И бли́жнiи мои́ отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся и́щущiи ду́шу мою́: и и́щущiи зла́я мнѣ́ глаго́лаху су́етная, и льсти́внымъ ве́сь де́нь поуча́хуся.

А́зъ же я́ко глу́хъ не слы́шахъ, и я́ко нѣ́мъ не отверза́яй у́стъ свои́хъ:

и бы́хъ я́ко человѣ́къ не слы́шай и не имы́й во устѣ́хъ свои́хъ обличе́нiя.

Я́ко на Тя́, Го́споди, упова́хъ, Ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й.

Я́ко рѣ́хъ: да не когда́ пора́дуютмися врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́мъ мои́мъ, на мя́ велерѣ́чеваша.

Я́ко а́зъ на ра́ны гото́въ, и болѣ́знь моя́ предо мно́ю е́сть вы́ну.

Я́ко беззако́нiе мое́ а́зъ возвѣщу́ и попеку́ся о грѣсѣ́ мое́мъ.

Врази́ же мои́ живу́тъ и укрѣпи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящiи мя́ безъ пра́вды:

воздаю́щiи ми́ зла́я возъ блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́хъ благосты́ню.

Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от мене́:

вонми́ въ по́мощь мою́, Го́споди спасе́нiя моего́.

Въ коне́цъ, Идиѳу́му, пѣ́снь Дави́ду.

Рѣ́хъ: сохраню́ пути́ моя́, е́же не согрѣша́ти ми́ язы́комъ мои́мъ: положи́хъ усто́мъ мои́мъ храни́ло, внегда́ воста́ти грѣ́шному предо мно́ю.

Онѣмѣ́хъ и смири́хся, и умолча́хъ от бла́гъ, и болѣ́знь моя́ обнови́ся.

Согрѣ́яся се́рдце мое́ во мнѣ́, и въ поуче́нiи мое́мъ разгори́тся о́гнь: глаго́лахъ язы́комъ мои́мъ:

скажи́ ми, Го́споди, кончи́ну мою́ и число́ дні́й мои́хъ, ко́е е́сть, да разумѣ́ю, что́ лиша́юся а́зъ.

Се́, пя́ди положи́лъ еси́ дни́ моя́, и соста́въ мо́й я́ко ничто́же предъ Тобо́ю: оба́че вся́ческая суета́ вся́къ человѣ́къ живы́й.

У́бо о́бразомъ хо́дитъ человѣ́къ, оба́че всу́е мяте́тся: сокро́вищствуетъ, и не вѣ́сть, кому́ собере́тъ я́.

И ны́нѣ кто́ терпѣ́нiе мое́? Не Госпо́дь ли? И соста́въ мо́й от Тебе́ е́сть.

От всѣ́хъ беззако́нiй мои́хъ изба́ви мя́: поноше́нiе безу́мному да́лъ мя́ еси́.

Онѣмѣ́хъ и не отверзо́хъ у́стъ мои́хъ, я́ко Ты́ сотвори́лъ еси́.

Отста́ви от мене́ ра́ны Твоя́: от крѣ́пости бо руки́ Твоея́ а́зъ изчезо́хъ.

Во обличе́нiихъ о беззако́нiи наказа́лъ еси́ человѣ́ка, и иста́ялъ еси́ я́ко паучи́ну ду́шу его́: оба́че всу́е вся́къ человѣ́къ.

Услы́ши моли́тву мою́, Го́споди, и моле́нiе мое́ внуши́, сле́зъ мои́хъ не премолчи́: я́ко пресе́лникъ а́зъ е́смь у Тебе́ и пришле́цъ, я́коже вси́ отцы́ мои́.

Осла́би ми́, да почі́ю, пре́жде да́же не отиду́, и ктому́ не бу́ду.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Терпя́ потерпѣ́хъ Го́спода, и вня́тъ ми́ и услы́ша моли́тву мою́:

и возведе́ мя от ро́ва страсте́й и от бре́нiя ти́ны, и поста́ви на ка́мени но́зѣ мои́ и испра́ви стопы́ моя́:

и вложи́ во уста́ моя́ пѣ́снь но́ву, пѣ́нiе Бо́гу на́шему. У́зрятъ мно́зи и убоя́тся, и упова́ютъ на Го́спода.

Блаже́нъ му́жъ, ему́же е́сть и́мя Госпо́дне упова́нiе его́, и не призрѣ́ въ суеты́ и неистовле́нiя ло́жная.

Мно́га сотвори́лъ еси́ Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, чудеса́ Твоя́, и помышле́ниемъ Твои́мъ нѣ́сть кто́ уподо́бится Тебѣ́: возвѣсти́хъ и глаго́лахъ: умно́жишася па́че числа́.

Же́ртвы и приноше́нiя не восхотѣ́лъ еси́, тѣ́ло же сверши́лъ ми́ еси́: всесожже́нiй и о грѣсѣ́ не взыска́лъ еси́.

Тогда́ рѣ́хъ: се́, прiиду́: въ глави́знѣ кни́жнѣ пи́сано е́сть о мнѣ́:

е́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мо́й, восхотѣ́хъ, и зако́нъ Тво́й посредѣ́ чре́ва моего́.

Благовѣсти́хъ пра́вду въ це́ркви вели́цѣй, се́, устна́мъ мои́мъ не возбраню́: Го́споди, Ты́ разумѣ́лъ еси́.

Пра́вду Твою́ не скры́хъ въ се́рдцы мое́мъ, и́стину Твою́ и спасе́нiе Твое́ рѣ́хъ, не скры́хъ ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ от со́нма мно́га.

Ты́ же, Го́споди, не удали́ щедро́тъ Твои́хъ от мене́: ми́лость Твоя́ и и́стина Твоя́ вы́ну да засту́питѣ мя́.

Я́ко одержа́ша мя́ зла́я, и́мже нѣ́сть числа́: постиго́ша мя́ беззако́нiя моя́, и не возмого́хъ зрѣ́ти: умно́жишася па́че вла́съ главы́ моея́, и се́рдце мое́ оста́ви мя́.

Благоволи́, Го́споди, изба́вити мя́: Го́споди, во е́же помощи́ ми, вонми́.

Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ и́щущiи ду́шу мою́, изъя́ти ю́: да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щiи ми́ зла́я.

Да прiи́мутъ а́бiе сту́дъ сво́й глаго́лющiи ми́: бла́гоже, бла́гоже.

Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебѣ́ вси́ и́щущiи Тебе́, Го́споди, и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящiи спасе́нiе Твое́.

А́зъ же ни́щъ е́смь и убо́гъ, Госпо́дь попече́тся о мнѣ́: помо́щникъ мо́й и защи́титель мо́й еси́ ты́, Бо́же мо́й, не закосни́.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Блаже́нъ разумѣва́яй на ни́ща и убо́га, въ де́нь лю́тъ изба́витъ его́ Госпо́дь.

Госпо́дь да сохрани́тъ его́ и живи́тъ его́, и да ублажи́тъ его́ на земли́ и да не преда́стъ его́ въ ру́ки враго́въ его́.

Госпо́дь да помо́жетъ ему́ на одрѣ́ болѣ́зни его́: все́ ло́же его́ обрати́лъ еси́ въ болѣ́зни его́.

А́зъ рѣ́хъ: Го́споди, поми́луй мя́, изцѣли́ ду́шу мою́, я́ко согрѣши́хъ Ти́.

Врази́ мои́ рѣ́ша мнѣ́ зла́я: когда́ у́мретъ, и поги́бнетъ и́мя его́?

И вхожда́ше ви́дѣти, всу́е глаго́лаше се́рдце его́: собра́ беззако́нiе себѣ́, исхожда́ше во́нъ и глаго́лаше вку́пѣ.

На мя́ шепта́ху вси́ врази́ мои́, на мя́ помышля́ху зла́я мнѣ́.

Сло́во законопресту́пное возложи́ша на мя́: еда́ спя́й не приложи́тъ воскресну́ти?

И́бо человѣ́къ ми́ра моего́, на него́же упова́хъ, яды́й хлѣ́бы моя́, возвели́чи на мя́ запина́нiе.

Ты́ же, Го́споди, поми́луй мя́ и возста́ви мя́, и возда́мъ и́мъ.

Въ се́мъ позна́хъ, я́ко восхотѣ́лъ мя́ еси́, я́ко не возра́дуется вра́гъ мо́й о мнѣ́.

Мене́ же за незло́бiе прiя́лъ, и утверди́лъ мя́ еси́ предъ Тобо́ю въ вѣ́къ.

Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ от вѣ́ка и до вѣ́ка: бу́ди, бу́ди.

Въ коне́цъ, въ ра́зумъ сыно́въ Коре́овыхъ, псало́мъ Дави́ду.

И́мже о́бразомъ жела́етъ еле́нь на исто́чники водны́я, си́це жела́етъ душа́ моя́ къ Тебѣ́, Бо́же.

Возжада́ душа́ моя́ къ Бо́гу крѣ́пкому, живо́му: когда́ прiиду́ и явлю́ся лицу́ Бо́жiю?

Бы́ша сле́зы моя́ мнѣ́ хлѣ́бъ де́нь и но́щь, внегда́ глаго́латися мнѣ́ на вся́къ де́нь: гдѣ́ е́сть Бо́гъ тво́й?

Сiя́ помяну́хъ, и излiя́хъ на мя́ ду́шу мою́: я́ко пройду́ въ мѣ́сто селе́нiя ди́вна, да́же до до́му Бо́жiя, во гла́сѣ ра́дованiя и исповѣ́данiя, шу́ма пра́зднующаго.

Вску́ю приско́рбна еси́, душе́ моя́? И вску́ю смуща́еши мя́? Упова́й на Бо́га, я́ко исповѣ́мся Ему́, спасе́нiе лица́ моего́ и Бо́гъ мо́й.

Ко мнѣ́ самому́ душа́ моя́ смяте́ся: сего́ ра́ди помяну́хъ Тя́ от земли́ Иорда́нски и Ермонiи́мски, от горы́ Ма́лыя.

Бе́здна бе́здну призыва́етъ во гла́сѣ хля́бiй Твои́хъ: вся́ высоты́ Твоя́ и во́лны Твоя́ на мнѣ́ преидо́ша.

Въ де́нь заповѣ́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, и но́щiю пѣ́снь Его́ от мене́ {у мене́}, моли́тва Бо́гу живота́ моего́.

Реку́ Бо́гу: засту́пникъ мо́й еси́, почто́ мя́ забы́лъ еси́? И вску́ю сѣ́туя хожду́, внегда́ оскорбля́етъ вра́гъ?

Внегда́ сокруша́тися косте́мъ мои́мъ, поноша́ху ми́ врази́ мои́, внегда́ глаго́лати и́мъ мнѣ́ на вся́къ де́нь: гдѣ́ е́сть Бо́гъ тво́й?

Псало́мъ Дави́ду, не надпи́санъ у Евре́й.

Суди́ ми, Бо́же, и разсуди́ прю́ мою́: от язы́ка не преподо́бна, от человѣ́ка непра́ведна и льсти́ва изба́ви мя́.

Зане́ Ты́ еси́, Бо́же, крѣ́пость моя́, вску́ю отри́нулъ мя́ еси́? И вску́ю сѣ́туя хожду́, внегда́ оскорбля́етъ вра́гъ?

Посли́ свѣ́тъ Тво́й и и́стину Твою́: та́ мя́ наста́виста, и введо́ста мя́ въ го́ру святу́ю Твою́ и въ селе́нiя Твоя́.

И вни́ду къ же́ртвеннику Бо́жiю, къ Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́: исповѣ́мся Тебѣ́ въ гу́слехъ, Бо́же, Бо́же мо́й.

Въ коне́цъ, сыно́въ Коре́овыхъ, въ ра́зумъ, псало́мъ.

Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахомъ, и отцы́ на́ши возвѣсти́ша на́мъ дѣ́ло, е́же содѣ́лалъ еси́ во дне́хъ и́хъ, во дне́хъ дре́внихъ.

Рука́ Твоя́ язы́ки потреби́, и насади́лъ я́ еси́: озло́билъ еси́ лю́ди и изгна́лъ еси́ я́.

Не бо мече́мъ свои́мъ наслѣ́диша зе́млю, и мы́шца и́хъ не спасе́ и́хъ, но десни́ца Твоя́ и мы́шца Твоя́ и просвѣще́нiе лица́ Твоего́, я́ко благоволи́лъ еси́ въ ни́хъ.

Ты́ еси́ са́мъ Ца́рь мо́й и Бо́гъ мо́й, заповѣ́даяй спасе́нiя Иа́ковля.

О Тебѣ́ враги́ на́шя избоде́мъ ро́ги, и о и́мени Твое́мъ уничижи́мъ востаю́щыя на ны́.

Не на лу́къ бо мо́й упова́ю, и ме́чь мо́й не спасе́тъ мене́:

спаслъ бо еси́ на́съ от стужа́ющихъ на́мъ, и ненави́дящихъ на́съ посрами́лъ еси́.

О Бо́зѣ похва́лимся ве́сь де́нь, и о и́мени Твое́мъ исповѣ́мыся во вѣ́къ.

Ны́нѣ же отри́нулъ еси́ и посрами́лъ еси́ на́съ, и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ.

Возврати́лъ еси́ на́съ вспя́ть при вразѣ́хъ на́шихъ, и ненави́дящiи на́съ расхища́ху себѣ́.

Да́лъ еси́ на́съ я́ко о́вцы снѣ́ди, и во язы́цѣхъ разсѣ́ялъ ны́ еси́.

Отда́лъ еси́ лю́ди Твоя́ безъ цѣны́, и не бѣ́ мно́жество въ восклица́нiихъ на́шихъ.

Положи́лъ еси́ на́съ поноше́нiе сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́нiе и поруга́нiе су́щымъ о́крестъ на́съ.

Положи́лъ еси́ на́съ въ при́тчу во язы́цѣхъ, покива́нiю главы́ въ лю́дехъ.

Ве́сь де́нь сра́мъ мо́й предо мно́ю е́сть, и сту́дъ лица́ моего́ покры́ мя,

от гла́са поноша́ющаго и оклевета́ющаго, от лица́ вра́жiя и изгоня́щаго.

Сiя́ вся́ прiидо́ша на ны́, и не забы́хомъ Тебе́, и не непра́вдовахомъ въ завѣ́тѣ Твое́мъ,

и не отступи́ вспя́ть се́рдце на́ше: и уклони́лъ еси́ стези́ на́шя от пути́ Твоего́,

я́ко смири́лъ еси́ на́съ на мѣ́стѣ озлобле́нiя, и прикры́ ны сѣ́нь сме́ртная.

А́ще забы́хомъ и́мя Бо́га на́шего, и а́ще воздѣ́хомъ ру́ки на́шя къ бо́гу чужде́му,

не Бо́гъ ли взы́щетъ си́хъ? То́й бо вѣ́сть та́йная се́рдца.

Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́емся ве́сь де́нь, вмѣни́хомся я́ко о́вцы заколе́нiя.

Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? Воскре́сни́, и не отри́ни до конца́.

Вску́ю лице́ Твое́ отвраща́еши? Забыва́еши нищету́ на́шу и ско́рбь на́шу?

Я́ко смири́ся въ пе́рсть душа́ на́ша, прильпе́ земли́ утро́ба на́ша.

Воскре́сни́, Го́споди, помози́ на́мъ, и изба́ви на́съ и́мене ра́ди Твоего́.

Въ коне́цъ, о измѣня́емыхъ сыно́мъ Коре́овымъ въ ра́зумъ, пѣ́снь о возлю́бленнѣмъ.

Отры́гну се́рдце мое́ сло́во бла́го, глаго́лю а́зъ дѣла́ моя́ Царе́ви: язы́къ мо́й тро́сть кни́жника скоропи́сца.

Красе́нъ добро́тою па́че сыно́въ человѣ́ческихъ, излiя́ся благода́ть во устна́хъ Твои́хъ: сего́ ра́ди благослови́ Тя Бо́гъ во вѣ́къ.

Препоя́ши ме́чь Тво́й по бедрѣ́ Твое́й, си́льне,

красото́ю Твое́ю и добро́тою Твое́ю: и наляцы́, и успѣва́й, и ца́рствуй и́стины ра́ди и кро́тости и пра́вды: и наста́витъ Тя́ ди́вно десни́ца Твоя́.

Стрѣ́лы Твоя́ изощре́ны, Си́льне: лю́дiе подъ Тобо́ю паду́тъ въ се́рдцы вра́гъ Царе́выхъ.

Престо́лъ Тво́й, Бо́же, въ вѣ́къ вѣ́ка: же́злъ пра́вости же́злъ ца́рствiя Твоего́.

Возлюби́лъ еси́ пра́вду и возненави́дѣлъ еси́ беззако́нiе: сего́ ра́ди пома́за Тя́, Бо́же, Бо́гъ Тво́й еле́емъ ра́дости па́че прича́стникъ Твои́хъ.

Сми́рна и ста́кти и касі́а от ри́зъ Твои́хъ, от тя́жестей слоно́выхъ {от хра́мовъ слоно́выхъ}, изъ ни́хже возвесели́ша Тя́.

Дще́ри царе́й въ че́сти Твое́й: предста́ цари́ца одесну́ю Тебе́, въ ри́захъ позлаще́нныхъ одѣ́яна преиспещре́на.

Слы́ши, дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо твое́, и забу́ди лю́ди твоя́ и до́мъ отца́ твоего́:

и возжела́етъ Ца́рь добро́ты твоея́, зане́ То́й е́сть Госпо́дь тво́й, и поклони́шися Ему́,

и дщи́ Ти́рова съ да́ры: лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тiи лю́дстiи.

Вся́ сла́ва дще́ре Царе́вы вну́трь: ря́сны златы́ми одѣ́яна и преиспещре́на.

Приведу́тся Царю́ дѣ́вы вслѣ́дъ ея́, и́скреннiя ея́ приведу́тся Тебѣ́:

приведу́тся въ весе́лiи и ра́дованiи, введу́тся въ хра́мъ Царе́въ.

Вмѣ́сто оте́цъ Твои́хъ бы́ша сы́нове Твои́: поста́виши я́ кня́зи по все́й земли́.

Помяну́ и́мя Твое́ во вся́комъ ро́дѣ и ро́дѣ: сего́ ра́ди лю́дiе исповѣ́дятся Тебѣ́ въ вѣ́къ и во вѣ́къ вѣ́ка.

Въ коне́цъ, о сынѣ́хъ Коре́овыхъ, о та́йныхъ, псало́мъ.

Бо́гъ на́мъ прибѣ́жище и си́ла, помо́щникъ въ ско́рбехъ обрѣ́тшихъ ны́ зѣло́.

Сего́ ра́ди не убои́мся, внегда́ смуща́ется земля́, и прелага́ются го́ры въ сердца́ морска́я.

Возшумѣ́ша и смято́шася во́ды и́хъ, смято́шася го́ры крѣ́постiю его́.

Рѣ́чная устремле́нiя веселя́тъ гра́дъ Бо́жiй: освяти́лъ е́сть селе́нiе свое́ Вы́шнiй.

Бо́гъ посредѣ́ его́, и не подви́жится: помо́жетъ ему́ Бо́гъ у́тро зау́тра.

Смято́шася язы́цы, уклони́шася ца́рствiя: даде́ гла́съ Сво́й Вы́шнiй, подви́жеся земля́.

Госпо́дь си́лъ съ на́ми, засту́пникъ на́шъ Бо́гъ Иа́ковль.

Прiиди́те и ви́дите дѣла́ Бо́жiя, я́же положи́ чудеса́ на земли́:

отъе́мля бра́ни до коне́цъ земли́, лу́къ сокруши́тъ и сло́митъ ору́жiе, и щиты́ сожже́тъ огне́мъ.

Упраздни́теся и разумѣ́йте, я́ко А́зъ е́смь Бо́гъ: вознесу́ся во язы́цѣхъ, вознесу́ся на земли́.

Госпо́дь си́лъ съ на́ми, засту́пникъ на́шъ Бо́гъ Иа́ковль.

Украинский (Огієнко)

^38:1 Псалом Давидів.
На пам́ятку.

^38:2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

^38:3 бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене…

^38:4 Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

^38:5 бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

^38:6 смердять та гниють мої рани з глупоти моєї…

^38:7 Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

^38:8 бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця…

^38:9 Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого…

^38:10 Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

^38:11 Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною…

^38:12 Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль…

^38:13 Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

^38:14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває…

^38:15 і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

^38:16 бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

^38:17 Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

^38:18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

^38:19 бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

^38:20 А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги…

^38:21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром…

^38:22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

^38:23 поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

^39:1 Для дириґетна хору.
Єдутуна.
Псалом Давидів.

^39:2 Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

^39:3 Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

^39:4 Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування…
Я став говорити своїм язиком:

^39:5 Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

^39:6 Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.

^39:7 Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

^39:8 А тепер на що маю надіятись, Господи?
Надія моя на Тебе вона!

^39:9 Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

^39:10 Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

^39:11 забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь…

^39:12 Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота!
Села.

^39:13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

^39:14 Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

^40:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^40:2 Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.

^40:3 Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,

^40:4 і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!

^40:5 Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!

^40:6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного!
Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

^40:7 Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

^40:8 Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.

^40:9 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

^40:10 Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув́язнюю я, Господи, знаєш Ти,

^40:11 справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

^40:12 Тому, Господи, не ув́язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,

^40:13 бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене…

^40:14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,

^40:15 нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її!
Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!

^40:16 Бодай скам́яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага!
Ага!

^40:17 Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

^40:18 А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

^41:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^41:2 Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!

^41:3 Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!

^41:4 На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.

^41:5 Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!

^41:6 Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?

^41:7 А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те…

^41:8 Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:

^41:9 Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!…

^41:10 Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п́яту!

^41:11 Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,

^41:12 із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.

^41:13 А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!

^41:14 Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку!
Амінь і амінь!

^42:1 Для дириґетна хору.
Псалом навчальний, синів Кореєвих.

^42:2 Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

^42:3 душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!
Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?

^42:4 Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

^42:5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу…

^42:6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

^42:7 Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам́ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц́ар.

^42:8 Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.

^42:9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

^42:10 Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув?
Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

^42:11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

^42:12 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

^43:1 Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди!

^43:2 Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене?
Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

^43:3 Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого.

^43:4 і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!

^43:5 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

^44:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом навчальний.

^44:2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

^44:3 Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

^44:4 Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

^44:5 Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

^44:6 Тобою поб́ємо своїх ворогів, ім́ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

^44:7 бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

^44:8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

^44:9 Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім́я Твоє славимо, Села,

^44:10 та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

^44:11 Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток…

^44:12 Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

^44:13 Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

^44:14 Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

^44:15 Ти нас учинив за прислів́я поганам, і головою хитають народи на нас…

^44:16 Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

^44:17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника…

^44:18 Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

^44:19 не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

^44:20 Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

^44:21 чи й тоді ми забули ім́я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

^44:22 Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

^44:23 що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних…

^44:24 Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш?
Пробудися, не кидай назавжди!

^44:25 Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

^44:26 Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі…

^44:27 Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

^45:1 Для дириґетна хору.
На «Лілеї».
Синів Кореєвих.
Псалом навчальний.
Пісня любови.

^45:2 Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!

^45:3 Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе.

^45:4 Прив́яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою,

^45:5 і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя!

^45:6 Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.

^45:7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.

^45:8 Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.

^45:9 Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили.

^45:10 Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.

^45:11 Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!

^45:12 А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся.

^45:13 А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.

^45:14 Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.

^45:15 У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені.

^45:16 Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть.

^45:17 Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями.

^45:18 Я буду ім́я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!

^46:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
На спів «Аламот».
Пісня.

^46:2 Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються,

^46:3 тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!

^46:4 Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори.
Села.

^46:5 Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього.

^46:6 Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.

^46:7 Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.

^46:8 З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів.
Села.

^46:9 ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі!

^46:10 Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!

^46:11 Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!

^46:12 З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів!
Села.

Немецкий (GNB)

^38:1Ein Lied Davids, um sich bei Gott in Erinnerung zu bringen.

^38:2HERR, du bist zornig auf mich.
Aber nimm die Strafe von mir,
peinige mich nicht länger!

^38:3Deine Pfeile bohren sich in mich hinein
und deine Hand drückt mich zu Boden.

^38:4An meinem ganzen Körper
ist nichts Gesundes mehr zu sehen
und keins von meinen Gliedern ist heil.
Das ist deine Antwort auf meine Schuld;
du zeigst mir damit, wie sehr du mir zürnst!

^38:5Meine Schuld ist mir über den Kopf gewachsen;
sie wiegt zu schwer,
ich kann sie nicht mehr tragen.

^38:6Ich war so töricht,
dich nicht ernst zu nehmen.
Darum eitern meine Wunden
und riechen widerlich.

^38:7Gebeugt von Schmerzen,
zerschlagen und voll Kummer
schleppe ich mich von einem Tag zum andern.

^38:8Tief in mir fühle ich das Fieber brennen,
am ganzen Körper ist kein heiler Fleck.

^38:9Mit meiner Kraft bin ich völlig am Ende,
die Qual ist zu groß,
ich kann nur noch schreien.

^38:10Du weißt, wonach ich mich sehne, Herr!
Du hast doch all mein Stöhnen gehört!

^38:11Mein Herzschlag flattert,
meine Kraft ist fort,
selbst meine Augen versagen mir den Dienst.

^38:12Die Freunde und Nachbarn meiden mich,
sie fürchten sich vor meinem Unglück.
Auch meine Nächsten sind nun fern von mir.

^38:13Man will mir ans Leben, stellt mir Fallen;
man wünscht mir Unheil,
redet, was mir schadet,
verleumdet mich den ganzen Tag.

^38:14Ich aber stelle mich taub, als hörte ich nichts,
mein Mund bleibt stumm, als könnte ich nicht reden.

^38:15Ich bin wie einer, der nicht hören kann
und deshalb keine Antwort gibt.

^38:16Denn ich verlasse mich auf dich,
mein Gott und Herr;
du wirst an meiner Stelle Antwort geben.

^38:17Ich möchte nicht,
dass sie mein Unglück feiern,
dass sie sich überheben, wenn ich strauchle.

^38:18Denn es fehlt nicht mehr viel zu meinem Sturz;
meine Schmerzen erinnern mich ständig daran.

^38:19Ich gestehe es: Ich habe gesündigt.
Ich finde keine Ruhe wegen meiner Schuld.

^38:20Doch meine Todfeinde sind stark und mächtig;
viele sind es, die mich grundlos hassen.

^38:21Gutes vergelten sie mir mit Bösem,
sie feinden mich an, weil ich das Gute suche.

^38:22HERR, lass mich nicht im Stich,
bleib nicht fern von mir, mein Gott!

^38:23Komm, hilf mir bald, Herr, du mein Retter!

^39:1Ein Lied Davids, für Jedutun.

^39:2Ich hatte mir vorgenommen,
auf mich aufzupassen
und nichts zu sagen,
wodurch ich schuldig würde,
in Gegenwart von Schurken stillzuschweigen,
als hätte ich einen Knebel im Mund.

^39:3Ich habe mich in Schweigen gehüllt,
doch nichts hat sich dadurch gebessert,
denn meine Qualen wurden immer schlimmer:

^39:4Im Herzen wurde mir immer heißer,
mein Stöhnen brachte die Glut zum Brennen,
es musste heraus!

^39:5Sag es mir, HERR, wie viel Zeit mir noch bleibt.
Wie lang ist mein Leben bemessen?
Ich will wissen, wann es zu Ende ist!

^39:6Es ist so kurz, das bisschen Leben,
das du mir zugemessen hast;
eine Handbreit nur,
ein Nichts verglichen mit dir.
Wie fest meint jeder Mensch zu stehen
und ist in Wahrheit nur ein Hauch!

^39:7Er kommt und geht
wie die Bilder eines Traums;
er ist geschäftig und lärmt – für nichts;
er sammelt und speichert
und weiß nicht, weŕs bekommt.

^39:8Herr, was hab ich da noch zu erhoffen?
Ich setze meine ganze Hoffnung auf dich!

^39:9Befreie mich von aller meiner Schuld
und mach mich nicht zum Spott für Menschen,
die dich und deine Gebote missachten!

^39:10Ich bin jetzt still,
ich werde nichts mehr sagen;
von dir kommt alles, was geschehen ist.

^39:11Doch lass es genug sein;
hör auf, mich zu plagen;
ich halte deine Schläge nicht mehr aus!

^39:12Du strafst einen Menschen für seine Schuld;
das Wertvollste, was er hat, sein Leben,
zerstörst du wie die Motte, die ein Kleid zerfrisst.
Ein Hauch ist jeder Mensch – mehr nicht!

^39:13Höre mein Gebet, HERR,
achte auf mein Schreien;
sei nicht taub für mein Klagen und Weinen!
Ich bin nur ein Gast bei dir
wie alle meine Ahnen,
ein rechtloser Fremder,
der auf deine Güte zählt.

^39:14Wende deinen strafenden Blick von mir ab,
damit ich noch einmal aufatmen kann,
bevor ich gehen muss und nicht mehr bin!

^40:1Ein Lied Davids.

^40:2Unbeirrt habe ich auf den HERRN gehofft,
auf seine Hilfe habe ich gewartet.
Er hat mein Schreien gehört
und hat mir geholfen.

^40:3Ich sah mich schon im Grabe liegen,
ich sah mich im Sumpf versinken;
doch er hat mich herausgezogen
und mich auf Felsengrund gestellt.
Jetzt kann ich wieder sichere Schritte tun.

^40:4Ein neues Lied hat er mir in den Mund gelegt,
mit dem ich ihn preisen kann,
ihn, unseren Gott.
Viele sollen es hören und sehen;
dann nehmen sie den HERRN wieder ernst
und schenken ihm ihr Vertrauen.

^40:5Wie glücklich ist,
wer ganz auf den HERRN vertraut
und sich an keine anderen Mächte bindet,
die nur in die Irre führen.

^40:6HERR, mein Gott!
Du hast so viel für uns getan;
niemand ist wie du!
Deine Pläne, deine wunderbaren Taten –
wenn ich sie alle aufzählen wollte,
ich käme nie an ein Ende!

^40:7Aus Opfern und Gaben machst du dir nichts,
Brandopfer und Sühneopfer verlangst du nicht von mir.
Aber du hast mir Ohren gegeben,
um auf dich zu hören!

Darum sage ich: Mein Gott, ich bin bereit,
zu tun, was du von mir erwartest,
so wie es für mich aufgeschrieben ist
im Buch des Gesetzes.
Ich freue mich über dein Gesetz
und trage es in meinem Herzen.

^40:10Vor der ganzen Gemeinde will ich erzählen,
wie treu du deine Zusagen einlöst.
Ich höre niemals auf, davon zu reden;
du weißt es, HERR!

^40:11Was du getan hast,
behalte ich nicht für mich,
ich bezeuge es allen,
dass du treu bist und hilfst.
Ich will der Gemeinde nicht verschweigen,
wie gütig und zuverlässig du bist.

^40:12HERR, du wirst mir dein Erbarmen nicht entziehen.
Deine Güte und Treue werden mich stets bewahren.

^40:13Von allen Seiten
überfällt mich das Unglück;
ich kann nicht zählen, wie oft es zuschlägt.
Meine Verfehlungen haben mich eingeholt;
ich kann nichts anderes mehr sehen,
ich habe mehr davon als Haare auf dem Kopf.
Darum habe ich allen Mut verloren.

^40:14Sei gnädig, HERR, rette mich,
komm, hilf mir bald!

^40:15Schimpf und Schande komme über alle,
die mir nach dem Leben trachten!
Zurückweichen sollen sie
und zuschanden werden,
alle, die an meinem Unglück Freude haben!

^40:16Sie sollen sich entsetzen über ihre Schande,
die hämisch rufen: »Da! Habt ihŕs gesehen?«

^40:17Doch alle, die deine Nähe suchen,
sollen über dich jubeln und glücklich sein!
Alle, die deine Hilfe begehren,
sollen immer wieder rufen: »Der HERR ist groß!«

^40:18Ich bin arm und wehrlos;
Herr, vergiss mich nicht!
Du bist doch mein Helfer und Befreier,
mein Gott, lass mich nicht länger warten!

^41:1Ein Lied Davids.

^41:2Wie glücklich sind alle,
die für die Hilflosen sorgen!
Wenn sie in Not geraten,
holt der HERR sie heraus

^41:3und erhält sie am Leben;
alle im Land werden sie glücklich preisen.
Der HERR überlässt sie nicht der Willkür ihrer Feinde.

^41:4Wenn Krankheit sie niederwirft,
steht der HERR ihnen bei
und hilft ihnen wieder auf.

^41:5Weil ich das weiß, sage ich:
HERR, hab Erbarmen mit mir
und mach mich wieder gesund!
Denn gegen dich habe ich mich vergangen!

^41:6Meine Feinde sind grausam,
sie fragen: »Wann ist er endlich tot,
damit man ihn schnellstens vergisst?«

^41:7Wenn mich überhaupt noch einer von ihnen besucht,
dann tut er es in böser Absicht:
Er sucht nach Beweisen für meine Schuld;
kaum ist er wieder draußen,
verleumdet er mich.

^41:8Alle, die mich hassen,
stecken ihre Köpfe zusammen;
einmütig ziehen sie über mich her
und reden schon von meinem Ende:

^41:9»Den lässt die Hölle nicht mehr los,
sein Bett verlässt er nur noch als Toter!«

^41:10Sogar mein Freund,
dem ich Vertrauen schenkte,
der bei mir von meinem Brot gegessen hat –
auch er hat sich nun gegen mich gewandt!

^41:11Du aber hab Erbarmen mit mir,
HERR, richte mich doch wieder auf,
damit ich sie zur Rechenschaft ziehe!

^41:12Wenn das Siegesgeschrei meiner Feinde verstummt,
dann weiß ich, dass du es gut mit mir meinst.

^41:13Weil ich schuldlos bin, hältst du zu mir
und lässt mich für immer in deiner Nähe leben.

^41:14Gepriesen sei der HERR, der Gott Israels,
vom Anfang der Zeiten bis in alle Zukunft!
Amen, so soll es sein!

^42:1Ein Gedicht der Korachiter.

^42:2Wie ein Hirsch nach frischem Wasser lechzt,
so sehne ich mich nach dir, mein Gott!

^42:3Ich dürste nach Gott,
nach dem wahren, lebendigen Gott.
Wann darf ich zu ihm kommen,
wann darf ich ihn sehen?

^42:4Tränen sind meine Nahrung
bei Tag und Nacht,
weil man mich ständig fragt:
»Wo bleibt er denn, dein Gott?«

^42:5Wenn ich an früher denke,
geht das Herz mir über:
Da zog ich mit der großen Schar zum Hause Gottes,
da konnte ich jubeln und danken in der feiernden Menge.

^42:6Warum bin ich so mutlos?
Muss ich denn verzweifeln?
Auf Gott will ich hoffen!
Ich weiß, ich werde ihn noch einmal preisen,
ihn, meinen Gott, der mir hilft.

^42:7Ich weiß nicht mehr aus noch ein!
Darum gehen meine Gedanken zu ihm –
aus der Ferne,
vom Land an den Jordanquellen,
vom Hermongebirge mit seinen Gipfeln.

^42:8Rings um mich tost es und braust es:
Flut auf Flut, von ihm geschickt,
Welle auf Welle rollt über mich hin.

^42:9Am Tag wird er mir seine Güte erweisen
und in der Nacht will ich ihm singen voller Dank;
zu Gott will ich beten,
der mir das Leben gibt.

^42:10Ich sage zu ihm, meinem Beschützer:
Warum hast du mich vergessen?
Warum geht es mir so elend?
Und dazu quälen mich noch meine Feinde!

^42:11Wie eine tödliche Wunde ist ihr Hohn für mich,
weil sie mich täglich fragen:
»Wo bleibt er denn, dein Gott?«

^42:12Warum bin ich so mutlos?
Muss ich denn verzweifeln?
Auf Gott will ich hoffen!
Ich weiß, ich werde ihn noch einmal preisen,
ihn, meinen Gott, der mir hilft.

^43:1Steh mir bei, Gott,
verschaffe mir Recht;
verteidige mich gegen treulose Menschen,
die mich mit Lüge und Arglist verfolgen!

^43:2Du bist doch immer mein Schutz gewesen!
Warum hast du mich jetzt verstoßen?
Warum geht es mir so elend?
Und dazu quälen mich noch meine Feinde!

^43:3Stell mir dein Licht und deine Treue zur Seite!
Sie sollen mich führen,
mich hinbringen zu deinem heiligen Berg,
zu dem Ort, wo du wohnst.

^43:4Dort will ich an deinen Altar treten,
vor dich, den Grund meiner Freude.
Zum Klang der Harfe will ich dich preisen,
dich, meinen Gott!

^43:5Warum bin ich so mutlos?
Muss ich denn verzweifeln?
Auf Gott will ich hoffen!
Ich weiß, ich werde ihn noch einmal preisen,
ihn, meinen Gott, der mir hilft.

^44:1Ein Gedicht der Korachiter.

^44:2Gott, mit eigenen Ohren
haben wir es gehört,
unsere Väter und Vorväter
haben es uns erzählt,
was du vollbracht hast in ihren Tagen –
damals, vor langer Zeit:

^44:3Fremde Völker hast du aus dem Land vertrieben
und unsere Väter darin wohnen lassen.
Die Fremden hast du hart geschlagen,
damit unsere Väter in Freiheit leben konnten.

^44:4Sie haben zwar das Land erobert,
doch nicht durch ihre Schwerter kam der Sieg
und nicht durch ihre eigene Kraft:
Durch deine Hand und deine Macht
und deine Gegenwart ist es geschehen,
denn du liebtest sie!

^44:5Du, Gott, bist unser König,
du gibst den Nachkommen Jakobs den Sieg.

^44:6Mit deiner Hilfe stoßen wir die Gegner nieder,
durch deine Macht zertreten wir unsere Feinde.

