Скрыть
2:0
2:2
2:3
2:5
2:11
Церковнославянский (рус)
Псало́мъ Дави́ду.
Вску́ю шата́шася язы́цы, и лю́дiе по­учи́шася тще́тнымъ?
Предста́ша ца́рiе зе́мстiи, и кня́зи собра́шася вку́пѣ на Го́спода и на Христа́ Его́.
Расто́ргнемъ {расто́ргнимъ} у́зы и́хъ и от­ве́ржемъ {от­ве́ржимъ} от­ на́съ и́го и́хъ.
Живы́й на небесѣ́хъ посмѣе́т­ся и́мъ, и Госпо́дь поруга́ет­ся и́мъ.
Тогда́ воз­глаго́летъ къ ни́мъ гнѣ́вомъ Сво­и́мъ и я́ростiю Сво­е́ю смяте́тъ я́:
А́зъ же поста́вленъ е́смь Ца́рь от­ Него́ надъ Сiо́номъ, горо́ю свято́ю Его́,
воз­вѣща́яй повелѣ́нiе Госпо́дне. Госпо́дь рече́ ко Мнѣ́: Сы́нъ Мо́й еси́ Ты́, А́зъ дне́сь роди́хъ Тя́:
проси́ от­ Мене́, и да́мъ ти́ язы́ки достоя́нiе Твое́, и одержа́нiе Твое́ концы́ земли́:
упасе́ши я́ жезло́мъ желѣ́знымъ, я́ко сосу́ды скуде́льничи сокруши́ши я́.
И ны́нѣ, ца́рiе, разумѣ́йте, накажи́теся вси́ судя́щiи земли́.
Рабо́тайте Го́сподеви со стра́хомъ, и ра́дуйтеся Ему́ со тре́петомъ.
Прiими́те наказа́нiе, да не когда́ прогнѣ́вает­ся Госпо́дь, и поги́бнете от­ пути́ пра́веднаго, егда́ воз­гори́т­ся вско́рѣ я́рость Его́: блаже́ни вси́ надѣ́ющiися На́нь.
Рус. (Аверинцев)
В данном переводе выбранная книга отсутствует
Украинский (Огієнко)
Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський…
А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться.
Блаженні усі, хто на Нього надіється!
Was soll der Aufruhr unter den Völkern? Wozu schmieden sie vergebliche Pläne?
Die Herrscher der Erde lehnen sich auf,
die Machthaber verbünden sich gegen den HERRN
und den König, den er erwählt hat:
»Wir wollen nicht mehr ihre Knechte sein!
Auf, lasst uns die Fesseln zerreißen!«
Doch der Herr im Himmel lacht,
er spottet nur über sie.
Dann aber wird er zornig; er herrscht sie an,
stürzt sie in Angst und Schrecken:
»Ich habe meinen König eingesetzt!
Er regiert auf dem Zion,
meinem heiligen Berg.«
Ich gebe bekannt, was der HERR verfügt hat.
Er hat zu mir gesagt:
»Du bist mein Sohn,
heute habe ich dich dazu gemacht.
Fordere von mir alle Völker,
ich schenke sie dir;
die ganze Erde gebe ich dir zum Besitz.
Regiere sie mit eiserner Faust!
Wenn du willst, zerschlag sie wie Töpfe aus Ton!«
Darum nehmt Vernunft an, ihr Könige;
lasst euch warnen, ihr Mächtigen der Erde!
Unterwerft euch dem HERRN,
zittert vor ihm und jubelt ihm zu!
Huldigt seinem Sohn!
Sonst wird er unwillig
und es ist um euch geschehen;
denn sein Zorn ist schnell entflammt.
Wohl allen, die bei ihm Schutz suchen!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible