Ца́рство Твое́ ца́рство всѣ́хъ вѣко́въ, и влады́чество Твое́ во вся́комъ ро́дѣ и ро́дѣ. ^*Вѣ́ренъ Госпо́дь во всѣ́хъ словесѣ́хъ Свои́хъ и преподо́бенъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Свои́хъ.

Утвержда́етъ Госпо́дь вся́ низпа́дающыя и возставля́етъ вся́ низве́рженныя.

О́чи всѣ́хъ на Тя́ упова́ютъ, и Ты́ дае́ши и́мъ пи́щу во благовре́менiи:

отверза́еши ты́ ру́ку Твою́ и исполня́еши вся́кое живо́тно благоволе́нiя.

Пра́веднъ Госпо́дь во всѣ́хъ путе́хъ Свои́хъ и преподо́бенъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Свои́хъ.

Бли́зъ Госпо́дь всѣ́мъ призыва́ющымъ Его́, всѣ́мъ призыва́ющымъ Его́ во и́стинѣ:

во́лю боя́щихся Его́ сотвори́тъ, и моли́тву и́хъ услы́шитъ, и спасе́тъ я́.

Храни́тъ Госпо́дь вся́ лю́бящыя Его́, и вся́ грѣ́шники потреби́тъ.

Хвалу́ Госпо́дню возглаго́лютъ уста́ моя́: и да благослови́тъ вся́ка пло́ть и́мя свято́е Его́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.

Аллилу́iа, Агге́а и Заха́рiи.

Хвали́, душе́ моя́, Го́спода:

восхвалю́ Го́спода въ животѣ́ мое́мъ, пою́ Бо́гу моему́, до́ндеже е́смь.

Не надѣ́йтеся на кня́зи, на сы́ны человѣ́ческiя, въ ни́хже нѣ́сть спасе́нiя.

Изы́детъ ду́хъ его́, и возврати́тся въ зе́млю свою́: въ то́й де́нь поги́бнутъ вся́ помышле́нiя его́.

Блаже́нъ, ему́же Бо́гъ Иа́ковль помо́щникъ его́, упова́нiе его́ на Го́спода Бо́га своего́,

сотво́ршаго не́бо и зе́млю, мо́ре, и вся́, я́же въ ни́хъ: храня́щаго и́стину въ вѣ́къ,

творя́щаго су́дъ оби́димымъ, даю́щаго пи́щу а́лчущымъ. Госпо́дь рѣши́тъ окова́нныя:

Госпо́дь умудря́етъ слѣпцы́: Госпо́дь возво́дитъ низве́рженныя: Госпо́дь лю́битъ пра́ведники.

Госпо́дь храни́тъ прише́лцы, си́ра и вдову́ прiи́метъ, и пу́ть грѣ́шныхъ погуби́тъ.

Воцари́тся Госпо́дь во вѣ́къ, Бо́гъ тво́й, Сiо́не, въ ро́дъ и ро́дъ.

Аллилу́iа.

Хвали́те Го́спода, я́ко бла́гъ псало́мъ: Богови на́шему да услади́тся хвале́нiе.

Зи́ждай Иерусали́ма Госпо́дь: разсѣ́янiя Изра́илева собере́тъ:

изцѣля́яй сокруше́нныя се́рдцемъ и обязу́яй сокруше́нiя и́хъ:

изчита́яй мно́жество звѣ́здъ, и всѣ́мъ и́мъ имена́ нарица́яй.

Ве́лiй Госпо́дь на́шъ, и ве́лiя крѣ́пость Его́, и ра́зума Его́ нѣ́сть числа́.

Прiе́мляй кро́ткiя Госпо́дь, смиря́яй же грѣ́шники до земли́.

Начни́те Го́сподеви во исповѣ́данiи, по́йте Богови на́шему въ гу́слехъ:

одѣва́ющему не́бо о́блаки, уготовля́ющему земли́ до́ждь: прозяба́ющему на гора́хъ траву́ и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ:

даю́щему ското́мъ пи́щу и́хъ, и птенце́мъ вра́новымъ призыва́ющымъ Его́.

Не въ си́лѣ ко́нстѣй восхо́щетъ, ниже́ въ лы́стѣхъ му́жескихъ благоволи́тъ:

благоволи́тъ Госпо́дь въ боя́щихся Его́ и во упова́ющихъ на ми́лость Его́.

Аллилу́iа, Агге́а и Заха́рiи.

Похвали́, Иерусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га твоего́, Сiо́не:

я́ко укрѣпи́ вереи́ вра́тъ твои́хъ, благослови́ сы́ны твоя́ въ тебѣ́.

Полага́яй предѣ́лы твоя́ ми́ръ, и ту́ка пшени́чна насыща́яй тя́:

посыла́яй сло́во Свое́ земли́, до ско́рости тече́тъ сло́во Его́,

даю́щаго снѣ́гъ сво́й я́ко во́лну, мглу́ я́ко пе́пелъ посыпа́ющаго,

мета́ющаго го́лоть Сво́й я́ко хлѣ́бы: проти́ву лица́ мра́за Его́ кто́ постои́тъ?

По́слетъ сло́во Свое́, и иста́етъ я́: дхне́тъ ду́хъ Его́, и потеку́тъ во́ды.

Возвѣща́яй сло́во Свое́ Иа́кову, оправда́нiя и судьбы́ Своя́ Изра́илеви:

не сотвори́ та́ко вся́кому язы́ку, и судьбы́ Своя́ не яви́ и́мъ.

Аллилу́iа, Агге́а и Заха́рiи.

Хвали́те Го́спода съ небе́съ, хвали́те Его́ въ вы́шнихъ.

Хвали́те Его́ вси́ А́нгели Его́: хвали́те Его́, вся́ си́лы Его́.

Хвали́те Его́, со́лнце и луна́: хвали́те Его́ вся́ звѣ́зды и свѣ́тъ.

Хвали́те Его́, небеса́ небе́съ и вода́, я́же превы́ше небе́съ.

Да восхва́лятъ и́мя Госпо́дне: я́ко То́й рече́, и бы́ша: То́й повелѣ́, и созда́шася.

Поста́ви я́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: повелѣ́нiе положи́, и не ми́мо и́детъ.

Хвали́те Го́спода от земли́, змі́еве и вся́ бе́здны:

о́гнь, гра́дъ, снѣ́гъ, го́лоть, ду́хъ бу́ренъ, творя́щая сло́во Его́:

го́ры и вси́ хо́лми, древа́ плодоно́сна и вси́ ке́дри:

звѣ́рiе и вси́ ско́ти, га́ди и пти́цы перна́ты:

ца́рiе зе́мстiи и вси́ лю́дiе, кня́зи и вси́ судiи́ зе́мстiи:

ю́ноши и дѣ́вы, ста́рцы съ ю́нотами.

Да восхва́лятъ и́мя Госпо́дне: я́ко вознесе́ся и́мя Того́ еди́наго, исповѣ́данiе Его́ на земли́ и на небеси́.

И вознесе́тъ ро́гъ люді́й Свои́хъ: пѣ́снь всѣ́мъ преподо́бнымъ Его́, сыново́мъ Изра́илевымъ, лю́демъ приближа́ющымся Ему́.

Аллилу́iа.

Воспо́йте Го́сподеви пѣ́снь но́ву: хвале́нiе Его́ въ це́ркви преподо́бныхъ.

Да возвесели́тся Изра́иль о сотво́ршемъ его́, и сы́нове Сiо́ни возра́дуются о Цари́ свое́мъ.

Да восхва́лятъ и́мя Его́ въ ли́цѣ, въ тимпа́нѣ и псалти́ри да пою́тъ Ему́.

Я́ко благоволи́тъ Госпо́дь въ лю́дехъ Свои́хъ, и вознесе́тъ кро́ткiя во спасе́нiе.

Восхва́лятся преподо́бнiи во сла́вѣ и возра́дуются на ло́жахъ свои́хъ.

Возноше́нiя Бо́жiя въ горта́ни и́хъ, и мечи́ обою́ду остры́ въ рука́хъ и́хъ:

сотвори́ти отмще́нiе во язы́цѣхъ, обличе́нiя въ лю́дехъ:

связа́ти цари́ и́хъ пу́ты, и сла́вныя и́хъ ручны́ми око́вы желѣ́зными:

сотвори́ти въ ни́хъ су́дъ напи́санъ. Сла́ва сiя́ бу́детъ всѣ́мъ преподо́бнымъ Его́.

Аллилу́iа.

Хвали́те Бо́га во святы́хъ Его́, хвали́те Его́ во утверже́нiи си́лы Его́:

хвали́те Его́ на си́лахъ {въ си́лахъ} Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествiя Его́:

хвали́те Его́ во гла́сѣ тру́бнѣмъ, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слехъ:

хвали́те Его́ въ тимпа́нѣ и ли́цѣ, хвали́те Его́ во стру́нахъ и орга́нѣ:

хвали́те Его́ въ кимва́лѣхъ доброгла́сныхъ, хвали́те Его́ въ кимва́лѣхъ восклица́нiя.

Вся́кое дыха́нiе да хва́литъ Го́спода.

Украинский (Огієнко)

^144:1 Давидів.
Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

^144:2 Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

^144:3 Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

^144:4 Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

^144:5 Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

^144:6 Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

^144:7 Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

^144:8 що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

^144:9 Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

^144:10 що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

^144:11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

^144:12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

^144:13 Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір́ях розплоджуються!

^144:14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

^144:15 Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

^145:1 Хвала Давидова.
Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку!

^145:2 Я кожного дня Тебе благословлятиму, і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку!

^145:3 Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його!

^145:4 Рід родові буде хвалити діла Твої, і будуть могутність Твою виявляти!

^145:5 Про пишну славу величчя Твого, про справи чудовні Твої розповім!

^145:6 Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів, а про велич Твою розповім я про неї.

^145:7 Пам́ять про добрість велику Твою сповіщатимуть, і будуть співати про правду Твою!

^145:8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий й многомилостивий,

^145:9 Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!

^145:10 Тебе, Господи, славити будуть усі Твої творива, а святі Твої Тебе благословлятимуть,

^145:11 про славу Царства Твого звіщатимуть, про могутність Твою говоритимуть,

^145:12 щоб людським синам об́явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його!

^145:13 Царство Твоє царство всіх віків, а влада Твоя по всі роди!

^145:14 Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує!

^145:15 Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно,

^145:16 Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!

^145:17 Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках,

^145:18 Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!

^145:19 Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає,

^145:20 Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!

^145:21 Славу Господню уста мої будуть звіщати, і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків!

^146:1 Алілуя!
Хвали, душе моя, Господа,

^146:2 хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!

^146:3 Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема:

^146:4 вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!

^146:5 Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його,

^146:6 що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,

^146:7 правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає!
Господь в́язнів розв́язує,

^146:8 Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних!

^146:9 Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!

^146:10 Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід!
Алілуя!

^147:1 Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!

^147:2 Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців ізраїлевих.

^147:3 Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв́язує,

^147:4 вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення.

^147:5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!

^147:6 Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.

^147:7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах:

^147:8 Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,

^147:9 худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!

^147:10 Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання,

^147:11 Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!

^147:12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,

^147:13 бо зміцняє Він засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,

^147:14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,

^147:15 посилає на землю наказа Свого, дуже швидко летить Його Слово!

^147:16 Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, буцім то порох,

^147:17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки, і перед морозом Його хто устоїть?

^147:18 Та Він пошле Своє слово, та й розтопить його, Своїм вітром повіє, вода потече!

^147:19 Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя ізраїлю:

^147:20 для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його!
Алілуя!

^148:1 Алілуя!
Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті!

^148:2 Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його:

^148:3 Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні!

^148:4 Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами!

^148:5 Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони,

^148:6 Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його!

^148:7 Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі,

^148:8 огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його,

^148:9 гори та пагірки всі, плідне дерево та всі кедрини,

^148:10 звірина й вся худоба, все плазуюче та птаство крилате,

^148:11 земні царі й всі народи, князі та всі судді землі,

^148:12 юнаки та дівиці, старі разом із дітьми,

^148:13 нехай усі хвалять Господнє ім́я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах!

^148:14 Він рога народу Своєму підніс!
Слава всім богобійним Його, дітям ізраїлевим, народові, що до Нього близький!
Алілуя!

^149:1 Алілуя!
Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих!

^149:2 Хай ізраїль радіє Творцем своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону!

^149:3 Нехай славлять ім́я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах,

^149:4 бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм, прикрашає покірних спасінням!

^149:5 Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх,

^149:6 прославлення Бога на їхніх устах, а меч обосічний ув їхніх руках,

^149:7 щоб чинити між племенами помсту, між народами кари,

^149:8 щоб їхніх царів пов́язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами,

^149:9 щоб між ними чинити суд написаний!
Він величність для всіх богобійних!
Алілуя!

^150:1 Алілуя!
Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі!

^150:2 Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його!

^150:3 Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах!

^150:4 Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті!

^150:5 Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних!

^150:6 Все, що дихає, хай Господа хвалить!
Алілуя!

Немецкий (GNB)

^144:1Von David.

HERR, mein Beschützer, ich preise dich!
Du bringst meinen Händen das Fechten bei
und machst meine Finger geschickt zum Kampf.

^144:2Du mein treuer Helfer, meine Burg,
meine sichere Festung und mein Retter,
mein Schild, hinter dem ich mich berge,
du unterwirfst mir fremde Völker.

^144:3Was ist denn der Mensch, HERR,
dass du ihn beachtest?
Was bedeutet er dir,
der vergängliche Mensch,
dass du dich mit ihm abgibst?

^144:4Wie ein Hauch ist der Mensch
und sein Leben gleicht dem schwindenden Schatten.

^144:5HERR, neige den Himmel und komm herab!
Berühre die Berge, dass sie rauchen!

^144:6Schleudere deine Blitze
und verjage die Feinde,
schieße deine Pfeile,
stürze sie in Schrecken!

^144:7Streck deine Hände vom Himmel herab,
reiß mich heraus aus der tödlichen Flut!
Rette mich vor der Macht der Fremden,

^144:8die selbst dann noch lügen,
wenn sie die Hand zum Schwur erheben.

^144:9Gott, ich will ein neues Lied für dich singen,
auf der zehnsaitigen Harfe will ich für dich spielen.

^144:10Du hast unseren Königen den Sieg gegeben;
du hast David, deinen Diener, gerettet
vor dem Schwert seiner Feinde.

^144:11Befreie mich,
rette mich vor der Macht der Fremden,
die selbst dann noch lügen,
wenn sie die Hand zum Schwur erheben.

^144:12Unsere Söhne werden dann wie Bäume sein,
die ungehindert hochgewachsen sind,
und unsere Töchter stark und schön
wie die geschnitzten Säulen in den Palästen.

^144:13Dann werden unsere Speicher überquellen
und uns mit Gütern aller Art versorgen.
Unsere Schafe und Ziegen auf den Weiden
werden sich vieltausendfach vermehren.

^144:14Auch unsere Kühe werden Kälber tragen
und sie gesund und ohne Schaden gebären.
Wir werden nichts mehr zu klagen haben.

^144:15Glücklich das Volk, dem es so ergeht!
Glücklich das Volk, das den HERRN zum Gott hat!

^145:1Ein Lobgesang Davids.

Du mein Gott und König,
dich will ich rühmen;
immer, ohne Ende, will ich dir danken!

^145:2Jeden Tag, Gott, will ich dir danken;
immer, ohne Ende, will ich dich preisen!

^145:3Ich will bekennen:
»Der HERR ist mächtig, groß ist sein Ruhm,
unermesslich ist seine Macht!«

^145:4Jede Generation soll es der nächsten sagen,
sie soll rühmen, was du vollbracht hast,
und deine machtvollen Taten weitererzählen!

^145:5Deine Pracht und Hoheit sollen alle rühmen,
und ich will stets an deine Wunder denken!

^145:6Deine gewaltige Macht sollen sie verkünden,
und ich will erzählen von deinen Taten!

^145:7Deine reiche Güte sollen sie rühmen
und deine Treue laut besingen:

^145:8»Der HERR ist voll Liebe und Erbarmen,
er hat Geduld, seine Güte kennt keine Grenzen.

^145:9Der HERR ist gut zu allen,
er erbarmt sich über alle seine Geschöpfe.«

^145:10Alle deine Geschöpfe sollen dich preisen, HERR,
alle, die zu dir gehören, sollen dir danken!

^145:11Vom Glanz deines Königtums sollen sie reden
und von deiner gewaltigen Macht,

^145:12damit alle Menschen von deinen Taten hören,
von der Herrlichkeit und Pracht deines Königtums!

^145:13Du bist König für alle Zeiten
und deine Herrschaft hört niemals auf!

Der HERR ist verlässlich in allem, was er sagt,
und gütig in allem, was er tut.

^145:14Er stützt alle, die zusammenbrechen,
er richtet die Niedergebeugten auf.

^145:15Alle blicken voll Hoffnung auf dich
und jedem gibst du Nahrung zur rechten Zeit.

^145:16Du öffnest deine wohltätige Hand,
und alles, was lebt, wird satt.

^145:17Der HERR ist gerecht in seinem Handeln
und gütig in allen seinen Taten.

^145:18Er ist denen nahe, die zu ihm beten –
allen, die aufrichtig zu ihm beten.

^145:19Er erfüllt die Bitten der Menschen, die ihm gehorchen;
er hört ihr Schreien und rettet sie.

^145:20Der HERR beschützt alle, die ihn lieben;
doch alle, die ihn missachten, macht er zunichte.

^145:21Ich will den Ruhm des HERRN verkünden,
und alles, was lebt, soll ihm danken,
ihm, dem heiligen Gott,
immer und ohne Ende!

^146:1Halleluja – Preist den HERRN!

Auf, mein Herz, preise den HERRN!

^146:2Ich will ihn loben mein Leben lang,
meinem Gott will ich singen,
solange ich atme!

^146:3Verlasst euch nicht auf Leute,
die Macht und Einfluss haben!
Sie sind auch nur Menschen
und können euch nicht helfen.

^146:4Sie müssen sterben und zu Staub zerfallen
und mit ihnen vergehen auch ihre Pläne.

^146:5Wie glücklich aber ist jeder,
der den Gott Jakobs zum Helfer hat
und auf ihn seine Hoffnung setzt,
auf den HERRN, seinen Gott!

^146:6Der HERR hat die ganze Welt geschaffen:
den Himmel, die Erde und das Meer,
samt allen Geschöpfen, die dort leben.
Seine Treue hat kein Ende,
er steht zu seinem Wort:

^146:7Den Unterdrückten verschafft er Recht,
den Hungernden gibt er zu essen,
die Gefangenen macht er frei.

Die Blinden macht er sehend,
die Verzweifelten richtet er auf.
Er beschützt die Gäste und Fremden im Land
und sorgt für die Witwen und Waisen.
Der HERR liebt alle, die ihm die Treue halten,
aber die Pläne der Treulosen vereitelt er.

^146:10Der HERR bleibt König für alle Zeiten!
Zion, dein Gott wird herrschen
von Generation zu Generation!

Preist den HERRN – Halleluja!

^147:1Halleluja – Preist den HERRN!

Ja, es ist gut, unserem Gott zu singen;
es macht Freude, ihn mit Liedern zu preisen!

^147:2Der HERR baut Jerusalem wieder auf,
die aus Israel Verschleppten bringt er wieder heim.

^147:3Er heilt alle, deren Herz zerrissen ist,
und verbindet ihre Wunden.

^147:4Er allein kennt die Zahl der Sterne,
er ruft sie alle mit Namen.

^147:5Unser Herr ist gewaltig,
groß ist seine Macht,
seine Einsicht hat keine Grenzen.

^147:6Die Erniedrigten richtet er auf,
doch alle, die sich gegen ihn erheben,
wirft er zu Boden.

^147:7Stimmt ein Loblied an für den HERRN,
singt unserem Gott zum Klang der Harfe!

^147:8Er bedeckt den Himmel mit Wolken,
schafft den Regen herbei für die Erde
lässt das Gras auf den Bergen wachsen.

^147:9Allen Tieren gibt er ihr Futter,
auch den jungen Raben, die danach schreien.

^147:10Viele verlassen sich auf ihre schnellen Pferde
und die starken Muskeln ihrer Krieger;
sie alle sind dem HERRN zuwider.

^147:11Doch seine Freude hat er an Menschen,
die ihn ehren und ihm gehorchen
und die mit seiner Güte rechnen.

^147:12Preise den HERRN, Jerusalem;
rühme deinen Gott, du Zionsstadt!

^147:13Er schafft Sicherheit in deinen Mauern,
er segnet das Volk, das in dir wohnt.

^147:14Glück und Frieden gibt er deinem Land,
mit bestem Weizen macht er dich satt.

^147:15Er schickt seine Befehle auf die Erde
und schnell erreicht sein Wort das Ziel.

^147:16Er lässt den Schnee wie Wollflocken fallen;
er streut den Reif wie Asche aus;

^147:17in Brocken schleudert er den Hagel
und schickt den Frost, dem keiner widersteht.

^147:18Doch wenn er ein Wort spricht, beginnt es zu tauen;
sein Atem lässt die Bäche wieder fließen.

^147:19Seine Weisungen gibt er den Nachkommen Jakobs,
Regeln für das Leben seines Volkes Israel.

^147:20Für kein anderes Volk hat er das getan,
kein anderes kennt seine Weisungen.

Preist den HERRN – Halleluja!

Halleluja – Preist den HERRN!

Preist den HERRN, alle seine Geschöpfe,
preist ihn droben im Himmel!

Lobt ihn, alle seine Engel!
Lobt ihn, ihr himmlischen Mächte!

Lobt ihn, Sonne und Mond!
Lobt ihn, ihr leuchtenden Sterne!

Lobt ihn, ihr Weiten des Himmels
und ihr Gewässer über dem Himmelsgewölbe!

Sie alle sollen den HERRN rühmen,
denn sein Befehl rief sie ins Dasein.

Er stellte sie für immer an ihren Platz
und setzte ihnen eine Ordnung,
die sie niemals übertreten dürfen.

Preist den HERRN, alle seine Geschöpfe,
preist ihn unten auf der Erde!
Lobt ihn, ihr Ozeane,
ihr Ungeheuer im Meer!

Lobt ihn, Blitze, Hagel, Schnee und Wolken,
ihr Stürme, die ihr seinen Befehl ausführt!

Lobt ihn, ihr Berge und Hügel,
ihr Obstbäume und Wälder!

Lobt ihn, wilde und zahme Tiere,
ihr Vögel und alles Gewürm!

Lobt ihn, ihr Könige und alle Völker,
ihr Fürsten und Mächtigen der Erde!

Lobt ihn, ihr Männer und Frauen,
Alte und Junge miteinander!

Sie alle sollen den HERRN rühmen!
Denn sein Name allein ist groß;
der Glanz seiner Hoheit
strahlt über Erde und Himmel.

Sein Volk Israel steht ihm nahe;
durch ihn ist es groß und mächtig geworden.
Darum bleibt es ihm treu und preist ihn!

Preist den HERRN – Halleluja!

Halleluja – Preist den HERRN!

Singt dem HERRN ein neues Lied,
preist ihn, wenn ihr zusammenkommt,
alle, die ihr zu ihm haltet!

Freu dich, Volk Israel: Er ist dein Schöpfer!
Du Gemeinde auf dem Zionsberg,
juble ihm zu: Er ist dein König!

Rühmt ihn mit festlichem Reigentanz,
singt ihm zum Takt der Tamburine,
ehrt ihn mit eurem Saitenspiel!

Denn der HERR ist freundlich zu seinem Volk,
er erhöht die Erniedrigten durch seine Hilfe.

Alle, die zum HERRN gehören, sollen jubeln,
weil er sie zu Ehren gebracht hat!
Sie sollen vor Freude singen,
auch in der Nacht!

Mit lauter Stimme sollen sie ihn preisen,
scharfe Schwerter in ihren Händen!

Sie sollen Gottes Gericht vollziehen,
an allen Völkern Vergeltung üben:

Die Könige und alle Mächtigen
sollen sie in eiserne Ketten legen!

So werden sie Gottes Urteil vollstrecken,
wie es geschrieben steht in seinem Gesetz.
Das ist eine Ehrung für die Seinen.

Preist den HERRN – Halleluja!

Halleluja – Preist den HERRN!

Rühmt Gott in seinem Heiligtum!
Lobt Gott, den Mächtigen im Himmel!

Lobt Gott, denn er tut Wunder,
seine Macht hat keine Grenzen!

Lobt Gott mit Hörnerschall,
lobt ihn mit Harfen und Lauten!

Lobt Gott mit Trommeln und Freudentanz,
mit Flöten und mit Saitenspiel!

Lobt Gott mit klingenden Zimbeln,
lobt ihn mit schallenden Becken!

Alles, was atmet,
soll den HERRN rühmen!

Preist den HERRN – Halleluja!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^144:0 لِدَاوُدَ

^144:1 مُبَارَكٌ الرَّبُّ صَخْرَتِي، الَّذِي يُعَلِّمُ يَدَيَّ الْقِتَالَ وَأَصَابِعِي الْحَرْبَ.

^144:2 رَحْمَتِي وَمَلْجَإِي، صَرْحِي وَمُنْقِذِي، مِجَنِّي وَالَّذِي عَلَيْهِ تَوَكَّلْتُ، الْمُخْضِعُ شَعْبِي تَحْتِي.

^144:3 يَا رَبُّ، أَيُّ شَيْءٍ هُوَ الإِنْسَانُ حَتَّى تَعْرِفَهُ، أَوِ ابْنُ الإِنْسَانِ حَتَّى تَفْتَكِرَ بِهِ؟

^144:4 الإِنْسَانُ أَشْبَهَ نَفْخَةً. أَيَّامُهُ مِثْلُ ظِلّ عَابِرٍ.

^144:5 يَا رَبُّ، طَأْطِئْ سَمَاوَاتِكَ وَانْزِلِ. الْمِسِ الْجِبَالَ فَتُدَخِّنَ.

^144:6 أَبْرِقْ بُرُوقًا وَبَدِّدْهُمْ. أَرْسِلْ سِهَامَكَ وَأَزْعِجْهُمْ.

^144:7 أَرْسِلْ يَدَكَ مِنَ الْعَلاَءِ. أَنْقِذْنِي وَنَجِّنِي مِنَ الْمِيَاهِ الْكَثِيرَةِ، مِنْ أَيْدِي الْغُرَبَاءِ

^144:8 الَّذِينَ تَكَلَّمَتْ أَفْوَاهُهُمْ بِالْبَاطِلِ، وَيَمِينُهُمْ يَمِينُ كَذِبٍ.

^144:9 يَا اَللهُ، أُرَنِّمُ لَكَ تَرْنِيمَةً جَدِيدَةً. بِرَبَابٍ ذَاتِ عَشَرَةِ أَوْتَارٍ أُرَنِّمُ لَكَ.

^144:10 الْمُعْطِي خَلاَصًا لِلْمُلُوكِ. الْمُنْقِذُ دَاوُدَ عَبْدَهُ مِنَ السَّيْفِ السُّوءِ.

^144:11 أَنْقِذْنِي وَنَجِّنِي مِنْ أَيْدِي الْغُرَبَاءِ، الَّذِينَ تَكَلَّمَتْ أَفْوَاهُهُمْ بِالْبَاطِلِ، وَيَمِينُهُمْ يَمِينُ كَذِبٍ.

^144:12 لِكَيْ يَكُونَ بَنُونَا مِثْلَ الْغُرُوسِ النَّامِيَةِ فِي شَبِيبَتِهَا. بَنَاتُنَا كَأَعْمِدَةِ الزَّوَايَا مَنْحُوتَاتٍ حَسَبَ بِنَاءِ هَيْكَل.

^144:13 أَهْرَاؤُنَا مَلآنَةً تَفِيضُ مِنْ صِنْفٍ فَصِنْفٍ. أَغْنَامُنَا تُنْتِجُ أُلُوفًا وَرِبْوَاتٍفِي شَوَارِعِنَا.

^144:14 بَقَرُنَا مُحَمَّلَةً. لاَ اقْتِحَامَ وَلاَ هُجُومَ، وَلاَ شَكْوَى فِي شَوَارِعِنَا.

^144:15 طُوبَى لِلشَّعْبِ الَّذِي لَهُ كَهذَا. طُوبَى لِلشَّعْبِ الَّذِي الرَّبُّ إِلهُهُ.

^145:0 تَسْبِيحَةٌ لِدَاوُدَ

^145:1 أَرْفَعُكَ يَا إِلهِي الْمَلِكَ، وَأُبَارِكُ اسْمَكَ إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ.

^145:2 فِي كُلِّ يَوْمٍ أُبَارِكُكَ، وَأُسَبِّحُ اسْمَكَ إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ.

^145:3 عَظِيمٌ هُوَ الرَّبُّ وَحَمِيدٌ جِدًّا، وَلَيْسَ لِعَظَمَتِهِ اسْتِقْصَاءٌ.

^145:4 دَوْرٌ إِلَى دَوْرٍ يُسَبِّحُ أَعْمَالَكَ، وَبِجَبَرُوتِكَ يُخْبِرُونَ.

^145:5 بِجَلاَلِ مَجْدِ حَمْدِكَ وَأُمُورِ عَجَائِبِكَ أَلْهَجُ.

^145:6 بِقُوَّةِ مَخَاوِفِكَ يَنْطِقُونَ، وَبِعَظَمَتِكَ أُحَدِّثُ.

^145:7 ذِكْرَ كَثْرَةِ صَلاَحِكَ يُبْدُونَ، وَبِعَدْلِكَ يُرَنِّمُونَ.

^145:8 اَلرَّبُّ حَنَّانٌ وَرَحِيمٌ، طَوِيلُ الرُّوحِ وَكَثِيرُ الرَّحْمَةِ.

^145:9 الرَّبُّ صَالِحٌ لِلْكُلِّ، وَمَرَاحِمُهُ عَلَى كُلِّ أَعْمَالِهِ.

^145:10 يَحْمَدُكَ يَا رَبُّ كُلُّ أَعْمَالِكَ، وَيُبَارِكُكَ أَتْقِيَاؤُكَ.

^145:11 بِمَجْدِ مُلْكِكَ يَنْطِقُونَ، وَبِجَبَرُوتِكَ يَتَكَلَّمُونَ،

^145:12 لِيُعَرِّفُوا بَنِي آدَمَ قُدْرَتَكَ وَمَجْدَ جَلاَلِ مُلْكِكَ.

^145:13 مُلْكُكَ مُلْكُ كُلِّ الدُّهُورِ، وَسُلْطَانُكَ فِي كُلِّ دَوْرٍ فَدَوْرٍ.

^145:14 اَلرَّبُّ عَاضِدٌ كُلَّ السَّاقِطِينَ، وَمُقَوِّمٌ كُلَّ الْمُنْحَنِينَ.

^145:15 أَعْيُنُ الْكُلِّ إِيَّاكَ تَتَرَجَّى، وَأَنْتَ تُعْطِيهِمْ طَعَامَهُمْ فِي حِينِهِ.

^145:16 تَفْتَحُ يَدَكَ فَتُشْبعُ كُلَّ حَيٍّ رِضًى.

^145:17 الرَّبُّ بَارٌّ فِي كُلِّ طُرُقِهِ، وَرَحِيمٌ فِي كُلِّ أَعْمَالِهِ.

^145:18 الرَّبُّ قَرِيبٌ لِكُلِّ الَّذِينَ يَدْعُونَهُ، الَّذِينَ يَدْعُونَهُ بِالْحَقِّ.

^145:19 يَعْمَلُ رِضَى خَائِفِيهِ، وَيَسْمَعُ تَضَرُّعَهُمْ، فَيُخَلِّصُهُمْ.

^145:20 يَحْفَظُ الرَّبُّ كُلَّ مُحِبِّيهِ، وَيُهْلِكُ جَمِيعَ الأَشْرَارِ.

^145:21 بِتَسْبِيحِ الرَّبِّ يَنْطِقُ فَمِي، وَلِْيُبَارِكْ كُلُّ بَشَرٍ اسْمَهُ الْقُدُّوسَ إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ.

^146:1 هَلِّلُويَا. سَبِّحِي يَا نَفْسِي الرَّبَّ.

^146:2 أُسَبِّحُ الرَّبَّ فِي حَيَاتِي، وَأُرَنِّمُ لإِلهِي مَا دُمْتُ مَوْجُودًا.

^146:3 لاَ تَتَّكِلُوا عَلَى الرُّؤَسَاءِ، وَلاَ عَلَى ابْنِ آدَمَ حَيْثُ لاَ خَلاَصَ عِنْدَهُ.

^146:4 تَخْرُجُ رُوحُهُ فَيَعُودُ إِلَى تُرَابِهِ. فِي ذلِكَ الْيَوْمِ نَفْسِهِ تَهْلِكُ أَفْكَارُهُ.

^146:5 طُوبَى لِمَنْ إِلهُ يَعْقُوبَ مُعِينُهُ، وَرَجَاؤُهُ عَلَى الرَّبِّ إِلهِهِ،

^146:6 الصَّانِعِ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضَ، الْبَحْرَ وَكُلَّ مَا فِيهَا. الْحَافِظِ الأَمَانَةَ إِلَى الأَبَدِ.

^146:7 الْمُجْرِي حُكْمًا لِلْمَظْلُومِينَ، الْمُعْطِي خُبْزًا لِلْجِيَاعِ. الرَّبُّ يُطْلِقُ الأَسْرَى.

^146:8 الرَّبُّ يَفْتَحُ أَعْيُنَ الْعُمْيِ. الرَّبُّ يُقَوِّمُ الْمُنْحَنِينَ. الرَّبُّ يُحِبُّ الصِّدِّيقِينَ.

^146:9 الرَّبُّ يَحْفَظُ الْغُرَبَاءَ. يَعْضُدُ الْيَتِيمَ وَالأَرْمَلَةَ، أَمَّا طَرِيقُ الأَشْرَارِ فَيُعَوِّجُهُ.

^146:10 يَمْلِكُ الرَّبُّ إِلَى الأَبَدِ، إِلهُكِ يَا صِهْيَوْنُ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ. هَلِّلُويَا.

^147:1 سَبِّحُوا الرَّبَّ، لأَنَّ التَّرَنُّمَ لإِلهِنَا صَالِحٌ. لأَنَّهُ مُلِذٌّ. التَّسْبِيحُ لاَئِقٌ.

^147:2 الرَّبُّ يَبْنِي أُورُشَلِيمَ. يَجْمَعُ مَنْفِيِّي إِسْرَائِيلَ.

^147:3 يَشْفِي الْمُنْكَسِرِي الْقُلُوبِ، وَيَجْبُرُ كَسْرَهُمْ.

^147:4 يُحْصِي عَدَدَ الْكَوَاكِبِ. يَدْعُو كُلَّهَا بِأَسْمَاءٍ.

^147:5 عَظِيمٌ هُوَ رَبُّنَا، وَعَظِيمُ الْقُوَّةِ. لِفَهْمِهِ لاَ إِحْصَاءَ.

^147:6 الرَّبُّ يَرْفَعُ الْوُدَعَاءَ، وَيَضَعُ الأَشْرَارَ إِلَى الأَرْضِ.

^147:7 أَجِيبُوا الرَّبَّ بِحَمْدٍ. رَنِّمُوا لإِلهِنَا بِعُودٍ.

^147:8 الْكَاسِي السَّمَاوَاتِ سَحَابًا، الْمُهَيِّئِ لِلأَرْضِ مَطَرًا، الْمُنْبِتِ الْجِبَالَ عُشْبًا،

^147:9 الْمُعْطِي لِلْبَهَائِمِ طَعَامَهَا، لِفِرَاخِ الْغِرْبَانِ الَّتِي تَصْرُخُ.

^147:10 لاَ يُسَرُّ بِقُوَّةِ الْخَيْلِ. لاَ يَرْضَى بِسَاقَيِ الرَّجُلِ.

^147:11 يَرْضَى الرَّبُّ بِأَتْقِيَائِهِ، بِالرَّاجِينَ رَحْمَتَهُ.

^147:12 سَبِّحِي يَا أُورُشَلِيمُ الرَّبَّ، سَبِّحِي إِلهَكِ يَا صِهْيَوْنُ.

^147:13 لأَنَّهُ قَدْ شَدَّدَ عَوَارِضَ أَبْوَابِكِ. بَارَكَ أَبْنَاءَكِ دَاخِلَكِ.

^147:14 الَّذِي يَجْعَلُ تُخُومَكِ سَلاَمًا، وَيُشْبِعُكِ مِنْ شَحْمِ الْحِنْطَةِ.

^147:15 يُرْسِلُ كَلِمَتَهُ فِي الأَرْضِ. سَرِيعًا جِدًا يُجْرِي قَوْلَهُ.

^147:16 الَّذِي يُعطِي الثَّلْجَ كَالصُّوفِ، وَيُذَرِّي الصَّقِيعَ كَالرَّمَادِ.

^147:17 يُلْقِي جَمْدَهُ كَفُتَاتٍ. قُدَّامَ بَرْدِهِ مَنْ يَقِفُ؟

^147:18 يُرْسِلُ كَلِمَتَهُ فَيُذِيبُهَا. يَهُبُّ بِرِيحِهِ فَتَسِيلُ الْمِيَاهُ.

^147:19 يُخْبِرُ يَعْقُوبَ بِكَلِمَتِهِ، وَإِسْرَائِيلَ بِفَرَائِضِهِ وَأَحْكَامِهِ.

^147:20 لَمْ يَصْنَعْ هكَذَا بِإِحْدَى الأُمَمِ، وَأَحْكَامُهُ لَمْ يَعْرِفُوهَا. هَلِّلُويَا.

هَلِّلُويَا. سَبِّحُوا الرَّبَّ مِنَ السَّمَاوَاتِ. سَبِّحُوهُ فِي الأَعَالِي.

سَبِّحُوهُ يَا جَمِيعَ مَلاَئِكَتِهِ. سَبِّحُوهُ يَا كُلَّ جُنُودِهِ.

سَبِّحِيهِ يَا أَيَّتُهَا الشَّمْسُ وَالْقَمَرُ. سَبِّحِيهِ يَا جَمِيعَ كَوَاكِبِ النُّورِ.

سَبِّحِيهِ يَا سَمَاءَ السَّمَاوَاتِ، وَيَا أَيَّتُهَا الْمِيَاهُ الَّتِي فَوْقَ السَّمَاوَاتِ.

لِتُسَبِّحِ اسْمَ الرَّبِّ لأَنَّهُ أَمَرَ فَخُلِقَتْ،

وَثَبَّتَهَا إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ، وَضَعَ لَهَا حَدًّا فَلَنْ تَتَعَدَّاهُ.

سَبِّحِي الرَّبَّ مِنَ الأَرْضِ، يَا أَيَّتُهَا التَّنَانِينُ وَكُلَّ اللُّجَجِ.

النَّارُ وَالْبَرَدُ، الثَّلْجُ وَالضَّبَابُ، الرِّيحُ الْعَاصِفَةُ الصَّانِعَةُ كَلِمَتَهُ،

الْجِبَالُ وَكُلُّ الآكَامِ، الشَّجَرُ الْمُثْمِرُ وَكُلُّ الأَرْزِ،

الْوُحُوشُ وَكُلُّ الْبَهَائِمِ، الدَّبَّابَاتُ وَالطُّيُورُ ذَوَاتُ الأَجْنِحَةِ،

مُلُوكُ الأَرْضِ وَكُلُّ الشُّعُوبِ، الرُّؤَسَاءُ وَكُلُّ قُضَاةِ الأَرْضِ،

الأَحْدَاثُ وَالْعَذَارَى أَيْضًا، الشُّيُوخُ مَعَ الْفِتْيَانِ،

لِيُسَبِّحُوا اسْمَ الرَّبِّ، لأَنَّهُ قَدْ تَعَالَى اسْمُهُ وَحْدَهُ. مَجْدُهُ فَوْقَ الأَرْضِ وَالسَّمَاوَاتِ.

وَيَنْصِبُ قَرْنًا لِشَعْبِهِ، فَخْرًا لِجَمِيعِ أَتْقِيَائِهِ، لِبَنِي إِسْرَائِيلَ الشَّعْبِ الْقَرِيبِ إِلَيْهِ. هَلِّلُويَا.

هَلِّلُويَا. غَنُّوا لِلرَّبِّ تَرْنِيمَةً جَدِيدَةً، تَسْبِيحَتَهُ فِي جَمَاعَةِ الأَتْقِيَاءِ.

لِيَفْرَحْ إِسْرَائِيلُ بِخَالِقِهِ. لِيَبْتَهِجْ بَنُو صِهْيَوْنَ بِمَلِكِهِمْ.

لِيُسَبِّحُوا اسْمَهُ بِرَقْصٍ. بِدُفّ وَعُودٍ لِيُرَنِّمُوا لَهُ.

لأَنَّ الرَّبَّ رَاضٍ عَنْ شَعْبِهِ. يُجَمِّلُ الْوُدَعَاءَ بِالْخَلاَصِ.

لِيَبْتَهِجِ الأَتْقِيَاءُ بِمَجْدٍ. لِيُرَنِّمُوا عَلَى مَضَاجِعِهِمْ.

تَنْوِيهَاتُ اللهِ فِي أَفْوَاهِهِمْ، وَسَيْفٌ ذُو حَدَّيْنِ فِي يَدِهِمْ.

لِيَصْنَعُوا نَقْمَةً فِي الأُمَمِ، وَتَأْدِيبَاتٍ فِي الشُّعُوبِ.

لأَسْرِ مُلُوكِهِمْ بِقُيُودٍ، وَشُرَفَائِهِمْ بِكُبُول مِنْ حَدِيدٍ.

لِيُجْرُوا بِهِمُِ الْحُكْمَ الْمَكْتُوبَ. كَرَامَةٌ هذَا لِجَمِيعِ أَتْقِيَائِهِ. هَلِّلُويَا.

هَلِّلُويَا. سَبِّحُوا اللهَ فِي قُدْسِهِ. سَبِّحُوهُ فِي فَلَكِ قُوَّتِهِ.

سَبِّحُوهُ عَلَى قُوَّاتِهِ. سَبِّحُوهُ حَسَبَ كَثْرَةِ عَظَمَتِهِ.

سَبِّحُوهُ بِصَوْتِ الصُّورِ. سَبِّحُوهُ بِرَبَابٍ وَعُودٍ.

سَبِّحُوهُ بِدُفّ وَرَقْصٍ. سَبِّحُوهُ بِأَوْتَارٍ وَمِزْمَارٍ.

سَبِّحُوهُ بِصُنُوجِ التَّصْوِيتِ. سَبِّحُوهُ بِصُنُوجِ الْهُتَافِ. كُلُّ نَسَمَةٍ فَلْتُسَبِّحِ الرَّبَّ. هَلِّلُويَا.