Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Псалтирь

 
  • Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
  • Небеса́ повѣ́даютъ сла́ву Бо́жiю, творе́нiе же руку́ его́ воз­вѣща́етъ тве́рдь.
  • Де́нь дни́ от­рыга́етъ глаго́лъ, и но́щь но́щи воз­вѣща́етъ ра́зумъ.
  • Не су́ть рѣ́чи, ниже́ словеса́, и́хже не слы́шат­ся гла́си и́хъ.
  • Во всю́ зе́млю изы́де вѣща́нiе и́хъ, и въ концы́ вселе́н­ныя глаго́лы и́хъ: въ со́лнцѣ положи́ селе́нiе свое́:
  • и то́й я́ко жени́хъ исходя́й от­ черто́га сво­его́, воз­ра́дует­ся я́ко исполи́нъ тещи́ пу́ть.
  • От кра́я небесе́ исхо́дъ его́, и срѣ́тенiе его́ до кра́я небесе́: и нѣ́сть, и́же укры́ет­ся теплоты́ его́.
  • Зако́нъ Госпо́день непоро́ченъ, обраща́яй ду́шы: свидѣ́тел­ст­во Госпо́дне вѣ́рно, умудря́ющее младе́нцы.
  • Оправда́нiя Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце: за́повѣдь Госпо́дня свѣтла́, просвѣща́ющая о́чи.
  • Стра́хъ Госпо́день чи́стъ, пребыва́яй въ вѣ́къ вѣ́ка: судьбы́ Госпо́дни и́стин­ны, оправда́н­ны вку́пѣ,
  • вожделѣ́н­ны па́че зла́та и ка́мене че́стна мно́га, и сла́ждшя па́че ме́да и со́та.
  • И́бо ра́бъ тво́й храни́тъ я́: внегда́ сохрани́ти я́, воз­дая́нiе мно́го.
  • Грѣхопаде́нiя кто́ разумѣ́етъ? от­ та́йныхъ мо­и́хъ очи́сти мя́,
  • и от­ чужди́хъ пощади́ раба́ тво­его́: а́ще не облада́ютъ мно́ю, тогда́ непоро́ченъ бу́ду, и очи́щуся от­ грѣха́ вели́ка.
  • И бу́дутъ во благоволе́нiе словеса́ у́стъ мо­и́хъ, и по­уче́нiе се́рдца мо­его́ предъ тобо́ю вы́ну, Го́споди, помо́щниче мо́й и изба́вителю мо́й.
  • Начальнику хора. Псалом Давида.
  • Небеса проповедуют славу Божию, и о делах рук Его вещает твердь.
  • День дню передает речь, и ночь ночи открывает знание.
  • Нет языка, и нет наречия, где не слышался бы голос их.
  • По всей земле проходит звук их, и до пределов вселенной слова́ их. Он поставил в них жилище солнцу,
  • и оно выходит, как жених из брачного чертога своего, радуется, как исполин, пробежать поприще:
  • от края небес исход его, и шествие его до края их, и ничто не укрыто от теплоты его.
  • Закон Господа совершен, укрепляет душу; откровение Господа верно, умудряет простых.
  • Повеления Господа праведны, веселят сердце; заповедь Господа светла, просвещает очи.
  • Страх Господень чист, пребывает вовек. Суды Господни истина, все праведны;
  • они вожделеннее золота и даже множества золота чистого, слаще меда и капель сота;
  • и раб Твой охраняется ими, в соблюдении их великая награда.
  • Кто усмотрит погрешности свои? От тайных моих очисти меня
  • и от умышленных удержи раба Твоего, чтобы не возобладали мною. Тогда я буду непорочен и чист от великого развращения.
  • Да будут слова уст моих и помышление сердца моего благоугодны пред Тобою, Господи, твердыня моя и Избавитель мой!
  • لامام المغنين. لعبد الرب داود الذي كلم الرب بكلام هذا النشيد في اليوم الذي انقذه فيه الرب من ايدي كل اعدائه ومن يد شاول. فقال احبك يا رب يا قوتي.

  • الرب صخرتي وحصني ومنقذي. الهي صخرتي به احتمي. ترسي وقرن خلاصي وملجإي.

  • ادعوا الرب الحميد فاتخلّص من اعدائي.

  • اكتنفتني حبال الموت. وسيول الهلاك افزعتني.

  • حبال الهاوية حاقت بي. اشراك الموت انتشبت بي.

  • في ضيقي دعوت الرب والى الهي صرخت. فسمع من هيكله صوتي وصراخي قدامه دخل اذنيه.

  • فارتجت الارض وارتعشت أسس الجبال ارتعدت وارتجت لانه غضب.

  • صعد دخان من انفه ونار من فمه اكلت. جمر اشتعلت منه.

  • طأطأ السموات ونزل وضباب تحت رجليه.

  • ركب على كروب وطار وهف على اجنحة الرياح.

  • جعل الظلمة ستره حوله مظلته ضباب المياه وظلام الغمام.

  • من الشعاع قدامه عبرت سحبه. برد وجمر نار‏.

  • ارعد الرب من السموات والعلي اعطى صوته بردا وجمر نار.

  • ارسل سهامه فشتتهم وبروقا كثيرة فازعجهم.

  • فظهرت اعماق المياه وانكشفت اسس المسكونة من زجرك يا رب من نسمة ريح انفك.

  • ارسل من العلى فأخذني. نشلني من مياه كثيرة.

  • انقذني من عدوي القوي ومن مبغضيّ لانهم اقوى مني.

  • اصابوني في يوم بليتي وكان الرب سندي.

  • اخرجني الى الرحب. خلصني لانه سرّ بي.

  • يكافئني الرب حسب بري. حسب طهارة يديّ يرد لي.

  • لاني حفظت طرق الرب ولم اعص الهي.

  • لان جميع احكامه امامي وفرائضه لم ابعدها عن نفسي.

  • واكون كاملا معه واتحفظ من اثمي.

  • فيرد الرب لي كبرّي وكطهارة يديّ امام عينيه

  • مع الرحيم تكون رحيما. مع الرجل الكامل تكون كاملا.

  • مع الطاهر تكون طاهرا ومع الاعوج تكون ملتويا.

  • لانك انت تخلص الشعب البائس والاعين المرتفعة تضعها.

  • لانك انت تضيء سراجي. الرب الهي ينير ظلمتي.

  • لاني بك اقتحمت جيشا وبالهي تسورت اسوارا.

  • الله طريقه كامل. قول الرب نقي. ترس هو لجميع المحتمين به.

  • لانه من هو اله غير الرب. ومن هو صخرة سوى الهنا‏

  • الاله الذي ينطّقني بالقوة ويصيّر طريقي كاملا

  • الذي يجعل رجليّ كالإيل وعلى مرتفعاتي يقيمني.

  • الذي يعلم يديّ القتال فتحنى بذراعيّ قوس من نحاس.

  • وتجعل لي ترس خلاصك ويمينك تعضدني ولطفك يعظمني.

  • توسع خطواتي تحتي فلم تتقلقل عقباي.

  • اتبع اعدائي فادركهم ولا ارجع حتى افنيهم.

  • اسحقهم فلا يستطيعون القيام. يسقطون تحت رجليّ

  • تنطّقني بقوة للقتال. تصرع تحتي القائمين عليّ.

  • وتعطيني اقفية اعدائي ومبغضيّ افنيهم.

  • يصرخون ولا مخلّص. الى الرب فلا يستجيب لهم.

  • فاسحقهم كالغبار قدام الريح. مثل طين الاسواق اطرحهم.

  • تنقذني من مخاصمات الشعب. تجعلني راسا للامم. شعب لم اعرفه يتعبد لي.

  • من سماع الاذن يسمعون لي. بنو الغرباء يتذللون لي.

  • بنو الغرباء يبلون ويزحفون من حصونهم.

  • حيّ هو الرب ومبارك صخرتي ومرتفع اله خلاصي

  • الاله المنتقم لي والذي يخضع الشعوب تحتي

  • منجيّ من اعدائي. رافعي ايضا فوق القائمين عليّ. من الرجل الظالم تنقذني.

  • لذلك احمدك يا رب في الامم وارنم لاسمك.

  • برج خلاص لملكه والصانع رحمة لمسيحه لداود ونسله الى الابد‏

  • Von David, dem Vertrauten des HERRN. Er sang dieses Lied zum Dank dafür, dass der HERR ihn vor Saul und allen anderen Feinden gerettet hatte.
  • Damals sang er:

    Ich liebe dich, HERR,
    denn durch dich bin ich stark!

  • Du mein Fels, meine Burg, mein Retter,
    du mein Gott, meine sichere Zuflucht,
    mein Beschützer, mein starker Helfer,
    meine Festung auf steiler Höhe!
  • Wenn ich zu dir um Hilfe rufe,
    dann rettest du mich vor den Feinden.
    Ich preise dich, HERR!
  • Ich war gefangen in den Fesseln des Todes,
    vernichtende Fluten stürzten auf mich ein,
  • die Totenwelt hielt mich mit Schlingen fest,
    die Falle des Todes schlug über mir zu.
  • In meiner Verzweiflung schrie ich zum HERRN,
    zu ihm, meinem Gott, rief ich um Hilfe.
    Er hörte mich in seinem Tempel,
    mein Hilferuf drang durch bis an sein Ohr.
  • Da wankte und schwankte die Erde,
    da bebten die Fundamente der Berge,
    sie zitterten vor seinem Zorn.
  • Aus seiner Nase quoll dunkler Rauch,
    aus seinem Mund schossen helle Flammen
    und glühende Asche sprühte hervor.
  • Er neigte den Himmel tief auf die Erde
    und fuhr hernieder auf dunklen Wolken.
  • Er ritt auf einem geflügelten Kerub
    und schwebte herab auf den Flügeln des Sturms.
  • Er hüllte sich ein in Finsternis,
    in Regendunkel und schwarzes Gewölk.
  • Sein strahlender Glanz verscheuchte die Wolken
    mit Hagelschlägen und glühenden Steinen.

    Dann ließ er im Himmel den Donner grollen,
    laut dröhnte die Stimme des höchsten Gottes.

