Скрыть
136:0
136:2
136:3
136:4
136:6
136:8
Церковнославянский (рус)
Дави́ду иеремі́емъ.
На рѣка́хъ Вавило́нскихъ, та́мо сѣдо́хомъ и пла́кахомъ, внегда́ помяну́ти на́мъ Сiо́на:
на ве́рбiихъ посредѣ́ его́ обѣ́сихомъ орга́ны на́шя.
Я́ко та́мо вопроси́ша ны́ плѣ́ншiи на́съ о словесѣ́хъ пѣ́сней, и ве́дшiи на́съ о пѣ́нiи: воспо́йте на́мъ от­ пѣ́сней Сiо́нскихъ.
Ка́ко воспо­е́мъ пѣ́снь Госпо́дню на земли́ чужде́й?
А́ще забу́ду тебе́, Иерусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́.
Прильпни́ язы́къ мо́й горта́ни мо­ему́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Иерусали́ма, я́ко въ нача́лѣ весе́лiя мо­его́.
Помяни́, Го́споди, сы́ны Едо́мскiя въ де́нь Иерусали́мль глаго́лющыя: истоща́йте, истоща́йте до основа́нiй его́.
Дщи́ Вавило́ня окая́н­ная, блаже́нъ, и́же воз­да́стъ тебѣ́ воз­дая́нiе твое́, е́же воз­дала́ еси́ на́мъ:
блаже́нъ, и́же и́метъ и разбiе́тъ младе́нцы твоя́ о ка́мень.
Греческий [Greek (Koine)]
τῷ Δαυιδ
ἐπι­̀ τῶν ποταμῶν Βαβυλῶνος ἐκεῖ ἐκαθίσαμεν καὶ ἐκλαύσαμεν ἐν τῷ μνησθῆναι ἡμᾶς τῆς Σιων
ἐπι­̀ ταῖς ἰτέαις ἐν μέσῳ αὐτῆς ἐκρεμάσαμεν τὰ ὄργανα ἡμῶν
ὅτι ἐκεῖ ἐπηρώτησαν ἡμᾶς οἱ αἰχμαλωτεύ­σαν­τες ἡμᾶς λόγους ᾠδῶν καὶ οἱ ἀπαγαγόν­τες ἡμᾶς ὕμνον ᾄσατε ἡμῖν ἐκ τῶν ᾠδῶν Σιων
πῶς ᾄσωμεν τὴν ᾠδὴν κυρίου ἐπι­̀ γῆς ἀλλοτρίας
ἐὰν ἐπι­λάθωμαί σου Ιερουσαλημ ἐπι­λησθείη ἡ δεξιά μου
κολληθείη ἡ γλῶσ­σά μου τῷ λάρυγγί μου ἐὰν μή σου μνησθῶ ἐὰν μὴ προ­ανατάξωμαι τὴν Ιερουσαλημ ἐν ἀρχῇ τῆς εὐφροσύνης μου
μνήσθητι κύριε τῶν υἱῶν Εδωμ τὴν ἡμέραν Ιερουσαλημ τῶν λεγόν­των ἐκκενοῦτε ἐκκενοῦτε ἕως ὁ θεμέλιος ἐν αὐτῇ
θυγάτηρ Βαβυλῶνος ἡ ταλαίπωρος μακάριος ὃς ἀν­ταποδώσει σοι τὸ ἀν­ταπόδομά σου ὃ ἀν­ταπέδωκας ἡμῖν
μακάριος ὃς κρατήσει καὶ ἐδαφιεῖ τὰ νήπιά σου προ­̀ς τὴν πέτραν
Арабский (Arabic Van Dyke)
137:1 عَلَى أَنْهَارِ بَابِلَ هُنَاكَ جَلَسْنَا، بَكَيْنَا أَيْضًا عِنْدَمَا تَذَكَّرْنَا صِهْيَوْنَ.
137:2 عَلَى الصَّفْصَافِ فِي وَسَطِهَا عَلَّقْنَا أَعْوَادَنَا.
137:3 لأَنَّهُ هُنَاكَ سَأَلَنَا الَّذِينَ سَبَوْنَا كَلاَمَ تَرْنِيمَةٍ، وَمُعَذِّبُونَا سَأَلُونَا فَرَحًا قَائِلِينَ: «رَنِّمُوا لَنَا مِنْ تَرْنِيمَاتِ صِهْيَوْنَ».
137:4 كَيْفَ نُرَنِّمُ تَرْنِيمَةَ الرَّبِّ فِي أَرْضٍ غَرِيبَةٍ؟
137:5 إِنْ نَسِيتُكِ يَا أُورُشَلِيمُ، تَنْسَى يَمِينِي!
137:6 لِيَلْتَصِقْ لِسَانِي بِحَنَكِي إِنْ لَمْ أَذْكُرْكِ، إِنْ لَمْ أُفَضِّلْ أُورُشَلِيمَ عَلَى أَعْظَمِ فَرَحِي!
137:7 اُذْكُرْ يَا رَبُّ لِبَنِي أَدُومَ يَوْمَ أُورُشَلِيمَ، الْقَائِلِينَ: «هُدُّوا، هُدُّوا حَتَّى إِلَى أَسَاسِهَا».
137:8 يَا بِنْتَ بَابِلَ الْمُخْرَبَةَ، طُوبَى لِمَنْ يُجَازِيكِ جَزَاءَكِ الَّذِي جَازَيْتِنَا!
137:9 طُوبَى لِمَنْ يُمْسِكُ أَطْفَالَكِ وَيَضْرِبُ بِهِمُ الصَّخْرَةَ!
Назди дарёҳои Бобил, он ҷо менишастем, низ мегиристем, вақте ки Сионро ба ёд меовардем.
Бар дарахтони бед, ки дар байни он буданд дар миёни онҳо буданд, барбатҳои худро овехтем,
Зеро дар он ҷо асиркунандагони мо аз мо суханони сурудро талаб мекарданд, ва зулмкунандагони мо – шодмониро: «Барои мо аз сурудҳои Сион бихонед».
Чӣ тавр мо суруди Парвардигорро дар замини бегона бихонем?
Агар туро, эй Уршалим, фаромӯш кунам, бигзор дасти ростам маро фаромӯш кунад;
Забонам ба комам бичаспад, агар туро ба ёд наоварам, агар Уршалимро бар аз ҳамаи шодмонии худ бартарӣ надиҳам.
Парвардигоро! Рӯзи Уршалимро ба банӣ писарони Адӯм ёдоварӣ намо, ки гуфта буданд: «Вайрон кунед, аз бунёдаш вайрон кунед!»
Эй духтари Бобили табоҳкор! Хушо касе ки сазои туро диҳад, барои сазое ки ба мо додаӣ.
Хушо касе ки кӯдакони туро гирифта, ба кӯҳпора занад.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible