Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 138

Псалом 138

Толкования

Толкования главы

138:0

138:1

см.:Притч.24:12;Ин.21:17;

138:2

см.:2Цар.7:20;Иер.12:3;Втор.31:21;

138:3

см.:Пс.118:168;

138:4

138:5

138:6

138:7

см.:Прем.1:7;

138:8

см.:Ам.9:2;

138:9

см.:Пс.54:7;

138:10

138:11

см.:Иов.34:22;Иер.23:24;Евр.4:13;

138:12

см.:Иак.1:17;

138:13

см.:Иов.10:11;

138:14

см.:Пс.118:71;Откр.15:3;

138:15

см.:Еккл.11:5;

138:16

см.:Сир.23:29;Иов.14:5;Мал.3:16;

138:17

138:18

см.:Быт.22:17;

138:19

см.:Пс.5:7;

138:20

138:21

см.:Пс.100:3;

138:22

см.:Рим.12:9;

138:23

см.:Иов.31:6;Пс.25:2;

138:24

см.:Пс.26:11;Пс.85:11;Пс.142:8;

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́рiинъ, въ разсѣ́янiи.

Го́споди, искуси́лъ мя́ еси́ и позна́лъ мя́ еси́: Ты́ позна́лъ еси́ сѣда́нiе мое́ и воста́нiе мое́.

Ты́ разумѣ́лъ еси́ помышле́нiя моя́ издале́ча:

стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ еси́.

Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ мое́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ еси́

вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ еси́ мя́ и положи́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.

Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от мене́, утверди́ся, не возмогу́ къ нему́.

Ка́мо пойду́ от Ду́ха твоего́? И от лица́ Твоего́ ка́мо бѣжу́?

А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо еси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо еси́.

А́ще возму́ крилѣ́ мои́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,

и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.

И рѣ́хъ: еда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́нiе въ сла́дости мое́й.

Я́ко тма́ не помрачи́тся от Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́тся: я́ко тма́ ея́, та́ко и свѣ́тъ ея́.

Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} еси́ утро́бы моя́, воспрiя́лъ мя́ еси́ изъ чре́ва ма́тере моея́.

Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́лся еси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́етъ зѣло́.

Не утаи́ся ко́сть моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́лъ еси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.

Несодѣ́ланное мое́ ви́дѣстѣ о́чи Твои́, и въ кни́зѣ Твое́й вси́ напи́шутся: во дне́хъ сози́ждутся, и никто́же въ ни́хъ.

Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Твои́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́чествiя и́хъ:

изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жатся: воста́хъ, и еще́ е́смь съ Тобо́ю.

А́ще избiе́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жiе крове́й, уклони́теся от мене́.

Я́ко ревни́ви есте́ въ помышле́нiихъ, прiи́мутъ въ суету́ гра́ды Твоя́.

Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, возненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Твои́хъ иста́яхъ?

Соверше́нною не́навистiю возненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.

Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце мое́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:

и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нiя во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.

Французский (LSG)

^139:1 Au chef des chantres. De David. Psaume. Éternel! tu me sondes et tu me connais,

^139:2 Tu sais quand je m'assieds et quand je me lève, Tu pénètres de loin ma pensée;

^139:3 Tu sais quand je marche et quand je me couche, Et tu pénètres toutes mes voies.

^139:4 Car la parole n'est pas sur ma langue, Que déjà, ô Éternel! tu la connais entièrement.

^139:5 Tu m'entoures par derrière et par devant, Et tu mets ta main sur moi.

^139:6 Une science aussi merveilleuse est au-dessus de ma portée, Elle est trop élevée pour que je puisse la saisir.

^139:7 Où irais-je loin de ton esprit, Et où fuirais-je loin de ta face?

^139:8 Si je monte aux cieux, tu y es; Si je me couche au séjour des morts, t'y voilà.

^139:9 Si je prends les ailes de l'aurore, Et que j'aille habiter à l'extrémité de la mer,

^139:10 Là aussi ta main me conduira, Et ta droite me saisira.

^139:11 Si je dis: Au moins les ténèbres me couvriront, La nuit devient lumière autour de moi;

^139:12 Même les ténèbres ne sont pas obscures pour toi, La nuit brille comme le jour, Et les ténèbres comme la lumière.

^139:13 C'est toi qui as formé mes reins, Qui m'as tissé dans le sein de ma mère.

^139:14 Je te loue de ce que je suis une créature si merveilleuse. Tes oeuvres sont admirables, Et mon âme le reconnaît bien.

^139:15 Mon corps n'était point caché devant toi, Lorsque j'ai été fait dans un lieu secret, Tissé dans les profondeurs de la terre.

^139:16 Quand je n'étais qu'une masse informe, tes yeux me voyaient; Et sur ton livre étaient tous inscrits Les jours qui m'étaient destinés, Avant qu'aucun d'eux existât.

^139:17 Que tes pensées, ô Dieu, me semblent impénétrables! Que le nombre en est grand!

^139:18 Si je les compte, elles sont plus nombreuses que les grains de sable. Je m'éveille, et je suis encore avec toi.

^139:19 O Dieu, puisses-tu faire mourir le méchant! Hommes de sang, éloignez-vous de moi!

^139:20 Ils parlent de toi d'une manière criminelle, Ils prennent ton nom pour mentir, eux, tes ennemis!

^139:21 Éternel, n'aurais-je pas de la haine pour ceux qui te haïssent, Du dégoût pour ceux qui s'élèvent contre toi?

^139:22 Je les hais d'une parfaite haine; Ils sont pour moi des ennemis.

^139:23 Sonde-moi, ô Dieu, et connais mon coeur! Éprouve-moi, et connais mes pensées!

^139:24 Regarde si je suis sur une mauvaise voie, Et conduis-moi sur la voie de l'éternité!

Украинский (Огієнко)

^139:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

^139:2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

^139:3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

^139:4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

^139:5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

^139:6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

^139:7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

^139:8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

^139:9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

^139:10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

^139:11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

^139:12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

^139:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

^139:14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений!
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

^139:15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

^139:16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…

^139:17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

^139:18 перелічую їх, численніші вони від піску!
Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

^139:19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

^139:20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

^139:21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

^139:22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…

^139:23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

^139:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^139:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِدَاوُدَ. مَزْمُورٌ

^139:1 يَا رَبُّ، قَدِ اخْتَبَرْتَنِي وَعَرَفْتَنِي.

^139:2 أَنْتَ عَرَفْتَ جُلُوسِي وَقِيَامِي. فَهِمْتَ فِكْرِي مِنْ بَعِيدٍ.

^139:3 مَسْلَكِي وَمَرْبَضِي ذَرَّيْتَ، وَكُلَّ طُرُقِي عَرَفْتَ.

^139:4 لأَنَّهُ لَيْسَ كَلِمَةٌ فِي لِسَانِي، إِلاَّ وَأَنْتَ يَا رَبُّ عَرَفْتَهَا كُلَّهَا.

^139:5 مِنْ خَلْفٍ وَمِنْ قُدَّامٍ حَاصَرْتَنِي، وَجَعَلْتَ عَلَيَّ يَدَكَ.

^139:6 عَجِيبَةٌ هذِهِ الْمَعْرِفَةُ، فَوْقِي ارْتَفَعَتْ، لاَ أَسْتَطِيعُهَا.

^139:7 أَيْنَ أَذْهَبُ مِنْ رُوحِكَ؟ وَمِنْ وَجْهِكَ أَيْنَ أَهْرُبُ؟

^139:8 إِنْ صَعِدْتُ إِلَى السَّمَاوَاتِ فَأَنْتَ هُنَاكَ، وَإِنْ فَرَشْتُ فِي الْهَاوِيَةِ فَهَا أَنْتَ.

^139:9 إِنْ أَخَذْتُ جَنَاحَيِ الصُّبْحِ، وَسَكَنْتُ فِي أَقَاصِي الْبَحْرِ،

^139:10 فَهُنَاكَ أَيْضًا تَهْدِينِي يَدُكَ وَتُمْسِكُنِي يَمِينُكَ.

^139:11 فَقُلْتُ: «إِنَّمَا الظُّلْمَةُ تَغْشَانِي». فَاللَّيْلُ يُضِيءُ حَوْلِي!

^139:12 الظُّلْمَةُ أَيْضًا لاَ تُظْلِمُ لَدَيْكَ، وَاللَّيْلُ مِثْلَ النَّهَارِ يُضِيءُ. كَالظُّلْمَةِ هكَذَا النُّورُ.

^139:13 لأَنَّكَ أَنْتَ اقْتَنَيْتَ كُلْيَتَيَّ. نَسَجْتَنِي فِي بَطْنِ أُمِّي.

^139:14 أَحْمَدُكَ مِنْ أَجْلِ أَنِّي قَدِ امْتَزْتُ عَجَبًا. عَجِيبَةٌ هِيَ أَعْمَالُكَ، وَنَفْسِي تَعْرِفُ ذلِكَ يَقِينًا.

^139:15 لَمْ تَخْتَفِ عَنْكَ عِظَامِي حِينَمَا صُنِعْتُ فِي الْخَفَاءِ، وَرُقِمْتُ فِي أَعْمَاقِ الأَرْضِ.

^139:16 رَأَتْ عَيْنَاكَ أَعْضَائِي، وَفِي سِفْرِكَ كُلُّهَا كُتِبَتْ يَوْمَ تَصَوَّرَتْ، إِذْ لَمْ يَكُنْ وَاحِدٌ مِنْهَا.

^139:17 مَا أَكْرَمَ أَفْكَارَكَ يَا اَللهُ عِنْدِي! مَا أَكْثَرَ جُمْلَتَهَا!

^139:18 إِنْ أُحْصِهَا فَهِيَ أَكْثَرُ مِنَ الرَّمْلِ. اسْتَيْقَظْتُ وَأَنَا بَعْدُ مَعَكَ.

^139:19 لَيْتَكَ تَقْتُلُ الأَشْرَارَ يَا اَللهُ. فَيَا رِجَالَ الدِّمَاءِ، ابْعُدُوا عَنِّي.

^139:20 الَّذِينَ يُكَلِّمُونَكَ بِالْمَكْرِ نَاطِقِينَ بِالْكَذِبِ، هُمْ أَعْدَاؤُكَ.

^139:21 أَلاَ أُبْغِضُ مُبْغِضِيكَ يَا رَبُّ، وَأَمْقُتُ مُقَاوِمِيكَ؟

^139:22 بُغْضًا تَامًّا أَبْغَضْتُهُمْ. صَارُوا لِي أَعْدَاءً.

^139:23 اخْتَبِرْنِي يَا اَللهُ وَاعْرِفْ قَلْبِي. امْتَحِنِّي وَاعْرِفْ أَفْكَارِي.

^139:24 وَانْظُرْ إِنْ كَانَ فِيَّ طَرِيقٌ بَاطِلٌ، وَاهْدِنِي طَرِيقًا أَبَدِيًّا.