И бли́жнiи мои́ отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся и́щущiи ду́шу мою́: и и́щущiи зла́я мнѣ́ глаго́лаху су́етная, и льсти́внымъ ве́сь де́нь поуча́хуся.

А́зъ же я́ко глу́хъ не слы́шахъ, и я́ко нѣ́мъ не отверза́яй у́стъ свои́хъ:

и бы́хъ я́ко человѣ́къ не слы́шай и не имы́й во устѣ́хъ свои́хъ обличе́нiя.

Я́ко на Тя́, Го́споди, упова́хъ, Ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й.

Я́ко рѣ́хъ: да не когда́ пора́дуютмися врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́мъ мои́мъ, на мя́ велерѣ́чеваша.

Я́ко а́зъ на ра́ны гото́въ, и болѣ́знь моя́ предо мно́ю е́сть вы́ну.

Я́ко беззако́нiе мое́ а́зъ возвѣщу́ и попеку́ся о грѣсѣ́ мое́мъ.

Врази́ же мои́ живу́тъ и укрѣпи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящiи мя́ безъ пра́вды:

воздаю́щiи ми́ зла́я возъ блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́хъ благосты́ню.

Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от мене́:

вонми́ въ по́мощь мою́, Го́споди спасе́нiя моего́.

Украинский (Огієнко)

^38:1 Псалом Давидів.
На пам́ятку.

^38:2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

^38:3 бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене…

^38:4 Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

^38:5 бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

^38:6 смердять та гниють мої рани з глупоти моєї…

^38:7 Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

^38:8 бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця…

^38:9 Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого…

^38:10 Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

^38:11 Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною…

^38:12 Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль…

^38:13 Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

^38:14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває…

^38:15 і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

^38:16 бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

^38:17 Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

^38:18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

^38:19 бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

^38:20 А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги…

^38:21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром…

^38:22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

^38:23 поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

Латинский (Nova Vulgata)

^38:1 PSALMUS. David. Ad commemorandum.

^38:2 Domine, ne in furore tuo arguas me neque in ira tua corripias me,

^38:3 quoniam sagittae tuae infixae sunt mihi, et descendit super me manus tua.

^38:4 Non est sanitas in carne mea a facie indignationis tuae, non est pax ossibus meis a facie peccatorum meorum.

^38:5 Quoniam iniquitates meae supergressae sunt caput meum et sicut onus grave gravant me nimis. -

^38:6 Putruerunt et corrupti sunt livores mei a facie insipientiae meae.

^38:7 Inclinatus sum et incurvatus nimis; tota die contristatus ingrediebar.

^38:8 Quoniam lumbi mei impleti sunt ardoribus, et non est sanitas in carne mea.

^38:9 Afflictus sum et humiliatus sum nimis, rugiebam a gemitu cordis mei.

^38:10 Domine, ante te omne desiderium meum, et gemitus meus a te non est absconditus.

^38:11 Palpitavit cor meum, dereliquit me virtus mea, et lumen oculorum meorum, et ipsum non est mecum.

^38:12 Amici mei et proximi mei procul a plaga mea steterunt, et propinqui mei de longe steterunt.

^38:13 Et laqueos posuerunt, qui quaerebant animam meam; et, qui requirebant mala mihi, locuti sunt insidias et dolos tota die meditabantur.

^38:14 Ego autem tamquam surdus non audiebam et sicut mutus non aperiens os suum;

^38:15 et factus sum sicut homo non audiens et non habens in ore suo redargutiones.

^38:16 Quoniam in te, Domine, speravi, tu exaudies, Domine Deus meus.

^38:17 Quia dixi: "Ne quando supergaudeant mihi; dum commoventur pedes mei, magnificantur super me».

^38:18 Quoniam ego in lapsum paratus sum, et dolor meus in conspectu meo semper.

^38:19 Quoniam iniquitatem meam annuntiabo et sollicitus sum de peccato meo.

^38:20 Inimici autem mei vivunt et confirmati sunt; et multiplicati sunt, qui oderunt me inique.

^38:21 Retribuentes mala pro bonis detrahebant mihi, pro eo quod sequebar bonitatem.

^38:22 Ne derelinquas me, Domine; Deus meus, ne discesseris a me.

^38:23 Festina in adiutorium meum, Domine, salus mea.

Таджикский

Языки

Таронаи Довуд. Барои ёдоварӣ.

Парвардигоро! Дар ғазаби Худ маро мазаммат сарзаниш накун, ва дар хашми Худ маро ҷазо надеҳ,

Зеро ки тирҳои Ту дар ман фурӯ рафтаанд, ва дасти Ту бар ман фуруд омадааст.

Дар ҷисмам аз ғазаби Ту ҷои сиҳате нест; дар устухонҳоям аз хатои худам саломатӣ нест,

Зеро ки гуноҳҳоям аз сарам гузаштаанд, мисли бори гароне аз бардоштам вазнинтар аст;

Аз боиси беақлии ман ҷароҳатҳоям бадбӯй шудаанд, фасод рим кардаанд.

Бисёр хамидақомат ва сархам шудаам, тамоми рӯз тирарӯ шуда мегардам;

Зеро ки камарам миёнам пур аз варам аст, ва дар ҷисмам ҷои сиҳате нест.

Ман хаста ва бениҳоят кӯфта афсурда шудаам; аз дарди дили худ наъра мезанам.

Худовандо! Тамоми орзуям пеши назари Туст, ва оҳу фиғонам аз Ту пӯшида нест.

Дилам метапад; қувватам аз ман рафтааст, ва нури чашмонам низ бо ман нест.

Дӯстонам ва ёронам аз балои офати ман бар канор гирифтаанд истодаанд, ва хешовандонам дур истодаанд.

Ва толибони ҷӯяндагони ҷонам бар ман дом мегузоранд, ва бадхоҳонам суханони фитнаангез мегӯянд ва ҳар рӯз макрҳо ҳилаҳо меандешанд.

Валекин ман мисли кар намешунавам, ва мисли гунге ҳастам, ки даҳонашро намекушояд;

Ва монанди шахсе гардидаам, ки намешунавад, ва дар забонаш далеле нест.

Аммо ба Ту, эй Парвардигор, умед бастаам; Ту ҷавоб деҳ, эй Худованд Худои ман.

Зеро ки гуфтаам: «Мабодо бар ман шодкомӣ ёбанд ва, агар пешпо хӯрам, бар ман калонигарӣ кунанд».

Зеро ки ман ба афтодан наздик шудаам, ва дардам ҳамеша дар рӯ ба рӯи ман аст.

Зеро ки ба гуноҳи худ иқрорам, аз хатои худ ғамгинам.

Валекин душманонам зинда ва пурзӯранд, ва онҳое ки ноҳақ бадхоҳи мананд, бисёранд;

Ва онҳое ки ба ивази некӣ бадӣ мекунанд, барои он ба ман душманӣ доранд, ки некиро пайравӣ менамоям.

Маро тарк накун, эй Парвардигор Худои ман! Аз ман дур набош;

Ба мадади ман шитоб кун, эй Худованд, эй наҷоти ман!