Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 29

Псалом 29

Толкования

Толкования главы

см.:2Цар.5:11;

см.:Пс.34:19;

см.:Втор.32:39;

см.:1Цар.2:6;Пс.85:13;

29:5

см.:Пс.96:12;

29:6

см.:Ис.54:8;

29:7

см.:Иов.29:18;

29:8

29:9

29:10

см.:Пс.6:6;Ис.38:18;

29:11

29:12

29:13

см.:Пс.15:9;

Церковнославянский (рус)

Псало́мъ пѣ́сни обновле́нiя до́му Дави́дова.

Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко подъя́лъ мя́ еси́, и не возвесели́лъ еси́ враго́въ мои́хъ о мнѣ́.

Го́споди Бо́же мо́й, воззва́хъ къ Тебѣ́, и изцѣли́лъ мя́ еси́.

Го́споди, возве́лъ еси́ от а́да ду́шу мою́, спа́слъ мя́ еси́ от низходя́щихъ въ ро́въ.

По́йте Го́сподеви, преподо́бнiи Его́, и исповѣ́дайте па́мять святы́ни Его́:

я́ко гнѣ́въ въ я́рости Его́, и живо́тъ въ во́ли Его́: ве́черъ водвори́тся пла́чь, и зау́тра ра́дость.

А́зъ же рѣ́хъ во оби́лiи мое́мъ: не подви́жуся во вѣ́къ.

Го́споди, во́лею Твое́ю пода́ждь добро́тѣ мое́й си́лу: отврати́лъ же еси́ лице́ Твое́, и бы́хъ смуще́нъ.

Къ Тебѣ́, Го́споди, воззову́, и къ Бо́гу моему́ помолю́ся.

Ка́я по́льза въ кро́ви мое́й, внегда́ сходи́ти ми́ во истлѣ́нiе? Еда́ исповѣ́стся Тебѣ́ пе́рсть? Или́ возвѣсти́тъ и́стину Твою́?

Слы́ша Госпо́дь и поми́лова мя́: Госпо́дь бы́сть помо́щникъ мо́й.

Обрати́лъ еси́ пла́чь мо́й въ ра́дость мнѣ́, растерза́лъ еси́ вре́тище мое́ и препоя́салъ мя́ еси́ весе́лiемъ,

я́ко да воспое́тъ Тебѣ́ сла́ва моя́, и не умилю́ся. Го́споди Бо́же мо́й, во вѣ́къ исповѣ́мся Тебѣ́.

Французский (LSG)

^30:1 Psaume. Cantique pour la dédicace de la maison. De David.

Je t'exalte, ô Éternel, car tu m'as relevé, Tu n'as pas voulu que mes ennemis se réjouissent à mon sujet.

^30:2 Éternel, mon Dieu! J'ai crié à toi, et tu m'as guéri.

^30:3 Éternel! tu as fait remonter mon âme du séjour des morts, Tu m'as fait revivre loin de ceux qui descendent dans la fosse.

^30:4 Chantez à l'Éternel, vous qui l'aimez, Célébrez par vos louanges sa sainteté!

^30:5 Car sa colère dure un instant, Mais sa grâce toute la vie; Le soir arrivent les pleurs, Et le matin l'allégresse.

^30:6 Je disais dans ma sécurité: Je ne chancellerai jamais!

^30:7 Éternel! par ta grâce tu avais affermi ma montagne... Tu cachas ta face, et je fus troublé.

^30:8 Éternel! j'ai crié à toi, J'ai imploré l'Éternel:

^30:9 Que gagnes-tu à verser mon sang, A me faire descendre dans la fosse? La poussière a-t-elle pour toi des louanges? Raconte-t-elle ta fidélité?

^30:10 Écoute, Éternel, aie pitié de moi! Éternel, secours-moi! -

^30:11 Et tu as changé mes lamentations en allégresse, Tu as délié mon sac, et tu m'as ceint de joie,

^30:12 Afin que mon coeur te chante et ne soit pas muet. Éternel, mon Dieu! je te louerai toujours.

Украинский (Огієнко)

^30:1 Псалом Давидів.
Пісня освячення дому.

^30:2 Буду тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини мене витяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!

^30:3 Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, і мене вздоровив Ти.

^30:4 Господи, вивів Ти душу мою із шеолу, Ти мене оживив, щоб в могилу не сходити мені!

^30:5 Співайте Господеві, святії Його, й славте пам́ять святині Його!

^30:6 Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок!

^30:7 А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки!

^30:8 Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил.
Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я.

^30:9 До Тебе я кличу, о Господи, і благаю я Господа:

^30:10 Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду?
Чи хвалити Тебе буде порох?
Чи він виявить правду Твою?

^30:11 Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, будь мені помічником!

^30:12 Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв́язав, і підперезав мене радістю,

^30:13 щоб славу співала людина Тобі й не замовкла!
Господи, Боже мій, повік славити буду Тебе!

Таджикский

Языки

Таронаи Довуд; суруди пок намудани хона.

Туро, эй Парвардигор, бузург мехонам, зеро ки маро раҳо кардӣ, ва душманонамро бар ман шодком нагардондӣ.

Парвардигоро, Худои ман! Аз Ту ёрӣ хостам, ва маро шифо додӣ.

Парвардигоро! Ҷонамро аз дӯзах баровардӣ, маро зинда кардӣ, то ки ба қабр фуруд наоям.

Парвардигорро бисароед, эй порсоёни тарсгорони худотарсони Ӯ, ва дар зикри покии Ӯ сипос гӯед,

Зеро ки ғазаби Ӯ як лаҳза аст, ва дар ризомандии Ӯ зиндагонӣ: бегоҳӣ гиря ҷой мегирад, валекин пагоҳӣ – шодмонӣ.

Ва ман дар некрӯзии худ мегуфтам: «Ҳаргиз фурӯ нахоҳам ғалтид».

Парвардигоро! Бо ризомандии Худ кӯҳи маро қувват бахшидӣ, аммо чун рӯи Худро пинҳон кардӣ, ҳаросон шудам.

Сӯи Ту, эй Парвардигор, мехонам, ва пеши Худованди худ зорӣ мекунам.

Аз хуни ман чӣ фоида, вақте ки ба гӯр фуруд оям? Оё хок Туро шукрона мегӯяд? Оё ростии Туро ба забон меоварад?

Бишнав, эй Парвардигор, ва ба ман раҳм намо. Парвардигоро! Мададгори ман бош.

Мотамамро барои ман ба рақс табдил додаӣ мубаддал кардаӣ, палосамро кашида, камарамро бо шодӣ бастаӣ,

То ки ҷонам Туро бисарояд ва хомӯш нашавад. Парвардигоро, Худои ман! Туро ҷовидона сипос хоҳам гуфт.