All my bones shall say, «LORD, who is like You, Delivering the poor from him who is too strong for him, Yes, the poor and the needy from him who plunders him?»

Fierce witnesses rise up; They ask me things that I do not know.

They reward me evil for good, To the sorrow of my soul.

But as for me, when they were sick, My clothing was sackcloth; I humbled myself with fasting; And my prayer would return to my own heart.

I paced about as though he were my friend or brother; I bowed down heavily, as one who mourns for his mother.

But in my adversity they rejoiced And gathered together; Attackers gathered against me, And I did not know it; They tore at me and did not cease;

With ungodly mockers at feasts They gnashed at me with their teeth.

Lord, how long will You look on? Rescue me from their destructions, My precious life from the lions.

I will give You thanks in the great assembly; I will praise You among many people.

Let them not rejoice over me who are wrongfully my enemies; Nor let them wink with the eye who hate me without a cause.

For they do not speak peace, But they devise deceitful matters Against the quiet ones in the land.

They also opened their mouth wide against me, And said, «Aha, aha! Our eyes have seen it.»

This You have seen, O LORD; Do not keep silence. O Lord, do not be far from me.

Stir up Yourself, and awake to my vindication, To my cause, my God and my Lord.

Vindicate me, O LORD my God, according to Your righteousness; And let them not rejoice over me.

Let them not say in their hearts, «Ah, so we would have it!» Let them not say, «We have swallowed him up.»

Let them be ashamed and brought to mutual confusion Who rejoice at my hurt; Let them be clothed with shame and dishonor Who exalt themselves against me.

Let them shout for joy and be glad, Who favor my righteous cause; And let them say continually, «Let the LORD be magnified, Who has pleasure in the prosperity of His servant.»

And my tongue shall speak of Your righteousness And of Your praise all the day long.

An oracle within my heart concerning the transgression of the wicked: There is no fear of God before his eyes.

For he flatters himself in his own eyes, When he finds out his iniquity and when he hates.

The words of his mouth are wickedness and deceit; He has ceased to be wise and to do good.

He devises wickedness on his bed; He sets himself in a way that is not good; He does not abhor evil.

Your mercy, O LORD, is in the heavens; Your faithfulness reaches to the clouds.

Your righteousness is like the great mountains; Your judgments are a great deep; O LORD, You preserve man and beast.

How precious is Your lovingkindness, O God! Therefore the children of men put their trust under the shadow of Your wings.

They are abundantly satisfied with the fullness of Your house, And You give them drink from the river of Your pleasures.

For with You is the fountain of life; In Your light we see light.

Oh, continue Your lovingkindness to those who know You, And Your righteousness to the upright in heart.

Let not the foot of pride come against me, And let not the hand of the wicked drive me away.

There the workers of iniquity have fallen; They have been cast down and are not able to rise.

Do not fret because of evildoers, Nor be envious of the workers of iniquity.

For they shall soon be cut down like the grass, And wither as the green herb.

Trust in the LORD, and do good; Dwell in the land, and feed on His faithfulness.

Delight yourself also in the LORD, And He shall give you the desires of your heart.

Commit your way to the LORD, Trust also in Him, And He shall bring it to pass.

He shall bring forth your righteousness as the light, And your justice as the noonday.

Rest in the LORD, and wait patiently for Him; Do not fret because of him who prospers in his way, Because of the man who brings wicked schemes to pass.

Cease from anger, and forsake wrath; Do not fret--it only causes harm.

For evildoers shall be cut off; But those who wait on the LORD, They shall inherit the earth.

For yet a little while and the wicked shall be no more; Indeed, you will look carefully for his place, But it shall be no more.

But the meek shall inherit the earth, And shall delight themselves in the abundance of peace.

The wicked plots against the just, And gnashes at him with his teeth.

The Lord laughs at him, For He sees that his day is coming.

The wicked have drawn the sword And have bent their bow, To cast down the poor and needy, To slay those who are of upright conduct.

Their sword shall enter their own heart, And their bows shall be broken.

A little that a righteous man has Is better than the riches of many wicked.

For the arms of the wicked shall be broken, But the LORD upholds the righteous.

The LORD knows the days of the upright, And their inheritance shall be forever.

They shall not be ashamed in the evil time, And in the days of famine they shall be satisfied.

But the wicked shall perish; And the enemies of the LORD, Like the splendor of the meadows, shall vanish. Into smoke they shall vanish away.

The wicked borrows and does not repay, But the righteous shows mercy and gives.

For those blessed by Him shall inherit the earth, But those cursed by Him shall be cut off.

The steps of a good man are ordered by the LORD, And He delights in his way.

Though he fall, he shall not be utterly cast down; For the LORD upholds him with His hand.

I have been young, and now am old; Yet I have not seen the righteous forsaken, Nor his descendants begging bread.

He is ever merciful, and lends; And his descendants are blessed.

Depart from evil, and do good; And dwell forevermore.

For the LORD loves justice, And does not forsake His saints; They are preserved forever, But the descendants of the wicked shall be cut off.

The righteous shall inherit the land, And dwell in it forever.

The mouth of the righteous speaks wisdom, And his tongue talks of justice.

The law of his God is in his heart; None of his steps shall slide.

The wicked watches the righteous, And seeks to slay him.

The LORD will not leave him in his hand, Nor condemn him when he is judged.

Wait on the LORD, And keep His way, And He shall exalt you to inherit the land; When the wicked are cut off, you shall see it.

I have seen the wicked in great power, And spreading himself like a native green tree.

Yet he passed away, and behold, he was no more; Indeed I sought him, but he could not be found.

Mark the blameless man, and observe the upright; For the future of that man is peace.

But the transgressors shall be destroyed together; The future of the wicked shall be cut off.

But the salvation of the righteous is from the LORD; He is their strength in the time of trouble.

And the LORD shall help them and deliver them; He shall deliver them from the wicked, And save them, Because they trust in Him.

Церковнославянский (рус)

Псало́мъ Дави́ду, не надпи́санъ у Евре́й.

Ра́дуйтеся, пра́веднiи, о Го́сподѣ: пра́вымъ подоба́етъ похвала́.

Исповѣ́дайтеся Го́сподеви въ гу́слехъ, во псалти́ри десятостру́ннѣмъ по́йте Ему́:

воспо́йте Ему́ пѣ́снь но́ву, до́брѣ по́йте Ему́ со восклица́нiемъ:

я́ко пра́во сло́во Госпо́дне, и вся́ дѣла́ Его́ въ вѣ́рѣ.

Лю́битъ ми́лостыню и су́дъ Госпо́дь, ми́лости Госпо́дни испо́лнь земля́.

Сло́вомъ Госпо́днимъ небеса́ утверди́шася, и ду́хомъ у́стъ Его́ вся́ си́ла и́хъ:

собира́яй я́ко мѣ́хъ во́ды морскі́я, полага́яй въ сокро́вищихъ бе́здны.

Да убои́тся Го́спода вся́ земля́, от Него́же да подви́жутся вси́ живу́щiи по вселе́ннѣй:

я́ко То́й рече́, и бы́ша: То́й повелѣ́, и созда́шася.

Госпо́дь разоря́етъ совѣ́ты язы́ковъ, отмета́етъ же мы́сли люді́й и отмета́етъ совѣ́ты князе́й.

Совѣ́тъ же Госпо́день во вѣ́къ пребыва́етъ, помышле́нiя се́рдца Его́ въ ро́дъ и ро́дъ.

Блаже́нъ язы́къ, ему́же е́сть Госпо́дь Бо́гъ Его́, лю́дiе, я́же избра́ въ наслѣ́дiе Себѣ́.

Съ небесе́ призрѣ́ Госпо́дь, ви́дѣ вся́ сы́ны человѣ́ческiя:

от гото́ваго жили́ща Своего́ призрѣ́ на вся́ живу́щыя на земли́:

созда́вый на еди́нѣ сердца́ и́хъ, разумѣва́яй на вся́ дѣла́ и́хъ.

Не спаса́ется ца́рь мно́гою си́лою, и исполи́нъ не спасе́тся мно́жествомъ крѣ́пости своея́.

Ло́жь ко́нь во спасе́нiе, во мно́жествѣ же си́лы своея́ не спасе́тся.

Се́, о́чи Госпо́дни на боя́щыяся Его́, упова́ющыя на ми́лость Его́:

изба́вити от сме́рти ду́шы и́хъ, и препита́ти я́ въ гла́дъ.

Душа́ же на́ша ча́етъ Го́спода, я́ко помо́щникъ и защи́титель на́шъ е́сть:

я́ко о Не́мъ возвесели́тся се́рдце на́ше, и во и́мя свято́е Его́ упова́хомъ.

Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на на́съ, я́коже упова́хомъ на Тя́.

Псало́мъ Дави́ду, внегда́ измѣни́ лице́ свое́ предъ Авимеле́хомъ: и отпусти́ его́, и отъи́де.

Благословлю́ Го́спода на вся́кое вре́мя, вы́ну хвала́ Его́ во устѣ́хъ мои́хъ.

О Го́сподѣ похва́лится душа́ моя́: да услы́шатъ кро́тцыи и возвеселя́тся.

Возвели́чите Го́спода со мно́ю, и вознесе́мъ и́мя Его́ вку́пѣ.

Взыска́хъ Го́спода, и услы́ша мя́ и от всѣ́хъ скорбе́й мои́хъ изба́ви мя́.

Приступи́те къ Нему́ и просвѣти́теся, и ли́ца ва́ша не постыдя́тся.

Се́й ни́щiй воззва́, и Госпо́дь услы́ша и́, и от всѣ́хъ скорбе́й его́ спасе́ и́.

Ополчи́тся А́нгелъ Госпо́день о́крестъ боя́щихся Его́ и изба́витъ и́хъ.

Вкуси́те и ви́дите, я́ко бла́гъ Госпо́дь: блаже́нъ му́жъ, и́же упова́етъ На́нь.

Бо́йтеся Го́спода, вси́ святі́и Его́, я́ко нѣ́сть лише́нiя боя́щымся Его́.

Бога́тiи обнища́ша и взалка́ша: взыска́ющiи же Го́спода не лиша́тся вся́каго бла́га.

Прiиди́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ ва́съ.

Кто́ есть человѣ́къ хотя́й живо́тъ, любя́й дни́ ви́дѣти бла́ги?

Удержи́ язы́къ тво́й от зла́ и устнѣ́ твои́, е́же не глаго́лати льсти́.

Уклони́ся от зла́ и сотвори́ бла́го: взыщи́ ми́ра и пожени́ и́.

О́чи Госпо́дни на пра́ведныя, и у́ши Его́ въ моли́тву и́хъ.

Лице́ же Госпо́дне на творя́щыя зла́я, е́же потреби́ти от земли́ па́мять и́хъ.

Воззва́ша пра́веднiи, и Госпо́дь услы́ша и́хъ и от всѣ́хъ скорбе́й и́хъ изба́ви и́хъ.

Бли́зъ Госпо́дь сокруше́нныхъ се́рдцемъ, и смире́нныя ду́хомъ спасе́тъ.

Мно́ги ско́рби пра́веднымъ, и от всѣ́хъ и́хъ изба́витъ я́ Госпо́дь.

Храни́тъ Госпо́дь вся́ ко́сти и́хъ, ни еди́на от ни́хъ сокруши́тся.

Сме́рть грѣ́шниковъ люта́, и ненави́дящiи пра́веднаго прегрѣша́тъ.

Изба́витъ Госпо́дь ду́шы ра́бъ Свои́хъ, и не прегрѣша́тъ вси́ упова́ющiи на Него́.

Псало́мъ Дави́ду.

Суди́, Го́споди, оби́дящыя мя́, побори́ борю́щыя мя́.

Прiими́ ору́жiе и щи́тъ и воста́ни въ по́мощь мою́:

изсу́ни ме́чь и заключи́ сопроти́въ гоня́щихъ мя́: рцы́ души́ мое́й: спасе́нiе твое́ е́смь А́зъ.

Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущiи ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся мы́слящiи ми́ зла́я.

Да бу́дутъ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, и А́нгелъ Госпо́день оскорбля́я и́хъ:

да бу́детъ пу́ть и́хъ тма́ и по́лзокъ, и А́нгелъ Госпо́день погоня́яй и́хъ:

я́ко ту́не скры́ша ми́ па́губу сѣ́ти своея́, всу́е поноси́ша души́ мое́й.

Да прiи́детъ ему́ сѣ́ть, ю́же не вѣ́сть, и лови́тва, ю́же скры́, да обы́метъ и́, и въ сѣ́ть да впаде́тъ въ ню́.

Душа́ же моя́ возра́дуется о Го́сподѣ, возвесели́тся о спасе́нiи Его́.

Вся́ ко́сти моя́ реку́тъ: Го́споди, Го́споди, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Избавля́яй ни́ща изъ руки́ крѣ́пльшихъ его́, и ни́ща, и убо́га от расхища́ющихъ его́.

Воста́вше на мя́ свидѣ́теле непра́веднiи, я́же не вѣ́дяхъ, вопроша́ху мя́.

Возда́ша ми́ лука́вая возъ блага́я, и безча́дiе души́ мое́й.

А́зъ же, внегда́ они́ стужа́ху ми́, облача́хся во вре́тище и смиря́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и моли́тва моя́ въ нѣ́дро мое́ возврати́тся.

Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́хъ: я́ко пла́чя и сѣ́туя, та́ко смиря́хся.

И на мя́ возвесели́шася и собра́шася: собра́шася на мя́ ра́ны, и не позна́хъ: раздѣли́шася, и не умили́шася.

Искуси́ша мя́, подражни́ша мя́ подражне́нiемъ, поскрежета́ша на мя́ зубы́ свои́ми.

Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злодѣ́йства и́хъ, от ле́въ единоро́дную мою́.

Исповѣ́мся Тебѣ́ въ це́ркви мно́зѣ, въ лю́дехъ тя́жцѣхъ восхвалю́ Тя.

Да не возра́дуются о мнѣ́ вражду́ющiи ми́ непра́ведно, ненави́дящiи мя́ ту́не и помиза́ющiи очи́ма:

я́ко мнѣ́ у́бо ми́рная глаго́лаху, и на гнѣ́въ ле́сти помышля́ху.

Разшири́ша на мя́ уста́ своя́, рѣ́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́дѣша о́чи на́ши.

Ви́дѣлъ еси́, Го́споди, да не премолчи́ши: Го́споди, не отступи́ от мене́.

Воста́ни, Го́споди, и вонми́ суду́ моему́, Бо́же мо́й и Го́споди мо́й, на прю́ мою́.

Суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ Твое́й, Го́споди Бо́же мо́й, и да не возра́дуются о мнѣ́.

Да не реку́тъ въ сердца́хъ свои́хъ: бла́гоже, бла́гоже души́ на́шей: ниже́ да реку́тъ: пожро́хомъ его́.

Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ ра́дующiися зло́мъ мои́мъ: да облеку́тся въ сту́дъ и сра́мъ велерѣ́чующiи на мя́.

Да возра́дуются и возвеселя́тся хотя́щiи пра́вды моея́: и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, хотя́щiи ми́ра рабу́ Его́.

И язы́къ мо́й поучи́тся пра́вдѣ Твое́й, ве́сь де́нь хвалѣ́ Твое́й.

Въ коне́цъ, о́троку Госпо́дню Дави́ду.

Глаго́летъ пребеззако́нный согрѣша́ти въ себѣ́: нѣ́сть стра́ха Бо́жiя предъ очи́ма его́:

я́ко ульсти́ предъ ни́мъ обрѣсти́ беззако́нiе свое́, и возненави́дѣти.

Глаго́лы у́стъ его́ беззако́нiе и ле́сть: не восхотѣ́ разумѣ́ти е́же ублажи́ти.

Беззако́нiе помы́сли на ло́жи свое́мъ: предста́ вся́кому пути́ небла́гу, о зло́бѣ же не негодова́.

Го́споди, на небеси́ ми́лость Твоя́, и и́стина Твоя́ до о́блакъ:

пра́вда Твоя́ я́ко го́ры Бо́жiя, судьбы́ Твоя́ бе́здна мно́га: человѣ́ки и скоты́ спасе́ши, Го́споди.

Я́ко умно́жилъ еси́ ми́лость Твою́, Бо́же: сы́нове же человѣ́честiи въ кро́вѣ крилу́ Твое́ю надѣ́ятися и́мутъ.

Упiю́тся от ту́ка до́му Твоего́, и пото́комъ сла́дости Твоея́ напои́ши я́.

Я́ко у Тебе́ исто́чникъ живота́, во свѣ́тѣ Твое́мъ у́зримъ свѣ́тъ.

Проба́ви ми́лость Твою́ вѣ́дущымъ Тя́ и пра́вду Твою́ пра́вымъ се́рдцемъ.

Да не прiи́детъ мнѣ́ нога́ горды́ни, и рука́ грѣ́шнича да не подви́житъ мене́.

Та́мо падо́ша вси́ дѣ́лающiи беззако́нiе: изринове́ни бы́ша, и не возмо́гутъ ста́ти.

Псало́мъ Дави́ду.

Не ревну́й лука́внующымъ, ниже́ зави́ди творя́щымъ беззако́нiе.

Зане́ я́ко трава́ ско́ро и́зсшутъ, и я́ко зе́лiе зла́ка ско́ро отпаду́тъ.

Упова́й на Го́спода и твори́ благосты́ню: и насели́ зе́млю, и упасе́шися въ бога́тствѣ ея́.

Наслади́ся Го́сподеви, и да́стъ ти́ проше́нiя се́рдца твоего́.

Откры́й ко Го́споду пу́ть тво́й и упова́й на Него́, и То́й сотвори́тъ.

И изведе́тъ я́ко свѣ́тъ пра́вду твою́ и судьбу́ твою́ я́ко полу́дне.

Повини́ся Го́сподеви и умоли́ Его́. Не ревну́й спѣ́ющему въ пути́ свое́мъ, человѣ́ку творя́щему законопреступле́нiе.

Преста́ни от гнѣ́ва и оста́ви я́рость: не ревну́й, е́же лука́вновати,

зане́ лука́внующiи потребя́тся, терпя́щiи же Го́спода, ті́и наслѣ́дятъ зе́млю.

И еще́ ма́ло, и не бу́детъ грѣ́шника: и взы́щеши мѣ́сто его́ и не обря́щеши.

Кро́тцыи же наслѣ́дятъ зе́млю и насладя́тся о мно́жествѣ ми́ра.

Назира́етъ грѣ́шный пра́веднаго и поскреже́щетъ на́нь зубы́ свои́ми:

Госпо́дь же посмѣе́тся ему́, зане́ прозира́етъ, я́ко прiи́детъ де́нь его́.

Ме́чь извлеко́ша грѣ́шницы, напряго́ша лу́къ сво́й, низложи́ти убо́га и ни́ща, закла́ти пра́выя се́рдцемъ.

Ме́чь и́хъ да вни́детъ въ сердца́ и́хъ, и лу́цы и́хъ да сокруша́тся.

Лу́чше ма́лое пра́веднику, па́че бога́тства грѣ́шныхъ мно́га.

Зане́ мы́шцы грѣ́шныхъ сокруша́тся, утвержда́етъ же пра́ведныя Госпо́дь.

Вѣ́сть Госпо́дь пути́ непоро́чныхъ, и достоя́нiе и́хъ въ вѣ́къ бу́детъ.

Не постыдя́тся во вре́мя лю́тое и во дне́хъ гла́да насы́тятся, я́ко грѣ́шницы поги́бнутъ.

Врази́ же Госпо́дни, ку́пно просла́витися и́мъ и вознести́ся, изчеза́юще я́ко ды́мъ изчезо́ша.

Зае́млетъ грѣ́шный и не возврати́тъ: пра́ведный же ще́дритъ и дае́тъ.

Я́ко благословя́щiи Его́ наслѣ́дятъ зе́млю, клену́щiи же Его́ потребя́тся.

От Го́спода стопы́ человѣ́ку исправля́ются, и пути́ Его́ восхо́щетъ зѣло́.

Егда́ паде́тъ, не разбiе́тся, я́ко Госпо́дь подкрѣпля́етъ ру́ку его́.

Юнѣ́йшiй бы́хъ, и́бо состарѣ́хся, и не ви́дѣхъ пра́ведника оста́влена, ниже́ сѣ́мене его́ прося́ща хлѣ́бы.

Ве́сь де́нь ми́луетъ и взаи́мъ дае́тъ пра́ведный, и сѣ́мя его́ во благослове́нiе бу́детъ.

Уклони́ся от зла́ и сотвори́ благо, и всели́ся въ вѣ́къ вѣ́ка.

Я́ко Госпо́дь лю́битъ су́дъ и не оста́витъ преподо́бныхъ Свои́хъ: во вѣ́къ сохраня́тся: беззако́нницы же изжену́тся, и сѣ́мя нечести́выхъ потреби́тся.

Пра́ведницы же наслѣ́дятъ зе́млю и вселя́тся въ вѣ́къ вѣ́ка на не́й.

Уста́ пра́веднаго поуча́тся прему́дрости, и язы́къ его́ возглаго́летъ су́дъ.

Зако́нъ Бо́га его́ в се́рдце его́, и не за́пнутся стопы́ его́.

Сматря́етъ грѣ́шный пра́веднаго и и́щетъ е́же умертви́ти его́:

Госпо́дь же не оста́витъ его́ въ руку́ его́, ниже́ осу́дитъ его́, егда́ су́дитъ ему́.

Потерпи́ Го́спода и сохрани́ пу́ть Его́, и вознесе́тъ тя́ е́же наслѣ́дити зе́млю: внегда́ потребля́тися грѣ́шникомъ, у́зриши.

Ви́дѣхъ нечести́ваго превознося́щася и вы́сящася я́ко ке́дры Лива́нскiя:

и ми́мо идо́хъ, и се́, не бѣ́, и взыска́хъ его́, и не обрѣ́теся мѣ́сто его́.

Храни́ незло́бiе и ви́ждь правоту́, я́ко е́сть оста́нокъ человѣ́ку ми́рну.

Беззако́нницы же потребя́тся вку́пѣ: оста́нцы же нечести́выхъ потребя́тся.

Спасе́нiе же пра́ведныхъ от Го́спода, и защи́титель и́хъ е́сть во вре́мя ско́рби:

и помо́жетъ и́мъ Госпо́дь и изба́витъ и́хъ, и и́зметъ и́хъ от грѣ́шникъ и спасе́тъ и́хъ, я́ко упова́ша на Него́.

Украинский (Огієнко)

^33:1 Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!

^33:2 Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою,

^33:3 заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем,

^33:4 бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!

^33:5 Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля!

^33:6 Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо.

^33:7 Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах.

^33:8 Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його,

^33:9 бо сказав Він і сталось, наказав і з́явилось.

^33:10 Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів,

^33:11 а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки!

^33:12 Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!

^33:13 Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,

^33:14 приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:

^33:15 Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!

^33:16 Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили,

^33:17 для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже,

^33:18 ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає,

^33:19 щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!

^33:20 Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш,

^33:21 бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!

^33:22 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!

^34:1 Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов.

^34:2 Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!

^34:3 Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!

^34:4 Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім́я Його разом!

^34:5 Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.

^34:6 Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!

^34:7 Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив.

^34:8 Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.

^34:9 Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!

^34:10 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!

^34:11 Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.

^34:12 Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!

^34:13 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?

^34:14 Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.

^34:15 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!

^34:16 Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк,

^34:17 Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам́ять з землі.

^34:18 Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх.

^34:19 Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає.

^34:20 Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх:

^34:21 Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається!

^34:22 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного.

^34:23 Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

^35:1 Давидів.
Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

^35:2 візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

^35:3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

^35:4 Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою;
хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

^35:5 Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

^35:6 нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

^35:7 бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

^35:8 Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

^35:9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

^35:10 Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе?
Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

^35:11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

^35:12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

^35:13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє…

^35:14 Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений…

^35:15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те;
кричать, і не вмовкають,

^35:16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами…

^35:17 Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це?
Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

^35:18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

^35:19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

^35:20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

^35:21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага!
Наші очі це бачили!

^35:22 Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

^35:23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

^35:24 розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

^35:25 нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули…

^35:26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

^35:27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

^35:28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

^36:1 Для диригенту хору.
Раба Господнього Давида.

^36:2 Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його,

^36:3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.

^36:4 Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.

^36:5 Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

^36:6 Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,

^36:7 Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!

^36:8 Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:

^36:9 вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів,

^36:10 бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!

^36:11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих!

^36:12 Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!

^36:13 Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть.

^37:1 Давидів.
Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,

^37:2 бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов́януть!

^37:3 Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!

^37:4 Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!

^37:5 На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,

^37:6 і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.

^37:7 Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.

^37:8 Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,

^37:9 бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!

^37:10 А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,

^37:11 а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!

^37:12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,

^37:13 та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!

^37:14 Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,

^37:15 та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!

^37:16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,

^37:17 бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!

^37:18 Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,

^37:19 за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.

^37:20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!

^37:21 Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,

^37:22 бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!

^37:23 Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;

^37:24 коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.

^37:25 Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.

^37:26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.

^37:27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!

^37:28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!

^37:29 Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.

^37:30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,

^37:31 Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.

^37:32 А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,

^37:33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.

^37:34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.

^37:35 Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,

^37:36 та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!

^37:37 Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,

^37:38 переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!

^37:39 А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,

^37:40 і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

Таджикский

Языки

Дар Парвардигор, эй росткорон, сурудхонӣ намоед: ҳамду сано гуфтан боинсофонро ростонро мезебад.

Парвардигорро бо барбат сипос гӯед, бо уди даҳтор Ӯро бисароед;

Суруди наве барои Ӯ бихонед; бо бонги шодӣ некӯ бинавозед;

Зеро ки сухани Парвардигор дуруст аст, ва тамоми корҳои Ӯ ҳақ асту рост.

Ӯ адолат ва инсофро дӯст медорад; ҷаҳон аз меҳру вафои Парвардигор пур аст.

Бо сухани Парвардигор осмонҳо офарида шудаанд, ва бо дами даҳони Ӯ ҳамаи лашкарҳои онҳо.

Ӯ обҳои баҳрро мисли дар машке ҷамъ кардааст, вартаҳоро дар хазинаҳо гузоштааст.

Бигзор тамоми аҳли замин аз Худо тарсон бошанд; ҳамаи сокинони дунё аз Ӯ ҳаросон шаванд,

Зеро ки Ӯ гуфт, ва иҷро шуд; Ӯ амр кард, ва пойдор гардид.

Парвардигор машварати халқҳоро вайрон мекунад, ва ба андешаҳои қавмҳо нобуд месозад монеъ мешавад.

Машварати Парвардигор ҷовидона устувор пойдор аст, андешаҳои дили Ӯ то абад аз насл ба насл.

Хушо халқе ки Парвардигор Худои вай аст, ва қавме ки Ӯ вайро барои мероси Худ баргузидааст.

Аз осмон Парвардигор нигоҳ мекунад, тамоми банӣ одамро мебинад;

Аз нишемангоҳи Худ ба ҳамаи сокинони замин назар меандозад;

Дилҳои онҳоро танҳо Худаш ба вуҷуд овардааст, ва тамоми корҳояшонро мефаҳмад.

Подшоҳ бо сипоҳи бузург наҷот нахоҳад ёфт; паҳлавон бо қуввати бузург халос нахоҳад шуд.

Асп барои наҷот ҳеҷ аст, ва бо қуввати бузургаш халосӣ нахоҳад дод.

Инак, чашми Парвардигор бар тарсгорони Ӯст, бар онҳоест, ки ба меҳру вафои Ӯ умедворанд,

То ки ҷони онҳоро аз мурдан халос кунад, ва дар вақти гуруснагӣ онҳоро зинда мононад.

Ҷони мо ба Парвардигор умедвор аст: Ӯ мададгор ва сипари мост;

Дили мо дар Ӯ шодӣ мекунад, зеро ки ба номи поки Ӯ мо таваккал менамоем.

Меҳру вафои Ту, эй Парвардигор, бар мо бод, чунон ки мо ба Ту умед бастаем.

Таронаи Довуд, вақте ки ӯ худро назди Абималик девона вонамуд кард, ва аз пеши вай бадар ронда шуд, ва баромада рафт.

Парвардигорро дар ҳар вақт муборак хоҳам хонд; доимо ҳамду санои Ӯ бар забони ман аст.

Ҷонам бо Парвардигор фахр мекунад; фурӯтанон нармдилон шунида, шод хоҳанд шуд.

Парвардигорро бо ман таъриф кунед бузург хонед; ва номи Ӯро якҷоя болобардор кунем.

Парвардигорро талабидам, ва ба ман ҷавоб дод, ва аз ҳамаи тарсҳоям маро халосӣ дод.

Сӯи Ӯ нигоҳ карданд ва пурнур нуронӣ гардиданд, ва чеҳраҳошон шармсор нашуданд.

Ин мискин бечора бихонд, ва Парвардигор шунид, ва ӯро аз ҳамаи тангиҳояш наҷот дод.

Фариштаи Парвардигор дар гирду пеши тарсгорони Ӯ ҳозир аст ва онҳоро халосӣ медиҳад.

Бичашед ва хоҳед дид, ки Парвардигор некӯст! Хушо марде ки ба Ӯ паноҳ мебарад!

Аз Парвардигор тарсед, эй покони Ӯ, зеро ки тарсгорони Ӯро ҳеҷ камӣ нест.

Шерони ҷавон бенаво шудаанд ва гуруснагӣ мекашанд, аммо ҷӯяндагони толибони Парвардигорро аз ҳеҷ чизи хуб камӣ нахоҳад буд.

Биёед, эй фарзандон, маро бишнавед: тарси Парвардигорро ба шумо таълим хоҳам дод.

Кист он шахсе ки ҳаётро хоҳон аст, ва рӯзҳоро дӯст медорад, то ки некӯӣ бубинад?

Забонатро аз бадӣ нигоҳ дор, ва лабҳоятро аз гуфтори макромез.

Аз бадӣ дур шав ва некӣ бикун; талабгори осоиштагӣ шав ва дар пайи он бош.

Чашмони Парвардигор бар росткорон мебошанд, ва гӯшҳои Ӯ сӯи зории ёрихоҳии онҳо.

Хашми Парвардигор ба муқобили бадкирдорон аст, то ки зикри онҳоро аз замин нобуд намояд.

Вақте ки росткорон фарёд мекашанд, Парвардигор онҳоро шунида, аз ҳамаи тангиҳошон халосӣ медиҳад.

Парвардигор ба дилшикастагон наздик аст, ва рӯҳафтодагонро наҷот хоҳад дод.

Мусибатҳои Бадбахтиҳои росткор бисёранд, валекин аз ҳамаи онҳо Парвардигор ӯро халосӣ медиҳад;

Ҳамаи устухонҳои ӯро нигоҳ медорад; ҳеҷ яке аз онҳо шикаста нахоҳад шуд.

Бадкорро бадӣ хоҳад кушт, ва бадхоҳони росткор маҳкум нобуд хоҳанд шуд.

Парвардигор ҷони бандагони Худро раҳо хоҳад кард, ва ҳеҷ кас аз паноҳбарони Ӯ нобуд маҳкум нахоҳад шуд.

Таронаи Довуд. Ба мухолифонам, эй Парвардигор, мухолифат намо, бо ҷангҷӯёнам ҷанг кун;

Сипар ва ҷавшан бигир, ва ба мадади ман бархез;

Ва найзаро бикаш ва пеши роҳи таъқибкунандагони маро бигир; ба ҷонам бигӯй: «Ман наҷоти ту ҳастам!»

Бигзор ҷӯяндагони ҷонам шармсор ва расво шаванд; бадандешонам қафо гарданд ва шарманда шаванд;

Мисли каҳ пеши бод бошанд, ва фариштаи Парвардигор онҳоро биронад;

Роҳашон торик ва лағжонак бошад, ва фариштаи Парвардигор онҳоро таъқиб намояд,

Зеро ки бе сабабе барои ман доми худро бар рӯи чоҳ дар чуқурие пинҳон кардаанд; онро бе сабаб барои ҷонам кандаанд.

Бигзор бар ӯ ҳалокати ногаҳоние биёяд, ва доме ки пинҳон кардааст, худи ӯро бигирад; дар торикӣ дар он фурӯ ғалтад.

Валекин ҷонам дар Парвардигор хурсандӣ хоҳад кард; дар наҷоти Ӯ шод хоҳам шуд.

Хамаи устухонҳоям мегӯянд: Парвардигоро! Кист монанди Ту, ки камбағалро бечора аз каси пурзӯртар аз вай халос мекунӣ, ва бечораву камбағалу мискинро аз ғораткунандаи вай!

Гувоҳони Шоҳидони бадкин бархостаанд: он чи намедонам, аз ман мепурсанд;

Ба ивази некӣ ба ман бадӣ мекунанд, ҷонамро гирифтори ҳалокат бекасӣ мегардонанд.

Валекин ман дар бемории онҳо палос мепӯшидам, ҷонамро бо рӯзадорӣ азоб медодам, аммо бигзор дуоям ба оғӯшам баргардад.

Мисли он ки дӯстам ё бародарам бошад, рафтор мекардам; мисли он ки барои модарам мотам гирифта бошам, ғамгин ва сархам будам.

Валекин вақте ки меафтодам, шодӣ мекарданд ва ҷамъ мешуданд; нокасоне бар зидди ман ҷамъ мешуданд, ки намешинохтам; маро дашном медоданд, ва бас намекарданд;

Бо масхаракунандагони дурӯя дар ҳаққи ман дандонҳои худро ғиҷиррос мезанонданд.

Худовандо! То ба кай нигоҳ хоҳӣ кард? Ҷонамро аз ситамҳои онҳо, ягонаамро аз шерони ҷавон халос кун.

Туро дар ҷамоати бузург сипос хоҳам гуфт, дар миёни қавми азим Туро ситоиш хоҳам кард,

То онҳое ки ноҳақ ба ман душманӣ доранд, бар ман шодкомӣ наёбанд, онҳое ки бесабаб аз ман нафрат доранд, ба ҳамдигар чашмакӣ назананд;

Зеро ки на дар бораи сулҳу осоиштагӣ сухан меронанд, балки дар ҳаққи сулҳҷӯёни замин тӯҳматҳои макромез мебофанд;

Ва даҳони худро ба ман воз карда, мегӯянд: «Ҳай-ҳай, чашми мо дид!»

Инҳоро Ту, эй Парвардигор, дидаӣ, хомӯш набош. Худовандо! Аз ман дур набош.

Барои мурофиаи ман, барои даъвои ман аз хоб хез ва бедор шав, эй Худои ман ва Худованди ман!

Маро аз рӯи росткории Худ дар доварӣ ҳимоя намо, эй Парвардигор Худои ман, то ки бар ман шодкомӣ наёбанд,

Ва дар дили худ нагӯянд: «Ҳа, Бале, Ҳай-ҳай, хости ҷонамон шуд инро мехостем!» Ва нагӯянд: «Ӯро фурӯ бурдем».

Бигзор онҳое ки дар мусибати бадбахтии ман шодӣ мекунанд, якҷоя шарманда ва расво шаванд, онҳое ки бар ман калонигарӣ менамоянд, куртаи пероҳани шармандагӣ хиҷолат дар бар кунанд.

Бигзор онҳое ки хоҳишманди ҳаққонияти мананд, шод ва хурсанд шаванд ва доимо гӯянд: «Афзун бод бузургии Парвардигор, ки осоиши бандаи Худро хоҳон аст!»

Ва забонам росткории Туро ва ҳамду санои Туро ҳар рӯз баён хоҳад кард.

Барои сардори сарояндагон. Таронаи бандаи Парвардигор Довуд.

Исёни бадкор андаруни дилам мегӯяд: «Тарси Худо дар пеши чашми вай нест»;

Зеро ки вай ба худаш дар назари худ хушомад мегӯяд ва барои худ гуноҳе пайдо мекунад, то ки пур аз душманӣ гардад;

Суханони забонаш бадӣ ва макр дурӯғ аст; аз рафтори оқилона ва некӯкорӣ даст кашидааст;

Дар ҷогаҳи худ бадӣ мебофад, роҳи нодурустро пеш гирифтааст, аз бадӣ нафрат намекунад.

Парвардигоро! Меҳру вафои Ту то осмонҳост, вафодории Ту то абрҳост!

Роскории Ту мисли кӯҳҳои бузург аст, довариҳои Ту обҳои азиманд аст! Одамизод ва ҳайвонро Ту наҷот медиҳӣ, эй Парвардигор!

Чӣ арҷманд аст меҳру вафои Ту, эй Худо! Банӣ одам дар сояи болҳои Ту паноҳ меёбанд;

Аз равғани хонаи Ту сер мешаванд, ва аз дарёи шарбатҳои Худ онҳоро менӯшонӣ,

Зеро ки чашмаи ҳаёт бо Туст; дар нури Ту нурро мебинем.

Меҳру вафои Худро барои донандагони Худ давом деҳ, ва росткории Худро барои ростдилон.

Бигзор пои ҳавобаландӣ бар ман наояд, ва дасти бадкорон маро бадар наронад.

Дар он ҷо бадкирдорон афтодаанд, сарнагун шудаанд ва хеста наметавонанд.

Таронаи Довуд. Ба бадкешон рашк накун, аз ноинсофон ҳасад набар,

Зеро ки онҳо мисли алаф ба зудӣ даравида хоҳанд шуд, ва мисли сабза пажмурда хоҳанд шуд.

Ба Парвардигор таваккал намо ва некӣ бикун; дар замин сокин бош ва ростиро нигоҳ дор.

Ва дар Парвардигор тасалло хоҳӣ ёфт, ва Ӯ хости дилатро ба ту ато хоҳад кард.

Роҳи худро ба Парвардигор бисупор, ва ба Ӯ таваккал намо, ва Ӯ ба ҷо хоҳад овард,

Ва росткории туро мисли нур, ва инсофи туро мисли нимрӯз ба зуҳур хоҳад овард.

Пеши Парвардигор хомӯш ором бош ва ба Ӯ умед банд. Ба касе ки роҳаш барор ёфтааст, ба шахси ҳилагар рашк накун.

Аз хашм даст бикаш, ва ғазабро тарк намо; рашк накун, ки ин боиси бадкорӣ хоҳад шуд,

Зеро ки бадкешон нобуд хоҳанд шуд, валекин умедворони Парвардигор вориси замин хоҳанд буд.

Боз андак сабр кун, ва бадкор боқӣ нахоҳад монд; ба маконаш назар хоҳӣ андохт, ва ӯ нахоҳад буд.

Аммо нармдилон фурӯтанон вориси замин хоҳанд буд, ва аз осудагии бисёр лаззат хоҳанд бурд.

Бадкор ба росткор қасди бад мекунад, ва дандонҳои худро бар ӯ ғиҷиррос мезанонад;

Аммо Худованд ба ҳоли вай механдад, зеро мебинад, ки рӯзи вай меояд.

Бадкорон шамшер бараҳна мекунанд ва камони худро мекашанд, то ки бечора ва камбағалро ғалтонанд ва ростравонро қатл кунанд.

Шамшери онҳо ба дили худашон фурӯ хоҳад рафт, ва камонҳои онҳо хоҳад шикаст.

Чизи ками росткор беҳ аз сарвати бисёри бадкорон бадкорони бисёр,

Зеро ки бозувони бадкорон хоҳанд шикаст, вале росткоронро Парвардигор қувват медиҳад.

Парвардигор рӯзҳои беайбонро медонад, ва мероси онҳо ҷовидона хоҳад буд.

Дар вақти бадбахтӣ мусибат шармсор нахоҳанд шуд, ва дар рӯзҳои гуруснагӣ сер хоҳанд буд,

Аммо бадкорон нест хоҳанд шуд, ва душманони Парвардигор мисли шукӯҳи марғзорҳо фано хоҳанд шуд, мисли дуд фано хоҳанд шуд.

Бадкор қарз мегирад ва барнамегардонад, вале росткор меҳру вафо мекунад ва медиҳад ато мекунад;

Зеро онҳое ки Ӯ муборак хондааст, вориси замин хоҳанд буд, вале онҳое ки Ӯ лаънат хондааст, нобуд хоҳанд шуд.

Парвардигор қадамҳои мардро барқарор мекунад, ва ба роҳи вай шод мешавад агар роҳи вай ба Ӯ писанд ояд,

Ба тавре ки вай афтад ҳам, сахт афканда намешавад, зеро ки Парвардигор дасташро мегирад.

Ҷавон будам ва ҳоло пир шудаам, ва росткореро надидаам, ки партофта шуда бошад, ва наслаш нон мепурсида бошанд:

Вай ҳар рӯз мебахшад ва қарз медиҳад, ва насли вай баракат хоҳанд ёфт.

Аз бадӣ дур шав ва некӣ бикун, ва ҷовидона зиндагӣ хоҳӣ кард сокин хоҳӣ буд,

Зеро ки Парвардигор инсофро дӯст медорад, ва порсоёни тарсгорони Худро тарк нахоҳад кард; онҳо ҷовидона паноҳ хоҳанд дошт нигоҳ дошта хоҳанд шуд; ва насли бадкорон нобуд хоҳанд шуд.

Росткорон вориси замин хоҳанд буд, ва дар он ҷовидона сокин хоҳанд шуд.

Даҳони росткор ҳикматро баён мекунад, ва забони ӯ инсофро ифода менамояд.

Қонуни Худои ӯ дар дили ӯст; қадамҳояш суст нахоҳанд шуд.

Бадкор росткорро поида мегардад, ва дар пайи куштани ӯст;

Лекин Парвардигор ӯро ба дасти вай намесупорад, ва чун кораш ба мурофиа оид шавад, намегузорад, ки ӯро айбдор кунанд.

Ба Парвардигор умед банд ва роҳи Ӯро риоя намо; ва Ӯ туро баланд хоҳад кард, то ки вориси замин гардӣ; ҳангоми нобуд шудани бадкорон инро хоҳӣ дид.

Бадкори ситамгареро дидаам, ки мисли дарахти сершохаи сабзу хуррам дар як ҷо чуқур реша давонда буд;

Ва ӯ гузашта рафт, ва инак нест шудааст; ва ӯро ҷустуҷӯ кардам, ва ёфт нашуд.

Ба беайб назар андоз ва росткорро бубин, зеро ки оянда ба шахси сулҳҷӯ тааллуқ дорад,

Ва ҷинояткорон аз як сар нобуд хоҳанд шуд; ояндаи бадкорон нест шудан аст.

Наҷоти росткорон аз Парвардигор аст; дар вақти тангӣ Ӯ қалъаи онҳост;

Ва Парвардигор ба онҳо мадад хоҳад кард ва онҳоро халосӣ хоҳад дод; онҳоро аз бадкорон халосӣ хоҳад дод, ва онҳоро наҷот хоҳад бахшид, зеро ки онҳо ба Ӯ паноҳ мебаранд.