|
|
Псало́мъ Дави́ду, въ воспомина́нiе о суббо́тѣ. Го́споди, да не я́ростiю твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гнѣ́вомъ твои́мъ нака́жеши мене́: я́ко стрѣ́лы твоя́ унзо́ша во мнѣ́, и утверди́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку твою́. Нѣ́сть изцѣле́нiя въ пло́ти мое́й от лица́ гнѣ́ва твоего́, нѣ́сть ми́ра въ косте́хъ мои́хъ от лица́ грѣ́хъ мои́хъ. Я́ко беззако́нiя моя́ превзыдо́ша главу́ мою́, я́ко бре́мя тя́жкое отяготѣ́ша на мнѣ́. Возсмердѣ́ша и согни́ша ра́ны моя́, от лица́ безу́мiя моего́. Пострада́хъ и сляко́хся до конца́, ве́сь де́нь сѣ́туя хожда́хъ: я́ко ля́двiя моя́ напо́лнишася поруга́нiй, и нѣ́сть изцѣле́нiя въ пло́ти мое́й. Озло́бленъ бы́хъ и смири́хся до зѣла́, рыка́хъ от воздыха́нiя се́рдца моего́. Го́споди, предъ тобо́ю все́ жела́нiе мое́, и воздыха́нiе мое́ от тебе́ не утаи́ся. Се́рдце мое́ смяте́ся, оста́ви мя́ си́ла моя́, и свѣ́тъ о́чiю мое́ю, и то́й нѣ́сть со мно́ю. Дру́зи мои́ и и́скреннiи мои́ пря́мо мнѣ́ прибли́жишася и ста́ша. И бли́жнiи мои́ отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся и́щущiи ду́шу мою́: и и́щущiи зла́я мнѣ́ глаго́лаху су́етная, и льсти́внымъ ве́сь де́нь поуча́хуся. А́зъ же я́ко глу́хъ не слы́шахъ, и я́ко нѣ́мъ не отверза́яй у́стъ свои́хъ: и бы́хъ я́ко человѣ́къ не слы́шай и не имы́й во устѣ́хъ свои́хъ обличе́нiя. Я́ко на тя́, Го́споди, упова́хъ, ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й. Я́ко рѣ́хъ: да не когда́ пора́дуютмися врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́мъ мои́мъ, на мя́ велерѣ́чеваша. Я́ко а́зъ на ра́ны гото́въ, и болѣ́знь моя́ предо мно́ю е́сть вы́ну. Я́ко беззако́нiе мое́ а́зъ возвѣщу́ и попеку́ся о грѣсѣ́ мое́мъ. Врази́ же мои́ живу́тъ и укрѣпи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящiи мя́ безъ пра́вды: воздаю́щiи ми́ зла́я возъ блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́хъ благосты́ню. Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от мене́: вонми́ въ по́мощь мою́, Го́споди спасе́нiя моего́.
Псало́мъ Дави́ду, въ воспомина́нiе о суббо́тѣ. Го́споди, да не я́ростiю твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гнѣ́вомъ твои́мъ нака́жеши мене́: я́ко стрѣ́лы твоя́ унзо́ша во мнѣ́, и утверди́лъ еси́ на мнѣ́ ру́ку твою́. Нѣ́сть изцѣле́нiя въ пло́ти мое́й от лица́ гнѣ́ва твоего́, нѣ́сть ми́ра въ косте́хъ мои́хъ от лица́ грѣ́хъ мои́хъ. Я́ко беззако́нiя моя́ превзыдо́ша главу́ мою́, я́ко бре́мя тя́жкое отяготѣ́ша на мнѣ́. Возсмердѣ́ша и согни́ша ра́ны моя́, от лица́ безу́мiя моего́. Пострада́хъ и сляко́хся до конца́, ве́сь де́нь сѣ́туя хожда́хъ: я́ко ля́двiя моя́ напо́лнишася поруга́нiй, и нѣ́сть изцѣле́нiя въ пло́ти мое́й. Озло́бленъ бы́хъ и смири́хся до зѣла́, рыка́хъ от воздыха́нiя се́рдца моего́. Го́споди, предъ тобо́ю все́ жела́нiе мое́, и воздыха́нiе мое́ от тебе́ не утаи́ся. Се́рдце мое́ смяте́ся, оста́ви мя́ си́ла моя́, и свѣ́тъ о́чiю мое́ю, и то́й нѣ́сть со мно́ю. Дру́зи мои́ и и́скреннiи мои́ пря́мо мнѣ́ прибли́жишася и ста́ша. И бли́жнiи мои́ отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся и́щущiи ду́шу мою́: и и́щущiи зла́я мнѣ́ глаго́лаху су́етная, и льсти́внымъ ве́сь де́нь поуча́хуся. А́зъ же я́ко глу́хъ не слы́шахъ, и я́ко нѣ́мъ не отверза́яй у́стъ свои́хъ: и бы́хъ я́ко человѣ́къ не слы́шай и не имы́й во устѣ́хъ свои́хъ обличе́нiя. Я́ко на тя́, Го́споди, упова́хъ, ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й. Я́ко рѣ́хъ: да не когда́ пора́дуютмися врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́мъ мои́мъ, на мя́ велерѣ́чеваша. Я́ко а́зъ на ра́ны гото́въ, и болѣ́знь моя́ предо мно́ю е́сть вы́ну. Я́ко беззако́нiе мое́ а́зъ возвѣщу́ и попеку́ся о грѣсѣ́ мое́мъ. Врази́ же мои́ живу́тъ и укрѣпи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящiи мя́ безъ пра́вды: воздаю́щiи ми́ зла́я возъ блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́хъ благосты́ню. Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от мене́: вонми́ въ по́мощь мою́, Го́споди спасе́нiя моего́.
|
Псалом Давида. В воспоминание [о субботе]. Господи! не в ярости Твоей обличай меня и не во гневе Твоем наказывай меня, ибо стрелы Твои вонзились в меня, и рука Твоя тяготеет на мне. Нет целого места в плоти моей от гнева Твоего; нет мира в костях моих от грехов моих, ибо беззакония мои превысили голову мою, как тяжелое бремя отяготели на мне, смердят, гноятся раны мои от безумия моего. Я согбен и совсем поник, весь день сетуя хожу, ибо чресла мои полны воспалениями, и нет целого места в плоти моей. Я изнемог и сокрушен чрезмерно; кричу от терзания сердца моего. Господи! пред Тобою все желания мои, и воздыхание мое не сокрыто от Тебя. Сердце мое трепещет; оставила меня сила моя, и свет очей моих, – и того нет у меня. Друзья мои и искренние отступили от язвы моей, и ближние мои стоят вдали. Ищущие же души моей ставят сети, и желающие мне зла говорят о погибели моей и замышляют всякий день козни; а я, как глухой, не слышу, и как немой, который не открывает уст своих; и стал я, как человек, который не слышит и не имеет в устах своих ответа, ибо на Тебя, Господи, уповаю я; Ты услышишь, Господи, Боже мой. И я сказал: да не восторжествуют надо мною [враги мои]; когда колеблется нога моя, они величаются надо мною. Я близок к падению, и скорбь моя всегда предо мною. Беззаконие мое я сознаю, сокрушаюсь о грехе моем. А враги мои живут и укрепляются, и умножаются ненавидящие меня безвинно; и воздающие мне злом за добро враждуют против меня за то, что я следую добру. Не оставь меня, Господи, Боже мой! Не удаляйся от меня; поспеши на помощь мне, Господи, Спаситель мой!
|
لداود. لا تغر من الاشرار ولا تحسد عمّال الاثم فانهم مثل الحشيش سريعا يقطعون ومثل العشب الاخضر يذبلون. اتكل على الرب وافعل الخير. اسكن الارض وارع الامانة. وتلذذ بالرب فيعطيك سؤل قلبك. سلم للرب طريقك واتكل عليه وهو يجري. ويخرج مثل النور برك وحقك مثل الظهيرة. انتظر الرب واصبر له ولا تغر من الذي ينجح في طريقه من الرجل المجري مكايد. كف عن الغضب واترك السخط ولا تغر لفعل الشر. لان عاملي الشر يقطعون والذين ينتظرون الرب هم يرثون الارض. بعد قليل لا يكون الشرير. تطلع في مكانه فلا يكون. اما الودعاء فيرثون الارض ويتلذذون في كثرة السلامة الشرير يتفكر ضد الصدّيق ويحرق عليه اسنانه. الرب يضحك به لانه رأى ان يومه آت. الاشرار قد سلّوا السيف ومدوا قوسهم لرمي المسكين والفقير لقتل المستقيم طريقهم. سيفهم يدخل في قلبهم وقسيّهم تنكسر القليل الذي للصديق خير من ثروة اشرار كثيرين. لان سواعد الاشرار تنكسر وعاضد الصديقين الرب. الرب عارف ايام الكملة وميراثهم الى الابد يكون. لا يخزون في زمن السوء وفي ايام الجوع يشبعون. لان الاشرار يهلكون واعداء الرب كبهاء المراعي. فنوا. كالدخان فنوا. الشرير يستقرض ولا يفي واما الصدّيق فيترأف ويعطي. لان المباركين منه يرثون الارض والملعونين منه يقطعون من قبل الرب تتثبت خطوات الانسان وفي طريقه يسرّ. اذا سقط لا ينطرح لان الرب مسند يده. ايضا كنت فتى وقد شخت ولم ار صدّيقا تخلي عنه ولا ذرية له تلتمس خبزا. اليوم كله يترأف ويقرض ونسله للبركة حد عن الشر وافعل الخير واسكن الى الابد. لان الرب يحب الحق ولا يتخلى عن اتقيائه. الى الابد يحفظون اما نسل الاشرار فينقطع. الصديقون يرثون الارض ويسكنونها الى الابد. فم الصدّيق يلهج بالحكمة ولسانه ينطق بالحق. شريعة الهه في قلبه. لا تتقلقل خطواته. الشرير يراقب الصدّيق محاولا ان يميته الرب لا يتركه في يده ولا يحكم عليه عند محاكمته. انتظر الرب واحفظ طريقه فيرفعك لترث الارض. الى انقراض الاشرار تنظر قد رأيت الشرير عاتيا وارفا مثل شجرة شارقة ناضرة. عبر فاذا هو ليس بموجود والتمسته فلم يوجد. لاحظ الكامل وانظر المستقيم فان العقب لانسان السلامة. اما الاشرار فيبادون جميعا. عقب الاشرار ينقطع. اما خلاص الصديقين فمن قبل الرب حصنهم في زمان الضيق. ويعينهم الرب وينجيهم. ينقذهم من الاشرار ويخلصهم لانهم احتموا به
|
38:1 Псалом Давидів.
На пам́ятку. 38:2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді, 38:3 бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене… 38:4 Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх, 38:5 бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої, 38:6 смердять та гниють мої рани з глупоти моєї… 38:7 Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний, 38:8 бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця… 38:9 Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого… 38:10 Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе. 38:11 Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною… 38:12 Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль… 38:13 Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе! 38:14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває… 38:15 і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має, 38:16 бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій! 38:17 Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя! 38:18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, 38:19 бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я! 38:20 А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги… 38:21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром… 38:22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, 38:23 поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!
|
