Скрыть
138:0
138:4
138:5
138:6
138:10
138:17
138:20
Церковнославянский (рус)
Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́рiинъ, въ разсѣ́янiи.
Го́споди, искуси́лъ мя́ еси́ и позна́лъ мя́ еси́: Ты́ позна́лъ еси́ сѣда́нiе мое́ и воста́нiе мое́.
Ты́ разумѣ́лъ еси́ помышле́нiя моя́ издале́ча:
стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ еси́.
Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ мо­е́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ еси́
вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ еси́ мя́ и положи́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.
Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от­ мене́, утверди́ся, не воз­могу́ къ нему́.
Ка́мо пойду́ от­ Ду́ха тво­его́? И от­ лица́ Тво­его́ ка́мо бѣжу́?
А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо еси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо еси́.
А́ще воз­му́ крилѣ́ мо­и́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,
и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.
И рѣ́хъ: еда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́нiе въ сла́дости мо­е́й.
Я́ко тма́ не помрачи́т­ся от­ Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́т­ся: я́ко тма́ ея́, та́ко и свѣ́тъ ея́.
Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} еси́ утро́бы моя́, воспрiя́лъ мя́ еси́ изъ чре́ва ма́тере мо­ея́.
Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́л­ся еси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́етъ зѣло́.
Не утаи́ся ко́сть моя́ от­ Тебе́, ю́же сотвори́лъ еси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.
Несодѣ́лан­ное мое́ ви́дѣстѣ о́чи Тво­и́, и въ кни́зѣ Тво­е́й вси́ напи́шут­ся: во дне́хъ сози́ждут­ся, и никто́же въ ни́хъ.
Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Тво­и́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́че­ст­вiя и́хъ:
изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жат­ся: воста́хъ, и еще́ е́смь съ Тобо́ю.
А́ще избiе́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жiе крове́й, уклони́теся от­ мене́.
Я́ко ревни́ви есте́ въ помышле́нiихъ, прiи́мутъ въ суету́ гра́ды Твоя́.
Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, воз­ненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Тво­и́хъ иста́яхъ?
Соверше́н­ною не́навистiю воз­ненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.
Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце мое́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:
и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нiя во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.