^44:7Wir verlassen uns nicht auf unseren Bogen,
wir erwarten nicht,
dass unser Schwert uns rettet:

^44:8Nur du befreist uns von unseren Feinden
und stürzt die in Schande, die uns hassen.

^44:9Alle Tage wollen wir dich rühmen
und dir, unserem Gott, ohne Ende danken!

^44:10Nun aber hast du uns verstoßen
und uns in Schmach und Schande gestürzt;
du ziehst nicht mehr mit unseren Heeren in den Kampf.

^44:11Du lässt zu, dass wir fliehen müssen
vor unseren Feinden, die uns hassen;
hemmungslos dürfen sie Beute machen.

^44:12Wie Schlachtvieh lieferst du uns an sie aus,
du zerstreust uns unter fremde Völker.

^44:13Du verkaufst dein Volk
zu einem lächerlichen Preis,
nicht den kleinsten Gewinn machst du dabei.

^44:14Du lässt uns von unseren Nachbarn verhöhnen,
sie dürfen uns verlachen und beschimpfen.

^44:15Du machst uns zur Spottfigur für die Völker,
sie alle schütteln über uns den Kopf.

^44:16Den ganzen Tag empfinden wir die Schande,
und das Gesicht brennt uns vor Scham,

^44:17wenn wir den Hohn der Feinde hören,
wie sie in ihrer Rachsucht uns beleidigen.

^44:18Dies alles ist über uns hereingebrochen –
doch wir hatten dich nicht vergessen
und den Bund mit dir nicht aufgekündigt!

^44:19Wir haben uns nicht von dir abgewandt
und sind keinen Schritt von deinem Weg gewichen.

^44:20Du aber hast uns zu Boden geschlagen,
wir müssen in den Trümmern hausen wie Schakale,
auch nicht die kleinste Hoffnung lässt du uns.

^44:21Hätten wir dich, unseren Gott, vergessen
und zu anderen Göttern gebetet,

^44:22du hättest es sofort gewusst,
du kennst doch die Tiefen unseres Herzens!

^44:23Weil wir zu dir gehören,
sind wir täglich in Todesgefahr.
Wir werden angesehen wie Schafe,
die zum Schlachten bestimmt sind.

^44:24Wach auf, Herr! Warum schläfst du?
Wach endlich auf,
verstoß uns nicht für immer!

^44:25Warum blickst du nicht mehr auf uns?
Warum fragst du nicht danach,
wie man uns quält und unterdrückt?

^44:26Erniedrigt liegen wir am Boden,
kraftlos hingestreckt in den Staub.

^44:27Greif ein und hilf uns, mach uns frei!
Wir berufen uns auf deine Güte!

^45:1Ein Gedicht der Korachiter, zu singen nach der Melodie »Lilien«, ein Lied auf die Liebe.

^45:2Eine Botschaft bewegt mein Herz,
Gott hat sie mir eingegeben;
darum singe ich dem König ein Lied.
Meine Zunge soll es so kunstvoll tun
wie der Griffel in der Hand des geübten Schreibers.

^45:3Du bist der stattlichste von allen Männern,
von deinen Lippen fließen Worte voller Huld;
sichtbar ruht Gottes Segen auf dir.

^45:4Schnalle dein Schwert um,
du tapferer Kämpfer,
umgib dich mit Pracht und königlichem Glanz!

^45:5In deiner Pracht besteige den Wagen,
führe erfolgreich den Kampf für die Wahrheit,
verhilf den Schwachen zu ihrem Recht!
Vollbringe Taten, für die man dich fürchtet!

^45:6Schieße deine scharfen Pfeile,
unterwirf dir die Völker,
triff deine Feinde mitten ins Herz!

^45:7Dein Thron ist Gottes Thron,
darum steht er für alle Zeiten fest.
Du regierst dein Reich als gerechter König.

^45:8Du liebst das Recht
und verabscheust das Unrecht;
darum hat Gott dich zum Herrscher gesalbt,
dein Gott hat dir mehr Ehre und Freude gegeben
als allen, die mit dir feiern.

^45:9Nach Myrrhe, Zimt und Aloë
duften alle deine Gewänder.
Um dich zu erfreuen, erklingt Musik
aus deinen mit Elfenbein verzierten Palästen.

^45:10Töchter von Königen sind an deinem Hof;
zu deiner Rechten steht die Königin
in Schmuck aus allerbestem Gold.

^45:11Du Königstochter, sieh mich an
und höre aufmerksam, was ich dir sage:
Vergiss dein Volk und die Familie deines Vaters!

^45:12Der König begehrt dich wegen deiner Schönheit.
Er ist dein Gebieter, verneige dich vor ihm!

^45:13Die Leute von Tyrus bringen dir Geschenke,
die reichsten Völker suchen deine Gunst.

^45:14Wie prächtig sieht die Königstochter aus!
In golddurchwirktem Kleid betritt sie den Palast.

^45:15Über bunte Teppiche wird sie hereingeführt
mit ihrem Brautgefolge von jungen Mädchen;
so bringt man sie zum König.

^45:16Unter Freudenrufen und lautem Jubel
ziehen sie ein in die große Halle.

^45:17Mein König, an der Stelle deiner Väter
werden in Zukunft deine Söhne herrschen;
du wirst sie in der ganzen Welt zu Fürsten machen.

^45:18Mein Lied soll die Erinnerung an dich
für alle Zeiten lebendig halten;
immer werden die Völker dich preisen!

^46:1Ein Lied der Korachiter, für hohe Stimmen.

^46:2Gott ist unsere sichere Zuflucht,
ein bewährter Helfer in aller Not.

^46:3Darum haben wir keine Angst,
auch wenn die Erde bebt
und die Berge ins Meer versinken,

^46:4wenn die Fluten toben und tosen
und die Berge davon erzittern:

Der Herr der Welt ist bei uns,
der Gott Jakobs ist unser Schutz!

^46:5Frisches Wasser strömt durch die Gottesstadt,
in der die heilige Wohnung des Höchsten ist.

^46:6Gott selbst ist in ihren Mauern,
nichts kann sie erschüttern.
Er bringt ihr Hilfe, bevor der Morgen graut.

^46:7Er lässt seine Stimme hören –
und die Völker zittern,
Königsthrone wanken,
die ganze Erde vergeht vor Angst.

^46:8Der Herr der Welt ist bei uns,
der Gott Jakobs ist unser Schutz!

^46:9Kommt und seht, wie mächtig der HERR ist,
wie er Furcht und Schrecken auf der Erde verbreitet:

^46:10Er macht dem Krieg ein Ende in aller Welt;
die Bogen zerbricht er,
die Spieße zerschlägt er,
die Schilde verbrennt er.

^46:11»Macht Frieden!«, ruft er.
»Erkennt, dass ich Gott bin!
Ich habe Macht über die Völker der Erde.«

^46:12Der Herr der Welt ist bei uns,
der Gott Jakobs ist unser Schutz!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^38:0 مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ لِلتَّذْكِيرِ

^38:1 يَا رَبُّ، لاَ تُوَبِّخْنِي بِسَخَطِكَ، وَلاَ تُؤَدِّبْنِي بِغَيْظِكَ،

^38:2 لأَنَّ سِهَامَكَ قَدِ انْتَشَبَتْ فِيَّ، وَنَزَلَتْ عَلَيَّ يَدُكَ.

^38:3 لَيْسَتْ فِي جَسَدِي صِحَّةٌ مِنْ جِهَةِ غَضَبِكَ. لَيْسَتْ فِي عِظَامِي سَلاَمَةٌ مِنْ جِهَةِ خَطِيَّتِي.

^38:4 لأَنَّ آثامِي قَدْ طَمَتْ فَوْقَ رَأْسِي. كَحِمْل ثَقِيل أَثْقَلَ مِمَّا أَحْتَمِلُ.

^38:5 قَدْ أَنْتَنَتْ، قَاحَتْ حُبُرُ ضَرْبِي مِنْ جِهَةِ حَمَاقَتِي.

^38:6 لَوِيتُ. انْحَنَيْتُ إِلَى الْغَايَةِ. الْيَوْمَ كُلَّهُ ذَهَبْتُ حَزِينًا.

^38:7 لأَنَّ خَاصِرَتَيَّ قَدِ امْتَلأَتَا احْتِرَاقًا، وَلَيْسَتْ فِي جَسَدِي صِحَّةٌ.

^38:8 خَدِرْتُ وَانْسَحَقْتُ إِلَى الْغَايَةِ. كُنْتُ أَئِنُّ مِنْ زَفِيرِ قَلْبِي.

^38:9 يَا رَبُّ، أَمَامَكَ كُلُّ تَأَوُّهِي، وَتَنَهُّدِي لَيْسَ بِمَسْتُورٍ عَنْكَ.

^38:10 قَلْبِي خَافِقٌ. قُوَّتِي فَارَقَتْنِي، وَنُورُ عَيْنِي أَيْضًا لَيْسَ مَعِي.

^38:11 أَحِبَّائِي وَأَصْحَابِي يَقِفُونَ تُجَاهَ ضَرْبَتِي، وَأَقَارِبِي وَقَفُوا بَعِيدًا.

^38:12 وَطَالِبُو نَفْسِي نَصَبُوا شَرَكًا، وَالْمُلْتَمِسُونَ لِيَ الشَّرَّ تَكَلَّمُوا بِالْمَفَاسِدِ، وَالْيَوْمَ كُلَّهُ يَلْهَجُونَ بِالْغِشِّ.

^38:13 وَأَمَّا أَنَا فَكَأَصَمَّ لاَ أَسْمَعُ. وَكَأَبْكَمَ لاَ يَفْتَحُ فَاهُ.

^38:14 وَأَكُونُ مِثْلَ إِنْسَانٍلاَ يَسْمَعُ، وَلَيْسَ فِي فَمِهِ حُجَّةٌ.

^38:15 لأَنِّي لَكَ يَا رَبُّ صَبَرْتُ، أَنْتَ تَسْتَجِيبُ يَا رَبُّ إِلهِي.

^38:16 لأَنِّي قُلْتُ: «لِئَلاَّ يَشْمَتُوا بِي». عِنْدَمَا زَلَّتْ قَدَمِي تَعَظَّمُوا عَلَيَّ.

^38:17 لأَنِّي مُوشِكٌ أَنْ أَظْلَعَ، وَوَجَعِي مُقَابِلِي دَائِمًا.

^38:18 لأَنَّنِي أُخْبِرُ بِإِثْمِي، وَأَغْتَمُّ مِنْ خَطِيَّتِي.

^38:19 وَأَمَّا أَعْدَائِي فَأَحْيَاءٌ. عَظُمُوا. وَالَّذِينَ يُبْغِضُونَنِي ظُلْمًا كَثُرُوا.

^38:20 وَالْمُجَازُونَ عَنِ الْخَيْرِ بِشَرّ، يُقَاوِمُونَنِي لأَجْلِ اتِّبَاعِي الصَّلاَحَ.

^38:21 لاَ تَتْرُكْنِي يَا رَبُّ. يَا إِلهِي، لاَ تَبْعُدْ عَنِّي.

^38:22 أَسْرِعْ إِلَى مَعُونَتِي يَا رَبُّ يَا خَلاَصِي.

^39:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِيَدُوثُونَ. مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^39:1 قُلْتُ: « أَتَحَفَّظُ لِسَبِيلِي مِنَ الْخَطَإِ بِلِسَانِي. أَحْفَظُ لِفَمِي كِمَامَةً فِيمَا الشِّرِّيرُ مُقَابِلِي».

^39:2 صَمَتُّ صَمْتًا، سَكَتُّ عَنِ الْخَيْرِ، فَتَحَرَّكَ وَجَعِي.

^39:3 حَمِيَ قَلْبِي فِي جَوْفِي. عِنْدَ لَهَجِي اشْتَعَلَتِ النَّارُ. تَكَلَّمْتُ بِلِسَانِي:

^39:4 «عَرِّفْنِي يَا رَبُّ نِهَايَتِي وَمِقْدَارَ أَيَّامِي كَمْ هِيَ، فَأَعْلَمَ كَيْفَ أَنَا زَائِلٌ.

^39:5 هُوَذَا جَعَلْتَ أَيَّامِي أَشْبَارًا، وَعُمْرِي كَلاَ شَيْءَ قُدَّامَكَ. إِنَّمَا نَفْخَةً كُلُّ إِنْسَانٍ قَدْ جُعِلَ. سِلاَهْ.

^39:6 إِنَّمَا كَخَيَال يَتَمَشَّى الإِنْسَانُ. إِنَّمَا بَاطِلاً يَضِجُّونَ. يَذْخَرُ ذَخَائِرَ وَلاَ يَدْرِي مَنْ يَضُمُّهَا.

^39:7 «وَالآنَ، مَاذَا انْتَظَرْتُ يَا رَبُّ؟ رَجَائِي فِيكَ هُوَ.

^39:8 مِنْ كُلِّ مَعَاصِيَّ نَجِّنِي. لاَ تَجْعَلْنِي عَارًا عِنْدَ الْجَاهِلِ.

^39:9 صَمَتُّ. لاَ أَفْتَحُ فَمِي، لأَنَّكَ أَنْتَ فَعَلْتَ.

^39:10 ارْفَعْ عَنِّي ضَرْبَكَ. مِنْ مُهَاجَمَةِ يَدِكَ أَنَا قَدْ فَنِيتُ.

^39:11 بِتَأْدِيبَاتٍ إِنْ أَدَّبْتَ الإِنْسَانَ مِنْ أَجْلِ إِثْمِهِ، أَفْنَيْتَ مِثْلَ الْعُثِّ مُشْتَهَاهُ. إِنَّمَا كُلُّ إِنْسَانٍنَفْخَةٌ. سِلاَهْ.

^39:12 اِسْتَمِعْ صَلاَتِي يَا رَبُّ، وَاصْغَ إِلَى صُرَاخِي. لاَ تَسْكُتْ عَنْ دُمُوعِي. لأَنِّي أَنَا غَرِيبٌ عِنْدَكَ. نَزِيلٌ مِثْلُ جَمِيعِ آبَائِي.

^39:13 اقْتَصِرْ عَنِّي فَأَتَبَلَّجَ قَبْلَ أَنْ أَذْهَبَ فَلاَ أُوجَدَ».

^40:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^40:1 اِنْتِظَارًا انْتَظَرْتُ الرَّبَّ، فَمَالَ إِلَيَّ وَسَمِعَ صُرَاخِي،

^40:2 وَأَصْعَدَنِي مِنْ جُبِّ الْهَلاَكِ، مِنْ طِينِ الْحَمْأَةِ، وَأَقَامَ عَلَى صَخْرَةٍ رِجْلَيَّ. ثَبَّتَ خُطُوَاتِي،

^40:3 وَجَعَلَ فِي فَمِي تَرْنِيمَةً جَدِيدَةً، تَسْبِيحَةً لإِلهِنَا. كَثِيرُونَ يَرَوْنَ وَيَخَافُونَ وَيَتَوَكَّلُونَ عَلَى الرَّبِّ.

^40:4 طُوبَى لِلرَّجُلِ الَّذِي جَعَلَ الرَّبَّ مُتَّكَلَهُ، وَلَمْ يَلْتَفِتْ إِلَى الْغَطَارِيسِ وَالْمُنْحَرِفِينَ إِلَى الْكَذِب.

^40:5 كَثِيرًا مَا جَعَلْتَ أَنْتَ أَيُّهَا الرَّبُّ إِلهِي عَجَائِبَكَ وَأَفْكَارَكَ مِنْ جِهَتِنَا. لاَ تُقَوَّمُ لَدَيْكَ. لأُخْبِرَنَّ وَأَتَكَلَّمَنَّ بِهَا. زَادَتْ عَنْ أَنْ تُعَدَّ.

^40:6 بِذَبِيحَةٍ وَتَقْدِمَةٍ لَمْ تُسَرَّ. أُذُنَيَّ فَتَحْتَ. مُحْرَقَةً وَذَبِيحَةَ خَطِيَّةٍ لَمْ تَطْلُبْ.

^40:7 حِينَئِذٍ قُلْتُ: «هأَنَذَا جِئْتُ. بِدَرْجِالْكِتَابِ مَكْتُوبٌ عَنِّى:

^40:8 أَنْ أَفْعَلَ مَشِيئَتَكَ يَا إِلهِي سُرِرْتُ، وَشَرِيعَتُكَ فِي وَسَطِ أَحْشَائِي».

^40:9 بَشَّرْتُ بِبِرّ فِي جَمَاعَةٍ عَظِيمَةٍ. هُوَذَا شَفَتَايَ لَمْ أَمْنَعْهُمَا. أَنْتَ يَا رَبُّ عَلِمْتَ.

^40:10 لَمْ أَكْتُمْ عَدْلَكَ فِي وَسَطِ قَلْبِي. تَكَلَّمْتُ بِأَمَانَتِكَ وَخَلاَصِكَ. لَمْ أُخْفِ رَحْمَتَكَ وَحَقَّكَ عَنِ الْجَمَاعَةِ الْعَظِيمَةِ.

^40:11 أَمَّا أَنْتَ يَا رَبُّ فَلاَ تَمْنَعْ رَأْفَتَكَ عَنِّي. تَنْصُرُنِي رَحْمَتُكَ وَحَقُّكَ دَائِمًا.

^40:12 لأَنَّ شُرُورًا لاَ تُحْصَى قَدِ اكْتَنَفَتْنِي. حَاقَتْ بِي آثامِي، وَلاَ أَسْتَطِيعُ أَنْ أُبْصِرَ. كَثُرَتْ أَكْثَرَ مِنْ شَعْرِ رَأْسِي، وَقَلْبِي قَدْ تَرَكَنِي.

^40:13 اِرْتَضِ يَا رَبُّ بِأَنْ تُنَجِّيَنِي. يَا رَبُّ، إِلَى مَعُونَتِي أَسْرِعْ.

^40:14 لِيَخْزَ وَلْيَخْجَلْ مَعًا الَّذِينَ يَطْلُبُونَ نَفْسِي لإِهْلاَكِهَا. لِيَرْتَدَّ إِلَى الْوَرَاءِ، وَلْيَخْزَ الْمَسْرُورُونَ بِأَذِيَّتِي.

^40:15 لِيَسْتَوْحِشْ مِنْ أَجْلِ خِزْيِهِمِ الْقَائِلُونَ لِي: «هَهْ! هَهْ!».

^40:16 لِيَبْتَهِجْ وَيَفْرَحْ بِكَ جَمِيعُ طَالِبِيكَ. لِيَقُلْ أَبَدًا مُحِبُّو خَلاَصِكَ: «يَتَعَظَّمُ الرَّبُّ».

^40:17 أَمَّا أَنَا فَمِسْكِينٌ وَبَائِسٌ. الرَّبُّ يَهْتَمُّ بِي. عَوْنِي وَمُنْقِذِي أَنْتَ. يَا إِلهِي لاَ تُبْطِئْ.

^41:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ

^41:1 طُوبَى لِلَّذِي يَنْظُرُ إِلَى الْمَِسْكِينِ. فِي يَوْمِ الشَّرِّ يُنَجِّيهِ الرَّبُّ.

^41:2 الرَّبُّ يَحْفَظُهُ وَيُحْيِيهِ. يَغْتَبِطُ فِي الأَرْضِ، وَلاَ يُسَلِّمُهُ إِلَى مَرَامِ أَعْدَائِهِ.

^41:3 الرَّبُّ يَعْضُدُهُ وَهُوَ عَلَى فِرَاشِ الضُّعْفِ. مَهَّدْتَ مَضْجَعَهُ كُلَّهُ فِي مَرَضِهِ.

^41:4 أَنَا قُلْتُ: «يَا رَبُّ ارْحَمْنِي. اشْفِ نَفْسِي لأَنِّي قَدْ أَخْطَأْتُ إِلَيْكَ».

^41:5 أَعْدَائِي يَتَقَاوَلُونَ عَلَيَّ بِشَرّ: «مَتَى يَمُوتُ وَيَبِيدُ اسْمُهُ؟ »

^41:6 وَإِنْ دَخَلَ لِيَرَانِي يَتَكَلَّمُ بِالْكَذِبِ. قَلْبُهُ يَجْمَعُ لِنَفْسِهِ إِثْمًا. يَخْرُجُ. فِي الْخَارِجِ يَتَكَلَّمُ.

^41:7 كُلُّ مُبْغِضِيَّ يَتَنَاجَوْنَ مَعًا عَلَيَّ. عَلَيَّ تَفَكَّرُوا بِأَذِيَّتِي.

^41:8 يَقُولُونَ: «أَمْرٌ رَدِيءٌ قَدِ انْسَكَبَ عَلَيْهِ. حَيْثُ اضْطَجَعَ لاَ يَعُودُ يَقُومُ».

^41:9 أَيْضًا رَجُلُ سَلاَمَتِي، الَّذِي وَثِقْتُ بِهِ، آكِلُ خُبْزِي، رَفَعَ عَلَيَّ عَقِبَهُ!

^41:10 أَمَّا أَنْتَ يَا رَبُّ فَارْحَمْنِي وَأَقِمْنِي، فَأُجَازِيَهُمْ.

^41:11 بِهذَا عَلِمْتُ أَنَّكَ سُرِرْتَ بِي، أَنَّهُ لَمْ يَهْتِفْ عَلَيَّ عَدُوِّي.

^41:12 أَمَّا أَنَا فَبِكَمَالِي دَعَمْتَنِي، وَأَقَمْتَنِي قُدَّامَكَ إِلَى الأَبَدِ.

^41:13 مُبَارَكٌ الرَّبُّ إِلهُ إِسْرَائِيلَ، مِنَ الأَزَلِ وَإِلَى الأَبَدِ. آمِينَ فَآمِينَ.

^42:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. قَصِيدَةٌ لِبَنِي قُورَحَ

^42:1 كَمَا يَشْتَاقُ الإِيَّلُ إِلَى جَدَاوِلِ الْمِيَاهِ، هكَذَا تَشْتَاقُ نَفْسِي إِلَيْكَ يَا اللهُ.

^42:2 عَطِشَتْ نَفْسِي إِلَى اللهِ، إِلَى الإِلهِ الْحَيِّ. مَتَى أَجِيءُ وَأَتَرَاءَى قُدَّامَ اللهِ ؟

^42:3 صَارَتْ لِي دُمُوعِي خُبْزًا نَهَارًا وَلَيْلاً إِذْ قِيلَ لِي كُلَّ يَوْمٍ: «أَيْنَ إِلهُكَ؟ ».

^42:4 هذِهِ أَذْكُرُهَا فَأَسْكُبُ نَفْسِي عَلَيَّ: لأَنِّي كُنْتُ أَمُرُّ مَعَ الْجُمَّاعِ، أَتَدَرَّجُ مَعَهُمْ إِلَى بَيْتِ اللهِ بِصَوْتِ تَرَنُّمٍ وَحَمْدٍ، جُمْهُورٌ مُعَيِّدٌ.

^42:5 لِمَاذَا أَنْتِ مُنْحَنِيَةٌ يَا نَفْسِي؟ وَلِمَاذَا تَئِنِّينَ فِيَّ؟ ارْتَجِي اللهَ، لأَنِّي بَعْدُ أَحْمَدُهُ، لأَجْلِ خَلاَصِ وَجْهِهِ.

^42:6 يَا إِلهِي، نَفْسِي مُنْحَنِيَةٌ فِيَّ، لِذلِكَ أَذْكُرُكَ مِنْ أَرْضِ الأُرْدُنِّ وَجِبَالِ حَرْمُونَ، مِنْ جَبَلِ مِصْعَرَ.

^42:7 غَمْرٌ يُنَادِي غَمْرًا عِنْدَ صَوْتِ مَيَازِيبِكَ. كُلُّ تَيَّارَاتِكَ وَلُجَجِكَ طَمَتْ عَلَيَّ.

^42:8 بِالنَّهَارِ يُوصِي الرَّبُّ رَحْمَتَهُ، وَبِاللَّيْلِ تَسْبِيحُهُ عِنْدِي صَلاَةٌ لإِلهِ حَيَاتِي.

^42:9 أَقُولُ ِللهِ صَخْرَتِي: «لِمَاذَا نَسِيتَنِي؟ لِمَاذَا أَذْهَبُ حَزِينًا مِنْ مُضَايَقَةِ الْعَدُوِّ؟ ».

^42:10 بِسَحْق فِي عِظَامِي عَيَّرَنِي مُضَايِقِيَّ، بِقَوْلِهِمْ لِي كُلَّ يَوْمٍ: «أَيْنَ إِلهُكَ؟ ».

^42:11 لِمَاذَا أَنْتِ مُنْحَنِيَةٌ يَا نَفْسِي؟ وَلِمَاذَا تَئِنِّينَ فِيَّ؟ تَرَجَّيِاللهَ، لأَنِّي بَعْدُ أَحْمَدُهُ، خَلاَصَ وَجْهِي وَإِلهِي.

^43:1 اِقْضِ لِي يَا اَللهُ، وَخَاصِمْ مُخَاصَمَتِي مَعَ أُمَّةٍ غَيْرِ رَاحِمَةٍ، وَمِنْ إِنْسَانِ غِشٍّ وَظُلْمٍ نَجِّنِي.

^43:2 لأَنَّكَ أَنْتَ إِلهُ حِصْنِي. لِمَاذَا رَفَضْتَنِي؟ لِمَاذَا أَتَمَشَّى حَزِينًا مِنْ مُضَايَقَةِ الْعَدُوِّ؟

^43:3 أَرْسِلْ نُورَكَ وَحَقَّكَ، هُمَا يَهْدِيَانِنِي وَيَأْتِيَانِ بِي إِلَى جَبَلِ قُدْسِكَ وَإِلَى مَسَاكِنِكَ.

^43:4 فَآتِي إِلَى مَذْبَحِ اللهِ، إِلَى اللهِ بَهْجَةِ فَرَحِي، وَأَحْمَدُكَ بِالْعُودِ يَا اَللهُ إِلهِي.

^43:5 لِمَاذَا أَنْتِ مُنْحَنِيَةٌ يَا نَفْسِي؟ وَلِمَاذَا تَئِنِّينَ فِيَّ؟ تَرَجَّيِ اللهَ، لأَنِّي بَعْدُ أَحْمَدُهُ، خَلاَصَ وَجْهِي وَإِلهِي.

^44:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِبَنِي قُورَحَ. قَصِيدَةٌ

^44:1 اَللَّهُمَّ، بِآذَانِنَا قَدْ سَمِعْنَا. آبَاؤُنَا أَخْبَرُونَا بِعَمَل عَمِلْتَهُ فِي أَيَّامِهِمْ، فِي أَيَّامِ الْقِدَمِ.

^44:2 أَنْتَ بِيَدِكَ اسْتَأْصَلْتَ الأُمَمَ وَغَرَسْتَهُمْ. حَطَّمْتَ شُعُوبًا وَمَدَدْتَهُمْ.

^44:3 لأَنَّهُ لَيْسَ بِسَيْفِهِمُِ امْتَلَكُوا الأَرْضَ، وَلاَ ذِرَاعُهُمْ خَلَّصَتْهُمْ، لكِنْ يَمِينُكَ وَذِرَاعُكَ وَنُورُ وَجْهِكَ، لأَنَّكَ رَضِيتَ عَنْهُمْ.

^44:4 أَنْتَ هُوَ مَلِكِي يَا اَللهُ، فَأْمُرْ بِخَلاَصِ يَعْقُوبَ.

^44:5 بِكَ نَنْطَحُ مُضَايِقِينَا. بِاسْمِكَ نَدُوسُ الْقَائِمِينَ عَلَيْنَا.

^44:6 لأَنِّي عَلَى قَوْسِي لاَ أَتَّكِلُ، وَسَيْفِي لاَ يُخَلِّصُنِي.

^44:7 لأَنَّكَ أَنْتَ خَلَّصْتَنَا مِنْ مُضَايِقِينَا، وَأَخْزَيْتَ مُبْغِضِينَا.

^44:8 بِاللهِ نَفْتَخِرُ الْيَوْمَ كُلَّهُ، وَاسْمَكَ نَحْمَدُ إِلَى الدَّهْرِ. سِلاَهْ.

^44:9 لكِنَّكَ قَدْ رَفَضْتَنَا وَأَخْجَلْتَنَا، وَلاَ تَخْرُجُ مَعَ جُنُودِنَا.

^44:10 تُرْجعُنَا إِلَى الْوَرَاءِ عَنِ الْعَدُوِّ، وَمُبْغِضُونَا نَهَبُوا لأَنْفُسِهِمْ.

^44:11 جَعَلْتَنَا كَالضَّأْنِ أُكْلاً. ذَرَّيْتَنَا بَيْنَ الأُمَمِ.

^44:12 بِعْتَ شَعْبَكَ بِغَيْرِ مَال، وَمَا رَبِحْتَ بِثَمَنِهِمْ.

^44:13 تَجْعَلُنَا عَارًا عِنْدَ جِيرَانِنَا، هُزْأَةً وَسُخْرَةً لِلَّذِينَ حَوْلَنَا.

^44:14 تَجْعَلُنَا مَثَلاً بَيْنَ الشُّعُوبِ. لإِنْغَاضِ الرَّأْسِ بَيْنَ الأُمَمِ.

^44:15 الْيَوْمَ كُلَّهُ خَجَلِي أَمَامِي، وَخِزْيُ وَجْهِي قَدْ غَطَّانِي.

^44:16 مِنْ صَوْتِ الْمُعَيِّرِ وَالشَّاتِمِ. مِنْ وَجْهِ عَدُوٍّ وَمُنْتَقِمٍ.

^44:17 هذَا كُلُّهُ جَاءَ عَلَيْنَا، وَمَا نَسِينَاكَ وَلاَ خُنَّا فِي عَهْدِكَ.

^44:18 لَمْ يَرْتَدَّ قَلْبُنَا إِلَى وَرَاءٍ، وَلاَ مَالَتْ خَطْوَتُنَا عَنْ طَرِيقِكَ،

^44:19 حَتَّى سَحَقْتَنَا فِي مَكَانِ التَّنَانِينِ، وَغَطَّيْتَنَا بِظِلِّ الْمَوْتِ.

^44:20 إِنْ نَسِينَا اسْمَ إِلهِنَا أَوْ بَسَطْنَا أَيْدِيَنَا إِلَى إِلهٍ غَرِيبٍ،

^44:21 أَفَلاَ يَفْحَصُ اللهُ عَنْ هذَا؟ لأَنَّهُ هُوَ يَعْرِفُ خَفِيَّاتِ الْقَلْبِ.

^44:22 لأَنَّنَا مِنْ أَجْلِكَ نُمَاتُ الْيَوْمَ كُلَّهُ. قَدْ حُسِبْنَا مِثْلَ غَنَمٍ لِلذَّبْحِ.

^44:23 اِسْتَيْقِظْ! لِمَاذَا تَتَغَافَى يَا رَبُّ؟ انْتَبِهْ! لاَ تَرْفُضْ إِلَى الأَبَدِ.

^44:24 لِمَاذَا تَحْجُبُ وَجْهَكَ وَتَنْسَى مَذَلَّتَنَا وَضِيقَنَا؟

^44:25 لأَنَّ أَنْفُسَنَا مُنْحَنِيَةٌ إِلَى التُّرَابِ. لَصِقَتْ فِي الأَرْضِ بُطُونُنَا.

^44:26 قُمْ عَوْنًا لَنَا وَافْدِنَا مِنْ أَجْلِ رَحْمَتِكَ.

^45:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. عَلَى «السُّوسَنِّ». لِبَنِي قُورَحَ. قَصِيدَةٌ. تَرْنِيمَةُ مَحَبَّةٍ

^45:1 فَاضَ قَلْبِي بِكَلاَمٍ صَالِحٍ. مُتَكَلِّمٌ أَنَا بِإِنْشَائِي لِلْمَلِكِ. لِسَانِي قَلَمُ كَاتِبٍ مَاهِرٍ.

^45:2 أَنْتَ أَبْرَعُ جَمَالاً مِنْ بَنِي الْبَشَرِ. انْسَكَبَتِ النِّعْمَةُ عَلَى شَفَتَيْكَ، لِذلِكَ بَارَكَكَ اللهُ إِلَى الأَبَدِ.

^45:3 تَقَلَّدْ سَيْفَكَ عَلَى فَخْذِكَ أَيُّهَا الْجَبَّارُ، جَلاَلَكَ وَبَهَاءَكَ.

^45:4 وَبِجَلاَلِكَ اقْتَحِمِ. ارْكَبْ. مِنْ أَجْلِ الْحَقِّ وَالدَّعَةِ وَالْبِرِّ، فَتُرِيَكَ يَمِينُكَ مَخَاوِفَ.

^45:5 نَبْلُكَ الْمَسْنُونَةُ فِي قَلْبِ أَعْدَاءِ الْمَلِكِ. شُعُوبٌ تَحْتَكَ يَسْقُطُونَ.

^45:6 كُرْسِيُّكَ يَا اَللهُ إِلَى دَهْرِ الدُّهُورِ. قَضِيبُ اسْتِقَامَةٍ قَضِيبُ مُلْكِكَ.

^45:7 أَحْبَبْتَ الْبِرَّ وَأَبْغَضْتَ الإِثْمَ، مِنْ أَجْلِ ذلِكَ مَسَحَكَ اللهُ إِلهُكَ بِدُهْنِ الابْتِهَاجِ أَكْثَرَ مِنْ رُفَقَائِكَ.

^45:8 كُلُّ ثِيَابِكَ مُرٌّ وَعُودٌ وَسَلِيخَةٌ. مِنْ قُصُورِ الْعَاجِ سَرَّتْكَ الأَوْتَارُ.

^45:9 بَنَاتُ مُلُوكٍ بَيْنَ حَظِيَّاتِكَ. جُعِلَتِ الْمَلِكَةُ عَنْ يَمِينِكَ بِذَهَبِ أُوفِيرٍ.

^45:10 اِسْمَعِي يَا بِنْتُ وَانْظُرِي، وَأَمِيلِي أُذُنَكِ، وَانْسَيْ شَعْبَكِ وَبَيْتَ أَبِيكِ،

^45:11 فَيَشْتَهِيَ الْمَلِكُ حُسْنَكِ، لأَنَّهُ هُوَ سَيِّدُكِ فَاسْجُدِي لَهُ.

^45:12 وَبِنْتُ صُورٍ أَغْنَى الشُّعُوبِ تَتَرَضَّى وَجْهَكِ بِهَدِيَّةٍ.

^45:13 كُلُّهَا مَجْدٌ ابْنَةُ الْمَلِكِ فِي خِدْرِهَا. مَنْسُوجَةٌ بِذَهَبٍ مَلاَبِسُهَا.

^45:14 بِمَلاَبِسَ مُطَرَّزَةٍ تُحْضَرُ إِلَى الْمَلِكِ. في إِثْرِهَا عَذَارَى صَاحِبَاتُهَا. مُقَدَّمَاتٌ إِلَيْكَ.

^45:15 يُحْضَرْنَ بِفَرَحٍ وَابْتِهَاجٍ. يَدْخُلْنَ إِلَى قَصْرِ الْمَلِكِ.

^45:16 عِوَضًا عَنْ آبَائِكَ يَكُونُ بَنُوكَ، تُقِيمُهُمْ رُؤَسَاءَ فِي كُلِّ الأَرْضِ.

^45:17 أَذْكُرُ اسْمَكَ فِي كُلِّ دَوْرٍ فَدَوْرٍ. مِنْ أَجْلِ ذلِكَ تَحْمَدُكَ الشُّعُوبُ إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ.

^46:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِبَنِي قُورَحَ. عَلَى «الْجَوَابِ». تَرْنِيمَةٌ

^46:1 اَللهُ لَنَا مَلْجَأٌ وَقُوَّةٌ. عَوْنًا فِي الضِّيْقَاتِ وُجِدَ شَدِيدًا.

^46:2 لِذلِكَ لاَ نَخْشَى وَلَوْ تَزَحْزَحَتِ الأَرْضُ، وَلَوِ انْقَلَبَتِ الْجِبَالُ إِلَى قَلْبِ الْبِحَارِ.

^46:3 تَعِجُّ وَتَجِيشُ مِيَاهُهَا. تَتَزَعْزَعُ الْجِبَالُ بِطُمُوِّهَا. سِلاَهْ.

^46:4 نَهْرٌ سَوَاقِيهِ تُفَرِّحُ مَدِينَةَ اللهِ، مَقْدَسَ مَسَاكِنِ الْعَلِيِّ.

^46:5 اللهُ فِي وَسَطِهَا فَلَنْ تَتَزَعْزَعَ. يُعِينُهَا اللهُ عِنْدَ إِقْبَالِ الصُّبْحِ.

^46:6 عَجَّتِ الأُمَمُ. تَزَعْزَعَتِ الْمَمَالِكُ. أَعْطَى صَوْتَهُ، ذَابَتِ الأَرْضُ.

^46:7 رَبُّ الْجُنُودِ مَعَنَا. مَلْجَأُنَا إِلهُ يَعْقُوبَ. سِلاَهْ.

^46:8 هَلُمُّوا انْظُرُوا أَعْمَالَ اللهِ، كَيْفَ جَعَلَ خِرَبًا فِي الأَرْضِ.

^46:9 مُسَكِّنُ الْحُرُوبِ إِلَى أَقْصَى الأَرْضِ. يَكْسِرُ الْقَوْسَ وَيَقْطَعُ الرُّمْحَ. الْمَرْكَبَاتُ يُحْرِقُهَا بِالنَّارِ.

^46:10 كُفُّوا وَاعْلَمُوا أَنِّي أَنَا اللهُ. أَتَعَالَى بَيْنَ الأُمَمِ، أَتَعَالَى فِي الأَرْضِ.

^46:11 رَبُّ الْجُنُودِ مَعَنَا. مَلْجَأُنَا إِلهُ يَعْقُوبَ. سِلاَهْ.