Къ тебѣ́, Го́споди, воззову́, Бо́же мо́й: да не премолчи́ши от мене́{о мнѣ́}: да не когда́ премолчи́ши от мене́{о мнѣ́}, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.
Не привлецы́ мене́ со грѣ́шники, и съ дѣ́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими ми́ръ съ бли́жними свои́ми, зла́я же въ сердца́хъ свои́хъ.
Да́ждь и́мъ, Го́споди, по дѣло́мъ и́хъ и по лука́вству начина́нiй и́хъ, по дѣло́мъ руку́ и́хъ да́ждь и́мъ, возда́ждь воздая́нiе и́хъ и́мъ.
Я́ко не разумѣ́ша въ дѣла́ Госпо́дня и въ дѣла́ руку́ его́: разори́ши я́ и не сози́ждеши я́.