Сiя́ помяну́хъ, и излiя́хъ на мя́ ду́шу мою́: я́ко пройду́ въ мѣ́сто селе́нiя ди́вна, да́же до до́му Бо́жiя, во гла́сѣ ра́дованiя и исповѣ́данiя, шу́ма пра́зднующаго.

Вску́ю приско́рбна еси́, душе́ моя́? И вску́ю смуща́еши мя́? Упова́й на Бо́га, я́ко исповѣ́мся Ему́, спасе́нiе лица́ моего́ и Бо́гъ мо́й.

Ко мнѣ́ самому́ душа́ моя́ смяте́ся: сего́ ра́ди помяну́хъ Тя́ от земли́ Иорда́нски и Ермонiи́мски, от горы́ Ма́лыя.

Бе́здна бе́здну призыва́етъ во гла́сѣ хля́бiй Твои́хъ: вся́ высоты́ Твоя́ и во́лны Твоя́ на мнѣ́ преидо́ша.

Въ де́нь заповѣ́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, и но́щiю пѣ́снь Его́ от мене́ {у мене́}, моли́тва Бо́гу живота́ моего́.

Реку́ Бо́гу: засту́пникъ мо́й еси́, почто́ мя́ забы́лъ еси́? И вску́ю сѣ́туя хожду́, внегда́ оскорбля́етъ вра́гъ?

Внегда́ сокруша́тися косте́мъ мои́мъ, поноша́ху ми́ врази́ мои́, внегда́ глаго́лати и́мъ мнѣ́ на вся́къ де́нь: гдѣ́ е́сть Бо́гъ тво́й?

Греческий [Greek (Koine)]

εἰς τὸ τέλος εἰς σύνεσιν τοῖς υἱοῖς Κορε

ὃν τρόπον ἐπιποθεῖ ἡ ἔλαφος ἐπὶ τὰς πηγὰς τῶν ὑδάτων οὕτως ἐπιποθεῖ ἡ ψυχή μου πρὸς σέ ὁ θεός

ἐδίψησεν ἡ ψυχή μου πρὸς τὸν θεὸν τὸν ζῶντα πότε ἥξω καὶ ὀφθήσομαι τῷ προσώπῳ τοῦ θεοῦ

ἐγενήθη μοι τὰ δάκρυά μου ἄρτος ἡμέρας καὶ νυκτὸς ἐν τῷ λέγεσθαί μοι καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν ποῦ ἐστιν ὁ θεός σου

ταῦτα ἐμνήσθην καὶ ἐξέχεα ἐπ᾿ ἐμὲ τὴν ψυχήν μου ὅτι διελεύσομαι ἐν τόπῳ σκηνῆς θαυμαστῆς ἕως τοῦ οἴκου τοῦ θεοῦ ἐν φωνῇ ἀγαλλιάσεως καὶ ἐξομολογήσεως ἤχου ἑορτάζοντος

ἵνα τί περίλυπος εἶ ψυχή καὶ ἵνα τί συνταράσσεις με ἔλπισον ἐπὶ τὸν θεόν ὅτι ἐξομολογήσομαι αὐτῷ σωτήριον τοῦ προσώπου μου ὁ θεός μου

πρὸς ἐμαυτὸν ἡ ψυχή μου ἐταράχθη διὰ τοῦτο μνησθήσομαί σου ἐκ γῆς Ιορδάνου καὶ Ερμωνιιμ ἀπὸ ὄρους μικροῦ

ἄβυσσος ἄβυσσον ἐπικαλεῖται εἰς φωνὴν τῶν καταρρακτῶν σου πάντες οἱ μετεωρισμοί σου καὶ τὰ κύματά σου ἐπ᾿ ἐμὲ διῆλθον

ἡμέρας ἐντελεῖται κύριος τὸ ἔλεος αὐτοῦ καὶ νυκτὸς ᾠδὴ παρ᾿ ἐμοί προσευχὴ τῷ θεῷ τῆς ζωῆς μου

ἐρῶ τῷ θεῷ ἀντιλήμπτωρ μου εἶ διὰ τί μου ἐπελάθου ἵνα τί σκυθρωπάζων πορεύομαι ἐν τῷ ἐκθλίβειν τὸν ἐχθρόν μου

ἐν τῷ καταθλάσαι τὰ ὀστᾶ μου ὠνείδισάν με οἱ θλίβοντές με ἐν τῷ λέγειν αὐτούς μοι καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν ποῦ ἐστιν ὁ θεός σου

ἵνα τί περίλυπος εἶ ψυχή καὶ ἵνα τί συνταράσσεις με ἔλπισον ἐπὶ τὸν θεόν ὅτι ἐξομολογήσομαι αὐτῷ ἡ σωτηρία τοῦ προσώπου μου ὁ θεός μου

Украинский (Огієнко)

^42:1 Для дириґетна хору.
Псалом навчальний, синів Кореєвих.

^42:2 Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

^42:3 душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!
Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?

^42:4 Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

^42:5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу…

^42:6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

^42:7 Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам́ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц́ар.

^42:8 Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.

^42:9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

^42:10 Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув?
Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

^42:11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

^42:12 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^42:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. قَصِيدَةٌ لِبَنِي قُورَحَ

^42:1 كَمَا يَشْتَاقُ الإِيَّلُ إِلَى جَدَاوِلِ الْمِيَاهِ، هكَذَا تَشْتَاقُ نَفْسِي إِلَيْكَ يَا اللهُ.

^42:2 عَطِشَتْ نَفْسِي إِلَى اللهِ، إِلَى الإِلهِ الْحَيِّ. مَتَى أَجِيءُ وَأَتَرَاءَى قُدَّامَ اللهِ ؟

^42:3 صَارَتْ لِي دُمُوعِي خُبْزًا نَهَارًا وَلَيْلاً إِذْ قِيلَ لِي كُلَّ يَوْمٍ: «أَيْنَ إِلهُكَ؟ ».

^42:4 هذِهِ أَذْكُرُهَا فَأَسْكُبُ نَفْسِي عَلَيَّ: لأَنِّي كُنْتُ أَمُرُّ مَعَ الْجُمَّاعِ، أَتَدَرَّجُ مَعَهُمْ إِلَى بَيْتِ اللهِ بِصَوْتِ تَرَنُّمٍ وَحَمْدٍ، جُمْهُورٌ مُعَيِّدٌ.

^42:5 لِمَاذَا أَنْتِ مُنْحَنِيَةٌ يَا نَفْسِي؟ وَلِمَاذَا تَئِنِّينَ فِيَّ؟ ارْتَجِي اللهَ، لأَنِّي بَعْدُ أَحْمَدُهُ، لأَجْلِ خَلاَصِ وَجْهِهِ.

^42:6 يَا إِلهِي، نَفْسِي مُنْحَنِيَةٌ فِيَّ، لِذلِكَ أَذْكُرُكَ مِنْ أَرْضِ الأُرْدُنِّ وَجِبَالِ حَرْمُونَ، مِنْ جَبَلِ مِصْعَرَ.

^42:7 غَمْرٌ يُنَادِي غَمْرًا عِنْدَ صَوْتِ مَيَازِيبِكَ. كُلُّ تَيَّارَاتِكَ وَلُجَجِكَ طَمَتْ عَلَيَّ.

^42:8 بِالنَّهَارِ يُوصِي الرَّبُّ رَحْمَتَهُ، وَبِاللَّيْلِ تَسْبِيحُهُ عِنْدِي صَلاَةٌ لإِلهِ حَيَاتِي.

^42:9 أَقُولُ ِللهِ صَخْرَتِي: «لِمَاذَا نَسِيتَنِي؟ لِمَاذَا أَذْهَبُ حَزِينًا مِنْ مُضَايَقَةِ الْعَدُوِّ؟ ».

^42:10 بِسَحْق فِي عِظَامِي عَيَّرَنِي مُضَايِقِيَّ، بِقَوْلِهِمْ لِي كُلَّ يَوْمٍ: «أَيْنَ إِلهُكَ؟ ».

^42:11 لِمَاذَا أَنْتِ مُنْحَنِيَةٌ يَا نَفْسِي؟ وَلِمَاذَا تَئِنِّينَ فِيَّ؟ تَرَجَّيِاللهَ، لأَنِّي بَعْدُ أَحْمَدُهُ، خَلاَصَ وَجْهِي وَإِلهِي.