́лающихъ беззако́нiе.

Паду́тъ во мре́жу свою́ грѣ́шницы: еди́нъ е́смь а́зъ, до́ндеже прейду́.

Ра́зума Дави́ду, внегда́ бы́ти ему́ въ верте́пѣ моля́щемуся.

Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду помоли́хся.

Пролiю́ предъ Ни́мъ моле́нiе мое́, печа́ль мою́ предъ Ни́мъ возвѣщу́.

Внегда́ изчеза́ти от мене́ ду́ху моему́, и ты́ позна́лъ еси́ стези́ моя́: на пути́ се́мъ, по нему́же хожда́хъ, скры́ша сѣ́ть мнѣ́.

Сматря́хъ одесну́ю и возгля́дахъ, и не бѣ́ зна́яй мене́: поги́бе бѣ́гство от мене́, и нѣ́сть взыска́яй ду́шу мою́.

Воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, рѣ́хъ: Ты́ еси́ упова́нiе мое́, ча́сть моя́ еси́ на земли́ живы́хъ.

Вонми́ моле́нiю моему́, я́ко смири́хся зѣло́: изба́ви мя́ от гоня́щихъ мя́, я́ко укрепи́шася па́че мене́.

Изведи́ изъ темни́цы ду́шу мою́, исповѣ́датися и́мени твоему́: мене́ жду́тъ пра́ведницы, до́ндеже возда́си мнѣ́.

Псало́мъ Дави́ду, егда́ гоня́ше его́ Авессало́мъ сы́нъ его́.

Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́нiе мое́ во и́стинѣ Твое́й, услы́ши мя́ въ пра́вдѣ Твое́й:

и не вни́ди въ су́дъ съ рабо́мъ Твои́мъ, я́ко не оправди́тся предъ Тобо́ю вся́къ живы́й.

Я́ко погна́ вра́гъ ду́шу мою́: смири́лъ е́сть въ зе́млю живо́тъ мо́й: посади́лъ мя́ е́сть въ те́мныхъ, я́ко ме́ртвыя вѣ́ка.

И уны́ во мнѣ́ ду́хъ мо́й, во мнѣ́ смяте́ся се́рдце мое́.

Помяну́хъ дни́ дре́внiя, поучи́хся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, въ творе́нiихъ руку́ Твое́ю поуча́хся.

Воздѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мои́: душа́ моя́ я́ко земля́ безво́дная Тебѣ́.

Ско́ро услы́ши мя́, Го́споди, изчезе́ ду́хъ мо́й: не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.

Слы́шану сотвори́ мнѣ́ зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя́ упова́хъ: скажи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть, въ о́ньже пойду́, я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.

Изми́ мя от вра́гъ мои́хъ, Го́споди, къ Тебѣ́ прибѣго́хъ.

Научи́ мя твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты́ еси́ Бо́гъ мо́й: Ду́хъ Тво́й благі́й наста́витъ мя́ на зе́млю пра́ву.

И́мене Твоего́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя́ пра́вдою Твое́ю: изведе́ши от печа́ли ду́шу мою́:

и ми́лостiю Твое́ю потреби́ши враги́ моя́ и погуби́ши вся́ стужа́ющыя души́ мое́й: я́ко а́зъ ра́бъ Тво́й е́смь.

Украинский (Огієнко)

^135:1 Алілуя!
Хваліте Господнє ім́я, хваліте, Господні раби,

^135:2 що стоїте в домі Господньому, на подвір́ях дому нашого Бога!

^135:3 Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте іменню Його, бо приємне воно,

^135:4 бо вибрав Господь собі Якова, ізраїля на власність Свою!

^135:5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!

^135:6 Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!

^135:7 Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх.

^135:8 Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини.

^135:9 Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його.

^135:10 Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав:

^135:11 Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів.

^135:12 і Він дав їхню землю спадщиною, на спадок ізраїлеві, Своєму народові.

^135:13 Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам́ять Твоя з роду в рід!

^135:14 Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами.

^135:15 Божки людів то срібло та золото, діло рук людських:

^135:16 вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,

^135:17 мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху!

^135:18 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!

^135:19 Доме ізраїлів, благословіть Господа!
Аароновий доме, благословіть Господа!

^135:20 Доме Левіїв, благословіть Господа!
Хто боїться Господа, благословіть Господа!

^135:21 Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі!
Алілуя!

^136:1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

^136:2 Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!

^136:3 Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!

^136:4 Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!

^136:5 Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!

^136:6 Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!

^136:7 Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!

^136:8 сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!

^136:9 місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!

^136:10 Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!

^136:11 і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!

^136:12 рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!

^136:13 Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!

^136:14 і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!

^136:15 і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!

^136:16 Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!

^136:17 Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!

^136:18 і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!

^136:19 Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!

^136:20 і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!

^136:21 і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!

^136:22 на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!

^136:23 Хто про нас пам́ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!

^136:24 і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!

^136:25 Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!

^136:26 Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

^137:1 Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

^137:2 На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

^137:3 співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

^137:4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

^137:5 Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

^137:6 Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам́ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!…

^137:7 Пам́ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!…

^137:8 Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

^137:9 Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!…

^138:1 Давидів.
Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!

^138:2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!

^138:3 Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!

^138:4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,

^138:5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,

^138:6 бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!

^138:7 Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,

^138:8 для мене Господь оце виконає!
Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!

^139:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

^139:2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

^139:3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

^139:4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

^139:5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

^139:6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

^139:7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

^139:8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

^139:9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

^139:10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

^139:11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

^139:12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

^139:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

^139:14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений!
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

^139:15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

^139:16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…

^139:17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

^139:18 перелічую їх, численніші вони від піску!
Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

^139:19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

^139:20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

^139:21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

^139:22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…

^139:23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

^139:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

^140:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^140:2 Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,

^140:3 що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!

^140:4 Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами!
Села.

^140:5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати…

^140:6 Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене!
Села.

^140:7 Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого!

^140:8 Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову,

^140:9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму!
Села.

^140:10 Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило!

^140:11 Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!…

^140:12 Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль!

^140:13 Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних,

^140:14 тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!

^141:1 Псалом Давидів.
Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!

^141:2 Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!

^141:3 Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!

^141:4 Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!

^141:5 Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

^141:6 Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони…

^141:7 Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.

^141:8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!

^141:9 Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!

^141:10 Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!

^142:1 Псалом навчальний, Давида, коли був у печері.
Молитва.

^142:2 Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

^142:3 Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

^142:4 коли омліває мій дух у мені.
А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

^142:5 Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою…

^142:6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

^142:7 Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний!
Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

^142:8 Виведи душу мою із в́язниці, щоб славити Ймення Твоє!
Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

^143:1 Псалом Давидів.
Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!

^143:2 і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!

^143:3 Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі…
Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!

^143:4 Омліває мій дух у мені, кам́яніє в нутрі моїм серце моє…

^143:5 Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.

^143:6 Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля!
Села.

^143:7 Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається!
Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!

^143:8 Об́яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!

^143:9 Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!

^143:10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!

^143:11 Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!

^143:12 А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!

Арабский (Arabic Van Dyke)

^135:1 هَلِّلُويَا. سَبِّحُوا اسْمَ الرَّبِّ. سَبِّحُوا يَا عَبِيدَ الرَّبِّ،

^135:2 الْوَاقِفِينَ فِي بَيْتِ الرَّبِّ، فِي دِيَارِ بَيْتِ إِلهِنَا.

^135:3 سَبِّحُوا الرَّبَّ لأَنَّ الرَّبَّ صَالِحٌ. رَنِّمُوا لاسْمِهِ لأَنَّ ذَاكَ حُلْوٌ.

^135:4 لأَنَّ الرَّبَّ قَدِ اخْتَارَ يَعْقُوبَ لِذَاتِهِ، وَإِسْرَائِيلَ لِخَاصَّتِهِ.

^135:5 لأَنِّي أَنَا قَدْ عَرَفْتُ أَنَّ الرَّبَّ عَظِيمٌ، وَرَبَّنَا فَوْقَ جَمِيعِالآلِهَةِ.

^135:6 كُلَّ مَا شَاءَ الرَّبُّ صَنَعَ فِي السَّمَاوَاتِ وَفِي الأَرْضِ، فِي الْبِحَارِ وَفِي كُلِّ اللُّجَجِ.

^135:7 الْمُصْعِدُ السَّحَابَ مِنْ أَقَاصِي الأَرْضِ. الصَّانِعُ بُرُوقًا لِلْمَطَرِ. الْمُخْرِجُ الرِّيحِ مِنْ خَزَائِنِهِ.

^135:8 الَّذِي ضَرَبَ أَبْكَارَ مِصْرَ مِنَ النَّاسِ إِلَى الْبَهَائِمِ.

^135:9 أَرْسَلَ آيَاتٍ وَعَجَائِبَ فِي وَسَطِكِ يَا مِصْرُ، عَلَى فِرْعَوْنَ وَعَلَى كُلِّ عَبِيدِهِ.

^135:10 الَّذِي ضَرَبَ أُمَمًا كَثِيرَةً، وَقَتَلَ مُلُوكًا أَعِزَّاءَ:

^135:11 سِيحُونَ مَلِكَ الأَمُورِيِّينَ، وَعُوجَ مَلِكَ بَاشَانَ، وَكُلَّ مَمَالِكِ كَنْعَانَ.

^135:12 وَأَعْطَى أَرْضَهُمْ مِيرَاثًا، مِيرَاثًا لإِسْرَائِيلَ شَعْبِهِ.

^135:13 يَا رَبُّ، اسْمُكَ إِلَى الدَّهْرِ. يَا رَبُّ، ذِكْرُكَ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ.

^135:14 لأَنَّ الرَّبَّ يَدِينُ شَعْبَهُ، وَعَلَى عَبِيدِهِ يُشْفِقُ.

^135:15 أَصْنَامُ الأُمَمِ فِضَّةٌ وَذَهَبٌ، عَمَلُ أَيْدِي النَّاسِ.

^135:16 لَهَا أَفْوَاهٌ وَلاَ تَتَكَلَّمُ. لَهَا أَعْيُنٌ وَلاَ تُبْصِرُ.

^135:17 لَهَا آذَانٌ وَلاَ تَسْمَعُ. كَذلِكَ لَيْسَ فِي أَفْوَاهِهَا نَفَسٌ!

^135:18 مِثْلَهَا يَكُونُ صَانِعُوهَا، وَكُلُّ مَنْ يَتَّكِلُ عَلَيْهَا.

^135:19 يَا بَيْتَ إِسْرَائِيلَ، بَارِكُوا الرَّبَّ. يَا بَيْتَ هَارُونَ، بَارِكُوا الرَّبَّ.

^135:20 يَا بَيْتَ لاَوِي، بَارِكُوا الرَّبَّ. يَا خَائِفِي الرَّبِّ، بَارِكُوا الرَّبَّ.

^135:21 مُبَارَكٌ الرَّبُّ مِنْ صِهْيَوْنَ، السَّاكِنُ فِي أُورُشَلِيمَ. هَلِّلُويَا.

^136:1 اِحْمَدُوا الرَّبَّ لأَنَّهُ صَالِحٌ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:2 احْمَدُوا إِلهَ الآلِهَةِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمتَهُ.

^136:3 احْمَدُوا رَبَّ الأَرْبَابِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:4 الصَّانِعَ الْعَجَائِبَ الْعِظَامَ وَحْدَهُ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:5 الصَّانِعَ السَّمَاوَاتِ بِفَهْمٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:6 الْبَاسِطَ الأَرْضَ عَلَى الْمِيَاهِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:7 الصَّانِعَ أَنْوَارًا عَظِيمَةً، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:8 الشَّمْسَ لِحُكْمِ النَّهَارِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:9 الْقَمَرَ وَالْكَوَاكِبَ لِحُكْمِ اللَّيْلِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:10 الَّذِي ضَرَبَ مِصْرَ مَعَ أَبْكَارِهَا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:11 وَأَخْرَجَ إِسْرَائِيلَ مِنْ وَسَطِهِمْ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:12 بِيَدٍ شَدِيدَةٍ وَذِرَاعٍ مَمْدُودَةٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:13 الَّذِي شَقَّ بَحْرَ سُوفٍ إِلَى شُقَق، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:14 وَعَبَّرَ إِسْرَائِيلَ فِي وَسَطِهِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:15 وَدَفَعَ فِرْعَوْنَ وَقُوَّتَهُ فِي بَحْرِ سُوفٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:16 الَّذِي سَارَ بِشَعْبِهِ فِي الْبَرِّيَّةِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:17 الَّذِي ضَرَبَ مُلُوكًا عُظَمَاءَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:18 وَقَتَلَ مُلُوكًا أَعِزَّاءَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:19 سِيحُونَ مَلِكَ الأَمُورِيِّينَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:20 وَعُوجَ مَلِكَ بَاشَانَ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:21 وَأَعْطَى أَرْضَهُمْ مِيرَاثًا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:22 مِيرَاثًا لإِسْرَائِيلَ عَبْدِهِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:23 الَّذِي فِي مَذَلَّتِنَا ذَكَرَنَا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:24 وَنَجَّانَا مِنْ أَعْدَائِنَا، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:25 الَّذِي يُعْطِي خُبْزًا لِكُلِّ بَشَرٍ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^136:26 احْمَدُوا إِلهَ السَّمَاوَاتِ، لأَنَّ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتَهُ.

^137:1 عَلَى أَنْهَارِ بَابِلَ هُنَاكَ جَلَسْنَا، بَكَيْنَا أَيْضًا عِنْدَمَا تَذَكَّرْنَا صِهْيَوْنَ.

^137:2 عَلَى الصَّفْصَافِ فِي وَسَطِهَا عَلَّقْنَا أَعْوَادَنَا.

^137:3 لأَنَّهُ هُنَاكَ سَأَلَنَا الَّذِينَ سَبَوْنَا كَلاَمَ تَرْنِيمَةٍ، وَمُعَذِّبُونَا سَأَلُونَا فَرَحًا قَائِلِينَ: «رَنِّمُوا لَنَا مِنْ تَرْنِيمَاتِ صِهْيَوْنَ».

^137:4 كَيْفَ نُرَنِّمُ تَرْنِيمَةَ الرَّبِّ فِي أَرْضٍ غَرِيبَةٍ؟

^137:5 إِنْ نَسِيتُكِ يَا أُورُشَلِيمُ، تَنْسَى يَمِينِي!

^137:6 لِيَلْتَصِقْ لِسَانِي بِحَنَكِي إِنْ لَمْ أَذْكُرْكِ، إِنْ لَمْ أُفَضِّلْ أُورُشَلِيمَ عَلَى أَعْظَمِ فَرَحِي!

^137:7 اُذْكُرْ يَا رَبُّ لِبَنِي أَدُومَ يَوْمَ أُورُشَلِيمَ، الْقَائِلِينَ: «هُدُّوا، هُدُّوا حَتَّى إِلَى أَسَاسِهَا».

^137:8 يَا بِنْتَ بَابِلَ الْمُخْرَبَةَ، طُوبَى لِمَنْ يُجَازِيكِ جَزَاءَكِ الَّذِي جَازَيْتِنَا!

^137:9 طُوبَى لِمَنْ يُمْسِكُ أَطْفَالَكِ وَيَضْرِبُ بِهِمُ الصَّخْرَةَ!

^138:0 لِدَاوُدَ

^138:1 أَحْمَدُكَ مِنْ كُلِّ قَلْبِي. قُدَّامَ الآلِهَةِ أُرَنِّمُ لَكَ.

^138:2 أَسْجُدُ فِي هَيْكَلِ قُدْسِكَ، وَأَحْمَدُ اسْمَكَ عَلَى رَحْمَتِكَ وَحَقِّكَ، لأَنَّكَ قَدْ عَظَّمْتَ كَلِمَتَكَ عَلَى كُلِّ اسْمِكَ.

^138:3 فِي يَوْمَ دَعَوْتُكَ أَجَبْتَنِي. شَجَّعْتَنِي قُوَّةً فِي نَفْسِي.

^138:4 يَحْمَدُكَ يَا رَبُّ كُلُّ مُلُوكِ الأَرْضِ، إِذَا سَمِعُوا كَلِمَاتِ فَمِكَ.

^138:5 وَيُرَنِّمُونَ فِي طُرُقِ الرَّبِّ، لأَنَّ مَجْدَ الرَّبِّ عَظِيمٌ.

^138:6 لأَنَّ الرَّبَّ عَال وَيَرَى الْمُتَوَاضِعَ، أَمَّا الْمُتَكَبِّرُ فَيَعْرِفُهُ مِنْ بَعِيدٍ.

^138:7 إِنْ سَلَكْتُ فِي وَسَطِ الضِّيْقِ تُحْيِنِي. عَلَى غَضَبِ أَعْدَائِي تَمُدُّ يَدَكَ، وَتُخَلِّصُنِي يَمِينُكَ.

^138:8 الرَّبُّ يُحَامِي عَنِّي. يَا رَبُّ، رَحْمَتُكَ إِلَى الأَبَدِ. عَنْ أَعْمَالِ يَدَيْكَ لاَ تَتَخَلَّ.

^139:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِدَاوُدَ. مَزْمُورٌ

^139:1 يَا رَبُّ، قَدِ اخْتَبَرْتَنِي وَعَرَفْتَنِي.

^139:2 أَنْتَ عَرَفْتَ جُلُوسِي وَقِيَامِي. فَهِمْتَ فِكْرِي مِنْ بَعِيدٍ.

^139:3 مَسْلَكِي وَمَرْبَضِي ذَرَّيْتَ، وَكُلَّ طُرُقِي عَرَفْتَ.

^139:4 لأَنَّهُ لَيْسَ كَلِمَةٌ فِي لِسَانِي، إِلاَّ وَأَنْتَ يَا رَبُّ عَرَفْتَهَا كُلَّهَا.

^139:5 مِنْ خَلْفٍ وَمِنْ قُدَّامٍ حَاصَرْتَنِي، وَجَعَلْتَ عَلَيَّ يَدَكَ.

^139:6 عَجِيبَةٌ هذِهِ الْمَعْرِفَةُ، فَوْقِي ارْتَفَعَتْ، لاَ أَسْتَطِيعُهَا.

^139:7 أَيْنَ أَذْهَبُ مِنْ رُوحِكَ؟ وَمِنْ وَجْهِكَ أَيْنَ أَهْرُبُ؟

^139:8 إِنْ صَعِدْتُ إِلَى السَّمَاوَاتِ فَأَنْتَ هُنَاكَ، وَإِنْ فَرَشْتُ فِي الْهَاوِيَةِ فَهَا أَنْتَ.

^139:9 إِنْ أَخَذْتُ جَنَاحَيِ الصُّبْحِ، وَسَكَنْتُ فِي أَقَاصِي الْبَحْرِ،

^139:10 فَهُنَاكَ أَيْضًا تَهْدِينِي يَدُكَ وَتُمْسِكُنِي يَمِينُكَ.

^139:11 فَقُلْتُ: «إِنَّمَا الظُّلْمَةُ تَغْشَانِي». فَاللَّيْلُ يُضِيءُ حَوْلِي!

^139:12 الظُّلْمَةُ أَيْضًا لاَ تُظْلِمُ لَدَيْكَ، وَاللَّيْلُ مِثْلَ النَّهَارِ يُضِيءُ. كَالظُّلْمَةِ هكَذَا النُّورُ.

^139:13 لأَنَّكَ أَنْتَ اقْتَنَيْتَ كُلْيَتَيَّ. نَسَجْتَنِي فِي بَطْنِ أُمِّي.

^139:14 أَحْمَدُكَ مِنْ أَجْلِ أَنِّي قَدِ امْتَزْتُ عَجَبًا. عَجِيبَةٌ هِيَ أَعْمَالُكَ، وَنَفْسِي تَعْرِفُ ذلِكَ يَقِينًا.

^139:15 لَمْ تَخْتَفِ عَنْكَ عِظَامِي حِينَمَا صُنِعْتُ فِي الْخَفَاءِ، وَرُقِمْتُ فِي أَعْمَاقِ الأَرْضِ.

^139:16 رَأَتْ عَيْنَاكَ أَعْضَائِي، وَفِي سِفْرِكَ كُلُّهَا كُتِبَتْ يَوْمَ تَصَوَّرَتْ، إِذْ لَمْ يَكُنْ وَاحِدٌ مِنْهَا.

^139:17 مَا أَكْرَمَ أَفْكَارَكَ يَا اَللهُ عِنْدِي! مَا أَكْثَرَ جُمْلَتَهَا!

^139:18 إِنْ أُحْصِهَا فَهِيَ أَكْثَرُ مِنَ الرَّمْلِ. اسْتَيْقَظْتُ وَأَنَا بَعْدُ مَعَكَ.

^139:19 لَيْتَكَ تَقْتُلُ الأَشْرَارَ يَا اَللهُ. فَيَا رِجَالَ الدِّمَاءِ، ابْعُدُوا عَنِّي.

^139:20 الَّذِينَ يُكَلِّمُونَكَ بِالْمَكْرِ نَاطِقِينَ بِالْكَذِبِ، هُمْ أَعْدَاؤُكَ.

^139:21 أَلاَ أُبْغِضُ مُبْغِضِيكَ يَا رَبُّ، وَأَمْقُتُ مُقَاوِمِيكَ؟

^139:22 بُغْضًا تَامًّا أَبْغَضْتُهُمْ. صَارُوا لِي أَعْدَاءً.

^139:23 اخْتَبِرْنِي يَا اَللهُ وَاعْرِفْ قَلْبِي. امْتَحِنِّي وَاعْرِفْ أَفْكَارِي.

^139:24 وَانْظُرْ إِنْ كَانَ فِيَّ طَرِيقٌ بَاطِلٌ، وَاهْدِنِي طَرِيقًا أَبَدِيًّا.

^140:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^140:1 أَنْقِذْنِي يَا رَبُّ مِنْ أَهْلِ الشَّرِّ. مِنْ رَجُلِ الظُّلْمِ احْفَظْنِي.

^140:2 الَّذِينَ يَتَفَكَّرُونَ بِشُرُورٍ فِي قُلُوبِهِمْ. الْيَوْمَ كُلَّهُ يَجْتَمِعُونَ لِلْقِتَالِ.

^140:3 سَنُّوا أَلْسِنَتَهُمْ كَحَيَّةٍ. حُمَةُ الأُفْعُوَانِ تَحْتَ شِفَاهِهِمْ. سِلاَهْ.

^140:4 احْفَظْنِي يَا رَبُّ مِنْ يَدَيِ الشِّرِّيرِ. مِنْ رَجُلِ الظُّلْمِ أَنْقِذْنِي. الَّذِينَ تَفَكَّرُوا فِي تَعْثِيرِ خُطُوَاتِي.

^140:5 أَخْفَى لِي الْمُسْتَكْبِرُونَ فَخًّا وَحِبَالاً. مَدُّوا شَبَكَةً بِجَانِبِ الطَّرِيقِ. وَضَعُوا لِي أَشْرَاكًا. سِلاَهْ.

^140:6 قُلْتُ لِلرَّبِّ: «أَنْتَ إِلهِي». أَصْغِ يَا رَبُّ إِلَى صَوْتِ تَضَرُّعَاتِي.

^140:7 يَا رَبُّ السَّيِّدُ، قُوَّةَ خَلاَصِي، ظَلَّلْتَ رَأْسِي فِي يَوْمِ الْقِتَالِ.

^140:8 لاَ تُعْطِ يَا رَبُّ شَهَوَاتِ الشِّرِّيرِ. لاَ تُنَجِّحْ مَقَاصِدَهُ. يَتَرَفَّعُونَ. سِلاَهْ.

^140:9 أَمَّا رُؤُوسُ الْمُحِيطِينَ بِي فَشَقَاءُ شِفَاهِهِمْ يُغَطِّيهِمْ.

^140:10 لِيَسْقُطْ عَلَيْهِمْ جَمْرٌ. لِيُسْقَطُوا فِي النَّارِ، وَفِي غَمَرَاتٍ فَلاَ يَقُومُوا.

^140:11 رَجُلُ لِسَانٍ لاَ يَثْبُتُ فِي الأَرْضِ. رَجُلُ الظُّلْمِ يَصِيدُهُ الشَّرُّ إِلَى هَلاَكِهِ.

^140:12 قَدْ عَلِمْتُ أَنَّ الرَّبَّ يُجْرِي حُكْمًا لِلْمَسَاكِينِ وَحَقًّا لِلْبَائِسِينَ.

^140:13 إِنَّمَا الصِّدِّيقُونَ يَحْمَدُونَ اسْمَكَ. الْمُسْتَقِيمُونَ يَجْلِسُونَ فِي حَضْرَتِكَ.

^141:0 مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^141:1 يَا رَبُّ، إِلَيْكَ صَرَخْتُ. أَسْرِعْ إِلَيَّ. أَصْغِ إِلَى صَوْتِي عِنْدَ مَا أَصْرُخُ إِلَيْكَ.

^141:2 لِتَسْتَقِمْ صَلاَتِي كَالْبَخُورِ قُدَّامَكَ. لِيَكُنْ رَفْعُ يَدَيَّ كَذَبِيحَةٍ مَسَائِيَّةٍ.

^141:3 اجْعَلْ يَا رَبُّ حَارِسًا لِفَمِي. احْفَظْ بَابَ شَفَتَيَّ.

^141:4 لاَ تُمِلْ قَلْبِي إِلَى أَمْرٍ رَدِيءٍ، لأَتَعَلَّلَ بِعِلَلِ الشَّرِّ مَعَ أُنَاسٍ فَاعِلِي إِثْمٍ، وَلاَ آكُلْ مِنْ نَفَائِسِهِمْ.

^141:5 لِيَضْرِبْنِي الصِّدِّيقُ فَرَحْمَةٌ، وَلْيُوَبِّخْنِي فَزَيْتٌ لِلرَّأْسِ. لاَ يَأْبَى رَأْسِي. لأَنَّ صَلاَتِي بَعْدُ فِي مَصَائِبِهِمْ.

^141:6 قَدِ انْطَرَحَ قُضَاتُهُمْ مِنْ عَلَى الصَّخْرَةِ، وَسَمِعُوا كَلِمَاتِي لأَنَّهَا لَذِيذَةٌ.

^141:7 كَمَنْ يَفْلَحُ وَيَشُقُّ الأَرْضَ، تَبَدَّدَتْ عِظَامُنَا عِنْدَ فَمِ الْهَاوِيَةِ.

^141:8 لأَنَّهُ إِلَيْكَ يَا سَيِّدُ يَا رَبُّ عَيْنَايَ. بِكَ احْتَمَيْتُ. لاَ تُفْرِغْ نَفْسِي.

^141:9 احْفَظْنِي مِنَ الْفَخِّ الَّذِي قَدْ نَصَبُوهُ لِي، وَمِنْ أَشْرَاكِ فَاعِلِي الإِثْمِ.

^141:10 لِيَسْقُطِ الأَشْرَارُ فِي شِبَاكِهِمْ حَتَّى أَنْجُوَ أَنَا بِالْكُلِّيَّةِ.

^142:0 قَصِيدَةٌ لِدَاوُدَ لَمَّا كَانَ فِي الْمَغَارَةِ. صَلاَةٌ

^142:1 بِصَوْتِي إِلَى الرَّبِّ أَصْرُخُ. بِصَوْتِي إِلَى الرَّبِّ أَتَضَرَّعُ.

^142:2 أَسْكُبُ أَمَامَهُ شَكْوَايَ. بِضِيقِيْ قُدَّامَهُ أُخْبِرُ.

^142:3 عِنْدَ مَا أَعْيَتْ رُوحِي فِيَّ، وَأَنْتَ عَرَفْتَ مَسْلَكِي. فِي الطَّرِيقِ الَّتِي أَسْلُكُ أَخْفَوْا لِي فَخًّا.

^142:4 انْظُرْ إِلَى الْيَمِينِ وَأَبْصِرْ، فَلَيْسَ لِي عَارِفٌ. بَادَ عَنِّي الْمَنَاصُ. لَيْسَ مَنْ يَسْأَلُ عَنْ نَفْسِي.

^142:5 صَرَخْتُ إِلَيْكَ يَا رَبُّ. قُلْتُ: «أَنْتَ مَلْجَإِي، نَصِيبِي فِي أَرْضِ الأَحْيَاءِ».

^142:6 أَصْغِ إِلَى صُرَاخِي، لأَنِّي قَدْ تَذَلَّلْتُ جِدًّا. نَجِّنِي مِنْ مُضْطَهِدِيَّ، لأَنَّهُمْ أَشَدُّ مِنِّي.

^142:7 أَخْرِجْ مِنَ الْحَبْسِ نَفْسِي، لِتَحْمِيدِ اسْمِكَ. الصِّدِّيقُونَ يَكْتَنِفُونَنِي، لأَنَّكَ تُحْسِنُ إِلَيَّ.

^143:0 مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^143:1 يَا رَبُّ، اسْمَعْ صَلاَتِي، وَأَصْغِ إِلَى تَضَرُّعَاتِي. بِأَمَانَتِكَ اسْتَجِبْ لِي، بِعَدْلِكَ.

^143:2 وَلاَ تَدْخُلْ فِي الْمُحَاكَمَةِ مَعَ عَبْدِكَ، فَإِنَّهُ لَنْ يَتَبَرَّرَ قُدَّامَكَ حَيٌّ.

^143:3 لأَنَّ الْعَدُوَّ قَدِ اضْطَهَدَ نَفْسِي. سَحَقَ إِلَى الأَرْضِ حَيَاتِي. أَجْلَسَنِي فِي الظُّلُمَاتِ مِثْلَ الْمَوْتَى مُنْذُ الدَّهْرِ.

^143:4 أَعْيَتْ فِيَّ رُوحِي. تَحَيَّرَ فِي دَاخِلِي قَلْبِي.

^143:5 تَذَكَّرْتُ أَيَّامَ الْقِدَمِ. لَهِجْتُ بِكُلِّ أَعْمَالِكَ. بِصَنَائِعِ يَدَيْكَ أَتَأَمَّلُ.

^143:6 بَسَطْتُ إِلَيْكَ يَدَيَّ، نَفْسِي نَحْوَكَ كَأَرْضٍ يَابِسَةٍ. سِلاَهْ.

^143:7 أَسْرِعْ أَجِبْنِي يَا رَبُّ. فَنِيَتْ رُوحِي. لاَ تَحْجُبْ وَجْهَكَ عَنِّي، فَأُشْبِهَ الْهَابِطِينَ فِي الْجُبِّ.

^143:8 أَسْمِعْنِي رَحْمَتَكَ فِي الْغَدَاةِ، لأَنِّي عَلَيْكَ تَوَكَّلْتُ. عَرِّفْنِي الطَّرِيقَ الَّتِي أَسْلُكُ فِيهَا، لأَنِّي إِلَيْكَ رَفَعْتُ نَفْسِي.

^143:9 أَنْقِذْنِي مِنْ أَعْدَائِي يَا رَبُّ. إِلَيْكَ الْتَجَأْتُ.

^143:10 عَلِّمْنِي أَنْ أَعْمَلَ رِضَاكَ، لأَنَّكَ أَنْتَ إِلهِي. رُوحُكَ الصَّالِحُ يَهْدِينِي فِي أَرْضٍ مُسْتَوِيَةٍ.

^143:11 مِنْ أَجْلِ اسْمِكَ يَا رَبُّ تُحْيِينِي. بِعَدْلِكَ تُخْرِجُ مِنَ الضِّيقْ نَفْسِي،

^143:12 وَبِرَحْمَتِكَ تَسْتَأْصِلُ أَعْدَائِي، وَتُبِيدُ كُلَّ مُضَايِقِي نَفْسِي، لأَنِّي أَنَا عَبْدُكَ.

Синодальный

Языки

Псалом представляет собой торжественный гимн Богу с перечислением Его многочисленных благодеяний, оказанных евреям на протяжении всей их истории.

Аллилуия

Хвалите имя Господне, хвалите, рабы Господни,

стоящие в доме Господнем, во дворах дома Бога нашего.

Хвалите Господа, ибо Господь благ; пойте имени Его, ибо это сладостно,

ибо Господь избрал Себе Иакова, Израиля в собственность Свою.

Я познал, что велик Господь, и Господь наш превыше всех богов.

Господь творит все, что хочет, на небесах и на земле, на морях и во всех безднах;

возводит облака от края земли, творит молнии при дожде, изводит ветер из хранилищ Своих.

Он поразил первенцев Египта, от человека до скота,

послал знамения и чудеса среди тебя, Египет, на фараона и на всех рабов его,

поразил народы многие и истребил царей сильных:

Сигона, царя Аморрейского, и Ога, царя Васанского, и все царства Ханаанские;

и отдал землю их в наследие, в наследие Израилю, народу Своему.

Господи! имя Твое вовек; Господи! память о Тебе в род и род.

Ибо Господь будет судить народ Свой и над рабами Своими умилосердится.

Идолы язычников – серебро и золото, дело рук человеческих:

есть у них уста, но не говорят; есть у них глаза, но не видят;

есть у них уши, но не слышат, и нет дыхания в устах их.

Подобны им будут делающие их и всякий, кто надеется на них.

Дом Израилев! благословите Господа. Дом Ааронов! благословите Господа.

Дом Левиин! благословите Господа. Боящиеся Господа! благословите Господа.

Благословен Господь от Сиона, живущий в Иерусалиме! Аллилуия!

[Аллилуия.]

Продолжение 134-го псалма.

Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его.

Славьте Бога богов, ибо вовек милость Его.

Славьте Господа господствующих, ибо вовек милость Его;

Того, Который один творит чудеса великие, ибо вовек милость Его;

Который сотворил небеса премудро, ибо вовек милость Его;

утвердил землю на водах, ибо вовек милость Его;

сотворил светила великие, ибо вовек милость Его;

солнце – для управления днем, ибо вовек милость Его;

луну и звезды – для управления ночью, ибо вовек милость Его;

поразил Египет в первенцах его, ибо вовек милость Его;

и вывел Израиля из среды его, ибо вовек милость Его;

рукою крепкою и мышцею простертою, ибо вовек милость Его;

разделил Чермное море, ибо вовек милость Его;

и провел Израиля посреди его, ибо вовек милость Его;

и низверг фараона и войско его в море Чермное, ибо вовек милость Его;

провел народ Свой чрез пустыню, ибо вовек милость Его;

поразил царей великих, ибо вовек милость Его;

и убил царей сильных, ибо вовек милость Его;

Сигона, царя Аморрейского, ибо вовек милость Его;

и Ога, царя Васанского, ибо вовек милость Его;

и отдал землю их в наследие, ибо вовек милость Его;

в наследие Израилю, рабу Своему, ибо вовек милость Его;

вспомнил нас в унижении нашем, ибо вовек милость Его;

и избавил нас от врагов наших, ибо вовек милость Его;

дает пищу всякой плоти, ибо вовек милость Его.

Славьте Бога небес, ибо вовек милость Его.

[Давида.]

1 В плену вавилонском замолкли наши песни. 3 Притеснители наши просили нас пропеть из Сионских песней. Да иссохнет мой язык и рука, если буду петь и играть в чужой стране и, если я забуду тебя, Иерусалим 7 Господи, отмсти Едому за его злобу к Иерусалиму.

При реках Вавилона, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе;

на вербах, посреди его, повесили мы наши арфы.

Там пленившие нас требовали от нас слов песней, и притеснители наши – веселья: «пропойте нам из песней Сионских».

Как нам петь песнь Господню на земле чужой?

Если я забуду тебя, Иерусалим, – забудь меня десница моя;

прилипни язык мой к гортани моей, если не буду помнить тебя, если не поставлю Иерусалима во главе веселия моего.

Припомни, Господи, сынам Едомовым день Иерусалима, когда они говорили: «разрушайте, разрушайте до основания его».

Дочь Вавилона, опустошительница! блажен, кто воздаст тебе за то, что ты сделала нам!

Блажен, кто возьмет и разобьет младенцев твоих о камень!

1 Славлю Тебя, Господи, пред всеми «богами», за Твои ко мне милости. 3 Ты спасал меня во время бедствий и даровал мне великую милость. Все цари будут поклоняться Тебе. 6 Господь защитит смиренного: он погубит врагов и спасет его без усилий с его стороны. Не оставляй, Господь, дел рук Твоих.

Давида.

Славлю Тебя всем сердцем моим, пред богами* пою Тебе, [что Ты услышал все слова уст моих]. //*В переводе 70-ти: пред Ангелами.

Поклоняюсь пред святым храмом Твоим и славлю имя Твое за милость Твою и за истину Твою, ибо Ты возвеличил слово Твое превыше всякого имени Твоего.

В день, когда я воззвал, Ты услышал меня, вселил в душу мою бодрость.

Прославят Тебя, Господи, все цари земные, когда услышат слова уст Твоих

и воспоют пути Господни, ибо велика слава Господня.

Высок Господь: и смиренного видит, и гордого узнает издали.

Если я пойду посреди напастей, Ты оживишь меня, прострешь на ярость врагов моих руку Твою, и спасет меня десница Твоя.

Господь совершит за меня! Милость Твоя, Господи, вовек: дело рук Твоих не оставляй.

1 Господи, Ты знаешь мои помышления, слова и поступки, Ты всё видишь и знаешь. 13 Ты соткал меня во чреве матери, дивно устроил меня и всё время моей жизни записано в книге Твоей. 17 Как всё чудно Тобой устроено и как дивны все проявления Твоей творческой мысли, которых не перечислить. 19 Твое величие вызывает во мне ненависть ко всем нечестивым, осмеливающимся порицать Твое имя. 23 Испытай меня, Боже, и не дай мне уклониться от Тебя.

Начальнику хора. Псалом Давида.

Господи! Ты испытал меня и знаешь.

Ты знаешь, когда я сажусь и когда встаю; Ты разумеешь помышления мои издали.

Иду ли я, отдыхаю ли – Ты окружаешь меня, и все пути мои известны Тебе.

Еще нет слова на языке моем, – Ты, Господи, уже знаешь его совершенно.

Сзади и спереди Ты объемлешь меня, и полагаешь на мне руку Твою.

Дивно для меня ведение [Твое], – высоко, не могу постигнуть его!

Куда пойду от Духа Твоего, и от лица Твоего куда убегу?

Взойду ли на небо – Ты там; сойду ли в преисподнюю – и там Ты.

Возьму ли крылья зари и переселюсь на край моря, –

и там рука Твоя поведет меня, и удержит меня десница Твоя.

Скажу ли: «может быть, тьма скроет меня, и свет вокруг меня сделается ночью»;

но и тьма не затмит от Тебя, и ночь светла, как день: как тьма, так и свет.

Ибо Ты устроил внутренности мои и соткал меня во чреве матери моей.

Славлю Тебя, потому что я дивно устроен. Дивны дела Твои, и душа моя вполне сознает это.

Не сокрыты были от Тебя кости мои, когда я созидаем был в тайне, образуем был во глубине утробы.

Зародыш мой видели очи Твои; в Твоей книге записаны все дни, для меня назначенные, когда ни одного из них еще не было.

Как возвышенны для меня помышления Твои, Боже, и как велико число их!

Стану ли исчислять их, но они многочисленнее песка; когда я пробуждаюсь, я все еще с Тобою.

О, если бы Ты, Боже, поразил нечестивого! Удалитесь от меня, кровожадные!

Они говорят против Тебя нечестиво; суетное замышляют враги Твои.

Мне ли не возненавидеть ненавидящих Тебя, Господи, и не возгнушаться восстающими на Тебя?

Полною ненавистью ненавижу их: враги они мне.

Испытай меня, Боже, и узнай сердце мое; испытай меня и узнай помышления мои;

и зри, не на опасном ли я пути, и направь меня на путь вечный.

2 Сохрани меня, Господи, от врага. 7 Покрой меня от него и да погибнет мой враг, как бы в огне. 12 Я верю, что Господь не даст торжествовать нечестивому, защитит невинных и непорочные найдут в Нём покровительство.

Псалом

Начальнику хора. Псалом Давида

Избавь меня, Господи, от человека злого; сохрани меня от притеснителя:

они злое мыслят в сердце, всякий день ополчаются на брань,

изощряют язык свой, как змея; яд аспида под устами их.

Соблюди меня, Господи, от рук нечестивого, сохрани меня от притеснителей, которые замыслили поколебать стопы мои.

Гордые скрыли силки для меня и петли, раскинули сеть по дороге, тенета разложили для меня.

Я сказал Господу: Ты Бог мой; услышь, Господи, голос молений моих!

Господи, Господи, сила спасения моего! Ты покрыл голову мою в день брани.

Не дай, Господи, желаемого нечестивому; не дай успеха злому замыслу его: они возгордятся.

Да покроет головы окружающих меня зло собственных уст их.

Да падут на них горящие угли; да будут они повержены в огонь, в пропасти, так, чтобы не встали.

Человек злоязычный не утвердится на земле; зло увлечет притеснителя в погибель.

Знаю, что Господь сотворит суд угнетенным и справедливость бедным.

Так! праведные будут славить имя Твое; непорочные будут обитать пред лицем Твоим.

1 Поспеши, Господи, ко мне со Своею помощью; да направится к Тебе молитва моя, как фимиам вечерней жертвы. 3 Сохрани меня от дурных слов и лукавых мыслей; пусть меня обличает праведник, но я всегда против злодейств. 6 Враги преследуют нас, я же невиновен пред ними и кроток. 8 Уповаю на Тебя.

Псалом Давида.

Господи! к тебе взываю: поспеши ко мне, внемли голосу моления моего, когда взываю к Тебе.

Да направится молитва моя, как фимиам, пред лице Твое, воздеяние рук моих – как жертва вечерняя.

Положи, Господи, охрану устам моим, и огради двери уст моих;

не дай уклониться сердцу моему к словам лукавым для извинения дел греховных вместе с людьми, делающими беззаконие, и да не вкушу я от сластей их.

Пусть наказывает меня праведник: это милость; пусть обличает меня: это лучший елей, который не повредит голове моей; но мольбы мои – против злодейств их.

Вожди их рассыпались по утесам и слышат слова мои, что они кротки.

Как будто землю рассекают и дробят нас; сыплются кости наши в челюсти преисподней.

Но к Тебе, Господи, Господи, очи мои; на Тебя уповаю, не отринь души моей!

Сохрани меня от силков, поставленных для меня, от тенет беззаконников.

Падут нечестивые в сети свои, а я перейду.

1 Во время бедствий я взывал ко Господу и только в Нем искал защиты. 5 Я взывал ко Господу: внемли моему воплю, избавь от притеснителей, и тогда праведные соберутся вокруг меня.

Учение Давида. Молитва его, когда он был в пещере

¹Голосом моим к Господу воззвал я, голосом моим к Господу помолился;

²излил пред Ним моление мое; печаль мою открыл Ему.

³Когда изнемогал во мне дух мой, Ты знал стезю мою. На пути, которым я ходил, они скрытно поставили сети для меня.

⁴Смотрю на правую сторону, и вижу, что никто не признаёт меня: не стало для меня убежища, никто не заботится о душе моей.

⁵Я воззвал к Тебе, Господи, я сказал: Ты прибежище мое и часть моя на земле живых.

⁶Внемли воплю моему, ибо я очень изнемог; избавь меня от гонителей моих, ибо они сильнее меня.

⁷Выведи из темницы душу мою, чтобы мне славить имя Твое. Вокруг меня соберутся праведные, когда Ты явишь мне благодеяние.

Псалом Давида, [когда он преследуем был сыном своим Авессаломом].

1 Господи! Услышь меня и не входи в суд с рабом Твоим. 3 Враг преследует меня; я теряю мужество и успокаиваюсь только размышлением о делах Твоих. 6 Я жду от Тебя помощи, как жаждущая земля дождя. Даруй мне Твою милость и избавь от врагов. 10 Научи меня исполнять Твою волю и истреби врагов моих.

Господи! услышь молитву мою, внемли молению моему по истине Твоей; услышь меня по правде Твоей

и не входи в суд с рабом Твоим, потому что не оправдается пред Тобой ни один из живущих.

Враг преследует душу мою, втоптал в землю жизнь мою, принудил меня жить во тьме, как давно умерших, –

и уныл во мне дух мой, онемело во мне сердце мое.

Вспоминаю дни древние, размышляю о всех делах Твоих, рассуждаю о делах рук Твоих.

Простираю к Тебе руки мои; душа моя – к Тебе, как жаждущая земля.

Скоро услышь меня, Господи: дух мой изнемогает; не скрывай лица Твоего от меня, чтобы я не уподобился нисходящим в могилу.

Даруй мне рано услышать милость Твою, ибо я на Тебя уповаю. Укажи мне, [Господи,] путь, по которому мне идти, ибо к Тебе возношу я душу мою.

Избавь меня, Господи, от врагов моих; к Тебе прибегаю.

Научи меня исполнять волю Твою, потому что Ты Бог мой; Дух Твой благий да ведет меня в землю правды.

Ради имени Твоего, Господи, оживи меня; ради правды Твоей выведи из напасти душу мою.

И по милости Твоей истреби врагов моих и погуби всех, угнетающих душу мою, ибо я Твой раб.