Скрыть
138:0
138:4
138:5
138:6
138:10
138:17
138:20
Церковнославянский (рус)
Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́рiинъ, въ разсѣ́янiи.
Го́споди, искуси́лъ мя́ еси́ и позна́лъ мя́ еси́: Ты́ позна́лъ еси́ сѣда́нiе мое́ и воста́нiе мое́.
Ты́ разумѣ́лъ еси́ помышле́нiя моя́ издале́ча:
стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ еси́.
Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ мо­е́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ еси́
вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ еси́ мя́ и положи́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.
Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от­ мене́, утверди́ся, не воз­могу́ къ нему́.
Ка́мо пойду́ от­ Ду́ха тво­его́? И от­ лица́ Тво­его́ ка́мо бѣжу́?
А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо еси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо еси́.
А́ще воз­му́ крилѣ́ мо­и́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,
и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.
И рѣ́хъ: еда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́нiе въ сла́дости мо­е́й.
Я́ко тма́ не помрачи́т­ся от­ Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́т­ся: я́ко тма́ ея́, та́ко и свѣ́тъ ея́.
Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} еси́ утро́бы моя́, воспрiя́лъ мя́ еси́ изъ чре́ва ма́тере мо­ея́.
Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́л­ся еси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́етъ зѣло́.
Не утаи́ся ко́сть моя́ от­ Тебе́, ю́же сотвори́лъ еси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.
Несодѣ́лан­ное мое́ ви́дѣстѣ о́чи Тво­и́, и въ кни́зѣ Тво­е́й вси́ напи́шут­ся: во дне́хъ сози́ждут­ся, и никто́же въ ни́хъ.
Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Тво­и́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́че­ст­вiя и́хъ:
изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жат­ся: воста́хъ, и еще́ е́смь съ Тобо́ю.
А́ще избiе́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жiе крове́й, уклони́теся от­ мене́.
Я́ко ревни́ви есте́ въ помышле́нiихъ, прiи́мутъ въ суету́ гра́ды Твоя́.
Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, воз­ненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Тво­и́хъ иста́яхъ?
Соверше́н­ною не́навистiю воз­ненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.
Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце мое́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:
и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нiя во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.
Французский (LSG)
139:1 Au chef des chantres. De David. Psaume. Éternel! tu me sondes et tu me connais,
139:2 Tu sais quand je m'assieds et quand je me lève, Tu pénètres de loin ma pensée;
139:3 Tu sais quand je marche et quand je me couche, Et tu pénètres toutes mes voies.
139:4 Car la parole n'est pas sur ma langue, Que déjà, ô Éternel! tu la connais entièrement.
139:5 Tu m'entoures par derrière et par devant, Et tu mets ta main sur moi.
139:6 Une science aussi merveilleuse est au-dessus de ma portée, Elle est trop élevée pour que je puisse la saisir.
139:7 Où irais-je loin de ton esprit, Et où fuirais-je loin de ta face?
139:8 Si je monte aux cieux, tu y es; Si je me couche au séjour des morts, t'y voilà.
139:9 Si je prends les ailes de l'aurore, Et que j'aille habiter à l'extrémité de la mer,
139:10 Là aussi ta main me conduira, Et ta droite me saisira.
139:11 Si je dis: Au moins les ténèbres me couvriront, La nuit devient lumière autour de moi;
139:12 Même les ténèbres ne sont pas obscures pour toi, La nuit brille comme le jour, Et les ténèbres comme la lumière.
139:13 C'est toi qui as formé mes reins, Qui m'as tissé dans le sein de ma mère.
139:14 Je te loue de ce que je suis une créature si merveilleuse. Tes oeuvres sont admirables, Et mon âme le reconnaît bien.
139:15 Mon corps n'était point caché devant toi, Lorsque j'ai été fait dans un lieu secret, Tissé dans les profondeurs de la terre.
139:16 Quand je n'étais qu'une masse informe, tes yeux me voyaient; Et sur ton livre étaient tous inscrits Les jours qui m'étaient destinés, Avant qu'aucun d'eux existât.
139:17 Que tes pensées, ô Dieu, me semblent impénétrables! Que le nombre en est grand!
139:18 Si je les compte, elles sont plus nombreuses que les grains de sable. Je m'éveille, et je suis encore avec toi.
139:19 O Dieu, puisses-tu faire mourir le méchant! Hommes de sang, éloignez-vous de moi!
139:20 Ils parlent de toi d'une manière criminelle, Ils prennent ton nom pour mentir, eux, tes ennemis!
139:21 Éternel, n'aurais-je pas de la haine pour ceux qui te haïssent, Du dégoût pour ceux qui s'élèvent contre toi?
139:22 Je les hais d'une parfaite haine; Ils sont pour moi des ennemis.
139:23 Sonde-moi, ô Dieu, et connais mon coeur! Éprouve-moi, et connais mes pensées!
139:24 Regarde si je suis sur une mauvaise voie, Et conduis-moi sur la voie de l'éternité!
Украинский (Огієнко)
139:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
139:2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
139:3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
139:4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
139:5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
139:6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
139:7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
139:8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
139:9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
139:10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
139:11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
139:12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
139:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
139:14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений!
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
139:15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
139:16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…
139:17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
139:18 перелічую їх, численніші вони від піску!
Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
139:19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
139:20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
139:21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
139:22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…
139:23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
139:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!
Барои сардори сарояндагон. Таронаи Довуд. Парвардигоро! Маро тафтиш намудаӣ, ва мешиносӣ.
Ту шинухези маро медонӣ; андешаҳои маро аз дур мефаҳмӣ.
Роҳи ман ва хобгоҳи маро Ту иҳота кардаӣ Роҳравӣ ва хобравии маро санҷидаӣ, ва ҳамаи роҳҳоям ба Ту маълуманд.
Калимае ҳанӯз бар забонам нест, ки Ту, эй Парвардигор, онро пурра медонӣ.
Аз қафо ва аз пеш маро фаро гирифтаӣ, ва кафи Худро бар ман гузоштаӣ.
Дониш бароям ҳайратовар аст, баланд – наметавонам онро бифаҳмам Ин гуна дониш бароям зиёда аҷиб аст: чунон баланд аст, ки онро фаҳмида наметавонам.
Аз Рӯҳи Ту куҷо равам? Ва аз пеши рӯи Ту куҷо гурезам?
Агар ба осмон бароям, он ҷо Ту ҳастӣ, ва агар дар гӯр бистар андозам, он ҷо низ Ту ҳастӣ.
Агар болҳои субҳро гирифта, дар ақсои баҳр сокин шавам,
Дар он ҷо низ дасти Ту маро роҳнамун хоҳад кард хоҳад бурд, ва дасти рости Ту маро нигоҳ хоҳад дошт дастгирӣ хоҳад кард.
Ва агар гӯям: «Албатта Танҳо торикӣ маро ниҳон хоҳад кард, ва шаб барои ман ба ҷои нур паноҳгоҳ хоҳад буд шуд», –
Аммо торикӣ низ аз Ту пинҳон нахоҳад кард, ва шаб мисли рӯз равшан хоҳад шуд: торикӣ – ҳамчун нур хоҳ торикӣ бошад, хоҳ рӯшноӣ.
Зеро Ту гурдаҳои маро офаридаӣ диламро ба вуҷуд овардаӣ, маро бофтаӣ дар шиками модарам бофтаӣ.
Туро ситоиш мекунам ҷалол медиҳам сипос хоҳам гуфт барои он ки ба таври хеле аҷоиб офарида шудаам: корҳои Ту мӯъҷизаноканд аҷоиб аст, ва ҷонам инро нағз медонад.
Устухонхоям Моҳияти Асли ман аз Ту пӯшида набуданд, вақте ки ҳангоме дар ниҳон сохта мешудам, дар жарфиҳои замин ба вуҷуд меомадам дар қаъри замин ба вуҷуд оварда мешудам.
Шаклнагирифта дидаанд маро чашмони Ту Ҷанинамро чашмони Ту дидаанд, ва дар дафтари Ту ҳамаи узвҳоям рӯзҳоям навишта шудаанд, ва рӯзҳои пайдо офарида шудани онҳо, ва барои ман аст яке аз онҳо дар сурате ки ҳеҷ яке аз онҳо ҳанӯз вуҷуд надошт.
Чӣ гуна душворанд гаронбаҳост барои ман андешаҳои Ту, эй Худо, чӣ гуна бузург аст миқдори онҳо!
Агар онҳоро дар шумор оварам, аз рег зиёдтаранд; вақте ки бедор мешавам, ҳанӯз бо Ту ҳастам.
Кошки, эй Худо, бадкорро мемирондӣ ба қатл бирасонӣ! Эй хунхӯрон, аз ман дур шавед!
Онҳо дар бораи Ту бо ҳила найранг сухан меронанд; кинаҷӯёнат душманонат номи Туро беҳуда ба забон мегиранд.
Оё бад намекунам онҳоеро ки Туро, эй Парвардигор, бад мебинанд? Ва оё нафрат намекунам аз онҳое ки бар Ту бармехезанд? Охир бадбинандагони Туро, Парвардигоро, ман бад мебинам ва бо онҳое ки зидди Ту бармехезанд ҷанҷол мекунам.
Бо кинаи пурра ба онҳо кина меварзам; онҳо душманони мананд. Бо нафрати том аз онҳо нафрат мекунам; онҳо душманони ман шуданд.
Маро, эй Худо, тафтиш намо ва диламро бишнос; маро бисанҷ ва андешаҳоямро бидон,
Ва бубин, ки оё роҳам каҷ аст? Ва маро ба роҳи ҷовидона роҳнамо бош некӯ андоз.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible