Скрыть
38:8
38:9
38:11
38:14
Церковнославянский (рус)
Въ коне́цъ, Идиѳу́му, пѣ́снь Дави́ду.
Рѣ́хъ: сохраню́ пути́ моя́, е́же не согрѣша́ти ми́ язы́комъ мо­и́мъ: положи́хъ усто́мъ мо­и́мъ храни́ло, внегда́ воста́ти грѣ́шному предо мно́ю.
Онѣмѣ́хъ и смири́хся, и умолча́хъ от­ бла́гъ, и болѣ́знь моя́ обнови́ся.
Согрѣ́яся се́рдце мое́ во мнѣ́, и въ по­уче́нiи мо­е́мъ разгори́т­ся о́гнь: глаго́лахъ язы́комъ мо­и́мъ:
скажи́ ми, Го́споди, кончи́ну мою́ и число́ дні́й мо­и́хъ, ко́е е́сть, да разумѣ́ю, что́ лиша́юся а́зъ.
Се́, пя́ди положи́лъ еси́ дни́ моя́, и соста́въ мо́й я́ко ничто́же предъ Тобо́ю: оба́че вся́ческая суета́ вся́къ человѣ́къ живы́й.
У́бо о́бразомъ хо́дитъ человѣ́къ, оба́че всу́е мяте́т­ся: сокро́вищ­ст­вуетъ, и не вѣ́сть, кому́ собере́тъ я́.
И ны́нѣ кто́ терпѣ́нiе мое́? Не Госпо́дь ли? И соста́въ мо́й от­ Тебе́ е́сть.
От всѣ́хъ беззако́нiй мо­и́хъ изба́ви мя́: поноше́нiе безу́мному да́лъ мя́ еси́.
Онѣмѣ́хъ и не от­верзо́хъ у́стъ мо­и́хъ, я́ко Ты́ сотвори́лъ еси́.
Отста́ви от­ мене́ ра́ны Твоя́: от­ крѣ́пости бо руки́ Тво­ея́ а́зъ изчезо́хъ.
Во обличе́нiихъ о беззако́нiи наказа́лъ еси́ человѣ́ка, и иста́ялъ еси́ я́ко паучи́ну ду́шу его́: оба́че всу́е вся́къ человѣ́къ.
Услы́ши моли́тву мою́, Го́споди, и моле́нiе мое́ внуши́, сле́зъ мо­и́хъ не премолчи́: я́ко пресе́лникъ а́зъ е́смь у Тебе́ и при­­шле́цъ, я́коже вси́ отцы́ мо­и́.
Осла́би ми́, да почі́ю, пре́жде да́же не от­иду́, и ктому́ не бу́ду.
Рус. (Юнгеров)
В конец. Идифуму. Песнь Давида.
Я сказал: буду хранить пути мои, чтобы не грешить мне языком моим. Я положил устам моим хранение, доколе стоит грешник предо мною.
Я онемел, и смирился, и замолчал, лишившись благ, и болезнь моя возобновилась во мне.
Согрелось сердце мое во мне, и в размышлении моем возгорелся огонь. Сказал я языком моим:
Открой мне, Господи, кончину мою и число дней моих: какое оно? Да уразумею: что остается мне?
Вот Ты пядями измерил дни мои, и состав мой как бы ничто пред Тобою. Подлинно, все суета, всякий человек живущий.
Да, подобно призраку ходит человек, напрасно только мятется он, собирает сокровище, а не знает, для кого собирает его.
И ныне, кто терпение мое? Не Господь ли? И состав мой от Тебя произошел.
От всех беззаконий моих избавь меня: на позор безумному Ты отдал меня.
Я онемел и не открывал уст своих, ибо Ты (так) сделал.
Отстрани от меня удары Твои, ибо от крепкой руки Твоей я исчезаю.
Обличениями за беззаконие Ты наказал человека и сокрушил, как паутину, жизнь его: так суетен всякий человек!
Услышь молитву мою, Господи, и молению моему вонми, не будь безмолвен к слезам моим, ибо я странник у Тебя и пришелец, как и все отцы мои.
Дай мне облегчение, дабы я успокоился прежде, нежели отойду и более не будет меня.
Украинский (Огієнко)
39:1 Для дириґетна хору.
Єдутуна.
Псалом Давидів.
39:2 Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.
39:3 Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.
39:4 Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування…
Я став говорити своїм язиком:
39:5 Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!
39:6 Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.
39:7 Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!
39:8 А тепер на що маю надіятись, Господи?
Надія моя на Тебе вона!
39:9 Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
39:10 Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,
39:11 забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь…
39:12 Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота!
Села.
39:13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!
39:14 Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!
39:1Ein Lied Davids, für Jedutun.
39:2Ich hatte mir vorgenommen,
auf mich aufzupassen
und nichts zu sagen,
wodurch ich schuldig würde,
in Gegenwart von Schurken stillzuschweigen,
als hätte ich einen Knebel im Mund.
39:3Ich habe mich in Schweigen gehüllt,
doch nichts hat sich dadurch gebessert,
denn meine Qualen wurden immer schlimmer:
39:4Im Herzen wurde mir immer heißer,
mein Stöhnen brachte die Glut zum Brennen,
es musste heraus!
39:5Sag es mir, HERR, wie viel Zeit mir noch bleibt.
Wie lang ist mein Leben bemessen?
Ich will wissen, wann es zu Ende ist!
39:6Es ist so kurz, das bisschen Leben,
das du mir zugemessen hast;
eine Handbreit nur,
ein Nichts verglichen mit dir.
Wie fest meint jeder Mensch zu stehen
und ist in Wahrheit nur ein Hauch!
39:7Er kommt und geht
wie die Bilder eines Traums;
er ist geschäftig und lärmt – für nichts;
er sammelt und speichert
und weiß nicht, weŕs bekommt.
39:8Herr, was hab ich da noch zu erhoffen?
Ich setze meine ganze Hoffnung auf dich!
39:9Befreie mich von aller meiner Schuld
und mach mich nicht zum Spott für Menschen,
die dich und deine Gebote missachten!
39:10Ich bin jetzt still,
ich werde nichts mehr sagen;
von dir kommt alles, was geschehen ist.
39:11Doch lass es genug sein;
hör auf, mich zu plagen;
ich halte deine Schläge nicht mehr aus!
39:12Du strafst einen Menschen für seine Schuld;
das Wertvollste, was er hat, sein Leben,
zerstörst du wie die Motte, die ein Kleid zerfrisst.
Ein Hauch ist jeder Mensch – mehr nicht!
39:13Höre mein Gebet, HERR,
achte auf mein Schreien;
sei nicht taub für mein Klagen und Weinen!
Ich bin nur ein Gast bei dir
wie alle meine Ahnen,
ein rechtloser Fremder,
der auf deine Güte zählt.
39:14Wende deinen strafenden Blick von mir ab,
damit ich noch einmal aufatmen kann,
bevor ich gehen muss und nicht mehr bin!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible