Скрыть
3:2
3:3
3:5
3:6
3:8
Церковнославянский (рус)
Псало́мъ Дави́ду, внегда́ от­бѣга́­ше от­ лица́ Авессало́ма сы́на сво­его́.
Го́споди, что́ ся умно́жиша стужа́ющiи ми́? Мно́зи востаю́тъ на мя́,
мно́зи глаго́лютъ души́ мо­е́й: нѣ́сть спасе́нiя ему́ въ Бо́зѣ его́.
Ты́ же, Го́споди, засту́пникъ мо́й еси́, сла́ва моя́, и воз­нося́й главу́ мою́.
Гла́сомъ мо­и́мъ ко Го́споду воз­зва́хъ, и услы́ша мя́ от­ горы́ святы́я Сво­ея́.
А́зъ усну́хъ, и спа́хъ, воста́хъ, я́ко Госпо́дь засту́питъ мя́.
Не убою́ся от­ те́мъ люді́й, о́крестъ напа́да­ю­щихъ на мя́.
Воскре́сни́, Го́споди, спаси́ мя, Бо́же мо́й: я́ко Ты́ порази́лъ еси́ вся́ вражду́ющыя ми́ всу́е, зу́бы грѣ́шниковъ сокруши́лъ еси́.
Госпо́дне е́сть спасе́нiе, и на лю́дехъ Тво­и́хъ благослове́нiе Твое́.
Греческий [Greek (Koine)]
κύριε τί ἐπλη­θύνθησαν οἱ θλίβον­τές με πολλοὶ ἐπανίσταν­ται ἐπ᾿ ἐμέ
πολλοὶ λέγουσιν τῇ ψυχῇ μου οὐκ ἔστιν σωτηρία αὐτῷ ἐν τῷ θεῷ αὐτοῦ (δια­́ψαλμα)
σὺ δέ κύριε ἀν­τιλήμπτωρ μου εἶ δόξα μου καὶ ὑψῶν τὴν κεφαλήν μου
φωνῇ μου προ­̀ς κύριον ἐκέκραξα καὶ ἐπήκουσέν μου ἐξ ὄρους ἁγίου αὐτοῦ (δια­́ψαλμα)
ἐγὼ ἐκοιμήθην καὶ ὕπνωσα ἐξηγέρθην ὅτι κύριος ἀν­τιλήμψ­σε­ταί μου
οὐ φοβηθήσομαι ἀπο­̀ μυριάδων λαοῦ τῶν κύκλῳ συν­επιτιθεμένων μοι
ἀνάστα κύριε σῶσόν με ὁ θεός μου ὅτι σὺ ἐπάταξας πάν­τας τοὺς ἐχθραίνον­τάς μοι ματαίως ὀδόν­τας ἁμαρτωλῶν συν­έτριψας
τοῦ κυρίου ἡ σωτηρία καὶ ἐπι­̀ τὸν λαόν σου ἡ εὐλογία σου
Украинский (Огієнко)
Псалом Давидів, як він утікав був від перед Авесаломом, своїм сином.
Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене!
Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема!
Села.
Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!
Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори.
Села.
Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене,
і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!
Устань же, о Господи!
Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш!
Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення!
Села.
Таронаи Довуд, вақте ки аз писари худ Абшолӯм гурехт.
Парвардигоро! Душманонам чӣ қадар зиёд шудаанд! Бисёр касон бар зидди ман бармехезанд;
Бисёр касон дар ҳаққи ман мегӯянд: «Ӯро дар Худо наҷот нест». Село.
Валекин Ту, эй Парвардигор, сипаре дар гирди ман, ҷалоли ман ва афрозандаи баландкунандаи сари ман ҳастӣ.
Овозам Парвардигорро мехонад, ва Ӯ аз кӯҳи поки Худ ба ман ҷавоб медиҳад. Село.
Ман дароз мекашам, хоб меравам ва мехезам, зеро ки Парвардигор ба ман мадад мекунад.
Аз даҳҳо ҳазор мардум, ки маро миёнагир муҳосира кардаанд, наметарсам.
Бархез, эй Парвардигор! Маро наҷот деҳ, эй Худои ман! Зеро ки Ту ҳамаи душманонамро торсакӣ мезанӣ, дандонҳои бадкоронро мешиканӣ.
Наҷот аз Парвардигор аст. Баракати Ту бар қавми Туст. Село.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible