И бли́жнiи мои́ отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся и́щущiи ду́шу мою́: и и́щущiи зла́я мнѣ́ глаго́лаху су́етная, и льсти́внымъ ве́сь де́нь поуча́хуся.

А́зъ же я́ко глу́хъ не слы́шахъ, и я́ко нѣ́мъ не отверза́яй у́стъ свои́хъ:

и бы́хъ я́ко человѣ́къ не слы́шай и не имы́й во устѣ́хъ свои́хъ обличе́нiя.

Я́ко на Тя́, Го́споди, упова́хъ, Ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й.

Я́ко рѣ́хъ: да не когда́ пора́дуютмися врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́мъ мои́мъ, на мя́ велерѣ́чеваша.

Я́ко а́зъ на ра́ны гото́въ, и болѣ́знь моя́ предо мно́ю е́сть вы́ну.

Я́ко беззако́нiе мое́ а́зъ возвѣщу́ и попеку́ся о грѣсѣ́ мое́мъ.

Врази́ же мои́ живу́тъ и укрѣпи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящiи мя́ безъ пра́вды:

воздаю́щiи ми́ зла́я возъ блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́хъ благосты́ню.

Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от мене́:

вонми́ въ по́мощь мою́, Го́споди спасе́нiя моего́.

Въ коне́цъ, Идиѳу́му, пѣ́снь Дави́ду.

Рѣ́хъ: сохраню́ пути́ моя́, е́же не согрѣша́ти ми́ язы́комъ мои́мъ: положи́хъ усто́мъ мои́мъ храни́ло, внегда́ воста́ти грѣ́шному предо мно́ю.

Онѣмѣ́хъ и смири́хся, и умолча́хъ от бла́гъ, и болѣ́знь моя́ обнови́ся.

Согрѣ́яся се́рдце мое́ во мнѣ́, и въ поуче́нiи мое́мъ разгори́тся о́гнь: глаго́лахъ язы́комъ мои́мъ:

скажи́ ми, Го́споди, кончи́ну мою́ и число́ дні́й мои́хъ, ко́е е́сть, да разумѣ́ю, что́ лиша́юся а́зъ.

Се́, пя́ди положи́лъ еси́ дни́ моя́, и соста́въ мо́й я́ко ничто́же предъ Тобо́ю: оба́че вся́ческая суета́ вся́къ человѣ́къ живы́й.

У́бо о́бразомъ хо́дитъ человѣ́къ, оба́че всу́е мяте́тся: сокро́вищствуетъ, и не вѣ́сть, кому́ собере́тъ я́.

И ны́нѣ кто́ терпѣ́нiе мое́? Не Госпо́дь ли? И соста́въ мо́й от Тебе́ е́сть.

От всѣ́хъ беззако́нiй мои́хъ изба́ви мя́: поноше́нiе безу́мному да́лъ мя́ еси́.

Онѣмѣ́хъ и не отверзо́хъ у́стъ мои́хъ, я́ко Ты́ сотвори́лъ еси́.

Отста́ви от мене́ ра́ны Твоя́: от крѣ́пости бо руки́ Твоея́ а́зъ изчезо́хъ.

Во обличе́нiихъ о беззако́нiи наказа́лъ еси́ человѣ́ка, и иста́ялъ еси́ я́ко паучи́ну ду́шу его́: оба́че всу́е вся́къ человѣ́къ.

Услы́ши моли́тву мою́, Го́споди, и моле́нiе мое́ внуши́, сле́зъ мои́хъ не премолчи́: я́ко пресе́лникъ а́зъ е́смь у Тебе́ и пришле́цъ, я́коже вси́ отцы́ мои́.

Осла́би ми́, да почі́ю, пре́жде да́же не отиду́, и ктому́ не бу́ду.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Терпя́ потерпѣ́хъ Го́спода, и вня́тъ ми́ и услы́ша моли́тву мою́:

и возведе́ мя от ро́ва страсте́й и от бре́нiя ти́ны, и поста́ви на ка́мени но́зѣ мои́ и испра́ви стопы́ моя́:

и вложи́ во уста́ моя́ пѣ́снь но́ву, пѣ́нiе Бо́гу на́шему. У́зрятъ мно́зи и убоя́тся, и упова́ютъ на Го́спода.

Блаже́нъ му́жъ, ему́же е́сть и́мя Госпо́дне упова́нiе его́, и не призрѣ́ въ суеты́ и неистовле́нiя ло́жная.

Мно́га сотвори́лъ еси́ Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, чудеса́ Твоя́, и помышле́ниемъ Твои́мъ нѣ́сть кто́ уподо́бится Тебѣ́: возвѣсти́хъ и глаго́лахъ: умно́жишася па́че числа́.

Же́ртвы и приноше́нiя не восхотѣ́лъ еси́, тѣ́ло же сверши́лъ ми́ еси́: всесожже́нiй и о грѣсѣ́ не взыска́лъ еси́.

Тогда́ рѣ́хъ: се́, прiиду́: въ глави́знѣ кни́жнѣ пи́сано е́сть о мнѣ́:

е́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мо́й, восхотѣ́хъ, и зако́нъ Тво́й посредѣ́ чре́ва моего́.

Благовѣсти́хъ пра́вду въ це́ркви вели́цѣй, се́, устна́мъ мои́мъ не возбраню́: Го́споди, Ты́ разумѣ́лъ еси́.

Пра́вду Твою́ не скры́хъ въ се́рдцы мое́мъ, и́стину Твою́ и спасе́нiе Твое́ рѣ́хъ, не скры́хъ ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ от со́нма мно́га.

Ты́ же, Го́споди, не удали́ щедро́тъ Твои́хъ от мене́: ми́лость Твоя́ и и́стина Твоя́ вы́ну да засту́питѣ мя́.

Я́ко одержа́ша мя́ зла́я, и́мже нѣ́сть числа́: постиго́ша мя́ беззако́нiя моя́, и не возмого́хъ зрѣ́ти: умно́жишася па́че вла́съ главы́ моея́, и се́рдце мое́ оста́ви мя́.

Благоволи́, Го́споди, изба́вити мя́: Го́споди, во е́же помощи́ ми, вонми́.

Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ и́щущiи ду́шу мою́, изъя́ти ю́: да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щiи ми́ зла́я.

Да прiи́мутъ а́бiе сту́дъ сво́й глаго́лющiи ми́: бла́гоже, бла́гоже.

Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебѣ́ вси́ и́щущiи Тебе́, Го́споди, и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящiи спасе́нiе Твое́.

А́зъ же ни́щъ е́смь и убо́гъ, Госпо́дь попече́тся о мнѣ́: помо́щникъ мо́й и защи́титель мо́й еси́ ты́, Бо́же мо́й, не закосни́.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Блаже́нъ разумѣва́яй на ни́ща и убо́га, въ де́нь лю́тъ изба́витъ его́ Госпо́дь.

Госпо́дь да сохрани́тъ его́ и живи́тъ его́, и да ублажи́тъ его́ на земли́ и да не преда́стъ его́ въ ру́ки враго́въ его́.

Госпо́дь да помо́жетъ ему́ на одрѣ́ болѣ́зни его́: все́ ло́же его́ обрати́лъ еси́ въ болѣ́зни его́.

А́зъ рѣ́хъ: Го́споди, поми́луй мя́, изцѣли́ ду́шу мою́, я́ко согрѣши́хъ Ти́.

Врази́ мои́ рѣ́ша мнѣ́ зла́я: когда́ у́мретъ, и поги́бнетъ и́мя его́?

И вхожда́ше ви́дѣти, всу́е глаго́лаше се́рдце его́: собра́ беззако́нiе себѣ́, исхожда́ше во́нъ и глаго́лаше вку́пѣ.

На мя́ шепта́ху вси́ врази́ мои́, на мя́ помышля́ху зла́я мнѣ́.

Сло́во законопресту́пное возложи́ша на мя́: еда́ спя́й не приложи́тъ воскресну́ти?

И́бо человѣ́къ ми́ра моего́, на него́же упова́хъ, яды́й хлѣ́бы моя́, возвели́чи на мя́ запина́нiе.

Ты́ же, Го́споди, поми́луй мя́ и возста́ви мя́, и возда́мъ и́мъ.

Въ се́мъ позна́хъ, я́ко восхотѣ́лъ мя́ еси́, я́ко не возра́дуется вра́гъ мо́й о мнѣ́.

Мене́ же за незло́бiе прiя́лъ, и утверди́лъ мя́ еси́ предъ Тобо́ю въ вѣ́къ.

Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ от вѣ́ка и до вѣ́ка: бу́ди, бу́ди.

Въ коне́цъ, въ ра́зумъ сыно́въ Коре́овыхъ, псало́мъ Дави́ду.

И́мже о́бразомъ жела́етъ еле́нь на исто́чники водны́я, си́це жела́етъ душа́ моя́ къ Тебѣ́, Бо́же.

Возжада́ душа́ моя́ къ Бо́гу крѣ́пкому, живо́му: когда́ прiиду́ и явлю́ся лицу́ Бо́жiю?

Бы́ша сле́зы моя́ мнѣ́ хлѣ́бъ де́нь и но́щь, внегда́ глаго́латися мнѣ́ на вся́къ де́нь: гдѣ́ е́сть Бо́гъ тво́й?

Сiя́ помяну́хъ, и излiя́хъ на мя́ ду́шу мою́: я́ко пройду́ въ мѣ́сто селе́нiя ди́вна, да́же до до́му Бо́жiя, во гла́сѣ ра́дованiя и исповѣ́данiя, шу́ма пра́зднующаго.

Вску́ю приско́рбна еси́, душе́ моя́? И вску́ю смуща́еши мя́? Упова́й на Бо́га, я́ко исповѣ́мся Ему́, спасе́нiе лица́ моего́ и Бо́гъ мо́й.

Ко мнѣ́ самому́ душа́ моя́ смяте́ся: сего́ ра́ди помяну́хъ Тя́ от земли́ Иорда́нски и Ермонiи́мски, от горы́ Ма́лыя.

Бе́здна бе́здну призыва́етъ во гла́сѣ хля́бiй Твои́хъ: вся́ высоты́ Твоя́ и во́лны Твоя́ на мнѣ́ преидо́ша.

Въ де́нь заповѣ́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, и но́щiю пѣ́снь Его́ от мене́ {у мене́}, моли́тва Бо́гу живота́ моего́.

Реку́ Бо́гу: засту́пникъ мо́й еси́, почто́ мя́ забы́лъ еси́? И вску́ю сѣ́туя хожду́, внегда́ оскорбля́етъ вра́гъ?

Внегда́ сокруша́тися косте́мъ мои́мъ, поноша́ху ми́ врази́ мои́, внегда́ глаго́лати и́мъ мнѣ́ на вся́къ де́нь: гдѣ́ е́сть Бо́гъ тво́й?

Псало́мъ Дави́ду, не надпи́санъ у Евре́й.

Суди́ ми, Бо́же, и разсуди́ прю́ мою́: от язы́ка не преподо́бна, от человѣ́ка непра́ведна и льсти́ва изба́ви мя́.

Зане́ Ты́ еси́, Бо́же, крѣ́пость моя́, вску́ю отри́нулъ мя́ еси́? И вску́ю сѣ́туя хожду́, внегда́ оскорбля́етъ вра́гъ?

Посли́ свѣ́тъ Тво́й и и́стину Твою́: та́ мя́ наста́виста, и введо́ста мя́ въ го́ру святу́ю Твою́ и въ селе́нiя Твоя́.

И вни́ду къ же́ртвеннику Бо́жiю, къ Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́: исповѣ́мся Тебѣ́ въ гу́слехъ, Бо́же, Бо́же мо́й.

Въ коне́цъ, сыно́въ Коре́овыхъ, въ ра́зумъ, псало́мъ.

Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахомъ, и отцы́ на́ши возвѣсти́ша на́мъ дѣ́ло, е́же содѣ́лалъ еси́ во дне́хъ и́хъ, во дне́хъ дре́внихъ.

Рука́ Твоя́ язы́ки потреби́, и насади́лъ я́ еси́: озло́билъ еси́ лю́ди и изгна́лъ еси́ я́.

Не бо мече́мъ свои́мъ наслѣ́диша зе́млю, и мы́шца и́хъ не спасе́ и́хъ, но десни́ца Твоя́ и мы́шца Твоя́ и просвѣще́нiе лица́ Твоего́, я́ко благоволи́лъ еси́ въ ни́хъ.

Ты́ еси́ са́мъ Ца́рь мо́й и Бо́гъ мо́й, заповѣ́даяй спасе́нiя Иа́ковля.

О Тебѣ́ враги́ на́шя избоде́мъ ро́ги, и о и́мени Твое́мъ уничижи́мъ востаю́щыя на ны́.

Не на лу́къ бо мо́й упова́ю, и ме́чь мо́й не спасе́тъ мене́:

спаслъ бо еси́ на́съ от стужа́ющихъ на́мъ, и ненави́дящихъ на́съ посрами́лъ еси́.

О Бо́зѣ похва́лимся ве́сь де́нь, и о и́мени Твое́мъ исповѣ́мыся во вѣ́къ.

Ны́нѣ же отри́нулъ еси́ и посрами́лъ еси́ на́съ, и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ.

Возврати́лъ еси́ на́съ вспя́ть при вразѣ́хъ на́шихъ, и ненави́дящiи на́съ расхища́ху себѣ́.

Да́лъ еси́ на́съ я́ко о́вцы снѣ́ди, и во язы́цѣхъ разсѣ́ялъ ны́ еси́.

Отда́лъ еси́ лю́ди Твоя́ безъ цѣны́, и не бѣ́ мно́жество въ восклица́нiихъ на́шихъ.

Положи́лъ еси́ на́съ поноше́нiе сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́нiе и поруга́нiе су́щымъ о́крестъ на́съ.

Положи́лъ еси́ на́съ въ при́тчу во язы́цѣхъ, покива́нiю главы́ въ лю́дехъ.

Ве́сь де́нь сра́мъ мо́й предо мно́ю е́сть, и сту́дъ лица́ моего́ покры́ мя,

от гла́са поноша́ющаго и оклевета́ющаго, от лица́ вра́жiя и изгоня́щаго.

Сiя́ вся́ прiидо́ша на ны́, и не забы́хомъ Тебе́, и не непра́вдовахомъ въ завѣ́тѣ Твое́мъ,

и не отступи́ вспя́ть се́рдце на́ше: и уклони́лъ еси́ стези́ на́шя от пути́ Твоего́,

я́ко смири́лъ еси́ на́съ на мѣ́стѣ озлобле́нiя, и прикры́ ны сѣ́нь сме́ртная.

А́ще забы́хомъ и́мя Бо́га на́шего, и а́ще воздѣ́хомъ ру́ки на́шя къ бо́гу чужде́му,

не Бо́гъ ли взы́щетъ си́хъ? То́й бо вѣ́сть та́йная се́рдца.

Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́емся ве́сь де́нь, вмѣни́хомся я́ко о́вцы заколе́нiя.

Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? Воскре́сни́, и не отри́ни до конца́.

Вску́ю лице́ Твое́ отвраща́еши? Забыва́еши нищету́ на́шу и ско́рбь на́шу?

Я́ко смири́ся въ пе́рсть душа́ на́ша, прильпе́ земли́ утро́ба на́ша.

Воскре́сни́, Го́споди, помози́ на́мъ, и изба́ви на́съ и́мене ра́ди Твоего́.

Въ коне́цъ, о измѣня́емыхъ сыно́мъ Коре́овымъ въ ра́зумъ, пѣ́снь о возлю́бленнѣмъ.

Отры́гну се́рдце мое́ сло́во бла́го, глаго́лю а́зъ дѣла́ моя́ Царе́ви: язы́къ мо́й тро́сть кни́жника скоропи́сца.

Красе́нъ добро́тою па́че сыно́въ человѣ́ческихъ, излiя́ся благода́ть во устна́хъ Твои́хъ: сего́ ра́ди благослови́ Тя Бо́гъ во вѣ́къ.

Препоя́ши ме́чь Тво́й по бедрѣ́ Твое́й, си́льне,

красото́ю Твое́ю и добро́тою Твое́ю: и наляцы́, и успѣва́й, и ца́рствуй и́стины ра́ди и кро́тости и пра́вды: и наста́витъ Тя́ ди́вно десни́ца Твоя́.

Стрѣ́лы Твоя́ изощре́ны, Си́льне: лю́дiе подъ Тобо́ю паду́тъ въ се́рдцы вра́гъ Царе́выхъ.

Престо́лъ Тво́й, Бо́же, въ вѣ́къ вѣ́ка: же́злъ пра́вости же́злъ ца́рствiя Твоего́.

Возлюби́лъ еси́ пра́вду и возненави́дѣлъ еси́ беззако́нiе: сего́ ра́ди пома́за Тя́, Бо́же, Бо́гъ Тво́й еле́емъ ра́дости па́че прича́стникъ Твои́хъ.

Сми́рна и ста́кти и касі́а от ри́зъ Твои́хъ, от тя́жестей слоно́выхъ {от хра́мовъ слоно́выхъ}, изъ ни́хже возвесели́ша Тя́.

Дще́ри царе́й въ че́сти Твое́й: предста́ цари́ца одесну́ю Тебе́, въ ри́захъ позлаще́нныхъ одѣ́яна преиспещре́на.

Слы́ши, дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо твое́, и забу́ди лю́ди твоя́ и до́мъ отца́ твоего́:

и возжела́етъ Ца́рь добро́ты твоея́, зане́ То́й е́сть Госпо́дь тво́й, и поклони́шися Ему́,

и дщи́ Ти́рова съ да́ры: лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тiи лю́дстiи.

Вся́ сла́ва дще́ре Царе́вы вну́трь: ря́сны златы́ми одѣ́яна и преиспещре́на.

Приведу́тся Царю́ дѣ́вы вслѣ́дъ ея́, и́скреннiя ея́ приведу́тся Тебѣ́:

приведу́тся въ весе́лiи и ра́дованiи, введу́тся въ хра́мъ Царе́въ.

Вмѣ́сто оте́цъ Твои́хъ бы́ша сы́нове Твои́: поста́виши я́ кня́зи по все́й земли́.

Помяну́ и́мя Твое́ во вся́комъ ро́дѣ и ро́дѣ: сего́ ра́ди лю́дiе исповѣ́дятся Тебѣ́ въ вѣ́къ и во вѣ́къ вѣ́ка.

Въ коне́цъ, о сынѣ́хъ Коре́овыхъ, о та́йныхъ, псало́мъ.

Бо́гъ на́мъ прибѣ́жище и си́ла, помо́щникъ въ ско́рбехъ обрѣ́тшихъ ны́ зѣло́.

Сего́ ра́ди не убои́мся, внегда́ смуща́ется земля́, и прелага́ются го́ры въ сердца́ морска́я.

Возшумѣ́ша и смято́шася во́ды и́хъ, смято́шася го́ры крѣ́постiю его́.

Рѣ́чная устремле́нiя веселя́тъ гра́дъ Бо́жiй: освяти́лъ е́сть селе́нiе свое́ Вы́шнiй.

Бо́гъ посредѣ́ его́, и не подви́жится: помо́жетъ ему́ Бо́гъ у́тро зау́тра.

Смято́шася язы́цы, уклони́шася ца́рствiя: даде́ гла́съ Сво́й Вы́шнiй, подви́жеся земля́.

Госпо́дь си́лъ съ на́ми, засту́пникъ на́шъ Бо́гъ Иа́ковль.

Прiиди́те и ви́дите дѣла́ Бо́жiя, я́же положи́ чудеса́ на земли́:

отъе́мля бра́ни до коне́цъ земли́, лу́къ сокруши́тъ и сло́митъ ору́жiе, и щиты́ сожже́тъ огне́мъ.

Упраздни́теся и разумѣ́йте, я́ко А́зъ е́смь Бо́гъ: вознесу́ся во язы́цѣхъ, вознесу́ся на земли́.

Госпо́дь си́лъ съ на́ми, засту́пникъ на́шъ Бо́гъ Иа́ковль.

Еврейский

^38:1מִזְמוֹר לְדָוִד לְהַזְכִּיר׃

^38:2יְהוָה, אַל־בְּקֶצְפְּךָ תוֹכִיחֵנִי; וּבַחֲמָתְךָ תְיַסְּרֵנִי׃

^38:3כִּי־חִצֶּיךָ נִחֲתוּ בִי; וַתִּנְחַת עָלַי יָדֶךָ׃

^38:4אֵין־מְתֹם בִּבְשָׂרִי מִפְּנֵי זַעְמֶךָ; אֵין־שָׁלוֹם בַּעֲצָמַי, מִפְּנֵי חַטָּאתִי׃

^38:5כִּי עֲוֹנֹתַי עָבְרוּ רֹאשִׁי; כְּמַשָּׂא כָבֵד, יִכְבְּדוּ מִמֶּנִּי׃

^38:6הִבְאִישׁוּ נָמַקּוּ חַבּוּרֹתָי; מִפְּנֵי, אִוַּלְתִּי׃

^38:7נַעֲוֵיתִי שַׁחֹתִי עַד־מְאֹד; כָּל־הַיּוֹם, קֹדֵר הִלָּכְתִּי׃

^38:8כִּי־כְסָלַי מָלְאוּ נִקְלֶה; וְאֵין מְתֹם, בִּבְשָׂרִי׃

^38:9נְפוּגוֹתִי וְנִדְכֵּיתִי עַד־מְאֹד; שָׁאַגְתִּי, מִנַּהֲמַת לִבִּי׃

^38:10אֲדֹנָי נֶגְדְּךָ כָל־תַּאֲוָתִי; וְאַנְחָתִי, מִמְּךָ לֹא־נִסְתָּרָה׃

^38:11לִבִּי סְחַרְחַר עֲזָבַנִי כֹחִי; וְאוֹר־עֵינַי גַּם־הֵם, אֵין אִתִּי׃

^38:12אֹהֲבַי וְרֵעַי, מִנֶּגֶד נִגְעִי יַעֲמֹדוּ; וּקְרוֹבַי, מֵרָחֹק עָמָדוּ׃

^38:13וַיְנַקְשׁוּ מְבַקְשֵׁי נַפְשִׁי, וְדֹרְשֵׁי רָעָתִי דִּבְּרוּ הַוּוֹת; וּמִרְמוֹת, כָּל־הַיּוֹם יֶהְגּוּ׃

^38:14וַאֲנִי כְחֵרֵשׁ לֹא אֶשְׁמָע; וּכְאִלֵּם, לֹא יִפְתַּח־פִּיו׃

^38:15וָאֱהִי, כְּאִישׁ אֲשֶׁר לֹא־שֹׁמֵעַ; וְאֵין בְּפִיו, תּוֹכָחוֹת׃

^38:16כִּי־לְךָ יְהוָה הוֹחָלְתִּי; אַתָּה תַעֲנֶה, אֲדֹנָי אֱלֹהָי׃

^38:17כִּי־אָמַרְתִּי פֶּן־יִשְׂמְחוּ־לִי; בְּמוֹט רַגְלִי, עָלַי הִגְדִּילוּ׃

^38:18כִּי־אֲנִי לְצֶלַע נָכוֹן; וּמַכְאוֹבִי נֶגְדִּי תָמִיד׃

^38:19כִּי־עֲוֹנִי אַגִּיד; אֶדְאַג, מֵחַטָּאתִי׃

^38:20וְאֹיְבַי חַיִּים עָצֵמוּ; וְרַבּוּ שֹׂנְאַי שָׁקֶר׃

^38:21וּמְשַׁלְּמֵי רָעָה תַּחַת טוֹבָה; יִשְׂטְנוּנִי, תַּחַת רְדוֹפִי־ (רָדְפִי־) טוֹב׃

^38:22אַל־תַּעַזְבֵנִי יְהוָה; אֱלֹהַי, אַל־תִּרְחַק מִמֶּנִּי׃

^38:23חוּשָׁה לְעֶזְרָתִי; אֲדֹנָי, תְּשׁוּעָתִי׃

^39:1לַמְנַצֵּחַ לִידִיתוּן (לִידוּתוּן), מִזְמוֹר לְדָוִד׃

^39:2אָמַרְתִּי, אֶשְׁמְרָה דְרָכַי מֵחֲטוֹא בִלְשׁוֹנִי אֶשְׁמְרָה לְפִי מַחְסוֹם; בְּעֹד רָשָׁע לְנֶגְדִּי׃

^39:3נֶאֱלַמְתִּי דוּמִיָּה הֶחֱשֵׁיתִי מִטּוֹב; וּכְאֵבִי נֶעְכָּר׃

^39:4חַם־לִבִּי בְּקִרְבִּי, בַּהֲגִיגִי תִבְעַר־אֵשׁ; דִּבַּרְתִּי, בִּלְשׁוֹנִי׃

^39:5הוֹדִיעֵנִי יְהוָה קִצִּי, וּמִדַּת יָמַי מַה־הִיא; אֵדְעָה, מֶה־חָדֵל אָנִי׃

^39:6הִנֵּה טְפָחוֹת נָתַתָּה יָמַי, וְחֶלְדִּי כְאַיִן נֶגְדֶּךָ; אַךְ כָּל־הֶבֶל כָּל־אָדָם, נִצָּב סֶלָה׃

^39:7אַךְ־בְּצֶלֶם יִתְהַלֶּךְ־אִישׁ, אַךְ־הֶבֶל יֶהֱמָיוּן; יִצְבֹּר, וְלֹא־יֵדַע מִי־אֹסְפָם׃

^39:8וְעַתָּה מַה־קִּוִּיתִי אֲדֹנָי; תּוֹחַלְתִּי, לְךָ הִיא׃

^39:9מִכָּל־פְּשָׁעַי הַצִּילֵנִי; חֶרְפַּת נָבָל, אַל־תְּשִׂימֵנִי׃

^39:10נֶאֱלַמְתִּי לֹא אֶפְתַּח־פִּי; כִּי אַתָּה עָשִׂיתָ׃

^39:11הָסֵר מֵעָלַי נִגְעֶךָ; מִתִּגְרַת יָדְךָ, אֲנִי כָלִיתִי׃

^39:12בְּתוֹכָחוֹת עַל־עָוֹן יִסַּרְתָּ אִישׁ, וַתֶּמֶס כָּעָשׁ חֲמוּדוֹ; אַךְ הֶבֶל כָּל־אָדָם סֶלָה׃

^39:13שִׁמְעָה־תְפִלָּתִי יְהוָה וְשַׁוְעָתִי הַאֲזִינָה אֶל־דִּמְעָתִי, אַל־תֶּחֱרַשׁ כִּי גֵר אָנֹכִי עִמָּךְ; תּוֹשָׁב, כְּכָל־אֲבוֹתָי׃

^39:14הָשַׁע מִמֶּנִּי וְאַבְלִיגָה; בְּטֶרֶם אֵלֵךְ וְאֵינֶנִּי׃

^40:1לַמְנַצֵּחַ, לְדָוִד מִזְמוֹר׃

^40:2קַוֹּה קִוִּיתִי יְהוָה; וַיֵּט אֵלַי, וַיִּשְׁמַע שַׁוְעָתִי׃

^40:3וַיַּעֲלֵנִי מִבּוֹר שָׁאוֹן מִטִּיט הַיָּוֵן וַיָּקֶם עַל־סֶלַע רַגְלַי, כּוֹנֵן אֲשֻׁרָי׃

^40:4וַיִּתֵּן בְּפִי שִׁיר חָדָשׁ תְּהִלָּה לֵאלֹהֵינוּ יִרְאוּ רַבִּים וְיִירָאוּ; וְיִבְטְחוּ, בַּיהוָה׃

^40:5אַשְׁרֵי הַגֶּבֶר, אֲשֶׁר־שָׂם יְהוָֹה מִבְטַחוֹ; וְלֹא־פָנָה אֶל־רְהָבִים, וְשָׂטֵי כָזָב׃

^40:6רַבּוֹת עָשִׂיתָ אַתָּה יְהוָה אֱלֹהַי נִפְלְאֹתֶיךָ וּמַחְשְׁבֹתֶיךָ, אֵלֵינוּ אֵין עֲרֹךְ אֵלֶיךָ, אַגִּידָה וַאֲדַבֵּרָה; עָצְמוּ, מִסַּפֵּר׃

^40:7זֶבַח וּמִנְחָה לֹא־חָפַצְתָּ, אָזְנַיִם כָּרִיתָ לִּי; עוֹלָה וַחֲטָאָה, לֹא שָׁאָלְתָּ׃