  • Er schoss seine Pfeile
    und verjagte meine Feinde;
    er schleuderte Blitze
    und stürzte sie in Schrecken.
  • Da zeigte sich der Grund des Meeres,
    das Fundament der Erde wurde sichtbar,
    als du, HERR, deinen Feinden drohtest
    und ihnen deinen Zorn zu spüren gabst.
  • Vom Himmel her griff seine Hand nach mir,
    sie fasste mich und zog mich aus der Flut,
  • entriss mich meinem mächtigen Feind,
    den überstarken Gegnern, die mich hassten.
  • Sie überfielen mich am Tag meines Unglücks,
    jedoch der HERR beschützte mich vor ihnen.
  • Rings um mich machte er es weit und frei.
    Er liebt mich, darum half er mir.
  • Der HERR hat mir meine Treue vergolten;
    er hat mir Gutes getan,
    denn meine Hände sind rein.
  • Stets ging ich die Wege, die er mir zeigte;
    nie habe ich mich durch Schuld von ihm entfernt.
  • Seine Anordnungen standen mir immer vor Augen
    und seine Befehle wies ich nie zurück.
  • Ich tat genau, was er von mir verlangte,
    und ging dem Unrecht immer aus dem Weg.
  • Ja, der HERR hat meine Treue vergolten;
    er sieht es, meine Hände sind rein.
  • Den Treuen, HERR, hältst du die Treue;
    für vollen Gehorsam gibst du volle Güte;
  • den Reinen zeigst du dich in reiner Klarheit;
    doch den Falschen begegnest du als Gegner.
  • Die Erniedrigten rettest du aus Unterdrückung,
    aber die Hochmütigen holst du vom hohen Ross.
  • Du lässt mein Lebenslicht strahlen, HERR.
    Du selbst, mein Gott,
    machst mir das Dunkel hell.
  • Mit dir, mein Gott, erstürme ich Schutzwälle,
    mit dir springe ich über Mauern.
  • Alles, was dieser Gott tut, ist vollkommen,
    was der HERR sagt, ist unzweifelhaft wahr.
    Wer in Gefahr ist und zu ihm flieht,
    findet bei ihm immer sicheren Schutz.
  • Kein anderer als der HERR ist Gott!
    Nur er, unser Gott, ist ein schützender Fels!
  • Er ist es, der mir Kraft zum Kämpfen gibt
    und einen geraden, gut gebahnten Weg.
  • Er macht meine Füße gazellenflink
    und standfest auf allen steilen Gipfeln.
  • Er bringt meinen Händen das Fechten bei
    und lehrt meine Arme, den Bogen zu spannen.
  • HERR, du bist mein Schutz und meine Hilfe,
    du hältst mich mit deiner mächtigen Hand;
    dass du mir nahe bist, macht mich stark.
  • Du hast den Weg vor mir frei gemacht,
    nun kann ich ohne Straucheln vorwärts gehen.
  • Ich verfolgte meine Feinde, holte sie ein
    und ließ nicht ab, bis sie vernichtet waren.
  • Ich schlug sie zu Boden,
    sie kamen nicht mehr hoch,
    erschlagen fielen sie vor meine Füße.
  • Du gabst mir die Kraft für diesen Kampf,
    du brachtest die Feinde in meine Gewalt.
  • Sie mussten vor mir die Flucht ergreifen,
    alle, die mich hassten, konnte ich vernichten.
  • Sie schrien um Hilfe,
    doch da war kein Retter.
    Sie schrien zu dir, HERR,
    doch du gabst keine Antwort.
  • Ich zermalmte sie zu Staub,
    den der Wind aufwirbelt.
    Ich fegte sie weg wie den Straßenschmutz.
  • Du rettest mich vor rebellischen Leuten
    und machst mich zum Herrscher ganzer Völker.
    Mir unbekannte Stämme unterwerfen sich,
  • Ausländer kommen und kriechen vor mir,
    sie hören, was ich sage, und gehorchen sofort.
  • Sie haben keine Kraft mehr zum Widerstand,
    zitternd kommen sie hervor aus ihren Burgen.
  • Der HERR lebt! Ihn will ich preisen,
    meinen schützenden Fels!
    Gott, meinen Retter, will ich rühmen!
  • Er hat mich Rache nehmen lassen,
    er hat mir die Völker unterworfen
  • und mich vor zornigen Feinden gerettet.
    Er hat mir den Sieg gegeben über meine Gegner
    und mich ihren grausamen Händen entrissen.
  • Darum will ich dich preisen
    und deinen Ruhm besingen unter den Völkern.
  • Du schenkst deinem König große Siege,
    du erweist deinem Erwählten deine Güte.
    Das tust du für David und seine Söhne
    in allen kommenden Generationen.


  • 19:1 Для дириґетна хору.
    Псалом Давидів.
  • 19:2 Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.
  • 19:3 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,
  • 19:4 без мови й без слів, не чутний їхній голос,
  • 19:5 та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова!
    Для сонця намета поставив у них,
  • 19:6 а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
  • 19:7 Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.
  • 19:8 Господній Закон досконалий, він зміцнює душу.
    Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.
  • 19:9 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють.
    Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.
  • 19:10 Страх Господа чистий, він навіки стоїть.
    Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,
  • 19:11 дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,
  • 19:12 і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.
  • 19:13 А помилки хто зрозуміє?
    Від таємних очисть Ти мене,
  • 19:14 і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.
  • 19:15 Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!