Въ коне́цъ, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеви словеса́ пѣ́сни сея́, въ де́нь, въ о́ньже изба́ви его́ Госпо́дь от руки́ всѣ́хъ вра́гъ его́ и изъ руки́ Сау́ли: и рече́:

Возлюблю́ Тя, Го́споди, крѣ́посте моя́:

Госпо́дь утвержде́нiе мое́, и прибѣ́жище мое́, и изба́витель мо́й, Бо́гъ мо́й, помо́щникъ мо́й, и упова́ю на Него́: защи́титель мо́й, и ро́гъ спасе́нiя моего́, и засту́пникъ мо́й.

Хваля́ призову́ Го́спода и от вра́гъ мои́хъ спасу́ся.

Одержа́ша мя́ болѣ́зни сме́ртныя, и пото́цы беззако́нiя смято́ша мя́:

болѣ́зни а́довы обыдо́ша мя́, предвари́ша мя́ сѣ́ти сме́ртныя.

И внегда́ скорбѣ́ти ми́, призва́хъ Го́спода и къ Бо́гу моему́ воззва́хъ: услы́ша от хра́ма свята́го Своего́ гла́съ мо́й, и во́пль мо́й предъ Ни́мъ вни́детъ во у́шы Его́.

И подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́, и основа́нiя го́ръ смято́шася и подвиго́шася, я́ко прогнѣ́вася на ня́ Бо́гъ.

Взы́де ды́мъ гнѣ́вомъ Его́, и о́гнь от лица́ Его́ воспла́менится: у́глiе возгорѣ́ся от Него́.

И приклони́ небеса́ и сни́де, и мра́къ подъ нога́ма Его́.

И взы́де на Херуви́мы и летѣ́, летѣ́ на крилу́ вѣ́треню.

И положи́ тму́ закро́въ Сво́й: о́крестъ Его́ селе́нiе Его́: темна́ вода́ во о́блацѣхъ возду́шныхъ.

От облиста́нiя предъ Ни́мъ о́блацы проидо́ша, гра́дъ и у́глiе о́гненное.

И возгремѣ́ съ небесе́ Госпо́дь, и Вы́шнiй даде́ гла́съ Сво́й.

Низпосла́ стрѣ́лы и разгна́ я́, и мо́лнiи умно́жи и смяте́ я́.

И яви́шася исто́чницы водні́и, и откры́шася основа́нiя вселе́нныя от запреще́нiя Твоего́, Го́споди, от дохнове́нiя ду́ха гнѣ́ва Твоего́.

Низпосла́ съ высоты́ и прiя́тъ мя́, воспрiя́тъ мя́ от во́дъ мно́гихъ.

Изба́витъ мя́ от враго́въ мои́хъ си́льныхъ и от ненави́дящихъ мя́: я́ко утверди́шася па́че мене́.

Предвари́ша мя́ въ де́нь озлобле́нiя моего́: и бы́сть Госпо́дь утвержде́нiе мое́.

И изведе́ мя на широту́: изба́витъ мя́, я́ко восхотѣ́ мя.

И возда́стъ ми́ Госпо́дь по пра́вдѣ мое́й, и по чистотѣ́ руку́ мое́ю возда́стъ ми́,

я́ко сохрани́хъ пути́ Госпо́дни и не нече́ствовахъ от Бо́га моего́.

Я́ко вся́ судьбы́ Его́ предо мно́ю, и оправда́нiя Его́ не отступи́ша от мене́.

И бу́ду непоро́ченъ съ Ни́мъ и сохраню́ся от беззако́нiя моего́.

И возда́стъ ми́ Госпо́дь по пра́вдѣ мое́й и по чистотѣ́ руку́ мое́ю предъ очи́ма Его́.

Съ преподо́бнымъ преподо́бенъ бу́деши, и съ му́жемъ непови́ннымъ непови́ненъ бу́деши,

и со избра́ннымъ избра́нъ бу́деши, и со стропти́вымъ разврати́шися.

Я́ко Ты́ лю́ди смире́нныя спасе́ши и о́чи го́рдыхъ смири́ши.

Я́ко Ты́ просвѣти́ши свѣти́лникъ мо́й, Го́споди: Бо́же мо́й, просвѣти́ши тму́ мою́.

Я́ко Тобо́ю изба́влюся от искуше́нiя, и Бо́гомъ мои́мъ прейду́ стѣ́ну.

Бо́гъ мо́й, непоро́ченъ пу́ть Его́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель е́сть всѣ́хъ упова́ющихъ на Него́.

Я́ко кто́ Бо́гъ, ра́звѣ Го́спода? Или́ кто́ Бо́гъ, ра́звѣ Бо́га на́шего?

Бо́гъ препоясу́яй мя́ си́лою, и положи́ непоро́ченъ пу́ть мо́й:

соверша́яй но́зѣ мои́ я́ко еле́ни, и на высо́кихъ поставля́яй мя́:

науча́яй ру́цѣ мои́ на бра́нь, и положи́лъ еси́ лу́къ мѣ́дянъ мы́шца моя́:

и да́лъ ми́ еси́ защище́нiе спасе́нiя, и десни́ца Твоя́ воспрiя́тъ мя́: и наказа́нiе Твое́ испра́витъ мя́ въ коне́цъ, и наказа́нiе Твое́ то́ мя́ научи́тъ.

Ушири́лъ еси́ стопы́ моя́ подо мно́ю, и не изнемого́стѣ плеснѣ́ мои́.

Пожену́ враги́ моя́, и пости́гну я́, и не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ются:

оскорблю́ и́хъ, и не возмо́гутъ ста́ти, паду́тъ подъ нога́ма мои́ма.

И препоя́салъ мя́ еси́ си́лою на бра́нь, спя́лъ еси́ вся́ востаю́щыя на мя́ подъ мя́.

И враго́въ мои́хъ да́лъ ми́ еси́ хребе́тъ и ненави́дящыя мя́ потреби́лъ еси́.

Воззва́ша, и не бѣ́ спаса́яй: ко Го́споду, и не услы́ша и́хъ.

И истню́ я́ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, я́ко бре́нiе путі́й погла́жду я́.

Изба́виши мя́ от прерѣка́нiя люді́й: поста́виши мя́ во главу́ язы́ковъ: лю́дiе, и́хже не вѣ́дѣхъ, рабо́таша ми́,

въ слу́хъ у́ха послу́шаша мя́. Сы́нове чужді́и солга́ша ми́,

сы́нове чужді́и обетша́ша и охромо́ша от сте́зь свои́хъ.

Жи́въ Госпо́дь, и благослове́нъ Бо́гъ, и да вознесе́тся Бо́гъ спасе́нiя моего́,

Бо́гъ дая́й отмще́нiе мнѣ́ и покори́вый лю́ди подъ мя́,

изба́витель мо́й от вра́гъ мои́хъ гнѣвли́выхъ: от востаю́щихъ на мя́ вознесе́ши мя́, от му́жа непра́ведна изба́виши мя́.

Сего́ ра́ди исповѣ́мся Тебѣ́ во язы́цѣхъ, Го́споди, и и́мени Твоему́ пою́:

Велича́яй спасе́ния царе́ва и творя́й ми́лость Христу́ своему́ Давиду и сѣ́мени его́ до вѣ́ка.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Небеса́ повѣ́даютъ сла́ву Бо́жiю, творе́нiе же руку́ Его́ возвѣща́етъ тве́рдь.

Де́нь дни́ отрыга́етъ глаго́лъ, и но́щь но́щи возвѣща́етъ ра́зумъ.

Не су́ть рѣ́чи, ниже́ словеса́, и́хже не слы́шатся гла́си и́хъ.

Во всю́ зе́млю изы́де вѣща́нiе и́хъ, и въ концы́ вселе́нныя глаго́лы и́хъ: въ со́лнцѣ положи́ селе́нiе свое́:

и то́й я́ко жени́хъ исходя́й от черто́га своего́, возра́дуется я́ко исполи́нъ тещи́ пу́ть.

От кра́я небесе́ исхо́дъ его́, и срѣ́тенiе его́ до кра́я небесе́: и нѣ́сть, и́же укры́ется теплоты́ его́.

Зако́нъ Госпо́день непоро́ченъ, обраща́яй ду́шы: свидѣ́телство Госпо́дне вѣ́рно, умудря́ющее младе́нцы.

Оправда́нiя Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце: за́повѣдь Госпо́дня свѣтла́, просвѣща́ющая о́чи.

Стра́хъ Госпо́день чи́стъ, пребыва́яй въ вѣ́къ вѣ́ка: судьбы́ Госпо́дни и́стинны, оправда́нны вку́пѣ,

вожделѣ́нны па́че зла́та и ка́мене че́стна мно́га, и сла́ждшя па́че ме́да и со́та.

И́бо ра́бъ Тво́й храни́тъ я́: внегда́ сохрани́ти я́, воздая́нiе мно́го.

Грѣхопаде́нiя кто́ разумѣ́етъ? От та́йныхъ мои́хъ очи́сти мя́,

и от чужди́хъ пощади́ раба́ Твоего́: а́ще не облада́ютъ мно́ю, тогда́ непоро́ченъ бу́ду, и очи́щуся от грѣха́ вели́ка.

И бу́дутъ во благоволе́нiе словеса́ у́стъ мои́хъ, и поуче́нiе се́рдца моего́ предъ Тобо́ю вы́ну, Го́споди, помо́щниче мо́й и изба́вителю мо́й.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Услы́шитъ тя́ Госпо́дь въ де́нь печа́ли, защи́титъ тя́ и́мя Бо́га Иа́ковля.

По́слетъ ти́ по́мощь от Свята́го, и от Сiо́на засту́питъ тя́.

Помяне́тъ вся́ку же́ртву твою́, и всесожже́нiе твое́ ту́чно бу́ди.

Да́стъ ти́ Госпо́дь по се́рдцу твоему́, и ве́сь совѣ́тъ тво́й испо́лнитъ.

Возра́дуемся о спасе́нiи твое́мъ, и во и́мя Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся: испо́лнитъ Госпо́дь вся́ проше́нiя твоя́.

Ны́нѣ позна́хъ, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своего́: услы́шитъ его́ съ небесе́ свята́го Своего́: въ си́лахъ спасе́нiе десни́цы его́.

Сі́и на колесни́цахъ, и сі́и на ко́нехъ: мы́ же во и́мя Го́спода Бо́га на́шего призове́мъ.

Ті́и спя́ти бы́ша и падо́ша: мы́ же воста́хомъ и испра́вихомся.

Го́споди, спаси́ царя́, и услы́ши ны́, въ о́ньже а́ще де́нь призове́мъ Тя́.

Псало́мъ Дави́ду.

Го́споди, си́лою Твое́ю возвесели́тся ца́рь, и о спасе́нiи Твое́мъ возра́дуется зѣло́.

Жела́нiе се́рдца его́ да́лъ еси́ ему́, и хотѣ́нiя устну́ его́ нѣ́си лиши́лъ его́.

Я́ко предвари́лъ еси́ его́ благослове́нiемъ благосты́ннымъ, положи́лъ еси́ на главѣ́ его́ вѣне́цъ от ка́мене че́стна.

Живота́ проси́лъ е́сть у Тебе́, и да́лъ еси́ ему́ долготу́ дні́й во вѣ́къ вѣ́ка.

Ве́лiя сла́ва его́ спасе́нiемъ Твои́мъ: сла́ву и велелѣ́пiе возложи́ши на него́.

Я́ко да́си ему́ благослове́нiе во вѣ́къ вѣ́ка: возвесели́ши его́ ра́достiю съ лице́мъ Твои́мъ.

Я́ко ца́рь упова́етъ на Го́спода, и ми́лостiю Вы́шняго не подви́жится.

Да обря́щется рука́ Твоя́ всѣ́мъ враго́мъ Твои́мъ, десни́ца Твоя́ да обря́щетъ вся́ ненави́дящыя Тебе́.

Я́ко положи́ши и́хъ я́ко пе́щь о́гненную во вре́мя лица́ Твоего́: Госпо́дь гнѣ́вомъ Свои́мъ смяте́тъ я́, и снѣ́сть и́хъ о́гнь.

Пло́дъ и́хъ от земли́ погуби́ши, и сѣ́мя и́хъ от сыно́въ человѣ́ческихъ.

Я́ко уклони́ша на Тя́ зла́я, помы́слиша совѣ́ты, и́хже не возмо́гутъ соста́вити.

Я́ко положи́ши я́ хребе́тъ: во избы́тцѣхъ Твои́хъ угото́виши лице́ и́хъ.

Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твое́ю: воспое́мъ и пое́мъ си́лы Твоя́.

Въ коне́цъ, о заступле́нiи у́треннемъ, псало́мъ Дави́ду.

Бо́же, Бо́же мо́й, вонми́ ми, вску́ю оста́вилъ мя́ еси́? Дале́че от спасе́нiя моего́ словеса́ грѣхопаде́нiй мои́хъ.

Бо́же мо́й, воззову́ во дни́, и не услы́шиши, и въ нощи́, и не въ безу́мiе мнѣ́.

Ты́ же во Святѣ́мъ живе́ши, хвало́ Изра́илева.

На Тя́ упова́ша отцы́ на́ши: упова́ша, и изба́вилъ еси́ я́:

къ Тебѣ́ воззва́ша, и спасо́шася: на Тя́ упова́ша, и не постыдѣ́шася.

А́зъ же е́смь че́рвь, а не человѣ́къ, поноше́нiе человѣ́ковъ и уничиже́нiе люді́й.

Вси́ ви́дящiи мя́ поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю:

упова́ на Го́спода, да изба́витъ его́, да спасе́тъ его́, я́ко хо́щетъ его́.

Я́ко Ты́ еси́ исто́ргiй мя́ изъ чре́ва, упова́нiе мое́ от сосцу́ ма́тере моея́.

Къ Тебѣ́ приве́рженъ е́смь от ложе́снъ, от чре́ва ма́тере моея́ Бо́гъ мо́й еси́ Ты́.

Да не отсту́пиши от мене́, я́ко ско́рбь бли́зъ, я́ко нѣ́сть помога́яй ми́.

Обыдо́ша мя́ телцы́ мно́зи, юнцы́ ту́чнiи одержа́ша мя́:

отверзо́ша на мя́ уста́ своя́, я́ко ле́въ восхища́яй и рыка́яй.

Я́ко вода́ излiя́хся, и разсы́пашася вся́ ко́сти моя́: бы́сть се́рдце мое́ я́ко во́скъ та́яй посредѣ́ чре́ва моего́.

И́зсше я́ко скуде́ль крѣ́пость моя́, и язы́къ мо́й прильпе́ горта́ни моему́, и въ пе́рсть сме́рти све́лъ мя́ еси́.

Я́ко обыдо́ша мя́ пси́ мно́зи, со́нмъ лука́выхъ одержа́ша мя́: ископа́ша ру́цѣ мои́ и но́зѣ мои́.

Исчето́ша вся́ ко́сти моя́: ті́и же смотри́ша и презрѣ́ша мя́.

Раздѣли́ша ри́зы моя́ себѣ́, и о оде́жди мое́й мета́ша жре́бiй.

Ты́ же, Го́споди, не удали́ по́мощь твою́ от мене́: на заступле́нiе мое́ вонми́.

Изба́ви от ору́жiя ду́шу мою́, и изъ руки́ пе́сiи единоро́дную мою́.

Спаси́ мя от у́стъ льво́выхъ, и от ро́гъ единоро́жь смире́нiе мое́.

Повѣ́мъ и́мя Твое́ бра́тiи мое́й, посредѣ́ це́ркве воспою́ Тя́.

Боя́щiися Го́спода, восхвали́те Его́, все́ сѣ́мя Иа́ковле, просла́вите Его́, да убои́тся же от Него́ все́ сѣ́мя Изра́илево:

я́ко не уничижи́, ниже́ негодова́ моли́твы ни́щаго, ниже́ отврати́ лице́ Свое́ от мене́, и егда́ воззва́хъ къ Нему́, услы́ша мя́.

От Тебе́ похвала́ моя́, въ це́ркви вели́цѣй исповѣ́мся Тебѣ́: моли́твы моя́ возда́мъ предъ боя́щимися Его́.

Ядя́тъ убо́зiи, и насы́тятся, и восхва́лятъ Го́спода взыска́ющiи Его́: жива́ бу́дутъ сердца́ и́хъ въ вѣ́къ вѣ́ка.

Помяну́тся и обратя́тся ко Го́споду вси́ концы́ земли́, и покло́нятся предъ Ни́мъ вся́ оте́чествiя язы́къ:

я́ко Госпо́дне е́сть ца́рствiе, и То́й облада́етъ язы́ки.

Ядо́ша и поклони́шася вси́ ту́чнiи земли́: предъ Ни́мъ припаду́тъ вси́ низходя́щiи въ зе́млю: и душа́ моя́ тому́ живе́тъ.

И сѣ́мя мое́ порабо́таетъ Ему́: возвѣсти́тъ Го́сподеви ро́дъ гряду́щiй:

и возвѣстя́тъ пра́вду Его́ лю́демъ ро́ждшымся {роди́тися иму́щымъ}, я́же сотвори́ Госпо́дь.

Псало́мъ Дави́ду.

Госпо́дь пасе́тъ мя́, и ничто́же мя́ лиши́тъ.

На мѣ́сте зла́чнѣ, та́мо всели́ мя, на водѣ́ поко́йнѣ воспита́ мя.

Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви мя́ на стези́ пра́вды, и́мене ра́ди Своего́.

А́ще бо и пойду́ посредѣ́ сѣ́ни сме́ртныя, не убою́ся зла́, я́ко Ты́ со мно́ю еси́: же́злъ Тво́й и па́лица Твоя́, та́ мя́ утѣ́шиста.

Угото́валъ еси́ предо мно́ю трапе́зу сопроти́въ стужа́ющымъ мнѣ́: ума́стилъ еси́ еле́омъ главу́ мою́, и ча́ша твоя́ упоява́ющи мя́, я́ко держа́вна.

И ми́лость Твоя́ пожене́тъ мя́ вся́ дни́ живота́ моего́, и е́же всели́тимися въ до́мъ Госпо́день въ долготу́ дні́й.

Псало́мъ Дави́ду, еди́ныя от суббо́тъ.

Госпо́дня земля́, и исполне́нiе ея́, вселе́нная и вси́ живу́щiи на не́й.

То́й на моря́хъ основа́лъ ю́ е́сть и на рѣка́хъ угото́валъ ю́ е́сть.

Кто́ взы́детъ на го́ру Госпо́дню? Или́ кто́ ста́нетъ на мѣ́стѣ святѣ́мъ Его́?

Непови́ненъ рука́ма и чи́стъ се́рдцемъ, и́же не прiя́тъ всу́е ду́шу свою́ и не кля́тся ле́стiю и́скреннему своему́:

се́й прiи́метъ благослове́нiе от Го́спода и ми́лостыню от Бо́га Спа́са своего́.

Се́й ро́дъ и́щущихъ Го́спода, и́щущихъ лице́ Бо́га Иа́ковля.

Возми́те врата́ кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ вѣ́чная: и вни́детъ Ца́рь сла́вы.

Кто́ есть се́й Ца́рь сла́вы? Госпо́дь крѣ́покъ и си́ленъ, Госпо́дь си́ленъ въ бра́ни.

Возми́те врата́ кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ вѣ́чная: и вни́детъ Ца́рь сла́вы.

Кто́ есть се́й Ца́рь сла́вы? Госпо́дь си́лъ, То́й е́сть Ца́рь сла́вы.

Рус. (Аверинцев)

(Начальнику хора. Давидово)

Славу Божию поведают небеса, и о деле рук Его вещает твердь;

день дню изливает молвь, ночь ночи являет весть,

нет глагола, нет речей, не слышно их голосов, –

по всей земле несется их вопль, до концов вселенной слово их. При них поставил Он для солнца шатер,

и выходит оно, как из чертога жених, радуется, как исполин, пробегая путь;

от края небес исход его, и шествие его до края их, и ничто не укрыто от жара его.

Закон Господень совершен, душу укрепляет он; свидетельства Господни тверды, умудряют они простецов;

веления Господни прямы, сердце они веселят; заповедь Господня светла, просвещает очи она;

страх Господень чист, пребывает вовек; приговоры Господни верны,

все праведны они; желаннее злата, чистейшей руды, слаще меда и влаги сот.

Ограждается ими раб Твой; за соблюдение их мзда велика.

Погрешности – кто же усмотрит их? От неприметного мне очисти меня!

И от соблазнов защити раба Твоего, да не одолеют они меня! Буду тогда я неискривлен и от великого греха чист.

Да будут угодны слова моих уст и шепоты сердца моего пред лицом Твоим, Господи, Оплот мой, Избавитель мой!

(Начальнику хора. Давидово)

Да услышит тебя Господь в день беды, имя Бога Иакова да хранит тебя;

Да пошлет Он от Святыни помощь тебе, от Сиона да подкрепит тебя!

Да воспомнит Он все жертвы твои, да приимет тук всесожжении твоих! (Села!)

Да подаст Он тебе по сердцу твоему, да исполнит все мысли твои!

Мы возликуем об избавлении твоем, во имя Бога нашего стяги вознесем. Да исполнит Он все мольбы твои!

Ныне познал я, что избавит Господь помазанника Своего, отвечает ему с небес Святыни Своей делами избавительной десницы Своей.

Эти – на колесницы, на коней – те, но на имя Господа, Бога нашего уповаем мы.

Они оступились, пали они, мы выстояли и стоим.

Господи, спаси царя и услышь нас в день, когда мы воззовем к Тебе!

Псалом Давидов.

Господи, о силе Твоей веселится царь, о помощи Твоей, о, как ликует он!

Ты дал ему желанное сердцу его, не отринул прошение его уст. (Села!)

Добрым благословением Ты встретил его, возложил на главу его драгоценный венец.

Жизни просил он у Тебя, и дал Ты ему долготу дней во век и век.

Велика его слава поспешеством Твоим, излил Ты на него славу и блеск.

Возложил Ты на него благословения вовек, усладил его радостию, что в зраке Твоем.

Да, о Господе надежда царя, по милости Вышнего не падет.

Сыщет длань Твоя всех врагов Твоих, десница Твоя – ненавидящих Тебя.

Словно в огненную пещь Ты их претворишь в час явления лица Твоего, погубит их Господь во гневе Своем, и пожрет их огонь.

Их плод истребишь Ты с земли, из среды человеков – семя их;

на Тебя затеяли злое они, плели козни, но не возмогли.

Тогда на расправу поставишь их, из луков Твоих будешь стрелы метать в лица их.

Господи, восстань в силе Твоей! Мы будем петь и на струнах бряцать о подвигах мощи Твоей.

Начальнику хора. На «Лань зари». Псалом Давидов.

Боже мой, Боже мой! зачем Ты оставил меня? Далеки от спасения моего слова вопля моего.

Боже мой! вопию днем – но Ты не внемлешь мне, ночью – и нет покоя мне.

А ведь Ты – Святый, средь хвалений Израиля обитаешь Ты;

на Тебя уповали наши отцы, уповали, и вызволял Ты их;

к Тебе взывали во благо себе, на Тебя уповали, не быв посрамлены.

Я же червь, а не человек, хулим от людей, от народа презрен!

Глумится всяк, кто видит меня, кивает головою, устами твердит:

«Он на Господа уповал – пусть избавит его, пусть спасет, если так любит его.»

А ведь Ты меня из родимого чрева извел, у сосцов материнских ободрил меня,

едва из утробы, уж был я Твой, от лона матери Ты – мой Бог.

Не удаляйся от меня, ибо беда близка, а помощника нет!

Множество тельцов обступило меня, тучные с Васана окружили меня,

раскрыли на меня пасти свои, как ярый и рыкающий лев.

Я пролился, как вода, распались все кости мои, и сердце мое, как воск, тает внутри плоти моей;

как черепок, иссохла сила моя, язык мой пристал к гортани моей; к персти смертной низвел Ты меня.

Ибо псы окружили меня, скопище злых обступило меня, пронзили они руки мои и ноги мои;

счесть можно все кости мои, как на зрелище, глядят они на меня,

делят между собою ризы мои, и мечут жребий об одежде моей!

Но Ты, Господи, не будь вдали, сила моя, на подмогу мне поспеши!

Избавь от меча душу мою, от песьих лап – единственную мою!

Спаси меня от пасти льва, от бычьих рогов, – о, услышь!

Возвещу имя Твое братьям моим, посреди сонма восхвалю Тебя.

Благоговейные! восхвалите Его. Всё семя Иакова! восславь Его. Всё семя Израиля да чтит Его.

Ибо скорбью скорбного не возгнушался Он, не презрел ее, не отвратил от меня лица Своего, Когда воззвал я к Нему, услышал меня!

О Тебе в сонме многом хвала моя; пред лицом чтущих Тебя исполню обеты мои.

Пусть убогие досыта едят, да восхвалят Господа взыскавшие Его, да оживут сердца ваши вовек!

Возьмутся за ум и обратятся ко Господу все концы земли, и поклонятся Тебе все язычников племена;

ибо Царствие Господне есть, и над народами Владыка – Он.

Покло́нятся Ему одному все тучные земли, почтут Его все нисходящие во прах, бессильные сохранить жизни своей.

Семя мое послужит Ему, услышит род грядущий о Господе весть,

возвещена будет правда Его тем, кто еще не рождены: «да, таковы дела Его».

Псалом Давидов. Господь – мой Пастырь, и нет мне нужды:

на пажитях щедрых пасет Он меня, к водопоям покоя ведет Он меня,

обновляет душу мою, пути правды открывает Он мне, – ради имени Своего.

Если в низине, где смерти тень, ляжет мой путь, не убоюся зла! Ты – со мною, жезл Твой и посох Твой защитят меня.

Ты устроил мне пир у гонителей моих на виду, умастил елеем главу мою, и полна чаша моя.

Так! благость и милость провожают меня во все дни жизни моей, и несчетные дни мне пребывать в Господнем дому!

Псалом Давидов. [На первый день недели] Господня земля и всё, что на ней, вселенная и все народы ее;

Он сам на пучинах утвердил ее, на потоках поставил ее.

Кто взойдет на гору Его, встанет на святом месте Его?

Чьи руки неповинны, кто сердцем чист, кто не возлюбил суеты и клятвою лжи не скреплял.

Его благословит Господь, Бог-Спаситель оправдает его;

кто ищут Господа, таковы, ищут, Боже Иакова, лица Твоего. (Села!)

Поднимитесь, косяки врат, древние двери, раздайтесь ввысь, и Царь славы войдет!

Царь славы – кто есть Он? крепкий и могучий Господь, могучий во бранях Господь!

Поднимитесь, косяки врат, древние двери, раздайтесь ввысь, и Царь славы войдет!

Царь славы – кто есть Он? Господь воинств, Господь сил, Царь славы есть Он. (Села!)

Украинский (Огієнко)

Языки

^18:1 Для дириґента хору.
Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,

^18:2 то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,

^18:3 Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель!
Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!

^18:4 Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!

^18:5 Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!

^18:6 Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.

^18:7 В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!

^18:8 Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:

^18:9 із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!

^18:10 Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.

^18:11 Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся…

^18:12 Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!

^18:13 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його…

^18:14 і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!

^18:15 Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.

^18:16 Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх…

^18:17 Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,

^18:18 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!

^18:19 Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,

^18:20 і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

^18:21 Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,

^18:22 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,

^18:23 бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!

^18:24 і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,

^18:25 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.

^18:26 із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,

^18:27 із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,

^18:28 бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,

^18:29 бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!

^18:30 Бо з Тобою поб́ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.

^18:31 Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!

^18:32 Бо хто Бог, окрім Господа?
і хто скеля, крім нашого Бога?

^18:33 Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,

^18:34 Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,

^18:35 мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.

^18:36 і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.

^18:37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.

^18:38 Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,

^18:39 я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!

^18:40 Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.

^18:41 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!

^18:42 Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.

^18:43 і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!

^18:44 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!

^18:45 На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,

^18:46 в́януть чужинці і тремтять у твердинях своїх…

^18:47 Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,

^18:48 Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,

^18:49 що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!

^18:50 Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!

^18:51 Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.

^19:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^19:2 Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.

^19:3 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,

^19:4 без мови й без слів, не чутний їхній голос,

^19:5 та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова!
Для сонця намета поставив у них,

^19:6 а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!

^19:7 Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.

^19:8 Господній Закон досконалий, він зміцнює душу.
Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.

^19:9 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють.
Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.

^19:10 Страх Господа чистий, він навіки стоїть.
Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,

^19:11 дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,

^19:12 і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.

^19:13 А помилки хто зрозуміє?
Від таємних очисть Ти мене,

^19:14 і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.

^19:15 Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!

^20:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^20:2 В день недолі озветься до тебе Господь, ім́я Бога Якового зробить сильним тебе!

^20:3 Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!

^20:4 Усі жертви твої пам́ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим.
Села.

^20:5 Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!

^20:6 Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в ім́я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!

^20:7 Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.

^20:8 Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись ім́ям Господа, нашого Бога:

^20:9 вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!

^20:10 Господи, спаси!
Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!

^21:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^21:2 Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!

^21:3 Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив.
Села.

^21:4 Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.

^21:5 Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!

^21:6 Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,

^21:7 бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

^21:8 Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.

^21:9 Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.

^21:10 На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.

^21:11 Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.

^21:12 Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,

^21:13 бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.

^21:14 Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!

^22:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Ланя зорі досвітньої».
Псалом Давидів.

^22:2 Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?
Далекі слова мого зойку від спасіння мого!…

^22:3 Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!

^22:4 Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих!

^22:5 На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.

^22:6 До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.

^22:7 А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.

^22:8 Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!

^22:9 Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!

^22:10 Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!

^22:11 На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!

^22:12 Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!

^22:13 Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,

^22:14 на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!

^22:15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.

^22:16 Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.

^22:17 Бо пси оточили мене…
обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої…

^22:18 Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!

^22:19 Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…

^22:20 А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!

^22:21 Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!

^22:22 Спаси мене від пащі лев́ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.

^22:23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!

^22:24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве,

^22:25 бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!

^22:26 Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,

^22:27 будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

^22:28 Усі кінці землі спам́ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,

^22:29 бо царство Господнє, і Він Пан над народами!

^22:30 Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!

^22:31 Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.

^22:32 Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!

^23:1 Псалом Давидів.
Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,

^23:2 на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!

^23:3 Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.

^23:4 Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!

^23:5 Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!

^23:6 Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

^24:1 Псалом Давидів.
Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,

^24:2 бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.

^24:3 Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?

^24:4 У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,

^24:5 нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!

^24:6 Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів!
Села.

^24:7 Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави!

^24:8 Хто ж то Цар слави?
Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою!

^24:9 Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави!

^24:10 Хто ж то Він, той Цар слави?
Господь Саваот Він Цар слави!
Села.