^40:8אָז אָמַרְתִּי הִנֵּה־בָאתִי; בִּמְגִלַּת־סֵפֶר, כָּתוּב עָלָי׃

^40:9לַעֲשׂוֹת־רְצוֹנְךָ אֱלֹהַי חָפָצְתִּי; וְתוֹרָתְךָ, בְּתוֹךְ מֵעָי׃

^40:10בִּשַּׂרְתִּי צֶדֶק בְּקָהָל רָב, הִנֵּה שְׂפָתַי לֹא אֶכְלָא; יְהוָה, אַתָּה יָדָעְתָּ׃

^40:11צִדְקָתְךָ לֹא־כִסִּיתִי בְּתוֹךְ לִבִּי, אֱמוּנָתְךָ וּתְשׁוּעָתְךָ אָמָרְתִּי; לֹא־כִחַדְתִּי חַסְדְּךָ וַאֲמִתְּךָ, לְקָהָל רָב׃

^40:12אַתָּה יְהוָה, לֹא־תִכְלָא רַחֲמֶיךָ מִמֶּנִּי; חַסְדְּךָ וַאֲמִתְּךָ, תָּמִיד יִצְּרוּנִי׃

^40:13כִּי אָפְפוּ־עָלַי רָעוֹת עַד־אֵין מִסְפָּר, הִשִּׂיגוּנִי עֲוֹנֹתַי וְלֹא־יָכֹלְתִּי לִרְאוֹת; עָצְמוּ מִשַּׂעֲרוֹת רֹאשִׁי, וְלִבִּי עֲזָבָנִי׃

^40:14רְצֵה יְהוָה לְהַצִּילֵנִי; יְהוָה, לְעֶזְרָתִי חוּשָׁה׃

^40:15יֵבֹשׁוּ וְיַחְפְּרוּ יַחַד מְבַקְשֵׁי נַפְשִׁי, לִסְפּוֹתָהּ יִסֹּגוּ אָחוֹר וְיִכָּלְמוּ; חֲפֵצֵי, רָעָתִי׃

^40:16יָשֹׁמּוּ עַל־עֵקֶב בָּשְׁתָּם; הָאֹמְרִים לִי, הֶאָח הֶאָח׃

^40:17יָשִׂישׂוּ וְיִשְׂמְחוּ בְּךָ, כָּל־מְבַקְשֶׁיךָ יֹאמְרוּ תָמִיד יִגְדַּל יְהוָה; אֹהֲבֵי, תְּשׁוּעָתֶךָ׃

^40:18וַאֲנִי עָנִי וְאֶבְיוֹן אֲדֹנָי יַחֲשָׁב לִי עֶזְרָתִי וּמְפַלְטִי אַתָּה; אֱלֹהַי, אַל־תְּאַחַר׃

^41:1לַמְנַצֵּחַ, מִזְמוֹר לְדָוִד׃

^41:2אַשְׁרֵי מַשְׂכִּיל אֶל־דָּל; בְּיוֹם רָעָה, יְמַלְּטֵהוּ יְהוָה׃

^41:3יְהוָה יִשְׁמְרֵהוּ וִיחַיֵּהוּ יֶאְשֹּׁר (וְאֻשַּׁר) בָּאָרֶץ; וְאַל־תִּתְּנֵהוּ, בְּנֶפֶשׁ אֹיְבָיו׃

^41:4יְהוָה, יִסְעָדֶנּוּ עַל־עֶרֶשׂ דְּוָי; כָּל־מִשְׁכָּבוֹ, הָפַכְתָּ בְחָלְיוֹ׃

^41:5אֲנִי־אָמַרְתִּי יְהוָה חָנֵּנִי; רְפָאָה נַפְשִׁי, כִּי־חָטָאתִי לָךְ׃

^41:6אוֹיְבַי, יֹאמְרוּ רַע לִי; מָתַי יָמוּת, וְאָבַד שְׁמוֹ׃

^41:7וְאִם־בָּא לִרְאוֹת שָׁוְא יְדַבֵּר, לִבּוֹ, יִקְבָּץ־אָוֶן לוֹ; יֵצֵא לַחוּץ יְדַבֵּר׃

^41:8יַחַד, עָלַי יִתְלַחֲשׁוּ כָּל־שֹׂנְאָי; עָלַי יַחְשְׁבוּ רָעָה לִי׃

^41:9דְּבַר־בְּלִיַּעַל יָצוּק בּוֹ; וַאֲשֶׁר שָׁכַב, לֹא־יוֹסִיף לָקוּם׃

^41:10גַּם־אִישׁ שְׁלוֹמִי אֲשֶׁר־בָּטַחְתִּי בוֹ אוֹכֵל לַחְמִי; הִגְדִּיל עָלַי עָקֵב׃

^41:11וְאַתָּה יְהוָה, חָנֵּנִי וַהֲקִימֵנִי; וַאֲשַׁלְּמָה לָהֶם׃

^41:12בְּזֹאת יָדַעְתִּי כִּי־חָפַצְתָּ בִּי; כִּי לֹא־יָרִיעַ אֹיְבִי עָלָי׃

^41:13וַאֲנִי, בְּתֻמִּי תָּמַכְתָּ בִּי; וַתַּצִּיבֵנִי לְפָנֶיךָ לְעוֹלָם׃

^41:14בָּרוּךְ יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, מֵהָעוֹלָם וְעַד הָעוֹלָם, אָמֵן וְאָמֵן׃

^42:1לַמְנַצֵּחַ, מַשְׂכִּיל לִבְנֵי־קֹרַח:

^42:2כְּאַיָּל, תַּעֲרֹג עַל־אֲפִיקֵי־מָיִם; כֵּן נַפְשִׁי תַעֲרֹג אֵלֶיךָ אֱלֹהִים׃

^42:3צָמְאָה נַפְשִׁי לֵאלֹהִים לְאֵל חָי מָתַי אָבוֹא; וְאֵרָאֶה, פְּנֵי אֱלֹהִים׃

^42:4הָיְתָה־לִּי דִמְעָתִי לֶחֶם יוֹמָם וָלָיְלָה; בֶּאֱמֹר אֵלַי כָּל־הַיּוֹם, אַיֵּה אֱלֹהֶיךָ׃

^42:5אֵלֶּה אֶזְכְּרָה וְאֶשְׁפְּכָה עָלַי נַפְשִׁי, כִּי אֶעֱבֹר בַּסָּךְ אֶדַּדֵּם, עַד־בֵּית אֱלֹהִים בְּקוֹל־רִנָּה וְתוֹדָה, הָמוֹן חוֹגֵג׃

^42:6מַה־תִּשְׁתּוֹחֲחִי נַפְשִׁי וַתֶּהֱמִי עָלָי הוֹחִילִי לֵאלֹהִים כִּי־עוֹד אוֹדֶנּוּ, יְשׁוּעוֹת פָּנָיו׃

^42:7אֱלֹהַי, עָלַי נַפְשִׁי תִשְׁתּוֹחָח עַל־כֵּן, אֶזְכָּרְךָ מֵאֶרֶץ יַרְדֵּן; וְחֶרְמוֹנִים, מֵהַר מִצְעָר׃

^42:8תְּהוֹם־אֶל־תְּהוֹם קוֹרֵא לְקוֹל צִנּוֹרֶיךָ; כָּל־מִשְׁבָּרֶיךָ וְגַלֶּיךָ, עָלַי עָבָרוּ׃

^42:9יוֹמָם יְצַוֶּה יְהוָה חַסְדּוֹ, וּבַלַּיְלָה שִׁירָהּ (שִׁירוֹ) עִמִּי; תְּפִלָּה, לְאֵל חַיָּי׃

^42:10אוֹמְרָה לְאֵל סַלְעִי לָמָה שְׁכַחְתָּנִי לָמָּה־קֹדֵר אֵלֵךְ, בְּלַחַץ אוֹיֵב׃

^42:11בְּרֶצַח בְּעַצְמוֹתַי, חֵרְפוּנִי צוֹרְרָי; בְּאָמְרָם אֵלַי כָּל־הַיּוֹם, אַיֵּה אֱלֹהֶיךָ׃

^42:12מַה־תִּשְׁתּוֹחֲחִי נַפְשִׁי וּמַה־תֶּהֱמִי עָלָי הוֹחִילִי לֵאלֹהִים כִּי־עוֹד אוֹדֶנּוּ; יְשׁוּעֹת פָּנַי, וֵאלֹהָי׃

^43:1שָׁפְטֵנִי אֱלֹהִים וְרִיבָה רִיבִי, מִגּוֹי לֹא־חָסִיד; מֵאִישׁ־מִרְמָה וְעַוְלָה תְפַלְּטֵנִי׃

^43:2כִּי־אַתָּה אֱלֹהֵי מָעוּזִּי לָמָה זְנַחְתָּנִי לָמָּה־קֹדֵר אֶתְהַלֵּךְ, בְּלַחַץ אוֹיֵב׃

^43:3שְׁלַח־אוֹרְךָ וַאֲמִתְּךָ הֵמָּה יַנְחוּנִי; יְבִיאוּנִי אֶל־הַר־קָדְשְׁךָ, וְאֶל־מִשְׁכְּנוֹתֶיךָ׃

^43:4וְאָבוֹאָה אֶל־מִזְבַּח אֱלֹהִים, אֶל־אֵל שִׂמְחַת גִּילִי וְאוֹדְךָ בְכִנּוֹר, אֱלֹהִים אֱלֹהָי׃

^43:5מַה־תִּשְׁתּוֹחֲחִי נַפְשִׁי וּמַה־תֶּהֱמִי עָלָי הוֹחִילִי לֵאלֹהִים כִּי־עוֹד אוֹדֶנּוּ; יְשׁוּעֹת פָּנַי, וֵאלֹהָי׃

^44:1לַמְנַצֵּחַ לִבְנֵי־קֹרַח מַשְׂכִּיל׃

^44:2אֱלֹהִים בְּאָזְנֵינוּ שָׁמַעְנוּ, אֲבוֹתֵינוּ סִפְּרוּ־לָנוּ; פֹּעַל פָּעַלְתָּ בִימֵיהֶם, בִּימֵי קֶדֶם׃

^44:3אַתָּה יָדְךָ גּוֹיִם הוֹרַשְׁתָּ וַתִּטָּעֵם; תָּרַע לְאֻמִּים, וַתְּשַׁלְּחֵם׃

^44:4כִּי לֹא בְחַרְבָּם יָרְשׁוּ אָרֶץ, וּזְרוֹעָם לֹא־הוֹשִׁיעָה לָּמוֹ כִּי־יְמִינְךָ וּזְרוֹעֲךָ וְאוֹר פָּנֶיךָ, כִּי רְצִיתָם׃

^44:5אַתָּה־הוּא מַלְכִּי אֱלֹהִים; צַוֵּה, יְשׁוּעוֹת יַעֲקֹב׃

^44:6בְּךָ צָרֵינוּ נְנַגֵּחַ; בְּשִׁמְךָ, נָבוּס קָמֵינוּ׃

^44:7כִּי לֹא בְקַשְׁתִּי אֶבְטָח; וְחַרְבִּי, לֹא תוֹשִׁיעֵנִי׃

^44:8כִּי הוֹשַׁעְתָּנוּ מִצָּרֵינוּ; וּמְשַׂנְאֵינוּ הֱבִישׁוֹתָ׃

^44:9בֵּאלֹהִים הִלַּלְנוּ כָל־הַיּוֹם; וְשִׁמְךָ לְעוֹלָם נוֹדֶה סֶלָה׃

^44:10אַף־זָנַחְתָּ וַתַּכְלִימֵנוּ; וְלֹא־תֵצֵא, בְּצִבְאוֹתֵינוּ׃

^44:11תְּשִׁיבֵנוּ אָחוֹר מִנִּי־צָר; וּמְשַׂנְאֵינוּ, שָׁסוּ לָמוֹ׃

^44:12תִּתְּנֵנוּ כְּצֹאן מַאֲכָל; וּבַגּוֹיִם, זֵרִיתָנוּ׃

^44:13תִּמְכֹּר־עַמְּךָ בְלֹא־הוֹן; וְלֹא־רִבִּיתָ, בִּמְחִירֵיהֶם׃

^44:14תְּשִׂימֵנוּ חֶרְפָּה לִשְׁכֵנֵינוּ; לַעַג וָקֶלֶס, לִסְבִיבוֹתֵינוּ׃

^44:15תְּשִׂימֵנוּ מָשָׁל בַּגּוֹיִם; מְנוֹד־רֹאשׁ, בַּל־אֻמִּים׃

^44:16כָּל־הַיּוֹם כְּלִמָּתִי נֶגְדִּי; וּבֹשֶׁת פָּנַי כִּסָּתְנִי׃

^44:17מִקּוֹל מְחָרֵף וּמְגַדֵּף; מִפְּנֵי אוֹיֵב, וּמִתְנַקֵּם׃

^44:18כָּל־זֹאת בָּאַתְנוּ וְלֹא שְׁכַחֲנוּךָ; וְלֹא־שִׁקַּרְנוּ, בִּבְרִיתֶךָ׃

^44:19לֹא־נָסוֹג אָחוֹר לִבֵּנוּ; וַתֵּט אֲשֻׁרֵינוּ, מִנִּי אָרְחֶךָ׃

^44:20כִּי דִכִּיתָנוּ בִּמְקוֹם תַּנִּים; וַתְּכַס עָלֵינוּ בְצַלְמָוֶת׃

^44:21אִם־שָׁכַחְנוּ שֵׁם אֱלֹהֵינוּ; וַנִּפְרֹשׂ כַּפֵּינוּ, לְאֵל זָר׃

^44:22הֲלֹא אֱלֹהִים יַחֲקָר־זֹאת; כִּי־הוּא יֹדֵעַ, תַּעֲלֻמוֹת לֵב׃

^44:23כִּי־עָלֶיךָ הֹרַגְנוּ כָל־הַיּוֹם; נֶחְשַׁבְנוּ, כְּצֹאן טִבְחָה׃

^44:24עוּרָה לָמָּה תִישַׁן אֲדֹנָי; הָקִיצָה, אַל־תִּזְנַח לָנֶצַח׃

^44:25לָמָּה־פָנֶיךָ תַסְתִּיר; תִּשְׁכַּח עָנְיֵנוּ וְלַחֲצֵנוּ׃

^44:26כִּי שָׁחָה לֶעָפָר נַפְשֵׁנוּ; דָּבְקָה לָאָרֶץ בִּטְנֵנוּ׃

^44:27קוּמָה עֶזְרָתָה לָּנוּ; וּפְדֵנוּ, לְמַעַן חַסְדֶּךָ׃

^45:1לַמְנַצֵּחַ עַל־שֹׁשַׁנִּים לִבְנֵי־קֹרַח; מַשְׂכִּיל, שִׁיר יְדִידֹת׃

^45:2רָחַשׁ לִבִּי דָּבָר טוֹב, אֹמֵר אָנִי מַעֲשַׂי לְמֶלֶךְ; לְשׁוֹנִי, עֵט סוֹפֵר מָהִיר׃

^45:3יָפְיָפִיתָ מִבְּנֵי אָדָם, הוּצַק חֵן בְּשְׂפְתוֹתֶיךָ; עַל־כֵּן בֵּרַכְךָ אֱלֹהִים לְעוֹלָם׃

^45:4חֲגוֹר־חַרְבְּךָ עַל־יָרֵךְ גִּבּוֹר; הוֹדְךָ, וַהֲדָרֶךָ׃

^45:5וַהֲדָרְךָ צְלַח רְכַב, עַל־דְּבַר־אֱמֶת וְעַנְוָה־צֶדֶק; וְתוֹרְךָ נוֹרָאוֹת יְמִינֶךָ׃

^45:6חִצֶּיךָ, שְׁנוּנִים עַמִּים תַּחְתֶּיךָ יִפְּלוּ; בְּלֵב, אוֹיְבֵי הַמֶּלֶךְ׃

^45:7כִּסְאֲךָ אֱלֹהִים עוֹלָם וָעֶד; שֵׁבֶט מִישֹׁר, שֵׁבֶט מַלְכוּתֶךָ׃

^45:8אָהַבְתָּ צֶּדֶק וַתִּשְׂנָא רֶשַׁע עַל־כֵּן מְשָׁחֲךָ אֱלֹהִים אֱלֹהֶיךָ שֶׁמֶן שָׂשׂוֹן, מֵחֲבֵרֶיךָ׃

^45:9מֹר־וַאֲהָלוֹת קְצִיעוֹת כָּל־בִּגְדֹתֶיךָ; מִן־הֵיכְלֵי שֵׁן, מִנִּי שִׂמְּחוּךָ׃

^45:10בְּנוֹת מְלָכִים בְּיִקְּרוֹתֶיךָ; נִצְּבָה שֵׁגַל לִימִינְךָ, בְּכֶתֶם אוֹפִיר׃

^45:11שִׁמְעִי־בַת וּרְאִי וְהַטִּי אָזְנֵךְ; וְשִׁכְחִי עַמֵּךְ, וּבֵית אָבִיךְ׃

^45:12וְיִתְאָו הַמֶּלֶךְ יָפְיֵךְ; כִּי־הוּא אֲדֹנַיִךְ, וְהִשְׁתַּחֲוִי־לוֹ׃

^45:13וּבַת־צֹר בְּמִנְחָה פָּנַיִךְ יְחַלּוּ, עֲשִׁירֵי עָם׃

^45:14כָּל־כְּבוּדָּה בַת־מֶלֶךְ פְּנִימָה; מִמִּשְׁבְּצוֹת זָהָב לְבוּשָׁהּ׃

^45:15לִרְקָמוֹת תּוּבַל לַמֶּלֶךְ בְּתוּלוֹת אַחֲרֶיהָ רֵעוֹתֶיהָ; מוּבָאוֹת לָךְ׃

^45:16תּוּבַלְנָה בִּשְׂמָחֹת וָגִיל; תְּבֹאֶינָה, בְּהֵיכַל מֶלֶךְ׃

^45:17תַּחַת אֲבֹתֶיךָ יִהְיוּ בָנֶיךָ; תְּשִׁיתֵמוֹ לְשָׂרִים, בְּכָל־הָאָרֶץ׃

^45:18אַזְכִּירָה שִׁמְךָ בְּכָל־דֹּר וָדֹר; עַל־כֵּן עַמִּים יְהוֹדֻךָ, לְעֹלָם וָעֶד׃

^46:1לַמְנַצֵּחַ לִבְנֵי־קֹרַח; עַל־עֲלָמוֹת שִׁיר׃

^46:2אֱלֹהִים לָנוּ מַחֲסֶה וָעֹז; עֶזְרָה בְצָרוֹת, נִמְצָא מְאֹד׃

^46:3עַל־כֵּן לֹא־נִירָא בְּהָמִיר אָרֶץ; וּבְמוֹט הָרִים, בְּלֵב יַמִּים׃

^46:4יֶהֱמוּ יֶחְמְרוּ מֵימָיו; יִרְעֲשׁוּ־הָרִים בְּגַאֲוָתוֹ סֶלָה׃

^46:5נָהָר, פְּלָגָיו, יְשַׂמְּחוּ עִיר־אֱלֹהִים; קְדֹשׁ, מִשְׁכְּנֵי עֶלְיוֹן׃

^46:6אֱלֹהִים בְּקִרְבָּהּ בַּל־תִּמּוֹט; יַעְזְרֶהָ אֱלֹהִים, לִפְנוֹת בֹּקֶר׃

^46:7הָמוּ גוֹיִם מָטוּ מַמְלָכוֹת; נָתַן בְּקוֹלוֹ, תָּמוּג אָרֶץ׃

^46:8יְהוָה צְבָאוֹת עִמָּנוּ; מִשְׂגָּב־לָנוּ אֱלֹהֵי יַעֲקֹב סֶלָה׃

^46:9לְכוּ־חֲזוּ מִפְעֲלוֹת יְהוָה; אֲשֶׁר־שָׂם שַׁמּוֹת בָּאָרֶץ׃

^46:10מַשְׁבִּית מִלְחָמוֹת עַד־קְצֵה הָאָרֶץ קֶשֶׁת יְשַׁבֵּר וְקִצֵּץ חֲנִית; עֲגָלוֹת, יִשְׂרֹף בָּאֵשׁ׃

^46:11הַרְפּוּ וּדְעוּ כִּי־אָנֹכִי אֱלֹהִים; אָרוּם בַּגּוֹיִם, אָרוּם בָּאָרֶץ׃

^46:12יְהוָה צְבָאוֹת עִמָּנוּ; מִשְׂגָּב־לָנוּ אֱלֹהֵי יַעֲקֹב סֶלָה׃

Рус. (Аверинцев)

Псалом Давидов. Ради памяти [о субботе]

Господи! не в ярости Твоей обличай меня, и не во гневе Твоем карай меня;

ибо стрелы Твои вошли в меня, и тяжка на мне рука Твоя.

Нет целого места в плоти моей по причине гнева Твоего, нет покоя в костях моих по грехам моим;

ибо беззакония мои превысили главу мою, как тяжкое бремя гнетут меня;

смердят и гноятся раны мои по безумию моему;

согбен я и поник весьма, весь день скорбен хожу,

ибо недугом полны чресла мои, нет целого места во плоти моей.

Расслаблен я и весь разбит, вопию от смуты сердца моего.

Господи! пред Тобою все желание мое, и стенание мое открыто Тебе.

Содрогается сердце мое, и оставила меня сила моя; и свет очей моих – всё ушло от меня.

Други мои, сотоварищи мои отступили от беды моей, и ближние мои встали вдали;

но ищущие души ставят силки, умышляющие мне зло рекут смерть, целодневно готовят ков.

Я же не слышу, как глухой, как немой, не отверзаю уст моих;

да, я как тот, у кого слуха нет, и нет ответа в его устах.

Ибо на Тебя, Господи, надежда моя; Ты услышишь, Господи, Боже мой!

Я сказал: да не порадуются обо мне враги мои, да не похвалятся обо мне, когда оступится стопа моя!

Ибо к ранам я готов, и скорбь моя предо мною всегда,

я возвещаю беззаконие мое и печалуюсь о грехе моем.

Меж тем враги мои живут и сильны, и умножились, кто без вины ненавидят меня,

воздают мне злом за добро, враждуют за то, что ищу я добра.

Не оставь меня, Господи, Боже мой! Не отступи от меня!

Поспеши на помощь мне, Господи, спасение мое!

Начальнику хора. На шошаним. Сынов Кораха. Маскил. Песнь приязни.

Из сердца моего речь благая звучит, я возглашаю о царе стих мой, как трость скорописца – мой язык.

Меж Адамовых сынов ты прекраснее всех, излилась милость на уста твои; потому благословил тебя Бог вовек!

Препояшь себя, Сильный, мечом по бедру, тебе – слава, и тебе – краса,

и во красе твоей поспеши, на колеснице скачи, за кротость, за правду ополчись, и грозные дела явит тебе десница твоя.

Острые стрелы твои – (народы пред Тобою падут) – в сердца царевых врагов.

Престол твой от Бога вовек; скиптр правоты – скиптр царства твоего.

Возлюбил ты правду и возненавидел зло; сего ради помазал Бог, Бог твой, елеем веселий тебя – более сопутников твоих.

Все одежды твои – смирна, касия, алой; из покоев слоновой кости тебя увеселяет звон струн;

дочери царей – средь избранных твоих; стала царица одесную тебя, из злата Офира – убор ее.

Услышь, дочерь, воззри, и приклони ухо твое, и забудь народ твой и дом отца твоего!

Возжелал царь красоты твоей; ведь он – господин тебе, так склонись перед ним!

И дочерь Тира приносит дары, богатые из народа хвалят твой лик.

Сокровенна слава дщери царя, златом шита одежда ее,

ведут ее в узорных ризах к царю, за нею девы, подруги ее;

веселием и кликами встречают их, и приводят их в чертог царев.

Вместо отцов твоих будут сыны твои; ты князьями поставишь их по всей земле. –

Соделаю имя твое памятным в род и род, потому и народы восславят тебя всегда и вовек.

Начальнику хора. Сынов Кораха. На аламот. Песнь.

Бог – наша сила и наш оплот, скорый помощник во дни беды:

не устрашимся, если дрогнет земля и горы сойдут в бездны зыбей.

Пусть воды вздымаются и шумят, колеблются горы от буйства волн – (Села!)

потоки веселят Божий град, святой Вышнего приют!

С ним Бог, и он нерушим, поможет ему Бог на рассвете дня.

Царства колеблются, народы кипят, глас Божий звучит, тает земля!

С нами – Господь сил, Бог Иакова – наш оплот. (Села!)

Посмотрите, что творит Господь – дивное являет на земле,

смиряет брани до концов земли, ломает лук, сокрушает копье, колесницы сожигает огнем.

«Смиритесь, познайте, что Я – Бог, превыше народов, превыше всего!»

С нами – Господь сил, Бог Иакова – наш оплот. (Села!)

Украинский (Огієнко)

Языки

^38:1 Псалом Давидів.
На пам́ятку.

^38:2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

^38:3 бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене…

^38:4 Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

^38:5 бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

^38:6 смердять та гниють мої рани з глупоти моєї…

^38:7 Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

^38:8 бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця…

^38:9 Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого…

^38:10 Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

^38:11 Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною…

^38:12 Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль…

^38:13 Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

^38:14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває…

^38:15 і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

^38:16 бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

^38:17 Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

^38:18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

^38:19 бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

^38:20 А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги…

^38:21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром…

^38:22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

^38:23 поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

^39:1 Для дириґетна хору.
Єдутуна.
Псалом Давидів.

^39:2 Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

^39:3 Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

^39:4 Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування…
Я став говорити своїм язиком:

^39:5 Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

^39:6 Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.

^39:7 Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

^39:8 А тепер на що маю надіятись, Господи?
Надія моя на Тебе вона!

^39:9 Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

^39:10 Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

^39:11 забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь…

^39:12 Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота!
Села.

^39:13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

^39:14 Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

^40:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^40:2 Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.

^40:3 Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,

^40:4 і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!

^40:5 Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!

^40:6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного!
Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

^40:7 Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

^40:8 Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.

^40:9 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

^40:10 Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув́язнюю я, Господи, знаєш Ти,

^40:11 справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

^40:12 Тому, Господи, не ув́язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,

^40:13 бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене…

^40:14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,

^40:15 нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її!
Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!

^40:16 Бодай скам́яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага!
Ага!

^40:17 Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

^40:18 А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

^41:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^41:2 Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!

^41:3 Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!

^41:4 На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.

^41:5 Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!

^41:6 Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?

^41:7 А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те…

^41:8 Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:

^41:9 Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!…

^41:10 Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п́яту!

^41:11 Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,

^41:12 із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.

^41:13 А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!

^41:14 Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку!
Амінь і амінь!

^42:1 Для дириґетна хору.
Псалом навчальний, синів Кореєвих.

^42:2 Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

^42:3 душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!
Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?

^42:4 Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

^42:5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу…

^42:6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

^42:7 Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам́ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц́ар.

^42:8 Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.

^42:9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

^42:10 Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув?
Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

^42:11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

^42:12 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

^43:1 Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди!

^43:2 Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене?
Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

^43:3 Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого.

^43:4 і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!

^43:5 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

^44:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом навчальний.

^44:2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

^44:3 Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

^44:4 Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

^44:5 Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

^44:6 Тобою поб́ємо своїх ворогів, ім́ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

^44:7 бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

^44:8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

^44:9 Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім́я Твоє славимо, Села,

^44:10 та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

^44:11 Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток…

^44:12 Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

^44:13 Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

^44:14 Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

^44:15 Ти нас учинив за прислів́я поганам, і головою хитають народи на нас…

^44:16 Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

^44:17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника…

^44:18 Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

^44:19 не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

^44:20 Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

^44:21 чи й тоді ми забули ім́я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

^44:22 Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

^44:23 що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних…

^44:24 Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш?
Пробудися, не кидай назавжди!

^44:25 Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

^44:26 Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі…

^44:27 Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

^45:1 Для дириґетна хору.
На «Лілеї».
Синів Кореєвих.
Псалом навчальний.
Пісня любови.

^45:2 Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!

^45:3 Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе.

^45:4 Прив́яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою,

^45:5 і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя!

^45:6 Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.

^45:7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.

^45:8 Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.

^45:9 Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили.

^45:10 Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.

^45:11 Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!

^45:12 А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся.

^45:13 А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.

^45:14 Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.

^45:15 У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені.

^45:16 Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть.

^45:17 Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями.

^45:18 Я буду ім́я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!

^46:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
На спів «Аламот».
Пісня.

^46:2 Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються,

^46:3 тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!

^46:4 Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори.
Села.

^46:5 Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього.

^46:6 Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.

^46:7 Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.

^46:8 З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів.
Села.

^46:9 ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі!

^46:10 Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!

^46:11 Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!

^46:12 З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів!
Села.