The ABC of Faith » Holy bible » Psalms » Psalm 2

Psalm 2

Толкования

Chapter interpretations

2:0

2:1

см.:Деян.4:25;

2:2

2:3

2:4

см.:Втор.28:63;Притч.1:26;

2:5

2:6

см.:Пс.92:1;Ин.18:37;Евр.12:22;

2:7

см.:Деян.13:33;Евр.1:5;Евр.5:5;

2:8

см.:Пс.21:28;

2:9

см.:Откр.2:27;Откр.19:15;

2:10

см.:Прем.6:2;

2:11

2:12

см.:Пс.33:9;Притч.16:20;Ис.30:18;1Пет.2:6;

Английский (NKJV)

Why do the nations rage, And the people plot a vain thing?

The kings of the earth set themselves, And the rulers take counsel together, Against the LORD and against His Anointed, saying,

«Let us break Their bonds in pieces And cast away Their cords from us.»

He who sits in the heavens shall laugh; The LORD shall hold them in derision.

Then He shall speak to them in His wrath, And distress them in His deep displeasure:

«Yet I have set My King On My holy hill of Zion.»

«I will declare the decree: The LORD has said to Me, «You are My Son, Today I have begotten You.

Ask of Me, and I will give You The nations for Your inheritance, And the ends of the earth for Your possession.

You shall break them with a rod of iron; You shall dash them to pieces like a potteŕs vessel.»́

Now therefore, be wise, O kings; Be instructed, you judges of the earth.

Serve the LORD with fear, And rejoice with trembling.

Kiss the Son, lest He be angry, And you perish in the way, When His wrath is kindled but a little. Blessed are all those who put their trust in Him.

Церковнославянский (рус)

Псало́мъ Дави́ду.

Вску́ю шата́шася язы́цы, и лю́дiе поучи́шася тще́тнымъ?

Предста́ша ца́рiе зе́мстiи, и кня́зи собра́шася вку́пѣ на Го́спода и на Христа́ Его́.

Расто́ргнемъ {расто́ргнимъ} у́зы и́хъ и отве́ржемъ {отве́ржимъ} от на́съ и́го и́хъ.

Живы́й на небесѣ́хъ посмѣе́тся и́мъ, и Госпо́дь поруга́ется и́мъ.

Тогда́ возглаго́летъ къ ни́мъ гнѣ́вомъ Свои́мъ и я́ростiю Свое́ю смяте́тъ я́:

А́зъ же поста́вленъ е́смь Ца́рь от Него́ надъ Сiо́номъ, горо́ю свято́ю Его́,

возвѣща́яй повелѣ́нiе Госпо́дне. Госпо́дь рече́ ко Мнѣ́: Сы́нъ Мо́й еси́ Ты́, А́зъ дне́сь роди́хъ Тя́:

проси́ от Мене́, и да́мъ ти́ язы́ки достоя́нiе Твое́, и одержа́нiе Твое́ концы́ земли́:

упасе́ши я́ жезло́мъ желѣ́знымъ, я́ко сосу́ды скуде́льничи сокруши́ши я́.

И ны́нѣ, ца́рiе, разумѣ́йте, накажи́теся вси́ судя́щiи земли́.

Рабо́тайте Го́сподеви со стра́хомъ, и ра́дуйтеся Ему́ со тре́петомъ.

Прiими́те наказа́нiе, да не когда́ прогнѣ́вается Госпо́дь, и поги́бнете от пути́ пра́веднаго, егда́ возгори́тся вско́рѣ я́рость Его́: блаже́ни вси́ надѣ́ющiися На́нь.

Украинский (Огієнко)

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський…

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться.
Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

لِمَاذَا ارْتَجَّتِ الأُمَمُ، وَتَفَكَّرَ الشُّعُوبُ فِي الْبَاطِلِ؟

قَامَ مُلُوكُ الأَرْضِ، وَتَآمَرَ الرُّؤَسَاءُ مَعًا عَلَى الرَّبِّ وَعَلَى مَسِيحِهِ، قَائِلِينَ:

«لِنَقْطَعْ قُيُودَهُمَا، وَلْنَطْرَحْ عَنَّا رُبُطَهُمَا».

اَلسَّاكِنُ فِي السَّمَاوَاتِ يَضْحَكُ. الرَّبُّ يَسْتَهْزِئُ بِهِمْ.

حِينَئِذٍ يَتَكَلَّمُ عَلَيْهِمْ بِغَضَبِهِ، وَيَرْجُفُهُمْ بِغَيْظِهِ.

«أَمَّا أَنَا فَقَدْ مَسَحْتُ مَلِكِي عَلَى صِهْيَوْنَ جَبَلِ قُدْسِي».

إِنِّي أُخْبِرُ مِنْ جِهَةِ قَضَاءِ الرَّبِّ: قَالَ لِي: «أَنْتَ ابْنِي، أَنَا الْيَوْمَ وَلَدْتُكَ.

اسْأَلْنِي فَأُعْطِيَكَ الأُمَمَ مِيرَاثًا لَكَ، وَأَقَاصِيَ الأَرْضِ مُلْكًا لَكَ.

تُحَطِّمُهُمْ بِقَضِيبٍ مِنْ حَدِيدٍ. مِثْلَ إِنَاءِ خَزَّافٍ تُكَسِّرُهُمْ».

فَالآنَ يَا أَيُّهَا الْمُلُوكُ تَعَقَّلُوا. تَأَدَّبُوا يَا قُضَاةَ الأَرْضِ.

اعْبُدُوا الرَّبَّ بِخَوْفٍ، وَاهْتِفُوا بِرَعْدَةٍ.

قَبِّلُوا الابْنَ لِئَلاَّ يَغْضَبَ فَتَبِيدُوا مِنَ الطَّرِيقِ. لأَنَّهُ عَنْ قَلِيل يَتَّقِدُ غَضَبُهُ. طُوبَى لِجَمِيعِ الْمُتَّكِلِينَ عَلَيْهِ.