Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 30

Псалом 30

Толкования

Толкования главы

30:1

30:2

см.:Ис.49:23;

30:3

30:4

см.:Пс.17:3;

30:5

30:6

см.:Лк.23:46;

30:7

см.:Втор.32:21;Пс.61:11;

30:8

см.:Пс.17:20;

см.:Пс.6:8;

см.:Пс.108:24;

см.:Иов.19:13;

см.:Еккл.9:5;Иер.48:38;

30:14

см.:Пс.2:2;

30:15

30:16

см.:Пс.38:5;Пс.138:16;

30:17

см.:Чис.6:25;Пс.4:7;Дан.9:18;

30:18

30:19

30:20

см.:Ис.64:4;

30:21

см.:1Цар.25:29;Пс.26:5;

30:22

см.:Пс.4:4;

30:23

см.:Пс.144:19;

30:24

см.:Иов.22:29;Притч.29:23;1Пет.5:5;

30:25

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, изступле́нiя.

На Тя́, Го́споди, упова́хъ, да не постыжу́ся во вѣ́къ: пра́вдою Твое́ю изба́ви мя́ и изми́ мя.

Приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твое́, ускори́ изъя́ти мя́: бу́ди ми́ въ Бо́га защи́тителя и въ до́мъ прибѣ́жища, е́же спасти́ мя.

Я́ко держа́ва моя́ и прибѣ́жище мое́ еси́ Ты́: и и́мене Твоего́ ра́ди наста́виши мя́ и препита́еши мя́.

Изведе́ши мя́ от сѣ́ти сея́, ю́же скры́ша ми́: я́ко Ты́ еси́ защи́титель мо́й, Го́споди.

Въ ру́цѣ Твои́ предложу́ ду́хъ мо́й: изба́вилъ мя́ еси́, Го́споди Бо́же и́стины.

Возненави́дѣлъ еси́ храня́щыя суеты́ вотще́: а́зъ же на Го́спода упова́хъ.

Возра́дуюся и возвеселю́ся о ми́лости Твое́й, я́ко призрѣ́лъ еси́ на смире́нiе мое́, спа́слъ еси́ от ну́ждъ ду́шу мою́

и нѣ́си мене́ затвори́лъ въ рука́хъ вра́жiихъ, поста́вилъ еси́ на простра́ннѣ но́зѣ мои́.

Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко скорблю́: смяте́ся я́ростiю о́ко мое́, душа́ моя́ и утро́ба моя́.

Я́ко изчезе́ въ болѣ́зни живо́тъ мо́й, и лѣ́та моя́ въ воздыха́нiихъ: изнемо́же нището́ю крѣ́пость моя́, и ко́сти моя́ смято́шася.

От всѣ́хъ вра́гъ мои́хъ бы́хъ поноше́нiе, и сосѣ́домъ мои́мъ зѣло́, и стра́хъ зна́емымъ мои́мъ: ви́дящiи мя́ во́нъ бѣжа́ша от мене́.

Забве́нъ бы́хъ я́ко ме́ртвъ от се́рдца: бы́хъ я́ко сосу́дъ погубле́нъ.

Я́ко слы́шахъ гажде́нiе {укоре́нiе} мно́гихъ живу́щихъ о́крестъ: внегда́ собра́тися и́мъ вку́пѣ на мя́, прiя́ти ду́шу мою́ совѣща́ша.

А́зъ же на Тя́, Го́споди, упова́хъ, рѣ́хъ: Ты́ еси́ Бо́гъ мо́й.

Въ руку́ Твое́ю жре́бiи мои́: изба́ви мя́ изъ руки́ вра́гъ мои́хъ и от гоня́щихъ мя́.

Просвѣти́ лице́ Твое́ на раба́ Твоего́: спаси́ мя ми́лостiю Твое́ю.

Го́споди, да не постыжу́ся, я́ко призва́хъ Тя́: да постыдя́тся нечести́вiи, и сни́дутъ во а́дъ.

Нѣ́мы да бу́дутъ устны́ льсти́выя, глаго́лющыя на пра́веднаго беззако́нiе, горды́нею и уничиже́нiемъ.

Ко́ль мно́гое мно́жество бла́гости Твоея́, Го́споди, ю́же скры́лъ еси́ боя́щымся Тебе́, содѣ́лалъ еси́ упова́ющымъ на Тя́, предъ сы́ны человѣ́ческими:

скры́еши и́хъ въ та́йнѣ лица́ Твоего́ от мяте́жа человѣ́ческа, покры́еши и́хъ въ кро́вѣ от прерѣка́нiя язы́къ.

Благослове́нъ Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́дѣ огражде́нiя.

А́зъ же рѣ́хъ во изступле́нiи мое́мъ: отве́рженъ е́смь от лица́ о́чiю Твое́ю: сего́ ра́ди услы́шалъ еси́ гла́съ моли́твы моея́, внегда́ воззва́хъ къ Тебѣ́.

Возлюби́те Го́спода, вси́ преподо́бнiи Его́: я́ко и́стины взыска́етъ Госпо́дь и воздае́тъ изли́ше творя́щымъ горды́ню.

Мужа́йтеся, и да крѣпи́тся се́рдце ва́ше, вси́ упова́ющiи на Го́спода.

Еврейский

^31:1לַמְנַצֵּחַ, מִזְמוֹר לְדָוִד׃

^31:2בְּךָ יְהוָה חָסִיתִי אַל־אֵבוֹשָׁה לְעוֹלָם; בְּצִדְקָתְךָ פַלְּטֵנִי׃

^31:3הַטֵּה אֵלַי אָזְנְךָ מְהֵרָה הַצִּילֵנִי הֱיֵה לִי לְצוּר־מָעוֹז לְבֵית מְצוּדוֹת, לְהוֹשִׁיעֵנִי׃

^31:4כִּי־סַלְעִי וּמְצוּדָתִי אָתָּה; וּלְמַעַן שִׁמְךָ, תַּנְחֵנִי וּתְנַהֲלֵנִי׃

^31:5תּוֹצִיאֵנִי, מֵרֶשֶׁת זוּ טָמְנוּ לִי; כִּי־אַתָּה מָעוּזִּי׃

^31:6בְּיָדְךָ אַפְקִיד רוּחִי פָּדִיתָה אוֹתִי יְהוָה, אֵל אֱמֶת׃

^31:7שָׂנֵאתִי, הַשֹּׁמְרִים הַבְלֵי־שָׁוְא; וַאֲנִי, אֶל־יְהוָה בָּטָחְתִּי׃

^31:8אָגִילָה וְאֶשְׂמְחָה, בְּחַסְדֶּךָ אֲשֶׁר רָאִיתָ אֶת־עָנְיִי; יָדַעְתָּ, בְּצָרוֹת נַפְשִׁי׃

^31:9וְלֹא הִסְגַּרְתַּנִי בְּיַד־אוֹיֵב; הֶעֱמַדְתָּ בַמֶּרְחָב רַגְלָי׃

^31:10חָנֵּנִי יְהוָה כִּי צַר־לִי עָשְׁשָׁה בְכַעַס עֵינִי, נַפְשִׁי וּבִטְנִי׃

^31:11כִּי כָלוּ בְיָגוֹן חַיַּי וּשְׁנוֹתַי בַּאֲנָחָה כָּשַׁל בַּעֲוֹנִי כֹחִי; וַעֲצָמַי עָשֵׁשׁוּ׃

^31:12מִכָּל־צֹרְרַי הָיִיתִי חֶרְפָּה וְלִשֲׁכֵנַי מְאֹד וּפַחַד לִמְיֻדָּעָי רֹאַי בַּחוּץ; נָדְדוּ מִמֶּנִּי׃

^31:13נִשְׁכַּחְתִּי כְּמֵת מִלֵּב; הָיִיתִי, כִּכְלִי אֹבֵד׃

^31:14כִּי שָׁמַעְתִּי דִּבַּת רַבִּים מָגוֹר מִסָּבִיב בְּהִוָּסְדָם יַחַד עָלַי; לָקַחַת נַפְשִׁי זָמָמוּ׃

^31:15וַאֲנִי עָלֶיךָ בָטַחְתִּי יְהוָה; אָמַרְתִּי, אֱלֹהַי אָתָּה׃

^31:16בְּיָדְךָ עִתֹּתָי; הַצִּילֵנִי מִיַּד־אוֹיְבַי, וּמֵרֹדְפָי׃

^31:17הָאִירָה פָנֶיךָ עַל־עַבְדֶּךָ; הוֹשִׁיעֵנִי בְחַסְדֶּךָ׃

^31:18יְהוָה, אַל־אֵבוֹשָׁה כִּי קְרָאתִיךָ; יֵבֹשׁוּ רְשָׁעִים, יִדְּמוּ לִשְׁאוֹל׃

^31:19תֵּאָלַמְנָה, שִׂפְתֵי שָׁקֶר הַדֹּבְרוֹת עַל־צַדִּיק עָתָק, בְּגַאֲוָה וָבוּז׃

^31:20מָה רַב־טוּבְךָ אֲשֶׁר־צָפַנְתָּ לִּירֵאֶיךָ פָּעַלְתָּ לַחֹסִים בָּךְ; נֶגֶד, בְּנֵי אָדָם׃

^31:21תַּסְתִּירֵם בְּסֵתֶר פָּנֶיךָ מֵרֻכְסֵי אִישׁ תִּצְפְּנֵם בְּסֻכָּה, מֵרִיב לְשֹׁנוֹת׃

^31:22בָּרוּךְ יְהוָה; כִּי הִפְלִיא חַסְדּוֹ לִי, בְּעִיר מָצוֹר׃

^31:23וַאֲנִי אָמַרְתִּי בְחָפְזִי, נִגְרַזְתִּי מִנֶּגֶד עֵינֶיךָ אָכֵן, שָׁמַעְתָּ קוֹל תַּחֲנוּנַי, בְּשַׁוְּעִי אֵלֶיךָ׃

^31:24אֶהֱבוּ אֶת־יְהוָה, כָּל־חֲסִידָיו אֱמוּנִים נֹצֵר יְהוָה; וּמְשַׁלֵּם עַל־יֶתֶר, עֹשֵׂה גַאֲוָה׃

^31:25חִזְקוּ וְיַאֲמֵץ לְבַבְכֶם; כָּל־הַמְיַחֲלִים, לַיהוָה׃

Украинский (Огієнко)

^31:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^31:2 На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!

^31:3 Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

^31:4 Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

^31:5 Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

^31:6 У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

^31:7 Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

^31:8 Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

^31:9 і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

^31:10 Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

^31:11 бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

^31:12 Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

^31:13 Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина…

^31:14 Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

^31:15 а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

^31:16 В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

^31:17 Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

^31:18 Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе!
Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

^31:19 нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

^31:20 Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!

^31:21 Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

^31:22 Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!

^31:23 А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх!
Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав…

^31:24 Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

^31:25 Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

Таджикский

Языки

Барои сардори сарояндагон. Таронаи Довуд.

Ба Ту, эй Парвардигор, паноҳ бурдаам, харгиз шармсор хиҷил нахоҳам шуд; аз рӯи росткории Худ маро раҳоӣ деҳ.

Гӯши Худро сӯи ман хам намо, ба зудӣ маро халосӣ деҳ. Барои ман кӯҳпораи қавӣ мустаҳкам ва хонаи паноҳ бош, то ки маро наҷот диҳӣ,

Зеро ки сахра ва қалъаи ман Ту ҳастӣ; ва ба хотири номи Худ маро раҳбар ва роҳнамо бош.

Маро аз доме ки барои ман пинҳон кардаанд, берун ор, зеро ки Ту истеҳкоми ман ҳастӣ.

Рӯҳи худро ба дасти Ту месупорам; Ту, эй Парвардигор, эй Худои ростӣ, маро раҳоӣ додаӣ.

Аз пайравони ҳеҷу пучи бутҳои дурӯғин нафрат дорам; ва ман ба Парвардигор таваккал мекунам.

Ба меҳру вафои меҳрубонии Ту шодӣ ва хурсандӣ мекунам, чунки мусибати бадбахтии маро дидаӣ, ғуссаҳои ҷонамро донистаӣ,

Ва маро ба дасти душман насупурдаӣ, пойҳоямро дар паҳно истондаӣ.

Ба ман марҳамат раҳм намо, эй Парвардигор, зеро ки ба танг омадаам; чашмам аз ғам хаста шудааст, ҷонам ва ҷисмам низ.

Зеро ки ҳаётам аз андӯҳ ва солҳоям аз оҳу фиғон адо шудааст; аз гуноҳи ман қувватам суст ва устухонҳоям хушк шудаанд.

Аз дасти ҳамаи душманони худ барои ҳамсояҳоям хеле нангин ва барои ошноҳоям воҳиманок гардидаам: ҳар кӣ маро дар кӯча бинад, аз ман мегурезад.

Монанди мурда аз дилҳо фаромӯш шудаам; мисли зарфи шикастае гардидаам,

Зеро ки бадгӯии тӯҳмати касони бисёрро мешунавам; дар гирду пешам даҳшат аст, чунки онҳо бар зидди ман маслиҳатро ба як ҷо мемонанд: ба фикри гирифтани ҷонам афтодаанд.

Валекин ман ба Ту, эй Парвардигор, таваккал мекунам; ман мегӯям: Худои ман Ту ҳастӣ.

Тақдири ман дар дасти Туст; маро аз дасти душманонам ва таъқибкунандагонам халосӣ деҳ.

Рӯи Худро ба бандаи Худ дурахшон намо тобон соз, бо меҳрубонии меҳру вафои Худ маро наҷот деҳ.

Парвардигоро! Ман шармсор нахоҳам шуд, чунки Туро хондаам; лекин бадкорон шармсор шарманда хоҳанд шуд, дар дӯзах лаб фурӯ хоҳанд баст.

Забонҳои дурӯғгӯй лол хоҳанд шуд, ки бо ҳавобаландӣ ва нафрат дар ҳаққи росткор бадгӯӣ мекунанд.

Чӣ қадар фаровон аст некии Ту, ки барои тарсгорони Худ нигоҳ доштаӣ ва барои паноҳбарони Худ пеши назари банӣ одам ба амал овардаӣ:

Онҳоро дар паноҳи рӯи Худ аз ҳилаҳои мардум пинҳон медорӣ; онҳоро аз хархашаи забонҳо дар хайма руст мекунӣ.

Муборак аст Парвардигор, ки меҳру вафои аҷоиби Худро дар шаҳри муҳосирашуда ба ман зоҳир кард!

Валекин ман шитобкорона дар парешонии худ гуфтам, ки аз назари Ту рад шудаам; аммо, вақте ки аз Ту ёрӣ хостам, овози зориҳоямро шунидӣ.

Парвардигорро дӯст доред, эй ҳамаи порсоёни тарсгорони Ӯ! Вафодоронро Парвардигор ҳифз менамояд, ва ҳавобаландонро сазои барзиёд медиҳад.

Устувор бошед, ва дилатон қавӣ хоҳад шуд, эй ҳамаи умедворони Парвардигор!