Греческий [Greek (Koine)]
εἰς τὸ τέλος ψαλμὸς τῷ Δαυιδ
κύριε ἐδοκίμασάς με καὶ ἔγνως με
σὺ ἔγνως τὴν καθέδραν μου καὶ τὴν ἔγερσίν μου σὺ συν­ῆκας τοὺς δια­λογισμούς μου ἀπο­̀ μακρόθεν
τὴν τρίβον μου καὶ τὴν σχοῖνόν μου σὺ ἐξιχνίασας καὶ πάσας τὰς ὁδούς μου προ­εῖδες
ὅτι οὐκ ἔστιν λόγος ἐν γλώσ­σῃ μου
ἰδού κύριε σὺ ἔγνως πάν­τα τὰ ἔσχατα καὶ τὰ ἀρχαῖα σὺ ἔπλασάς με καὶ ἔθηκας ἐπ᾿ ἐμὲ τὴν χεῖρά σου
ἐθαυμαστώθη ἡ γνῶσίς σου ἐξ ἐμοῦ ἐκραταιώθη οὐ μὴ δύνωμαι προ­̀ς αὐτήν
ποῦ πορευθῶ ἀπο­̀ τοῦ πνεύ­ματός σου καὶ ἀπο­̀ τοῦ προ­σώπου σου ποῦ φύγω
ἐὰν ἀναβῶ εἰς τὸν οὐρανόν σὺ εἶ ἐκεῖ ἐὰν κατα­βῶ εἰς τὸν ᾅδην πάρει
ἐὰν ἀναλάβοιμι τὰς πτέρυγάς μου κατ᾿ ὄρθρον καὶ κατα­σκηνώσω εἰς τὰ ἔσχατα τῆς θαλάσ­σης
καὶ γὰρ ἐκεῖ ἡ χείρ σου ὁδηγήσει με καὶ καθέξει με ἡ δεξιά σου
καὶ εἶπα ἄρα σκότος κατα­πατήσει με καὶ νὺξ φωτισμὸς ἐν τῇ τρυφῇ μου
ὅτι σκότος οὐ σκοτισθή­σε­ται ἀπο­̀ σοῦ καὶ νὺξ ὡς ἡμέρα φωτισθή­σε­ται ὡς τὸ σκότος αὐτῆς οὕτως καὶ τὸ φῶς αὐτῆς
ὅτι σὺ ἐκτήσω τοὺς νεφρούς μου κύριε ἀν­τελάβου μου ἐκ γαστρὸς μητρός μου
ἐξομολογήσομαί σοι ὅτι φοβερῶς ἐθαυμαστώθην θαυμάσια τὰ ἔργα σου καὶ ἡ ψυχή μου γινώσκει σφόδρα
οὐκ ἐκρύβη τὸ ὀστοῦν μου ἀπο­̀ σοῦ ὃ ἐποίησας ἐν κρυφῇ καὶ ἡ ὑπόστασίς μου ἐν τοῖς κατωτάτοις τῆς γῆς
τὸ ἀκατέργαστόν μου εἴδοσαν οἱ ὀφθαλμοί σου καὶ ἐπι­̀ τὸ βιβλίον σου πάν­τες γραφήσον­ται ἡμέρας πλασθήσον­ται καὶ οὐθεὶς ἐν αὐτοῖς
ἐμοὶ δὲ λίαν ἐτιμήθησαν οἱ φίλοι σου ὁ θεός λίαν ἐκραταιώθησαν αἱ ἀρχαὶ αὐτῶν
ἐξαριθμήσομαι αὐτούς καὶ ὑπὲρ ἄμμον πλη­θυνθήσον­ται ἐξηγέρθην καὶ ἔτι εἰμὶ μετὰ σοῦ
ἐὰν ἀπο­κτείνῃς ἁμαρτωλούς ὁ θεός ἄνδρες αἱμάτων ἐκκλίνατε ἀπ᾿ ἐμοῦ
ὅτι ἐρεῖς εἰς δια­λογισμόν λήμψον­ται εἰς ματαιότητα τὰς πόλεις σου
οὐχὶ τοὺς μισοῦν­τάς σε κύριε ἐμίσησα καὶ ἐπι­̀ τοῖς ἐχθροῖς σου ἐξετηκόμην
τέλειον μῖσος ἐμίσουν αὐτούς εἰς ἐχθροὺς ἐγένον­τό μοι
δοκίμασόν με ὁ θεός καὶ γνῶθι τὴν καρδίαν μου ἔτασόν με καὶ γνῶθι τὰς τρίβους μου
καὶ ἰδὲ εἰ ὁδὸς ἀνομίας ἐν ἐμοί καὶ ὁδήγησόν με ἐν ὁδῷ αἰωνίᾳ
Еврейский
139:1לַמְנַצֵּחַ לְדָוִד מִזְמוֹר;
יְהוָה חֲקַרְתַּנִי, וַתֵּדָע׃
139:2אַתָּה יָדַעְתָּ שִׁבְתִּי וְקוּמִי; בַּנְתָּה לְרֵעִי, מֵרָחוֹק׃
139:3אָרְחִי וְרִבְעִי זֵרִיתָ; וְכָל־דְּרָכַי הִסְכַּנְתָּה׃
139:4כִּי אֵין מִלָּה בִּלְשׁוֹנִי; הֵן יְהוָה, יָדַעְתָּ כֻלָּהּ׃
139:5אָחוֹר וָקֶדֶם צַרְתָּנִי; וַתָּשֶׁת עָלַי כַּפֶּכָה׃
139:6פִּלְאִיָּה (פְּלִיאָה) דַעַת מִמֶּנִּי; נִשְׂגְּבָה, לֹא־אוּכַל לָהּ׃
139:7אָנָה אֵלֵךְ מֵרוּחֶךָ; וְאָנָה, מִפָּנֶיךָ אֶבְרָח׃
139:8אִם־אֶסַּק שָׁמַיִם שָׁם אָתָּה; וְאַצִּיעָה שְּׁאוֹל הִנֶּךָּ׃
139:9אֶשָּׂא כַנְפֵי־שָׁחַר; אֶשְׁכְּנָה, בְּאַחֲרִית יָם׃
139:10גַּם־שָׁם יָדְךָ תַנְחֵנִי; וְתֹאחֲזֵנִי יְמִינֶךָ׃
139:11וָאֹמַר אַךְ־חֹשֶׁךְ יְשׁוּפֵנִי; וְלַיְלָה, אוֹר בַּעֲדֵנִי׃
139:12גַּם־חֹשֶׁךְ לֹא־יַחְשִׁיךְ מִמֶּךָ וְלַיְלָה כַּיּוֹם יָאִיר; כַּחֲשֵׁיכָה, כָּאוֹרָה׃
139:13כִּי־אַתָּה קָנִיתָ כִלְיֹתָי; תְּסֻכֵּנִי, בְּבֶטֶן אִמִּי׃
139:14אוֹדְךָ, עַל כִּי נוֹרָאוֹת, נִפְלֵיתִי נִפְלָאִים מַעֲשֶׂיךָ; וְנַפְשִׁי, יֹדַעַת מְאֹד׃
139:15לֹא־נִכְחַד עָצְמִי, מִמֶּךָּ אֲשֶׁר־עֻשֵּׂיתִי בַסֵּתֶר; רֻקַּמְתִּי, בְּתַחְתִּיּוֹת אָרֶץ׃
139:16גָּלְמִי רָאוּ עֵינֶיךָ, וְעַל־סִפְרְךָ כֻּלָּם יִכָּתֵבוּ יָמִים יֻצָּרוּ; וְלֹא (וְלוֹ) אֶחָד בָּהֶם׃
139:17וְלִי, מַה־יָּקְרוּ רֵעֶיךָ אֵל; מֶה עָצְמוּ רָאשֵׁיהֶם׃
139:18אֶסְפְּרֵם מֵחוֹל יִרְבּוּן; הֱקִיצֹתִי, וְעוֹדִי עִמָּךְ׃
139:19אִם־תִּקְטֹל אֱלוֹהַּ רָשָׁע; וְאַנְשֵׁי דָמִים, סוּרוּ מֶנִּי׃
139:20אֲשֶׁר יֹאמְרֻךָ לִמְזִמָּה; נָשֻׂא לַשָּׁוְא עָרֶיךָ׃
139:21הֲלוֹא־מְשַׂנְאֶיךָ יְהוָה אֶשְׂנָא; וּבִתְקוֹמְמֶיךָ, אֶתְקוֹטָט׃
139:22תַּכְלִית שִׂנְאָה שְׂנֵאתִים; לְאוֹיְבִים, הָיוּ לִי׃
139:23חָקְרֵנִי אֵל וְדַע לְבָבִי; בְּחָנֵנִי, וְדַע שַׂרְעַפָּי׃
139:24וּרְאֵה, אִם־דֶּרֶךְ־עֹצֶב בִּי; וּנְחֵנִי, בְּדֶרֶךְ עוֹלָם׃
139:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
139:2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
139:3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
139:4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
139:5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
139:6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
139:7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
139:8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
139:9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
139:10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
139:11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
139:12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
139:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
139:14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений!
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
139:15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
139:16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…
139:17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
139:18 перелічую їх, численніші вони від піску!
Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
139:19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
139:20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
139:21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
139:22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…
139:23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
139:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible