Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 138

Псалом 138

Толкования

Толкования главы

138:0

138:1

см.:Притч.24:12;Ин.21:17;

138:2

см.:2Цар.7:20;Иер.12:3;Втор.31:21;

138:3

см.:Пс.118:168;

138:4

138:5

138:6

138:7

см.:Прем.1:7;

138:8

см.:Ам.9:2;

138:9

см.:Пс.54:7;

138:10

138:11

см.:Иов.34:22;Иер.23:24;Евр.4:13;

138:12

см.:Иак.1:17;

138:13

см.:Иов.10:11;

138:14

см.:Пс.118:71;Откр.15:3;

138:15

см.:Еккл.11:5;

138:16

см.:Сир.23:29;Иов.14:5;Мал.3:16;

138:17

138:18

см.:Быт.22:17;

138:19

см.:Пс.5:7;

138:20

138:21

см.:Пс.100:3;

138:22

см.:Рим.12:9;

138:23

см.:Иов.31:6;Пс.25:2;

138:24

см.:Пс.26:11;Пс.85:11;Пс.142:8;

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́рiинъ, въ разсѣ́янiи.

Го́споди, искуси́лъ мя́ еси́ и позна́лъ мя́ еси́: Ты́ позна́лъ еси́ сѣда́нiе мое́ и воста́нiе мое́.

Ты́ разумѣ́лъ еси́ помышле́нiя моя́ издале́ча:

стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ еси́.

Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ мое́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ еси́

вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ еси́ мя́ и положи́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.

Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от мене́, утверди́ся, не возмогу́ къ нему́.

Ка́мо пойду́ от Ду́ха твоего́? И от лица́ Твоего́ ка́мо бѣжу́?

А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо еси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо еси́.

А́ще возму́ крилѣ́ мои́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,

и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.

И рѣ́хъ: еда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́нiе въ сла́дости мое́й.

Я́ко тма́ не помрачи́тся от Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́тся: я́ко тма́ ея́, та́ко и свѣ́тъ ея́.

Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} еси́ утро́бы моя́, воспрiя́лъ мя́ еси́ изъ чре́ва ма́тере моея́.

Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́лся еси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́етъ зѣло́.

Не утаи́ся ко́сть моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́лъ еси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.

Несодѣ́ланное мое́ ви́дѣстѣ о́чи Твои́, и въ кни́зѣ Твое́й вси́ напи́шутся: во дне́хъ сози́ждутся, и никто́же въ ни́хъ.

Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Твои́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́чествiя и́хъ:

изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жатся: воста́хъ, и еще́ е́смь съ Тобо́ю.

А́ще избiе́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жiе крове́й, уклони́теся от мене́.

Я́ко ревни́ви есте́ въ помышле́нiихъ, прiи́мутъ въ суету́ гра́ды Твоя́.

Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, возненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Твои́хъ иста́яхъ?

Соверше́нною не́навистiю возненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.

Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце мое́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:

и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нiя во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.

Украинский (Огієнко)

^139:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

^139:2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

^139:3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

^139:4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

^139:5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

^139:6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

^139:7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

^139:8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

^139:9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

^139:10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

^139:11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

^139:12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

^139:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

^139:14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений!
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

^139:15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

^139:16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…

^139:17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

^139:18 перелічую їх, численніші вони від піску!
Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

^139:19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

^139:20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

^139:21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

^139:22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…

^139:23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

^139:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

Латинский (Nova Vulgata)

^139:1 Magistro chori. David. PSALMUS. Domine, scrutatus es et cognovisti me,

^139:2 tu cognovisti sessionem meam et resurrectionem meam. Intellexisti cogitationes meas de longe,

^139:3 semitam meam et accubitum meum investigasti. Et omnes vias meas perspexisti,

^139:4 quia nondum est sermo in lingua mea, et ecce, Domine, tu novisti omnia.

^139:5 A tergo et a fronte coartasti me et posuisti super me manum tuam.

^139:6 Mirabilis nimis facta est scientia tua super me, sublimis, et non attingam eam.

^139:7 Quo ibo a spiritu tuo et quo a facie tua fugiam?

^139:8 Si ascendero in caelum, tu illic es; si descendero in infernum, ades.

^139:9 Si sumpsero pennas aurorae et habitavero in extremis maris,

^139:10 etiam illuc manus tua deducet me, et tenebit me dextera tua.

^139:11 Si dixero: «Forsitan tenebrae compriment me, et nox illuminatio erit circa me»,

^139:12 etiam tenebrae non obscurabuntur a te, et nox sicut dies illuminabitur C sicut tenebrae eius ita et lumen eius -.

^139:13 Quia tu formasti renes meos, contexuisti me in utero matris meae.

^139:14 Confitebor tibi, quia mirabiliter plasmatus sum; mirabilia opera tua, et anima mea cognoscit nimis.

^139:15 Non sunt abscondita ossa mea a te, cum factus sum in occulto, contextus in inferioribus terrae.

^139:16 Imperfectum adhuc me viderunt oculi tui, et in libro tuo scripti erant omnes dies: ficti erant, et nondum erat unus ex eis.

^139:17 Mihi autem nimis pretiosae cogitationes tuae, Deus; nimis gravis summa earum.

^139:18 Si dinumerabo eas, super arenam multiplicabuntur; si ad finem pervenerim, adhuc sum tecum.

^139:19 Utinam occidas, Deus, peccatores; viri sanguinum, declinate a me.

^139:20 Qui loquuntur contra te maligne: exaltantur in vanum contra te.

^139:21 Nonne, qui oderunt te, Domine, oderam et insurgentes in te abhorrebam?

^139:22 Perfecto odio oderam illos, et inimici facti sunt mihi.

^139:23 Scrutare me, Deus, et scito cor meum; proba me et cognosce semitas meas

^139:24 et vide, si via vanitatis in me est, et deduc me in via aeterna.

Немецкий (GNB)

Языки

^139:1Ein Lied Davids.

HERR, du durchschaust mich,
du kennst mich bis auf den Grund.

^139:2Ob ich sitze oder stehe, du weißt es,
du kennst meine Pläne von ferne.

^139:3Ob ich tätig bin oder ausruhe,
du siehst mich;
jeder Schritt, den ich mache, ist dir bekannt.

^139:4Noch ehe ein Wort auf meine Zunge kommt,
hast du, HERR, es schon gehört.

^139:5Von allen Seiten umgibst du mich,
ich bin ganz in deiner Hand.

^139:6Dass du mich so durch und durch kennst,
das übersteigt meinen Verstand;
es ist mir zu hoch, ich kann es nicht fassen.

^139:7Wohin kann ich gehen, um dir zu entrinnen,
wohin fliehen, damit du mich nicht siehst?

^139:8Steige ich hinauf in den Himmel –
du bist da.
Verstecke ich mich in der Totenwelt –
dort bist du auch.

^139:9Fliege ich dorthin, wo die Sonne aufgeht,
oder zum Ende des Meeres, wo sie versinkt:

^139:10auch dort wird deine Hand nach mir greifen,
auch dort lässt du mich nicht los.

^139:11Sage ich: »Finsternis soll mich bedecken,
rings um mich werde es Nacht«,

^139:12so hilft mir das nichts;
denn auch die Finsternis
ist für dich nicht dunkel
und die Nacht ist so hell wie der Tag.

^139:13Du hast mich geschaffen mit Leib und Geist,
mich zusammengefügt im Schoß meiner Mutter.

^139:14Dafür danke ich dir,
es erfüllt mich mit Ehrfurcht.
An mir selber erkenne ich:
Alle deine Taten sind Wunder!

^139:15Ich war dir nicht verborgen,
als ich im Dunkeln Gestalt annahm,
tief unten im Mutterschoß der Erde.

^139:16Du sahst mich schon fertig,
als ich noch ungeformt war.
Im Voraus hast du alles aufgeschrieben;
jeder meiner Tage war schon vorgezeichnet,
noch ehe der erste begann.

^139:17Wie rätselhaft sind mir deine Gedanken, Gott,
und wie unermesslich ist ihre Fülle!

^139:18Sie sind zahlreicher als der Sand am Meer.
Nächtelang denke ich über dich nach
und komme an kein Ende.

^139:19Gott, bring sie doch alle um,
die dich und deine Gebote missachten!
Halte mir diese Mörder vom Leib!

^139:20Sie reden Lästerworte gegen dich;
HERR, deine Feinde missbrauchen deinen Namen!

^139:21Wie ich sie hasse, die dich hassen, HERR!
Wie ich sie verabscheue,
die gegen dich aufstehen!

^139:22Deine Feinde sind auch meine Feinde,
ich hasse sie glühend.

^139:23Durchforsche mich, Gott, sieh mir ins Herz,
prüfe meine Wünsche und Gedanken!

^139:24Und wenn ich in Gefahr bin, mich von dir zu entfernen,
dann bring mich zurück auf den Weg zu dir!