One thing I have desired of the LORD, That will I seek: That I may dwell in the house of the LORD All the days of my life, To behold the beauty of the LORD, And to inquire in His temple.

For in the time of trouble He shall hide me in His pavilion; In the secret place of His tabernacle He shall hide me; He shall set me high upon a rock.

And now my head shall be lifted up above my enemies all around me; Therefore I will offer sacrifices of joy in His tabernacle; I will sing, yes, I will sing praises to the LORD.

Hear, O LORD, when I cry with my voice! Have mercy also upon me, and answer me.

When You said, «Seek My face,» My heart said to You, «Your face, LORD, I will seek.»

Do not hide Your face from me; Do not turn Your servant away in anger; You have been my help; Do not leave me nor forsake me, O God of my salvation.

When my father and my mother forsake me, Then the LORD will take care of me.

Teach me Your way, O LORD, And lead me in a smooth path, because of my enemies.

Do not deliver me to the will of my adversaries; For false witnesses have risen against me, And such as breathe out violence.

I would have lost heart, unless I had believed That I would see the goodness of the LORD In the land of the living.

Wait on the LORD; Be of good courage, And He shall strengthen your heart; Wait, I say, on the LORD!

Церковнославянский (рус)

Псало́мъ Дави́ду, пре́жде пома́занiя.

Госпо́дь просвѣще́нiе мое́ и спаси́тель мо́й, кого́ убою́ся? Госпо́дь защи́титель живота́ моего́, от кого́ устрашу́ся?

Внегда́ приближа́тися на мя́ зло́бующымъ, е́же снѣ́сти пло́ти моя́, оскорбля́ющiи мя́ и врази́ мои́, ті́и изнемого́ша и падо́ша.

А́ще ополчи́тся на мя́ по́лкъ, не убои́тся се́рдце мое́: а́ще воста́нетъ на мя́ бра́нь, на Него́ азъ упова́ю.

Еди́но проси́хъ от Го́спода, то́ взыщу́: е́же жи́ти ми́ въ дому́ Госпо́дни вся́ дни́ живота́ моего́, зрѣ́ти ми́ красоту́ Госпо́дню и посѣща́ти хра́мъ святы́й Его́.

Я́ко скры́ мя въ селе́нiи Свое́мъ въ де́нь зо́лъ мои́хъ, покры́ мя въ та́йнѣ селе́нiя Своего́, на ка́мень вознесе́ мя.

И ны́нѣ се́, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́: обыдо́хъ и пожро́хъ въ селе́нiи Его́ же́ртву хвале́нiя и воскликнове́нiя: пою́ и воспою́ Го́сподеви.

Услы́ши, Го́споди, гла́съ мо́й, и́мже воззва́хъ, поми́луй мя́ и услы́ши мя́.

Тебѣ́ рече́ се́рдце мое́: Го́спода взыщу́, взыска́ Тебе́ лице́ мое́, лица́ Твоего́, Го́споди, взыщу́.

Не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́ и не уклони́ся гнѣ́вомъ от раба́ Твоего́: помо́щникъ мо́й бу́ди, не отри́ни мене́ и не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мо́й.

Я́ко оте́цъ мо́й и ма́ти моя́ оста́виста мя́, Госпо́дь же воспрiя́тъ мя́.

Законоположи́ ми, Го́споди, въ пути́ Твое́мъ, и наста́ви мя́ на стезю́ пра́вую вра́гъ мои́хъ ра́ди.

Не преда́ждь мене́ въ ду́шы стужа́ющихъ ми́: я́ко воста́ша на мя́ свидѣ́теле непра́веднiи, и солга́ непра́вда себѣ́.

Вѣ́рую ви́дѣти блага́я Госпо́дня на земли́ живы́хъ.

Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, и да крѣпи́тся се́рдце твое́, и потерпи́ Го́спода.

Украинский (Огієнко)

^27:1 Давидів.
Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись?
Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?

^27:2 Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!…

^27:3 коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!

^27:4 Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!

^27:5 бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!

^27:6 А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!

^27:7 Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене!

^27:8 За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця!
тому, Господи, буду шукати обличчя Твого:

^27:9 не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь!
Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого,

^27:10 бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!

^27:11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!

^27:12 Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці,

^27:13 немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!

^27:14 Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!

Таджикский

Языки

Таронаи Довуд. Парвардигор нури ман ва наҷоти ман аст: аз кӣ тарсон бошам? Парвардигор истеҳкоми паноҳи ҷони ман аст: аз кӣ ҳаросон бошам?

Вақте ки бадкешон ба ман наздик шуданд, то ки гӯшти маро бихӯранд, бадхоҳонам ва душманонам худашон пешпо хӯрда ноком шуда лағжида, афтоданд.

Агар лашкаре бар ман фуруд ояд, дар миёнагири душман бимонам, дилам нахоҳад тарсид; агар бар зидди ман ҷанг барпо шавад, дар он сурат низ таваккал хоҳам кард.

Як чизро аз Парвардигор пурсидаам, ва онро хоҳам талабид, ки тамоми рӯзҳои умри худ дар хонаи Парвардигор сокин бошам, марҳамати зебоии Парвардигорро мушоҳида намоям ва ба маъбади Ӯ равам дар қасри Ӯ мулоҳиза кунам;

Зеро ки маро дар рӯзи тира дар хаймаи Худ пинҳон хоҳад дошт, дар паноҳи хиргоҳи чодари Худ руст хоҳад кард, бар кӯҳпора баланд хоҳад бардошт.

Ва ҳоло сарам бар душманонам, ки гирди маро гирифтаанд, баланд хоҳад шуд, ва дар хаймаи Ӯ қурбониҳои шодиёна хоҳам овард, барои Парвардигор суруд хоҳам хонд ва Ӯро хоҳам сароид.

Парвардигоро! Ба ман, ки бо овози худ мехонам, гӯш андоз, ва ба ман марҳамат раҳм намо ва ба ман ҷавоб деҳ маро бишнав.

Дилам аз ҷониби Ту мегӯяд: «Ҷӯёи рӯи Ман бошед»; ва ман, эй Парвардигор, ҷӯёи рӯи Ту хоҳам буд.

Рӯи Худро аз ман пинҳон надор; бандаи Худро дар ғазабат напарто; Ту мададгори ёрирасони ман будӣ; маро рад накун ва тарк накун, эй Худои наҷоти ман!

Зеро ки падару модарам маро тарк кардаанд, вале Парвардигор маро пазироӣ менамояд.

Роҳи Худро, эй Парвардигор, ба ман таълим деҳ, ва маро, бар зидди хости хилофи иродаи бадхоҳонам, ба роҳи рост андоз.

Маро ба дасти душманонам насупор, зеро ки шоҳидони дурӯғгӯй ва бадхоҳон бар ман бархостаанд.

Лекин бовар мекунам, ки лутфи некии Парвардигорро дар замини зиндаҳо хоҳам дид.

Ба Парвардигор умедвор бош, устувор бош, ва дилат зӯр қавӣ хоҳад шуд; ба Парвардигор умедвор бош.